Сихівський районний суд Львова призначив рік іспитового терміну львів’янину, який розпилив сльозогінний газ в очі працівнику ТЦК, а також поліцейському. Обидвоє отримали хімічні опіки. Про це йдеться у вироку, який оприлюднили 1 грудня в Єдиному судовому реєстрі, пише Lviv.media.
За матеріалами справи, 10 вересня Юрія Б. зупинили для перевірки військово-облікових документів, однак той почав тікати і добіг до свого автомобіля. Коли поліцейський та працівник ТЦК його наздогнали, обвинувачений розпилив їм обом в очі газ із балончика Pepper KO. Після цього чоловік втік у невідомому напрямку. Потерпілі отримали хімічні опіки рогівки та кон’юнктиви, кваліфіковані як легкі тілесні ушкодження. Чоловік повністю визнав провину, розкаявся та відшкодував завдану шкоду.
Суд визнав Юрія Б. винним і призначив 3 роки позбавлення волі, однак замінив покарання іспитовим терміном на один рік. Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів.
У Львові відкрили Резиденцію Святого Миколая в Патріаршому Домі, що на проспекті Івана Павла ІІ, 35б. Там уже третій рік поспіль працюватиме одна із наймасштабніших Резиденцій Святого Миколая в Україні. Торік на благодійність вдалось зібрати 1,4 млн грн. Про відкриття повідомили на сторінці Резиденції, пише Твоє Місто.
«“Добро єднає ”» – таким є гасло цьогорічної Резиденції у Патріаршому Домі, – каже одна із організаторок Мирослава Полець. – Святий Миколай приходить до нас, що б не було, – крізь покоління, крізь час, крізь усі випробування. Він знаходить дорогу до кожного українського серця».
Миколай прийде до кожного – таким і є головний лейтмотив нової вистави «Резиденція Святого Миколая»: попри те, що через війну українські діти і їхні родини розкидані по всьому світу, Святий Миколай не забуде про жодну українську дитину, де б вона не була – в Америці, країнах Європи, в далекій Японії чи на окупованих територіях України.
Окрім театральної постановки, в Резиденції у Патріаршому Домі на дітей щодня чекає зустріч із самим Святим Миколаєм, подарунки, творчі майстер-класи.
Традиційно для Резиденції Святого Миколая у Патріаршому Домі усі 100% зібраних за вхідні квитки коштів підуть на благодійність: половина – у Благодійний фонд «Місто Добра», половина – підрозділам ЗСУ.
Комунальне підприємство “Зелене місто” Львівської міської ради 24 листопада уклало угоду з юридичною фірмою Mayer Brown International LLc (Велика Британія) про послуги з адвокатської діяльності на 20 тис євро, або 981 тис грн. Про це пишуть “Наші гроші” з посиланням на “Прозорро”.
Як писало видання NGL.media, в серпні 2025 року львівська поліція відкрила кримінальне провадження через можливі зловживання під час будівництва сміттєпереробного заводу.
Польську компанію-підрядника та невстановлених службовців Львівської міської ради підозрюють у розтраті бюджетних коштів.
Будівництво сміттєпереробного заводу у Львові розпочали у 2021 році. Тендер на будівництво проводив Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), який виступає одним із кредиторів проєкту.
У травні 2021 року ЛКП “Зелене місто” уклало контракт з підрядником – польською компанією Control Process S.A.
Добудувати завод мали ще у серпні 2023 року, однак у проєкт постійно вносили зміни, через що завершення будівництва відкладалось.
У 2024 році між міськрадою та підрядником стався публічний конфлікт, а в 2025 році спір продовжився. Справа вирішується в арбітражному порядку.
Поляки кажуть, що мерія невчасно та неповно оплачувала роботи. Мерія каже, що полякам вже давно заплатили 29 мільйонів євро, але вони зірвали строки будівництва – завод мав бути готовий до кінця 2025 року.
Британські юристи мають розглянути надані замовником документи щодо спірних питань між сторонами контракту на будівництва споруд для механічної та біологічної обробки твердих побутових виходів (Фаза І) у Львові, укладеного між ЛКП Зелене місто та АТ Контрол Процес” (Польща).
Йдеться про релевантний контракт і листування. Ще вони розроблять стратегію вирішення спірних питань з метою захисту прав замовника за цим контрактом і відстоювання його інтересів та складуть меморандум щодо стратегії вирішення спорів.
Mayer Brown – це міжнародна юридична фірма з головним офісом у США. Британська Mayer Brown International LLc є її лондонським підрозділом, який працює уже 130 років.
Нагадаємо, загальна вартість контракту становить понад 40 мільйонів євро.
Львівські депутати зверталися до голови Ради міністрів Республіки Польща Дональда Туска через критичну ситуацію з будівництвом польською компанією сміттєпереробного заводу у Львові.
Вечір 12 квітня 2022 року. На лінії — двоє давно знайомих жителів Львова. «Буча — фейк», «д*біли, ви свої будинки розбомбили» — сиплються фрази від Євгена Желізка. По той бік слухавки — його сусід із дитинства, який записав цю розмову й передав до СБУ. Чоловіки до 2014-го приятелювали, та вже після Революції гідності розійшлися в поглядах. І якщо один після початку великої війни пішов у тероборону, то Желізко заперечував російську агресію, йдеться в матеріалі hromadske.
Через два тижні після цього дзвінка до Желізка прийшли з обшуком, але на лаві підсудних він опинився лише за рік. Судово-лінгвістична експертиза наполягала, що у висловлюваннях є виправдовування агресії росії.
Та Желізко й не заперечував. Під час засідання вини не визнав. Пояснював, що він «випадково став» громадянином України, бо його «країна розвалилась». І взагалі, України, на його думку, ніколи не існувало, «українців як нації не існує», «росіяни — брати», Україну слід позбавити зброї, а чинну владу — «усунути фізично». Також він назвав злочини в Бучі та інших деокупованих містах фейком, стверджуючи, що росіяни «на таке не здатні».
Залізничний райсуд Львова призначив Желізку лише шість місяців арешту. Інкримінована йому стаття за виправдовування та заперечення агресії росії передбачає виправні роботи до двох років або пробаційний нагляд чи позбавлення волі до трьох років.
Євген Желізко
Прокуратура з вироком не погоджувалася. Через пів року в апеляції домоглася, щоб обвинуваченого ув’язнили на два роки.
Уже в апеляційному суді Желізко казав, що визнає вину. Але після того, як у липні 2024-го дійшов до Верховного суду, який підтвердив два роки тюрми, чоловік написав заяву, щоб його обміняли на українських військовополонених. Його так і не обміняли, а термін увʼязнення днями закінчується. Тож скоро чоловік буде гуляти на волі.
Українці за паспортом, що «хотят к своим»
Євген Желізко був одним із тих, хто висловив своє бажання виїхати до росії за умови обміну на українських полонених у межах державного проєкту «Хочу к своим». На таке мають право засуджені за держзраду, колабораційну діяльність, злочини проти громадської безпеки й миру. Це проєкт Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими за підтримки військової розвідки, Міноборони, СБУ та уповноваженого з прав людини. На кінець жовтня на сайті проєкту вже було понад 370 профілів засуджених, які хочуть виїхати до рф.
Уже є випадки, коли таке ставалося. Зокрема, цьогоріч у травні до росії виїхали 70 засуджених в Україні колаборантів. Профілі понад 30 із них опубліковані на сайті проєкту. Водночас додому повернулися десятки українських цивільних, яких роками незаконно тримала російська влада.
Утім, можна знайти й профілі тих засуджених, які досі чекають на виїзд до рф, але незабаром їхні терміни ув’язнення закінчаться. Наприклад, через три місяці вийде на волю і колаборант Вадим Білоусов.
Той, хто чекає на свою чергу
Початок червня 2022-го. Окупований Лиман. На базі захоплених Лиманських електромеханічних майстерень окупаційна влада формує підрозділ так званої Донецької залізниці. За даними слідства, Вадим Білоусов погодився на посаду виконувача обов’язків головного інженера.
Під його керівництвом працівники відновлювали будівлі підприємства та отримували замовлення на виготовлення металевих конструкцій, ідеться в матеріалах кримінальної справи.
Вадим Білоусов
Українські правоохоронці після звільнення Лиману знайшли в офісі цього окупаційного підприємства службові документи з підписами. Експертиза підтвердила, що підписи належать Білоусову.
Чоловік вину визнав частково. Розповів, що лишився на окупованій території, бо йому «запропонували роботу». Що «жити не було за що», тому погодився. Виїхати з окупації міг, але «це було дуже небезпечно». За словами Білоусова, зарплату обіцяли 44 тисячі рублів (понад 13 тисяч гривень) на місяць, та фактично він отримав лише 7 тисяч рублів (більш як 2 тисячі гривень).
Суд узяв до уваги щире каяття обвинуваченого і призначив три роки ув’язнення із п’яти можливих, які передбачає інкримінована стаття про колабораційну діяльність (ст. 111-1). Відбуття ув’язнення рахують із моменту затримання чоловіка в лютому 2023 року.
У липні 2024-го Білоусов написав заяву зі згодою на те, щоб його передали до росії чи на окуповану територію для обміну на українських полонених. Він чекає й досі. З тюрми його звільнять у лютому 2026 року.
До слова, нині відбуває ув’язнення за колабораціонізм і керівник Білоусова в окупаційному підприємстві — Петро Муравльов. Він теж згоден виїхати до росії в обмін на полонених українців.
Він вийде на волю в березні 2026-го.
Петро Муравльов
«Доброволець» окупаційних військ
А ось Сергій Пасечник цьогоріч у жовтні вже відбув трирічний термін ув’язнення. Заданими слідства, перебуваючи на захопленій частині Луганщини, чоловік вступив до лав незаконних збройних формувань у перший день великої війни. Добровільно, бо окупанти не тиснули ні на нього, ні на його родину.
9 березня 2022 року його перекинули на Харківщину: у селі Грушівка Купʼянського району стояв на ворожому блокпості й перевіряв документи. Далі Пасечник налагоджував зв’язок між підрозділами окупаційних військ у Чкаловському та Граковому,
У вересні 2022-го, коли українські військові звільнили зайняту росіянами частину Харківщини, Сергій переховувався у знайомого місцевого жителя. Довго не протримався — менш ніж за місяць його затримала поліція.
Глобинський райсуд Полтавської області врахував каяття обвинуваченого і призначив мінімальний термін ув’язнення, який передбачає стаття 260 Кримінального кодексу про участь у незаконних збройних формуваннях, — три роки (з максимальних восьми). Строк відбуття покарання йому рахували з моменту затримання, тобто із жовтня 2022 року.
Сергій у червні 2024 року дав згоду на те, щоб його передали росії в обмін на українських полонених, однак до «своїх» чоловік, принаймні за час свого ув’язнення, не повернувся.
Сергій Пасечник
В українському праві покарання має три цілі: кара, виправлення і запобігання новим злочинам як засудженими, так і іншими людьми.
Але як зрозуміти, чи спрацювало покарання на людей, засуджених за злочини проти національної чи громадської безпеки? Якщо вони не змінили своєї думки, то наскільки безпечним є вихід таких людей на волю для суспільства, що воює?
Та двічі за один злочин судити неможливо, каже правозахисник і звільнений з російського полону Максим Буткевич. І додає:
«Якщо ці люди відбули покарання і, вийшовши на волю, не вчинять нове карне діяння, то, вочевидь, вони відбули своє. Це якщо ми цінуємо базові принципи верховенства права. Подобається нам це чи ні. Інший момент — наскільки адекватним було покарання? Ці справи треба вивчати окремо».
А чи можуть такі люди потрапити в армію після тюрми?
Згідно з порядком проведення призову, громадяни, які раніше були засуджені за злочини проти основ національної безпеки, мобілізації не підлягають. Йдеться про державну зраду, шпигунство, колабораціонізм (ст. 111-1), посягання на територіальну цілісність України, диверсію тощо.
Однак статті Кримінального кодексу про виправдовування війни (ст. 436-2) чи участь у незаконних збройних формуваннях (ст. 260) — інша категорія злочинів. І засуджених за цими статтями не заборонено призивати на службу. Отже, після відбування покарання такі громадяни мусять стати на облік у ТЦК.
Тобто Білоусова і Муравльова не можуть призвати, а от Желізка, який виправдовував агресію росії, — цілком. Так само і Сергій Пасечник, який із першого дня повномасштабного вторгнення воював проти України в окупаційній армії, може стати українським військовим.
У Львові продали майновий комплекс колишнього державного лікеро-горілчаного заводу на вул. Кордуби, 2. Новим власником стало ПрАТ “Львівський лікеро-горілчаний завод” — компанія, яка орендувала підприємство понад 25 років і була єдиним учасником аукціону. Власником компанії-покупця є львівський бізнесмен Іван Охабський. Переможець торгів запропонував майже 177 млн грн (без ПДВ), з урахуванням ПДВ – це понад 212 млн грн, передає Lviv.media.
До складу об’єкта увійшли 33 будівлі та споруди загальною площею понад 21 тис. м² — виробничі корпуси, цехи, склади, депо та інфраструктура. Частина приміщень, зокрема основний корпус 1931 року, має статус пам’ятки місцевого значення. Продаж стосувався лише нерухомого майна. Земельна ділянка під заводом, площею 4,9 га, в угоду не включена.
Львівська міська рада раніше повідомляла, що підприємство користувалося ділянкою без оформлених документів і накопичило борг понад 6,1 млн грн. У березні 2025 року мерія подала позов до Господарського суду, вимагаючи стягнення цієї суми. Судовий процес у цій справі триває.
Право постійного користування землею для заводу було припинене у вересні 2025 року. Новий власник повинен укласти договір оренди з містом або іншим чином врегулювати земельне питання.
ПрАТ “Львівський лікеро-горілчаний завод” належить бізнесменові Івану Охабському, який у 1990–2000-х роках керував державним заводом і представляв концерн “Укрспирт” у Львівській області. Підприємство було створене у 2000 році й з того часу орендувало майновий комплекс державного лікеро-горілчаного заводу. У 2013 році Іван Охабський потрапив до десятки найбагатших львів’ян за версією Forbes, із статками, що оцінили у 14 млн доларів. Він займається бізнесом у спиртовій промисловості та володіє 99,9% акцій Львівського лікеро-горілчаного заводу.
Львівський лікеро-горілчаний завод працює з 1931 року та є одним із найстаріших виробників алкогольної продукції у регіоні. За десятиліття він виготовляв горілку, лікери й настоянки під різними торговими марками.
Нині приватне підприємство випускає продукцію під брендами Perlova, Lemberg, Premium Lviv, Львівська, Дністер та інші, а також виробляє оцет.
За даними YouControl, у 2024 році компанія отримала 190 млн грн валового доходу, але чистий прибуток становив лише 25 тис. грн.
Львівʼянка оплатила за проїзд у громадському транспорті Львова, але її оштрафували на 400 грн. Така прикра історія трапилася із львівʼянкою Анною Герич, керівницею пресслужби Львівської обласної ради, секретарем робочої групи з питань декомунізації у Львівській області.
«Вранці сідала на кінцевій зупинці 29-го автобуса у Винниках, заплатила за проїзд банківською карткою, на валідаторі показало зелену галочку, як знак оплаченого проїзду, — розповіла Анна Герич у коментарі для “Високий Замок“.
“Контролери зайшли в автобус на вулиці Личаківській у Львові, на зупинці „Військовий госпіталь“. Контролер перевірив мою валідацію і заявив, що я не оплатила за проїзд, що на його обладнанні не фіксує фіксує оплату. Я здивувалася. Контролер — старший пан, почав сильно тиснути на мене, мовляв, його не обходить, як я платила і чому не показує проплату — вимагав оплати 400 гривень штрафу”.
Анна Герич пригадує, що розмова з контролером в салоні була настільки принизливою, бо інші пасажири автобуса вважали її ледь не злочинницею, яка вирішила поїхати задурно. Оскільки Анна поспішала на роботу, оплатила з карточки 400 гривень штрафу, а згодом написала пост в соцмережах про свій прикрий випадок в 29-му автобусі. Коли йшла на роботу, плакала від образ та несправедливості.
«Мій знайомий розповів, що цей контролер так зверхньо поводиться з усіма пасажирами — принижує, викликає відчуття сорому, — продовжує моя співрозмовниця. — Згодом на мій пост у Фейсбуці відреагував директор департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Олег Забарило, а через кілька годин мені повернули на карточку суму штрафу. Але негативний шлейф залишився…».
Анна каже, вона не єдина «жертва» таких «валідацій», коли у контролерів не показує проплату проїзду. Під її постом масово скаржилися львівʼяни, які теж оплатили і за проїзд, і «бонусом» отримали штраф…
«Система е-квитка у Львові недосконала, бо в інших містах України та за кордоном все працює без збоїв і пасажири їздять спокійно, — наголошує Анна Герич. — Один екскурсовод розповів мені, що контролери часто штрафують туристів, які оплачують банківською карточкою. Часом не працює Леокарт. Над покращенням роботи Леокарт треба працювати системно».
Як розповів у коментарі для «ВЗ» керівник ЛКП «Львівавтодор» Микола Власюк, проблема у тому, що під час рейсу з кінцевої зупинки, водій «начудив» з «колами» поїздки — не перемкнув обладнання валідаторів. Тоді виникає питання, чому в інших пасажирів пройшла оплата, а у Анни — ні.
«Кошти повернули пасажирці у той же день! Водія перевізник притягнув до відповідальності (за інформацією від перевізника)», — підсумував Микола Власюк.
Галицький районний суд Львова виніс вирок уродженцю Донецької області, військовослужбовцю ЗСУ, який проживає у Львові, 31-річному Олександрові Щ., який у квітні 2024 року під час інтимної зустрічі на орендованій квартирі в центрі Львова побив та задушив подушкою 51-річну мешканку Миколаєва, інформує Zaxid.net.
Сержанта визнали винним в умисному вбивстві та призначили 12 років тюрми. Також він має виплатити 700 тис. грн моральної шкоди доньці вбитої.
За матеріалами справи, подія сталася уночі з 4 квітня на 5 квітня 2024 року в квартирі на площі Святого Теодора в центрі Львова, яку 51-річна мешканка Миколаєва орендувала на кілька днів. Через сайт знайомств вона домовилася про зустріч з 31-річним Олександром Щ. Наступного дня тіло жінки з ознаками насильницької смерті знайшли у ванній кімнаті орендодавиця та сантехнік, які викликали поліцію.
Експерти встановили, що жінка загинула внаслідок важкої черепно-мозкової травми та задушення подушкою. Також на тілі жертви виявили численні травми та крововиливи, зокрема, на статевих органах.
Обвинувачений у суді свою вину не визнав. Він розповів, що неофіційно підробляв на складі сантехніки, де того дня святкував день народження колеги та випивав алкоголь. Після цього на сайті знайомств знайшов контакт потерпілої та домовився з нею про зустріч інтимного характеру, куди поїхав на таксі. Олександр Щ. запевнив, що більше нічого про подїі того вечора не пам’ятає, оскільки був п’яний.
Потерпілим у справі визнали чоловіка та доньку загиблої. Чоловік у суді розповів, що мав з дружиною гарні подружні стосунки, подружжя не мало секретів один від одного. Після повномасштабної війни вони деякий час проживали у Львові та в Стрию, але згодом повернулися до Миколаєва. Перед подією дружина поїхала до Києва до косметолога, а після цього на кілька днів у справах до Львова. При цьому дружина повідомила, де планує орендувати квартиру. Чоловік розповів, що 4 квітня дружина перестала відповідати на дзвінки, не перетелефонувала, тому він звернувся в поліцію. Загибла була мамою двох вже дорослих дітей – доньки та сина, який проживає у США. За словами чоловіка, у дружини не було ворогів, також не було друзів-чоловіків, в тому числі військовослужбовців.
Донька загиблої у суді розповіла, що мама заробляла тим, що здавала квартири та будинок в оренду подобово у Миколаєві, а також мала онлайн-магазин з продукцією для перукарських послуг. Також займалася волонтерством.
Не зважаючи на те, що Олександр Щ. свою вину не визнав, його причетність до злочину підтвердили записи камер відеоспостереження та проведені експертизи. Суддя Ольга Кротова визнала чоловіка винним в умисному вбивстві (ч. 1 ст. 115 ККУ) та призначила йому покарання у вигляді 12 років позбавлення волі. Також він має виплатити 700 тис. грн моральної шкоди доньці загиблої. Вирок ще може бути оскаржений.
У Львові лікарі врятували 10-річного Тараса з Рівненщини, у якого розірвалася печінка після падіння з велосипеда. Хлопець втратив шість літрів крові через масивну внутрішню кровотечу. Про це у понеділок, 1 грудня, повідомили у дитячій лікарні Святого Миколая, яка входить до Першого медичного об’єднання Львова, пише Lviv.media.
У закладі розповіли, що під час поїздки на велосипеді Тарас наїхав на камінь і вдарився животом об кермо. Батьки одразу відвезли дитину до лікарні в Радивилові. УЗД показало розрив печінки та значну внутрішню кровотечу, тому до медзакладу викликали бригаду з Рівного.
Після переливання донорської крові хлопця змогли транспортувати до Львова у дитячу лікарню Святого Миколая. За словами медичного директора лікарні Олександра Калінчука, дитина приїхала у вкрай тяжкому стані — із розривом печінки 5-го ступеня і у стані шоку через велику крововтрату. “Спочатку ми знекровили всю черевну порожнину шляхом перетискання аорти, а далі в нас було 40 хвилин, щоб знайти джерело кровотечі і ліквідувати його. Ми знайшли розрив лівої гілки портальної вени і ушили її разом з паренхімою печінки”, — розповів лікар.
Пізніше у Тараса двічі виникала шлунково-кишкова кровотеча. Додаткові обстеження показали рідкісне ускладнення — артеріобіліарну норицю. Це означає, що через омертвілу частину печінки кров витікала у жовчовивідні шляхи. Щоб уникнути повторної операції, медики перекрили пошкоджену судину та встановили дренажі для виведення омертвілої тканини.
У порятунку Тараса брали участь понад 20 фахівців з кількох медзакладів Рівненщини та Львова. За підрахунками лікарів, загалом дитина втратила до шести літрів крові.
У лікарні додають, що травми живота через падіння на кермо велосипеда чи самоката — часта причина тяжких ушкоджень у дітей. До слова, у медзакладі оголосили збір коштів на електролігуючий генератор та інструменти LigaSure, які дозволяють швидко “запаювати” судини й зменшувати крововтрату під час операцій.
Контррозвідка Служби безпеки затримала трьох завербованих росією агентів, які готували теракт на заході України. 20-річний харківʼянин, 16-річна школярка та 17-річний хлопець з Рівненщини готували схрони з вибухівкою для подальших терактів. Про це 28 листопада повідомило управління СБУ у Львівській області, пише Lviv.media.
За матеріалами справи, 20-річний харків’янин, а також 16-річна школярка та 17-річний підліток з Рівненщини порізно виконували завдання на замовлення росіян. Усіх затриманих завербували через Telegram-канали з пошуку “легких заробітків”.
“Після вербування неповнолітніх, окупанти використовували їх “втемну” під виглядом виконання кур’єрських замовлень. За обіцянку “швидкого підробітку” вони облаштовували схованки з комплектуючими до саморобної вибухівки, які надалі мали забрати потенційні виконавці терактів”, — йдеться в повідомленні СБУ.
16-річна школярка отримала від куратора геолокацію схованки, з якої дістала електродетонатори для вибухівки та переховала їх за іншою адресою. При цьому росіяни запевняли дівчину, що вона мала справу не зі складниками для бомби, а звичайними “радіоантенами”.
Харківʼянин за інструкцією російських спецслужб прибув до одного з західних регіонів, забрав зі схрону протипіхотну міну, дістав з неї пластид, розділив на частини, замаскував їх у коробки з-під соку та заклав у нову схованку. Далі 17-річний хлопець з Рівненщини забрав звідти вибухову речовину та переніс її до різних схронів, які визначили йому росіяни.
Контррозвідка СБУ викрила всіх трьох агентів ще на початковому етапі, задокументувала кожного з них і завчасно нейтралізувала ворожі схрони. Наразі триває розслідування.
Карпатський національний університет ім. Василя Стефаника уклав угоду на реставрацію будівлі обсерваторії на горі Піп Іван. Роботи, вартістю 42 млн грн, мають завершити до 5 грудня 2025 року, пише ZAXID.NET.
Йдеться про Карпатську астрономічну обсерваторію на висоті 2028 м, відому як «Білий Слон», зведену у 1938 році як підрозділ Варшавського університету та Інституту метеорології. Наразі її приміщенням користуються гірські рятувальники.
Щоб і далі використовувати будівлю для метеорологічних та астрономічних спостережень, Карпатський університет імені Стефаника у жовтні 2025 року оголосив тендер на її реконструкцію. Підряд отримала львівська «Будівельна компанія ТРАНСБУД».
За 42 млн грн приміщення обсерваторії та її вежі мають відреставрувати (ремонт та укріплення стін металевими каркасами, внутрішні роботи, заміна вікон тощо), встановити блискавкозахист, зовнішні мережі електропостачання, провести водопровід, каналізацію, вентиляцію, локальну мережу інтернет, влаштувати систему опалення та навіси для зберігання дров, а також вимостити бруківкою прилеглу територію.
За угодою, строк виконання робіт – до 5 грудня 2025 року. Вони фінансуватимуться з державного бюджету: на момент укладення договору сума зобов’язань склала 12,5 млн грн.
За інформацією Youcontrol, ТОВ «Будівельна компанія ТРАНСБУД» зареєстрована у 2006 році в селі Лисиничі Львівського району. Фірма належить Любові та Володимиру Марценюкам. У 2024 році компанія отримала замовлення на реставрацію фасаду палацу Корнякта (Королівської кам’яниці) XVI ст. на площі Ринок у Львові.
