ЛЬВІВ1256

Категорія: Блог

  • Остап Дроздов: Кожен громадянин повинен знати державну мову і нею послуговуватися

    Через 25 років, може, настав час не спроквола, а в повен голос сказати: кожен громадянин ПОВИНЕН знати державну мову і нею послуговуватися.

    У 2017 році ведучий Остап Дроздов під час ефіру передачі “Прямим текстом” вигнав зі своєї студії блогера і журналіста Юрія Романенка, який відмовився спілкуватись державною мовою.

    Дроздов на початку програми попросив блогера і журналіста Юрія Романенка виступати українською. Той погодився, однак перейшов на російську. Ведучий Остап Дроздов зробив йому зауваження і попросив все ж говорити державною мовою.

    Хай навіть із запізненням на 25 років. Дамбу прорвало Кейс Дроздова

    1. Стався прецедент. Із запізненням на 25 років, але стався. Цей прецедент розпечатав ворота, які ретельно трималися запечатаними всі ці 25 років, — ворота в обговорення катастрофічного і суперзагроженого стану державної мови, єдиної, до речі. Я хочу, аби мій прецедент спонукав усю країну ще раз жахнутися від масштабів навіть не русифікації, а шовіністичної дискримінації укр.мови та україномовних. Також – відкритої зневаги, зневаги напоказ. Дискусія почалася. Ми відкладали цю непросту розмову 25 років. Тепер її вже не згорнути.

    2. Я чудово розумію кіпіш російськомовних. Уперше за 25 років вони відчули колючий дискомфорт. Як це так? Хто посмів? Я звертаюся до російськомовних українців із благання почути мене. Всі ці 25 років ви жили в шикарному, ідеальному мовному комфорті. Ви мали море своєї преси недержавною мовою, свого ТБ, свого шоу-бізнесу, свого книгодрукування і невичерпний простір застосування своєї мови від самого низу до самого верху. Всі ці 25 років у вас все було очень даже харашо. Але ваш мовний комфорт базувався на моєму дискомфорті, на дискомфорті мільйонів україномовних українців, які у своїй власній країні є мовно дискримінованими і мусять терпіти засилля вашої мови, недержавної. Звісно, ви нічого міняти не хочете. Я б теж не хотів, мабуть. Але мій прецедент поставив перед вами дзеркало. Ну що, приємно? Приємно відчувати дискомфорт? Ось такий дискомфорт відчувають україномовні українці вже чверть століття. Через вас. Через вашу пиху. Так далі бути не може. І вже не буде.

    3. Ці слова будуть використані проти мене, але я це скажу. Запорукою війни в Україні є російськомовні люди, які вперто ігнорують концепт єдиної державної мови. Прошу спокійно мене вислухати. Ви, принципово одномовні російськомовні люди, можете бути чудовими людьми, здавати гроші на армію, ваші сини можуть служити в лавах ЗСУ – але ви, самі того не розуміючи, є запорукою війни. Тому що ви, носії російської мови, що ігнорують українську, маркуєте мою країну як країну русского міра. Ваша мова є мовою не лише Пушкіна, а й путіна. Ваша мова є мовою не лише Достоєвського, а й лугандонського найманця. Ваша мова є мовою не лише Цветаєвої, а й патріарха кіріла. Ваша мова робить мою країну країною русского міра. Свист куль і канонада градів звучить вашою мовою. Це ваша і наша трагедія. Ви ніколи цього не визнаєте. Але хтось мусить вам це сказати. Благаю вас, подумайте над цим.

    4. Переходьте на українську. Через 25 років, може, настав час не спроквола, а в повен голос сказати: кожен громадянин ПОВИНЕН знати державну мову і нею послуговуватися. Якщо ні – ти неповносправний громадянин. Так є у всьому світі. Принципове ігнорування державної мови повинно піти в минуле. Досить уже. Мова йде про публічне (не побутове) застосування мови. Дорогі мої, ви МУСИТЕ знати державну. Це не є питанням «хочу чи не хочу» — це питання обов’язку.

    5. Звісно, завтра цього не станеться, бо 25 років ми симулювали державотворчість. Я з розумінням ставлюся до людей, яким важко говорити українською публічно в повному обсязі. В моєму ефірі російською спілкувалися Семен Глузман, Мустафа Джемілєв, Сергій Лойко, Юрій Касьянов тощо. Моя повага до них аніскільки не меншає і моя програма відкрита для них. Але звертаюся до всіх моральних авторитетів із середовища російськомовних: якщо вам важко освоїти державну мову, то на правах морального авторитета заохочуйте робити це молодше покоління, заохочуйте ваше коло знайомих та прихильників. Вони вас послухають. Будь ласка.

    6. Вперше в історії українського ТБ гостро постало питання: що робити з людиною, яка вільно володіє державною мовою, але демонстративно відмовляється нею говорити. Це не питання «не можу» — це свідома позиція «не хочу». Я зробив те, що відчув у той момент. Вам залишаю простір для ваших фантазій, що зробили б ви.

    7. Я був готовий, що мене засудять більшість моїх колег із центральних телеканалів. Вони вже давно погодилися на цілеспрямовану русифікацію і не здатні чинити контрсистемно. А уявіть собі, якби на кожному каналі знайшлося бодай про одному сміливцеві, який попросить гостя, що володіє українською, перейти на неї? Побачите – за короткий час мовна реальність одразу зміниться. Потрібен лише Вчинок, всього-навсього Вчинок. Колеги, це не я вас прошу – вас просить Мова, яку 300 років забороняли, викорінювали і знищували. Потрібен всього лише Вчинок. Прецедент потребує продовження.

    8. Я дуже хотів би, аби мій прецедент пробудив україномовну спільноту. Ми – апріорі праві. За нами – постулат про єдину державну мову. Я прошу вас: не мовчіть. Дійте. Обурюйтеся. Вимагайте. Просувайте укр.мову кожен на своєму місці. Інакшого шляху немає. Трошки самоповаги – і повірте, створимо країну, де кожен громадянин буде змушений перейти на державну мову при першому ж контакті з її носієм. Нехай це прозвучить як прямий заклик.

    9. На цілій планеті Земля в нас немає іншого клаптика, де наша мова може жити повнокровно. Російська мова має свою державу, яка береже мову й захищає – називається вона Росія. В укр.мови теж є така держава – називається Україна. Іншої в нас немає й не буде. Так, ми мусимо зараз надолужувати згаяне. Так, ми мусимо конкурувати, починаючи навіть не з нуля, а з мінуса. Але в нас немає іншого виходу – крім як утверджувати свою мову в своїй державі. Заради тих 25 згаяних років.

    10. Я приголомшений такою кількістю людей, які висловлюють мені слова підтримки та вдячності. Фізично всім відповісти не можу, тому дякую тут. Усі ці тонни бруду й обзивань нічого не важать супроти головного результату – прецедент відбувся. Хай навіть із запізненням на 25 років. Дамбу прорвало.

    Нагадаємо, 3 березня 2020 року Остап Дроздов під час запису програми «Без протоколу» на маловідомому телеканалі КРТ покинув студію через провокаційні запитання стосовно націоналізму та мовного характеру від ведучого Дмитра Васильця.

  • Портников: Жодного уряду Гончарука чи Шмигаля не було. Це буде другий уряд Зеленського

    Український публіцист, письменник і журналіст. постійний автор аналітичних статей в українських виданнях на політичну і історичну тематику Віталій Портников опублікував на своїй фейсбук-сторінці запис про зміну Уряду та вплив Президента на систему.

    Далі пряма мова:

    “Напередодні неминучої відставки прем’єр-міністра Олексія Гончарука та обрання на цей пост Дениса Шмигаля багато говорять про “уряд Гончарука” і намагаються порівняти цей кабінет з “урядом Шмигаля”.

    Але ніякого уряду Гончарука та уряду Шмигаля не існує в природі
    Є тільки уряд Зеленського. І особиста відповідальність Зеленського за те, що відбувається і буде відбуватися в країні.

    Про уряд Гончарука можна було б говорити, якби прем’єр був політиком, чиновником, фахівцем, якого висувала б – як це і повинно бути за Конституцією – більшість депутатів парламенту. Якби міністри цього уряду пропонувалися б депутатами, проходили б співбесіду у профільних комітетах, розповідали б про свої плани і наміри. Але нічого цього не відбувалося зовсім!

    Кандидатуру прем’єра тримали в секреті від депутатів. За уряд вони голосували списком. Голосували, навіть не знаючи прізвищ багатьох міністрів – яка жахлива ганьба, яке знущання над парламентаризмом і демократією! А відбиралися міністри особисто президентом – при тому, що Зеленський не має жодного професійного розуміння про керівництво виконавчою владою і не приховує цього.

    Зараз відбулося практично те ж саме. Депутатів просто ознайомили зі списком міністрів, повідомили прізвище нового прем’єра. Їм буде Шмигаль. А міг бути Тігіпко. Або перехожий, який переходив би дорогу перед президентським кортежем – якби сподобався Зеленському.

    Яка різниця, якщо ніякої процедури професійного відбору кадрів в країні немає, якщо ця процедура замінена інтуїцією колишнього телевізійного актора і інтригами представників його оточення, які – яка несподіванка – теж ніколи не займалися управлінням державою!

    Саме тому на другий уряд Зеленського чекає така ж доля, як і на перший – його незабаром відправлять у відставку. І призначать третій. Який теж виженуть. Тому що справа не в уряді. Питання не в ньому.

    Питання в тому, як довго зможе витримувати цей фестиваль дилетантизму українська економіка і з яким зі своїх урядів піде у відставку сам президент”.

  • Яніна: Схаменіться нарешті, пане Зеленський, досить перебувати в омані

    Такого обстрілу на окупованих територіях Донбасу не було ще з 2018 року. О п’ятій ранку російські збройні формування здійснили обстріли одразу кількох ділянок. Це Новотошківське, Золоте, Вільне. Зазначу, це відбулося на тому фоні, що українська влада збирається влаштовувати т.з. спільні патрулі з терористами на території Донбасу в рамках їхньої програми, яка має здійснити деескалацію війни на сході України.

    Ми втратили одного нашого бійця, троє поранені, двоє контужені. Ситуація вийшла з-під контролю української влади вже давно. Те, що нині на сході – це прямий натяк з боку Зеленського Росії, що припинення війни не буде. Коли наш президент їздить на схід і ставить хештег “за крок до миру”, а на Мюнхенській конференції розповідає про етапи примирення із територіями, які окуповані росіянами, коли наш президент говорить, що він дивиться в очі Путіну і бачить там розуміння, він має згадати те, що відбулося 18 лютого. Це яскравий лакмус того, що з росіянами домовлятися не варто.

    Не знаю, скільки ще часу пан Зеленський буде в Омані. Але однією із його передвиборчих обіцянок було завершення війни на Донбасі і нині він, перебуваючи в цьому самому самообмані, продовжує ризикувати, виконуючи цей пункт. Хоча відверто розуміє і вся політична верхівка теж, що домовлятися із росіянами неможливо. Неможливо без втрат. Скільки втрат ще має бути на сході, аби українська влада зрозуміла, не може бути ніякого мирного плану по домовленостям із росіянами.

    Не може бути ніяких 12 кроків, які фактично легалізують присутність Росії на сході і громадянську війну. Її в Україні немає, але в цих пунктах зазначається, що ми спільно із терористами маємо контролювати території, які нині перебувають під окупацією. Це все одно, що Друга світова війна і фашистські загарбники разом із радянською армією патрулюють якісь певні ділянки. Що буде з цього? Буде те саме, що було 18 лютого, але ще із більшими втратами.

    З початку року ми втратили 20 наших бійців, 20! Ми втрачаємо їх щотижня, ми щотижня маємо масштабні обстріли. Скільки ще має загинути наших хлопців і дівчат, щоб українська влада зрештою зрозуміла, що йде війна і домовляючись із Путіним, закінчити її неможливо. З терористами і збройними формуваннями не домовляються. Виконання мінських угод і режиму тиші з боку терористів нема. Скільки ще ви триматиме українців у стані, коли війна щоранку наступає нам на плечі, а непередбачуваність ваших дій сіє хаос, паніку і занепокоєння.

    Впевнена, ті, хто голосував за Зеленського, і серед військових в тому числі, перебувають в стані шоку, що ми фактично здаємо свою країну терористам.

    Сивохо каже, що вибори можуть стати кроком до примирення. Це повна маячня, не брешіть самі собі. Які вибори? Кого оберуть? Терористів, які вбивали наших хлопців, а потім в складі ради контролюватимуть ситуацію на місцях? Чому в моїй країні, яка декларує європейські цінності і демократію, ведуть домовленості із терористами? 13 тис вбитих на Донбасі мають бути вам відповіддю. Схаменіться нарешті, пане Зеленський, досить перебувати в омані. Зрозумійте, зараз ви президент, зараз це не кіно, це життя, в тому числі і наших хлопців, яких ми втрачаємо через ваші недолугі рішення.

    Українці мають реагувати на це. Співчуття родинам загиблого воїна і родинам пораненим. Росіяни зухвало стріляли із населених пунктів, незважаючи на домовленості. Що ж буде далі? Тільки санкції, міцний кордон на всій території лінії розмежування – тільки так на даний момент ми можемо зупинити проходження цих військ далі і зупинити втрати наших життів.

    Домовлятися із своїм ворогом – копати собі яму. Якщо ви не зупинитесь – буде фінал.

  • Великий список україномовних Ютуб-каналів

    Українськомoвного контенту в ютубі — хоч греблю гaти. При чому на будь-який cмaк — тільки дивилиcя б. Не віpите? Зараз вам це дoведемо.

    Наука

    1. Довколаботаніка 
    Гадали, науковці можуть тільки з кислими фейсами вдивлятися в мікроскопи? Зруйнуйте стереотипи разом із пізнавально-розважальним каналом про ботаніку, але не лише для ботанів. Автор Олексій Коваленко щойно перевзується в кеди і все вам розкаже…

    2. Агент Маргарита 
    Хочете зацікавити дітей наукою? Тоді підпишіть їх на канал їхньої ровесниці Маргарити. Школярка в буквальному сенсі відкриває світ, збирає зразки для досліджень, розглядає рослини під мікроскопом, цікаво розповідає про флору і фауну. Вони неодмінно подружаться.

    3. Клятий раціоналіст 
    Пропаганда раціоналізму. Презумпція наукового методу. Цікаві інтерв’ю з науковцями. Один із найкрутіших проєктів, що популяризують науку. Автор і ведучий Артем Албул.

    4. Цікава наука 
    Переклад і озвучення науково-популярних і освітніх відео на різні наукові теми з фізики, астрономії, біології, географії та математики. Мета каналу — покращення ситуації із науковою грамотністю. Засновник — учитель фізики з Рівного Віталій Шевчук.

    5. Tokar.ua 
    Проєкт, присвячений космосу, технологіям та винаходам. Один з небагатьох україномовних проектів, який докладно пише про те, що відбувається в інтернеті — як в Україні, так і за кордоном.

    6. Лакуна 
    Короткі науково-популярні відеоролики до 5 хвилин на найрізноманітніші теми. Наприклад, останні два випуски присвячені суто українським фейкам. Автор Андрій Горбунов.

    Освіта

    1. WiseCow 
    Відеолекції з мистецтва, історії, культури, літератури, кінематографу та моди. Після перегляду всіх курсів ви либонь зможете підтримати розмову на будь-яку тему.

    2. Англійська по-простому! 
    Засновник каналу — Ростислав, учитель з англійської мови, автор посібника «Англійська по-простому!» Нині проживає в Лондоні, де на місцевих прикладах розповідає, як найефективніше вивчати англійську.

    3. NEED / animation studio 
    Анімаційна студія NEED розробила цикл освітніх відео. Мета каналу — зробити знання цікавими, зрозумілими, легкими для сприйняття, зруйнувати стереотипи в системі освіти та суспільстві.

    4. Сергей Ткаченко 
    Канал про математику зрозумілою мовою. Формули та рівняння пояснюють буквально на пальцях. Деякі відеоролики допоможуть учням підготуватися до ЗНО.

    5. Wild Fox 
    Мета каналу — популяризація знань з історії та культури України. В розважальній формі розкривають найрізноманітніші теми з найнеочікуваніших сторін — від давньоруської кухні до бізнесменів Русі.

    Мандри

    1. Ukraїner 
    Експедиція Україною: Закарпаття, Приазов’я, Полтавщина, Полісся, Бессарабія, Сіверщина, Поділля, Карпати, Буковина, Галичина, Таврія, Причорномор’я, Слобожанщина, Наддніпрянщина, Волинь, Запоріжжя. Подорожі, активний туризм, відкриття, мандри, антропологія та етнографія.

    2. Відвідати всі країни 
    Вони проїхали автостопом сотні кілометрів Китаєм. До того мандрували В’єтнамом на мотоциклі без водійських прав. І про все це зняли смішний міні-серіал. У майбутньому планують відвідати всі країни.

    3. Двоколісні хроніки 
    Вони мандрують навколо світу на велосипедах всією сім’єю: музиканти гурту «Фолькнери» Володимир Муляр, Ярина Квітка та їхній малюк Марко, що народився в подорожі. Це не постановочне тревел-шоу зі знімальною групою, все по-справжньому. Вони показують світ таким, яким його бачать. У відео можна почути музику, яку вони написали просто під час подорожі. Часом у кооперації з місцевими музикантами.

    4. Орест Зуб 
    На каналі мандрівник та письменник Орест розповідає, як можна поєднати роботу з мандрами. Наразі він побував уже в понад 100 країнах світу та збирається відвідати решту.

    5. ПроПоходи 
    Сама назва каналу говорить за себе. Його автори бігають у гори з сучасним спорядженням та даляться враженнями від останніх досягнень в світі полегшеного туристичного екіпірування.

    Їжа

    1. їzhakultura 
    Науковий та освітній проєкт про гастрономічну культуру. Мета — популяризувати дослідження харчової культури в Україні. «Ми прагнемо зберегти та донести до читачів давні кулінарні техніки, народні рецептури, регіональні харчові практики, котрі є частиною нематеріальної спадщини українців», — йдеться в анонсі каналу.

    2. Смачна країна з Костянтином Грубичем 
    Відомий телеведучий подався в ютуб і заснував свій кулінарний канал. Тепер він мандрує Україною, навчається у місцевих кухарів готувати регіональні страви. Підписуйтеся на канал, аби бути завжди ситим і задоволеним.

    Кіно

    1. Geek Journal 
    Дотепні огляди українських та світових фільмів, актуальні новини зі всього світу та ще багато цікавого контенту. І все це з добірним гумором та дрібкою самокритики. Автор і ведучий — Тайлер Андерсон.

    2. Загін кіноманів 
    Підкреслено суб’єктивні огляд на українські та світові прем’єри, репортажі з прем’єр та фестивалів, різноманітні рейтинги фільмів. «Мій канал спеціалізується на обговоренні саме українського кіно, тому що воно як ніколи потребує підтримки», — пише автор Віталій Гордієнко.

    3. #BABYLON’13 
    Проєкт створила спільнота кінематографістів під час Революції Гідности. Відтак відео на каналі переважно про Майдан, війну, Крим і Донбас. Їх знають і дивляться в Україні та далеко за її межами.

    Футбол

    1. Вацко Live 
    Півторагодинне інтерв’ю з легендарним воротарем Олександром Шовковським? Будь ласка! На цьому каналі він вам розкаже про можливість очолити Динамо, перспективи збірної на Євро-2020, ставлення до Володимира Зеленського. І це лише один приклад з особистого каналу футбольного коментатора та експерта Віктора Вацка.

    2. Бомбардир 
    «Стріляючі гості, забивні теми, захоплюючі репортажі про український футбол», — так себе представляють автори каналу. І це правда. Відкриваємо навмання перший-ліпший випуск — екс-капітан Динамо Андрій Ярмоленко у власній гіперлюксовій квартирі на 44 поверсі в Лондоні розповідає про своє закордонне життя.

    3. Трендець 
    Атмосфера та бекстейдж українського футболу. Виїзди до команд і героїв.
    Веселі та запальні відеоролики для підняття командного духу.

    4. Football Hub 
    Футбольна аналітика та новини з України та світу. Команда журналістів програми «Про футбол» створила на ютубі поле, де можна не обмежувати себе телеформатом. Тут вам і звичні програми, і трансляції, і ретро-відео, і інтерв’ю у цікавих людей із футболу та навколо нього, нарізки найцікавіших ігрових моментів.

    Гумор

    1. Ira Fiinka 
    Гуцульський гумор в чистому вигляді і без прикриття. “Єкшо тобі тут подобаєси – став палец дгорі і підписуйси на мене, а єк ні – то ні*єра ти не знаєш про гуцулский гумор…” – презентує свій канал авторка Ірина Вихованець.

    2. Kolegi Studio! (Наші без раші)
    Український гумористичний контент із сенсом.

    3. Наша файта 
    Серед проєктів, які робить студія: перший закарпатський мультсеріал “Наша Файта”, передача “Двести з Дмітрійом Пасульовим”, проєкт “Мама не казала” та інші.

    Відеоігри

    1. Alex_D20 
    Стріми українською мовою, відео комп’ютерних ігор, проходження, огляди.

    2. PlayStation Ukraine
    Навіщо українська мова в іграх? Чому люди вирішують робити українську локалізацію? Що це їм дає? Це більше патріотично чи бізнесово? З якими труднощами стикаються локалізатори? Що потрібно, аби українська локалізація була в кожній грі? На ці та інші питання шукають відповіді автори каналу.

    Різне і цікаве

    1. Зупини лося 
    У вас завищене почуття справедливості? Тоді вам сюди. Мета проєкту — підвищити культуру на українських дорогах. Автори каналу спортивні журналісти Костянтин Андріюк і Сергій Болотніков знаходять водіїв-порушників і пояснюють їм ПДР, змушують дотримуватись правил і навіть провчають злісних порушників.

    2. STERNENKO 
    Блог про українську політику та актуальні події в нашій країні. «Тут постійно відбувається щось незвичайне і часто абсурдне. Особливо в політиці. Тому я не можу мовчати і викладаю на цьому каналі відео зі свого життя та веду блог на політичну (і не тільки) тематику», — анонсує автор каналу Сергій Стерненко.

    3. ШобШо? 
    Соціально-політичне гумористичне шоу про проблеми сучасного суспільства.

    4. Кухонний Трьоп 
    Не розумієте англійську, а зарубіжні програми подивитися хочеться? На цьому каналі безліч українських перекладів найрізноманітніших зарубіжних подкастів: лекції та інтерв’ю. Тут ви можете переглянути програми Джо Роґана, Джодана Пітерсона, Біла Бьора, Екгарта Толле та інших.

    5. Ліричний кінолог 
    Перший український ютуб-канал про проблеми кінології. Автор — професійний кінолог та суддя Кінологічної спілки України з робочих якостей собак, його пес — справжній службовий собака. На каналі він навчає правильно будувати стосунки з домашніми тваринами.

    6. Третя Паралель 
    Канал для любителів коміксів і графічних романів. У програмі «Баляндаси» можна переглянути інтерв’ю з письменниками, перекладачами, видавцями та мальописцями.

    7. Дядько Максим 
    Перший україномовний канал, присвячений металообробці. WHF, запитаєте ви? Значить, ви не бачили, які черги за автографом збирає Дядько Максим.

    8. ISLND TV 
    На каналі безліч проєктів на будь-який смак. Є Агенство Медійної Безпеки, що розбирає роботу журналістів, політиків, аналізує інформпростір України загалом. Є Лекторій, програми класичної музики та про здоров’я, проєкт Рагулі про агресивний несмак українського бомонду і не тільки.

    9. ТиДиви 
    Набридло, що ютуб укотре пропонує переглянути російськомовні відео чи музику? ТиДиви вирішить цю проблему. Це агрегатор виключно україномовного відео з просторів ютубу.

    10. MariAm Blog 
    Огляди коміксів, фільмів та інтерв’ю з цікавими творчими людьми. Авторка Мар’яна Янкевич.

    11. Канал Українського інституту національної пам’яті 

    12. імені Т.Г. Шевченка Тут ви знайдете цікаві відео на тему історії України (УПА, ОУН, Козаки, Прапор, Герб, Гімн, Бандера, Шухевич, Міхновський, Атило, Сірко, Шевченко). Ведучі: Брати Капранови.

    13. Ціна Держави 
    На цьому каналі розтлумачать бюджет так, що ви зрештою зрозумієте, куди діваються сплачені вами податки, і почали на це впливати.

    14. Бабай 
    Проєкт, присвячений «темному» мистецтву. Жахи, трилер, нуар, дарк-фентезі, міфологія, криваві історії, містика – все це ви знайдете на нашому сайті.

    15. Топ Школа 
    На каналі викладаються авторські відеоуроки з математики, інформатики, фізики та астрономії з 2 по 11 клас. Автор – Олександр Борисович.

    16. Огляд UA 
    Канал на якому ви зможете побачити огляди різних ґаджетів, новини ІТ техніки, звіти з заходів, поради, що придбати, а від чого краще відмовитися.

    17. Ньюспалм 
    Антирейтинг фейків, маніпуляцій, ганьби, зради та фейспалмів із життя українських ЗМІ.

    18. Телебачення Торонто
    Канал, що не потребує додаткової реклами. Але раз ви так наполегливо просите включити до збірки – ось, будь ласочка.

    19. polyphonyproject.com 
    Профейсійні багатоголосі записи українських народних автентичних пісень.

    20. Степан Процюк
    Відеорозповіді «Письменник про письменників: українська література очима Степана Процюка».

    21. Територія А 
    А ви знали, що Територія А досі існує? Так-так! Та сама – з Анжелікою Рудницькою. Тільки тепер на ютубі – регулярно з’являються нові та архівні відео.

    22. Книга-мандрівка. Україна 
    Мультсеріал, заснований на реальних подіях, описаних в ілюстрованому виданні «Книга-мандрівка. Україна».

    23. Alex Shutyuk
    Урбаністика, міський розвиток, новобудови, транспорт, громадські простори від львівського блогера.

    *Дякуємо за зібраний список Фейсбук сторінці По той бік новин

  • Віталій Портников: “Заява Гончарука – неповага до держави”

    Головна новина сьогоднішнього дня – заява про відставку, яку направив прем’єр-міністр Олексій Гончарук до офісу президента Володимира Зеленського.

    Цієї заяви можна було очікувати. Можна було очікувати тому, що організатори збору компромату на чиновника і його співробітників навряд чи обмежилися одним записом. Публікація плівок може бути сигналом про наявність таких серйозних компрометуючих даних, за які Гончарук повинен буде нести спільну відповідальність із Зеленським. Його заява про відставку – заклик до президента розділити цю відповідальність. Президент повинен або захистити Гончарука – можливо, від тих, від кого сам очільник держави безпосередньо залежить – або його позбутися.

    Але ця ситуація кланових торгів не повинна регулюватися шляхом оприлюднення документів, які не мають юридичної сили. Якщо прем’єр хоче від президента захисту – чи відставки – він повинен просто з ним зустрітися і все йому пояснити. І якщо рішення про відставку буде ухвалено – направити відповідну заяву до парламенту. До парламенту, а не до президентського офісу.

    Я розумію, що багато хто про це вже забув, але Україна – парламентсько-президентська республіка. Кандидатура прем’єра висувається і затверджується коаліцією. Саме перед Верховною Радою прем’єр-міністр складає свої повноваження. Саме депутати парламенту, а не президент і співробітники його офісу вирішують долю голови уряду і всього кабінету.

    Якщо вам не подобається такий порядок речей – міняйте Конституцію, повертайтеся до моделі президентсько-парламентської республіки, до часів Кучми і Януковича. Але поки зміни не відбулися – поважайте, будь ласка, Конституцію України. Поважайте державу, якій ви служите. Не перетворюйте її на пострадянську авторитарну потвору, в якій чиновники ігнорують закони заради прихильності самозакоханого правителя. Не дійте на потіху безграмотного дезорієнтованого натовпу. Натовп – не народ.

    Народ – це відповідальні люди, які поважають свою країну і її закони. І влада повинна захищати закон і право саме для того, щоб народ не перетворився на юрбу.

  • «Рагульство балконів і сірість кондиціонерів» – віцепрем‘єр-міністр Кулеба про “символ” України

    Віцепрем‘єр-міністр з європейської та євроатлантичної інтеграції України Дмитра Кулеба негативнo висловився щодо масово заскленних балконів і кондиціонерів на фасадах українських будинків. Він вважає це “рагульством” та “несмаком”.

    І перше, що він зробив у придбаній квартирі – попросив прораба демонтувати скло. Допис про своє ставлення до засклених балконів Кулеба написав у соцмережі.

    “Колись ми купили квартиру і почали там ремонт. Прораб був спантеличений, коли ми попросили його розстеклити успадкований нами балкон. Натякав нам, що це непрактично і нам треба не гарачкувати, а двічі подумати. Зрештою, балкон розстеклили, але будівельники так і не зрозуміли навіщо.

    Минулого року я давав інтерв’ю і мене запитали, що мене найбільше дратує в Києві після повернення із Страсбурга. Застеклені без поваги до фасадів та людей балкони і блоки кондиціонерів на фасадах. Вони скалічили обличчя міста – відповів я.

    Коли Zhenya Kuleba (ред. – його жінка) запропонувала мені на вибір футболку проекту #кимяє організації Місто-сад, я одразу обрав цю.

    Рагульство балконів і сірість кондиціонерів – ознака будь-якого куточка України. Це один з найбільш впізнаваних символів країни. Це якийсь загальнонаціональний несмак. На жаль. Але така реальність, до якої ми звикли. А звикати не можна. Можна з цього сміятися, журитися, рефлексувати чому ми такі, але не звикати.”

    Джерело: Україна неймовірна

  • Василь Курій: “Різдво з українцями, а вже потім зі світом!”

    Останнім часом надто багато дискусій, коли святкувати Різдво. «Експерти» та «історики» мають різні версії, коли і хто в українців забрав Різдво 25 грудня. Винні в тому «москалі», «росія», «комуністи». Було то за Петра 1, в 1918, 1923, 1929, 1936 і ще багато різних версій. Пишуть про дідів-прадідів, які святкували 25 грудня.

    А тепер по порядку.

    До 1582 року світ жив за Юліанським календарем – і Різдво всі святкували 25 грудня. В 1582 році прийняли Григоріанський календар. Католики перейшли на нього, а православні залишилися на Юліанському.

    З 1569 року українські землі – в складі Речі Посполитої, а та в 1582 році відразу перейшла на Григоріанський календар. Наша церква в побуті перейшла, а літургійне життя залишилося за Юліанським. Відтоді святкуємо Різдво 7 січня (25 грудня – за Юліанським).

    1596 рік, Берестейська унія, українська православна церква возз’єднується з Римом, з часом її назвуть греко-католицькою. В актах унії прописано і візантійський обряд, і Юліанський календар для літургійного життя, а це значить Різдво – 7 січня (25 грудня за Юліанським).

    Сумний 1946, псевдособор, РПЦ, потім вихід з підпілля. Незалежна Україна, створення УАПЦ, УПЦ, Томос, ПЦУ – дата незмінна: 7 січня.

    В 1923 році деякі православні церкви, щоби жити за більш точним Григоріанським календарем, створили собі альтернативний Новоюліанський, який майже такий самий як Григоріанський, який вони не хотіли прийняти як календар, створений Папою Римським. Але рухомі свята – Паска, Трійця – продовжують відзначати за Юліанським. Нерухомі ж, як Різдво, – за Новоюліанським.

    Шановні земляки, ваші діди та прадіди не святкували Різдво 25 грудня за Григоріанським календарем, цього апріорі не могло бути.

    До 1582 святкували 25 грудня, а це власне і є 7 січня за Григоріанським теперішнім побутовим.

    Я не проти 25 грудня, але для того має бути бажання всіх, або дуже-дуже критичної більшості українців.

    Слід ураховувати, що Українська церква й так розділена. А перехід на Григоріанський календар може тільки поглибити конфлікти. Українці мають бути найперше єдиними між собою. І хай нас цілий світ почекає – найперше святкуймо Різдво з українцями, а вже потім зі світом!

    Джерело: LMN

  • “Закрити центр Львова к бісовій матері для приватного автотранспорту!”

    Цими днями у Львові авто-армагеддон і всі спантеличені – ніколи такого не було і от знову. Тож я, на правах діаспори, вирішив прикинути собі так на пальцях…
    А як може не бути армагеддону у місті, де:

    – трамвайні маршрути лише на 15% змінені за останні 50 років;

    – де вулиці Центру в принципі не призначені для автомобільного трафіку і справлялись з ним лише при совєтах, коли, шоб купити машину, треба було 200 років стояти в черзі;

    – де практично ніхто не дотримується ПДР – навіть знаків та розмітки;

    – де немає цивілізованих платних паркінгів, а якби і були, то стояли б пусті, бо 15-20 грн за годину це «дорого» (так у Києві Бентлі з S-Klasse стояли в три ряди під «Парусом» при пустому підземному паркінгу уже на 2 рівні.);

    – де запаркувати машину і пройтись 100-200м до офісу є непідйомна задача і взагалі западло;

    – де люди живуть на Пекарській, але в офіс на Князя Романа поїдуть на машині, ну бо інакше нащо її було купувати таку дорогу?

    – де ніхто нікому не уступить дорогу, просто із принципу, бо якщо у того краща машина – то «він, скотина, накрав», а якщо гірша – то «пішов він в сраку, голодранець».

    І це приводить мене до простого і зрозумілого рішення!

    Закрити центр Львова к бісовій матері для приватного автотранспорту. Лише громадський і лоррі, які возять в магазини товари. Лоррі – з 5.00 до 7.00 і з 23.00 до 00.00, поза цим – зась

    Кому дуже треба – еквівалент 20 фунтів за півдня, платиться в кількох місцях для проїзду. Затримка – штраф, еквівалент 150 фунтів.

    Електромобілі і гібриди НЕ МАЮТЬ пріоритету і НЕ ПОЗБАВЛЕНІ зобов’язання платити, оскільки проблемою є не екологія, а трафік.

    Паркінги на Городоцькій, Личаківській та інших магістралях, що ведуть у Центр, перехоплюючі з правом отримання квитків на трамвай, безкоштовно, за умови пред’явлення «тікету» з паркінгу.

    Назавжди заборонити маршрутки – тільки рейсові автобуси з низькою підлогою, двосекційні, щоб легше повертати у вузьких вулицях.

    UBER Shuttle дуже рекомендується.

    Все зовсім не складно.

    Потрібно лише бажання.

    Автор: Любомир Футорський

  • Мрію, коли в Харкові чи в Одесі на твою українську тобі не скажуть: «ви са Львова?»

    Мрію про той день, коли ми перестанемо казати «мова калинова» чи «наша солов’їна мова». Бо говоритимуть нею не солов’ї, а люди, та й калина тут ні при чому.

    Коли не будемо поширювати картинки про надзвичайну любов до мови з проханням ставити плюсики, бо ця любов стане непоказна, неусвідомлена, бо ж ми не кажемо, що любимо воду чи повітря, без яких теж не уявляємо свого існування.

    Коли спокійно, без напруження ходитимемо в магазини чи заклади громадського харчування, бо будемо певні, що почуємо там лише державну мову.

    Не будемо злитися, їдучи в транспорті, бо там ніколи не лунатиме музика, а якщо й буде, то лише українськомовна.

    Коли в Харкові чи Одесі тобі на твою українську не скажуть: «ви са Львова?», «ви нє мєстний?».

    Коли мова перестане бути зброєю, а стане звичайним засобом комунікації українців.

    Коли ми перестанемо випрошувати чи агресивно відстоювати своє право на українське, бо це втомлює й дратує. А хочеться, щоб повсюдно запанував український світ, в якому українцю стане жити комфортно й спокійно. Бо ми ж за своєю природою зовсім не агресивні й не злі. Просто не треба нас злити.

    А сьогодні — зі святом усіх нас, з Днем української мови! Сьогодні вона все ще дуже потребує нашого захисту й підтримки.

    *Пост за 9 листопада від Лесі Маланюк до Дня української писемності та мови

  • Як зменшити кількість транспорту на дорогах Львова?

    Проспект Чорновола став одним із перших у Львові, де виокремили смугу для громадського транспорту. Найближчим часом у місті сподіваються надати такий самий пріоритет автобусам, тролейбусам та трамваям на вулицях Липинського, Стуса, Хмельницького та на проспекті Червоної Калини.

    Уже понад рік тривають розмови про облаштування делініаторів на вулиці Свєнціцького у місті, щоби покращити рух трамваїв №8 до центру Львова. Заступник директора департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міськради Андрій Білий розповів у своєму відеоблозі, що виділені смуги громадського транспорту можуть суттєво покращити ситуацію із заторами на дорогах, передає кореспондент 032.ua.

    Як переконує посадовець, у Європі вже давно зрозуміли, що неможливо розбудувати інфраструктуру таким чином, щоби всім охочим їздити автомобілями вистачало місця. Відтак, там запровадили Сталу міську мобільність, яка передбачає забезпечення можливості доступного проїзду всім, але різними способами, у тому числі й альтернативними до приватних видами транспорту.

    Через перехрестя Чорновола – Городоцька, за даними Андрія Білого, щохвилини проїжджає 20 – 25 автомобілів, у яких перебуває 1 – 2 людини. За годину це близько 1200 автомобілів, або ж в середньому 1800 людей.

    На тому ж самому перехресті, за хвилину проїжджає 5 – 10 автобусів, у кожному з яких перебуває 100 людей. За годину – це від 300 до 600 одиниць громадського транспорту, які перевозять приблизно 60 тисяч пасажирів.

    Тому стає очевидною перевага облаштування виокремленої смуги для громадського транспорту по “артерії”, яка з’єднує північні території Львова із центром міста. Мета облаштування такої смуги в тому, щоб зробити транспорт прогнозованим, змусити його курсувати за графіками та вивільнити його від заторів.

    Зараз у місті також планують встановити делініатори на вул. Свєнціцького, щоби виокремити в транспортному потоці трамвай №8 (Сихів – площа Соборна), який зараз має 80% виділеної смуги на маршруті.

    Городоцька. Фото Го “Зручне місто”

    “Трамвай усю цю ділянку (80% маршруту) проїжджає швидше, ніж маленький кусочок дороги від Академії мистецтв до Стрийського базару. Усього 25 автомобілів займають смугу, через що страждають тисячі людей. Якщо ми пришвидшимо рух трамвая на цій ділянці, це дозволить перевозити на 30% більше людей за допомогою тієї самої кількості трамваїв”, – зауважив Андрій Білий.

    Посадовець додав, що запровадження смуги для громадського транспорту на пр. Чорновола дозволило пришвидшити рух тролейбусів від кільця на вул. Липинського до проспекту Свободи. Тепер тролейбус може доїхати до центрі міста за 7 – 8 хвилин, тоді як автомобілі – за 20 хвилин.

    “У Європі зрозуміли, що розв’язки не вирішують питання із заторами. Бувають місця, де вони потрібні – це, зазвичай, на виїздах з міста, а всередині міста надається перевага

    Альтернативним засобам пересування: рух пішки, велосипедом, громадським транспортом. Якщо це зробити якісно, то потреба в автомобілекористуванні зменшиться”, – резюмував посадовець.