ЛЬВІВ1256

Категорія: Факти

  • 10 фактів про львівського Моцарта

    26 липня минув 226 рік від дня народження видатного австрійського композитора, молодшого сина Вольфганга Амадея Моцарта – Франца Ксавера. Той факт, що він прожив на Львівщині більшу частину життя, дивує як пересічних українців, так і іноземних музикантів. Цьогоріч Францу Ксаверу присвячений один з найбільших фестивалів класичної музики в Україні – LvivMozArt, який прагне привернути увагу до цієї постаті. Tvoemisto.tv запропонував познайомитися з цікавими фактами з життя композитора.

    1. Після смерті Вольфганга Амадея Моцарта, дружина композитора Констанція прагнула, щоб молодший син зумів здобути не менші лаври та популярність, аніж її чоловік. Вона попіклувалася про те, щоб хлопчик отримав ґрунтовну освіту. Франц Ксавер навчався в найкращих віденських викладачів того часу. Одним з них був Йоганн Георг Альбрехтсбергер – блискучий знавець контрапункту та давньої музики. Вважається, що із його знаннями та вміннями в цій сфері із ним міг позмагатися лише падре Мартіні. Також Франца Ксавера навчали Йоган Непомук Гуммель – учень Вольфганга Амадея Моцарта, блискучий піаніст та композитор, Антоніо Сальєрі – видатний композитор та педагог, який вирізнявся неабияким дидактичним талантом, та Зігмунд фон Нойкомм – композитор, піаніст, музичний критик, учень Йозефа Гайдна.

    2. Як і його батько, Франц Ксавер почав писати музику в досить ранньому віці. Одними з перших його композицій є квартет соль мінор (ор.1) та кантата для солістів, хору та оркестру, створені у віці одинадцяти років.

    3. У 17 років Моцарт-молодший прийняв запрошення графа Віктора Баворовського та поїхав у Галичину – до села Підкамінь біля Рогатина. Спочатку був вчителем музики молодших дітей графа, згодом – приватним вчителем музики в багатих польських дворянських родинах. У селі Сарки Рогатинського повіту Моцарт працював у Янішевських, а через деякий час перебрався до Львова, де працював у родинах Потоцьких, Чарторийських та Сапіг.

    4. Спочатку юний митець не хотів залишатися в Галичині надовго та навіть був незадоволеним своїм місцем перебування, яке, на його думку, аж ніяк не сприяло до творчості. Про це він писав:

    «Що стосується мого невеличкого таланту — то справи мої тут ідуть зовсім погано. Одноманітне, антимузичне життя, яке я проводжу впливає на мене так погано, що навіть при своїх найбільших стараннях — і найменшого створити я не здатний. Тому я вирішив це вже однозначно — в травні 1811 року змінити моє автоматичне життя на краще та покинути нарешті цю країну. Куди мене далі поведуть мої кроки, я ще не знаю, тому прошу Вас про пораду…» (Підкамінь, 29 грудня 1810).

    Однак його думки щодо нетривалого перебування виявилися хибними. З невеликими перервами він мешкав тут аж до 1838 року – найдовшу та найбільш плідну частину свого життя.

    5. Однією із найбільш поетичних сторінок життя Франца Ксавера стала його симпатія до Жозефіни фон Кавалькабо. Саме їй він присвятив низку фортепіанних композицій. Вважається, що заради неї Моцарт-молодший залишився у Львові на такий тривалий термін.

    6. В історію Львова Франц Ксавер Моцарт увійшов насамперед як педагог, видатний організатор культурного життя, а також як один з тих, хто почавши від приватних лекцій музики, надалі зумів заснувати професійні музичні осередки. Моцарту-молодшому належить ініціатива створення Товариства св. Цецилії, яке об’єднало в собі понад 400 любителів співу та стало попередником «Галицького товариства приятелів музики», а згодом і консерваторії Галицького музичного товариства. За його участю організовувались численні концерти, на яких виконувались композиції його батька, Йозефа Гайдна, Луїджі Керубіні та інших митців. Проіснувало Товариство до 1829 року.

    7. З нагоди 35-ої річниці смерті батька (5 грудня 1826 року), Франц Ксавер організував вечір пам’яті Вольфганга Амадея Моцарта, у якому взяли участь видатний польський скрипаль Кароль Ліпінський (як диригент) та хор новозаснованого інституту співу «Товариство св. Цецилії». У соборі Святого Юра вперше у Львові прозвучав «Реквієм» Моцарта-старшого.

    8. Франц Ксавер був прекрасним концертуючим піаністом і талановитим композитором. Його творчому перу належить понад 30 опусів: низка фортепіанних, вокальних та ансамблевих композицій. Серед них є також фортепіанні варіації ре-мінор на тему української пісні «У сусіда хата біла». У деяких публікаціях вони отримали назву – «Air russe varieé» («Варіації на руську тему»), що свідчить про те, що митець цікавився украънським фольклором.

    9. У 1838 році Франц Ксавер виїжджає до Відня, а через деякий час до Зальцбурга, де його обрали почесним капельмейстером Моцартеуму. Заснований він у 1841 році за участю вдови Вольфганга Амадея Моцарта Констанції. Спочатку мав назву «Соборне музичне товариство і Моцартеум» (Dommusikverein und Mozarteum), завданнями якого були навчання музикантів та збирання й вивчення творчої спадщини Моцарта.

    10. 26 серпня на честь дня народження композитора за ініціативи фестивалю LvivMozArt офіційно розпочинає свою роботу Radio Mozart – перше радіо, присвячене «львівському Моцарту».

    Наталія Мендюк для tvoemisto.tv
    Фото: LvivMozArt

  • Львів’янка за походженням, яка винайшла Wi-Fi

    Прекрасна красуня на фото це акторка та винахідниця Геді Ламарр, яка в часи Другої світової війни запатентувала систему управління торпедами, секретні системи зв’язку, які зараз використовуються всюди: від мобільних телефонів до Wi-Fi і GPS.

    Геді Ламар (справжнє ім’я Гедвіг Кіслер) народилася у 1914 році столиці Австрії в Відні. Її батьком був банкіром зі Львова, а мати родом із Будапешта. З дитинства батьки розвивали талант Геді й віддали її до театральної школи. У шістнадцять років відбувся її перший кінодебют в фільмі «Дівчина в нічному клубі». Театральний режисер Макс Райнхардт, назвав юну Геді найкрасивішою жінкою Європи і напевно не помилився. В 1933 році до Геді прийшла світова слава, завдяки зйомкам в фільмі «Екстаз». В тому ж самому році їй запропонував руку і серце фабрикант зброї, австрійський мільйонер Фріц Мандль. Проте шлюб тривав не довго, однієї ночі Геді втікла із замку, та на пароплаві «Нормандія» вирушила до США, підкорювати Голівуд.

    За океаном її чекав успішний контракт з Metro-Goldwyn-Mayer на 30 мільйонів доларів. Найвідоміші її фільми «Алжир» (Габі, 1938), «Леді в тропіках», «Тортилья – Флет», «Небезпечний експеримент».

    В особистому житті Геді теж не сумувала, була заміжня шість разів та мала трьох дітей. Геді померла в 2000 році в Флориді, коли їй виповнилось 86 років. Відповідно до заповіту її прах а розвіяли у Віденському Лісі.

    Крім акторства Геді Ламарр активно займалась наукою все життя. У серпні 1942 Ламар отримали патент «Секретна система зв’язку (Secret Communication System)». Він став основою для зв’язку з розширеним спектром, що сьогодні використовується всюди, від мобільних телефонів до Wi-Fi 802.11 і GPS. Геді Ламар зображена на заставці при завантаженні програми Corel Draw 8-ої і 9-ої версій.

    Джерело: lvnews.org.ua

  • Вперше у Львові. Топ-14 цікавих фактів, якими варто поділитися

    Безперечно, Львів може пишатися тим, що завжди був найбільш «європейським» містом України, а іноді крокував навіть попереду самої Європи. І все найперше, найкраще, найбільше, найпередовіше, що було написано, надруковано, збудовано, винайдено, засновано – це все могло бути зроблено лише у Львові.

    1. Перша книга

    В 1574 – Іван Федоров надрукував у Львові першу в Україні книгу – «Апостол». Вигнаний зі столиці Московії реакційним духовенством першодрукар Іван Федоров прагне до «богоспасенного міста Львова», де у власній друкарні за свій рахунок з допомогою небагатих львівських міщан друкує «Діяння та Послання Святих Апостолів». Перша українська книга відрізняється великим форматом, різноманітністю та високим рівнем художнього оформлення і поліграфічного виконання. Львівський «Апостол» видрукуваний накладом, досить великим для свого часу, – 1 200 примірників. На сьогодні збереглося близько 100 примірників видання у найбільших бібліотеках України, а також Росії, Польщі, Болгарії, США та інших країн.

    2. Перша залізниця

    В 1859 році почалося прокладання колії з Перемишля до Львова протяжністю 97,6 км. В жовтні 1861 року завершили будівництво Львівського вокзалу, який у майбутньому мав служити відправним центром для чотирьох напрямків: зі Львова до Кракова, Чернівців, Бродів та Підволочиська. Перший пасажирський потяг прибув з Перемишля до Львова 4 листопада 1861 року в 14:30. На всіх станціях його курсування – в Медиці, Мостиськах, Судовій Вишні, Погоди – поїзд вітали сотні селян, приїзд «сталевого коня» урочисто зустрічали місцеві музиканти.

    3. Перший хокейний матч

    В 1905 році – у Львові відбувся перший в історії України хокейний матч за міжнародними правилами. Завдяки зусиллям Львівського ковзанярського товариства 1908 року у Львові почалися перші тренування хокеїстів. А на початку 1909 року відбувся перший в історії України хокейний матч за міжнародними правилами. З нього почалася славна ера львівського хокею, представники якого згодом захищали кольори різних збірних. В цей же час відбувається становлення і українського національного хокею в рамках товариства «Україна».

    4. Перша пошта

    В 1629 році італієць Роберто Бандінеллі започаткував у Львові першу в Україні міську пошту європейського зразка, яка регулярно доставляла листи для мешканців міста з усіх куточків Європи. Польський король Сигізмунд Третій надав Бандінеллі привілей на утримання регулярної королівської пошти і титул «королівського постмагістра». Львів’яни могли щосуботи відправляти й одержувати листи з усієї Європи, але ці послуги коштували неймовірно дорого. Папір у ті часи був дуже важким, тому відправка лише шести грамів кореспонденції, наприклад до Гданська, дорівнювала денній платні кваліфікованого ремісника.

    5. Перша у світі гасова лампа

    В 1853 році, в аптеці «Під золотою зіркою» у Львові, на вулиці Коперника, фармацевтами Йоганом Зегом та Ігнациєм Лукасевичем винайдено першу у світі гасову (нафтову) лампу. Дослідники за наполяганням свого шефа аптекаря Міколяша намагалися добути з нафти спирт, проте несподівано винайшли найраціональніший метод крекінгу нафти. З цього часу гас став найбільш уживаним у світі продуктом освітлення, яким навіть зараз, ще користується третина людства.

    6. Перша пивоварня

    В 1715 – у Львові засновано першу в Україні пивоварню. Пиво варили у Львові з найдавніших часів. А перша згадка про цех пивоварів датується 1425 роком. У другій половині сімнадцятого століття граф Станіслав Потоцький видає свій указ, згідно з яким проживаючим на приналежних йому землях ченцям-єзуїтам передається у власність ділянка землі для побудови броварні, «щоб пиво варити своє і добре». Таким чином у 1715 році на Клепарові постало перше в Україні промислове броварське підприємство. Виготовлено в умовах суворого контролю якості продукції отцями-єзуїтами, львівське пиво дуже швидко набуло популярності як в регіоні, так і на далеких теренах Центральної Європи.

    7. Перший пам’ятник

    На початку XVIII століття у Львові встановлено пам’ятник польському гетьману Станіславу Яблоновському – перший пам’ятник в Україні. Яблоновський був захисником Львова від останнього наїзду татар 1695 року. У середині XIX століття монумент перенесли на місце біля теперішнього Національного музею на проспекті Свободи, після чого цю центральну вулицю міста стали називати Валами Гетьманскими. У тридцяті роки XX століття пам’ятник виявився тут зайвим і його перенесли на Трибунальську площу до костелу Єзуїтів, звідки він у 1944 році, після заняття Львова Червоною армією, безслідно зник.

    8. Перший університет

    В 1661 році було засновано перший в Україні університет – Єзуїтська академія. За умовами Гадяцької угоди 1658 року між Україною і Польщею, в Україні мали відкритися два православних університети (академії). Один з них перебував у Києві, другий повинен був відкритися у Львові. В цих містах вже не могло бути вищих навчальних закладів іншого віросповідання, а отже, єзуїтська колегія повинна була бути закрита. Добре розуміючи наслідки такого рішення, єзуїти домоглися перетворення своєї колегії на університет. Указ про це підписав король Ян Казимир 20 січня 1661 року, і цей день вважається датою заснування Львівського університету.

    9. Перша у світі повітряна куля

    В 1784 році у Львові запущено першу у світі повітряну кулю з автоматичним пальником на рідкому пальному для підігріву повітря у балоні. Це сталося усього через дев’ять місяців після польоту кулі братів Монгольф’є, пальним для якої служила солома!

    10. Перша газета

    В 1749 році у Львові вийшло декілька номерів першої в Україні газети ( «Kurier Lwowski»), а 1776 року почала виходити газета «Gаzette de Leopol» (тижневик) – перша регулярна газета в Україні. 1811 року у Львові вийшла найстаріша з існуючих зараз в Україні газет і найстаріша з існуючих зараз у світі польських газет «Gazeta Lwowska», а 1848 першу в історії газета українською мовою «Зоря Галицька».

    11. Перший парк

    У другій половині XVI століття засновано найстаріший парк в Україні – Єзуїтський (тепер парк імені І. Франка). Чотириста років тому на цьому місці були міські лани, але пізніше ця земля перейшла у приватні руки. Наприкінці XVI століття багатий львівський міщанин Ян Шольц-Вольфович заклав тут парк, витративши на його впорядкування 1600 золотих. Згодом він видав свою доньку заміж за італійця Антоніо Массарі, посла Венеційської республіки у Львові, і парк перейшов до його зятя. Массарі впорядкував парк на італійський манер. 1855 року парк знову перейшов у власність міста, таким чином ставши одним із найстаріших муніципальних парків Східної Європи.

    12. Перший міський театр

    В 1776 році відбулося відкриття першого професійного театру у Львові. Німецька трупа театру під керівництвом Франца Геттрсдорфа складалася з акторів та співаків, невеликого хору та оркестру. Колектив брався за різні жанри: оперу, оперету, комедію, пантоміму, балет. Згодом театральна група розмістилася у скасованому декретом цісаря Йосифа II і перебудованому під театральний зал костелі францисканського монастиря на теперішній вулиці Театральній біля середньої школи № 62. Центр львівського театрального життя вирував у цій будівлі до будівлі 1843 року скарбківського театру (тепер імені Марії Заньковецької).

    13. Перший футбольний матч

    1894 року у Львові завершили будівництво на території теперішнього Стрийського парку стадіону британського стилю з футбольним полем та трибунами на 7 000 місць. А 14 липня 1894 року тут відбулася визначна подія в історії українського футболу – перший футбольний матч між командами товариства «Сокіл» Львова і Кракова. «Gazeta Lwowska» повідомляла, що львівські футболісти грали у сірих гімнастичних штанях і білих футболках, а футболісти Кракова – у синіх штанях і білих футболках. Львів’яни перемогли, м’яч на 6-ій хвилині забив у північні ворота учень гімназії Володимир Хомицький.

    14: Перший готель

    Близько 1785 року на місці теперішнього Музею етнографії на проспекті Свободи підприємець Йоганн Прешель спорудив триповерхову будівлю – перший львівський готель, який називався «Під римським цезарем». Для будівництва використовували цеглу розібраного шпиталю Святого Духа на нинішній площі Івана Підкови. На початку XIX століття будівля готелю вважалася найбільш імпозантною кам’яницею на Нижніх Валах після губерніального управління. На сьогоднішній день у Львові більше популярна оренда квартир цодобово, але також є багато прекрасних готелів.

    Джерело: http://senfil.net/

  • 20 фактів про найгарніший парк Львова та один з найгарніших у Європі — Стрийський парк

    Понад 140 років тому, у 1877 р., інспектором львівських парків Арнольдом Рьорінґом був спроектований один з найгарніших парків тогочасної Європи — парк Кілінського (сучасний Стрийський парк). І до сьогодні він залишається найчарівнішим у Львові, тож Фотографії Старого Львова пропонують вам 20 цікавих фактів з його історії.

    1. Стрийський парк розташований у південній частині Львова між вулицями Стрийською і верхньою частиною Франка на узгір’ях, з яких бере початок потік Сорока. Як писав Іван Крип‘якевич: “Ця околиця в давніх часах складалася з піщаних падм (дюн. – ред.) і крутих ярів та долинок. В нижній частині, від теперішнього пам‘ятника Кілінському до вулиць Стрийської, Домбровського (сучасна Рутковича) й Пулавського (сучасна Паркова), був колись цвинтар, закритий 1823 р. Жодного сліду з нього тепер не зосталося. В горішній частині був австрійський флот”.

    Парк Кілінського (Стрийський). З колекції Софії Легін

    2. Арнольд Рьорінґ розпланував парк використовуючи природні властивості ландшафту цієї частини міста. Проект парку – з оранжерею, озером та прилеглими квітниками, було розроблено у 1877 р. , а у 1879 р. його розпочали створювати та впорядковувати.

    Парк Кілінського (Стрийський), 1907 р. (з колекції Софії Легін)

    3. Парк умовно складається з трьох частин: нижньої, верхньої та дитячого сектора. Нижній партер — найстаріша паркова частина – це просторі газони. Тут зосереджені екзоти, декоративні дерева і чагарники. Верхня частина парку – густий лісовий масив, що підступає до липової алеї. Дитячий сектор парку, створений у 1950-1953 рр. на місці пустиря агрономами-садівниками С.М.Капланом та Є.С. Контаром.

    Пам’ятник Яну Кілінському, 2017 р.

    4. У 1894 р. на нижній терасі парку встановили пам‘ятник одному з керівників повстання під проводом Тадеуша Костюшка Янові Кілінському (автор – скульптор Юліан Марковський). Після встановлення і до 1939 р. парк називали ім’ям Кілінського. За радянської влади пам‘ятник не чіпали. У 2009 р. українські та польські реставратори відновили монумент.

    Рекламний плакат Загальної виставки Крайової у Львові, 1894 рік

    5. У 1894 p. верхня тераса стала місцем проведення грандіозної, як на галицькі масштаби, Крайової виставки, приуроченої до 100 річниці повстання Тадеуша Костюшка. “Крайова виставка 1894 р. знаходилася в горішній частині парку. Уладжено там фонтани, вечором освітлені різнобарвним світлом, квітники, поставлено ряд павільйонів” – Іван Крип‘якевич. Загальна кількість відвідувачів виставки досягла 1 млн. 150 тис. осіб. За підрахунками, аби повністю оглянути територію виставки, секції і відділи, палаци, павільйони, кав’ярні та цукерні тощо, потрібно було витратити тиждень часу. 7 вересня 1894 року Загальну Крайову виставку відвідав імператор Франц Йосиф I.

    Ротонда “Рацлавицької панорами”, 1904 рік

    6. До наших днів із споруд Крайової виставки “дожили” лише три: Палац мистецтв(архітектор Ф. Сковрон, скульптор А.Попель), ротонда “Рацлавицької панорами” (архітектор Людвік Рамульт)— зараз тут корпус кафедри фізичної культури Національного Університету «Львівська політехніка», та водонапірна вежа (інженер Міхал Лужецький, проект проф. Захаревича).

    Декоративні руїни в Стрийському парку, 1930 р.

    7. Руїни замку, які можна побачити в глибині Стрийського парку, насправді є декоративним. Вони були створені у 1894 р. з нагоди Крайової виставки. “У нижній частині парку поставлено тоді штучні руїни, до яких ужито матеріал зі старого мосту над Сорокою й надгробків з цвинтаря”, – Іван Крип‘якевич

    Оранжерея в Стрийському парку, 2017 р.

    8. Оранжерея, яка знаходиться поруч пам‘ятника Кілінському, була збудована у 1895 р.

    9. “Згадати ще треба, що в парку від сторони Стрийської вулиці з 1890-х років був невеликий звіринець, де показувано вовка, лиса і вірла; потім була пара ведмедів”, – Іван Крип‘якевич.

    Головний вхід до Військової виставки у Стрийському парку. Фото 1916-1918 рр.

    10. У 1906 та 1911 рр. на повиставкових територіях проводилися Ярмарки крайових виробів, а влітку 1916 р. – Військова виставка Другої австоро-угорської армії, яка запам‘яталася павільйонами, оздобленими березовими колодами, та пам‘ятником її командувачу австрійському генералу Едварду Бьом-Ермоллі (скульптор Лайош Лукачі).

    Парк Кілінського (Стрийський), 1911 р. (з колекції Софії Легін)

    11. “Під час великої війни (Першої світової) у Стрийському парку поліг при повітряній катастрофі австрійський летун, його могила була коло Палати мистецтв. В листопаді 1918 р. були тут могилки українських стрільців, що полягли у бою. Їх ексгумовано і перенесено на цвинтар”, – Іван Крип’якевич.

    Вигляд з літака на парк Кілінського (Стрийський парк) та Східні Торги. Листівка 1921 р.

    12. З 1921 р. на території Галицької крайової виставки стали проводити щорічні міжнародні ярмарки – “Східні торги”, участь у яких взяли близько 23 країн.

    13. Джерело, над яким встановлено барельєф Котигорошка, який бореться із змієм (виготовлений у 1950-х рр. студентами Львівського інституту декоративного і прикладного мистецтва), є подякою А.Рьорінґу, про що свідчить відповідна таблиця: “Арнольду Рьорінґу — засновнику львівських парків”.

    14. Поруч озера з лебедями та скульптурою русалки (скульптор Я.Мотика) з 1961 р. росте верба Т.Шевченка. Гілка, з якої виросло дерево, була привезена делегацією українських письменників з казахских степів. Її урочисто було висаджено в парку в соту річницю похорону Т.Шевченка на Чернечій горі в Каневі.

    15. У 1950-х рр. у Стрийському парку з боку вул. Паркової будується вхідна арка (архітектор Генріх Швецько-Вінецький), проводиться перебудова колишніх “Палацу мистецтв” та ротонди “Рацлавицької панорами” на спортивні об’єкти.

    16. У 1953 р. львівські залізничники збудували у Стрийському парку дитячу залізницю. За основу взята під‘їздна трамвайна колія, що у 1927 р. вела на східні горби до Персенківки. По ній у 20-х роках ХХ ст. доставлялися матеріали і товари до Східних Торгів.

    Дитяча залізниця “Мала Львівська”, 1962 р. (з колекції Романа Метельського)

    17. У 1956 р. в декількох реконструйованих павільйонах “Східних торгів” проводилася виставка, присвячена 700-річчю Львова. А в 1967 р. тут організували виставку до 50-річчя Жовтневої революції. Основну експозицію розгорнули у павільйоні “Підкова”, який у 1990 р. згорів.

    Пам’ятник першому футбольному матчу в Україні на теренах Стрийського парку. Фото 2015 року

    18. У 1930-х роках у центрі “Підкови” встановили антени “Львівського радіо”. Сьогодні на цьому місці стоїть пам‘ятник “Львів — батьківщина українського футболу” з написом: на цьому місці 14 липня 1894 р. львівський “Сокіл”, премігши команду Кракова, започаткував літопис українського футболу”. З другого боку – “На цьому місці з 1911 до 1939 р. на стадіоні “Сокола-Батька” тренувалася та проводила матчі футбольна команда стортивного товариства “Україна”. Хоча насправді стадіон “Сокола-Батька” був розташований на 400 м. далі від місця встановлення йому пам‘ятника. Та й напис про перший матч між командами польських товариств “Сокіл” зі Львова та Кракова варто було б подати не як початок “літопису українського футболу”, а як про перший матч на території України.

    Фонтан Івасик Телесик, 2017 р.

    19. У павільйоні науки і техніки у 1960-х рр. влаштували перший у місті широкоформатний кінотеатр “Львів”. Тоді ж встановили фонтан “Івасик Телесик” (скульптор Роман Чайка). У 2011 р. цей фонтан реставрували.

    20. Серед екзотів та декоративних насаджень у Стрийському парку росте й реліктова рослина — гінкго дволопатеве. В палеогеновий період вона була поширена в Європі та Азії, а тепер зустрічається тільки в парках і ботанічних садах.

  • Львів очолив рейтинг прозорості українських міст

    У трійку лідерів серед найпрозоріших міст України потрапили Львів, Кропивницький та Івано-Франківськ.

    Рейтинг прозорості 100 найбільших міст України розробили аналітики «Transparency International Україна» та «Інституту Політичної Освіти».

    Всього було оцінено 100 міст України. Експерти дослідили міста за 91 показником, який характеризує 13 сфер і галузей. Кожна з них має різну вагу в рейтингу. Це такі сфери:

    • Інформація про роботу органів місцевої влади (максимум – 10 балів);
    • Доступ та участь (максимум – 10 балів);
    • Закупівлі (максимум – 8 балів);
    • Житлова політика (максимум – 7 балів);
    • Бюджетування та контракти (максимум – 8 балів);
    • Гранти, виділення фінансів (максимум – 8 балів);
    • Соціальні послуги (максимум – 4 балів);
    • Кадрові питання (максимум – 5 балів);
    • Професійна етика та конфлікт інтересів (максимум – 6 балів);
    • Землекористування та будівельна політика (максимум – 10 балів);
    • Комунальні підприємства (максимум – 10 балів);
    • Комунальне майно (максимум – 8 балів);
    • Освіта (максимум – 7 балів).

    Переглянути результати дослідження можна за посиланням

    За приклад був взятий досвід Словаччини, під час децентралізації у цій країні. Сама ж методологія була адаптована до українських реалій і містила у собі 3 види критеріїв, як-то зобов’язання органів місцевого самоврядування  запровадити роботу з відкритими і публічними даними, введення кращих практик, на основі того, що передбачено законодавством, але не є вимогою і т.д.

    Зокрема, бралися до уваги фінансова та бюджетна сфера, закупівлі, житлова та комунальна політика, освіта, соціальні послуги, інформація про роботу місцевої влади та ін.

    В результаті, найбільшу кількість балів отримали Львів (57 зі 100), Кропивницький (56), Івано-Франківськ (54), Київ (52) і Миколаїв (51,5).

    «Що показово, ті міста, які по рейтингу займають найвищі позиції, вважаються найбільш інвестиційно привабливими. Бо фактично самі демонструють якість управління, якість дозвільних процесів, якість використання комунальної власності та інших можливостей (…)

    «Важливо не лише відкривати інформацію, а й фактично шукати механізми, як цією інформацією користуватися з тим аби сприяти місцевим владам в максимально ефективному використанні тих ресурсів, які у них наявні», – наголосив під час прес-конференції у Києві Ярослав Юрчишин, виконавчий директор «Transparency International Україна», передає INTV.

    Що цікаво, у рейтингу відсутня пряма підв’язка відкритості до статусу міста. Так, у першій десятці розташувалися 6 облцентрів і 4 міста обласного значення, а от Дніпро і Полтава знаходяться наприкінці списку прозорості.

    У ТОП-10, зокрема, три міста представляють Львівську область – це Червоноград, Львів і Дрогобич. А от Ніжин і Кременчук суттєво випереджають свої облцентри.

    «З сумного, лише 5 міст набрали більше 51 балу і менше 60-ти. Фактично, зараз ми можемо констатувати, що навіть лідери рейтингу поки що перебувають на стадії відкритості в половину і трішки більше (…)

    Вже у процесі підготовки рейтингу ми зіткнулися з тим, що частина міст намагаються всіляко обмежити спілкування з нами. Тобто, приховати власні результати, що є дивно, як мінімум. І це не останні позиції у рейтингу. А частина міст, такі як Маріуполь чи Київ, навпаки, активно починають впроваджувати рекомендації ще до моменту оголошення рейтингу», – сказав Ярослав Юрчишин.

    Даний рейтинг, який його ініціатори демонструють не востаннє, має на меті покращили показники відкритості міст, збільшили їх ефективність, піднявши інвестиційну привабливість не лише в Україні, а й закордоном.

    Джерела: intvua.com, zaxid.net

  • 10 фактів про природу Карпат, про які ви могли не знати

    Природа українських Карпат така багато і загадкова. Тут налічується приблизно дві тисячі видів різних рослин. У Карпатах мешкає 3-тя частина від усієї кількості ссавців-представників української природи. Ця цифра становить орієнтовно 74 види.

    Тут можна зустріти унікальні природні явища, яких не завжди побачиш в інших куточках світу. Скільки цікавинок приховують ще Карпати…Ці гори ніколи не переставатимуть дивувати нас.

    1. Насправді Карпати, як східне відгалуження Альп

    Проте геологія Карпат – значно складніша за геологію Альп. Їхня флора і фауна досить схожі. Гори Карпати велетенською 1500 – кілометровою дугою розкинулись на території багатьох країн Центральної Європи, випереджуючи за протяжністю навіть Альпи. Однак за площею приблизно однакові.

    2. Джерело природно газованої води

    Унікальне джерело природно газованої мінеральної води, яка майже не зустрічається в природі, знаходиться в карпатському селі Келечин. Ця вода може застосовуватися для питного лікування і ванн при захворюваннях органів травлення, серцево-судинної системи, а також недокрів’ї та гінекологічних проблемах.

    3. “Висяче” болото

    Найбільш незвичайним серед боліт вважаються висячі, або схилові, які “туляться” на гірських схилах. Одне з відомих «висячих» боліт у Гринявських горах знаходиться в урочищі Кугутарка. Це невелике болото, розміром десять на десять метрів, має круглу форму та розташоване на південному схилі гори Хітанка. Воно знаходиться на висоті 1457 м. н.р.м. і живиться переважно дощовою водою.

    4. Гуцульський кінь

    Порода відома як Гуцулик або Гуцул – гірська порода домашніх коней, яка розводиться в Карпатах (і деяких країнах Східної Європи). У 1979 році гуцульські коні отримали статус реліктової породи і були взяті під охорону.

    Коні дуже стійкі і володіють унікальними здібностями підніматися гірськими стежками, дуже обережно, високо піднімаючи передні ноги, переступаючи через різні перешкоди.

    Сотні років гуцульських коней розводили в горах у дуже суворих природних умовах. Ізольована від інших коней, порода розвинулася у стійких та сильних коней. Ця маленька конячка дуже здорова, стійка до захворювань і здатна жити під відкритим небом на підніжному кормі цілий рік.

    5. Надшвидкий гриб

    Рекорд швидкості росту серед рослин належить навіть не бамбуку, а представнику грибів – веселці смердючій, яка зустрічається в карпатських лісах. За 1 хв шапка піднімається на 5 мм – вона росте просто на очах і вдвічі швидше за бамбук.

    6. Цікавий шкідливий гриб

    В Національному Природному Парку «Синевир» на висоті 850 м.н.р.м на узліссі було виявлено дуже цікавий вид гриба. Його назва – строчок звичайний, та вигляд, як бачите, незвичайний. Особливо шапка, яка має кулясту форму зі складчастою поверхнею, каштаново-коричневого кольору з порожниною всередині. Ніжка коротка, білувата, теж порожниста.
    Необхідно бути дуже обережними при збиранні цих грибів, тому що його часто помилково приймають за зморшок їстівний.

    7. На карпатських узгір’ях, де часто подорожують туристи, насправді росте багато шкідливих рослин. Найпоширеніші з них:

    Аконіт

    Смертельною для людини є доза 1,5-6 міліграм отрути рослини. Аконітин дуже швидко поглинається слизовими оболонками рота і кишківника, проте, що найцікавіше, так само швидко він проникає через шкіру в організм. Дія отрути проявляється уже через кілька хвилин (!)

    Наперстянка великоквіткова

    Вважається, що саме настоянкою наперстянки на вині було отруєно Олександра Македонського. У англійській мові Наперстянка отримала дві назви: Дзвоники мерця (Dead Man’s Bells) та Відьмин вогонь (Witches’ Gloves). Основним токсином квітки є глюкозид діґітоксин, який міститься в усіх частинах рослини.

    Чемериця біла

    Токсичність цієї рослини була відома ще у давніх Греції та Римі. Її завжди використовували для виготовлення сильнодіючих отрут і не лише з метою вбивства певної людинии, але й проти щурів та бліх… Найбільш токсичною частиною чемериці є її корінь.

    Вовчі ягоди

    Містять токсичну смолу. Ці ягоди не поїдаються жодними тваринами. Смертельною дозою для людини є 10-15 ягід, які мають дуже привабливий яскраво-червоний колір.

    8. Саламандра плямиста

    Отруйною твариною, яка водиться в Карпатах, є саламандра плямиста.

    До слова, це ще й дуже рідкісний вид. Отрута шкірних залоз плямистої саламандри діє на нервову систему і є доволі токсичною для ссавців, її середня смертельна доза складає 1.2 мг на 1 кг маси жертви. Не виключено, що захисна функція шкірних виділень також пов’язана з їхньою антигрибковою та антибактеріальною дією.

    9. Викопна фауна

    Найзначніша палеонтологічна знахідка на території Карпат – це, ймовірно, місцезнаходження викопної фауни в селищі Старуня (Івано-Франківська область), яке стало відоме на весь світ. В 1907 р. тут цілком випадково були знайдені рештки тварин кінця льодовикової доби.
    В озокеритній шахті на глибині 12,5 м було викопано мамонта, а трохи глибше – волохатого носорога, гігантського оленя, різних викопних птахів та земноводних. Очевидно, сіль, озокерит, розчин нафти та безкисневі умови багна сприяли консервації доісторичних тварин.

    Крім того, свого часу на території Карпат було знайдено рештки шаблезубих тигрів і гіганських акул, які давно вимерли, останки дельфінів.
    В долині ріки Прут було знайдено скам’яніле яйце орла бородача, якому близько 15 мільйонів років.

    10. Печера з прозорими стінами

    У Тячівському районі є карстова печера, стіни якої вкриті молочно-білим прозорим кальцитом. Відкладення на стінах нагадують за формою чудернацькі казкові кам’яні квіти. Печера має наукове та естетичне значення.

    Джерело: vsviti.com.ua

  • 15 фактів про Львівський телецентр на Високому замку

    Цьогоріч минає 60 років від час зведення однієї з найстаріших в Україні серед регіональних телерадіоорганізацій – Львівський телецентр. 

    Панорама Львова з телевежею, 1960-ті рр.

    1. Телецентр та трансляційну вежу на Високому Замку було збудовано у 1957 р. за проектом архітектора Ярослава Новаківського.

    2. Будівля Львівської студії телебачення збудована на місці колишнього австрійського порохового складу, закладеного тут на поч. ХІХ с. (сучасна адреса  вул. Кривоноса, 3)

    Львівська студія телебачення

    3. Львівська телерадіоорганізація на першому етапі охоплювала своєю творчою увагою весь західний регіон України: Львівську, Івано-Франківську, Тернопільську, Волинську, Рівненську, Чернівецьку та Закарпатську області.

    4. Трансляційна вежа телецентру має висоту 192 м., а висота над рівнем моря 580 метрів.

    Телевежа на Високому Замку незадовго після свого спорудження. Фото 1957-1960 рр.

    5. За час свого існування телевежа майже не змінювала свій вигляд, лише було додатково споруджено нижній оглядовий майданчик.

    6. З львівської телевежі вперше розпочалась трансляція не тільки радіосигналів, але й телевізійних ефірів.

    Телевежа на Високому Замку, 2017 р.

    7. 26 грудня 1957 року було здійснено першу передачу Львівського телебачення.

    8. Спочатку передавалися тільки програми Львівського телебачення, переважно українською мовою.

    9. З 1962 року Львівське телебачення  було підключене до київського та московського і з того часу на екранах з’явилися передачі, що почали відтісняти з ефірного часу продукцію Львівської телестудії.

    10. До 1970-х телебачення було лише чорно-білим, і лише пізніше з’явився колір

    11. Зоряний час Львівського телебачення припав на квітень-травень 1990 р., коли в прямому ефірі транслювались сесійні засідання Львівської обласної ради народних депутатів першого демократичного скликання.

    12. На фасаді телестудії встановлено пам’ятну дошку Вячеславу Чорноволу, який у 1960-1963 рр. працював редактором передач для молоді на Львівській телевізійній студії.

    Руфер Мустанг на львівській телевежі, 2014 р.

    13. У 2007 році львівська телевежа отримала яскраву ілюмінацію.

    14. 16 листопада 2012 року відбулося відкриття у Львові музею телебачення.

    15. У вересні 2014 року руфер Мустанг піднявся на Львівську телевежу.

    Автор – Наталка СТУДНЯ для Старі Фотографії Львова

  • Цікаві факти про український борщ

    В Україні борщ здавна вважався символом міцної родини: усі інгредієнти у полив’янім горщику, варяться, бурлять, а потім, мліючи, передають свої аромати і смаки одне одному, стають одним цілим – багатим, наваристим, густим.

    У давнину українці традиційно готували борщ на поминальний обід, вважалося, що з парою від борщу відлітає до раю душа небіжчика.
    Існує понад 70 складених і описаних рецептів червоного борщу, найскладнішим та найдорожчим з яких вважається «Борщ київський».

    Бульйон для нього варять з яловичини, баранини та свинини, а окрім обов’язкових складників додають натуральний хлібний квас.

    На Чернігівщині готують борщ з грибними «вушками» і називають його «переяславським».

    Полтавчани борщ варять на основі курячого бульйону і обов’язково кладуть до нього традиційні для свого регіону галушки.

    На Житомирщині борщ має два різновиди: «поліський» – з в’яленими в’юнами і грибами та «коростенський» – на сухофруктах.

    Є на карті України регіон, у якому взагалі немає свого борщу, – це Закарпаття. Дуже рідко там варять борщ із самої лише картоплі та буряка, без капусти і називають його «львівським».

    Галичани в давнину готували борщ дуже ріденьким, без картоплі, тільки з буряка, приправляючи засмажкою, а для кислоти додавали вишневий чи яблучний сік.

    У єврейській кухні борщ готують виключно на курячому м’ясі і додають досить багато цукру, а буряк не тушкують, а відварюють.

    Існує в кулінарії навіть «московський борщ», який готують на бульйоні з яловичини і копченостей, а подають із нарізаними сосисками.

    У класичний український борщ в самому кінці варіння обов’язково кладуть свіже свиняче сало, товчене з часником, сіллю і зеленню, знімають каструлю з вогню, накривають кришкою, дають борщу настоятися не менш як півгодини (чим довше, тим краще) і тільки тоді подають.

    Першими закислювачами для борщу слугували сироватка, кисле молоко, кисла капуста, ягоди або незрілі яблука. Томатна ж заправка з’явилася в українському борщі лише в кінці XIX – на початку XX столітті, коли в Україні остаточно прижилися американські помідори.

    Українські ЗМІ часто використовують неофіційний «індекс борщу» (за аналогією «індексу Біг-Мака») для оцінки купівельної спроможності різних валют, а також визначення реальної інфляції гривні. Індекс борщу – це середня сукупна ціна продуктів, необхідних для приготування певного об’єму цієї страви станом на певну дату.

    Палкими шанувальниками українського борщу були такі відомі постаті як письменник Микола Гоголь, імператриця Катерина ІІ, знаменита на весь світ балерина Анна Павлова.

    На честь українського борщу було назване невелике містечко Борщів, розташоване на Тернопільщині. Щоосені воно стає центром фестивалю «Борщ-їв». До речі, цьогоріч фестиваль борщу відбудеться 6 вересня.

    Існує географічне поняття «борщовий пояс», що охоплює території, на яких традиційно готують борщ, – від південно-східної Польщі через Україну, Білорусь до російських регіонів на Волзі та Дніпрі.

    У Забайкаллі розташований Борщовочний хребет. Прямого стосунку до борщу він, звісно ж, не має, але походить від села Борщовка, розташованого біля північно-західного підніжжя хребта.

  • 23 травня – День Героїв України!

    Сьогодні, 23 травня — в Україні відзначається День Героїв — щорічне свято, встановлене на честь українських вояків — борців за волю України, передусім, лицарів Київської Русі, козаків Гетьманської Доби, опришків, українських січових стрільців та вояків Армії УНР, УПА та діячів ОУН.

    У 1941 році Другий Великий Збір Організації Українських Націоналістів постановив щороку, 23 травня, святкувати День Героїв. Свято було приурочене до сумного дня 23 травня 1938 року, коли в Роттердамі було вбито Євгена Коновальця. Було також обумовлено, що саме у травні пішли з життя «кращі сини України XX століття»: Микола Міхновський, Симон Петлюра та Євген Коновалець.

    Свято покликане підкреслити історичний зв’язок між лицарями Київської Русі, козаками Гетьманщини, січовими стрільцями та вояками армій УНР та УПА.

    До здобуття Україною незалежності свято святкувалося підпільно, з проголошенням незалежності у 1992 році почало набувати розголосу.

    Станом на 2020 рік не є офіційним державним святом.

    Сьогодні День Героїв широко святкується передусім у Галичині, де до нього приурочуються офіційні урочистості, але останніми роками відбулось значне поширення святкування в центральні та східні регіони України. Національно-патріотичні організації домагаються встановлення Дня Героїв офіційним державним святом.

    Сьогодні справу наших предків продовжують нові покоління — так само зі зброєю в руках визволяють Батьківщину від окупанта. Тому вітаємо усіх борців за Україну, українську націю та усіх нащадків славних Лицарів-визволителів зі святом!

    Україна пройшла багато випробувань на своєму шляху, та не скорилась, не зникла, а продовжує йти до Перемоги та Свободи!

  • 8 причин, чому варто читати книги кожен день

    У тому, що читання книг приносить людині неоціненну користь, не потрібно нікого переконувати. Чому тоді таким корисним і розвиваючим заняттям захоплюється так мало людей? Тільки 10% із нас читає більше, ніж 7 книг у рік. Для того, щоб закликати всіх до читання, представляємо вам 8 причин, чому варто читати книги кожен день.

    1. Читання формує характер

    Читаючи книги, художні, соціальні або психологічні, ми формуємо наш характер, незалежно від віку. Оцінюючи позитивні і негативні якості героїв, моральність поведінки, ми зіставляємо дії героїв із нашою власною совістю. Перипетії книжкових персонажів неодноразово дуже добре відображають наше повсякденне життя. Це означає, що ми набагато більше схильні до роздумів над тими рішеннями, які ми вже прийняли або які стоять перед нами.

    2. Читання розширює ресурс словникового запасу

    Чим більше книг прочитаєш, тим більше дізнаєшся і запам’ятаєш нових слів. Новий репертуар залишиться у вашому внутрішньому словнику вже назавжди. Це сприяє досягненню життєвого успіху – як у приватному, так і в професійному житті. Нові слова стимулюють процеси мислення, що безпосередньо впливає на реальні дії і вираження думок і почуттів.

    3. Читання покращує пам’ять

    Читання стимулює уяву на створення відео та зображення. Нові знання поєднуються з тими, які вже є. Читання зміцнює «м’язи пам’яті», так само, як і підняття ваги розвиває м’язи культуриста. З кожною новою інформацією, мозок створює нові синапси, покращує роботу вже існуючих і уповільнює процес їхнього відмирання. Завдяки цьому, у вас набагато більше шансів зберегти кращу пам’ять, ніж у людей, що переглядають телепередачі.

    4. Читачі більш схильні висловлювати свою думку і брати участь у суспільному житті

    Дослідження, проведене НЕА (американське агентство), показує, що люди, які регулярно читають, набагато легше адаптуються в соціумі. Вони мають більшу легкість і свободу слова, і висловлюють свої думки і позиції набагато красномовніше. Це означає – нові можливості. Також читання підвищує самооцінку і робить шанси на успіх у житті більш реальними.

    5. Читання книг знижує стрес і покращує настрій

    Коли ви читаєте, ваш світ переміщується в інше місце, тому, ви не відчуваєте на цьому тлі труднощів повсякденного життя. Під час читання, всі недоліки повсякденності йдуть у небуття. Дослідження 2009 року показали, що читання протягом кількох хвилин у день, знижує рівень гормонів стресу, навіть до 70%. Завдяки цьому покращується ваше самопочуття і якість сну.

    6. Читання допомагає розвинути аналітичне мислення

    Вам коли-небудь вдавалося прочитати роман, і самостійно передбачити його закінчення ще під час читання? Якщо так, то це означає, що книги зміцнили ваші навички аналітичного мислення та уяви. Чим більше ви читаєте, тим більше ви в змозі побачити. Також завдяки читанню ми краще аналізуємо будь-яку інформацію, і нам легше вибудовувати логічні ланцюжки. Читання – свого роду мозковий штурм.

    7. Читачі швидше запам’ятовують і вивчають нові дисципліни

    Книги передають нам багато цінних повідомлень, а також цікавих фактів із різних областей життя і науки. Це означає, що ми стаємо мудрішими і інтелігентнішими. Ми дивимося на світ із ширшої перспективи, що робить нас набагато об’єктивнішими і дозволяє дистанціюватися від проблем. Під час читання наш мозок працює як плеєр для візуалізації прочитаних уривків. Завдяки цій процедурі поліпшується пам’ять. Ми в змозі швидко і значно довше зберігати інформацію і спогади.

    8. Читання може позбавити вас від хвороби Альцгеймера

    Дослідження в PNAS (Американський науковий журнал), показали, що вірогідність діагностики хвороби Альцгеймера серед регулярно читаючих людей, у два з половиною рази менша. Це не значить, що читання допоможе запобігти хворобі, однак, така інтелектуальна дія, як читання, має істотний позитивний вплив на клітини мозку.