Категорія: Війна

Останнім часом соціальну мережу Tik-Tok заполонили відео з хештегом «Фортеця Львів», під яким користувачі публікують іронічний кавер на пісню гурту «Антитіла» – «Фортеця Бахмут». Про це повідомляє Центр протидії дезінформації.

“У цих відео львів’ян насмішкувати звинувачують у тому, начебто вони думають, що єдині страждають через війну та захищають Українську державність”, – пишуть у Центрі протидії дезінформації.

Водночас саме цю кампанію називають російською інформаційною психологічною операцією (ІпсО).

Які ж саме наративи вона просуває та що має на меті, розповідають у Центрі протидії інформації.

Наратив 1: Схід України, на відміну від заходу, страждає від війни більше

У таких відео Львову іронічно припусують більше руйнувань, ніж Маріуполю чи Бахмуту. Також порівнюють окуповану територію з неокупованою.

Через це у коментарях люди починають “мірятися стражданнями”.

Наратив 2: Львів’яни намагаються нажитися на війні за допомогою оренди

Такі відео містять скріншоти із сайтів, де можна орендувати квартиру. Автори шукають високі ціни, щоб створити картинку завищених цін у Львові та в інших містах.

Водночас у цьому випадку забувають про історії волонтерських організацій, безкоштовних поселень. Таким чином спецслужби виманюють невдалі історії досвіду українців на ефірах російських телеканалів.

Також це використовують для переказів про озлобленість людей на Заході України про негативну реакцію на своїх же зі Сходу.

Наратив 3: Схід, Північ та Південь страждають від обстрілів, а Захід – ні

Саме те, що Захід не страждає – несправедливо. Це породжує ще один привід для маніпуляцій. Таким чином люди з прифронтових областей мають виміщувати злість на громадян з відносно безпечних регіонів.

Через кількість обстрілів ворог прагне посварити українців теж.

У Львові в дитячому садочку, який зазнав руйнувань внаслідок ракетного удару 15 серпня, коштом американських благодійників замінять всі вікна. Представники благодійної організації Global Empowerment Mission (GEM) провели необхідні заміри та вже планують роботи. Загалом у садку потрібно відновити 57 звичайних вікон та 2 великих вікна на сходовій клітці.

Детальніше про обсяги руйнувань у дитячому садку «Казка» розповіла директорка Ірина Кирда.

«Загалом у садочку потрібно відновити 57 вікон, 51 двері (вхідні та міжкімнатні), 2 великих вітражних вікна на сходовій клітці, 6 міжкімнатних перегородок (між спальнями та ігровими кімнатами). Це все зруйнувала вибухова хвиля.

Окрім цього, під час комісійного обстеження виявлено, що покрівля закладу зазнала значних ушкоджень та потребує капітального ремонту. Також значних пошкоджень зазнали стіни будинку. Уціліла лише частина меблів, внутрішні приміщення потребують ремонтів. Ігровий майданчик на вулиці повністю зруйнований», – зазначила Ірина Кирда.

Заміна вікон відбувається у межах програми, яка створена американською організацією Global Empowerment Mission (GEM) у партнерстві з Howard G Buffett Fondation (HGBF), коштом якої вже встановлюють близько 1000 нових вікон в будинках, що постраждали внаслідок попереднього ракетного удару по Львову, 6 липня. Також благодійники роздали постраждалим мешканцям продуктові набори – більше 1500 GEM-боксів.

Нагадаємо, після ракетного обстрілу 15 серпня у Львові було пошкоджено 830 вікон та 81 вхідні двері у 48 житлових будинках. У найбільш постраждалому багатоповерховому будинку повністю знищено 4 квартири. У 76 квартирах зафіксували тріщини на стінах. У 6 багатоповерхівках пошкоджені дахи і ще 5 покрівель потребують ремонтів у приватних будинках. Значних ушкоджень зазнав дитячий садок.

За вибиті вікна і двері у житлових будинках з бюджету міста передбачені компенсації мешканцям. Зокрема, 12 тис грн – за вибиті вибуховою хвилею вікна (розрахунок за одне вікно), 8 тис грн – за вибиті вхідні двері. Ті мешканці, у чиїх квартирах наразі неможливо проживати, отримають від міста компенсацію на оренду житла у розмірі 10-12-15 грн на місяць. Щоб отримати компенсації, мешканці постраждалих помешкань повинні подати необхідні документи через ЦНАП. За інформацією ЦНАП, уже звернулись близько 80 мешканців, чиє майно постраждало внаслідок російського ракетного обстрілу 15 серпня.

На ліквідацію наслідків з резервного фонду міського бюджету Львівської громади заплановано виділити близько 20 млн грн.

Зранку 15 серпня Львів атакували російські ракети. Львів’янка, у якої стався напад епілепсії в укритті, не отримала допомогу «швидкої», адже фельдшери не виїхали на виклик під час повітряної тривоги. У коментарі «Главкому» медики пояснили, як працює екстрена медична служба під час повітряної загрози.

У соцмережі Twitter користувач з псевдонімом «той самий Волиняка» обурився: в укритті одній із жінок стало погано – в неї трапився напад епілепсії. Ті. хто був поруч, відразу ж викликали екстренку – але у відповідь почули, що бригада під час оголошеної тривоги до них не приїде. Виклик трапився на початку повітряної тривоги – тоді як Львівську область ракетами (шість з яких поцілили в об’єкти) атакували з 05:20 до 05:30 ранку.

«Я вражений тим, що швидка не приїжджає під час повітряної тривоги, навіть якщо людина ледь не помирає. У жінки стався приступ епілепсії в укритті, ми їй допомагали як могли. Тим часом я набрав екстренку, але вони сказали. що не приїдуть. Дякую хоч за те, що вони дали якісь практичні поради щодо того, як привести жінку до тями. Але мене здивував факт, що швидка не їде під час тривоги, навіть якщо в людини буде екстрена ситуація», – розповідає чоловік.

Соломія Глива, старший лікар оперативно-диспетчерського відділу Львівської екстренки, зауважує: прокоментувати саме цей виклик екстренки не може через відсутність детальної інформації. Однак журналістам «Главкому» вона розповідає, що диспетчери та фельдшери так само, як і цивільні, під час тривоги перебувають в укриттях. Однак звідти консультація пацієнтів триває – тому щонайменше інформацію, як допомогти людині, львів’яни отримають.

«Ми дуже просимо тих. хто нам телефонує, опанувати свої емоції (які б вони не були) й уважно слухати питання диспетчера й відповідати на них, бо від цього може залежати стан пацієнта. Важливий момент: навіть поки триває виклик і диспетчер ставить багато уточнюючих питань – цей самий виклик уже опрацьовується іншим диспетчером. Тобто якщо це терміновий виклик, то інформація про нього паралельно надається бригадам, вони готуються до виїзду, а диспетчер, який з вами розмовляє, збирає потрібну фельдшерам інформацію й може дати пораду, як допомогти людині до приїзду бригади», – каже Соломія Глива.

У коментарі журналістам «Главкому» директор Львівської станції швидкої медичної допомоги Андрій Васько пояснює: екстренка виїжджає до пацієнтів під час повітряних тривог, однак не тоді. коли на території області фіксуються ракети.

«Екстрена медична допомога працює в зоні умовної безпеки – тобто ми не заходимо безпосередньо до зони небезпеки, як фахівці ДСНС, наприклад. Зараз «екстренка» ще проходить переатестацію, тож поки звучить сигнал повітряної тривоги – ми такі самі цивільні, як і інші львів’яни. Але ми розуміємо, що на нас покладена функція порятунку життя, тож ми обираємо оптимальний зважений формат: коли оголошена повітряна тривога – ми виїжджаємо лише на критичні виклики чи екстрені, де життю та здоров’ю пацієнта існує реальна загроза. Наприклад, якщо пацієнт не дихає, якщо в нього кровотеча і її не можуть зупинити, якщо відсутнє серцебиття тощо – то на такі випадки ми виїжджаємо в обов’язковому порядку навіть під час повітряної тривоги. Але і тут є виключення – якщо на території нашої області фіксують повітряні цілі. Це рішення діє й на території інших регіонів України. Тобто коли ракета летить над територією Львівщини – ми не виїжджаємо на виклики, а консультуємо пацієнтів і тих, хто викликає бригаду «швидкої». Це пояснюється тим, що ці ж повітряні цілі можуть влучити в бригаду, яка прямує на виклик», – пояснює директор львівської «екстренки».

Водночас Андрій Васько додає, що на сьогодні викликів «швидкої» під час повітряної тривоги достатньо мало – люди розуміють, що через хибні виклики справжні пацієнти можуть не дочекатися допомоги.

«Швидка» зараз переходить етап трансформації зі служби таксі з червоним хрестом у формат екстреної медичної допомоги. Нерідко стається, що ми відмовляємо людям у виклику або консультуємо пацієнтів по телефону. Але чи всім треба відмовити? Ні. І чи треба ризикувати життям бригади, коли ракета летить над областю й може атакувати будь-якої хвилини? Це вкрай складне й дискусійне питання. Як і питання військових, які мають завдання стояти в наряді й нести службу й під час оголошеної тривоги, й під час того, як ракети атакують це ж місто», – каже директор «екстренки».

Якщо львів’янам відмовили у приїзді бригади під час повітряної тривоги – виклик не перенесеться автоматично на «пізніший час», після закінчення тривоги. Якщо допомога медиків буде так само необхідна після оголошення відбою – пацієнтам треба повторно телефонувати на гарячу лінію «103» й знову повторювати свої діагнози та дані, щоб бригада фельдшерів приїхала на виклик.

Захисник, який бореться за Україну все своє свідоме життя, втратив на фронті обидві ноги. Переніс понад 20 операцій та чотири місяці страждав від нестерпного болю. І при цьому зберіг почуття гумору та бажання далі гнати ворога. Нині він відновлюється та готується до протезування у Національному реабілітаційному центрі НЕЗЛАМНІ (UNBROKEN) у Львові.

Сергію Денисову – 29. Він з міста Вишгорода, що на Київщині. Боротися за свою країну почав ще студентом – під час Революції Гідності. А після окупації Криму вирішив відстоювати свої ідеали вже зі зброєю в руках. Та у військкоматі йому вісім разів відмовляли, бо обмежено придатний навіть у військовий час. Але молодого хлопця зупинити було неможливо. Тому він вступив до лав добровольчого формування, і з 2015 року – воював. За роки на фронті жодного разу не думав повернутися до цивільного життя. Торік влітку Сергій одружився, а свій «медовий місяць» провів у боях за Харківщину. Та на початку вересня досвідчений боєць підірвався одразу на кількох мінах, втративши обидві ноги.

«Від болю кричав так, що всі навколишні села чули. Поки мене несли, я просив, щоб мене добили. Ось, що для мене ціна свободи та незалежності, яку я плачу і буду платити. Я знав, на що я йшов. Але я не знав, що буде настільки боляче – тут треба бути чесним», – каже Сергій.

За чотири місяці він переніс понад 20 операцій та безліч переливань крові. Найважчим завданням для лікарів було врятувати коліно воїна та уникнути додаткової реампутації. Коли їм це вдалося, Сергія відправили на реабілітацію та протезування до Львова, у центр НЕЗЛАМНІ. Тут багато спеціалістів докладають зусиль, аби якомога швидше поставити пацієнта на штучні кінцівки. Проблема в тому, що місяці без руху знерухомили суглоб Сергія, його коліно не розгинається. Аби її зняти, він щодня займається з фізичним терапевтом. Той каже, що є позитивна динаміка – амплітуда розгинання поступово збільшується.

Сергій лікується вже майже рік, за який він втратив не лише ноги та літри крові. У їхню з дружиною квартиру влучила ворожа ракета і власного житла в молодої пари більше немає. Дружина щодня поруч з коханим. Жартома каже, що вона на денному стаціонарі. Підтримує в усьому і навіть у бажанні чоловіка продовжити військову службу. Сергій не знає, наскільки мобільним буде після протезування, але певен, що застосування його бойовому досвіду знайдеться.

«Людські бажання – сильніші за все. Навіть обставини підкоряються бажанню, якщо воно дійсно є. Втрата кінцівок – це не кінець життя. Протези є, варіантів багато і вони ефективні», – впевнено каже Сергій.

Через російську агресію щодня страждають сотні людей, тому аби зробити їхнє лікування й реабілітацію комфортними і доступними в Україні, у Львові, в Національному центрі реабілітації НЕЗЛАМНІ (UNBROKEN) з кожним українцем працює мультидисциплінарна команда, яка надає хірургічну, фізичну, психологічну та психосоціальну професійну допомогу. Завдяки підтримці донорів, відкрили протезну майстерню та встановлюють біонічні протези, а також облаштувати новий сучасний корпус реабілітації: це 7 поверхів із найсучаснішим обладнанням для відновлення. Щороку отримувати допомогу тут зможуть 10 тисяч українців.

Реквізити для пожертв: https://unbroken.org.ua/donate.html