Категорія: Україна

Висока ймовірність продовження активної фази війни призводить до необхідності збереження значної зовнішньої бюджетної підтримки, наразі її дефіцит на наступний рік оцінюється в $12−15 млрд.

Про це заявив міністр фінансів Сергій Марченко, наголосивши, що це питання необхідно вирішити в рамках програми з Міжнародним валютним фондом (МВФ). «Дуже важливо мати довіру з партнерами і розуміння спільної проблеми і спільних шляхів їх вирішення. Це, в першу чергу, партнери з боку МВФ, G7 та інших країн, особливо Європейського Союзу, які підтримують нас. З цієї точки зору ми вже піднімаємо питання про недостатність зовнішньої допомоги, задекларованої в програмі МВФ на 2025 рік», — сказав він в ефірі подкасту Центру економічної стратегії Що з економікою на Громадському радіо, пише NV.UA.

Марченко пояснив, що Україна пропонує підвищити показники зовнішньої допомоги з урахуванням того, що базовий сценарій завершення війни у 2024 році може не відбутися. Згідно з оновленою програмою розширеного фінансування EFF із МВФ, якщо 2023 року зовнішнє фінансування становило $42,5 млрд, а цьогоріч воно прогнозується на рівні $38,1 млрд, то наступного року очікують його скорочення до $22,9 млрд.

Міністр фінансів зазначив, що Україна готова йти таким шляхом скорочення зовнішньої підтримки на $4−5 млрд на рік. «Ми готові говорити, що ми готові внутрішніми ресурсами перекривати частину дефіциту, тобто зменшувати нашу зовнішню потребу. Але, з іншого боку, ми не бачимо поки що можливості та певних зобов’язань, які б нам дали змогу сказати, що ми забезпечені (зовнішньою допомогою у 2025 році) на $32 млрд», — пояснив він. За його словами, наразі з підтвердженого зовнішнього фінансування на наступний рік, за умови виконання Україною своїх зобов’язань, є ЄС з інструментом Ukraine Facility та МВФ, а також, «досить імовірно», Велика Британія.

Марченко наголосив, що паралельний трек, як проміжне рішення для покриття цього розриву, — фінансування за рахунок заморожених російських активів, зокрема, сек’юритизація відсотків. «Вважаю, що потенційно в дискусії ми можемо вийти на загальноприйняте для України рішення», — сказав Марченко, додавши, що ці кошти можуть, на відміну від іншої бюджетної зовнішньої підтримки, піти на фінансування військових витрат.

НАБУ і САП офіційно розповіли, що 22 травня повідомили колишньому заступнику керівника Офісу президента України Андрію Сирнову про підозру в незаконному збагаченні, йдеться у пресслужбі антикорупційних органів.

За даними слідства, у період з 2020 по 2022 рр. посадовець набув активи вартістю 17,1 млн грн, маючи заощадження та офіційний дохід за цей період у розмірі понад 1,3 млн грн.

Таким чином різниця між вартістю придбаного майна та коштами чиновника становила 15,7 млн грн.

Йдеться про 2 автівки (Mercedes-Benz, Volkswagen), 2 мотоцикли (Honda, BMW), три паркомісця в Києві, квартиру у Львові та земельну ділянку на Закарпатті.

Аби приховати наявність цього майна, посадовець оформив його переважну частину на рідного брата, зберігши за собою право розпоряджатися ним у повному обсязі. Мотоцикл Honda зареєстрував на друга, а згодом переоформив на себе.

“Викриття злочину відбулось після публікації розслідування журналістів “Української правди”, а також за сприяння Національного агентства з питань запобігання корупції”.

Пізніше Смирнов у коментарі “Українській правді” зазначив, що вручення підозри та обшук відбулися “швидко та делікатно”.

«Підтверджую інформацію ЗМІ про вручення мені повідомлення про підозру. Підозра не від СБУ, а від НАБУ. Це перше. Друге. Подія, давно очікувана мною з огляду на те, що її анонсували майже за півроку до сьогоднішнього дня усіма можливими способами. Вручення підозри та обшук відбулися швидко та делікатно – до детективів зауважень немає. Для мене нічого незвичного не відбулося. Такі вже в нас сучасні реалії політики», – розповів він.

Смирнов також заявив, що переконаний в своїй правоті і буде доводити її всіма доступними способами.

Дії Смирнова кваліфікували як незаконне збагачення. Це стаття 368-5 Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Верховна Рада 22 травня схвалила в першому читанні законопроєкт про внесення змін до Закону «Про Національну гвардію України» щодо вдосконалення правових засад застосування заходів примусу військовослужбовцями Нацгвардії №10311. Про це інформує Судово-юридична газета.

Метою є врегулювання питань, що пов’язані із застосуванням військовослужбовцями Національної гвардії заходів примусу, зокрема фізичного впливу, спеціальних засобів, зброї, озброєння та бойової техніки. Зазначимо, що Нацгвардія і зараз має право вживати певних примусових заходів, проте для цього досить чітко описані умови. Законопроєктом умови застосування значно спрощуються.

Міністерство фінансів зауважило, що хоча у законопроєкті наведено конкретний перелік спеціальних засобів (кайданки, сітки для зв’язування, захисні бар’єри, турнікети, гумові та пластикові кийки, електрошокові пристрої контактної та контактно-дистанційної дії, засоби примусової зупинки транспортного засобу, гранати та боєприпаси світлозвукової дії, водомети, бронемашини без установленого на них штатного озброєння та інші спеціальні (спеціалізовані) транспортні засоби, безпілотні повітряні судна, засоби радіоелектронної протидії, тощо) та випадки їх застосування особовим складом Національної гвардії, разом з тим у матеріалах до законопроєкту відсутня інформація про додаткову потребу у коштах для Національної гвардії на забезпечення військовослужбовців спеціальними засобами, а також щодо дотримання прав і свобод людини.

Зокрема, у ст. 15 Закону пропонується врегулювати, що військовослужбовці Нацгвардії під час виконання повноважень уповноважені використовувати та застосовувати такі заходи примусу:

1) фізичний вплив;
2) спеціальні засоби;
3) зброю, озброєння та бойову техніку;
4) озброєння повітряних суден.

Військовослужбовці Національної гвардії України мають право застосовувати фізичний вплив для:

1) забезпечення особистої безпеки та/або безпеки інших осіб;
2) припинення правопорушення;
3) затримання особи, яка вчинила правопорушення

Зокрема, військовослужбовці мають право використовувати та застосовувати засоби обмеження рухомості (кайданки, сітки для зв’язування тощо):

• під час затримання особи, яка вчинила правопорушення;
• під час доставляння затриманої особи до уповноважених державних органів, у разі її відмови йти
• під охороною;
• до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та чинить опір військовослужбовцю або намагається втекти;
• якщо особа своїми небезпечними діями може заподіяти шкоду собі або іншим особам.

Також вони можуть застосовувати засоби примусової зупинки транспортного засобу:

а) для примусової зупинки транспортного засобу, водій якого не виконав законні розпорядження (вимоги) військовослужбовця та/або намагається уникнути проходження контролю на контрольно-пропускному пункті об’єкту, що охороняється Національною гвардією, порушує встановлений пропускний режим, ігнорує вимоги дорожніх та/або інших інформаційних знаків, світлофорів та/або інших світлових сигналів щодо зупинки транспортного засобу;

б) якщо дії водія транспортного засобу створюють загрозу життю і здоров’ю військовослужбовця та/або інших осіб;

в) для затримання осіб, які скоїли кримінальне правопорушення і намагаються втекти на транспортному засобі.

Заборонено застосування заходів примусу:

• до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку, осіб з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх осіб, крім випадків учинення такими особами групового та/або збройного нападу чи опору або якщо є безпосередня загроза життю чи здоров’ю військовослужбовця та/або іншої особи, якщо відбити такий напад, опір або усунути загрозу іншими способами і засобами неможливо;
• у приміщеннях і на земельних ділянках, які належать або закріплені за дипломатичними представництвами та консульськими установами іноземних держав в Україні, крім випадків, коли від глави дипломатичного або іншого відповідного представництва (організації) надійде офіційними каналами письмове прохання (згода) застосувати заходи примусу проти правопорушників.

Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець повідомив, що електронні повістки не надходитимуть до мобільного застосунку “Резерв+”.

“Наразі не існує такого поняття, як електронна повістка. Законодавчо принципи оповіщення громадян не змінювалися – повістка може бути вручена лише особисто і під підпис, як і раніше”, – пояснив він.

Омбудсман також розповів, що військовозобов’язаний, який оновить військово-облікові дані через застосунок:

• не стане “ухилянтом”;
• позбудеться необхідності проходження ВЛК до окремого рішення ТЦК;
• зможе отримати витяг із реєстру “Оберіг” та інформацію, яка наявна в органах державної влади;
• не витрачатиме час у чергах до ТЦК;
• уникне штрафів до 51 000 грн;
• зможе безперешкодно переміщатися через блокпости;
• проходитиме швидку перевірку даних у разі зупинки на вулиці – замість примусової поїздки до ТЦК.

З 18 травня всі військовозобов’язані українці повинні оновити свої дані – телефон, електронну пошту та фактичне місце проживання. Закон про мобілізацію дає на це 60 днів. І три шляхи – через ТЦК і СП, ЦНАП або електронний кабінет.

17 травня в Україні запустили електронний кабінет військовозобов’язаного, який став доступний через застосунок “Резерв+”. Він необхідний для того, щоб чоловіки призовного віку змогли оновити свої дані згідно з новими нормами закону про мобілізацію.

18 травня Міноборони розпочало тестування нового сервісу – електронної черги до ТЦК.

У Верховній Раді 20 травня зареєстровано законопроєкт, яким пропонується змінити підходи щодо накладання штрафів на військовозобов’язаних, котрі ухиляються від мобілізації. Про це повідомляє «Главком» з посиланням на текст проєкту закону.

Ініціатором законопроєкту виступив нардеп Анатолій Бурміч. Він пропонує забрати у територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) право накладати штрафи на призовників, військовозобов’язаних та резервістів за вчинення адміністративних правопорушень. Такі рішення, на думку політика, повинні ухвалювати місцеві суди. Йдеться про порушення правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 Кодексу про адмінправопорушення (крім правопорушень, вчинених військовозобов’язаними чи резервістами, які перебувають у запасі СБУ або Служби зовнішньої розвідки).

Як випливає з пояснювальної записки до законопроєкту, «надмірна концентрація повноважень (включаючи самостійній розгляд справ про адміністративні правопорушення із самостійним винесенням постанов, що передбачають накладення адміністративних стягнень у вигляді штрафів) в межах одного органу (ТЦК та СП) може призвести до дисбалансу системи стримувань і противаг у державній владі». Також нардеп Бурміч хвилюється: рішення про призначення великих штрафів (до 59,5 тис. грн), ухвалюватимуть керівники ТЦК, які можуть не мати юридичної освіти і стажу роботи в галузі права.

«Оскільки вимоги правил військового обліку та вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку і мобілізацію поширюються на дуже велику кількість суб’єктів, на яких в разі порушення цих вимог можуть бути накладені адміністративні стягнення у вигляді великих штрафів… вбачається необхідність внесення законодавчих змін до Кодексу про адмінправопорушення з тим, щоб повноваження щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, які зараз покладено на ТЦК та СП, передати судовій гілці влади», – вважає автор проєкту закону.

Наразі законопроєкт направлено на розгляд Комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності.

Окрім статті 336 Кримінального кодексу, яка регулює ухилення від призову на військову службу під час мобілізації і передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від 3 до 5 років, у КК є також стаття 337, яка передбачає окрему кримінальну відповідальність за ухилення від військового обліку або навчальних (спеціальних) зборів.

Так, ухилення призовника, військовозобов’язаного, резервіста від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником ТЦК, карається штрафом від 5100 до 8 500 грн або виправними роботами на строк до одного року.

За статтею 337 КК винесено перший, судячи з Реєстру судових рішень, вирок жінці.

Так, 13 травня 2024 року Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області розглянув справу 303/3806/24 стосовно жінки із середньо-спеціальною освітою за напрямком «Медицина», спеціальність «Сестринська справа», яку обвинувачували за ч. 1 ст. 337 КК, тобто ухилення військовозобов`язаної від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником ТЦК.

Так, 9 квітня 2024 року вона, перебуваючи за адресою проживання, отримала під особистий підпис попередження начальника ТЦК щодо необхідності виконання вимог законодавства щодо військового обліку, надання відомостей щодо стану здоров`я, проходження медичного обстеження ВЛК та повістку про виклик до ТЦК на 10 квітня 2024 року, для проходження медичного огляду ВЛК.

В свою чергу, після отримання попередження вона, будучи належним чином попередженою про кримінальну відповідальність за ухилення від військового обліку, за відсутності поважних причин, не прибула у визначений термін 10 квітня 2024 року до ТЦК.

За таких обставин, як зазначив суд, вона вчинила кримінальне правопорушення (проступок), передбачений ч.1 ст.337 КК.

Обвинувачена свою вину визнала повністю, просила призначити їй покарання у вигляді штрафу.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані матеріали кримінального провадження, вважає доведеними, зазначені в обвинувальному акті обставини, які підтверджуються наданими стороною обвинувачення доказами та не оспорюються учасниками судового провадження.

Отже, суд визнав жінку винною за ч.1 ст.337 КК, призначивши покарання у виді штрафу 5100 грн.

20 травня спливає пʼятирічний термін від інавгурації президента Зеленського. За мирних часів до цього моменту вже мали б пройти чергові вибори, а Україна отримала б або нового президента, або вдруге переобрала чинного. Чи вважатиметься тепер Зеленський легітимним главою держави? Чи можна проводити вибори під час війни? Та чи можна це робити у дистанційному, безпечнішому форматі, якщо війна ще затягнеться — пояснює Суспільне.

Чи залишається Зеленський легітимним президентом

Стаття 108 конституції України говорить: чинний президент виконує повноваження до вступу на пост новообраного президента, а отже продовжує бути гарантом державного суверенітету (Стаття 102), забезпечує державну незалежність, нацбезпеку та є верховним головнокомандувачем ЗСУ (Стаття 106).

Останнє слово щодо того, чи точно немає підстав сумніватися в легітимності президента, мав би сказати Конституційний суд (КСУ). Наприкінці лютого, як повідомляло видання “Дзеркало тижня”, в Офісі президента (ОП) підготували звернення до КСУ, однак не подали його.

Чи можна проводити вибори під час війни

“Конституція (Стаття 83) забороняє проводити парламентські вибори під час воєнного стану, але такої прямої заборони щодо президентських виборів в ній немає”, — говорить аналітикиня фундації DEJURE Катерина Грищенко.

Але питання заборони виборів президента регулює закон “Про правовий режим воєнного стану”. Проте його, на відміну від Конституції, під час воєнного стану можна змінювати й це, начебто, лазівка для проведення президентських виборів. Але — в теорії. Наприклад, Стаття 71 Конституції говорить про необхідність гарантувати вільне волевиявлення виборців. Про теж саме йдеться й у постанові Конституційного суду від 2017 року. Втілити вільні вибори в умовах безпекових ризиків складно.

Чому ще проводити вибори під час війни — погана ідея

Окрім неможливості гарантувати безпеку виборців через обстріли, є й інші моменти: як зробити безпечним голосування українців на окупованих територіях? Як охопити мільйони тих, хто виїхав за кордон? “В одній лишень Польщі станом на 2023 рік на одну дільницю припадатиме близько 300 тисяч українських виборців”, — говорить Ірина Павленко, завідувачка відділу політичної системи Національного інституту стратегічних досліджень.

“Крім того, солдати на передовій. Ви відправите спостерігачів в окопи? Будь-хто, хто ззовні наполягає на проведенні виборів в Україні, повинен бути одним з таких спостерігачів”, — каже Лукас Вей, професор політології Університету Торонто, який досліджує еволюцію політичних режимів країн з колишнього СРСР.

Ще одна причина — витрати. “Президентські вибори 2019 року коштували понад два мільярди гривень. До того ж, якщо кандидат витрачає сотні мільйонів гривень на рекламу — а він вимушений це робити, бо держава йому гарантує безкоштовно лише 60 хвилин дебатів на Суспільному, це вже стає фактором критики, мовляв, кандидат витрачає гроші не на ЗСУ, а білборди розклеїв по країні”, — каже Павленко.

Також, не ясно, як проводити агітацію. “Природа виборів — це дискусія, має бути свобода слова, свобода масових зібрань, а цього під час воєнного стану немає”, — говорить Катерина Грищенко. З міркувань безпеки не в усі регіони можуть приїхати й міжнародні спостерігачі. “Такі вибори точно не будуть визнані такими, що відповідають демократичним стандартам. І президент, обраний на них, буде мати сумнівну легітимність”, — пояснює Павленко.

Ольга Айвазовська — очільниця громадянської мережі “Опора”, яка, зокрема, спостерігає за виборами в Україні, зауважує: інструкцій, як бути з виборами в умовах військового протистояння, немає у законодавстві й інших європейських країн. З нею погоджується і Лукас Вей: “Велика Британія не проводила виборів у розпал Другої світової війни. Вторгнення є цілком розумним поясненням непроведення виборів. Це не означає, що Україна не є демократією”.

Чи є в законодавстві запобіжники від узурпації влади через дію воєнного стану

Як зазначають в “Опорі”, запобіжником цього є сама процедура запровадження воєнного стану: указ про нього ухвалює президент, але цей документ має затвердити Верховна Рада. Зараз воєнний стан продовжують кожні 90 днів. Якщо виникає підозра щодо узурпації влади, парламент може, наприклад, не продовжити дію воєнного стану або скоротити його термін.

Але чи можуть вибори під час війни усе-таки відбутися

“Ніхто не тисне на Україну, щоб вона проводила вибори в умовах, коли 20% її населення “відрізані” від права голосувати”, — заявила Суспільному Катаріна Матернова, пані посол ЄС в Україні.

Проте вибори все ж можуть відбутися за певних умов, пояснює Айвазовська, якщо вони стануть вимушеною опцією: “Якщо у нас, приміром, не функціонує військова адміністрація, немає цивільної влади, немає проблем виключити з закону про правовий режим воєнного стану місцеві вибори”.

Тоді парламенту доведеться затвердити формулу оцінки рівня безпеки на конкретних територіях — чи можна в таких-то громадах провести агітацію, голосування, чи ні. За словами Айвазовської, в теорії, так само з закону про режим воєнного стану можна виключити й заборону на президентські вибори. Але, додає експертка, лише тоді, коли буде зрозуміло: за нового очільника держави зможе проголосувати “не 5% населення, а хоча б більше ніж половина”.

А самі українці — за чи проти виборів

В результатах опитування КМІС від лютого цього року йдеться, що вибори під час війни підтримують 15% українців, а 69% вважають, Зеленський має працювати на посаді президента до кінця воєнного стану.

Крім того, у листопаді 2023-го парламентські фракції підписали меморандум про те, що виборів — і парламентських, і президентських, до кінця воєнного стану не буде. “У нас — представницька демократія, позиція політичних партій має величезне значення”, — говорить Ірина Павленко.

Коли врешті можна буде проводити вибори і як це буде

Перші повоєнні вибори мають відбутися за 6-9 місяців після завершення воєнного стану, говорить Айвазовська. За її словами, передусім Україні доведеться переглядати територіально-адміністративний устрій — частина громад буде знищена, частина знелюднена, тож будуть потрібні нові критерії, де і як проводити вибори.

Також, за підготовчий період влада мала б гарантувати можливості проголосувати 100% українцям, в тому числі й за кордоном — за прогнозами Центру економічної стратегії, щонайменше 1,4 млн українців після війни залишаться за межами країни, і ця цифра — оптимістичний сценарій. Одна з опцій, яка могла б спростити цей процес — онлайн-голосування. Хоча з приводу цього є перестороги, каже Айвазовська:

“Папір — є папір і знищення його на якійсь одній дільниці не є ризиком для всього процесу виборів. На відміну від електронної системи: якщо вдалося її зламати або дискредитувати, під питанням стане історія всіх виборів, а не конкретної дільниці. Багато хто згадає про голосування в “Дії” на “Євробаченні”. Це проблема”.

Ірина Павленко пропонує не відкидати голосування поштою, яке досі діє у 18 країнах: “В США, Канаді, Великій Британії, Німеччині, Польщі це доступний і не такий вже складний спосіб. Ми теж можемо розробити зміни до виборчого кодексу. Це було б рішенням багатьох питань, особливо щодо голосування людей за кордоном”.