Категорія: Львів

Вже традиційно напередодні свята Миколая у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла розпочалась акція «Благодійна цеглинка». Охочі мають змогу стати помічниками Чудотворця і подарувати свято дітям, батьки яких віддали життя за Україну.

«Взявши цеглинку в Гарнізонному храмі, кожен охочий зможе подарувати незабутнє свято нашим дітям. На кожній цеглинці зазначено перелік необхідних канцелярських товарів. До акції можна долучитися і з допомогою QR-коду, який відображений на цій цеглинці.

Вже напередодні свята Миколая Чудотворця діти отримають свої довгоочікувані подарунки. Щиро запрошуємо стати помічниками святого Миколая – нехай наше тепло у цей непростий час викликів зігріває любов’ю кожне серце, яке є поруч», — інформують у Гарнізонному храмі.

Благодійна акція триватиме у храмі до 28 листопада.

Підозрювану у державній зраді львівську адвокатку Світлану Новицьку фінансував «Фонд росії з підтримки і захисту прав співвітчизників, які проживають за кордоном» («Правфонд»), який заснували міністерство закордонних справ росії та федеральне агентство «россотрудничество». Про це стало відомо зі зливу російських документів, які отримав Данський суспільний мовник, пише ZAXID.NET.

Світлана Новицька майже 20 років працює адвокаткою і спеціалізується на захисті державних зрадників. Її клієнтами були проросійські пропагандисти Тетяна Монтян, Олена Бойко (Віщур), Олена Бережна. Крім цього, вона захищала соратника Кирила Стремоусова Дмитра Васильця та експосадовця окупаційної влади Володимира Пряхіна, проросійського блогера Руслана Коцабу та засуджену за державну зраду ексочільницю ОПЗЖ у Львові Інну Іваночко.

У 2017-2022 роках адвокатка давала інтервʼю російським пропагандистам, дискретитувала Майдан та називала його державним переворотом. Також вона дискредитувала українських військових і називала їх нацистами. Під час судових засідань у справі Інни Іваночко вона заявляла, що в росії «СВО, у нас воєнний стан, а війну фактично ніхто не оголошував». За звʼязки з РФ у 2024 році слідчі повідомили Світлані Новицькій про підозру в державній зраді. З лютого 2024 року вона перебуває в СІЗО у Львові.

Розслідувачі зʼясували, що Світлана Новицька також отримувала гроші від «Правфонду». У витоку документів фігурує лист до фонду, написаний на бланку з підписом Новицької. У ньому вказано, що у 2020 році адвокатка підписала угоду про захист Тетяни Кузьміч, яку звинувачують у держзраді в Херсоні. За даними СБУ, під її керівництвом у Херсонські області діяла агентурна мережа ФСБ.

У витоку є кошторис адвокатки Світлани Новицької для захисту Тетяни Кузьміч. Вартість адвокатських послуг – 140 тис. доларів США – по 5 тис. доларів на місяць із 2020 до 2022 року. Ці гроші мали виділити із «Правфонду».

У коментарі журналістам «Радіо Свободи» сама адвокатка повідомила, що вперше чує про 140 тис. доларів на захист Тетяни Кузьміч. Хоча у зливі фігурує ще один документ, в якому вказано, що Світлану Новицьку на захист Кузьміч запросила перша перша секретарка російського посольства в Україні, представниця «Россотрудничества» Лідія Дьяченко.

У витоку є і звіт адвокатки, у ньому – про вивчені сторінки у справі, звернення до ОБСЄ, ООН та до російських міністерств. Окремий пункт – пошук грошей на заставу для підозрюваної Кузьміч. З проханням про це Новицька зверталася до російського агентства та гуманітарної місії РФ. На документі є підпис та печатка адвокатки. Це вона також заперечує.

Суд над обвинуваченою у держзраді Тетяною Кузьміч, яку захищає адвокатка Новицька, і досі триває в Україні. Але без Кузьміч, оскільки вона залишилась на території окупованої частини Херсонської області.

Український напрямок «Правфонду» курували з Москви щонайменше двоє людей, один із них – громадянин України Євген Бакланов. У 2013 році він працював на організацію Віктора Медведчука «Український вибір». Із 2022 року Євген Бакланов перебуває у розшуку українських правоохоронців за обвинуваченнями у держзраді. Його також звинувачують і роботі на Росію та співпрацю з ворожою розвідкою.

На діяльність «Правфонду» у 2025 році заклали 180 млн рублів, на 2026 – на 2 млн більше. Це близько 2,2 млн доларів на рік. У темах українського напрямку фонду часто фігурує виїзд за кордон та відстрочка мобілізації.

Власницю незаконної надбудови на багатоповерхівці на вул. Червоній 19 оштрафують. Міська інспекція ДАБК завершила позапланову перевірку.

Наприкінці серпня ми писали про власницю квартири, яка самовільно надбудувала сьомий поверх у будинку. Тоді проведення робіт зафіксувала Франківська райадміністрація. І звернулась до міської інспекції Держархбудконтролю, щоб з’ясувати законність дій.

Звісно, це виявилось самодіяльністю: власниця двох квартир на горішньому поверсі вирішила самовільно надбудувати ще один – сьомий поверх.

Міська інспекція ДАБК зібрала комісію, на яку запросила і власницю незаконної надбудови. Та замість неї на зустріч прийшов адвокат. Він запевняв, що його клієнтка «не знала», що для таких робіт потрібні дозволи. Зауважмо, це банальна відповідь власників більшості самобудів.

Втім незнання законів не звільняє від відповідальності. Паралельно Інспекція звернулась у Міністерство розвитку громад та територій України по дозвіл на перевірку (через воєнний час, нагадаємо, перевірки на будівництві можливі лише з дозволу Києва).

Під час перевірки інспектори міської ДАБК з’ясували, що в реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване лише право власності на квартиру, яка відповідає проєкту, що був зданий в експлуатацію 2023 року. Все решта є незаконним. Власниця квартир на 6-му поверсі без дозвільних документів не лише об’єднала дві квартири, а й надбудувала над ними 7 поверх, прихватизувавши ще й приміщення загального користування та влаштувавши сходи на 7-й поверх з кв. №11.

Наразі за наслідками позапланової перевірки складено протокол про адмінправопорушення та видано приписи: один – з вимогою зупинити будь-які будівельні роботи, другий – про усунення порушень шляхом отримання вихідних даних на проєктування та дозвільних документів на будівництво, або привести все до початкового, законного стану.

А ще власниця незаконної надбудови повинна буде сплатити штраф, максимальний розмір якого становить 25 тис. грн.

59-річна Ірина Бурик стала студенткою НУ “Львівська політехніка” та розпочала своє навчання на магістратурі. Це її друга вища освіта. Ірина мріє стати психологом. Як розповіла Суспільному Ірина Бурик, першу вищу освіту – дизайнер швейних виробів — вона здобула ще у 1989 році. Аби почати здобувати другу вищу, жінка наполегливо готувалася протягом року й успішно склала вступні випробування.

Народилася Ірина у Сіверськодонецьку Луганської області. У 2005 році вперше приїхала до Львова з Лисичанська, де мешкала з родиною. За її словами, їй запропонували роботу у Львові, тож вона вирішила ризикнути. До цього вона ніколи не була на заході України.

“Я звільнилася зі швейної фабрики у Лисичанську і приїхала до Львова. Перекваліфікувалася на менеджера з продажу. У Львові фірма винайняла для мене помешкання. Якби не це, то я б не поїхала. У Львові у мене таке було враження, що я потрапила за кордон. Я опинилася зовсім у іншому світі”, — розповідає вона.

Жінка почала шукати коло для спілкування поза роботою. Почала відвідувати церкви й дивувалася, наскільки вони відрізняються від тих, до яких вона звикла.

“Я шукала церкву, щоб помолитися та заспокоїтися. Бо то ж стрес був для мене. Я приходила до церкви на Службу і дивувалася, що тут Служби дуже короткі. У нас вдома вони тривали до трьох годин. Згодом я зрозуміла, що Львів великий, багато парафіян, то тут проводять три Служби в день, але коротші. Тоді як у нас – одна, але тривала три години”, — згадує Ірина.

А також жінка почала танцювати танго й познайомилася з танго-спільнотою, члени якої згодом дуже їй допомогли.

Ірина розповідає, що у 2013 році у її батька стався інсульт. Чоловік став зовсім безпорадним і вона змушена була покинути Львів та поїхати в Краматорськ, де він мешкав, щоби доглядати за ним. А у 2014 розпочалася російсько-українська війна.

“У Лисичанську у мене була квартира. І перед вторгненням у 2022 році ми з дітьми зробили там ремонт. Бо я планувала туди повернутися й жити там, коли вийду на пенсію. У Львові ж у мене свого помешкання нема, я тут винаймаю”, — пояснює жінка.

А у 2014 вона змушена була втікати з Краматорська.

“Після отого сумнозвісного референдуму нас почали обстрілювати з “Градів”. Мій тато лежить паралізований. Тут я чую якісь крики на вулиці, якісь мітинги відбуваються. Визираю у вікно. Наша вулиця досить широка. Там багато людей і кричать “ра-сє-я”. Ходять туди-сюди й репетують. Я думаю, що це були найманці. Бо з моїх знайомих там нікого не було”, — згадує Ірина.

Тоді почали бомбардувати місто з літаків.

“Це був травень 2014 року. У мене почалася істерика. Ми з татом жили у панельному будинку, четвертий поверх. Від вибухів будинок ходить ходуном. Оголошують тривогу, всі спускають в підвал. А я тата кинути не можу, він сам ходити не може”, — розповідає жінка.

Тоді вона ухвалила рішення виїжджати. Допомогли їй знайомі з танго-спільноти. У Краматорську чоловіки допомогли винести паралізованого батька вниз до таксі. Потім вони доїхали до Донецька й звідти – поїздом. У Львові друзі зустріли їх, запропонували помешкання та завезли туди.

“Я думала, що ми будемо тут кілька місяців. Речей не мали багато. В основному, татові речі, два невеликі мішечки. Це був червень 2014 року, якраз після мого дня народження. Ось таке “привітання” я отримала від наших асвабадітєлєй”, — каже Ірина.

Тато жінки так і не повернувся додому. Зараз він похований у Львові на Голосківському кладовищі.

“Він не хотів їхати, казав, що нікуди не поїде зі свого дому. А я казала: я хочу ще жити. Я йому казала, що через місяць повернемося”, — говорить вона.

Після смерті тата Ірина почала думати, як має жити далі: мешкає на орендованій квартирі, роботи нема, фінансової подушки нема. То ж перше, що зробила, почала шукати роботу. Вдалося влаштуватися в колцентр однієї з компаній, де пропрацювала рік. Але компанія вирішила продовжити свою роботу в Києві. А Ірина знову опинилася в процесі пошуку роботи.

“Я обійшла купу всього. Я шукала роботу менеджера з продажу. На той час мені було 52 роки. Мені говорили: ви повинні мати особисте авто, знати чотири іноземних мови, ви повинні бути не старше 35 років. І найголовніше – нам бажано на цю посаду чоловіка. Тут я сміялася. Мені стать змінити? То ж я почала шукати будь-яку роботу, аби працювати”, — каже Ірина.

Вдалося знайти місце у мережі супермаркетів, де вона працювала на касі, займалася викладкою товару та виконувала іншу роботу. Робочий день — 12 годин.

“Я йшла туди тимчасово. Мені горіло, мені треба було оплачувати житло. Але працюю вже шість років”, — каже вона.

Водночас в одному з робочих чатів своєї попередньої роботи одна з колишніх працівниць написала про центр життєстійкості, де можна отримати допомогу психолога. Ірина вирішила скористатися цією пропозицією. Під час однієї з розмов жінка зрозуміла, що хоче робити і як хоче жити.

“Ми говорили про те, що мене турбує моє майбутнє. Я не можу додому повернутися, у мене нема житла, а “на носі” пенсія. Мене турбує моя робота, яка дуже важка і фізично, і психологічно. Психолог почала питати, чим я займаюся і що мені подобається. Начебто і не ставила вона якихось супер-пупер питань. Але я задумалася. Кажу: психологія подобається, я вже багато років сама вивчаю, слухаю онлайн-курси. Якби не це, то я б не витримала на своїй роботі стільки часу. Вона питає: ви не думали йти знову вчитися? Я кажу: так грошей для цього треба багато. І вона мені підказала про програму 45+, яка існує з 2013 року і де можна від держави отримати грошову допомогу на навчання”, — розповідає жінка.

Родина Ірини була шокована: ще місяць тому вона нікуди не збиралася, а тепер вже активно почала збирати документи, щоби отримати ваучер на навчання, та готуватися до вступних іспитів. Жінка подала документи до Львівського національного університету імені Івана Франка та до Національного університету “Львівська політехніка”.

Окрім того, психолог надала інформацію про репарацію збитків за житло на окупованих територіях.

Щоби вступити до вишу, Ірині довелося скласти іспити з англійської мови.

“Востаннє я вчила іноземну мову в інституті, 30 років тому. Тому починаючи з минулого року я почала проходити курси англійської. А також брала приватні уроки. Моя молодша донька підштовхувала мене до вивчення іноземної мови”, — каже вона.

У ЛНУ імені Франка був усний іспит. Абітурієнтка поспілкувалася з викладачкою. Наприкінці їй сказали, що у неї немає страху розмовляти, але відчувається, що давно не розмовляла англійською. У Львівській політехніці були тести рівня В2.

“На тестах мені попався текст про моду. А це ж моя перша спеціальність, це ж моя тема. Я так втішилася. Я – молодець, я — справилася”, — тішиться Ірина.

Потім було очікування результатів та радість від того, то змогла.

“Я вже офіційно зарахована. У нас вже відбулося знайомство з керівництвом інституту. Я аж стрибала від щастя як мала дитина. Я йшла на іспити та молилася: Господи, якщо ти хочеш, то я поступлю. У мене було відчуття, що навчатимуся у політехнічному”, — каже вона.

Зараз Ірина є найстаршою студенткою на курсі з психології та соціології. Готується до лекцій та сесії. А також багато подорожує та продовжує танцювати танго.

НАБУ та САП завершили розслідування щодо вимагання та отримання хабарів у Львівському господарському суді та Західному апеляційному господарському суді. Колишніх і чинних суддів підозрюють у тому, що вони вимагали від представника приватної компанії 1 млн доларів за ухвалення «потрібних» судових рішень та вплив на інших суддів. Про це 17 листопада повідомили у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, пише Lviv.media.

Серед підозрюваних:

• ексголова Господарського суду Львівської області Михайло Юркевич, 
• тодішній голова Господарського суду Львівської області Василь Артимович, 
• колишній голова Західного апеляційного суду Борис Плотніцький,
• суддя Західного апеляційного суду Ірина Малех. 

За даними слідства, вони обіцяли за 1 млн доларів вплинути на ухвалення потрібних рішень у судових справах та забезпечити вигідні для приватної компанії результати. Під час розслідування задокументовано передачу 75 тис. доларів одній із суддів, частину грошей вилучили під час обшуків.

“Зокрема, у ході слідства встановлено причетність до протиправної діяльності також судді апеляційного господарського суду, яка за “винагороду” ухвалила судове рішення”, — зазначили у САП.

Спочатку трьом підозрюваним повідомили про підозру та помістили до СІЗО, згодом Борис Плотніцький і Василь Артимович вийшли під заставу 30 млн грн та 6 млн грн відповідно, Михайло Юркевич ще залишався в СІЗО із можливістю внесення застави 6 млн грн. Ірині Малех ВАКС визначив 3 млн грн застави.

Учасників схеми кваліфікували за різними статтями Кримінального кодексу України залежно від їхніх дій:

• Суддя, яка ухвалила рішення за гроші – за хабарництво.
• Двоє інших учасників – за вимагання та допомогу у хабарництві.
• Ще один – за організацію та участь у злочині.

Зараз матеріали справи передали захисту для ознайомлення.

Збірна України здобула першу золоту нагороду на чемпіонаті світу з кульової стрільби, який проходить в Єгипті, повідомляє пресслужба НОК України.

Чемпіоном змагань зі стрільби з центробійного пістолета на дистанції 25 м став львів’янин Павло Коростильов.

28-річний львів’янин став найкращим серед усіх стрільців у першій частині, набравши 291 очко у точності. У другий день змагань українець вибив 293 очки у стрільбі на швидкість, розділивши п’яте місце одразу з чотирма стрільцями. У підсумку Коростильов вибив однакову кількість очок з індійцем Гурпрітою Сінгхом – по 584. Однак наш земляк став кращим за влучанням «в яблучко» (центр мішені) – 29 проти 18 у Сінгха.

Також Коростильов разом з Максимом Городинцем та Володимиром Пастернаком вибороли срібну медаль у командних змаганнях зі стрільби з центробійного пістолета на 25 м, показавши підсумковий результат 1734 (68 влучань «в яблучко»). Українці випередили спортсменів з Кореї, які мали стільки ж очок, але менше влучань у «десятку» (56), але поступились Франції – 1737 очок (52 влучання в центр).

Україна завоювала вже 5 медалей на ЧС-2025 в Єгипті:

• Золото – Павло Коростильов – у стрільбі з центробійного пістолета на 25 м
• Срібло – Максим Городинець, Павло Коростильов та Володимир Пастернак – у командній стрільбі з центробійного пістолета на 25 м
• Бронза – Павло Коростильов – у стрільбі зі стандартного пістолета на 25 м
• Бронза – Максим Городинець – у стрільбі зі швидкострільного пістолета на 25 м
• Бронза – Олег Омельчук, Віктор Банькін і Павло Коростильов – у командній стрільбі з малокаліберного пістолета на 50 м