У Житомирській області загинув доброволець Першого добровольчого мобільного шпиталю Сергій “Маестро” Грабарчук: він рятував доньку з охопленого полум’ям будинку. Звісткою поділились на сторінці ПДМШ.
Сергій разом з дружиною і дітьми жив у приватному двоповерховому будинку у Бердичівському районі. Через постійні відключення світла чоловік для додаткового обігріву встановив у будинку дві буржуйки.
О 4 ранку 18 грудня у домі спалахнула пожежа. Жінка з 12-річним сином стрибнула з балкона на дах автівки. Чоловік кинувся рятувати 8-річну Катю з полум’я, але згорів разом з нею.
Загиблих батька та доньку рятувальники відшукали в різних місцях будинку, зазначили в Державній службі з надзвичайних ситуацій.
“Біда у нас, що люди повертаються з фронту і згорають в тилу. Це вже не перший наш побратим, хто ненадовго повернувся і загинув”, – каже керівник ПДМШ Геннадій Друзенко.
Він зазначає, що Сергій був у складі добровольчого формування з грудня 2014 року, з першої ротації. Він поїхав на Донбас у якості водія.
“Був на ротації в Курахове, Бахмуті, Артемівську. Казав: “Все добре, тільки літати не можна”. От і полетів на небо..”, – згадує Геннадій.
До війни “Маестро” був приватним пілотом та працював в IT. Позивний отримав через асоціацію з фільмом “У бій ідуть одні “старики”, бо герої у цьому фільмі також був пілотом.
“Він мав усе найкраще, що є в українцях. Був зважений, спокійний, мудрий, ніколи не кричав, завжди міг всіх вислухати і потім тихим голосом знайти правильне рішення в непростих ситуаціях”, – розповідає керівник ПДМШ.
Він додає, що на 3 день повномасштабного вторгнення ПДМШ розгорнули активно діяльність у Києві. Сергій подзвонив до Геннадія і запропонував відкрити загін ПДМШ в Житомирі. Він вмів організовувати людей, перевіз за перші місяці понад тисячу поранених.
За кілька місяців керівник ПДМШ попросив Сергія повернутися на фронт.
“Спершу поїхав на звільнену Харківщину. Він там очолив групу підтримки медиків, а коли українські військові зайшли в Лиман, “Маестро” був одним з тих, хто розгортав та керував позицією (те, що стосувалося немедичної частини).
Може здаватися, що шпиталь – це тільки медики. Але їм треба десь жити, щось їсти, щоб машини їздили, і їх хтось ремонтував, заправляв. Особливо – у місті, в якому немає нічого крім зруйнованих будинків”, – зазначає керівник ПДМШ.
Він розповів, що наразі локація у Лимані – одна з найкомфортніших, де все є, навіть сонячні батареї. Сергій робив усе, щоб у короткий період відпочинку медики почувалися максимально комфортно, як вдома.
Геннадій додав, що Сергій “Маестро” якраз повинен був їхати на грудневу ротацію. Але за кілька днів до виїзду подзвонив та попросив ще тиждень побути вдома, щоб відновитися, бо зірвав спину.
“Іронія в тому, що в день його загибелі, в Лиман прилетів касетний снаряд прямо по лікарні. Але всі живі. Одна касета влучила в корпус і не розірвалась, а друга – впала поруч у дворі. А в тилу, за 1 000 км від фронту, його зустріла смерть”, – сказав керівник.
Він зазначив, що війна вбиває не лише на фронті, і випадок Сергія з пожежею через буржуйку тому яскравий приклад.
Наостанок Геннадія заявив, що ПДМШ буде ініціювати перейменування однієї з вулиць Житомира на честь загиблого героя.
“Це те, що ми можемо зробити допомогти родині і увічнити пам’ять. Він загинув не в бою, але сильно долучився до нашої спільної Перемоги”, – підсумував він.
