Категорія: Блог

  • Супермодель по-українськи: їжачок зі Львова став зіркою Instagram

    Рік обожнює посміхатися і фотографуватися

    Цей чарівний карликовий їжачок живе у Львові. Спочатку Рік був дуже сором’язливою домашньою тваринкою. Діана, дівчина, яка його прихистила, закохалася в нього з перших секунд. Але взаємністю він відповідати не поспішав, пише Znaj.ua.

    Цей чарівний карликовий їжачок живе у Львові і у нього вже більше 16,4 тисяч підписників.

    © instagram.com/rick_the_hedgehog

    Дівчина навіть думала, що їжак її ненавидить. Він постійно закривався, тікав і захищався з допомогою колючок. Загалом, навряд чи він був у захваті від своєї нової сім’ї. Єдине, що залишалося Діані, – змиритися і чекати.

    © instagram.com/rick_the_hedgehog

    Нарешті сталося диво! Рик став більш відкритим. Він навіть почав посміхатися. Це наймиліше видовище вразило Діану, і вона спробувала це зафіксувати. З часом вона зрозуміла, що їжачок просто обожнює фотографуватися. Він позує немов справжня супермодель. Варто відзначити, що на знімках він виходить чудово. Гарний настрій забезпечено!

    © instagram.com/rick_the_hedgehog

    Діана вирішила створити акаунт Ріка в Instagram. Він швидко став справжньою зіркою мережі. Цей колючий хлопець виявився неймовірно життєрадісним. Він підкорив користувачів своєю посмішкою, стильними знімками і приголомшливою мордочкою. Рік навіть міг би провести майстер-клас за позування і створення оригінальних фотографій.

    © instagram.com/rick_the_hedgehog

    “Рік – 7-місячний африканський їжак з України. Коли я знайшла Ріка у селекціонера, я одразу ж закохалась у нього. Він змішує мене посміхатися навіть у найгірші дні. Я почала фотографувати його, щоб поділитись тією радістю, яку він приносить мені. Рік завжди працює з камерою, як супермодель”, – ділиться Діана.

    © instagram.com/rick_the_hedgehog

    До речі, сторінка їжачка за посиланням Instagram.com.

    © instagram.com/rick_the_hedgehog
    © instagram.com/rick_the_hedgehog
    © instagram.com/rick_the_hedgehog
    © instagram.com/rick_the_hedgehog
    © instagram.com/rick_the_hedgehog
    © instagram.com/rick_the_hedgehog
  • Чому концерн «Електрон» проти нової лівреї електротранспорту

    Концерн «Електрон» висловив свої зауваження розробникам нової лівреї та пояснив концепцію власного заводського дизайну.

    «Електрон» назвав конкретні аргументи проти нової лівреї для львівського транспорту. Далі – прямим текстом:

    “До концерну «Електрон» надходять прохання прокоментувати новий варіант брендування громадського транспорту. Одні висловлюються «за», інші ж його не сприймають і віддають перевагу заводському дизайну.

    Концерн «Електрон» вже висловив свої зауваження розробникам нової лівреї, а нині спробує пояснити своє бачення громаді і пояснити концепцію нашого власного заводського дизайну, а висновки робіть самі.

    В чому полягає різниця між звичайним і промисловим дизайном?

    Вільний дизайнер втілює власне естетичне бачення.

    Промисловий дизайнер не має такої свободи – йому належить виразити інженерну красу й цілісність речей, що будуть вироблятися на конкретному виробництві. Це дуже складно: промисловий дизайнер мусить прагнути до максимальної технологічності й економічності рішення.


    Головні принципи промислового дизайну:

    хороший дизайн – ненав’язливий, він не є декоративними об’єктом чи предметом мистецтва;

    хороший дизайн довговічний;

    хороший дизайн економить ресурси;

    хороший дизайн враховує характер технологічних процесів;

    хороший дизайн – це якомога менше дизайну: більше чистоти, більше простоти.

    Головна рушійна промдизайну – призначення об’єкта. Тобто у дизайні має бути тільки те, що необхідно – ні більше, ні менше.

    Критики електронівського дизайну заявляють, що його кольорова гама не пасує до архітектурного середовища Львова.

    Але будь де громадський транспорт повинен чітко і виразно виділятись в транспортному потоці, а не бути закамуфльованим під оточуюче середовище! Це ж не танк чи БТР. Хоча в колористиці транспорту і бронетехніки є одне спільне і надважливе функціональне призначення – це безпека! В першому випадку – пасажирів у яскравому і добре помітному трамваї чи тролейбусі, в другому – безпека екіпажу в малопомітній техніці.

    Колір – він має значення!

    І тому, хоч і не без палких суперечок, заводськими дизайнерами був запропонований варіант з використанням як основного жовтого кольору, а саме RAL 1016, т.з. «жовта сірка». В процесі неодноразового багатовимірного моделювання трамваю в жовтому кольорі було вирішено підкреслити певні елементи чорним кольором RAL 9005 «чорний бурштин», що в свою чергу виділило динамічні форми и чіткі лінії трамвайного вагона. Також хотіли підкреслити, що цей транспорт є екологічним і тому обрали варіант з додаванням елементів зеленого кольору, а саме RAL 6018 (жовто-зелений).

    І, нарешті, ці кольори експлуатаційно зручні: на них менше видно пил, дорожній бруд, а також чорний нагар, що неминуче осипається з контактної мережі. В запропонованому ж варіанті з білими полосами як внизу вагона, так і на даху все це буде виглядати, м’яко кажучи, непривабливо.

    А тепер конкретні аргументи проти нової лівреї для львівського транспорту:

    1) З точки зору безпеки руху: білий «верх» трамвая повністю зникає, розчиняється у довколишньому оточенні. Білий, так би мовити колір — це повна його відсутність. Найбільшою помилкою є відсутність сигнального кольору власне у контексті дизайну громадського транспорту. Не можна робити його «невидимкою».

    2) З точки зору художника: запропонований варіант мав би перемогти у номінації «Найневиразнішого поєднання кольорів». У природі, звичайно, зустрічається така комбінація, однак завжди воно підкреслюється третім (або більше) контрастним кольором . Загальне враження від побаченого: як вилинялий після багаторазового прання, мінімум яскравості та привабливості.

    3) З точки зору промислового дизайну: існує можливість значно цікавіше розподілити елементи нового пофарбування. Звичайно, насамперед, замінивши кольори на потужне, гармонійне та раціональне їх поєднання. Бо білий + жовтий виглядає як «недофарб».Білий сприймається як ґрунт, по якому мав би лягти якийсь яскравий колір. Тоді чому б не, саме як тепер, зелений?

    Існуюче пофарбування (жовто-зелене) має сенс. Окрім його помітності та власного обличчя він надає нашій уяві сигнал: ЕКОЛОГІЧНІСТЬ. Важко знайти більш позитивне, яскраве та весняне та мажорне за психологічним сприйняттям поєднання.

    4) З точки зору просто людини: НАВІЩО це все?

    З роками таке поєднання вже є звиклим, здалека видно трамвай/тролейбус, який очікуєш на зупинці.У нашому місті, де часто буває мряка, туман, дощ — це особливо підбадьорює. Навіщо щось змінювати, якщо існуюче цілком гарне?

    Висновок: не треба шукати інакшого добра від добра, що є. Краще продумати заходи щодо збереження зовнішніх поверхонь та внутрішнього простору цих зручних та трамваїв/тролейбусів/автобусів.

    Якщо стисло, це все.

    Сподіваємось, наша позиція зрозуміла. Зі свого, боку ми та наші фахівці з промислового дизайну готові до конструктивного обговорення нового брендування львівського транспорту з представниками міської ради та транспортних підприємств, громадськими активістами”.

  • “Загубив гаманець поблизу Стрийського ринку… до мене зателефонували з банку”

    Львів’янин Олег Мандич в одній із Facebook-спільнот розповів історію, яка трапилася з ним раніше у Львові та дуже вразила.

    “Доброго всім дня, сьогодні зі мною сталась чергова нeприємність, що переросла в одну з найпозитивніших емоцій, яку я звісно запам’ятаю, – мною було загублено гаманець поблизу Стрийського ринку, в якому були гроші, права, та ін. цінне наповнення.

    Все відбулось швидко, я і не встиг виявити його відсутність як до мене зателефонував працівник банку і повідомив, що дівчина, дані якої він звісно надати не може, оскільки це конфіденційна інформація (назвемо її прекрасною Незнайомкою), принесла йому мій гаманець.

    Прийшовши у відділення банку, я його отримав і виявив, що в ньому було абсолютно все, таке враження, що його й не відкривали. Дівчина мало того, що знайшовши гаманець – не витягнула з нього все цінне і не викинула, так ще й пішла в банк і віддала працівникові, тим самим не переслідуючи мету отримати щось в якості вдячності за вчинок, – хоча і має на це право на всі 100% .

    Таких надзвичайно щирих, некорисливих та загалом світлих людей я не так вже й часто зустрічаю – це один з найкрутіших вчинків, який по відношенню до мене хтось коли-небудь вчиняв.

    Величезне ТОБІ дякую, прекрасна Незнайомко, і прошу, якщо ти читаєш цей пост, то відгукнись, хороші вчинки не повинні проходити повз, величезне ТОБІ спасибі!

    Олег Мандич

    Повідомлення для лoхотронщиків: “На розводи не ведусь, так що навіть і не пробуйте”.

    Джерело: Україна Неймовірна

  • “Тюльпани за вісімнайціть гривнів”

    Під час березневого квіткового буму кілька яток із квітами на площі Данила Галицького, що у Львові, перетворюються на справжній квітковий ринок.

    Гонорове місто Лева, заплющуючи очі на соціалістично-пролетарське походження Міжнародного жіночого дня, вітає всіх жінок зі святом весни. Тут і розкішні букети з екзотичних квітів, і величезні оберемки різнокольорових тюльпанів, і пишні гіацинти у мініатюрних вазонках, і золотаві кетяги мімози, зібрані в духмяні в’язки. Продавці продають, покупці купують, а навколо — усмішки, усмішки, усмішки. Бо таки свято.

    Неподалік того святково-квіткового розмаїття, на зупинці, сидить пані середнього віку з кошиком рожевих тюльпанів, розпакованих по одному в прозорі целофанові обгортки. Тепла синя куртка, рожевий шалик, яскрава усмішка і втомлені-втомлені очі. З усього видно, що вона не майстер вуличної торгівлі, але, незважаючи на це, раз у раз чемно припрошує перехожих купити її квіти. З часом пані входить у раж, і її припрошування стають усе більш невимушеними та безпосередніми:

    — Мущина, купіть своїй дамі тюльпанчик, — літній пан у трохи закошлаченому чорному кашеміровому пальті зупиняється на мить, задумується, але йде далі. Напевно йому зараз не до тюльпанчиків. А може, своїй коханій він купить шляхетні троянди, тож пройде трохи далі до квіткових яток. Тим часом продавчиня уже всміхається молодому хлопцю і простягає рожеву квітку йому:

    — Юначе, купіть своїй дівчині тюльпанчик, — але хлоп прискіпливо дивиться на простеньку упаковку з целофану і йде повз, звертаючи до тих-таки квіткових яток. Проте жінка не здається, вона пропонує свої квіти ще і ще, шляхетній парі та зграйці безтурботних студентів, сором’язливому ботану в окулярах і замріяним закоханим, молодому подружжю з немовлям у візочку та літнім туристам. Як на лихо, ніхто не хоче купувати її рожевих тюльпанів. Квіткарка втомилася і, зітхнувши, всілася на металеве сидіння під прозорим дашком зупинки. За мить коло неї примостилася дівчина в широкому пальті кольорів кави лате, бахматому картатому біло-шоколадному шарфі і в ботильйонах на височенних підборах. Вона всміхнулася продавчині квітів і витягла перед себе втомлені ноги.

    — Втомилася, — прощебетала дівчина.

    — Я теж, — зітхнула жінка, але чомусь таки продовжувала всміхатися.

    — Підбори, — пояснила дівчина.

    — А я вирішила підзаробити, — відвертість несподівано злетіла з язика втомлено-усміхненої продавчині рожевих тюльпанів, — сама собі думаю: у вихідний ніц дома робити, тож вийду з квітами на Данила Галицького. Та, видно, гендлярка з мене нездала.

    Дівчина ніяково знизала плечима. А тим часом повз зупинку йшли і йшли люди. Тож, аби не марнувати часу й можливостей, жінка-продавчиня, вже сидячи і поставивши кошик із квітами коло себе на лаву, продовжувала припрошувати перехожих до свого товару.

    — Мущина, купіть тюльпанчик! Ви подивіться, який він гарний і свіжий, як сама весна. Пане, купіть тюльпанчик! Для своєї пані купіть! Їй личитиме до їйного шалика! Купіть тюльпанчик, добродію! Як, для кого? Для своєї жінки купіть! Немає жінки? Є собака? То як собака — панянка, купіть тюльпанчик собаці! Їй теж буде приємно! Квітка в хаті, ось вам і свято!

    Люди навколо перезиралися, всміхалися, але торгівля все одно не йшла.


    Несподівано перед очима квіткарки з’явилася незграбна огрядна постать літньої жінки у старій підперезаній дублянці, в угах зі штучної рудої замші та в квітчастій хустці з рідкими китицями. На тлі витонченої львівської архітектури і пам’ятника Данилу Галицькому недоладна бабця в угах видавалася чужорідним елементом. Та старій, напевно, було байдуже до львівської естетики.

    — Людино добра, дай трохи грошей. На хліб і ліки, — її голос був добре поставлений на жалісливі ноти, тож залишитися байдужим до прохання було важко.

    Але квіткарка з рожевими тюльпанами зробила великі очі:

    — Нє, не можу, — твердо мовила вона, — Я ці тюльпанчики знаєте по чім купувала? А я вам скажу. По шістнайціть гривнів. А продаю знаєте по чім? По вісімнайціть і по двайціть. Як вийде. Тож скільки то я маю вторгувати по дві і по штири гривні, аби хватило ще й вам на хліб та ліки?

    Бабця задумалася, математика й справді виходила невтішна, тож змінила тему:

    — А шо то має бути, шо кругом сьогодні ті квєти продают?

    — Жіночий день, бабцю, — відказала квіткарка.

    Стара похитала головою й намірилася вже йти далі, коли її погляд зупинився на дівчині в пальті кольорів лате.

    — Людино добра, дай трохи грошей на хліб і ліки, — мовила вона тим самим голосом завчену фразу вже до юної пані.

    Дівчина глянула на бабцю, потім на квіткарку, попорпалася в сумочці й дістала гаманець. Обличчя бабці пожвавішало.

    — Бабусю, а хочете свята? — несподівано прощебетала панянка.

    — Якого свята? — такого повороту стара точно не очікувала.

    — Жіночого, — продовжувала щебетати дівчина, не зважаючи на подив бабці. — Пані, — зверталася вона вже до квіткарки, — п’ять тюльпанів, будь ласка.

    — П’ять? То добре! Віддам по вісімнайціть гривнів, — зраділа продавчиня, — Ось! Зі святом!

    Дівчина в пальті кольорів лате розрахувалася і подала квіти жалісливій бабці. А та розгублено дивилася на тендітну рожеву красу й не знала, що з нею робити. Просто стояла і мовчала, тримаючи тюльпани прямо перед собою, ніби скляні.

    — Ой! Ось, — дівчина вийняла з гаманця ще сто гривень. — Це — на хліб та ліки, — і тикнула гроші старій прямо в руку. Вона ще щось хотіла сказати та, вгледівши маршрутку, що під’їжджала до зупинки, спорхнула й мерщій побігла до натовпу, що вже купчився прямо над проїжджою частиною.

    Бабця тим часом швиденько сховала гроші в мішкувату кишеню дублянки, всміхнулася несподіваним квітам і не роздумуючи довго пішла собі геть. А пані середнього віку з кошиком рожевих тюльпанів утомлено дивилася їй вслід. Хто зна що їй думалося. Та за мить на змореному обличчі знову засвітилася усмішка:

    — Мущина, купіть тюльпанчик! Рожевий, як мрія! Купіть своїй дамі! Пане, купіть тюльпанчик! Зробіть приємність! Ваша пані буде вам вдячна!

    А повз зупинку Данила Галицького йшли і йшли люди. Свято весни у Львові тривало. Незважаючи на його соціалістично-пролетарське походження.

    Авторка: Юлія Вовкодав / dt.ua

  • Дизайн агенція HAPPY повністю представила новий брендинг Львівщини

    Дизайн агенція HAPPY нарешті повністю представила новий брендинг Львівщини, так як попередня публікація єдиного логотипу представниками ЛОДА спричинила активну хвилю обговорення, незадоволення, мемів і фотошопів тощо.

    Вартість створення брендбуку становила 134,5 тис. грн. Сам логотип Львівщини виконаний у жовтому кольорі, на ньому також нанесене слово «Львівщина».

    Отже, цитуємо:

    “Рік часу, 10+ людей, 1000+ годин і непомірне бажання зробити вклад в розвиток нашого краю.

    Брендинг для Львівщини це сміливий крок вперед. Стратегія, що спрямована на вирішення тенденції зневіри. Візуальні символи, що зберігають традиційну основу і одягаються в сучасну стилістику.

    Попереду довга і складна робота, щоб концепція перетворилася в живий і дієвий бренд, але ми міцно щасливі, що перший крок вже зроблено.

    Ми сподіваємося ця стратегія і візуальна комунікація стануть дієвим інструментом для людей, що будуватимуть Львівщину і приведуть нас з вами і всіх жителів Львівщини до кращого і щасливішого життя.

    “Краще б дороги зробили”

    Провівши місяці у дослідженнях, інтерв’ю та опитуваннях, ми знайшли два ключові інсайти:

    1) мешканці добре обізнані з недоліками своєї області та #зрадою;

    2) вони не знають про позитивні та важливі зміни, які відбуваються в області.

    «Роблять дороги, роблять» https://drive.google.com

    Жовтий лев ще з часів Галицько-Волинського князівства є символом наших країв. Львівщина міняється, і її символу потрібні нові сенси й нові цілі.

    Тепер це не тільки лев. Символ отримав ширший зміст і став універсальним як у сприйнятті, так і у використанні.

    Новий знак Львівщини — це баланс автентичної символіки та сучасної стилістики. А характер об’єднав традиційну міць і глибину з сучасними легкістю й відкритістю.

    Використана буква «шта»/«ща» походить зі старослов’янської кириличної абетки, яка запозичена з глаголиці — однієї з найдавніших слов’янських абеток. Вважається, що створив її св. Кирило ще ~863-го року.

    2018-го ж інший Кирило розробив сучасну версію літери, текстової частини логотипу та цілий шрифт для Львівщини, на основі Ermilov (Ukraine Now)

    Символ руху, змін та дії

    Динамічні трикутники є ключовим елементом дизайн-стратегії Львівщини.

    Вони притаманні нашим традиційним орнаментам, а їхня динамічна форма говорить про напрямок, рух, зміни, та дію.

    Піктограми можуть утворювати семіотичний образ того, що є важливим для комунікації: рицарська кольчуга з Тустані, дев’ять пудів солі з Дрогобича чи пейзажі гори Парашки.

    Стратегія

    “Бо вам призначено скалу сесю розбить”

    В процесі роботи ми дізналися про багатьох людей, які не шукають причини, а діють саме зараз, роблячи життя кращим і для себе і для оточуючих.

    Розвиваючи туризм, економіку, спорт, екологію — такі люди є основною цінністю в кожному населеному пункті.

    Люди, які не очікують на чужі вказівки чи допомогу, не чекають «наступного тижня/ місяця/ року», щоб почати затіяне, а створюють тут і зараз.

    Цей інсайт і став основою стратегії бренду.

    © happydesign.pro
    © happydesign.pro
    © happydesign.pro
    © happydesign.pro
    © happydesign.pro

    Люди дії

    Їхні історії вчать і мотивують. Ми надіємося, вони стануть прикладом для нас всіх і рушієм змін до кращого й щасливішого життя у Львівщині”.

    © happydesign.pro
    © happydesign.pro
    © happydesign.pro
    © happydesign.pro

    Як розповів LVIV.COM керівник брендингового агентства Володимир Блажівський, яке створило логотип, його вирвали з контексту і передчасно злили у Фейсбук.

    “Концепція не закінчується на леві, айдентика розвиває бренд-стратегію, важливі меседжі, неоднозначні посили, які мають розшифровуватися так, як людям ближче. Хоча круто, що вже з’вилися дотепні мемчики і психоаналіз за тестом Рошарха. Читаєш коменти і бачиш, що в них в головах робиться”.

    Що тепер скажете?

  • “Пірнання в ополонки – цe нaв’язaнa рoсiйськa псeвдoтрaдицiя, якoї нiкoли в нaс нe бyлo”

    Своєю думкою щодо пірнання в ополонки на Водохреща поділився львівський письменник та журналіст Остап Дроздов, назвавши традиційні цінності українізованою версією так званого “русского міра” й запропонувавши їм альтернативу.

    “Eксгiбiцioнiстськe пiрнaння в oпoлoнки – цe нe лишe дeшeвe пoзeрствo, aлe й нaв’язaнa рoсiйськa псeвдoтрaдицiя, якoї нiкoли в нaс нe бyлo. Нe-бy-лo. Який сeнс спiвaти oсaннy Toмoсy – i дaлi святкyвaти рaзoм iз кiрiлoм i пyтiним Рiздвo 7 сiчня, a тaкoж влaштoвyвaти “дрyгий-трeтiй-чeтвeртий” святвeчiр?

    Нaм трeбa припиняти цю шизoфрeнiю i нaзивaти її “спoкoнвiчнoю трaдицiєю”. Бo нaспрaвдi всe, щo я вжe кoтрий рiк спoстeрiгaю в сiчнi-мiсяцi – цe слiпe святкyвaння свoєї принaлeжнoстi дo рyсскoгo мiрa.

    Meнi дoвoдилoся чyти цe вiд дyжe нaвiть притoмних людeй – бyцiмтo, мiжгaлaктичнa мiсiя Укрaїни (нaйбiднiшoї крaїни Єврoпи) – привнeсти в Єврoпy свoї трaдицiйнi цiннoстi. У цe спрaвдi вiрять люди – нiби ми мaємo Єврoпy нaвчити кoлядyвaти дo сeрeдини лютoгo, пaрaлiзyвaти пiв-сiчня й дeмoнстрyвaти зaйвy вaгy 19 сiчня.

    Так звані “традиційні цінності” (а по суті – yкрaїнiзoвaнa вeрсiя рyсскoгo мiрa), виявляється, мaє нeсти нaрoд, який (oчимa єврoпeйця) зaкaкaв нaйрoдючiшi чoрнoзeми в свiтi, кoнвeйєрoм штaмпyє eмiгрaнтiв, сaбoтyє бyдь-якy рeфoрмy, слaвиться дeшeвим сeкс-тyризмoм i є чeмпioнoм iз пoмилoк нa вибoрaх.

    Пoцiнoвyвaчaм “трaдицiй рyсскoгo мiрa” я би пoрaдив дeщo iншe eкспoртyвaти y свiт. A сaмe: вмiння «рiшaти» питaння, зaпихaти свoїх нeyкiв в yнiвeрситeти, нa кoжних вибoрaх вкидaти пoтрiбнi бюлeтeнi, жити нa oднy зaрплaтy дeржслyжбoвця, дeвaльвyвaти свoю вaлютy в 5 рaзiв, вeстися нa клoyнiв y пoлiтицi.

    Нaйгiршe тe, щo прo “трaдицiйнi цiннoстi” гoвoрить сyспiльствo, якe нe зaбeзпeчyє iнвaлiдiв eлeмeнтaрними пaндyсaми, yбивaє бeздoмних сoбaк y дiдiвський спoсiб, змaлeчкy нaцiлює свoїх дiтeй прaцювaти в пoдaткoвiй i митницi, хoдить дo спoвiдi пeрeд Пaскoю, придyмaлo пiсний мaйoнeз, прaктикyє нeвинний пoбyтoвий aнтисeмiтизм i пeрeкoнaнe, щo звeртaтися дo психoлoгa – цe гaньбa, трeбa тeрпiти чoлoвiкa-сaдистa зaрaди дiтeй, гeїв трeбa лiкyвaти, нoсити яйця i смeтaнy свящeникoвi, бyдyвaтися бeз дoкyмeнтiв, тeмнoшкiрих нaзивaти нeгрaми i кoжнoгo, хтo дo 30 рoкiв бeз oбрyчки, плeскaти пo плeчy: кoли ти сi нaрeштi вжeниш?

    Традиції бувають гарні і страшні, веселі і потвoрні, мотиваційні i oбрaзливi, мyдрi i дyрнoвaтi, крaсивi й жaхливi. aктyaльнi й дoпoтoпнi. Рoбити з них фeтиш – сyмнiвнa цiннiсть.

    Традиція вимагає глибокого розуміння свoгo кoрeня, пeрeдiстoрiї i сeмaнтики. Oкрiм сeлфi – чим кeрyються 19-сiчнeвi мoржi хрeнoвi, скaжiть мeнi? Oкрiм вiрнoстi мoсквi – чим кeрyються aпoлoгeти 7 сiчня?

    A я б хoтiв, aби в мoїй крaїнi трaдицiйними цiннoстями стaлo нe пiрнaння в хoлoднy вoдy в yнiсoн iз мoскaлями, a прoстi й чyдoвi рeчi: пaндyси, iнклюзивнa oсвiтa, пoвaгa дo людськoї iндивiдyaльнoстi, кyльт прaв людини, мaндрiвки свiтoм, вiдiрвaнiсть дeржaви вiд цeркви i щoдeннe примикaння дo єврoпeйськoгo прoстoрy, a нe пyтiнськoгo. І тoдi нe виникaтимe пoтрeби дoвoдити свoю yкрaїнськiсть y дикий вoдний спoсiб”.

  • Де шукати вуличну їжу у Львові? 10 точок вуличної їжі

    “Львів — це місто з надзвичайною різноманітністю закладів громадського харчування, високою конкуренцією якості, обслуговування і концепцій. Навіть поїсти на ходу, якщо захочеться, тут можна дуже незвично”, – розповідає у блозі Валерія Залевська.

    Тут зібрано список 10 закладів міста, де можна знайти смачну їжу, котру зручно їсти на ходу.

    Lviv Croissants

    Найшвидший, популярний і бюджетний варіант перекусу у Львові — це сендвіч-круасан. Можна спробувати один із фірмових смаків або створити свій рецепт. Солодкий — з шоколадом або збитими вершками і чорносливом; солоний — з куркою, овочами або фетою і тунцем.
    Заклади цієї франшизи є вже у двадцяти містах, але саме у Львові круасанами можна перекусити практично в будь-якому районі міста та в будь-який час доби.

    Де: вул. Князя Романа, 18; вул. Староєврейська, 5; вул. Базарна, 1; вул. Шпитальна, 7; пр-т Свободи, 9; пр-д Крива Липа, 9; вул. Медова, 9; вул. Шептицьких, 45б, ву. Шевченка, 9, вул. Некрасова, 17, вул. Богдана Хмельницького, 143; вул. Городоцька, 87, вул Смаль-Стоцького, 1, вул. Кавалерідзе, 1, пр-т Червоної Калини 42а, вул. Галицька, 18/14 (Винники), ТРЦ Victoria Gardens.

    Marusя

    Вареники — чим вам не вулична їжа? У Львові віднедавна можна придбати цю традиційну українську страву упакованою в картонну коробочку. Маленькі вареники на диво зручно жувати на ходу.

    Однак начинки “Маруся” пропонує не дуже традиційні: курка з горгонзолою, хумус і копчена паприка, і навіть класичний смак картоплі тут відтіняється базиліковим маслом. На десерт можна спробувати вареники з ванільним сиром і полуничним джемом. Також у меню є салати і суп з м’ясними варениками і кунжутним маслом.

    Де: пр-д Крива Липа, 3 та просп. Шевченка, 5.

    Salalat

    Салати і паста у Львові — це теж вулична їжа, яку можна купити у віконці та з’їсти дорогою на роботу або навчання. Спагеті з різними соусами, сирами і начинками, або один із восьми салатів — чудовий вибір для любителів здорової їжі, у яких немає часу на повноцінний обід.

    У меню, наприклад, грибна паста з вершковим соусом, паста карбонара, салат зі шпинатом, куркою і журавлинним соусом і “Цезар”.

    Де: вул. Чехова, 31 та вул. Лукаша, 5.

    Супкультура

    Віднедавна київські крем-супи в їстівних стаканах можна спробувати і у Львові. Заклад щодня пропонує три-чотири варіанти вегетаріанських перших страв у стаканах з прісного тіста: грибний, сочевичний, сирний, гарбузовий або гаспачо, посипані кунжутом і насінням льону. Особливі цінителі та адепти zero waste вміють їсти їх без ложки.

    Де: вул. Чайковського, 13 і вул. Староєврейська, 31.

    Bubble Waffle

    У центрі Львова можна спробувати гонконгські пухирчаті вафлі. Особливість десерту — в тому, що ці самі пухирці можна наповнити начинкою з шоколаду, цукерок, ягід або фруктів. Також туди можна додати морозиво, нутеллу, збиті вершки, фрукти — вийдуть багатошарові солодощі.

    Солоний варіант передбачає вафельний ріжок з овочами і м’ясом або рибою і зеленню.

    Все це можна запити мілкшейком (наприклад, з авокадо!), фрешами, смузі або капучино зі збитими вершками.

    Де: пл. Ринок, 41; вул. Театральна, 20.

    TikiThai

    Великою кількістю тайського стріт-фуду Львів похвалитися не може. Але локшину (рисову або пшеничну) і рис, приготовані у воку з додаванням східних соусів, спробувати тут теж можна.

    У закладах цієї франшизи до вок-основи з овочами можна вибрати один із чотирьох соусів. За додаткову плату класичний рецепт можна доповнити перцем чилі, паростками бамбука, тофу, морепродуктами або куркою. Також можна спробувати суп том ям, який коштує тут на подив недорого.

    Де: вул. Краківська, 4; пр-д Крива Липа, 9

    KaVa

    Незважаючи на назву, це місце відоме не своєю кавою (яка тут досить посередня), а сендвічами на грилі. Ніжна курочка, телятина або качка з салатом, зеленим маслом і фірмовим соусом у хрусткій гарячій булочці — це набагато витонченіше за набридлі бургери.

    KaVa часто радує сезонними пропозиціями. Є і вегетаріанські позиції.

    Де: вул. Коновальця, 10

    SuperБульба

    Компактний заклад швидкого харчування, що розташований неподалік одного з корпусів Львівської Політехніки. В меню запечена картопля з додатками (курка, свинина, яловичина, овочі, форшмак), салати, супи, сендвічі під назвою «мелт», котрі розігрівають на грилі, а також декілька варіантів десертів та гарячі й холодні напої.

    Всю їжу, окрім супів, готують безпосередньо перед подачею, тому в разі великого напливу покупців будьте готові зачекати. Однак пакують з собою усі страви.

    Де: вул. Степана Бандери, 67.

    Добрий Пес

    Власники пояснювали появу «Доброго пса» тим, що хочуть змінити репутацію хот-догів, котрі стали синонімом не надто якісної вуличної їжі. Тому в меню закладу оригінальні рецепти цієї страви, названі чоловічими іменами, пов’язаними з обраними інгредієнтами. Додатково можна замовити картоплю фрі, а також лимонади у скляних пляшках.

    Де: вулиця Дорошенка, 45.

    Dogs Like Ducks

    Перше, що спадає на думку після згадки про хот-доги – вулична їжа похапцем із зовсім некорисними кетчупом та майонезом. Хот-доги від Dogs Like Ducks руйнують ці стереотипи, готуючи на 107% веганські хот-доги лише зі складників рослинного походження.

    У березні 2017, під час фестивалю веганської їжі Kyiv Vegan Boom у Києві, було помічено, що серед пропозицій не було веганських хот-догів. Так з’явилась ідея, яка стрімко почала розвиватись та уже через два місяці хот-доги від Dogs Like Ducks побачили світ.
    Dogs Like Ducks – це моноформатний заклад, основна страва – хот-доги, решта асортименту «танцює» навколо них – напої, десерти, тощо. У закладі також діє маркет веганських продуктів та косметики.

    Основний складник усіх хот-догів – сейтанова (пшенична) сосиска з ніжною текстурою та смаком.

    У 2018 році Dogs Like Ducks увійшло до рейтингу найкращих веганських закладів у світі за версією авторитетного спеціалізованого порталу HappyCow.

    Де: вул. Валова, 27.

    Фото: офіційні сторінки брендів у соцмережах

    Джерела: bzh.life, the-village.com.ua.

  • Щоб декрет був у радість: поради досвідченої мами

    Наталія Романко – львів’янка, лінгвіст-інформатик, перекладач з англійської мови, дружина священика Дмитра Романка, мама двох дітей і співзасновник сімейного інноваційного простору «Як вдома». Тендітна і молода жінка розповідає, як розподілити час у декреті, щоб його вистачало на перебування у колі з найріднішими, улюблене хобі і соціальну активність.

    Спілкуватися із дітьми

    Хороші стосунки з дітьми існують там, де є порозуміння і довіра. Коли дитинка має, наприклад, рік, то батьки теж неодмінно мають спілкуватися, намагатися розуміти її, вміти зацікавити. А не просто показувати мультфільми на смартфоні, як це часто буває… Коли дитина стає старшою, вона має не боятися підійти до батьків із запитаннями, бажанням щось дізнатися. Зокрема батьки не повинні «втікати убік», коли дитина запитує про статевість та стосунки. Потрібно пояснити на доступному саме цій віковій категорії рівні. Щоб інформація не прийшла із зайвих сайтів та сумнівних компаній.

    Наталія Романко завершила факультет “Прикладної лінгвістики” Національного університету “Львівська політехніка”. Працювала з дітьми, навчала їх англійської мови. Коли вийшла заміж, то за рік народилася Анна. Згодом – Маркіян. Зараз Анні 4 роки, а Маркіяну рік.

    Шукати баланс

    Мені пощастило, бо я зараз можу максимально бути поруч із дітьми. Я можу з ними проводити багато часу і відповідно будувати стосунки. Є такі батьки, які не мають такої можливості, а у силу обставин повинні віддати дитину до садка. Але тут важлива не кількість часу, а якість. Навіть коли ввечері мама і тато повертаються додому втомлені, варто постаратися знайти хоча б півгодини і максимально присвятити їх дітям, «почути» їх, тоді це вибудує ланцюжок щоденного порозуміння.

    Слінг – найкращий друг

    Я вважаю, що разом з дітьми потрібно ходити на різні події. Бери дитину туди, куди можеш з нею піти. Адже саме так вибудовується довіра, так син, чи донька здатні перейняти батьківський приклад. Якщо ти всюди із собою береш дитину, то вона бачить різні життєві ситуації і навчається на них реагувати. Тоді вона може запитати, чому склалася така ситуація, чому вийшов саме такий результат. Відповідно здобуваються первинна життєва мудрість і досвід.

    Втілювати мрії у життя

    Ще до одруження ми з чоловіком організовували лекції у школах. Це був проект «Щиро про важливе», під час якого ми проводили лекції для старшокласників про стосунки, кохання. І у нас тоді була мрія створити такий центр, де можна було б лекції організовувати частіше. Вже після одруження ми з чоловіком відвідували курси, де навчалися Крейгтонського методу розпізнавання плідності. І знову ж таки роздумували над тим, щоб створити простір для сімей, де би поєдналися і психологічні тренінги, і різноманітні курси, які допомагали б родинам розвиватися. Роками ця мрія була. І у лютому цього року вона втілилася у створенні сімейного інноваційного простору «Як вдома».

    Обмінюватися досвідом з успішними сім’ями

    Кожна сім’я – це немов маленька клітинка суспільного організму. І у кожної родини є чого повчитися. Зустрічаючись, спілкуючись, сім’ ї можуть давати одне одному поради, так і певні проблеми долати легше. Ця ідея реалізується зокрема у просторі «Як вдома». Окрім того, тут родина може весело провести час із своїми дітьми. Також у просторі діє «Школа народжувати», щоб батьки були готові до хвилюючого моменту появи малюка. Для підлітків організовано «Школу лідерства», де молодь навчається почуватися впевненіше у своєму середовищі. Також є різноманітні тренінги з циклу proКохання та зустрічі молодіжного руху «Справжня любов чекає», та інші ініціативи.

    У кожному дні знаходити радість

    Зараз я насамперед – мама. Поруч із дітьми є можливість постійного розвитку, адже постійно варто чогось їх навчати. Для цього у нашій сім’ї є різні методики. Наприклад, картки з малюнками, різні книги. Те, що ми пропагуємо у просторі «Як вдома» те запроваджуємо у своїй сім’ї. Перш за все допомагаємо нашим дітям розуміти свої емоції, щоб усвідомлювати себе. Вчимося і ми. Щодня вчимося терпеливості, щоб бути хорошими батьками. Іноді буває так, що думаєш – чи я себе реалізую? Але зараз я є щасливою, адже максимально перебуваю із дітьми і мені так комфортно. Звісно я потребую трохи часу для себе, щоб відновити свої сили і чоловік мені допомагає в тому. Я думаю, що кожна жінка має це вирішити для себе. Для мене так зараз добре. Я бачу, як діти зростають, досягають своїх цілей. Коли є вільний час, а буває це досить нечасто зараз, я читаю. Особливо мені подобаються психологічні книги. Гарним відпочинком для мене є одноденні наші подорожі, так нам вдалося побачити більшість старовинних замків Західної України.

    Фото: з особистого архіву родини Романків

    Розмовляла: Оксана Бабенко, kolizhanka.com.ua

     

  • Юліан Чаплінський про те, як нам боротися із затопленнями львівських вулиць

    На своєму Youtube каналі начальник управління архітектури й урбаністики ЛМР Юліан Чаплінський вже певний час веде власний відеоблог CHAPLINSKYY VLOG. Серед опублікованих просвітницьких відеосюжетів є дискусії реконструкції вулиці Бандери, будівництва паркінгу біля Університету та про новий Центр Шептицького.

    Останній випуск відеоблогу Юліан Чаплінський присвятив темі затоплення львівських вулиць Вода в місті.

    “Цього літа львівські вулиці кілька разів затоплювало внаслідок потужних злив. Подібні проблеми зі стихією у серпні пережив Київ і ще кілька менших міст України. Користувачі соцмереж відреагували на затоплення хвилею жартів і критикою чиновників.

    Дехто вважає, що причиною підтоплень стали непрочищені дощоприймачі або ж завузькі труби каналізаційних мереж, хоча теперішні проблеми зі стихією в містах мають значно вагомішу причину. Йдеться про глобальні зміни клімату і збільшення інтенсивності опадів.

    Європейці вже усвідомили, що підтоплення вулиць можна побороти лише перетворивши дощову воду на свого союзника та цінний ресурс для міста. Стратегія «міста-губки», яку реалізовують у містах Німеччини, Данії чи Нідерландів полягає у відновленні колись втрачених та створенні новий водойм у межах міста. Ще один важливий напрямок – побудова зелених дахів на будівлях у місті.

    Переваги такого стратегічного підходу очевидні. Місто не витрачатиме шалені гроші на заміну каналізаційних мереж. Наприклад, заміна каналізаційних труб на ділянці від перехрестя Сахарова-Коперника та Стрийським ринком обійдеться містові у приблизно 300 млн грн.

    Натомість Львів розвиватиме свої рекреаційні зони: парки, сквери, дитячі майданчики тощо. Ефективність використання води зросте, навантаження на підземні мережі знизиться, а водойми покращуватимуть мікроклімат у місті.

    Детально про проблеми і можливості Львова, а також про сучасний підхід до води у Копенгагені, Ляйпцигу, Берліні, Відні та інших містах я розповідаю в новому випуску відеоблогу. Якщо маєте сумніви – запрошую до перегляду і радо відповім на запитання в коментарях.”

  • Дайте, будь ласка, «Порошенка» до кави!

    В одній з кав’ярень-кондитерських Львова гостям до кави пропонують торт «Порошенко». Про це повідомляє журналістка “Високий Замок” Марія Доротич.

    Як пише джерело, за сто грамів треба викласти з гаманця 33 гривні.

    “Уранці перед роботою вирішила завітати в кондитерську, щоб скуштувати «Порошенка». Вже після 9-ї ранку в кафе чимало гостей, годі знайти вільний столик. Замовляю каву «Американо» з молоком і розглядаю вітрину, щоб обрати десерт. В асортименті, зокрема, торт «Роше», очевидно, виробництва кондитерської фабрики «Рошен». Але я прийшла поласувати коронним пляцком, тобто «Порошенком». Цей торт чомусь заховали на останній ряд вітрини, шукати його довелося довго. Запитую офіціантку Олесю про складники. Дівчина ввічливо пояснила, що «Порошенко» схожий на «Київський» торт. Складається з шарів безе, легкої шоколадної помадки, по боках «скріплений» молочним шоколадом. Я вирішила начхати на калорії і замовила собі «Порошенка». За каву й шматочок торта заплатила 63 гривні”, – пише журналістка.

    «Ніякої політики в цьому немає, просто вирішили назвати оригінально, щоб було смачно й цікаво, — відповіла офіціантка Олеся.

    «Порошенко» подобається багатьом львів’янам і туристам. Деякі гості спеціально приходять до нас, щоб скуштувати «Порошенка».