Колишня очільниця МОЗ Уляна Супрун розвіює черговий міф, але цього разу не медичний.
Чи чули ви колись байки про те, що українську мову нібито вигадали штучно? Людям при здоровому глузді може здатися, що навіть говорити серйозно про відверті нісенітниці немає потреби. Однак, російська пропаганда та здоровий глузд — це два паралельних всесвіти. І у всесвіті, який створюють пропагандисти, доволі часто підіймають питання “штучності” української мови, – пише Супрун у своєму Фейсбуці.
Знецінення мови — улюблений інструмент у гібридній війні росіян. Тільки погляньте скільки теорій вони розробили в цьому напрямку ⬇
- З останніх інцидентів — Путін заявив, що довгий час росіяни та українці розмовляли однією мовою. А перші відмінності виникли в 16 столітті в результаті полонізації території, яка входила до складу Речі Посполитої.
- Пропагандистський сайт Russia Today розповсюдив статтю у відповідь на слова ексміністра закордонних справ Павла Клімкіна, в якій він назвав Україну «спадкоємицею Київської Русі», а появу Росії та Білорусі пояснив відділенням від Київської Русі. Один із “експертів” пропагандистів назвав літературну українську мову створену СССР та доволі “штучною”. Про це писав Stopfake.
- Також є міф про те, що українську вигадав Іван Котляревський заради забавки, коли писав “Енеїду”. Нібито вона складається з південноросійських говірок шляхом спотворення загальнослов’янської фонетики.
- Є навіть ціле відео про те, як нібито створювали українську мову, і воно зібрало майже 350 тисяч переглядів. Російський “інтелектуал” розповідає, що українська мова складається з південноруських діалектів, які відрізнялися від російської літературної норми. Він наводить кілька українських слів, що мають іншомовне походження і вважає, що це вказує на штучність української. Хто саме “конструював” українську він не говорить. А ще ігнорує той факт, що слова іншомовного походження присутні і в будь-якій іншій мові також.
Можна просто ігнорувати це і жити далі. Однак, масштаби російської пропаганди такі великі, що якщо ми просто закриватимемо очі, то одного дня ризикуємо прокинутися в повністю фейковому світі, де вже ніхто не зможе відрізнити правду від брехні.
Ми дотримуємося думки, що завжди краще не мовчати та наводити правдиві аргументи. Підготували спростування про те, чому це все брехня — беріть на озброєння, якщо доведеться вступити в полеміку з цього приводу. А це може бути досить скоро, в контексті атак на українську мову, які останнім часом посилилися в нашій країні. https://bit.ly/31lReSy
1. Закиди українській мові щодо штучності виникали ще десятки років тому, а Путін — не перший російський диктатор, який переймається питаннями мовознавства. У 1950 році в газеті “Правда” вийшла стаття Сталіна під назвою «Марксизм та проблеми мовознавства». Обидва авторитарних лідери використовували лінгвістичні питання в угоду політичних мотивів. Об’єднує їх і те, що їхні погляди не відповідають дійсності.
Перший документ, який спростовує твердження Путіна про те, що росіяни та українці говорили однією мовою до 16 сторіччя — 2-х томний словник староукраїнської мови 14-15 століття, який видали за час совєтів. Тобто за 200 років до 16 століття в українській мові вже вистачало властивих лише їй ознак для того, щоби скласти такий словник. https://bit.ly/2EPpK0e
У 14 столітті українські землі тільки увійшли до складу Польського королівства та Великого князівства Литовського. Тому про жодну полонізацію руської чи давньоруської мови також не можна стверджувати. Значний обсяг специфічних рис української мови сформувався до входження в орбіту польської корони. Власне і саме поняття “давньоруської мови” скоріше є ідеологічним конструктом, а не фактом, підтвердженим наукою.
Для совєцької, а згодом російської пропаганди було вигідно казати, що давню Русь населяв один народ, який розмовляв однією мовою. Це підсилює їхній міф про “братні” народи, які колись були розділені, але совєцька влада всіх об’єднала. Насправді ж досі немає достатньо фактів, які б вказували, якою мовою говорили в Київській Русі.
Писемні документи, які дійшли до нашого часу писались не побутовою, а церковно-слов’янською мовою — саме штучною мовою, якою люди фактично не розмовляли. Однак, системний лінгвістичний аналіз матеріалів, куди все ж потрапили слова з побутової мови (наприклад, помилки писарів, які не дуже розумілися на церковнослов’янській, берестяні грамоти або ж графіті на стінах Софії Київської) доводить, що на території Київської русі побутували різні діалекти. https://bit.ly/2PlAeGr
Українська, білоруська, російська скоріш за все формувались не відокремленням від однієї мови, а шляхом абсорбування різних діалектів в межах певних мовних масивів. У випадку української мови південного мовного масиву Русі. https://bit.ly/3fsJoLZ
Висновок: крім брехні Путіна, очевидно одне: процес утворення мови — це складне і заплутане явище, вивченням якого мають займатися професійні лінгвісти, а не диктатори.
2. Міф про те, що українська мова штучно створена в СССР спирається на Український правопис 1928 року за підписом Народного комісара освіти Миколи Скрипника (документ можна подивитись тут https://bit.ly/2DgDTD2). Зазвичай цей правопис називають Харківським, або Скрипниківкою. В документі робота названа саме впорядкуванням правопису, а не його створенням. Дивно, що “експерти” та “науковці”, які посилаються на цей документ, щоб заперечити самодостатність української мови, нічого не знають про українську літературу, яка існувала за сто років до виходу Харківського правопису. Це
Іван Котляревський, Тарас Шевченко, Пантелеймон Куліш, Леся Українка, Іван Франко, Ольга Кобилянська та багато інших. Тому закиди про те, що в совєти створили українську бо в кожній республіці мала бути література відверта дурня. Українська література була до совєтів, при совєтах і прекрасно себе почуває без совєтів.
3. Чи міг Іван Котляревський вигадати українську мову “по приколу”, щоб висміяти неграмотне спілкування неосвічених людей, як стверджує наступний міф? Здається, комусь в Кремлі треба читати більше української класики. По-перше, Котляревський написав “Енеїду” мовою свого народу. Так розмовляли звичайні люди на окупованих Російською імперією землях у 18 столітті. По-друге, окрім “Енеїди”, Котляревський також написав чудову п’єсу “Наталка Полтавка” у 1819 році. Вона не є сатирою, це цілком серйозний твір, який також написаний прекрасною українською мовою.
4. Міф про те, що українську “штучно створили”, щоби розділити “братній” має такий самий рівень аргументації, як і теорії змови щодо пласкої землі.
Взагалі практика штучного створення мов існує — це називається лінгвопроєктування. Воно ділиться на два види: апріорне (створення мови з нуля і таке практикували до 18-19 століття) і апостеріорне — створення мови за допомогою елементів мов, що вже існують. Найбільш відомими є апостеріорні мови, наприклад такі: волапюк, есперанто, ідо. Ці штучні мови належать до такої галузі мовознавства як інтерлінгвістика. Її основною проблематикою є вивчення міжнародних мов-посередників (https://bit.ly/2ESLFDT). Тобто зазвичай штучні мови створюються для полегшення міжнародного спілкування. Такі мови мають прості правила граматики та обмежений лексичний запас для спрощення їх вивчення. Навряд чи українську можна назвати простою у вивченні чи «створеною» з метою міжнародного спілкування.
Розпізнати подібний вкид щодо української мови зовсім не складно. Для цього не потрібно вивчати мовознавство, достатньо звернути увагу на логічні помилки та розбіжності в “теоріях” “знавців” походження української мови. Наприклад, одні “створюють” українську в кінці 17 сторіччя, інші в період 20 сторіччя, ще одні присуджують їй виникнення у 16 столітті.
Також версії різняться у тому хто та навіщо “створив” мову. В одному випадку це Котляревський, який написав Енеїду задля забави, а її “недолуга” мова прижилась. В інших випадках це або вплив польської лексики, або створення в СРСР.
Такі розбіжності вказують не на науковий характер дискусії в питанні виникнення української мови. А на політичний підтекст, де українська стає інструментом маніпуляцій. Переважна більшість брехні про мову походить з Росії, яка веде війну з Україною. Згадуйте про це щоразу, коли натрапляєте на подібний контент. Бо це означає, що вас вчергове хочуть зневірити у власній самобутності, незалежності та свободі. Які, зокрема, нам забезпечує сильна позиція української мови в державі.
