Лідери держав Північноатлантичного Альянсу на зустрічі у вівторок затвердили створення Ради Україна-НАТО – нового органу взаємодії Києва та Альянсу.
Про це повідомив генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг, передає кореспондент “Європейської правди“.
“Україна отримає запрошення до НАТО, коли “погодяться усі союзники і будуть виконані умови” — Столтенберг.
Натомість лідери країн-членів ухвалили пакет підтримки для України, який передбачає скасування вимоги щодо виконання ПДЧ, довгострокову програму військової допомоги для модернізації ЗСУ та повного переходу на стандарти НАТО, а також запуск Ради Україна-НАТО
“Рада Україна-НАТО – це форум для кризових консультацій і ухвалення рішень, де ми будемо зустрічатись на рівних”, – пояснив генсек Альянсу.
Він підтвердив, що перше засідання Ради відбудеться у Вільнюсі в середу, 12 липня, і в ньому візьме участь президент Володимир Зеленський.
Рада Україна-НАТО замінить попередній формат співпраці Києва та Альянсу – Комісію Україна-НАТО, що існувала з 1997 року і яка працювала у форматі “члени НАТО+1”.
Як пояснював раніше Столтенберг, новий формат відкриває більше можливостей для практичної співпраці. Можливо, буде стврено підкомітети, які будуть займатися певними питаннями – наприклад, кібербезпекою чи сумісністю.
Син колишнього народного депутата Богдана Дубневича, який зараз очолює Солонківську ОТГ біля Львова, 28-річний Павло Дубневич залишив Україну після повномасштабного вторгнення росіян і, за даними NGL.media, досі не повернувся.
Ми з’ясували, що Львівська обласна військова адміністрація (ЛОВА) двічі вносила Павла Дубневича до системи «Шлях» за зверненнями Солонківської сільради, які підписував його батько Богдан Дубневич – з 21 березня по 21 квітня та з 18 квітня по 18 травня 2022 року. Проте Павло так і не скористався цими дозволами, бо виїхав з країни раніше.
Богдан і Павло Дубневичі (фото 2019 року)
Павло Дубневич перетнув українсько-польський кордон через пункт пропуску «Смільниця-Кросценко» близько 15:00 24 лютого 2022 року – у перший день вторгнення росіян. Тоді система «Шлях» для виїзду волонтерів ще не працювала і на момент перетину кордону діяли звичні правила.
Разом з Павлом Дубневичем у синьому автомобілі BMW X5, зареєстрованому на ТОВ «Ім Шевченка», де він є співвласником, були 39-річний львівський бізнесмен Юрій Назаркевич та 27-річна Яна Жолобович, арт-директорка ресторану Park.Art of Rest, що належить родині Дубневичів і . Раніше Павло Дубневич і Яна Жолобович позували разом на весіллі друзів.
Павло Дубневич не відповів на дзвінки NGL.media та на повідомлення в соцмережах. Його уже колишня дівчина Яна Жолобович, яка зараз живе у Кракові, не захотіла передати йому наше прохання про коментар, оскільки, за її словами, після виїзду до Польщі перестала з ним зустрічатись.
Богдан Дубневич у відповідь на прохання пояснити, чим його син займається за кордоном, заявив, що не спілкується зі своїм сином.
«Чому я повинен володіти цією інформацією? Це дорослий чоловік, який веде своє абсолютно життя», – заявив Богдан Дубневич. – Я був у відпустці з дружиною, з внуками і так далі. Я в Україну повернувся 27-го [лютого 2022 року], скоріше не міг вернутися. Я повернувся сюди, а сина вже не було. З сином не контактую. За нього мені не соромно».
«Він робить все для того, щоб перемога наша прийшла скоріше», – додав пізніше Богдан Дубневич, особисто зателефонувавши журналісту через кілька годин. Ми справді знайшли у соцмережах підтвердження, що минулого року Павло передавав військовим тепловізор і шини для автомобіля.
За даними YouControl, 28-річний Павло Дубневич є власником загалом шістнадцяти компаній. Уже перебуваючи за кордоном, у квітні 2023 року Павло Дубневич став засновником ТОВ «Кам’яниця 28» і ТОВ «Ринок 35» і , де також з червня став директором. У ще одній компанії з травня цього року Павло Дубневич став співвласником – це ТОВ «Агроінвест-Львівське», яке він ділить з Юрієм Дубневичем, своїм двоюрідним братом. У червні 2023 року Павло Дубневич став одним із бенефіціарів інвестфонду «Монтікор», який раніше належав екс-нардепу від «Самопомочі» Андрію Журжію.
Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус вважає, що Україна може розраховувати на приплив інвестицій лише після завершення війни та вступу до НАТО. Про це він заявив у дискусії на експертному форумі на полях саміту НАТО, в якому бере участь кореспондент “Європейської правди“.
Пісторіус наголосив, що Німеччина принципово підтримує вступ України до НАТО і щодо цього зараз вже немає дискусій в Альянсі.
“Майбутнє України в НАТО – з цим усі погодилися і щодо цього немає сумніву. Питання полягає лише у тому, як дістатися цієї мети”, – підкреслив німецький міністр.
Борис Пісторіус, утім, наголосив, що політичне рішення про те, як Україна йтиме до вступу, міститиме “кілька передумов”, які дискутуються на рівні лідерів. “Особисто я переконаний, що цей шлях для України може бути швидшим, ніж для інших, але все одно це буде певний шлях. Але майбутнє України в НАТО, і у цьому немає сумніву”, – додав він.
Міністр також свідомий того, що бізнес не вкладатиме кошти в Україну до її вступу в Альянс.
“Компанії, бізнеси з усього світу інвестуватимуть лише після війни. Не буде інвестицій під час будь-якого перемир’я – це буде лише тоді, коли бізнес буде впевнений у подальшому мирі. Умови інвестицій – це визначеність із кордонами, Україна має бути сильною у військовому сенсі і не лише, а також Україна має бути частиною Альянсу. І це станеться”, – підкреслив він.
На саміті Німеччина також передасть новий пакет допомоги Україні.
Раніше стало відомо, що країни НАТО погодились скасувати ПДЧ для України для вступу в Альянс.
На фронті загинула бойова медикиня 218 окремого батальйону 125 бригади ТрО ЗСУ, львів’янка Наталія Депа. У мирному житті Наталія була власницею Центру косметології та лазерної епіляції, а від початку вторгнення пішла служити разом із батьком та братом.
Трагічну звістку повідомив голова ГО “Варта1” Ігор Зінкевич. Інформацію про загибель підтвердили брат і батько Наталії.
“Вибач, що був не дуже хорошим братом. Вибач, що часто творив різні погані речі, вибач, що багато чого не сказав.
Ти назавжди в моєму серці, моя любима сестричка”, – написав брат загиблої Іван Депа.
У мирному житті Наталія була косметологом
Друзі Наталії діляться спогадами про неї у соцмережах.
Загинула за нас, за те, щоб ми жили в мирі і спокої, загинула, рятуючи інших. Завжди усміхнена та весела, хоробре серце, подруга, яка завжди готова прийти на допомогу. Підтримка та гордість. Дякую тобі за все. Я люблю тебе”, – написала найкраща подруга Наталі Оксана.
“Серце наче пошматували…Я все ще чекаю, що напишуть, що ти жива! Не вірю! Яка біль, яке горе! Я тобі ще мала подарувати подарунок на День народження, я ж обіцяла… і як тепер!
Ти ще мала мені видалити тату, памʼятаєш моє тату…ти ж обіцяла, Натуля. Як втамувати цю біль, як зцілити душу?! Я так би зараз тебе ще раз обняла! Хоч разок, я б сказала тобі ДЯКУЮ. Дякую, що ти була у моєму житті!” – пише Христина Кацман.
Президент Володимир Зеленський присвоїв звання Героя України посмертно 44-річному бійцю з села Оброшине біля Львова Богданові Калагурському та 27-річному воїну з Миколаєва на Львівщині Юрію Канюку.
Відповідні укази від 8 липня про присвоєння звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота зірка» (посмертно) капітану Богдану Калагурському та лейтенанту Юрію Канюку оприлюднені на сайті президента.
Як розповіли у «Львівобленерго», Богдан Калагурський з Оброшине 10 років працював енергетиком. Пройшов всі кар’єрні сходинки від електромонтера ОВБ до заступника начальника служби охорони праці та головного інженера Центрального РЕМ.
Брав участь в АТО. З початком повномасштабного вторгнення, не вагаючись, знову став до лав ЗСУ. Його позивний «Електрик».
Богдан Калагурський був командиром механізованої роти 106 механізованого батальйону 63 ОМБр ЗСУ. Героїчно загинув 19 серпня 2022 року під час боїв у селі Благодатне на Миколаївщині, де керував обороною села. Українські воїни відбивались до останнього боєкомплекту, окупанти втратили п’ять бойових машин та близько 40 осіб. Однак під час цього бою енергетик зазнав смертельного поранення. Після цього він деякий час вважався зниклим бевісти. У січні цього року тест ДНК підтвердив смерть воїна.
У капітана Богдана Калагурського залишилась дружина Галина та доньки Софія і Катерина.
Юрій Канюк був випускником Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, здобув офіцерське звання лейтенанта. Був командиром гірсько-штурмового взводу. За мужність та героїзм був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Загинув 23 травня 2022 року під час боїв у населеному пункті Яковлівка Донецької області, рятуючи побратима.
Нагадаємо, недавно Президент Володимир Зеленський присвоїв звання Героя України двом захисникам львівської 125 бригади територіальної оборони Збройних сил України – 19-річному солдату Тарасові Довгуну та 35-річному лейтенанту Миколі Макаревичу.
За даними журналістів, командир підводного човна, який міг обстрілювати Вінницю, практично завжди дотримувався одного маршруту пробіжок. Це могло допомогти вбивці вибрати відповідне місце для розстрілу.
Людина, яка вбила в Краснодарі заступника начальника відділу мобілізації Станіслава Ржицького, могла прорахувати маршрут його пересування завдяки додатку Strava.
Ржицький регулярно ділився з користувачами спортивного додатка результатами своїх пробіжок. Зазначається, що він практично завжди дотримувався одного й того самого маршруту.
Ця обставина могла допомогти вбивці вибрати відповідне місце для розстрілу російського військового.
На ранковій пробіжці 42-річний Ржицький дістав чотири поранення та загинув на місці.
Ржицький раніше проходив службу на флоті й командував підводним човном “Краснодар”, укомплектованим ракетами “Калібр”. За даними розвідки України, його підводний човен був задіяний в атаці на Вінницю в липні минулого року. Ракети “Калібр” випускалися з акваторії Чорного моря.
За інформацією українських розвідслужб, російський військовий дійшов висновку про те, що завдавати ракетні удари з високим ризиком для цивільних неефективно. Судячи з усього, його ліквідували свої ж за відмову виконувати бойові накази та піддавати ракетним обстрілам мирні українські міста.
Ба більше, людина з такими ж ім’ям і прізвищем числиться в базі “Миротворця”. Згадується про те, що він був командиром підводного човна “Алроса”.
На сайті тепер є й дата ліквідації Ржицького: 10.07.2023 року.
На жаль, війна продовжує забирати життя українців. На передовій загинув колишній футболіст Григорій Барчишин.
Спортсмен із перших днів повномасштабного вторгнення боронив країну у лавах ЗСУ. Герой виконував бойові завдання та рятував поранених побратимів із небезпечних зон. Однак на 38-му році життя Григорія Барчишина назавжди обірвалось через ворожий артилерійський снаряд, пише 24 Канал.
У загиблого колишнього футболіста залишились дружина та маленький син. Львівська асоціація футболу висловлює співчуття родині та близьким Григорія.
Після нападу р*шистів він одним із перших пішов добровольцем у територіальну оборону Києва й невдовзі приєднався до лав ЗСУ. На жаль, батьки, дружина і маленький син не дочекалися його з поля бою…, – йдеться у публікації.
Відзначимо, що ще 25 травня в автівку Барчишина потрапив ворожий снаряд. Понад місяць захисник вважався зниклим безвісти, адже тіло військового не могли знайти одразу.
Похорон українського Героя відбудеться 11 липня, о 15:00 у Гарнізонному Храмі святих Петра та Павла у Львові. А о 15:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають Героя на Личаківському кладовищі.
Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) підрахували, що Сили оборони за 5 тижнів контрнаступу звільнили стільки території, скільки росіяни захопили за пів року, пише УП.
У звіті вказують, що українські офіційні особи заявили 10 липня, що Сили оборони мають вогневий контроль над Бахмутом і російськими наземними лініями зв’язку навколо міста.
Як українські, так і російські джерела в останні дні вказують на те, що Україна завойовує позиції в районі Бахмута і на його південно-західних флангах, включаючи специфічні особливості рельєфу, які можуть дати українським силам вогневу перевагу.
Крім того, повідомляють аналітики, українські війська 10 липня проводили контрнаступальні операції щонайменше на трьох ділянках фронту.
З початку українського контрнаступу 4 червня, за підрахунками ISW, зробленими на основі власних даних контролю місцевості, українські війська відвоювали приблизно 253 квадратних кілометри території. В огляді уточнюють, що українські дані відрізняються від даних ISW через різні підходи до підрахунків.
Отже, зазначають експерти, з 1 січня російські війська захопили загалом 282 квадратних кілометри на всій території бойових дій.
За 5 тижнів українські сили звільнили майже стільки ж території, скільки російські війська захопили за 6 місяців.
Львівщина допоможе у відбудові 300 будинків на деокупованій частині Херсонщини. Про це 10 липня повідомив начальник Львівської ОВА. Відновлюватимуть будинки у трьох населених пунктах, пише Суспільне.
За його словами, на деокупованій Херсонщині люди живуть у зруйнованих помешканнях.
“На вулиці середина літа. Треба думати про осінь і зиму. Тому ми ухвалили важливе рішення — Львівщина долучається до проєкту “Пліч-о-пліч” і бере під свій патронат відновлення жител й об’єктів соціальної інфраструктури у селищі Біла Криниця, селах Нова Зоря і Таврійське”, — повідомив начальник Львівської ОВА Максим Козицький.
За словами начальника Львівської ОВА, фахівці ЛОВА вже були на місці, вивчили ситуацію. Зараз формують ремонтні бригади. Почати планують з базових потреб — заміни пошкоджених вікон, дверей та дахів. Також візьмуться за капітальне будівництво. Загалом плануємо відновити 300 об’єктів.
У вівторок, 11 липня, Львівська громада попрощається з двома останніми жертвами ракетного удару росіян по житловому будинку у Львові. Мерія закликає львів’ян та гостей міста долучитись до прощання та утриматися в цей час від проведення розважальних заходів та святкувань.
Чин похорону Ольги Татарінової та Валерія Рябцева розпочнеться о 10:00 у Ритуальному залі (вул. Пекарська, 52). Поховають загиблих на Голосківському кладовищі.
Нагадаємо, внаслідок ракетного удару росіян по житлових будинках у Львові загинуло 10 людей. Ще 48 отримали травми та поранення різної важкості.
Татарінова Ольга Василівна (21.01.1955-06.07.2023) Львівʼянка.
Навчалася у Середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №50 міста Львова. Закінчила Національний лісотехнічний університет України (тоді – Інститут).
Після завершення навчання обіймала посаду начальника відділу кадрів у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Львівський автобусний завод». Протягом останнього періоду працювала у Всеукраїнському єврейському благодійному фонді «Хесед-Арʼє», доглядала за людьми похилого віку.
Була надзвичайно відкритою та щирою людиною, мала велике коло друзів.
Разом із чоловіком трагічно загинула 6-го липня внаслідок російського ракетного обстрілу Львова. У Ольги Татарінової залишилися сестра та двоє племінників, що живуть в Ізраїлі.
Рябцев Валерій Анатолійович (20.02.1956-06.07.2023) Львівʼянин.
Здобув вищу освіту у Львівському політехнічному інституті (сьогодні – Національний університет «Львівська політехніка»).
Із 2008 року працював електромонтером виробничої лабораторії Львівських міських електромереж Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго». У той самий час підзаробляв охоронцем у кондитерському магазині.
Був доброю та світлою людиною.
Разом із дружиною трагічно загинув 6-го липня 2023 року внаслідок російського ракетного обстрілу Львова. У Валерія Рябцева залишилася сестра.
