Популярний в соцмережах Instagram і TikTok студент-іноземець Джуда Окейчукву (або просто Юра з Коломиї, як його називають тутешні) вже 5 років проживає й навчається в Україні в Івано-Франківському національному медичному університеті. Хлопець родом з міста Лансінг, штат Мічbган у США. Обоє його батьків працюють в медичній сфері, мати – кардіохірург, батько – біохімік. Сам Джуда мріє лікувати дітей, і, аби досягнути цієї мети, йому довелося обирати університет. У нього є ще брат і дві сестри, одна ще вчиться в школі, а інша служить в армії США. Про це розповідає сайт Університету.
Як твердить студент, здобувати медичну освіту в Штатах неймовірно дорого: «У нас таке дороге навчання, що п’ять років навчання тут еквівалентні одному року навчання практично у будь-якому американському медичному університеті». У себе вдома він провчився лише рік і вирішив переїхати на навчання до України.
На його вибір також вплинула тітка, яка є випускницею франківського університету. Вона й порадила племіннику обрати Івано-Франківськ.
За 5 років проживання Джуда зміг оволодіти українською мовою та може вільно спілкуватися з людьми на вулиці. До цього його спонукало те, що в перший час, коли він приїхав в Україну, тут мало хто розумів англійську. Часом було важко купити навіть пляшку води. Крім того, хлопець любить спілкування, а для цього необхідно було знати мову, бо наша молодь теж не дуже знає англійську. Та й в навчанні це дає багато переваг.
Джуда Окейчукву (Юра з Коломиї) у Львові
А ще він вважає українську дуже романтичною і полюбляє співати пісні вітчизняних виконавців та гуртів. Найбільше йому до вподоби «Океан Ельзи». Окрім цього він грає на скрипці, альті, самостійно опанував гітару. І особливо він спілкується місцевою говіркою.
Він говорить, що давно закохався у нашу культуру. Адже в Америці практично немає поняття однієї культури. Населення США складається з мільйонів людей різної національності, які мають свої традиції. Однак однієї загальної «американської» національної ідентичності немає. Йому до вподоби українські традиції, звичай та кухня. Хлопець обожнює домашній борщ, але ненавидить холодець.
А ще він любить баскетбол. Завдяки цьому йому вдалось знайти в Україні чимало друзів. І, як запевняє Джуда, у нас вміють грати в баскетбол. Завдяки цьому американському виду спорту, який давно поширився у світі, хлопець відвідав чимало українських міст, де змагався з місцевими командами.
Під час карантину Джуда, як і всі студенти, знаходиться на карантині й майже весь вільний час присвячує навчанню, адже це його останній рік навчання в університеті. Займається спортом та підкорює Instagram. Зараз на його сторінку в Instagram підписано більше 175 тисяч користувачів соцмережі, а також майже 10 000 слідувачів TikTok. А все завдяки поєднання екзотичної для України зовнішності, хорошого знання нашої мови та відмінному почутті гумору. Майже щодня хлопець викладає на свої сторінці відео, де відповідає на запитання підписників, розповідає про себе та карантин та розвінчує расові стереотипи. А також вчить всіх охочих доволі складних американських скоромовок.
Стосовно ж свого майбутнього, то Джуда планує завершити своє навчання в ІФНМУ і повернутися в Америку, аби підтвердити свої знання і, за можливості, стати педіатром або пластичним хірургом. І хоч хлопець мріє знайти роботу вдома, або в Англії, але запевняє, Україна назавжди залишиться у його серці, і він обов’язково приїжджатиме сюди. На жаль, як він говорить, зарплати українських медиків дуже низькі, що змушує його повернутись назад. До речі, як він говорить, “Юрою з Коломиї” його назвали друзі, тому що він дуже багато разів відвідував Коломию за останні роки.
З чим для вас асоціюється Золочів на Львівщині? Із Золочівським замком, якому вже 600 років? З нобелівським лауреатом Роалдом Гоффманом, який родом з Золочева чи просто місто, крізь яке ви проїжджаєте, прямуючи на Тернопіль? А може з потужним центром космічного зв’язку та досліджень, який за 5,5 км на північ від міста Золочів!?
Журналіст ІП «Діло» Юрій Мартинович розповів про справжню наукову перлину Золочівщини, про яку загал знає геть мало. Більше того, серед місцевих людей ходять різні легенди про радіацію від антен (насправді, радіаційний фон у Львові більший), чи про 15-поверховий бункер з тунелями, які тягнуться ледь не до Львова. Та все це вигадки з часів СРСР, коли до об’єкту було годі підступити.
Центр космічних досліджень і зв’язку в Золочеві (в народі «Азимут») розташований у мальовничій місцині серед кілометрів полів та лісів. Довкола нього тиша і спокій. Та на теперішній час – це найбільший подібний об’єкт в нашій державі (з окупацією Росією Криму, Україна тимчасово втратила більший центр поблизу Євпаторії). Центр у Золочеві складається з двох потужних антен, які з’явилися ще за радянських часів. Вони були інформаційним вікном всього СРСР у західний світ.
Фото: VargaA / Wikipedia
Коротка історія
25-метрову антену КТНА-200 поставили у середині 70-х років минулого століття у рамках програми міжнародного співробітництва «Союз-Аполлон» (співпраця радянських космічних науковців з американськими). Але першочергово антена дозволяла мати прямий урядовий канал зв’язку між Москвою та Вашингтоном, а вже далі здійснювати міжнародні телекомунікації через супутники системи «Інтелсат». Тобто завдяки цій антені могли не лише говорити Брежнєв з Картером, чи Горбачов з Рейганом, але і прості радянські люди дивитися наживо, для прикладу, хокейні матчі між збірними СРСР та США, або весь світ міг спостерігати, як «мішка» покинув стадіон і полетів у небо під час літніх Олімпійських ігор 1980 року.
У 1986 році 25-метрова антена перестала бути самотньою. У центрі зв’язку постала нова, ще більша 32-метрова! На відміну від антени КТНА-200, яка була суто радянською розробкою і свого часу стояла на науково-дослідному кораблі «Юрій Гагарін», MARK-4B збудували японці. 32-метрову антену розробила японська компанія NEC, а вже на місці радянські спеціалісти склали її докупи. Завданням антени був зв’язок у південно-східному напрямку – Індія, Китай і так далі.
Що ж сталося з антенами зі здобуттям Україною незалежності? До 2017 року, практично нічого не відбувалося. Антени були частиною Львівської філії Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення. На початку 90-х, антени продовжували виконувати свої функції, однак із розвитком оптичного волокна, прокладання трансатлантичних магістралей та загальним розвитком техніки, потреба у такому типу зв’язку відпала і стала економічно не вигідною. Більше того, для трансляцій через супутники почали використовувати стандартні 7-метрові антени. Тому дві великі антени все менше застосовувалися у роботі Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення. Для прикладу, на початку 2010-х 25-метрова антена займалася трансляцією радіо FM Галичина.
Від радіо і телебачення до космічних завдань
Все змінилося з початком військової агресії Росії на Сході України та окупацією Криму. Після втрати парку космічних антен поблизу Євпаторії, постало питання про відновлення роботи Центру далекого космічного зв’язку. 2,5 роки бюрократичної тяганини, суперечок з Концерном радіомовлення, радіозв’язку та телебачення, який мав (чи не мав) свої плани стосовно антен біля Золочева, і у 2017 році вони офіційно увійшли до Державного космічного агентства України, до Національного центру управління та випробування космічних засобів. З того часу з антенами відбуваються разючі зміни – їх модернізують і роблять з них величезні радіотелескопи, які займатимуться дослідженням далекого космосу. Стежать за оновленням та займатимуться експлуатацією українські військові у відрядженні.
Цікаво, що Національний центр управління та випробування космічних засобів постав на основі ракетних військ. У 1996 році Україна відмовилася від ядерної зброї, тому військові, які займалися їх обслуговуванням, стали частиною Державного космічного агентства і є у «відрядженні» у центрі досліджень. Тобто ці військові – це, по суті, науковці з армійським вишколом.
Начальник Центру космічних досліджень та зв’язку у Золочеві Національного центру управління космічних засобів державного космічного центру України Віктор Ожинський служив біля Євпаторії. У 2014 році він, як і інші українські дослідники, змушений був покинути це місце. З 2017 року військовий фахівець у відрядженні працює на базі біля Золочева.
«Коли ми прибули сюди, то будівля була у напіврозваленому стані: ні води, ні каналізації. Було страшно зайти. Але почали відбудовувати, відмивати все, ремонтувати і робити умови праці належними. За ті декілька років, які тут, то зробили набагато більше, ніж за 20 років у центрі у Криму. Ми тут у відрядженні для виконання певних спеціальних завдань. Вони не є суто військовими, але не є і цивільними. Така специфіка. Однак розповісти про ці завдання ми не можемо, вони є секретними», – каже Віктор Ожинський.
Ситуація зараз та “спілкування” з космосом
Центр у Золочеві є напівзакритим об’єктом. Тобто просто прогулятися там не вийде. Він під охороною. Та для науково-освітніх проєктів тут завжди відкриті двері.
«Ми закриті для справ суто військових. А з приводу наукових досліджень, освітніх чи гуманітарних проєктів, то ми повністю відкриті. До нас приїздлять учні зі шкіл і ми проводимо невеликі семінари. Всі ініціативи від місцевих та місцевої влади намагаємося підтримувати. Бо важливим є цивільно військове співробітництво», – розповідає Віктор Ожинський.
У вересні минулого року відбулася масштабна благодійна акція, до якої залучили Центр космічних досліджень і зв’язку в Золочеві. Тоді було оцифровано та відправлено 100 тис. дитячих малюнків у далекий космос! Їх малювали діти зі всієї України. Малюнки у вигляді радіосигналу і досі летять на планетарну систему TRAPPIST-1, яка на відстані 41 світловий рік від нас. Це ряд планет, на яких, можливо, є життя… Військові у відряджені самі змонтували власними силами передавач, щоб зробити таку одноразову акцію. Зараз передавач розібраний, оскільки основне завдання антени – це приймати сигнали.
32-метрова MARK-4B Фото: Юра Мартинович
«Коли ми прийшли сюди, то антени механічно працювали, але ніде не були задіяними. На даний момент відбувається процес модернізації 32-метрової антени. MARK-4B називатиметься Радіотелескоп-32. Відновлюється поворотна система, та приймачі. Хочемо її оновити до сучасного стану. Зараз все у дослідній експлуатації. Експлуатуємо, досліджуємо, модернізуємо разом із науково-дослідницькими українськими інститутами з різних міст, які зараз налаштовують надточну апаратуру. Перший етап модернізації завершився. Зараз починається дослідна експлуатація. Ми починаємо досліджувати те, що вони модернізували. На скільки воно правильно, шукати недоліки. У перспективі і планах включити антену у європейську систему радіотелескопів», – розповідає начальник групи космічного зв’язку майор Олександр Салівончик
Цікаво, що вже зараз 32-метрова антена MARK-4B під Золочевом є потужнішою за 72-метрову, якою користувалися у Криму. Оскільки сучасні підсилювачі та розробки українських вчених, які вмонтовані в антену, дають більші можливості.
Найбільший радіотелескоп Європи
Чому європейцям може бути цікаво включити цю антену у свою систему? Оскільки чим більша відстань між радіотелескопами, тим більшу площу охоплення вони покривають. Більше того, 32-метрова антена може стати найбільшою у Європі.
«Після завершення модернізації – це буде найбільший радіотелескоп у Європі! Подібні телескопи у Європі є, але вони однодіапазонні. Один приймач одного діапазону. А у нас планується багатодіапазонний. Буде одночасно декілька приймачів ловити сигнали з далекого космосу», – каже Олександр Салівончик.
У планах до кінця року завершення тестування 32-метрової антени. За словами Віктора Ожинського, вчені з Європи зацікавлені у включені нашого радіотелескопу у свою систему, однак не спішать фінансувати, оскільки вкладають гроші у проєкти країн ЄС. Відповідно, модернізація відбувається за кошти України.
«Наразі цей проєкт більш іміджевий для нас, але також важливий і для національної безпеки. Бо є національні інтереси країни у космосі. Україна завжди позиціонувалася, як космічна держава. Тому цей проєкт – це маленький крок, щоб нашу країну підняти в очах світового товариства», – говорить Віктор Ожинський.
MARK-4B (Радіотелескоп-32) повертається на 1 градус за 3 секунди. Коефіцієнт використання поверхні близько 75%. Це дуже багато. Комп’ютер наводить її на відповідну точку в небі і точність спрямованості є десятитисячна градуса! Тобто це надточна багатотонна машина, яка може підслуховувати за зірками за мільярди мільярдів кілометрів від нас.
MARK-4B Фото: Юра Мартивнович
Що ще зможе робити ця антена після модернізації? Все залежить від поставлених завдань. Чи зможе вона визначити запуски ракет з ядерними боєголовками? Військові у відряджені кажуть, що все можливо і залежить знову таки від задач, які будуть поставленні.
Старша ж «сестра» 32-метрової антени, 25-метрова радянська, наразі, лише чекає змін. Цього року має стартувати програма з її модернізації і перетворення на потужний радіотелескоп. А поки що тут лише прибирають «авгієві конюшні», які перейшли у спадок. Відвідавши обидві антени, можна наочно побачити перебудову одної, та наразі застій іншої.
Висота радянської антени близько 50 метрів, а вага – сотні тонн. Вона виглядає більшою за 32-метрову японську, оскільки розміщена на багатоповерховій будівлі. Свого часу на кожному поверсі були різні структури, від дослідницьких до КГБ у кімнаті №303, які займалися зв’язком СРСР зі світом. Вся техніка досі робоча, але давно застаріла. Можна навіть побачити старі сенсорні екрани радянського зразка, які потім позабирали. Бо, кажуть, коли науковці не мали, що робити, то підводити до сенсорних кнопок маленьку напругу і били один одного струмом. Така от розвага.
Тішить те, що центр живе і розвивається. Є охочі працювати та робити дослідження під українським прапором. Тому у майбутньому, можливо, саме наші дослідники знайдуть нові планети, на яких, імовірно, може бути життя, або навіть зловлять сигнал від позаземних цивілізацій, як у фантастичному фільмі «Контакт» (1997 року)? Хто знає, все може бути. А наразі військові у відрядженні все краще обживаються на новому місці і роблять центр придатним для роботи чим більшої кількості зацікавлених вчених, компаній та міжнародних співтовариств.
«До 2014 року всі казали, що ми не потрібні і переведуть нас у цивільних, але після 2014 року – стали враз потрібними. Житомирський військовий інститут імені Сергія Корольова готує молодих кадрів, є позитивна динаміка, збільшується зацікавлення серед населення до нашої роботи. Адже це шанс робити щось дійсно унікальне та важливе у перспективі для всього світу», – підсумовує Віктор Ожинський.
Згідно з педагогікою М. Монтессорі, відчуття порядку формується з народження до 4,5 років. Якщо до того часу ви не навчите малюка цим діям і не забезпечите його відповідними стимулами, буде дуже важко в подальшому це змінити. Щоб навчити малюка прибирати, потрібно бути креативним. Для цього знадобиться терпіння, вміння переконувати, іноді виверт і ще трішки терпіння.
1. Показуйте як робити правильно
Перш за все маленькі діти вчаться, спостерігаючи за дорослими, тому поясніть йому, чому вам потрібно навести порядок і покажіть, як ви це робите. Дитина скоро зрозуміє, що блоки спочатку витрушуються з коробки, але потім потрібно покласти їх назад. Навіть якщо в цьому віці вона не зможе зробити усе самостійно або просто не запам’ятає, ця діяльність потрапить в підсвідомість, і в майбутньому виконуватиметься автоматично.
2. Розмовляйте та пояснюйте
Навчіть дитину відрізняти порядок від безладу в його кімнаті. Для дво-, трирічного малюка безлад це абсолютно абстрактне поняття. Тому під час звичайної гри покажіть малюкові, як акуратно розміщувати книги на книжковій полиці (за висотою чи за кольором) пояснюючи, що так вони не порвуться і не понищаться.
Час від часу намагайтеся складати разом список зіпсованих або непотрібних іграшок. Завдяки цьому ви не тільки зрозумієте чого бракує, а й отримаєте вільне місце для нових речей.
Покажіть, що м’які звірі, кинуті в призначений для них кошик, не займають місця на підлозі, тому тепер можна розкласти там конструктор. Такі хитрощі допоможуть у прибиранні дитячої кімнати, тому що малюк буде знати, що значить «розкласти речі» або «зібрати їх разом».
3. Адаптуйте оточення під дитину
Оточення адаптоване до віку – це основа. Без цього дитині буде складно:
Як повернути іграшку на місце, якщо поличка зависоко?
Куди повісити куртку або рушник, якщо на висоті рук немає вішачка?
Як позбирати фломастери, коли стіл вище голови?
4. Формуйте звичку
По-четверте, коли дитина трохи старша, ви можете почати вимагати, щоб вона стежила за порядком. Кожен день, після закінчення гри, збирайтеся разом для прибирання дитячої кімнати: покажіть дитині, що збирати з підлоги й куди це ставити. Навчіть її завжди прибирати речі, коли вони більше не потрібні – так легше підтримувати порядок. Дотримуйтесь цього правила, наприклад, не погоджуйтесь читати казку на ніч, поки малюк не наведе лад в дитячій.
Нехай прибирання в кімнаті стане його щоденним вечірнім ритуалом, а завдяки цьому і звичкою.
5. Власний приклад
Показуйте приклад. Як уже згадувалося, маленькі діти відмінні спостерігачі. Вони наслідують батьків у всьому: в тому, що ті роблять добре, та ще більше – у тому що не дуже. Якщо ви самі зашпортуєтесь, натикаючись в кімнаті на розкидані книги, брудний одяг чи папери, не розраховуйте, що ваша дитина буде іншою. Але якщо ви підтримуєте чистоту, і малюк часто бачить, як ви прибираєте – він дізнається, що це звична та необхідна річ.
Іноді це працюватиме з першої спроби, проте іноді доведеться хитрувати. Все залежить від малечі, її характеру та любові до порядку.Як спонукати дитину скласти іграшки?
Для маленьких дітей добре працює навчання у формі гри. Навіть річний малюк в кінці дня може кинути кубики чи фігурки, розкидані по підлозі, в кошик для іграшок. Для нього це буде розвагою.
Ігри дуже важливі для розвитку. Скористайтеся ними, щоб мотивувати малюка до прибирання:
«Хто перший» – проведіть перегони, перевірте, хто першим заповнить коробку іграшками. Переможець отримає приз.
«Знайди помилку» – покладіть іграшку в інше місце, ніж зазвичай, та запитайте у дитини: «Чи повинна машинка лежати тут? Покажи мені, де її місце». Вона буде дуже щаслива, якщо зможе вам допомогти.
«Роби, як я» – це означає наслідувати жартома. Покажіть вашій дитині заняття та попросіть її зробити те ж саме. Дітям подобається повторювати за дорослими.
Можливо, у вашої дитини є улюблена розвага. Використайте це як основу та додайте елемент прибирання.
Щоб уникнути повстання, ви можете використовувати прості прийоми, надаючи дитині подобу вибору, наприклад:
«Що ти хочеш робити в першу чергу: застелити ліжко чи розвісити білизну зі мною?».
«Якщо ми швидко впораємось, то зможемо сходити в гості чи у кіно. З чого почнемо?».
«Ти хочеш прибрати зараз чи після обіду?».
Коли вчити малюка прибирати?
Такий урок потрібно починати з малого. Звичайно, ми не можемо очікувати, що однорічний карапуз поставить на полиці іграшкові машинки та книги, з якими грав увечері. Однак навіть така дитина повинна бачити, що це робиться щодня.
Варто ставити постійні завдання, пов’язані з прибиранням. Звичайно, вони повинні бути адекватні віку дитини й адаптовані до її можливостей:
однорічна – кожен день перед сном, шоу для найменших «як поцілити іграшкою у кошик». Попросіть малечу подати вам книги, щоб ви поскладали їх на полиці. Заохочуйте її допомагати вам: дайте окрему ганчірку для пилу – нехай витирає нижню полицю (звичайно, вам доведеться повторити процедуру);
дворічна – попросіть про допомогу в поділі речей під час прибирання дитячої: нехай дитина розділить їх на ті, які повинні зберігатися в шафах, і ті, які треба віднести в іншу кімнату. Коли пилососитимете килим, нехай тримає шланг пилососа, а коли пратимете – попросіть відокремити кольоровий одяг від білого;
трирічна – може допомогти прибрати зі столу після обіду, наприклад принести свою тарілку до раковини. Вона також може поскладати чисті столові прибори у ящик;
чотирирічна – можна дати їй випраний одяг, щоб розібрати шкарпетки, футболки, трусики та покласти їх у відповідні ящики. Навчіть дитину завжди класти брудний одяг в кошик для білизни, а не розносити по кімнаті.
Бокс-система – ключ до успіху
У дітей зазвичай багато іграшок, деякі з яких дрібні та легко губляться. Тому, щоб вам було легше підтримувати порядок, купіть якомога більше пластикових контейнерів, коробок чи кошиків. Підпишіть або наклейте малюнки, які допоможуть розібратися що де. Знайдіть невелику коробку для олівців, великі коробки для машинок, ще більші для конструкторів та м’яких іграшок.
Така бокс система безумовно полегшить привчання до порядку. Та й саме прибирання займатиме значно менше часу.
І останнє, але найголовніше: прибирайте разом з малюком. Перш за все, дитина, яка залишилася один на один із завданням «навести порядок», відчуває себе розгубленою та покинутою. Вона не завжди розуміє, чого вимагає від неї доросла людина.
Значно простіше та швидше поставити усе на місце в компанії мами чи тата, які підкажуть, розважать і вмотивують на прибирання.
Будівництво та розширення доріг у Норвегії лише збільшило перевантаженість трафіку. Такого висновку дійшли дослідники Інституту економіки транспорту Норвегії, проаналізувавши проєкти будівництва доріг в Осло (Південний коридор) та Олесунні (тунель Бліндгейма), повідомляє Мобільність Львова з посиланням на Science Norway.
Ці два проєкти призвели до збільшення кількості автомобілів на дорозі, й відповідно, заторів. Хоча досі поширеною є думка, що будівництво розв’язок і розширення доріг пришвидшує трафік.
«Нову пропускну здатність поступово зайняли машини. З часом рух уповільнився ще більш, аніж раніше, і все більше водіїв застрягали у вузьких місцях. Іншими словами, перевантаженість зросла», – зазначила керівниця дослідження Ауд Тенней.
«Мету побудови доріг сьогодні насправді трохи важко зрозуміти», – додає вона.
Проблема полягає у розповзанні міста, пояснюють дослідники. Мірою розростання міста збільшуються відстані між пунктами та збільшується потреба у дорогах. Відповідно, чим більше ви будуєте доріг, тим більше розповзається місто – це наче зачароване коло. Щобільша міська розкиданість неминуче призводить до щобільшої перевантаженості доріг.
Міське розповзання означає, що місто росте і розповсюджується, майже як гілки на дереві. Центр міста – стовбур, а передмістя – гілки. Проблема полягає в наступному, що більшою є відстань між гілками, як і між гілками та центром, то далі від стовбура вони простягаються.
Аналогічно, буде більша відстань між людьми, які проживають поза центром, як між житлом та робочими місцями, а також між житлом, робочими місцями та центром міста. По мірі зростання міст таким чином збільшується і потреба в дорогах. Якщо ви будуєте більше доріг, місто просто продовжить розширюватися.
Таким чином, ми отримуємо порочне коло, коли міське розповзання веде до більших доріг, а більші дороги призводять до більшої міської розкиданості. Це призводить до перевантаженості доріг, навіть якщо будуються нові.
Один із таких прикладів – передмістя муніципалітетів Вестбю та Ес, де переважає приватна малоповерхова забудова з великими відстанями між пунктами призначення. До певного часу рух тут був безперешкодний, що сприяло збільшенню попиту на житло та робочі місця. Та згодом на дорогах з’явилися затори.
Фото: : Grethe Ulgjell/Alamy
Як вирішити проблему трафіку?
Вирішити проблему, як вважають дослідники, може ущільнення в центрі міста, зупинка розвитку на околицях, розвиток громадського транспорту, велосипедної та пішохідної інфраструктури, обмеження руху автомобілів.
Парламент Норвегії нещодавно вирішив прагнути нульового зростання – це означає, що кількість автомобілів не повинна збільшуватися. Приріст руху має здійснюватися за рахунок громадського транспорту, пересування велосипедом та пішки.
Міська влада Осло у 2015 прийняла план, щоб до 2019 року заборонити й вивести з центра міста усі приватні автомобілі. Тому зараз, якщо ви вирішите поїхати в центр Осло машиною, майте на увазі: запаркуватись на вулиці ви не зможете. На початку 2019 року місто завершило проект із усуненням більше ніж 700 місць для паркування машин – замінивши їх велосипедними доріжками, рослинами, крихітними парками та лавками – як головний крок до бачення центру без автомобілів. Окрім цього на кількох центральних вулицях повністю заборонили пересування автомобілями. Відповідно, це не заохочує водіїв їхати в центральну зону і там можна помітити драматичне зниження трафіку.
У трьох парках Львова цієї весни встановили острівці безпеки, за допомогою яких перехожі мають змогу викликати на місце поліцію в екстреній ситуації. Такі острівці з’явились у парку Івана Франка, Парку культури та в парку «Високий замок». Про це йдеться у пресслужбі Львівської міськради.
«Острівці безпеки служать для повідомлення про надзвичайну ситуацію довкола самого острівця. Якщо у парку стане комусь погано, будуть проблеми з телефоном чи людина буде розгубленою у ситуації — допоможуть острівці безпеки. Коли людина до них наблизиться, вона одразу матиме прямий зв’язок з правоохоронними органами, її одразу почують. Там є дві камери: одна — на якій видно людину, що потребує допомоги, а інша — обертова на 360 градусів, знаходиться зверху, аби оператор міг бачити ситуацію довкола.
Такі острівці безпеки наразі є лише у Львові та в Одесі. Ми обрали для них такі місця, де люди відпочивають, де їм потрібно бути в безпеці. Нам важливо знати, що, у випадку небезпеки, людина зможе повідомити”, — зазначив Юрій Діль.
Аби негайно викликати правоохоронців, на острівці безпеки є спеціальна тривожна кнопка. При натисканні на неї спрацьовуватиме світлова і звукова сигналізація.
В парку Високий замок. Фото: ГО “Зручне місто”
Наразі таких острівців безпеки у місті є 4: 1 — в парку ім. І. Франка, 1- в парку культури та відпочинку ім. Б. Хмельницького та 2 — у парку «Високий замок».
У Фінляндії провели експеримент із виплатою так званого гарантованого мінімуму 2 тисячам випадкових безробітних. Протягом двох років громадянам виплачували базовий дохід у розмірі 560 євро щомісяця без будь-яких зобов’язань. Дослідники зробили висновок, що це позитивно вплинуло на психічне здоров’я людей, їхній добробут та подальшу зайнятість.
Двом тисячам безробітних віком від 25 до 58 років виплачували 560 євро щомісяця, йдеться у статті News Scientist.
Експеримент тривав протягом 2017 та 2018 років. Люди не повинні були повертати гроші. Розмір виплат теж залишався незмінним, навіть якщо людина знаходила роботу. Дві тисячі учасників експерименту обрали випадково.
Дослідники порівнювали зайнятість та добробут тих, хто отримував базовий дохід та тих, кому виплачували допомогу по безробіттю.
Результати експерименту з базовим доходом
Люди з базовим доходом працювали у середньому на 6 днів більше, аніж ті, яким виплачували допомогу по безробіттю. Дані цієї групи з 2000 тисяч осіб порівняли з даними контрольної групи у 173 000 осіб.
Зросла зайнятість у людей з дітьми та у тих, для кого рідною мовою була не фінська чи шведська, однак дослідники ще не знають чому.
Також ті, хто отримував базовий дохід, заявили про кращий фінансовий добробут та стан психічного здоров’я. Вони були спокійніші та впевненіші у своєму майбутньому.
Цікаво, що наявність базового доходу не зменшувала у людей бажання знайти роботу, а учасники експерименту стали більше довіряли людям та соціальним інституціям.
Дослідники також дійшли висновку, що виплата базового доходу може допомогти людям впоратися зі стресом у період пандемії к-вірусу.
“Я думаю, що це принесе людям безпеку під час дуже небезпечних ситуаціях, коли вони не знають, чи отримають дохід”, – розповіла працівниця Інституту соцстрахування Фінляндії Мінна Іліканне.
Отримані дані свідчать про те, що базовий дохід, як видається, не забезпечує перешкоду людям працювати.
Українські медики можуть оформити квитки на будь-які рейси авіакомпанії Qatar Airways на себе і будь-якого супутника за нульовим тарифом для поїздки у відпустку в майбутньому, інформує avianews.com.
Це стосується усіх авіарейсів в обидві сторони.
Авіакомпанія 12 травня запустила акцію, в рамках якої надасть 100 000 безкоштовних квитків медичним працівникам первинної ланки по всьому світу. У цю категорію включені лікарі, інтерни, медсестри, фельдшери, лаборанти і клінічні дослідники.
Для отримання 100% знижки на тариф медпрацівник повинен зареєструватися на сайтіі отримати промо-код на сайті Qatar Airways. Оплатити потрібно буде тільки аеропортові збори.
Квитки за нульовим тарифом можна забронювати з 12 травня до 31 червня 2020 року. Цей термін може бути скорочений, якщо 100 тис. квитків будуть заброньовані достроково. Для вибору доступні рейси, які будуть виконуватися в період з 26 травня до 10 грудня 2020 року.
Для українських медиків і їх компаньйонів актуальні дати вильоту з 25 жовтня 2020 року, оскільки саме в цей день Qatar Airways планує відновити щоденні рейси Київ-Доха.
Умовою допуску на рейс по квитки з нульовим тарифом є надання для перевірки в аеропорту оригіналу медичного свідоцтва, в якому вказана спеціалізація медичного працівника. Тим, кого запідозрять у шахрайстві, бронювання квитків скасують.
Також медики зможуть отримати знижки до 35% в закладах Qatar Duty Free, що розташовуютьс в Міжнародному Аеропорту Хамад у місті Доха.
Львівська художниця-ювелір Майя Котельницька понад 10 років тому створила ювелірну лінію свого бренду Maya Kotelnitskaya, де втілює власні творчі ідеї в життя. Майя виготовляє прикраси з різноманітних та нестандартних матеріалів, які вдало поєднує між собою. У неї є власна майстерня, а її оригінальні вироби купують як в Україні, так і за кордоном. Серед клієнтів – українська співачка Джамала. Про це ідеться в матеріалі Дивись.info.
Майстриня створює свої шедеври в природному стилі, використовуючи кераміку, срібло, скло, латунь, кристали та інші матеріали.
Підходять такі прикраси тому, хто полюбляє індивідуальність та небанальні кольорові поєднання і фактури.
Люди часто вважають, що це виключно чоловіча робота бути ювеліром, але ні: “Немає у цій роботі нічого фізично важкого, щоб її виконували лише чоловіки”, – розповідає Майя Котельницька.
Майя в юності почала цікавитись біжутерією і почала плести буси, а на той момент вчилась у Львівській національній академії мистецтв на факультеті художнього металу. Їй подобалось це заняття і вона вирішила вивчитись за фахом, ставши ювеліром.
Щоб створити подібну унікальну красу, вона вдягає захисний одяг і рукавиці. “Це важка робота, може бути брудно, коли чистиш метал, летить пил”.
Дизайнерка поєднує краплини скла, необроблене каміння і природні форми. Срібні сережки коштують від 500 грн, браслети – від 1000 грн.
Майстриня погоджується з тим, що ринок прикрас зараз доволі перенасичений, однак її роботи займають певну нішу, тому що вона виготовляє їх маленькими колекціями або в єдиному екземплярі. Часто це є прикраси на подарунок або для якогось приводу.
“Наприклад, мені часто замовляють якісь прикраси чоловіки до свят, на Новий рік. Усі хочуть дарувати щось ексклюзивне – те, чого не знайдеш в десяти магазинах Львова”.
Серед її клієнтів, які носять прикраси, є українська співачка Джамала. – Це срібний перстень. Там декілька орбіт, які перехрещуються і створюють ніби рух.
Майя презентує прикраси на виставках, яких провела вже 6, а одна виставка була у Литві.
Робота над конкретною прикрасою може тривати день, а може й кілька місяців. Це все залежить від складності й досвіду, стверджує Майя. Але й додає, що є певні ювелірні секрети, про які не скажуть в книжках, а передають їх лише майстри. Вона старається працювати водночас над кількома роботами, а не приділяти всю увагу лише одній, тому іноді виходить зробити за день кілька різних одиниць.
Загалом, в ювелірному світі існує загроза, що ювелірку можуть не купити, проте якщо це щось справді прекрасне та творче, це починають помічати на вулиці та розпитувати про автора роботи. Таким чином Майя і почала просувати свою колекцію бренду, коли спочатку носила прикраси на собі, а друзі стали помічати.
А ще віднедавна майстриня почала займатись технікою емалі.
“Це новий напрям у ювелірній справі, але водночас дуже стара техніка. Зараз вона використовується, але те, що можна знайти у магазинах – це холодні емалі, вони як фарби. Натомість я використовую грузинську техніку мінангарі. Емаль – це скловидний порошок, який треба викладати. Складність полягає у тому, що його треба запекти за температури 700-800 градусів і від кількості накладених шарів може змінитися колір”.
Похід до улюбленого ресторану — як маленьке свято, там за тобою доглядають, все виглядає гарно, а кожна страва як витвір мистецтва. Чому так не може бути вдома? Занадто дорого, складно, чогось не вистачає? Насправді ж, це все хибні уявлення про культуру вживання їжі, які давно втратили свою актуальність. Аби змінити своє ставлення, та зрозуміти, що ресторанні страви вдома — це не складно, достатньо засвоїти ці 10 принципів:
1. Пропорції мають значення
Дивишся рецепт і думаєш: “А 200 грамів борошна, це скільки? Добре, додам 1 склянку!”. Так само з цукром, маслом та усіма іншими компонентами. А потім не зрозуміло, чому десерт вийшов не таким як, він виглядає на фото. Така деталь, як кухонні ваги — допоможе готувати правильно навіть найскладніші страви. Коштують вони не більше одного походу у недорогий заклад, але при цьому зможете вдосконалити свій кулінарний рівень.
2. Деталі — важливі
У рецепті написано: просіяти борошно, поєднати сухі компоненти і вже тоді додавати до рідких. Але навіщо так заморочуватись? Борошно можна і не просіювати, компоненти змішати у хаотичному порядку, яка різниця?
Та річ у тому, що такі деталі можуть визначити результат. Не просіяли борошно — млинці вийдуть нормальними, але не такими пухкими, як ті, що подають в кафе на сніданок. Не посмажили печериці перед тим, як додавати у випічку, бо вони і так приготуються — начинка вийде розвареною, а тісто вологим. Смак також відрізнятиметься. Рецепти складають та пишуть так детально не дарма, адже всі ці нюанси мають значення. І чим уважніше ви їх будете дотримуватись — тим кращою вийде страва.
3. Простота може бути якісною
Ресторанні страви це дорого? Візьмемо до прикладу італійську кухню, а саме пасту. Макарони твердих сортів, 100 г сиру з пліснявою, трошки олії та спеції — обійдуться вам менш ніж у 100 гривень. Але цього вистачить на 2-3 порції якісної ресторанної страви. Те ж стосується інших видів пасти, піци чи різотто. Ми переоцінюємо собівартість продуктів для приготування цих популярних ресторанних страв.
4. Локальні продукти — це модно
Ще одна причина розвіяти міф про те, що готувати як в ресторані — дороге задоволення. Самі заклади стараються прив’язуватись до регіону і готувати вишукані страви зі свіжих місцевих продуктів. Так чому нам не робити те ж саме? Морквяні тістечка подають у більшості кав’ярень, гарбузові супи — хіт кожної осені, а сезон полуниці та інших ягід дає величезний простір для фантазії. Відштовхуйтесь від вибору, який є на місцевих ринках і шукайте відповідні рецепти на їх основі. Завжди можна приготувати буряковий суп-пюре з вершками та соняшниковим насінням, замість звичного борщу.
5. Не слід нехтувати спеціями
Сіль і перець — це основа більшості наших страв. Але ж існує безліч інших спецій, які здатні змінити навіть найпростіші страви. Зазвичай, їх асортимент на кухні обмежений, як кількість страв, у які додають ці спеції. Насправді ж, одна сванська сіль здатна змінити смак м’яса, соусу, салату, печених овочів, супів. А є ще часник, різні сушені трави, суміші перців, гімалайська сіль, мускатний горіх! Аби запастись такими спеціями — надто витрачатись не потрібно, зате відкриється величезне поле для кулінарних експериментів.
6. Змініть погляд на звичні смакові поєднання
Ресторанні страви зазвичай так припадають до смаку — через сміливі поєднання продуктів. Звичайний салат можна змінити, додавши у нього смажені волоські горіхи, свіжі ягоди чи сухофрукти, грейпфрут. Зробити медово лимонну заправку, замість того, щоб вимішувати його в олії. Солодкі соуси добре підходять до м’яса і всі переконуються в цьому під час вечері у ресторані, але чомусь забувають — готуючи вечерю вдома.
7. Готуйте всі компоненти самостійно
Щодо соусів — досить важливий пункт, який змінить якість усіх страв на столі. Ним не потрібно нехтувати й аж ніяк не слід використовувати дешеві магазинні соуси. Навіть ідеально приготовлений салат може зіпсувати магазинний майонез, а чудова паста перетвориться у звичайні макарони при додаванні кетчупу. Замініть цей кетчуп домашнім соусом: 2 помідори, зубчик часнику, трохи олії та спеції — перебийте в пюре, та потримайте на легкому вогні 10 хвилин. Відчувши різницю одного разу — ви вже не захочете повертатись до магазинних соусів, якими дешевими вони б не були.
8. Атмосфера впливає на враження від їжі
Чому ми так любимо посиденьки у ресторанах? Не тільки через саму їжу, але й через атмосферу самого закладу. Приміщення гарне, освітлення не втомлює, грає тиха приємна музика, вам зручно сидіти, навколо хороша компанія. Все це можна з легкістю облаштувати вдома: запросити другів на вечерю у вихідний, запалити свічки, увімкнути музику.
9. Обгортка така ж важлива, як і цукерка!
Кажуть, що не можна складати своє враження про книгу по обкладинці, але це зовсім не стосується страви. Навіть якщо вона смачна — зовнішній вигляд впливає на задоволення від трапези. Гарна акуратна подача на тарілці та правильне сервірування столу зроблять навіть простеньку страву гідною ресторану.
10. Готувати потрібно з гарним настроєм
Може здатись, що ця порада не обґрунтована чи несерйозна, але ж насправді настрій впливає на якість їжі. Хіба засмучена чи роздратована людина буде уважно слідкувати за пропорціями, просіювати борошно для млинців чи вигадувати оригінальні поєднання для салату? Чим більше ви отримуєте насолоду від процесу приготування — тим кращою вийде сама страва. Не дарма ж італійці з таким захватом ставляться до приготування своїх традиційних страв!
Все що потрібно — ставитись до своєї кухні, як до ресторанної, а до себе — як до шеф-кухаря. І тоді навіть традиційний борщ вдасться приготувати на новий лад.
На Львівщині та в обласному центрі Львові лікарі-волонтери згрупувались й запровадили механізм надання медичних консультації жителям в режимі онлайн, аби мінімізувати фізичні походу мешканців до медичних установ у зв’язку з карантином. Будучи у себе вдома, львів’яни мають нагоду отримати консультацію без жодної плати від кваліфікованих спеціалістів. Про це повідомили у пресслужбі ЛМР.
Щоб отримати олнайн-консультацію, необхідно написати СМС-повідомлення у месенджері Viber за телефоном 068-016-0016, після чого погодити час консультації з адміністратором. Цю послугу може отримати будь-хто, хто потребує поради медика.
А для того, аби долучитись до лав волонтерів-медиків, необхідно звернутись до співзасновниці медичного центру Олі Фокаф, погодити розклад і кількість годин, які ви готові приділити щодня для консультацій пацієнта.
«Навантаження на лікарів велике, люди прислухаються до себе зараз все уважніше. Але далеко не усім необхідно вирушати до закладів охорони здоров’я, маючи скарги чи підозри на ті чи інші недуги. Залишатися вдома, зберігати спокій та поспілкуватися з фаховим лікарем — це те, що є найдієвішим у час карантину (звісно, якщо у вас немає гострих симптомів і ви не потребуєте невідкладної допомоги). Ми об’єднали команду медичного центру „Пліч-О-Пліч“ та лікарів-волонтерів, аби під час карантину безкоштовно консультувати пацієнтів онлайн — шляхом чітких порад і рекомендацій», — розповідає Ольга Фокаф, лікарка-педіатр, співзасновниця «Пліч-О-Пліч».
Близько 20 лікарів на волонтерських засадах вже встигли долучилися до цієї корисної ініціативи. Там ви зможете проконсультуватись у сімейного лікаря, хірурга, терапевта, невролога, кардіолога, офтальмолога, психіатра, кардіолога, педіатра, травматолога, лікаря невідкладних станів.
«Наші цілі дуже прості: знижувати навантаження на медичні заклади, зменшувати кількість фізичних контактів, протидіяти паніці серед населення через поширення достовірної інформації та, зрештою, підвищити ймовірність візиту до лікаря тим, хто дійсно цього потребуватиме. Хочу наголосити: ми не ставимо діагнози. Лише даємо рекомендації та поради, що краще зробити при тих чи інших скаргах», — додає Ольга Фокаф.
