Категорія: Корисне

Опубліковано

Яку компенсацію отримають цього року власники «зеленого тарифу»?

2020 рік починається з хорошої новини для власників сонячних електростанцій, які оформили «зелений тариф» після 1 жовтня 2020 року.

На Львівщині запровадили додатковий механізм стимулювання населення до використання відновлюваних джерел енергії.

Львівською обласною радою та головою Львівської облдержадміністрації від 26.12.2019 №1559/0/5-19 було винесено рішення про компенсування частини витрат від покупки обладнання під приватні СЕС, а також малих вітрових та теплових станцій, які працюють на альтернативних джерелах електроенергії, пише «Сонячна енергія».

Грошова компенсація нараховуватиметься на поточний рахунок фізичних осіб, які мають оформлений «зелений тариф». В процентному відношенні сума нарахувань є наступною, в залежності від типу установки:

  • 10% компенсація надається власникам сонячних електростанцій, які придбали комплект обладнання за власні кошти. Варто зауважити, що сума компенсації не може перевищувати 25 тис. грн;
  • 10% вартості вітрових станцій приватних господарств компенсується тим фізичним особам, які здійснили повну оплату власними кошти. Сума компенсації – не більше 50 тис.грн;
  • 10% вартості теплових станцій грунтового типу компенсується тим фізичним особам, які здійснили повну оплату власними кошти. Сума компенсації – не більше 50 тис.грн;
  • 10% вартості теплових станцій повітряного типу компенсується тим фізичним особам, які здійснили повну оплату власними кошти. Сума компенсації – не більше 25 тис.грн;
  • 10% вартості геліосистеми компенсується тим фізичним особам, які здійснили повну оплату власними кошти. Сума компенсації – не більше 15 тис.грн;

Сонячна станція у 2020 році з врахуванням таких умов компенсації – це справді вигідне капіталовкладення, яке повністю виправдає себе протягом 4-5 років.

Опубліковано

А чи чули ви колись про різдвяні писанки?

Ми всі звикли вважати, що писанки – традиційний атрибут саме великодніх свят. Але, виявляється, не все так просто.

Подейкують, що наші пращури розфарбовували яєчка не тільки навесні. Їх готували майже до кожного свята: чи то календарного, чи родинного (в подарунок до дня народження чи на весілля молодятам). Писанками прикрашали домівку, їх дарували близьким людям. Адже всім відомо, що саме писанка – найкращий оберіг від всілякого зла та негараздів.

Знавці кажуть, що писанки завжди були символом початку життя, народження нового, саме тому вони чи не найкраще символізують Різдво. Особливо досить часто про традицію різдвяних писанок згадують, коли говорять про поселення, розташовані ближче до гір, зокрема в Івано-Франківській області. Розповідають, що в далеких високогірних селах Гуцульщини різдвяні писанки й досі залишаються невід’ємним атрибутом святкового столу. До приходу християнства в ці місцини саме вони виконували роль родових оберегів. Тут вважають, що писанка, подарована на Новий рік чи Різдво, принесе в домівку мир та злагоду, захистить від усілякої нечисті, свято вдасться, а рік буде багатим та щасливим.

Писанка за мотивами різдвяної листівки Якова Гніздовського – митця української еміграції.

Розповідають також, що особливої різниці між великодніми та різдвяними писанками насправді немає. Хоча на Великдень зазвичай використовують теплі яскраві кольори, а ось різдвяне яєчко можна зробити блакитним, синім чи використати розпис білим по білому.

Окрім звичних “жабок”, “косиць”, “зірок”, “хрестиків” та інших традиційних візерунків, зустрічаються на різдвяних писанках й інші малюнки (ялинки, сніжинки, янголята, Святий Миколай, Вифлиємська зірка, вертеп, колядники, різдвяні та релігійні мотиви чи навіть карпатські зимові краєвиди) або ж просто привітання до свят.

Часом до зимової писанки можуть додавати дзьобик та крильця, аби зробити таку собі новорічну пташку. Але подейкують, що ця традиція була більше розповсюджена на сході України.

Але чому так мало українців знають про різдвяні писанки? Кажуть, що цей звичай настільки старий, що просто загубився в історії, тому навіть фольклористам та етнографам важко щось розповісти про нього.

Хоча деякі українські писанкарки вважають, що писанки зі сніжинками чи іншими зимовими атрибутами – не більше, ніж красива прикраса, без глибокого змісту чи давніх традицій, тому не варто надавати їй якогось сакрального значення.

В Німеччині є містечко Зонненбюль, а в ньому розташовується музей, присвячений писанкам (є тут експонати і з України). Окрім великодніх яєчок тут представлені також і різдвяні, зокрема із зображенням Ісуса, Марії та Йосипа. Анна Баркефельд, директор музею, каже, що оскільки яйце – символ нового життя, то й не дивно, що воно належить до різдвяної традиції. Окрім того, у багатьох народів і культур розмальоване яйце є не лише великоднім атрибутом.

Насправді, важко сказати, чи різдвяні писанки і справді є традиційними для нашої культури, однак, погодьтеся, традиція хороша, та й домівку чи ялинку можна доволі оригінально прикрасити. Окрім того це чудова нагода повправлятись в прекрасному стародавньому ремеслі писанкарства.

Тим більше сьогодні, з величезним вибором товарів для хендмейду, вам не обов’язково шукати матеріали, якими послуговувались ваші бабусі. Ви можете використати бісер, звичайнісінькі фарби, камінчики, наклейки – словом, всі підручні засоби, аби зробити свою писанку оригінальною і святковою.

Головне, пам’ятайте, приступаючи до роботи над писанкою, чи то різдвяною, чи великодньою, варто спочатку переконатися, що ти в доброму гуморі, не ображений, не злишся, адже яєчко вбирає всю енергетику творця і потім дарує її тому, кому вона дістанеться.

Веселих вам свят!

Опубліковано

Коли колядують, щедрують, засівають в Україні на різдвяні свята 2020

Не варто думати, що колядки, щедрівки та посівалки – лише для дітей. Звісно, для них це свято особливе, адже вони можуть “заколядувати” собі грошенят. Утім, дорослі теж колядують, просто за це їх частують за різдвяним столом, пише Радіо Максимум.

Коли колядують в Україні

6 січня, на Святвечір, щойно зійде перша зоря на небосхилі українські родини сідають до столу. Опісля вечері в сімейному колі заводять колядки.

А от вітати сусідів та інших господарів з народженням Христа колядою дорослі та діти починають на Різдво, 7 січня. Тривалість Коляди відрізняється в регіонах України.

На Заході колядують 7 січня та 8 січня, які в народі так і називають “Колядою”. На Покутті це роблять лише на Святий вечір та Різдво; на Слобожанщині та Гуцульщині – у перший день Різдва; на західному Поділлі – на другий день свят вранці.

Однією з найпопулярніших колядок є Нова радість стала.

Дата, коли щедрують українці

У більшості регіонів України щедрують 13 січня – у вечір напередодні Старого Нового року. Цікаво, що щедрівки притаманні тільки українському народу. За нашими звичаями щедрують лише дівчата та, звісно, діти. До опівночі вони мають обійти будинки, бажаючи щастя та добробуту господарям. У деяких областях щедрувати йдуть напередодні Водохреща, 18 січня.

Коли і скільки засівають в Україні

І якщо щедрувати ходять тільки дівчата, то вже наступного дня посівати мають лише хлопці. 14 січня, у перший день Старого Нового року та на свято Василя Великого юні українці з давніх-давен з порога засівають дім зерном, що символізує родючість і достаток.

При цьому вважається, якщо 14 січня першою поріг будинку переступить дівчина, – це недобрий знак. Саме хлопчик має першим увійти до оселі та впустити у дім щастя, радість і мир. Він має побажати господарям всіх благ посівалкою.

Опубліковано

Святковий пост Кіану Рівза: “Починайте жити сьогодні!”

Кілька днів тому Кіану Рівз залишив на своїй сторінці в Facebook передсвятковий пост зі зверненням до всіх підписників і фанатів. Повідомлення розійшлося в мережі з величезною швидкістю, вже зібравши сотні тисяч лайків і репостів.

Переклад його повідомлення:

«Бачите людей позаду мене? Вони всі біжать на роботу, не звертаючи уваги ні на що. Іноді повсякденна рутина настільки затягує нас, що ми забуваємо зупинитися хоча б на хвилину, щоб насолодитися красою життя. Ми перетворюємося в справжніх зомбі.

Підніміть очі і вийміть навушники з вух. Привітайте перехожого або обійміть того, кому погано. Запропонуйте комусь свою допомогу. Проживайте кожен день так, ніби він останній.

Мало кому відомо, що кілька років тому я був в жахливій депресії. Я ніколи нікому не говорив про це. Мені потрібно було знайти свій спосіб побороти її. І я зрозумів: людина, яка не давала мені бути щасливим, – це Я САМ.

Кожен день, прожитий нами, безцінний. Давайте відповідно ставитися до цього факту. Немає гарантій, що завтра настане, тому починайте жити сьогодні!

Сподіваюся, ви поділитеся цим постом, щоб хоча б в ці святкові дні стало трохи більше любові!»

Опубліковано

Які переваги надає оренда авто у Львові?

Незважаючи на те, що вперше прокат авто в нашій країні з’явився ще в середині минулого століття, справжню популярність та поширення він отримує лише в останні десять років. Затребуваність оренди автомобілів не випадкова. Ця послуга здатна вирішити багато проблем як для тих, хто ще не встиг купити своє авто, так і навіть для власників машин. Вона актуальна у будь-якому регіоні, але особливо – у туристичних містах. Наприклад, у Львові – одному з найромантичніших та найзагадковіших міст України.

Працівники сервісу 7Cars, що пропонує оренду авто в різних містах нашої країни, розповіли нам про переваги цієї послуги. Отже, які головні причини взяти напрокат автомобіль у Львові?

  • Для туристів. Самостійні подорожі завжди цікавіші та багатограніші за ті, що організовані туроператором. Можливо, вони не завжди будуть настільки ж комфортними, але однозначно відкриють вам місто з незвичного та незнайомого більшості туристів ракурсу. Якщо у вас немає можливості вирушити в подорож на власному транспорті, то його завжди можна взяти в оренду. У Львові ця послуга виявиться просто незамінною, оскільки дозволить відвідати мальовничі околиці міста і визначні пам’ятки, розташовані осторонь від популярних туристичних стежок і маршрутів.
  • Для великої групи мандрівників. Якщо ви хотіли б подорожувати великою компанією, то автопрокатники запропонують до ваших послуг мінівен або мікроавтобус. Комфортабельне та містке авто допоможе і в сімейній подорожі, і у виїзді на природу з компанією друзів чи колег.
  • Для бізнесу та економії часу. Ті, хто вирушає до Львова у ділову поїздку або просто за враженнями, та бажає замислюватися про можливість самостійного керування автомобілем, можуть орендувати авто з водієм. Досвідченим водій не лише доставить з точки А в точку Б, але й за необхідності допоможе з вибором маршруту, надасть екскурсійний супровід.
  • Для урочистих подій. Організація весілля, ювілею, випускного чи транспортування гостей на конференцію або інший масштабний захід – в усіх цих ситуаціях може знадобитися орендований автомобіль.
  • У разі поломки власного транспорту взята напрокат машина також може вас виручити. У такому випадку ви не втратите дні дорогоцінної відпустки в очікуванні кінця ремонтних робіт, та вам не доведеться сильно змінювати свої плани.

До того ж, оренда авто має і низку додаткових опцій, якими варто скористатися.

  • Для того, щоб продумати свою подорож до дрібниць, замовити вподобану машину можна заздалегідь. Великий автопарк повністю справних авто будь-якої марки та моделі дає можливість кожному водієві зробити ідеальний для нього вибір. Підібрати машину можна не тільки за вартістю прокату або обслуговування, а й відповідно до запланованої подорожі: наприклад, якщо ви зібралися об’їхати околиці Львова чи вирушити до Карпат, краще обрати надійний позашляховик, який з легкістю подолає будь-яке бездоріжжя.
  • Усі автомобілі, що надаються у прокат великими компаніями, повністю застраховані. Проте за бажанням клієнта можна замовити також додаткове страхування: це допоможе знизити суму застави та об’єм власної відповідальності за авто.
  • Відповідно до потреб орендаря, є можливість скористатися додатковими послугами прокату: наприклад, орендувати навігатор, який не дозволить збитися з дороги в незнайомій місцевості, або встановити в автомобіль дитяче крісло.

Таким чином, вирушаючи у подорож неповторною Західною Україною, варто замислитися про відвідування прокатної компанії. Оренда авто у відпустці – це свобода, гарантія безпечної та застрахованої подорожі, у якій максимально враховані будь-які форс-мажори.

Опубліковано

“Нетерплячий Петрик”: читаємо святкову казку разом

Жив собі колись один хлопчик на ім’я Петрик. Звичайний хлопчик: дві руки, дві ноги, хитруваті очі і повна запитань голова.

Та було в Петрика одне горе. Весь рік він чекав на подарунки від Святого Миколая, але ніколи тих подарунків не отримував. Петрик не був більшим неслухом, аніж усі інші хлопчаки його віку, робив не більше шкоди, ніж робили вони. Траплялося, звісно, що й він батьків не слухав або “забував” виконати домашнє завдання; проте всі інші хлопці в Петриковому дворі, в його будинку та в його школі подарунки від Святого Миколая отримували, а Петрик – ніколи й нічого.

Це Петрика дуже засмучувало. Щороку, коли приходив зимний місяць грудень, діти писали листи Миколаю: розповідали про свої успіхи і досягнення, а також натякали, що саме хотіли б отримати у подарунок, якщо буде його ласка. Петрик також листи писав – однак ані відповіді, ані подарунків ніколи не отримував.

Коли наближався день Святого Миколая, Петрик починав хвилюватися та журитися. Невже й цього року спіймає облизня, невже – не буде подарунку? Батьки ж його заспокоювали:

– Ти ж був гарним хлопчиком майже весь рік, справді, чому б і не отримати щось від Миколая? Ти ж і листа написав, про свої успіхи шкільні-домашні повідомив. Чекай на подарунок! – та коли Петрик повертався до своєї кімнати, батьки й собі знизували плечима.

Для них теж було загадкою, чому Петрик не отримує нічогісінько від Святого Миколая. Петрикові тато й мама були звичайними добрими й розумними батьками, а такі батьки достеменно знають усе про Святого Миколая: хто він, де мешкає, коли приходить, як про заповітні мрії дітей дізнається та де подарунки ховає. Саме тому дивувало їх вкрай, чому щороку вранці 19-го грудня Петрик нічого не знаходив під власною подушкою. Дивина, та й годі!

…Того року Петрик ледь-ледь дочекався свята, одночасно відчуваючи надію та зневіру, радість і розчарування. Так чи ні, але вже завтра Миколай прийде, слухняних-розумних вшанує, неслухняним різки принесе! Настала ніч, Петрик вже давно був у ліжку, та сон від нього тікав – хлопець хвилювався та крутився під ковдрою, наче вуж на пательні.

Коли ж увесь будинок заснув, Петрик підвівся з ліжка. Як і минулого, і позаминулого року, як і всі попередні роки, що він міг пригадати, хлопець почав з того, що зазирнув під подушку. Нічого. Тоді почав заглядати скрізь, де Святий Миколай міг заховати подарунок: позаглядав у шафи та під шафи, під усі ліжка, під крісла та стільці – скрізь, навіть у шухлядки для ложок і виделок. Але, як це траплялося щороку, нічого навіть схожого на подарунок Петрик не знайшов.

Засмучене хлоп’я повернулося в ліжко та тихенько, але дуже гірко заплакало. Чи варто бути весь рік більш-менш слухняним, більш-менш старанно вчитися, якщо наприкінці року незмінно очікує таке горе, таке розчарування! Так він лежав собі під ковдрою та журився, допоки сон не почав потроху прикривати заплакані очі. Аж раптом Петрик помітив, як у щілині під дверима його кімнати з’явилося примарне світло, а потім дві тіні – так, ніби від ніг того, хто стояв тепер за дверима. Петрик миттю забув про сон, підхопився з ліжка, прожогом кинувся до дверей і розчахнув їх навстіж.

За дверима стояв якийсь дідисько – старезний, бо мав довжелезну сиву бороду, але кремезний та прямий, з великим мішком за плечима та з чудернацькою палицею в правиці – саме та палиця й випромінювала світло, яке помітив Петрик.

– Ви хто?! – видушив Петрик з пересохлого горла.

– Я – Миколай, той, що святим кличуть, – відповів дід.

Петрик мало не впав від здивування та хвилювання, що миттю охопило його, наче полум’я суху солому. Та він опанував себе й запитав діда:

– Скажіть, шановний пане Святий Миколаю, чому я ніколи від вас подарунків не отримую? Чим я завинив?

Дідисько посміхнувся в сиві вуса, погладив бороду рукою та відповів Петрику:

– Хлопче, всьому є свій час. Чи ти коли-небудь ранку 19-го грудня дочекався? Ні! – завжди вночі перед моїм святом ти нишпориш по кутках, подарунків від мене шукаєш. Я щороку тобі приносив, про що ти у своїх листах просив! – Святий Миколай витяг з-за пазухи купу Петрикових листів і показав хлопчику. – Але ти такий нетерплячий, що всі мої подарунки зникають, бо ти їх шукати починаєш зарано. Та й загалом: я ж за тобою не перший рік спостерігаю; ти, дитинко… –

і тут Святий Миколай загудів, як паротяг або пароплав, а Петрик аж присів, а ще подумав, що зараз увесь будинок прокинеться та збереться тут, у його кімнаті, аби подивитися, як Петрика сварить не хто-небудь, а сам Миколай! – але нічого такого не сталося, коли над Петриком пролунало дідове гудіння:

– …ти д-У-У-У-У-У-У-У-У-же нетерплячий! Тут навіть я нічого не вдію: так воно вже заведено у цілому світі, що для всього є свій час: і для зими, і для мене, і для подарунків від мене – також.

Петрик похнюпився:

– То що ж тепер, пане Миколаю? Що мені, цілий рік вчитися терпінню, аби хоча б наступного року щось отримати?

Святий Миколай засміявся, поклав хлопцеві руку на плече та відповів:

– Терпіння – то є така річ, що можна за все життя не нажити! Добре буде, якщо ти наступного року хоча б не станеш моїх подарунків шукати, доки час не прийде, – оце одне вже буде велике досягнення. Побачимо наступного року, дитинко, побачимо… Та я не стану тебе цього року карати, ти, нетерплячко мала, вже сам себе добряче покарав. Це ж треба, щоб дитина жодного разу від мене подарунку не отримала! Буде тобі подарунок! Тільки обіцяй мені дещо!

І Святий Миколай заглянув у Петрикові очі, і Петрик відчув, що кудись дуже-дуже глибоко проник той добрий, але надзвичайно уважний і проникливий погляд. І хлопець навіть не кивнув головою, навіть не промовив нічого, бо Святий Миколай і так вже все про нього довідався.

– Обіцяй мені запам’ятати, Петрику, – і тут Святий Миколай стиснув рукою плече хлопця, – для всього є свій час! Для всього! Свій! Час! Час!! Час!!!

Голос Святого Миколая, що промовляв “час”, лунав дедалі гучніше, а рукою він тепер вже не просто тримав хлопця за плече, а щосили стискав, трусив і смикав. Наляканий гнівом святого, Петрик підвів очі – а над ним мама нахилилася, за плече смикає та промовляє:

– Час! Час! Вже час, синку! Прокидайся, Петрику!

Петрик на ліжку сів, озирається – нема Святого Миколая! Тут він помітив, що з-під подушки щось яскраве стирчить, схопив, потягнув – і витяг пакет у святковій обгортці. Петрик аж на ліжку застрибав:

– Мамо, тато, нарешті мені подарунок від Святого Миколая! – тоді розірвав обгортку – так, так, саме про це він благав у листі!

Відтоді Петрик щороку отримував подарунки від Святого Миколая, бо вчасно нагадував собі, що для всього є свій час. До того ж виявилося, що мудрість Святого стосувалася не лише свята й подарунків: що дорослішим був Петрик, тим більше переконувався, що в цьому світі дійсно є свій час для всього, хоча – ніде правди діти! – дочекатися того часу буває важкувато.

Згодом Петрик став зовсім дорослим, у нього з’явилися власні діти, і вони терпляче очікували та завжди отримували подарунки від Святого Миколая. Чи не тому, що батько розповідав їм свою улюблену казку – цю, про Святого Миколая та нетерплячого Петрика?

2014-2017

Текст казки оприлюднено 2017 року в електронній збірці моїх казок (“ШІСТЬ КАЗОК”, М. Федорченко, Мультимедійне видавництво Стрельбицких)

Опубліковано

Психологи визначили, в якому віці українці найщасливіші

Найщасливіший вік у житті українських чоловіків, найчастіше, настає після 32 років, а в житті українських жінок – у 28-35 років.

Такі дані навела психологиня Марія Ракетська в ефірі ObozTV. При цьому вона наголосила, що психологи радять не відкладати життя “на потім”, а жити сьогоденням.

“Для українок найщасливіший вік – це, частіше за все, 28-35 років. Це вік насолоди своїм тілом. Коли ще немає помітних вікових змін, але проходять підліткові реакції. І коли, найчастіше, вже є досвід материнства і тут теж нібито все добре, і зрозуміло, що буде далі”, – пояснила Ракетська.

“Чоловіки найчастіше звертають на себе увагу після 32 років. Коли є стабільна робота, коли дурниці з голови йдуть… Тому що до цього чоловіки все-таки обирають “нагулятися”, – додала вона.

За словами Ракетської, криза середнього віку виникає через те, що люди не вміють правильно розподілити свій час і відкладають життя “на потім”.

“А психологи сходяться в тому, що жити потрібно зараз. Всі наші страхи – зазвичай в минулому чи в майбутньому… …Якщо людина весь час живе тим, щоб встигнути заробити якомога більше, побудувати кар’єру, і упускає “дрібниці”, задоволення, то, коли їй уже 45-50 років, вона оглядається і намагається “наздогнати” все те, що відкладала”, – розповіла фахівчиня.

Опубліковано

Для холодних грудневих вечорів: IMDb назвав найкращі серіали 2019 року

Найбільша у світі база кіноданих, уклала рейтинг найкращих серіалів 2019 року за популярністю серед глядачів. Рейтинг базується на переглядах сторінок серіалів аудиторією порталу (понад 200 мільйонів унікальних відвідувачів на місяць).

10. «Ти» («You») — американська психологічна драма-трилер, за однойменним романом Кароліни Кепнес. Вйшов у 2018 році, але популярним став після релізу на Netflix та широкого обговорення у Twitter.

9. «Статеве виховання» («Sex Education») — комедійно-драматичний серіал, про проблеми учнів середньої школи містечка Мурдейл. Прем’єра другого сезону запланована вже на січень 2020 року.

8. «Гострі козирки» («Peaky Blinders») — британський кримінально-драматичний гангстерський серіал, що описує життя родини Шелбі в Бірмінгемі у 1920-ті роки. У 2019-му глядачі дивилися вже 5 сезон.

7. «Ходячі мерці» («The Walking Dead») — телесеріал Френка Дарабонта про зомбі-апокаліпсис стартував, який має вже 9 сезонів та спін-офф.

6. «Чорне дзеркало» («Black Mirror») — науково-фантастичний серіал-антологія, створений журналістом Чарлі Брукером, про небезпеку розвитку технологій.

5. «Хлопаки» («The Boys») — американський серіал, за однойменним коміксом відразу став хітом на Amazon’s Prime Video. Дія серіалу розгортається у всесвіті, де люди з надможливостями є світовими знаменитостями і належать впливовій корпорації Vought International, яка доручає їм різні місії. Однак поза своїми героїчними амплуа більшість персонажів вирізняються зверхньою поведінкою і зловживають славою і безкарністю. Загін «Хлопаків» їх і стримує.

4. «Академія “Амбрелла”» («The Umbrella Academy») — кіноадаптація однойменного коміксу. За сюжетом, 1 жовтня 1989 року на світ у різних країнах світу одночасно зʼявляються 43 дитини з надприродними здібностями, хоча жодна з матерів до пологів не мала жодних ознак вагітності. Сімох дітей усиновлює ексцентричний мільярдер сер Реджинальд Харгрівз і створює для них академію «Амбрелла», де унікальні діти розвивають свої незвичайні таланти і перетворюються на команду супергероїв.

3. «Дивні дива» («Stranger Things») — науково-фантастичний серіал, створений братами Даффер для Netflix. Події розгортається в 1980-х роках у вигаданому місті Хокінс. У третьому сезоні, який вийшов цього року, підлітки знов борються з монстрами з паралельного всесвіту, портал до якого був відкритий ще в попередніх сезонах.

2. «Чорнобиль» («Chernobyl») — 5-серійний британо-американський серіал, події якого розгортаються після вибуху реактора на Чорнобильській атомній електростанції, однієї із найбільших техногенних катастроф в історії.

1. «Гра престолів» («Game of Thrones») — американський фентезі-серіад, створений за циклом романів «Пісня льоду й полум’я» Джорджа Р. Р. Мартіна. Фінальний 8-й сезон, що вийшов цього року, нарешті закінчив боротьбу за Залізний трон.

Опубліковано

Я ситий по горло поганими новинами, тому зібрав 25+ найкращих хороших подій 2019-го

Нас так часто бомбардують шокуючими заголовками і поганими новинами, що здається, ніби світ котиться в прірву.

Але в світі трапляються не тільки катастрофи і нещастя! Багато хороших новин проходять повз нас, тому що журналістам не так цікаво про них розповідати, а ми краще запам’ятовуємо погане, ніж хороше.

Дивіться, скільки позитиву назбиралося за 2019 рік:

  • Сім яйцеклітин останніх в світі північних білих носорогів були успішно запліднені. Це допоможе врятувати вид!
  • У Малаві до влади прийшла жінка-вождь, яка скасувала понад 1500 дитячих шлюбів, ввела на них заборону і відправила дівчаток назад в школу.
  • Амазонське плем’я виграло суд проти нафтових компаній, не давши їм почати буріння в джунглях.
  • Один індіанець садив по дереву кожен день протягом 35 років і виростив ліс, більший, ніж Центральний парк.
  • Норвегія відмовилася від буріння на Лофотенських островах (де запаси нафти оцінюються в 53 мрд євро), щоб зберегти екосистему.

  • Популяція морських черепах збільшилася на 980% завдяки закону про захист видів.
  • Супермаркет в Таїланді відмовився від пластикової упаковки і загортає овочі в бананове листя.
  • У Лондоні ВІЛ-позитивний чоловік став другою в історії людиною, яка повністю вилікувалася від вірусу після пересадки стовбурових клітин.
  • У Південній Кореї проводяться денні дискотеки для людей 65+, щоб врятувати їх від самотності і деменції.
  • Фермери застосовують качок замість пестицидів на рисових посівах. Качки їдять шкідників і бур’яни, але не чіпають рис.

  • У зоомагазинах в Каліфорнії тепер можна продавати кішок, собак і кроликів тільки з притулків.
  • Ісландія стала першою країною, яка законодавчо закріпила рівну оплату праці чоловіків і жінок.
  • Німецький цирк використовує голограми замість тварин, щоб боротися з жорстоким поводженням.
  • Фінські вчені розробили першу в світі вакцину для боротьби з вимиранням бджіл.
  • У Сан-Франциско відкрили клуб обнімашок для літніх людей і старих собак, яким не вистачає тепла, спілкування і руху.

  • Спеціальний робот доставляє личинки коралів на Великий Бар’єрний риф, щоб відновити його колишні розміри.
  • В одному індійському селі в честь народження кожної дівчинки висаджують 111 дерев. Уже посадили більше 350 000!
  • Вчені виявили грибок, який харчується пластиком і може знищувати звалища.
  • У Швеції запустили першу в світі швидку психічну допомогу для профілактики суїциду.
  • 4855 чоловік годинами стояли під дощем, щоб здати стовбурові клітини для порятунку 5-річного хлопчика з рідкісною формою раку.

  • Мексиканські вчені створили пластик на основі кактусового соку, який розкладається за місяць.
  • Прийнято всесвітню заборону на вилов і продаж диких африканських слоненят в цирки і зоопарки.
  • Супутники НАСА показують, що світ став значно зеленішим, ніж був 20 років тому.
  • Майже третина всієї енергії в світі виходить з поновлюваних джерел.

Аж жити захотілося, правда?

Джерело: coma.in.ua,  lifter.com.ua
Опубліковано

В ірландській школі учні замість домашнього завдання мають робити добрі вчинки

Близяться зимові канікули й деяким дітлахам точно зададуть домашнє завдання.

А от в ірландській школі маленького містечка Клонакілті пішли іншим шляхом.

Там учні замість домашньої мають робити добрі вчинки.

Школа вже третій рік поспіль проводить соціальний експеримент, пише Upworthy.

Минулого шкільного року був місяць, присвяченій подяці: учні вели журнал подяки, записуючи туди все, за що вони хочуть сказати “спасибі”.

Цього року тема місяця — добрі вчинки.

Учні також вестимуть щоденник доброти й записуватимуть туди всі свої добрі справи.

Але школярі не лише будуть допомагати друзям та родичам.

Вони також будуть працювати над благодійним колективним проєктом.

В офіційній групі школи на Фейсбуці опублікували розклад добрих справ:

  • в понеділок діти повинні поспілкуватися з літньою людиною;
  • у вівторок — допомогти батькам по дому;
  • в середу — зробити щось добре для випадкової людини, порадувати його за допомогою слів або добрих справ;
  • в четвер — подбати про себе і зробити щось приємне і корисне для себе: помалювати, почитати, послухати улюблену музику або поспілкуватися з другом.

https://www.facebook.com/GaelscoilMhichilUiChoileain/posts/10156457985356898

“Ми хочемо, щоб наші учні перейнялися справжнім духом Різдва, духом щедрості і доброти”, – написала адміністрація школи у своєму пості на Фейсбуці.

Окрім “щоденника доброти” буде також й ініціатива “ківш доброти”.

Це означає, що діти будуть робити добрі спостереження щодо своїх однокласників.

Вчителі сподіваються, що це допоможе дітям підняти самооцінку.