Категорія: Львів

Опубліковано

Зі Львова – до моря. Розклад руху потягів, вартість

На літній період «Укрзалізниця» запустила зі Львова три додаткові потяги – до Одеси, Херсона та Бердянська. Загалом на відпочинок до Чорного моря можна доїхати 8 потягами, до Азовського – трьома.

Потяги до Чорного моря:

№26 Львів-Одеса. Щодня виїжджає зі Львова о 20:40, прибуває до Одеси о 8:50. З 12 липня по 28 жовтня здійснює додаткову зупинку у Підзамчому. У дорозі – 12 год. 10 хв. Вартість квитків: плацкарт – від 127 грн, купе – від 200 грн.

№107 Ужгород-Одеса. Щодня виїжджає зі Львова о 2:27, прибуває до Одеси о 14:40. У дорозі – 12 год. 13 хв. Вартість квитків: плацкарт – від 127 грн, купе – від 200 грн.

№136 Чернівці-Одеса. Курсує з 15 травня до 1 жовтня щоденно, з 1 жовтня – по парних числах. Виїжджає зі Львова о 21:30, прибуває до Одеси о 9:44. У дорозі – 12 год. 14 хв. Вартість квитків: плацкарт – від 143 грн, купе – від 257 грн.

№228 Львів-Одеса. Курсує з 27 травня по 19 вересня щоденно. Виїжджає зі Львова о 19:06, прибуває до Одеси о 7:21. У дорозі – 12 год. 15 хв. Вартість квитків: плацкарт – від 150 грн, купе – від 245 грн.

№258 Львів-Одеса. Курсує з 6 липня по 30 серпня по парних числах. Виїжджає зі Львова о 16:20, прибуває до Одеси о 4:55. У дорозі – 12 год. 25 хв. Вартість квитків: плацкарт – від 150 грн, купе – від 245 грн.

№110 Львів-Херсон. Курсує по непарних числах. Виїжджає зі Львова о 15:45, прибуває до Миколаєва о 9:21, до Херсона – о 10:40. У дорозі (до Херсона) – 18 год. 55 хв. Вартість квитків: плацкарт – від 160 грн, купе – від 262 грн.

№133 Івано-Франківськ-Миколаїв. Курсує по парних числах до кінця серпня, а з 2 вересня – кожні три дні. Виїжджає зі Львова о 22:41, прибуває до Херсона о 19:29, до Миколаєва – о 20:31. У дорозі (до Миколаєва) – 21 год. 50 хв. Вартість квитків: плацкарт – від 160 грн, купе – від 262 грн.

№256 Львів-Херсон. Курсує з 3 червня по 17 вересня: у липні та вересні – по непарних числах, у серпні – по парних. Виїжджає зі Львова о 12:33, прибуває до Миколаєва о 7:15, до Херсона – о 8:16. У дорозі (до Херсона) – 19 год. 43 хв. Вартість квитків: плацкарт – від 193 грн, купе – від 326 грн.

Потяги до Азовського моря:

№70 Львів-Маріуполь. Щодня виїжджає зі Львова о 1:20, прибуває в Маріуполь о 6:30. У дорозі – 29 год. 10 хв. Вартість квитків: плацкарт – від 193 грн, купе – від 325 грн.

№188 Львів-Бердянськ. Курсує з 3 червня по 11 вересня по непарних числах. Виїжджає зі Львова об 11:50, прибуває до Бердянська о 12:30. У дорозі – 24 год. 40 хв. Вартість квитків: плацкарт – від 226 грн, купе – від 388 грн.

№231 Івано-Франківськ-Генічеськ. Курсує з 12 червня по 12 вересня по парних числах. Виїжджає зі Львова о 18:53, прибуває до Генічеська о 17:30. У дорозі – 22 год. 47 хв. Вартість квитків: плацкарт – від 215 грн, купе – від 367 грн.

Джерело: Твоє місто / Анна Журба

Опубліковано

У Львові запрацювала система сортування сміття

У Львові впроваджують систему сортування сміття. Найближчим часом на усіх контейнерах будуть розміщені відповідні наліпки-маркування.

Відтепер сортування передбачатиме чотири категорії – органічні відходи, змішані відходи, пластик і скло, пише Дивись.info.

Сьогодні наліпки почали клеїти на майданчиках Сихівського та Шевченківського районів, незабаром вони з`являться у всіх районах міста.

Відходи, які можна переробити, забиратимуть окремо і віддаватимуть на переробку. Органічні відходи будуть вивозити в першу чергу.

https://www.youtube.com/watch?v=IuyoMWc2aTM

Опубліковано

Wizz Air ввів спецтарифи для українців, рейси яких скасував Ryanair

Лоукостер Wizz Air ввів спеціальні ціни на квитки від 15 євро для українських пасажирів, рейси яких скасував лоукостер Ryanair.

Пасажири Wizz Air можуть забронювати квитки на альтернативні рейси до 17-го липня. Акційні рейси здійснюватимуться в період до 30-го листопада 2017-го року. Про це повідомляє Твоє місто з посиланням на avianews.com.

Замість скасованих рейсів Львів-Вроцлав, Wizz Air пропонує оформити квитки за ціною від 15 євро в одну сторону на цей же маршрут. Пасажири Ryanair, які купили квитки за маршрутом Львів-Берлін, можуть переоформити квитки на аналогічний маршрут Wizz Air за ціною від 25 євро в одну сторону.

Кількість квитків за спеціальними тарифами обмежена. В них включено перевезення маленького предмета ручної поклажі та обов’язкові збори, і можуть бути оформлені тільки через кол-центр Wizz Air (+38 089 320 25 33)

Лоукостер Ryanair оголосив про захід на український ринок 15-го березня. Передбачалося, що бюджетник відкриє перші маршрути вже в вересні. Компанія планувала літати з Києва в Станстед (Лондон), Манчестер, Ейндховен і Скавста (Стокгольм), а також зі Львова до Кракова, Вроцлава, Берліна, Будапешту, Меммінгена, Ейндховена і Станстеда.

Вчора, 10-го липня Ryanair офіційно оголосив про відмову від виходу на український ринок. Як вказано в повідомленні компанії, це трапилося після того, як київський аеропорт не виконав угоду, досягнуту в березні цього року Міністерством інфраструктури та керівництвом «Борисполя»

Раніше в аеропорту Бориспіль заявили про наявність розбіжностей у переговорах з Ryanair і про отримання можливого збитку в розмірі 2 млрд грн в рік від співпраці в лоукостером.

Опубліковано

Паркінг біля університету: у Львові стартували археологічні дослідження

Сьогодні розпочнуться підготовчі роботи з реконструкції площі біля головного корпусу ЛНУ ім. Івана Франка.

Сьогодні, 11-го липня, науково-дослідний центр “Рятівна археологічна служба” Інституту археології НАН України розпочне проводити археологічне дослідження на площі перед головним корпусом університету ім. Івана Франка. Про це повідомляє прес-служба ЛМР, передає Твоє місто.

Там буде розкопано декілька місць, і фахівці дізнаються про наявність архітектурних об’єктів.

Надалі планують оголосити інвестиційний конкурс та реконструювати площу: «Для того, щоб реалізувати проект реконструкції площі перед університетом з облаштуванням паркінгу, треба провести ряд інженерних досліджень, зокрема археологічне дослідження. Також, пізніше ми зробимо гідрогеодезичне дослідження», – зазначила начальник управління інвестицій та проектів Ольга Сивак.

Також, за її словами, щоб завершити дослідження, потрібно 2-3 місяці.

Основні витрати на реконструкцію візьме на себе інвестор, якого оберуть після проведення інвестиційного конкурсу.
Нагадаємо, на площі перед головним корпусом університету імені Івана Франка планують провести реконструкцію з облаштуванням громадського простору.

Як розповів заступник міського голови з питань розвитку Андрій Москаленко, на сьогодні є кілька важливих запитів від громадськості Львова. Запит від університету, щоб був забраний рух транспортних засобів від головного корпусу. Запит громади, про облаштування громадського простору навпроти площі біля головного корпусу університету Франка, бо, станом на сьогодні, таких функцій площа не виконує. Також є запит про облаштування підземного майданчика, адже дуже велика кількість машин паркується довкола університету і площі.

Опубліковано

У Львові з`явився новий обладнаний тренажерами майданчик просто неба

На вул. Авраама Лінкольна, 23, тепер можна займатись спортом відразу біля будинку.

8 липня, львівська громада Топольна-Замарстинів організувала урочисте відкриття виличних тренажерів на вул. Лінкольна, 23. Про це повідомляє Справжня варта.

Мешканці міста мали змогу завітати на оновлений майданчик, аби самотужки оцінити результати праці активістів, а також навчитись правильно користуватись різними видами тренажерів.

Тож тепер діти й дорослі матимуть змогу проводити час цікаво й з користю для здоров`я й тіла не витрачаючи при цьому коштів на тренажерний зал та тренера.

Додамо, що встановлення вуличних тренажерів – це перший етап ревіталізації стадіону на вул. Лінкольна, 23.

Опубліковано

Популярність аеропорту у Львові зросла на 52%

За п’ятимісячний період (січень-червень) 2017, аеропорт ім. короля Данила Галицького переправив на 52% більше туристів, ніж за аналогічний проміжок часу в 2016.

Таку інформацію надала прес-служба львівського аеропорту, пише Справжня варта. Так, за період з січня по червень 2017 року послугами летовища скористались 431 тисяча пасажирів, а минулого – 282, приріст туристичного потоку склав 52%.

Цікавим фактом є також те, що внутрішні перевезення склали лише 18% від числа усіх пасажирів за цей період. Цього року за ці 5 місяців кількість рейсів також зросла і склала 5225, минулого – 3760.

Крім того, за 2017 рік з’вились нові напрямки, доступні в Львівському аеропорту – Брешія(Італія), Вроцлав(Польща), Берлін(Німеччина), Монастрі(Туніс), Каунас(Литва).

Фото: Vladimir Sorin

Опубліковано

7 львівських гуртів 90-х, які хочеться повернути

«Нас тільки ніч єднає», «булочка з маком», «там, де наше серце» і, звісно ж, «старенький харлєй». Ностальгуємо за музикою першого десятиліття незалежності.

Науковці довели, що музика, яку людина слухала в юності, завжди викликатиме в неї найсильніші емоції. Тому, хоча зараз на львівській сцені є чимало гідних виконавців, у тих, кому за тридцять, спогади про фестивалі 90-х, піратські аудіокасети, «Радіо Ініціатива» й концерти в «Ляльці» – гарантовані мурашки по шкірі. Втім, навіть діти 2000-х погодяться, що найкраща музика першого десятиліття незалежності анітрохи не застаріла. Tvoemisto.tv пропонує згадати львівські гурти, які вже не виступають, але їхня музика ще довго залишатиметься у плейлистах.

Конгрес

Ті, хто у другій половині 90-х дивився «Територію А», мають пам’ятати цей гурт і його чорнявого фронтмена Андрія Віхотя. Гурт виник ще у 80-ті, але спершу не здобув популярності. Точніше, здобув, але в іншій сфері. «Ми заробляли тим, що грали на весіллях і забавах. Паралельно з альбомами групи “Конгрес” записали під назвою “Мільчук і компанія” альбом галицького кантрі “Весілля у Львові”, який побив усі рекорди продажів; я його досі чую в маршрутках», – згадує Віхоть у нещодавньому ефірі на львівському телебаченні.

Перший відеокліп був «Конгресу» знятий на кіноплівку режисером Володимиром Зайковським, який знімав кліпи для раннього «Скрябіна» і «Океану Ельзи»:

Пісня «Павутиння» потрапила до хіт-парадів, гурт помітили. Завдяки співпраці з «Територією А» «Конгрес» мав кілька років слави з гастролями в Україні та за її межами, але 2002 року припинив існування. Андрій Віхоть досі пише пісні, але вже для інших виконавців.

Клуб шанувальників чаю

Гурт Олександра Ксенофонтова, більше відомого тепер як продюсер і чоловік Руслани Лижичко, існував лише кілька років, але встиг виступити на «Вивиху», взяти участь у Революції на граніті і попрощатися з публікою назавжди на «львівському Вудстоку». Але головне – встановив високу планку якості для молодих гуртів, які почали грати в той самий час. Учасниками команди були вже тоді поважні, а тепер – легендарні Володимир Дебрянський, Андрій П’ятаков і Олег «Джон» Сук.

У 1996 році Ксенофонтов зібрав музикантів «Клубу шанувальників чаю» для спільного проекту з Русланою «Дзвінкий вітер». У 2009-му гурт знов ожив і записав кілька нових пісень:

Але друга спроба тривала недовго, тому ми запам’ятаємо «Клуб шанувальників чаю» таким:

Сестричка Віка

Переможниця «Червоної рути» Віка Врадій була королевою карнавально-контркультурної сцени часів початку незалежності, але не знайшла собі місця в музиці, що швидко комерціалізувалася. 1993 року вона виїхала до Америки, де зібрала нову команду під назвою Exit. Згодом, у 2004 році, знов приїхала в Україну, але ненадовго. Зараз живе в Каліфорнії й займається речами, далекими від музики. Тим часом пісні Сестрички Віки вже стали народними – їх співають під гітару люди, яких іще не було на світі, коли вона кидала зі сцени виклик радянському режиму.

Джек О’Лентерн

Цих героїв львівських 90-х не чути вже кілька років, хоча формально команда не припиняла існування. Із «Джеками» сталась історія, типова для гуртів, які є радше хобі, ніж професією для своїх засновників: розійшлися по інших проектах, зайнялись іншими, далекими від музики справами, й більше не знаходять часу зустрітись і заграти разом. Хоча торік колективний підпис гурту з’явився під вимогою запровадити україномовні квоти на радіо – отже, можливо, ми ще почуємо їх в ефірі.

https://www.youtube.com/watch?v=9BH2nmL-ck8

Королівські зайці

Команда Лесі Герасимчук також не прощалася з шанувальниками, проте її не чути вже кілька років. Спершу група називалася «Драґлайн», а двадцять років тому після змін у складі змінила назву на «Королівські зайці». Почувши раз, їхню проникливу лірику ні з чим не переплутаєш. Те, що робила її команда, Леся називала «альтернативним романсом»; «Зайці» поклали на музику не лише її тексти, а й вірші Лесі Українки, Ліни Костенко, Олександра Олеся та інших поетів. Писати музику засновниця гурту не припинила, тож сподіваємося ще побачити її на сцені.

Godo

Цей львівський гурт, у різні часи то більш роковий, то психоделічний, то більш електронний, вистрілив у другій половині 90-х і зазнав за свою історію кілька музичних та ідеологічних метаморфоз. Учасники групи позиціонували себе як незалежна мистецька спільнота, від якої можна чекати чого завгодно, зокрема реінкарнації… Але «Ґодо» 90-х, на жаль, не повернеться: двох ключових музикантів його першого складу – Джанко і Діззі – вже немає.

Мертвий півень

Уже шостий рік на «Флюгерах Львова» на початку травня ми прокидаємось без «Мертвого півня» й думаємо: а може, колись…? Гурт, який виник наприкінці 80-х і став важливою частиною культури міста, претендуючи на звання Головної Львівської Музики, розпався 2011 року через конфлікт між учасниками. Тепер вони живуть у різних кінцях країни й займаються хто власними музичними проектами, хто чимось далеким від музики. І хоча кілька років тому фронтмен гурту Михайло Барбара говорив, що це – не кінець «Півнів», а просто довга творча відпустка, возз’єднання культової команди було би справжнім дивом. Утім, дива трапляються 🙂

https://www.youtube.com/watch?v=LQsAr8NrNTc

Опубліковано

Безкоштовні книги та уроки англійської: сестри з Криму відкрили оригінальну кафе-кондитерську

Сестри Світлана Лопатіна та Оксана Новікова з Криму відкрили у Львові домашню пекарню та кав’ярню “Кримська перепічка”.

У бізнес вклали біля мільйона гривень. Гроші потрібні на оренду приміщення, ремонт та обладнання. За прогнозом Оксана Новікової, кав’ярня окупиться за два роки.

“У Криму мала трохи дотичний бізнес – 15 років займалася доставкою сировини у кондитерські. Коли переїхали у Львів, виникла ідея відкрити пекарню. Мене підтримала сестра, яка хотіла спробувати себе в якості підприємця. Коли знайшли приміщення, вирішили, що зробимо додатково ще й кав’ярню. Адже місця на це вистачало. У результаті не прогадали”, – розповідає Gazeta.ua Оксана Новікова.

Логотип розробляв дизайнер, який приїхав з Криму. Назву вирішили обирати автентичну, українську.

“Дуже хотілося мати власний куточок. Це також вплинуло на назву. “Кримська перепічка” – виріб, який робили в Криму. По-суті це ароматний коржик, який роблять з різного тіста, – розповідає Оксана Новікова, – Ми знаходимося у спальному районі. Орієнтуємося не на туристів, а постійних гостей. Вирішили, що будемо повною протилежністю закладам, де можна прийти і попити пива чи горілки. У нас абсолютно сухий закон”.

Вироби у пекарні коштують від 5 гривень. Залежно від складності випікання та начинки.

“Спочатку випікала вироби сама. До того ніколи в житті цим не займається. Вчилася правильно варити каву, місити тісто, вивчала рецепти, технологію приготування. Зараз простіше, бо маю працівників”.

У кав’ярні проводять дитячі та дорослі зустрічі, збираються клуби за інтересами. За чашкою кави збираються також переселенці. В приміщенні є невеличка бібліотека. Відвідувачі безкоштовно беруть книги додому, приносять власні. Щосереди проходять уроки англійської мови. Їх безкоштовно веде американка, яка раніше жила на півострові. Власниці Світлана Лопатіна та Оксана Новікова розраховують на, те що в майбутньому “Кримська перепічка” з’явиться у звільненому Криму.

Опубліковано

19-річний студент зі Львова побив світовий рекорд з пауерліфтингу

19-річний львів’ян Павло Наконечний побив світовий рекорд серед юнаків, піднявши 355, 5 кг станової тяги. Хлопець запевняє, що це лише початок, адже налаштований підкорити усі вершини, пише ZIK.

https://www.youtube.com/watch?v=ySqLTVWmUzI

До цієї миті та світового рекорду Павло йшов 4 роки.

«У 14 років я був досить повним. Пам’ятаю, що у 9-му класі ровесники мали вже досить хорошу форму, а я взагалі ніяку», – розповідає Павло Наконечний.

Тоді хлопець пішов у спортзал. А бажання мати гарну статуру переросло у спосіб життя. П’ять  разів на тиждень він займається силовими вправами, їсть 7 разів на день і спить щонайменше 8 годин. І при цьому встигає вчитися в політехніці.

Зараз у кремезного хлопця ціла колекція медалей. З останнього юніорського чемпіонату світу, який два тижні тому відбувся у Білорусі, привіз чотири нагороди. Три з них золоті. А ще там встановив світовий рекорд, випередивши суперника з Великобританії.

«Я був готовий на більше, ніж 355, 5 кілограмів. Ми йшли із суперником нога в ногу. Не хотіли ризикувати. Хоч вже потім тренери мені сказали, що після другого підходу я його випередив», – каже Павло Наконечний.

«Я думаю, що у світі дуже мало людей, які за 2 роки цілеспрямованих тренувань можуть прогресувати так сильно. Вважаю Павла феноменом. Оскільки його досягнення поясненню важко піддається», – говорить тренер Володимир Оліярник.

Тепер хлопець готується до Чемпіонату України, який відбудеться вже у вересні.

Опубліковано

«Мрію потрапити на Оперний театр і телевежу». Львівська руферка про любов до дахів

Ірина Особа вже кілька років підкорює дахи, щоб відпочити від міського гамору та побачити Львів таким, яким його не бачив ніхто.

Ірині Особі двадцять три, вона працює в коворкінгу Startup Depot організаторкою подій. А на дозвіллі – підкорює львівські дахи. Щоб ділитися світлинами з висоти, Ірина створила блог RoofLand, де можна побачити унікальні панорами Львова. Зараз їх уже двадцять дві – проспект Шевченка, площа Міцкевича, Ринок, Високий Замок, Городоцька та інші львівські місцини в різні пори року. Тvoemisto.tv розпитало Ірину про те, як дахи стали її любов’ю.

На перший свій дах я вилізла випадково, разом із знайомими. Відтоді в мене виникло бажання повернутись на дах знову. Дах – це завжди спокій і умиротворення. Люди зазвичай поспішають, дивляться під ноги, чимось стурбовані, й не підносять погляд догори, до неба. Що вже й казати про дахи. А ти в цей момент милуєшся Львовом, якого не бачила до того, із зовсім іншого ракурсу. Я мандрувала від даху до даху, аж мене почали називати руферкою.

Руфери – це люди, які живуть дахами. Вони ставлять собі чітку мету – вилізти на певний дах, і в будь-який спосіб намагаються її досягти. Я не знаю законів, які регулюють доступ на дахи, але очевидно, що це не найбезпечніше хобі. Особливо коли йдеться про старі будівлі, де сходи до горищ дерев’яні й не надто міцні. А мені до вподоби дахи історичних будівель, фото з яких я навряд чи знайду в Google.

Потрапити на дах можна по-різному. Або через сходи до горища, або через аварійні, адже більшість дахів – закриті. Спершу я завжди перевіряю останні поверхи всіх під’їздів: рідко, але двері на горище можуть бути відчинені. Також пробую відчинити замкнені двері – одного разу вдалося відімкнути замок власним ключем від квартири. Тому тепер щоразу пробую всі ключі, які маю при собі. А ще якось перелазила через поручні на висоті п’яти поверхів, аби потрапити на горище. Коли обираю дах, ніколи не знаю, чи він відчинений: бачу на прогулянці будинок, на який хочу потрапити, й відразу пробую.

До церков і банків важко потрапити без дозволу. Часом доводиться кілька разів приходити, щоб його отримати. Спершу просто запитую. В банку, якщо відмовляють, пишу заяву до служби безпеки або ж прошу адміністрацію провести мене до керівника цієї служби, щоб домовитись. Особливо часто мене питають, чи не збираюся я стрибати з даху і що про моє хобі кажуть батьки. У церкві ніякої заяви не напишеш, лише особисті розмови. Завжди потрібно бути ввічливою й мати певну власну історію, пояснити, чому тобі треба саме на цей дах. Бо пояснення «просто подивитися» навряд чи підійде. Відколи я маю блог, показую його й кажу, що хочу написати пост конкретно про цей дах. Цей аргумент полегшує вмовляння.

Мої найулюбленіші львівські дахи – на проспекті Свободи 6/8, на проспекті Шевченка, 7 (будинок профспілок) і дах Вежі Корнякта. Мрію потрапити на дах Оперного театру й на телевізійну вежу.

Коли створила блог, хотіла підкорити всі дахи Львова. Але згодом зрозуміла, що вигляд із багатьох будинків схожий і не вражає. Зараз я працюю над іще одним сайтом, куди, можливо, перейду з розділом по дахи. Фотографувати дахи я буду, поки це приноситиме мені задоволення. На жаль, не завжди маю з собою фотоапарат, тому всі нові фото – лише в телефоні.

Якщо хочете стати руфером, спершу підіть на відкриті тераси, на кшталт PartyFon чи Дому Легенд. Якщо зловите задоволення від побаченого й захочете ще, починайте підкорювати дахи. Підказати круті локації можуть фото інших руферів.

Львів із висоти – це любов. У ньому немає людей, маршруток і гамору. Тому мене лякає думка, що я не потраплю на той дах, на який хочу. А впасти я не боюся.

Ірина Ладика,
фото Ірини Особи