Категорія: Архітектура

Опубліковано

У Львові знесуть стихійний ринок і зроблять громадський простір

У Львові замість стихійного ринку «Любінське сяйво» зроблять громадський простір, заявив заступник міського голови з містобудування Любомир Зубач.

Ринок знаходиться на перетині вулиць Садової і Підміської.

«Якщо коротко – він не дуже доглянутий, проблемний і поза правовим полем. Бо фактично торгівля тут на сьогодні є стихійною», – знаписав Зубач.

Тепер місце для нового торговельного комплексу очистять від сміття, потім там почнуть будівництво. Місцева влада уже знайшла інвестора, який підведе інженерні мережі.

Ринок перенесуть на іншу ділянку біля вулиць Садової та Петлюри. Її зараз почали облаштовувати. Ось як він виглядатиме:

На місці стихійного ринку облаштують громадський простір. «Львів’яни на це заслуговують», написав Зубач.

Декілька років тому місцева влада домовилася з підприємцями, що вони перейдуть на ділянку неподалік, на вулиці Садовій, 2А- вул. Петлюри.

Опубліковано

Біля Янівського цвинтаря збудують паркінг і 13-поверховий офісний центр

У Львові біля Янівського кладовища збудують мультифункціональний офісний центр із 9-поверховим наземним паркінгом. Відповідні містобудівні умови та обмеження затвердили на засіданні виконавчого комітету Львівської міськради у п’ятницю, 22 липня.

Йдеться про забудову земельних ділянок загальною площею понад 9 га на вул. Шевченка, 111а, що призначені для будівництва та обслуговування виробничих споруд. Споруди офісного центру матимуть різну висоту й сягатимуть 9-13 поверхів. Зокрема, 9 поверхів займатиме наземний паркінг, призначений для потреб уже збудованого ТЦ Legenda.


Офісні площі займатимуть невелику частину приміщень у 13-поверховій та 12-поверховій будівлі.

«Йдеться про намір збудувати великий паркінг, щоб забезпечити потреби торговельного центру, який там уже збудований раніше, і сформувати територію, яка є довкола, та облаштувати невеликі об’єми офісних площ збоку вул. Шевченка. Паркінг буде наземним, 9-поверховим. », – розповів під час засідання виконкому головний архітектор Львова Антон Коломєйцев.

Містобудівні умови та обмеження на будівництво 13-поверхового мультифункціонального центру отримало ПП «Майя». Компанія зареєстрована в Зимній Воді та займається оптовою торгівлею текстилем. Згідно з даними аналітичної системи YouControl, компанія належить місцевому підприємцю Юрієм Лозинським. У 2007 році ПП «Майя» купила ці ділянки на аукціоні.

Опубліковано

Дешевше навряд чи буде, – девелопер розповів, чи варто сьогодні купувати квартиру у новобудові

З кінця березня частина українських девелоперів відновила свою діяльність у відносно безпечних регіонах України. Насамперед будівельники повернулися на ті об’єкти, готовність яких дозволяла завершити необхідні роботи для здачі їх в експлуатацію впродовж 3 – 4 місяців.

За таким принципом діяла, зокрема Корпорація Нерухомості РІЕЛ, яка наразі працює у Львові та Києві, повідомляє 24 канал.

Генеральний директор компанії Ростислав Мельник розповів, з якими викликами зіткнулася будівельна галузь та чи варто сьогодні інвестувати у квадратні метри у новобудовах.

Відсутність матеріалів – один із головних викликів для будівництва

Мельник розповів, що через ускладнення логістичних процесів постачання будівельних матеріалів, їх подорожчання та інших обставин, спричинених війною в країні, на деяких об’єктах довелося скорегувати терміни здачі будинків. Утім, робилося це раціонально, пояснює Мельник, – в кожному випадку ситуація розглядалася індивідуально й лише після зваження всіх плюсів та мінусів приймалося відповідне рішення.

Пощастило й з тим, що девелопер мав закуплені та замовлені до війни будівельні матеріали, які дали змогу відновити будівництво. Гендиректор КН РІЕЛ пригадує: майстри вийшли на будмайданчики та почали працювати із тим, що є. Далі корпорація почала відновлювати ланцюжки постачання. Частково вдалося продовжити співпрацю з тими самими постачальниками, що були до війни, щось довелося шукати по усій країні та навіть за кордоном.

“Проблема з постачанням в необхідній кількості будматеріалів ще існує. Проте ми працюємо над її вирішенням і вже є певні здобутки”, – розповів Мельник.

Як зменшення попиту вплине на вартість квадратного метра в новобудовах

Мельник підкреслює, що поки триватиме війна, спрогнозувати ціну на “квадрати” в новобудовах неможливо. Проте попереджує, що ціна однозначно ростиме. Як приклад, він наводить подорожчання палива, яке тягне збільшення цін на інші ресурси.

Тим, хто хоче інвестувати у власне житло зараз Мельник радить зважити на власні потреби. Якщо жити немає де, а заощадження дозволяють вкластися в “квадрати” – варто піти на купівлю квартири.

“Мати власне житло завжди надійніше, до того ж – дешевше навряд чи буде”,– констатує він.

Водночас Україна досі перебуває у стані війни, а підступний ворог атакує ракетами усе – будинки, школи, лікарні, котельні. В зоні ризику перебувають усі споруди та населені пункти. Тому варто зважити й на цей аспект.

Наразі девелопер активно працює над тим, щоб добудувати та ввести в експлуатацію майже готові об’єкти. На наступному етапі – робота над іншими розпочатими житловими комплексами. Тож невдовзі пропозицій на ринку первинного житла Києва та Львова стане ще більше, а потенційним покупцям буде із чого обирати житло, яке повністю відповідатиме побажанням та цілям.

Опубліковано

Яке житло для переселенців пропонують будувати у Львові

Своєрідна архітектура Львова зробила його об’єктом всесвітньої спадщини. В умовах війни архітектори намагаються збалансувати естетику та стійкість, ідеться в матеріалі Евакуація.City.

Матеріал The New York Times “To House Refugees, Lviv Wants to Make Beautiful Buildings That Last” адаптовано українською мовою спеціально для Евакуація.Сity.

У Львові залишаться жити 50 000 переселенців

Планування вулиць і площ у центрі Львова нагадує середньовічні часи, що допомогло місту отримати статус об’єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Львів – одне з найзахідніших міст України, за час війни сюди евакуювалося кілька сотень тисяч людей. За очікуваннями міської влади, близько 50 000 переселенців залишаться жити у місті.

“Тепер ми те місто, яке гарантує можливість для людей з інших міст та інших регіонів залишатися в Україні”, – сказав головний архітектор Львова Антон Коломєйцев.

З початку війни переселенці в Україні живуть навіть у школах і спортивних залах. У деяких з  притулків є лише матраци на підлозі, деякі розділили дерев’яними перегородками, щоб тимчасовим жителям було комфортніше.

Нещодавно сотні сімей вже переїхали в спеціальне контейнерне містечко, але ціна такого тимчасового житла майже така ж, що і в постійного – приблизно 70 доларів за квадратний фут (1 фут = 0,3 метри).

Яке житло пропонують львівські архітектори

Головний архітектор Львова Антон Коломєйцев каже, що місто перейде до багатоквартирного будівництва: тут зведуть 5-7 поверхові будинки, які поєднують житлові та комерційні площі із зеленими насадженнями та місцями відпочинку. Цей проєкт, за словами пана Антона, “поєднає красу з корисністю”.

Навіть за межами історичного старого міста сотні простих багатоквартирних будинків Львова прикрашені статуями грецьких богів та кованим залізом. Для нового будівництва передбачаються будинки без такого оздоблення, але не менш витончені. Це будуть білі металеві будівлі з гострим дахом та великими прямокутними вікнами, в тому числі й панорамними.

“Коли ми будуємо будівлю, ми повинні думати, що це не на місяці, не на роки, а на десятки років, на століття”, – каже Коломєйцев.

Нові будівельні норми вимагають, щоб кожен новий будинок мав бомбосховище, а кожна квартира — кімнату безпеки із залізобетонними стінами та захистом від хімічної атаки. Відкрити проєкт планують через два місяці. Там зможуть жити 120 людей, спочатку заселятимуть вагітних жінок і дітей.

Нове будівництво є частиною планування від міського голови Львова Андрія Садового. Він сказав, що бачить Україну стійкішою після цієї війни.

Опубліковано

Переосмислення спадщини: як у Львові старим будівлям надають нових ідей

Ревіталізація промислових об’єктів у Львові набирає обертів. У центр сучасного мистецтва у місті перевтілюється Фабрика повидла. А колишнє трамвайне депо стає креативним хабом і тепер це Lem Station. Нині ж мова про ще один неординарний і надзвичайно цікавий простір – KIVSH.

Як у місті переосмислюють архітектурну спадщину і дають старим будівлям нових сенсів – у матеріалі “Бюро Спадщини“.

Пострадянські країни мають проблему зі закинутими промисловими приміщеннями заводів та фабрик. Такі, здебільшого, збанкрутували на початку 90-их. Та час для таких занедбаних будівель – невблаганний і вони, буквально, “розсипаються” на очах. Проте у Львові вирішили зберегти цінність таких споруд. Завдяки інвесторам вдається оживити їх та наповнити новим змістом.

Бюро спадщини завітало на колишній завод “Автонавантажувач”, що на вулиці Шевченка, 120, який ревіталізовують у сучасний креативний простір KIVSH.

Ківш як символ підйому ідей та проектів

Колишню промислову територію у 20 000 кв. м. перетворюють в мультифункціональний простір. Він об’єднає п’ять векторів: тут будуть локації для роботи, освіти, спорту, мистецтва та локація смаку.

“В австрійські часи на цій території були казарми та військові склади, згодом у ХХ столітті цю територію переобладнали в інструментальні цехи Львівського заводу автонавантажувачів. Після  розпаду Радянського Союзу цей завод збанкрутував, а промислові приміщення почали руйнуватися. Зараз ми ревіталізовуємо австрійські промислові будівлі, даємо їм нове життя. Йдеться про переосмислення архітектурної спадщини, коли старим будівлям надаємо нових ідей та сенсів, — розповідає Катерина Книжицька, директорка креативного простору KIVSH. — Промислову територію ми перетворюємо в мультифункціональний простір, де можна працювати, навчатися, відпочивати, творити, займатися спортом, смакувати та просто насолоджуватися життям”.

У назві нового креативного простору захований історичний підтекст. На заводі (ЛЗА – Львівський завод автонавантажувачів), інструментальні цехи якого тут діяли раніше, свого часу виготовили інноваційний на той ча  автонавантажувач зі знімним ковшем. “Сьогодні, у рамках простору, ківш символізує підйом на новий рівень унікальних ідей, проектів та знань”, — пояснює Катерина Книжицька.

Для ревіталізації простору досліджували всі будівлі

Усі приміщення на території проходили експертизи, команда KIVSH отримала багато консультацій експертів як щодо архітектури, так і щодо концепції самого простору. Також, перш ніж взятися за перевтілення локації в креативний простір, KIVSH провів історичне дослідження цього місця.

Згідно із дослідженням, перші згадки про цю місцевість датуються XV століттям, коли територія була частиною давнього Краківського передмістя Львова. Безпосередньо локація знаходилася на межі міських сіл Клепарова та Поріччя і Волиці. Місцина славилася своїми виноградниками і клепарівськими черехами – гібридом черешні і вишні. Фактично, до кінця XVIII ст. місце було незаселеним. Там розташовувалися поля, які обробляли селяни.

Перші будівлі на цій території з’являються наприкінці XIX століття. “У проміжку між 1892 та 1895 роками на цій території з’являються військові складські приміщення. Йдеться про казарми артилерії ім. Леопольда Сальватора. Їх назвали на честь австрійського ерцгерцога з Габсбург-Лотаринського дому, який навчався у Технічній військовій академії у Відні, а згодом прибув у званні майора для командування 11 полком корпусної артилерії у Львові. Що цікаво, ці казарми, згідно із дослідженням, з інспекцією відвідував сам імператор Австро-Угорської імперії Франц Йосиф”, — каже директорка KIVSH.

Для будівництва казарм використовувалася різна цегла. “Ми знайшли цеглу з клеймами львівських цеголень REISS, MAŁANICZ, PEŁCZYNSKA 23. Серед цікавих знахідок є цегла із клеймом RAMSAY, яка могла бути виготовлена на заводі Swalwell Fire Brick Works G.H.Ramsay and Co. у графстві Тайн недалеко від Ньюкасл на річці Тайн в північно-східній Англії. Однак, невідомо, чи ця цегла була дійсно завезена з Англії для будівництва казарм чи це була місцева підробка”, — розповідає Катерина Книжицька.

Згодом цю територію під військові потреби використовувала Польська Республіка, під час II світової війни – радянська влада. Після II світової війни приміщення деякий час використовували військові, а пізніше їх передали новоствореному заводу «Автонавантажувач».

Відповідно до архівів, “Автонавантажувач” мав стратегічне значення у військовому плані. А машини, які виготовляли на цьому заводі, експортували в 50 країн Європи, Азії, Африки та Латинської Америки. Після розпаду Радянського союзу завод почав суттєво скорочувати випуск продукції, і в 2000 році підприємство збанкрутувало.

Сьогодні KIVSH відкриває нову сторінку історії цієї території. Цей проект вдихне нове життя в колишній індустріальний район і буде територією переплетіння нових ідей, можливостей, реалізації проектів та культурного дозвілля. Уже невдовзі там працюватимуть компанії креативної індустрії, запускатимуть інноваційні проекти, відбуватимуться освітні програми нового ґатунку, лекції, майстер-класи та різноманітні події.

Ревіталізація відбуватиметься у три черги

“Першими ми запускаємо чотири будівлі австрійського періоду, зараз якраз завершуємо внутрішні ремонтні роботи. Тут є офіси для компанії креативних індустрій, перші резиденти влітку минулого року вже відсвяткували тут новосілля. А також тут відкрився великий коворкінг найбільшого в світі оператора гнучких офісних рішень Regus та спортклуб нового формату Smartass. Окрім цього, у лютому тут запрацює найбільша локація кафе-кондитерської Cheese Bakery та салон міжнародної мережі б’юті-барів G.Bar”, — додає Катерина Книжицька.

Що важливо, простір буде відкритим для громади і матиме громадську площу.

“Вхід в простір буде доступний та відкритий з вулиці Шевченка. Бульвар, який вестиме в простір вже готовий, наразі ми лише чекаємо завершення ремонту дороги на вул. Шевченка, — розповідає директорка креативного простору. Також зараз облаштовуємо громадський простір на нашій території. Це буде чудове місце для відпочинку мешканців району, наших резидентів та гостей міста. Тож сподіваємося, що завдяки KIVSH оживе Шевченківський район”.

Наступні дві черги робіт щодо ревіталізації простору планують завершити до 2025 року. “У другій черзі ми плануємо провести ревіталізацію ще двох австрійських будівель на цій території,  — розповідає Катерина Книжицька. — Третя черга KIVSH стосується радянської спадщини, йдеться про промислові приміщення та ангари. Тут, зокрема, буде оаза або, як ми говоримо в команді, місце паузи. Наша територія має промислову історію, тому цю атмосферу стараємося зберегти, але для релаксу хочемо облаштувати оазу з великою кількістю зелені та місць для відпочинку в одному зі старих ангарів”.

Інші радянські приміщення планують перетворити на івент-хол, художні резиденції, арт-майстерні та галерею, де експонуватимуть роботи сучасних митців.

Нова креативна локація на мапі Львова

Креативний простір KIVSH має стати унікальним місцем і успішним прикладом ревіталізації території зі своєю унікальною історією. “Коли ми говоримо про ревіталізацію, то йдеться передусім про екологічність сучасних міст. Ревіталізація передбачає збереження історичного, архітектурного та культурного коду міста. Знести старі будівлі та звести на їхньому місці нові приміщення куди простіше, та чи це екологічно, та чи це цікаво? ”, — говорить Катерина Книжицька, CEO креативного простору.

KIVSH поставив собі за ціль переосмислити архітектурну спадщину та надати їй нових сенсів. “Це проект, в центрі якого є людина. Перш за все ми думаємо, як люди будуть себе почувати в цих стінах та в цьому просторі. Нам важливо, щоб кожен, хто завітає в KIVSH, знайшов для себе заняття та затишне місце”, — пояснює Катерина Книжицька.

Фото: Олег Бабенчук, Марина Гриниха

Опубліковано

У Львові відкрили новий торговий центр Fabrik: чим дивуватиме відвідувачів?

13 травня у Львові на вул.Стрийська,45 відкрили новий торговий центр Fabrik. Загальна площа комплексу – 14,5 тис.м2, торгова – 9,5 тис.м2.

Будівництво торгового центру розпочалося ще у грудні 2020 року, а відкриття було заплановано на березень цього року, однак через війну все довелося перенести. Попри воєнний стан в країні та досить непростий час для бізнесу, у торговому центрі все ж відкрили свої магазини оператори українського та міжнародного ринків. Зокрема на першому поверсі представлений продуктовий супермаркет Сільпо у новому форматі, пише zaxid.net.

Концепція комплексу

Торговий центр Fabrik займає лише перші два поверхи, а вище – з 3 по 6 поверхи – розташований офісний центр. Перевагою комплексу є дворівневий підземний паркінг, який у сьогоднішніх умовах слугує для відвідувачів та працівників центру надійним укриттям.

В загальному у торговому центрі розмістилися 25 магазинів, також тут представлено 6 ресторанів різного формату. Окрім продуктової мережі Сільпо, у комплексі є й інші якірні оператори. На другому поверсі тут розташовані рітейлер побутової техніки та електроніки Фокстрот, польський магазин одягу SinSay та компанія JYSK, яка спеціалізується на товарах для дому, меблях та фурнітурі. Щодо закладів харчування, то на першому поверсі комплексу розміщені піцерія Celentano, кафе-кондитерська SHOco, ресторан грузинської кухні Хінкальня та інші.

Будівництво, проєктування та управління

Комплекс Fabrik проєктувала архітектурно-інжинірингова компанія AVR Development. А сам торговий центр належить компанії “Ріел Естейт Груп”, в портфелі якої налічується вже понад 10 торгових та офісних центрів. Зокрема туди й входить торгово-розважальний центр ЛАЗ-695, який розташований поруч з Fabrik. Реалізацією та управлінням обох торгових центрів займається компанія WR Group.

Торговий центр Fabrik займає лише перші два поверхи, а вище – з 3 по 6 поверхи – розташований офісний центр

Відкриття

13 травня, торговий центр Fabrik вперше відчинив свої двері для львів’ян та гостей міста. Проте війна все ж внесла свої корективи, адже не всі магазини в торговому центрі зараз працюють. Деякі з них затримаються з відкриттям на декілька тижнів.

Ніяких концертів, запрошених знаменитостей та розважальних програм: відкриття ТЦ Fabrik провели без урочистостей та гулянок.

«Ми вважаємо, що зараз недоречно влаштовувати гучне та грандіозне відкриття з концертами. Усі орендарі Fabrik з розумінням віднеслися до цього, бо всі знають, наскільки важливо зараз насамперед підіймати економіку країни», – розповідає представниця компанії WR Group Юлія Будинкевич.

Сьогодні, у зв’язку з впровадженням комендантської години, торговий центр працює у скороченому режимі. Більшість магазинів та ресторанів працюють з 09:00 до 21:00, а двері комплексу відчинені для відвідувачів з 08:00 до 22:00.

Розташування

Торговий центр розміщений біля перехрестя вулиць Стрийська-Наукова, на перетині трьох районів Львова: Сихівський, Франківський та Галицький. Поруч з комплексом розташована хороша транспортна розв’язка, тому локація ТЦ є зручною як для жителів Львова, так і для його гостей.

Тож відтепер асортимент торгових центрів Львова має поповнення. Новий комплекс Fabrik вже працює та готовий приймати відвідувачів. Ще одне місце для шопінгу, покупок для дому та відпочинку львів’ян тепер на вулиці Стрийська, 45.

Опубліковано

Пішохідний простір, велодоріжка та окремі смуги для громадського транспорту: як виглядатиме вул. Миколайчука

У Львові обрали проект реконструкції вул. Миколайчука, що передбачає спільну виділену смугу для автобусного та електричного громадського транспорту. Найкращий проект обирали на архітектурному конкурсі, результати якого управління архітектури та урбаністики Львівської міськради оприлюднила в понеділок, 23 травня.

За проектом, який виготовило ЛКП «Інститут просторового розвитку», на оновленій вул. Миколайчука з однієї сторони облаштують відокремлену смугу громадського транспорту, яка буде спільною для автобусів та електротранспорту. Вони пролягатимуть по всій довжині вулиці у напрямку Голосківського кладовища. З іншого боку передбачені смуги автомобільного транспорту, які регулюватимуться світлофорами.

Вузол перехрестя вул. Миколайчука – Полтв’яна – А. Лінкольна
Вузол перехрестя вул. Миколайчука – Полтв’яна – А. Лінкольна
Вузол перехрестя вул. Миколайчука – Полтв’яна – А. Лінкольна

«Це насправді безпрецедентний проект, тому що до цього часу конкурси на реконструкцію вулиці не проводили не лише у Львові, а й в Україні. Тепер ми маємо взірець роботи, коли архітектори разом із транспортними експертами організовують вуличний простір», – розповів головний архітектор Львова Антон Коломєйцев.

За його словами, спільна виділена смуга для автобусного та електричного транспорту дасть можливість розглянути широку транспортну мережу, зокрема сполучити вул. Миколайчука як із радіальними, так і з концентричними напрямками руху по місту.

Вузол перехрестя вул. Миколайчука – Мазепи
Вузол перехрестя вул. Миколайчука – Мазепи

«Адаптовані зупинки та спільна смуга громадського транспорту дає дуже велику перевагу, надзвичайно важливу у цьому місці – безперешкодний зв’язок автомобілів швидкої допомоги із лікарнею. У той час, коли ми можемо сьогодні побачити, як автомобілі швидкої потрапляють у затори, то на оновленій вулиці Миколайчука вони зможуть буквально “пролітати”, із безпекою для усіх учасників дорожнього руху», – додав він.

Кінцевий вузол вул. Миколайчука – проектована вулиця
Кінцевий вузол вул. Миколайчука – проектована вулиця
Кінцевий вузол вул. Миколайчука – проектована вулиця
Кінцевий вузол вул. Миколайчука – проектована вулиця

Нагадаємо, що першу ділянку вул. Миколайчука – від вул. Пилипа Орлика до в’їзду на Голосківський цвинтар – відремонтували у 2019 році. Після ремонту на вулиці планували запустити тролейбус із автономним ходом.

Опубліковано

На польському військовому меморіалі у Львові відкрили скульптури левів

У Львові відкрили статуї левів на польському військовому меморіалі, що є частиною Личаківського кладовища і більше відомий під назвою «Цвинтар орлят». Про це у п’ятницю, 20 травня, повідомив мер Львова Андрій Садовий, пише zaxid.net.

«Багато чого в історії було між українцями та поляками. Могили наших предків по обидва боки кордону є свідками конфліктів і взаємних кривд. І хоча це давні справи, часто вони ставали на перепоні взаєморозумінню. А наш спільний ворог ще й вдало підливав олії до вогню. Ця війна показала хто друг, а хто ворог. Нехай ці леви на Польських військових похованнях у Львові, які свого часу були об‘єктом суперечки та стояли закритими, стануть кроком до остаточного взаємного прощення за минулі кривди», – написав Садовий.

Як повідомила керівниця управління охорони історичного середовища Лілія Онищенко, скульптури левів готують до реставрації.

Меморіал «Цвинтар орлят» (пол. Cmentarz Obrońców Lwowa — Цвинтар Оборонців Львова) — польський військовий меморіал на Личаківському кладовищі у Львові, збудований протягом 1926-1939 рр. Тут поховані учасники боїв проти ЗУНР (1918–1919) та проти більшовиків (1920). Дві скульптури левів на меморіальному комплексі «Цвинтар орлят» стерегли вхід на цвинтар з південного боку. Один із них мав на щиті напис «Завжди вірний», інший – «Тобі, Польщо». На одному із щитів був зображений герб Польщі, на іншому – герб Львова. Зараз на обидвох щитах зображений герб Львова.

Скульптури з цвинтаря прибрала радянська влада у 70-х роках минулого століття. У 2015 році їх повернули на місце, але це відразу спровокувало політичний скандал, оскільки левів перевезли за ініціативи польського міністерства культури без погодження з українською владою. В результаті скульптури вирішили не демонтувати, а просто закрили дерев’яними щитами.

Упродовж останніх семи років на «Цвинтарі орлят» періодично вчиняли провокації, зокрема, намагалися пошкодити скульптури левів.

Опубліковано

Одесити почали будувати у Львівській області житло для переселенців, у планах — до 200 будинків на місяць

Компанія з міста Чорноморськ Одеської області будуватиме у Львові будинки для переселенців. Планують зводити від 70 до 200 домівок на місяць.

Перший будинок вже готовий і чекає на родину, повідомив Максим Козицький, очільник Львівської військової адміністрації.

«Сім’я, яка втратила свою домівку через воєнні дії росії, невдовзі житиме у будинку, який на Львівщині зводить релоковане з Одеси підприємство. Будинок назвали Народний дім. Площа — 90 метрів квадратних», — написав він.

Він розповів, що житло звела компанія Чорноморськ БУД ГРУП, яка переїхала у Львівську область на початку повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну. З підприємством евакуювались лише семеро фахівців.

«Зараз працюють над тим, щоб розширити команду до 60 людей. Планують будувати від 70 до 200 домівок на місяць. Кожна з них розрахована в середньому на 5 осіб. Відтак, забезпечуватимуть помешканням до 1 тисячі людей в місяць», — зазначив Козицький.

Опубліковано

Як відбудована після Другої світової війни Варшава стала кращою?

Польський архітектор Ґжеґож Пйонтек дає поради щодо відновлення українських міст, пише Хмарочос.

Рішення почати реконструкцію столиці Польщі, коли на Заході ще йшла Друга світова війна, здавалося ірраціональним та безглуздим, але виявилося вдалим. Про це в інтерв’ю Bird in Flight заявив Ґжеґож Пйонтек, польський архітектор, автор книги «Найкраще місто світу. Варшава на реконструкції 1944—1949».

Варшавське гетто після Другої світової війни

До війни, стверджує Пйонтек, «Варшава була жахом з точки зору планувальника-модерніста». Перенаселене місто з хаотичною забудовою, заплутаною системою вулиць і низькою якістю житла, без електрики, газу, води та каналізації, без публічних просторів та дерев.

У 1944 році на помсту за Варшавське повстання нацистські війська фактично стерли місто з лиця землі. Було знищено до 80% будинків, музеї, театри, церкви, палаци. За словами Пйонтека, зруйнували найкращу частину міста на лівому березі Вісли.

Руйнування були такими масштабними, що лунали пропозиції лишити місто в руїнах і перевезти уряд до Лодзі. Але почали повертатися люди, вони самотужки розбирали завали і лагодили будинки. Водночас Сталін наказав відбудувати Варшаву — тобто збіглися ініціативи знизу і згори.

Складнощі в процесі відбудови

Новостворене Бюро відбудови столиці (Biuro Odbudowy Stolicy) займалося майже усім: від розбирання завалів до розробки генплану. Бюро прагнуло реалізувати модерністські ідеї якості життя, але довелося йти на компроміси. Так, залишили частину будівель, які не подобалися архітекторам, але були придатними для життя — адже потреба забезпечити житло була першочерговою.

Варшава також зіткнулася з сильним браком ресурсів. Поляки сподівалися, що весь світ допомагатиме їм відбудовуватися, але допомога була мізерною: СРСР надав панелі для зведення 600 будинків, Лондон — лише десяток автобусів. Від сучасних матеріалів довелося відмовитися. Цеглу використовували повторно, будівельне сміття перемелювали для бетону. З руїн витягали ванни, дверні ручки, поручні — все, що могло згодитися. Будівлі району Муранув на місці зруйнованого гетто побудували з бетону з домішками потрощеної старої цегли.

Крім того, Бюро ігнорувало суспільну думку, в містян не було інструментів впливу. Пйонтек вважає, що це дозволило продовжувати роботу, оскільки критика діяльності Бюро та скепсис з боку людей були дуже сильними.

Щоб архітектори мали можливість швидко працювати, уряд Польщі націоналізував усю землю в місті. Без цього рішення провести перебудову, домовляючись із великою кількістю власників малих приватних ділянок, було неможливо.

Результат

У результаті реконструйований старий центр Варшави був внесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Якість житла різко покращилася. Квартири, хоч і невеликі, були функціонально сплановані, мали ванні кімнати та вікна. Біля будинків з’явилася зелень.

«Структура Варшави стала більш зрозумілою, в центрі з’явилася правильна сітка вулиць, і стало можливим легко перетинати місто з півночі на південь, зі сходу на захід, об’їжджати його навколо. Історичні пам’ятки, включно з Королівським палацом, який завершили в 1980-х, стали виглядати краще. Тож у довгостроковій перспективі ми не можемо говорити про найкраще місто у світі, але післявоєнна Варшава набагато ближче до цього, ніж довоєнна», — вважає Пйонтек.

Ринкова площа у 1944 році. Архівне фото невідомого автора
Та ж площа зараз. Фото: Maksym Harbar / Unsplash

Помилки

Водночас Бюро припустилося й помилок. Так, не вдалося зробити достатню кількість громадських просторів, оскільки в післявоєнній ситуації важливішим було житло. Нові широкі проспекти створили ідеальні умови для захоплення міста автомобілями.

Ще одна помилка — модерністська ідея поділу міста на монофункціональні зони. Найбільша монофункціональна офісна зона у Варшаві — Мордор, колишня промзона, зараз містяни її ненавидять. Зранку всі їдуть сюди на роботу, а ввечері намагаються вибратися — через це жахливий трафік, район порожніє з кінцем робочого дня і на вихідних.

Архітекторам, які братимуться за відбудову Маріуполя, Харкова, Чернігова, Пйонтек радить не повертатися до старих проблем міста, а спробувати «перетворити післявоєнне жахіття на щось прекрасне».

«Найголовніше — вже зараз формувати інституції та аналітичні центри, щоб на основі їхніх даних і напрацювань почати діяти вже в перші дні після закінчення війни. Це може здатися цинічним, але польські архітектори та планувальники під час війни продовжували думати, обговорювати, малювати. При цьому вони не знали, коли саме закінчаться воєнні дії», — зауважує він.