На 16:59 середні курси валют на міжбанку були наступними:
Долар США – 27,93 – 27,95 гривні;
Євро – 31,88 – 31,91 гривні;
Російський рубль – 0,4234 – 0,4240 гривні.
За даними видання, Національний банк вийшов на міжбанківські торги з пропозицією купівлі валюти і не дав гривні зміцнитися ще більше. НБУ поповнив резерви на 10 мільйонів доларів.
Нагадаємо, 6 листопада котирування гривні до долара на міжбанку станом на 10:55 встановилися на рівні 27,96-27,98 гривні за долар.
5 листопада котирування гривні до долара на закритті міжбанку встановилися на рівні 28,00 – 28,02 гривні за долар.
НБУ зміцнив офіційний курс гривні до долара на 12 копійок, встановивши його на 6 листопада на рівні 28,01 гривні.
Хавбек львівських Карпат Хорхе Карраскаль став одним з найкращих дриблерів Європи, пише Футбол 24.
Портал WhyScout назвав п’ятьох найкращих дриблерів Європи.
На першому місці опинився Сен-Максімен з Ніцци, з 175 спроб обіграшів якого 76% були вдалими.
На другій позиції опинився хавбек Карпат Хорхе Карраскаль – 126 спроб, з них 70% вдалих.
Третю сходинку зайняв Сусо з Мілана (118 спроб, 87% вдалих), четверте місце посів Неймар (117 спроб, 69% вдалих), а замикає п’ятірку Вілфрід Заха з Крістал Пеласа, який йшов в обіграш 117 разів та у 70% випадків проходив опонента.
В Україні з 1 січня 2019 року майже на третину підвищать заробітні плати для працівників правоохоронних органів та рятувальників. Також буде передбачено компенсація коштів за оренду житла та введено в дію систему фінансового лізингу на придбання власного житла.
Про це повідомив міністр внутрішніх справ Арсен Аваков під час робочої поїздки на Буковину, передає прес-служба МВС України.
Він підкреслив, що МВС з 2019 року запускає нові механізми соціального забезпечення поліцейських і рятувальників, серед яких підвищення зарплат, виплати компенсацій за винайм житла, а також система фінансового лізингу на придбання власного житла.
За його словами, важливо, аби поліцейські та рятувальники були вмотивованими та бачили перспективи розвитку у своїх професіях.
“Рішенням Кабінету Міністрів ми підвищили заробітну плату для поліцейського та рятувальника на 30%. З 1 січня мінімальна зарплата для працівника ДСНС становитиме 9 тисяч гривень, для поліцейського – 9,2 тисяч”,– зазначив Аваков.
Міністр додав, що також з початку нового року буде введено у дію механізм компенсації за винайм житла.
“Якщо ви орендуєте житло в районному центрі та не маєте власної квартири, держава, окрім зарплати, компенсує вам за винайм житла. Також, за наявності у вас родини та дітей компенсація збільшуватиметься”, – сказав Аваков.
Він зазначив, що в райцентрі компенсація за оренду становитиме від 1,9 тисяч до 2,9 тисяч, а в обласному центрі від 2,9 тисяч до 4,3 тисяч.
Крім цього, з наступного року буде введено в дію механізм фінансового лізингу, яким передбачено, що з другого року служби молодий патрульний поліцейський має право укласти договір іпотеки на 20 років на придбання власного житла.
“У рамках цього договору всі проценти за ним сплачуватиме держава. В проміжку з двох до п’яти років, якщо ви працюєте добре, держава списує з вас 10% загальної суми, 5-10 років – 20%, потім 30% і всього до 40% суми списуються державою. Після народження дитини – держава одразу спише 5% від суми. Народите другу – ще 5% спишемо”, – сказав Аваков.
Міністр запевнив, що механізм державного лізінгу буде працювати та для тих, хто вже давно перебуває на службі.
У ресторані не буде меню, а кухарі готуватимуть індивідуальне замовлення.
«Холдинг емоцій !Fest» у листопаді відкриє на площі Ринок, 14 ресторан «Дуже високої кухні». Про це в коментарі Tvoemisto.tv розповіла піар-менеджерка компанії Оксана Ємець.
За цією ж адресою розташовані два інші ресторани холдингу – «Найдорожча ресторація Галичини» та «Криївка». Новий ресторан буде розташований під дахом кам’яниці. За словами Оксани Ємець, до відкриття цього закладу !Fest ішов 10 років, він працюватиме в абсолютно новому форматі.
«Це ресторан “Дуже високої кухні”, де концептом і є сама кухня. Їжа та музика без посередників. Із гостями ресторану будуть спілкуватись кухарі. Вони прийматимуть замовлення, готуватимуть і виноситимуть рахунок. Меню не буде. Кухар буде готувати індивідуально за побажаннями кожного гостя подаватиме саме те, що він побажає. У ресторані працюватимуть офіціанти, але вони не обслуговуватимуть клієнтів, а допомагатимуть, наприклад, виносити їжу», – каже вона.
Кухарів, які працюватимуть у ресторані, вчили у внутрішній Школі кухарів компанії після відбору серед найкращих працівників.
Массарівська або Венеційська кам’яниця, пл. Ринок, 14
До холдингу «!FEST» входить близько двох десятків закладів з оригінальною концепцією: «Гасова лямпа», «Театр пива «Правда», «Дім легенд», «Львівська майстерня шоколаду», «Мазох-cafe», «Реберня «Під Арсеналом» та інші. Компанія також володіє закладами у Кракові, Києві, Празі та Баку.
Окрім ресторанів до холдингу входять мережі продуктових магазинів, сувенірні крамниці «Львівські цяцьки», туристична компанія і хостел Just Lviv It!, девелоперська компанія «Квітка», «Видавництво Старого Лева» і бренд одягу «Авіація Галичини».
“На вул. Коперника практично завершили капітальний ремонт фонтану «Водолій», який не працював багато років. Особливо гарно ввечері з підсвіткою”, – йдеться у дописі.
Нагадаємо, ще на початку літа почались реставраційні роботи фонтану.
Кожен гість Львова, якщо він хоче сповна пізнати душу міста, повинен пройти Пасажем Андреоллі. Це найдавніший пасаж в одній з найстаріших і добре збережених кам’яниць львівського середмістя – кам’яниці коменданта Фелікса Коритовського.
Коли проходиш ним, відчуття ніби йдеш секретним проходом, що з’єднує площу Підкови і двір Театральної, 12 з західною стороною Площі Ринок.
Потрапивши в це потаємне місце на інтуїтивному рівні відчуваєш затишок та спокій.
Тому, не дивно, що кожен турист обов’язково включає у свій маршрут цей Пасаж, а корінні львів’яни не пропускають нагоди пройти крізь нього, навіть, якщо для цього потрібно цей маршрут відкоригувати
Сьогодні ми розповімо Вам одну добру історію, після ознайомлення з якою стає зрозуміло, чому ж нас так манить це магічне місце і чому воно носить ім’я Андреоллі.
Ще у далекому 1803 році, прибулий з Швейцарії, кондитер італійського походження Домінік Андреоллі відкрив цукерню в пасажі на пл. Ринок. Справжній майстер солодкої справи дуже швидко покорив серця львів’ян та гостей міста. А, невдовзі, напевне, за його доброту та приязнь, доля зробила йому ще один подарунок. Запаковуючи чергове замовлення, він випадково використав папір на якому його син вирішив написати слова, щоб підбадьорити батька: «Ти найкращий, і робиш хорошу справу».
На наступний день, зі словами вдячності, на порозі Андреоллі уже стояв клієнт, який отримав цей шоколад. Він був розчулений та приємно схвильований, адже сприйняв, що ці слова адресувались йому. Після цього випадку до кожного замовленням Домінік вкладав записочку, яку писав його син.
Написані, від душі, ці побажання-передбачення, мали дійсно магічну силу. Вони надихали людей на нові звершення, заряджали вірою в свої сили та просто дарували хороший настрій.
З часом, Домінік почав пакувати такі шоколадки в полотняний мішечок, який в народі здобув назву Торба Щастя!
Дуже скоро слава про «Торбу Щастя від Андреоллі» розповсюдилась по Європі. Стало доброю традицією привезти зі Львова цей чарівний мішечок в подарунок друзям та близьким.
У 1830 році після смерті батька, цукерню в спадок отримує син, Домінік Андреоллі-молодший, який ще довго радував львів’ян та гостей міста смачним та магічним шоколадом.
Цукерня Андреоллі існувала до кінця 19 століття.
Але на цьому історія не закінчилась. Вона має продовження і у наші дні.
В 2014 році ентузіастами заснована компанія “Торба Щастя” happybag.me.
Вони поставили собі за мету продовжити справу сім’ї Андреоллі та відновили виготовлення шоколаду з передбаченнями у Львові, щоб радувати львів’ян та гостей міста.
І, кажуть, що якщо добре пошукати, то на тому ж місці, що й 200 років тому, в будинку на пл. Ринок, 29 в Пасажі Андреоллі можна віднайти шоколад з передбаченнями Торба Щастя!”
Львів’янка Оксана Бригідир вдруге перемогла на чемпіонаті світу із фітнесу у категорії фітнес-бікіні. Цьогоріч міжнародні змагання відбувалися у польському Білостоку, пише ZAXID.NET.
Вперше вона приміряла чемпіонський титул у 2015. Але тоді перемога була не настільки омріяною. Оксана згадує: «Я якось простіше до цього ставилася. І психологічно було набагато легше, ніж зараз».
Два наступні роки львів’янка фінішувала зі «сріблом». Тож тепер завоювати медаль найвищого ґатунку було для Оксани принциповою метою. І спортсменці вдалося. Її визнали найкращою у зростовій категорії до 169 сантиметрів. Збірній України теж не було рівних у загальнокомандному заліку. Переможниця ділиться враженнями: «Котилися сльози. Їх неможливо було стримати, по гриму все розмазувалося».
Також Оксана є володаркою двох престижних нагород «Arnold Classic Europe». Зізнається: «Я мріяла про ці змагання, вони мені снилися. І, в принципі, все вдалося. Я стала абсолютною чемпіонкою на «Arnold» минулого сезону. А цього просто втримала свою категорію».
Після чемпіонату світу львівська атлетка переходить із аматорів у Elite Pro. Конкуренція значно збільшиться, адже там немає зростових категорій. На перемогу усі претендують в загальній групі. Спортсменка розповідає: «Звичайно, там інші критерії оцінювання, трохи інша подача. Але принцип залишається той самий: важливими є пропорції, подача, як ти виглядаєш. Твоє лице, волосся ‒ це все має велике значення».
Тож тепер перед нашою героїнею свіжі виклики. Уже 18 листопада вона виступить на турнірі у новому статусі. Для цього хоче «підсушити» форму. Оксана каже: «Зараз в мене кардіо-навантаження кожного дня по 50 хвилин. А я планую його збільшити на 10 хвилин. В принципі, для мене це нормально. Коли кардіо піде вверх, вуглеводи підуть вниз».
Ті, хто добре знають Оксану, не сумніваються, що нове завдання їй під силу. Юлія Дейнега, яка тренується у чемпіонки, говорить: «Вона для мене є прикладом і як спортсменка, і як наставниця. На неї хочеться рівнятися».
Міжнародний аеропорт Львів ім.Данила Галицького у січні-жовтні 2018 року збільшив пасажиропотік на 46,3% – до 1,4 млн осіб.
Про це повідомив аеропорт на своїй Facebook-сторінці, передає BIZ.NV.ua.
За результатами діяльності аеропорту в жовтні-2018 авіаперевезеннями скористалося 138,5 тис. пасажирів (119,9 тис. міжнародних, 18,6 тис. внутрішніх), що на 43,4% більше, ніж у жовтні-2017 (96,6 тис.).
Кількість скоєних у жовтні рейсів досягло 1,3 тис. (1,1 тис. міжнародних, 238 внутрішніх), що на 28% більше, ніж у жовтні минулого року (1,1 тис.).
При цьому кількість рейсів у січні-жовтні зросла на 28% – з 10,1 тис. – до 12,9 тис.
Нагадаємо, що у січні-вересні 2018 року пасажиропотік міжнародного аеропорту Львів збільшився на 46,6% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року – до 1,2 млн пасажирів.
Добра львівська глина, пісок, наявність лісу та води сприяли тому, що ще у кінці XVII ст. на схилах Снопківської височини почали виникати невеличкі майстерні по виготовленню цегли.
Однак уже наприкінці XIX ст. вибагливим львів’янам самої цегли було вже замало. Місто, що швидко розбудовувалось, вимагало не лише доброго будівельного матеріалу, а й будівельних прикрас.
З-поміж колись чисельних цегелень та кахлярень Львова, до наших днів збереглася фабрика Берла Нойвонера та Філіпа Вальдмана, котра знаходиться на Снопкові, а саме на вулиці Стуса, 25.
На початку ХХ століття фабрика стала фаворитом у продукції серед інших подібних підприємств і мала назву «Крайова фабрика кахлевих печей», а зараз тут знаходиться підприємство ТзОВ «ОКС» Оксани Чепурної, яка продовжує справу засновника Берло Нойвонера. Тут виготовляють неймовірно красивий кахель, який прикрашає багато домівок та ресторанів не лише в Україні, а й за її межами.
Пані Оксана потрапила сюди одразу після навчання в коледжі, майже 50 років тому, розповідає Львівська Газета.
“Тут було підприємство “ширвжитку”: був тільки страшний кривий пресований кахель. Мене взяли сюди як молодого спеціаліста у відділ кераміки, щоб я щось зробила.
Я почала з кераміки, горнятка різні, якийсь посуд. Але не було ні технології, ні форм — нічого. Тож я почала все робити з нуля: і модель, і форму, і відливку. Треба було пройти всі технологічні етапи, щоб дійти до певного рівня. Окрім того, нам ще треба було в тій кераміці знайти щось таке, що характеризувало б тільки нас. Я працювала над цим багато років.
В 90-х роках ми належали до Львівського заводоуправління будівельних матеріалів. Кераміка тоді стала вже не така актуальна, грошей на існування заробити було практично неможливо… Тоді мені запропонували стати тут директором і постаратися «витягнути» все це із занепаду
Ще у 80-х роках я почала працювати над технологією виготовлення кахлю. Не такого пресованого, як робили колись, а литого – як кераміка. І от ми почали той кахель робити, почали його розмальовувати і він став кращим. Ми робили все самі: фриту для поливу, поливу, масу і примітивні печі теж. Якось я потрапила в Австрію на такі підприємства, побачила як це все відбувається в них. І ми в своїх умовах намагалися вийти на певний рівень.
Коли у 2000-их всі заводи почали «летіти», викупили частину кахлярні у Податкової за борги. Коли воно стало приватною власністю, ми почали боротися за життя. Ми цілеспрямовано боролися за кожен день, за кожен місяць… Другу частину ми згодом викупили у зовсім інших власників, так і «дотягнули» до теперішнього часу.”, – говорить пані Оксана.
Оксана Чепурна розповіла також про те, що вже неодноразово кахлярню хотіли купити, а точніше навіть примусово «забрати». Причина цьому – хороше місце розташування, на якому багато бізнесменів хотіли б збудувати щось прибуткове.
“Старе приміщення кахлярні Берло Нойвонера – пам’ятка архітектури промислового значення, але документи «загубилися». Зрозуміло ж для чого це сталося. Але я шукала по всіх архівах і знайшла всі потрібні документи, поробила їх офіційно і відновила її статус. Тепер намагаємось цю пам’ятку утримати в належному стані, а це не дуже просто. З одного боку там гора, яка, природно, суне на корпус. То ми зі середини зробили другу бетонну стіну”.
“І ми мусимо заробити на себе і на податки. Намагаємось робити все дуже якісно та індивідуально. З виробництва ми фактично перетворились у майстерню, де робота наша більш рукотворна”.
До речі, траплялися тут і такі випадки, коли люди підводили. Чепурна розказує, що одного разу, коли вони навчили одного новачка всьому, що роками розробляли самі, то потім ця людина звільнилась і відкрила власний бізнес, де застосувала всі технології, побачені тут.
Та незважаючи на всі перепони, пані Оксана відчуває історичну цінність цього місця і мріє створити музей на базі Нойвонерового корпусу кахлярні.
Як пише портал Фотографії Старого Львова, колись фабрика займалася виготовленням цегли під клеймами “Waldman”, “Neuwohner”, “B.N.”, та в радянський період “ЛЬВ-2”. Також в цій будівлі було виробництво кахелю до печей та камінів, котрі ще досі огрівають львівські домівки.
Фабрика Нойвонера була насамперед комерційним підприємством. Тут не проводилися експерименти зі створення виробів на основі народних традицій, як наприклад у закладах Івана Левинського. Однак, вироби фірми Нойвонера, що прикрашають фасади та інтер’єри багатьох кам’яниць Львова, свідчать про неабиякий, розмах виробництва.
Подальшому розвитку фабрики перешкодила І Світова війна. Після її закінчення нащадки Берла Нойвонера повертаються до виробництва цегли та дахівки. На той час вже не існує ані цегельні Камінських, ані “Штіллерівки”, на місці якої в середині 1930-х рр. споруджується новий житловий район (зараз вул. Тютюнників, Кубійовича і пл. В. Вишиваного). Після ІІ світової війни зникає і решта цегельних закладів. Тільки колишня фабрика Нойвонера і досі існує на старому місці (за радянського часу Кахлевий завод № 6, зараз тзов «Окс» вул. В. Стуса, 25).
Цікаво, в будівлі за радянських часів також виготовлявся кахель, щоправда вже значно гіршої якості.
Часто, серед вулиць у Львові можна зустріти цеглу з таврами власників фабрики: B. Neuwohnera i FilipaWaldmanna.
А печі та каміни, котрі складаються з кахлів цегельні Нойвонера досі обігрівають помешкання львів’ян. Такий старовинний кахель, також є хорошим предметом для колекціонування у порівнянні з цеглою.
Якщо цеглу можна було знайти на вулиці чи в подвір’ях, то кахель, як не дивно – на смітниках. Тільки тепер, люди починають цінити красу неповторних старих печей та камінів, відповідно з’являється комерційний інтерес на розібрані печі й каміни. Кахель й справді неповторний, подібні зразки не часто зустрічаються.
ГЕРБ ДРОГОБИЧА на стіні складської будівлі «Крайової фабрики кахлевих печей» Нойвонера і Вальдмана (1908 р.) Іл. 1. Керамічний герб нашого міста. Фото Миколи Закусова (вересень 2018 р.).
Історія старої кахлярні – це той унікальний випадок, коли фабриці вдалося пережити важкі часи, але вижити і не змінити напрям діяльності.
У Львові в ”Парку на валах” реконструктори відтворили події 100-річної давнини, коли січовики вели бої за ЗУНР.
У театралізованому військово-історичному дійстві взяли участь понад сто реконструкторів в одностроях УГА, повідомили у прес-службі облдержадміністрації.
!Прологом до театралізованого військово-історичного дійства став “Марш слави Збройних сил Західноукраїнської Народної республіки, Української Галицької Армії та війська Української Народної Республіки”, котрий пройшов центральними вулицями Львова. В ньому взяли участь понад 100 реконструкторів в одностроях УГА. Після маршу його учасники розгорнули військово-історичне дійство “Бої за Львів”. Динамічна реконструкція спогадів про героїчну боротьбу січовиків зібрала глядачів з усієї Львівщини”,- зазначили у прес-службі.
Організатори заходу – ГО “Товариство пошуку жертв війи “Пам`ять” та ЛОДА. Локацію для відтворення обрали не випадково: події реконструювали у тих місцях, де вони справді відбувались 100 років тому.
