Цікаве

5 Липня, 2017

Україна у звуках: забуті традиційні музичні інструменти

Україна – одна з наймузичніших та найспівучіших націй у світі. Споконвіку пісня приходить до нас у материній колисковій та супроводжує впродовж усього життя: у роботі, і в коханні, в смутку і в радості. А яка ж пісня без музики? Саме музичні інструменти є яскравим доказом надзвичайно глибокої музичної культури українців.

Своїм корінням українські народні музичні інструменти сягають ще часів Київської Русі, вони змінювалися впродовж століть відповідно до змін у культурі, побуті та звичаях. Так поступово набули національних ознак. Зараз ми маємо чимало забутих музичних інструментів, які нам навряд чи колись вдасться почути.

Пропонуємо вам добірку цих трішки дивакуватих інструментів 🙂

Жалійка

Жалійка – це духовий інструмент. На вигляд, як дерев’яна дудка, у кінець якої вставляється пищик. У верхній частині вона має 6-9 отворів для підсилення звуку. На кінець трубки одягається розтруб, він виготовлюється з коров’ячого рогу або берести. Жалійка має різкий, голосний, гугнявий звук. Інструмент використовується в п’єсах награвального, танцювального характеру. Почути жалійку можна у виконанні сучасного український етно-хаос гурту ДахаБраха.

Цитра

Цитра – давній струнний щипковий інструмент у формі пласкої, спереду трохи зігнутої резонансної скриньки з круглим вирізом посередині. На її грифі з металевими поріжками натягнуто 5 металевих струн для виконання мелодії за допомогою плектора, який одягають на великий палець правої руки.

Цей старовинний музичний інструмент нині рідкість в Україні. Справа в тому, що саме цитру оголосили націоналістичним інструментом і почали знищувати. Проте в середині 19 століття цей інструмент користувався великою популярністю. Недорога і “портативна” цитра заміняла українцям із середнім достатком фортепіано. Часто саме такий музичний інструмент можна було зустріти в сім’ях вчителів і священиків.

Але з приходом радянської влади все змінилося. Адже перший варіант українського гімну був написаний для виконання саме під цей музичний інструмент! Так цитра була забута.

ЛІРА

ЛІРА – струнний щипковий музичний інструмент з найдавніших часів. В Україні ліра була напарницею кобзи та бандури. Часто на ній виконували сумні пісні, канти, псалми, думи, хоча в репертуарі лірників були і веселі танцювальні пісні. Адже лірник міг “задати жару” і на весіллі!

Переважно сумний репертуар був обумовлений надривним тембром ліри. Тривалий час традиція гри на цьому інструменті була забута. Зараз послухати її можна під час виступів ансамблів, які грають етнічну музику.

Трембіта

У музичному побуті мешканців Карпат нерідко можна зустріти такий екзотичний інструмент, як трембіта. У старовину вона була сигнальним інструментом, звуки якого долинали на відстань понад 10 км. Зовні трембіта – це дерев’яна конусоподібна трубка довжиною 3-4 метри. Виготовити трембіту не просто. Роблять її з ялиці або ялини. Найкращим вважається “Громовиця” – дерево, в яке влучила блискавка. Цікаво, що, незважаючи на свою довжину, трембіта важить максимум 1,5 кг.

Дримба

Дримба – є доволі розповсюдженим інструментом у Західній Україні, його часом називають – варган, у лемків – орган. Дримба нагадує невелику металеву підкову, кінці якої подовжені паралельно один одному. У центрі закріплений сталевий язичок із загнутим кінчиком.

Грають на дримбі в такий спосіб: лівою рукою прикладають дримбу до губ, щоб вона торкалася зубів, а правою смикають за металевий прутик. Утворюється характерна вібрація. На цьому інструменті і досі люблять грати на Гуцульщині. А в Закарпатському народному хорі був відомий ансамбль дримбарів з 45 учасників. Подібні ансамблі є селах Івано-Франківської області.

Цимбали

Цимбали – струнний ударний музичний інструмент, який має дерев’яний корпус трапецієподібної форми з натягнутими на ньому струнами. Звуки на цимбалах утворюються завдяки ударам палички (або колотушки) по струнах.

Цимбали зараховують до найстаріших музичних інструментів. В Україні на них почали грати вже в 17 столітті. Цей інструмент був невід’ємною частиною усіх весіль та інших народних гулянь.

Подібними на цимбали є гуслі або лежача арфа, звук якої утворюється завдяки защипуванню пальцями струни. Однак достеменних відомостей про форму українських народних гусел, а тим більше про кількість їхніх струн, їхній стрій та звукоряд, ми не маємо. Нині вони в Україні вже зовсім вийшли з ужитку.

Басоля

Басоля – струно-смичковий інструмент, який ззовні нагадує скрипку або віолончель, але він, як правило, більший і набагато гучніший по звуку. Вона мала три або чотири струни і грали на ній лукоподібним смичком. Потреба у створенні басолі виникла в народній музичній практиці тоді, коли почали виникати інструментальні ансамблі. І зараз вона використовується лише в ансамблях троїстих музик.

Коза

Коза (дуда). Один із найулюбленіших у народі інструментів. Найбільш розповсюджена його назва – волинка. Вона виготовляється з вичиненої шкіри кози або теляти. З цієї шкіри роблять суцільний міх, який служить резервуаром для повітря. В один з отворів міха вставляють трубку, через яку музикант вдуває повітря. Друга трубка – ігрова. У ній, крім пищиків, є 6 отворів для зміни висоти звуку. Раніше вона використовувалася пастухами, а також була у музичному побуті козаків-запорожців. А зараз цей оригінальний інструмент зустрічається в селах Гуцульщини та Бойківщини.

Бугай

Бугай – старовинний музичний інструмент, зберігся переважно у Західній Україні. Роблили цей інструмент самі музиканти: у невеличкій дерев’яній конусоподібній діжечці верхній отвір з двох боків обтягують шкірою. В центрі прикріпляють пучок конячого волосся. Техніка гри дуже проста. Музикант брав бугая під руку, і зволоженими у квасі чи пиві руками смикав за волосся. Так виникав ревучий звук, схожий на ревіння бугая. Звідси і назва.

Козобас

Козобас – з’явився лише наприкінці 60-х років минулого сторіччя. Його перший зразок зробили в Національному українському народному хорі імені Григорія Верьовки. Майже одночасно подібну химеру змайстрували й у Київському оркестрі народних інструментів.

Раніше на Івано-Франківщині був такий звичай: коли музиканти вже залишали весілля, а гостям ще хотілося танцювати, тоді вони брали відро, встромляли у нього коромисло, прив’язували дрота до дужки відра і верхнього кінця коромисла, а потім палицею протягували по ньому. Такий “інструмент” розважав гостей на 5-7-й день весілля, також з ним колядники супроводжували різдвяну “козу”, імітуючи її “голос”.

Кобза

Українська кобза – вже давно забутий струнно-щипковий народний інструмент, поріднений, з одного боку, зі східною домброю або дутаром, а з другого – з російською балалайкою. Це лютнеподібний інструмент з овальним або наближеним до круглого корпусом, з довгим грифом і трьома струнами. Мандрівні співці, часто незрячі, співали про тяжку долю, яка випала на долю українців та боротьбу за свободу. Акомпанували вони собі саме на кобзі, тому їх і називали кобзарями. Кобза була справді народним інструментом українців у 16-17 століттях, але потім її витіснила більш досконала – бандура.

Бандура

Це струнно-щипковий інструмент, оригінальний витвір українського народу, який походить від кобзи. Окрім основних струн є ще приструнки, натягнені на деці інструмента. Завдяки цій особливості бандуру можна охарактеризувати як інструмент, що поєднує особливості двох інших: лютні й цитри. Цей складний інструмент вимагає неабияких навичок гри. Концертні бандури налічують до 65 струн! Навчитися грати на бандурі непросто. Адже діткам, які вперше за неї сідають, потрібно впоратися з важким інструментом вагою 8 кг!

Торбан

Це бандура з басами, протягненими від додаткової головки паралельно грифу інструмента. Він схожий за назвою та частково за зовнішнім виглядом із західноєвропейським лютнеподібним інструментом – теорби, проте в останнього немає приструнків. Цей інструмент також називали “панською бандурою”. Адже він вимагав до себе дбайливого ставлення та віртуозної гри виконавця. Раніше торбан вважався прикрасою концертних вечорів.

Існують чутки, що на ньому любили грати українські гетьмани Іван Мазепа та Петро Дорошенко. Але в другій половині 19 століття торбан поступово зникає. Однією з причин вважають його високу вартість – він був мало доступний простим людям. Крім того, досить габаритний інструмент мав складну конструкцію. Лише в кінці минулого століття київські майстри почали відроджувати традицію виготовлення торбану.

Тулумбас і литаври

Один із видів військових барабанів в Україні мав назву тулумбас. Він мав вигляд казаноподібного барабану з однією мембраною. Два казаноподібних барабани різних розмірів мають назву литаври. Великі литаври були в Запорозькій Січі. Біля них перебував спеціальний литаврист – довбиш. З їх допомогою скликали раду старшин, повідомляли про загрозу ворожого нападу і навіть передавали накази під час бою. Вирушаючи в похід, тулумбаси (вони ж литаври) брали з собою, прив’язуючи їх до сідла. Кажуть, що гул тулумбасів і пронизливе тріщання бубнів сіяли паніку у ворожому війську.

Джерело: UaModna

2 Липня, 2017

Вперше у Львові. Топ-14 цікавих фактів, якими варто поділитися

Безперечно, Львів може пишатися тим, що завжди був найбільш «європейським» містом України, а іноді крокував навіть попереду самої Європи. І все найперше, найкраще, найбільше, найпередовіше, що було написано, надруковано, збудовано, винайдено, засновано – це все могло бути зроблено лише у Львові.

1. Перша книга

В 1574 – Іван Федоров надрукував у Львові першу в Україні книгу – «Апостол». Вигнаний зі столиці Московії реакційним духовенством першодрукар Іван Федоров прагне до «богоспасенного міста Львова», де у власній друкарні за свій рахунок з допомогою небагатих львівських міщан друкує «Діяння та Послання Святих Апостолів». Перша українська книга відрізняється великим форматом, різноманітністю та високим рівнем художнього оформлення і поліграфічного виконання. Львівський «Апостол» видрукуваний накладом, досить великим для свого часу, – 1 200 примірників. На сьогодні збереглося близько 100 примірників видання у найбільших бібліотеках України, а також Росії, Польщі, Болгарії, США та інших країн.

2. Перша залізниця

В 1859 році почалося прокладання колії з Перемишля до Львова протяжністю 97,6 км. В жовтні 1861 року завершили будівництво Львівського вокзалу, який у майбутньому мав служити відправним центром для чотирьох напрямків: зі Львова до Кракова, Чернівців, Бродів та Підволочиська. Перший пасажирський потяг прибув з Перемишля до Львова 4 листопада 1861 року в 14:30. На всіх станціях його курсування – в Медиці, Мостиськах, Судовій Вишні, Погоди – поїзд вітали сотні селян, приїзд «сталевого коня» урочисто зустрічали місцеві музиканти.

3. Перший хокейний матч

В 1905 році – у Львові відбувся перший в історії України хокейний матч за міжнародними правилами. Завдяки зусиллям Львівського ковзанярського товариства 1908 року у Львові почалися перші тренування хокеїстів. А на початку 1909 року відбувся перший в історії України хокейний матч за міжнародними правилами. З нього почалася славна ера львівського хокею, представники якого згодом захищали кольори різних збірних. В цей же час відбувається становлення і українського національного хокею в рамках товариства «Україна».

4. Перша пошта

В 1629 році італієць Роберто Бандінеллі започаткував у Львові першу в Україні міську пошту європейського зразка, яка регулярно доставляла листи для мешканців міста з усіх куточків Європи. Польський король Сигізмунд Третій надав Бандінеллі привілей на утримання регулярної королівської пошти і титул «королівського постмагістра». Львів’яни могли щосуботи відправляти й одержувати листи з усієї Європи, але ці послуги коштували неймовірно дорого. Папір у ті часи був дуже важким, тому відправка лише шести грамів кореспонденції, наприклад до Гданська, дорівнювала денній платні кваліфікованого ремісника.

5. Перша у світі гасова лампа

В 1853 році, в аптеці «Під золотою зіркою» у Львові, на вулиці Коперника, фармацевтами Йоганом Зегом та Ігнациєм Лукасевичем винайдено першу у світі гасову (нафтову) лампу. Дослідники за наполяганням свого шефа аптекаря Міколяша намагалися добути з нафти спирт, проте несподівано винайшли найраціональніший метод крекінгу нафти. З цього часу гас став найбільш уживаним у світі продуктом освітлення, яким навіть зараз, ще користується третина людства.

6. Перша пивоварня

В 1715 – у Львові засновано першу в Україні пивоварню. Пиво варили у Львові з найдавніших часів. А перша згадка про цех пивоварів датується 1425 роком. У другій половині сімнадцятого століття граф Станіслав Потоцький видає свій указ, згідно з яким проживаючим на приналежних йому землях ченцям-єзуїтам передається у власність ділянка землі для побудови броварні, «щоб пиво варити своє і добре». Таким чином у 1715 році на Клепарові постало перше в Україні промислове броварське підприємство. Виготовлено в умовах суворого контролю якості продукції отцями-єзуїтами, львівське пиво дуже швидко набуло популярності як в регіоні, так і на далеких теренах Центральної Європи.

7. Перший пам’ятник

На початку XVIII століття у Львові встановлено пам’ятник польському гетьману Станіславу Яблоновському – перший пам’ятник в Україні. Яблоновський був захисником Львова від останнього наїзду татар 1695 року. У середині XIX століття монумент перенесли на місце біля теперішнього Національного музею на проспекті Свободи, після чого цю центральну вулицю міста стали називати Валами Гетьманскими. У тридцяті роки XX століття пам’ятник виявився тут зайвим і його перенесли на Трибунальську площу до костелу Єзуїтів, звідки він у 1944 році, після заняття Львова Червоною армією, безслідно зник.

8. Перший університет

В 1661 році було засновано перший в Україні університет – Єзуїтська академія. За умовами Гадяцької угоди 1658 року між Україною і Польщею, в Україні мали відкритися два православних університети (академії). Один з них перебував у Києві, другий повинен був відкритися у Львові. В цих містах вже не могло бути вищих навчальних закладів іншого віросповідання, а отже, єзуїтська колегія повинна була бути закрита. Добре розуміючи наслідки такого рішення, єзуїти домоглися перетворення своєї колегії на університет. Указ про це підписав король Ян Казимир 20 січня 1661 року, і цей день вважається датою заснування Львівського університету.

9. Перша у світі повітряна куля

В 1784 році у Львові запущено першу у світі повітряну кулю з автоматичним пальником на рідкому пальному для підігріву повітря у балоні. Це сталося усього через дев’ять місяців після польоту кулі братів Монгольф’є, пальним для якої служила солома!

10. Перша газета

В 1749 році у Львові вийшло декілька номерів першої в Україні газети ( «Kurier Lwowski»), а 1776 року почала виходити газета «Gаzette de Leopol» (тижневик) – перша регулярна газета в Україні. 1811 року у Львові вийшла найстаріша з існуючих зараз в Україні газет і найстаріша з існуючих зараз у світі польських газет «Gazeta Lwowska», а 1848 першу в історії газета українською мовою «Зоря Галицька».

11. Перший парк

У другій половині XVI століття засновано найстаріший парк в Україні – Єзуїтський (тепер парк імені І. Франка). Чотириста років тому на цьому місці були міські лани, але пізніше ця земля перейшла у приватні руки. Наприкінці XVI століття багатий львівський міщанин Ян Шольц-Вольфович заклав тут парк, витративши на його впорядкування 1600 золотих. Згодом він видав свою доньку заміж за італійця Антоніо Массарі, посла Венеційської республіки у Львові, і парк перейшов до його зятя. Массарі впорядкував парк на італійський манер. 1855 року парк знову перейшов у власність міста, таким чином ставши одним із найстаріших муніципальних парків Східної Європи.

12. Перший міський театр

В 1776 році відбулося відкриття першого професійного театру у Львові. Німецька трупа театру під керівництвом Франца Геттрсдорфа складалася з акторів та співаків, невеликого хору та оркестру. Колектив брався за різні жанри: оперу, оперету, комедію, пантоміму, балет. Згодом театральна група розмістилася у скасованому декретом цісаря Йосифа II і перебудованому під театральний зал костелі францисканського монастиря на теперішній вулиці Театральній біля середньої школи № 62. Центр львівського театрального життя вирував у цій будівлі до будівлі 1843 року скарбківського театру (тепер імені Марії Заньковецької).

13. Перший футбольний матч

1894 року у Львові завершили будівництво на території теперішнього Стрийського парку стадіону британського стилю з футбольним полем та трибунами на 7 000 місць. А 14 липня 1894 року тут відбулася визначна подія в історії українського футболу – перший футбольний матч між командами товариства «Сокіл» Львова і Кракова. «Gazeta Lwowska» повідомляла, що львівські футболісти грали у сірих гімнастичних штанях і білих футболках, а футболісти Кракова – у синіх штанях і білих футболках. Львів’яни перемогли, м’яч на 6-ій хвилині забив у північні ворота учень гімназії Володимир Хомицький.

14: Перший готель

Близько 1785 року на місці теперішнього Музею етнографії на проспекті Свободи підприємець Йоганн Прешель спорудив триповерхову будівлю – перший львівський готель, який називався «Під римським цезарем». Для будівництва використовували цеглу розібраного шпиталю Святого Духа на нинішній площі Івана Підкови. На початку XIX століття будівля готелю вважалася найбільш імпозантною кам’яницею на Нижніх Валах після губерніального управління. На сьогоднішній день у Львові більше популярна оренда квартир цодобово, але також є багато прекрасних готелів.

Джерело: http://senfil.net/

2 Липня, 2017

«Бумбокс» презентує новий альбом на львівському велотреку

Презентація EP «Голий Король» групи «Бумбокс» відбудеться 23 вересня на велотреку СКА у Львові. На цій локації колектив виступить вперше.

Деталі львівського концерту менеджмент групи оприлюднив 29 червня на Facebook-сторінці.

У міні-альбом «Голий Король» увійшло шість композицій: «Колишня», «Голий Король», «Болельщик», «Сталеві квіти», «Вечір в Ріо» (разом з групою O.Torvald) і акустична версія пісні «Люди».

Офіційний реліз платівки відбудеться в серпні, а вже у вересні в Чернівцях розпочнеться концертний тур на підтримку нового альбому, що охопить понад двадцять українських міст.

Як пише Bit.ua, закрита презентація альбому «Голий Король» відбулась в останній день весни на київській студії звукозапису «Звукоцех». Першими слухачами нових пісень були журналісти і друзі колективу.

«Сенс головної пісні досить простий — не покладайте на месію своїх надій, тому що наше з вами майбутнє залежить тільки від нас. Король завжди голий. Король рок-н-ролу, король країни, король будь-чого. Ми всі тільки люди, і все залежить від нас. Ми повинні контролювати свого короля», — зазначив на презентації фронтмен Андрій Хливнюк.

Нагадаємо, попередні концерти групи «Бумбокс» у Львові відбувалися в Палаці спорту «Україна». Велотрек СКА — новий виклик для колективу. Лише трибуни (на враховуючи двох фан-зон) львівського велотреку вміщають понад три тисячі осіб.

Джерело

1 Липня, 2017

Чому вам ніхто нічого не винен?

У 1966 інвестиційний аналітик Гаррі Браун на Різдво написав своїй дев’ятирічній дочці лист, який до цих пір цитують. Він пояснив дівчинці, що нічого в цьому світі – навіть любов – не можна сприймати, як даність.

Привіт, мила.

Зараз Різдво, і у мене звичайна проблема – який подарунок тобі вибрати. Я знаю, що тебе радує – книжки, ігри, сукні. Але хочу подарувати тобі щось таке, що залишиться з тобою довше, ніж на кілька днів або навіть років. Я хочу подарувати тобі щось, що буде нагадувати тобі про мене кожне Різдво. І, знаєш, мені здається, я вибрав подарунок. Я подарую тобі одну просту правду, яку мені довелося засвоювати багато років. Якщо ти зрозумієш її зараз, ти збагатиш своє життя сотнями різних способів і це захистить тебе від маси проблем в майбутньому.

Так ось: тобі ніхто нічого не винен.

Це означає, що ніхто не живе для тебе, моя дитино. Тому що ніхто не є тобою. Кожна людина живе для себе самої. Єдине, що вона може відчути – це своє власне щастя. Якщо ти зрозумієш, що ніхто не повинен організовувати тобі щастя, ти звільнишся від очікування неможливого.

Це означає, що ніхто не зобов’язаний тебе любити. Якщо хтось тебе любить – значить, в тобі є щось таке особливе, що робить його щасливим. З’ясуй, що це, постарайся зробити це сильнішим, і тоді тебе будуть любити ще більше.

Коли люди щось роблять для тебе, це відбувається тільки тому, що вони самі хочуть це зробити. Тому що в тебе є щось важливе для них – щось, що викликає у них бажання сподобатися тобі. Але зовсім не тому, що вони тобі повинні. Якщо твої друзі хочуть бути з тобою, це відбувається не з почуття обов’язку.

Ніхто не повинен тебе поважати. І деякі люди не будуть до тебе добрі. Але в той момент, коли ти зрозумієш, що ніхто не зобов’язаний робити тобі добро, і що хтось може бути з тобою недобрий, ти навчишся таких людей уникати. Тому що ти їм теж нічого не винна.

Ще раз: ніхто тобі нічого не винен.

Ти повинна стати кращою насамперед для себе самої. Тому що якщо у тебе вийде, інші люди захочуть бути з тобою, захочуть давати тобі різні штуки в обмін на те, що ти можеш їм дати. А хтось не захоче бути з тобою, і причини будуть взагалі не в тобі. Якщо таке трапиться – просто шукай інші відносини. Нехай чужа проблема не стає твоєю.

У той момент, коли ти зрозумієш, що любов і повагу оточуючих треба заробити, ти вже не будеш чекати неможливого і ти не будеш розчарована. Інші не зобов’язані ділитися з тобою власністю, почуттями або думками. А вже якщо вони це зроблять – то тільки тому, що ти це заробила. І тоді ти зможеш пишатися любов’ю, яку ти заслужила і щирою повагою друзів. Але ніколи не можна приймати все це як належне. Якщо ти це зробиш – ти всіх цих людей втратиш. Вони не «по праву твої». Домагатися їх і «заробляти» їх треба щодня.

У мене як гора з плечей звалилася, коли я зрозумів, що мені ніхто нічого не винен. Поки я думав, що мені належить, я витрачав жахливу кількість зусиль, фізичних і емоційних, щоб отримати своє. Але насправді ніхто не зобов’язаний мені гарною поведінкою, повагою, дружбою, ввічливістю або розумом. І в той момент, коли я це зрозумів, я став отримувати набагато більше задоволення від всіх своїх відносин. Я сфокусувався на людях, які хочуть робити ті речі, які мені від них потрібні. І це послужило мені хорошою службою – з друзями, партнерами по бізнесу, коханими, продавцями і незнайомцями. Я весь час пам’ятаю, що я можу отримати те, що мені потрібно, тільки якщо ввійду в світ свого співрозмовника. Я повинен розуміти, як він думає, що вважає важливим, чого він в кінці кінців хоче. Тільки так я можу отримати від нього щось, що потрібно мені. І тільки зрозумівши людину, я можу сказати, чи потрібно мені від неї насправді щось.

Не так просто підсумовувати в одному листі те, що мені вдалося зрозуміти за багато років. Але може бути, якщо ти будеш перечитувати цей лист кожного Різдва, його сенс буде для тебе з кожним роком трохи яснішим.

30 Червня, 2017

Де купатися у Львові

Куди утекти від міського пилу і метушні, де львів’янам можна з’єднатися з природою і освіжитися, з’ясував Status Quo.

На відсутність у Львові річки львів’яни нарікають щоліта. Щойно починає надокучати спека, міський пил і літня метушня, особливо у вихідні, як містяни подумки повертаються у ті часи, коли через самісінький центр Львова текла річка Полтва. Нині побачити її можна хіба що на картинках або рідкісних світлинах того часу – вже більш ніж сто років як Полтва опинилася замкнута в бетонних склепіннях. На відсутність водойми, в якій можна було б освіжитися під час літньої спеки, нарікають і туристи, констатуючи: “Львову не вистачає моря”. Куди утекти від міського пилу і метушні, де львів’янам можна з’єднатися з природою і освіжитися, з’ясував Status Quo.

Улюблені, але заборонені

Офіційно у місті Львові є 82 водойми. Проте, у жодній з них не можна купатися. А ті, хто купається, – роблять це на власний страх і ризик. За словами начальника управління екології та благоустрою Львівської міської ради Андрія Галушки, відповідно до українського законодавства, місця масового відпочинку на водних об’єктах визначаються органами місцевого самоврядування та узгоджуються з територіальними установами державної санітарно-епідеміологічної служби.

“Для отримання дозволу на купання лише чистої води – недостатньо. Повинні бути ще створені рятувальні пости і під’їзні шляхи для рятувальних служб, влаштовані роздягальні, туалети, встановлені буйки й інформаційні стенди”, – розповів він . У Львові жодна з водойм не має всього того, що вимагає законодавство.

За словами Галушки, у багатьох львівських озерах містяни купаються, незважаючи на заборону: у Левандівському озері, у водоймі парку “Горіховий гай”, у Піскових озерах.

“Згідно з нашими спостереженнями, вода там достатньо хорошої якості. Однак люди там купаються на свій ризик”, – розповів чиновник

Левандівське озеро

Водойма є частиною парку “Озеро Левандівське”. Вона розташована в Залізничному районі міста, неподалік Львівського холодокомбінату, і “закована” в бетон. Довкола облаштовані хідники, викладені плиткою. Поруч – дитячий майданчик і житлові будинки. Площа Левандівського озера – 1,9 га.

Наприкінці 2015 року дно озера очистили від мулу, водойму засипали піском та провели дезінфекцію. Також відновили бортові стінки та прибрали з берегів сміття.

Цьогоріч в управлінні екології Львівської міської ради розробили концепцію розвитку та оновлення узбережжя Левандівського озера. Тут планують створити перший у Львові міський пляж. За словами Галушки, втілення проекту коштуватиме близько 350 тис. грн. Незважаючи на те, що офіційно купатися тут заборонено, у Левандівському озері в теплу пору року з року в рік купаються львів’яни.

Горіховий гай

Озеро у парку “Горіховий гай”, що у Франківському районі Львова, містяни називають не інакше як “озеро в парку “Горіховий гай”. Шаленої популярності серед відпочиваючих воно набрало лише в останні два-три роки, адже до того це було не озеро, а, швидше, болото, завалене сміттям. У 2014 році завдяки роботі небайдужих активістів у “Горіховому гаю” відбулося масштабнее прибирання. З озера вибрали дві вантажівки автомобільних шин (неподалік розташовані гаражі) і ще близько 10 вантажівок сміття. Також відновили джерело, унаслідок чого піднявся рівень води. Купатися в озері дозволу немає, але місце дуже популярне серед львів’ян, особливо у вихідні дні.

Піскові озера

Піскові озера – невеликий парк у Франківському районі Львова, улюблене місце відпочинку жителів мікрорайону з населенням близько 15 тисяч. Парк був облаштований у 1960-ті роки на місці колишніх кар’єрів з видобутку піску. В середині XX століття на місці парку було сміттєзвалище. У радянський період озера називалися Алтайськими, під час перейменувань на початку 1990-х років були названі Пісковими.

Піскові озера у Львові дуже популярні, і не лише серед мешканців мікрорайону. Тут ловлять рибу, засмагають. Незважаючи на відсутність офіційного дозволу, у теплу пору року у водоймах залюбки купаються. До речі, як люди, так і собаки.

Винниківське озеро

Серед головних переваг Винниківського озера – зручне транспортне сполучення і місце розташування (8 км від центру Львова). На додачу – сусідство з лісом і піщаний пляж. Винниківське озеро – місце популярне для відпочинку на природі ще з радянських часів. Не дивно, що тут добре розвинена інфраструктура. Можна взяти на прокат лежак, альтанку, мангал, катамаран. Продають морозиво і холодні напої.

Озеро у Винниках штучно створили у 50-х роках минулого століття як рекреаційну зону, тоді ж і з’явилися перші пляжі. У радянські часи водойму називали Комсомольським озером, тому від представників старшого покоління ще досі можна почути: “були ми на вихідних на Комсомольському”. У 2002 році міська рада надала дозвіл на приватизацію території озера, його загородили та завезли пісок.

На території “Озера Винниківського” є два пляжі.

Вхід платний – від 20 гривень.

Озеро в Брюховичах

Озеро в смт Брюховичі популярне серед львів’ян також завдяки зручному транспортному сполученню зі Львовом. Серед додаткових його переваг – шезлонги з парасольками й альтанки, які, за бажанням, можна орендувати, невеличке кафе з морозивом і холодними напоями. Серед “мінусів” – відсутність піщаного пляжу.

Вхід платний – від 15 гривень.

Озеро “Муроване”

Озеро “Муроване” знаходиться у 9 км від Львова, недалеко від ринку “Галицьке перехрестя”. Пляж біля водойми – піщаний. Окрім відпочинку на пляжі можна орендувати мангал і альтанку. Серед недоліків – велика популярність водойми, тож на вихідні тут аж надто людно. Також “мінусом” можна назвати і відсутність поруч кафе. До найближчого магазину треба пройти кількасот метрів.

Вхід платний – від 10 гривень.

На Львівщині придатні для купання лише 15 озер

Як повідомили у департаменті з питань цивільного захисту Львівської облдержадміністрації, у Львівській області функціонує 15 належно підготовлених місць для відпочинку на водних об’єктах – у Перемишлянському, Жовківському, Миколаївському, Пустомитівському, Дрогобицькому районах. Проте безпосередньо у Львові немає жодної водойми, яка була б придатна для купання. Як, до прикладу, і в таких великих містах, як: Борислав, Трускавець, Самбір.

Безпечними для відпочинку населення на території Перемишлянського району є: м. Перемишляни (озеро “Молодіжне”), с. Коросно (ФОП “Гац М.Б.”) та в с. Стрілки (ТзОВ “Єдем-Резорт і spa”); у Жовківському районі – с. Воля-Гамулецька (база відпочинку “Альбатрос”), с. Майдан (база відпочинку “Чарівні озера”), у Миколаївському районі – с. Задорожнє на озері “Байкал”: Приватне підприємство “Гові” – №1 та №2, ПП Буфан І.М., Яхт-клуб “Щипель О.М.”, відпочинковий комплекс “Робінзон” та ФОП Романик Я.В “Чорна перлина”, у Пустомитівському районі – с. Давидів (ПП “Случ Плюс” господарство “Бухта Вікінгів”), с. Купяшин (ДП СОБ “Львівська Швейцарія”), с. Лісневичі (відпочинково-розважальний комплекс “Озерний край”), у Дрогобицькому районі – “База відпочинку “Майдан” у с. Майдан.

30 Червня, 2017

Христина Соловій з безкоштовним концертом у Львові (повний виступ)

До Дня Конституції України ексклюзивний сольний концерт Христини Соловій на відкритій сцені на площі Ринок у Львові.

Склад:
Христина Соловій – вокал
Армен Костандян – дудук, перкусія, кахон, бек-вокал
Олексій Морозов – нейлон-акустична гітара, електрогітара
В’ячеслав Крученицький – клавіші, електрогітара
Марта Ковальчук – електроконтрабас, бек-вокал
Філіп Яночкін – барабани
Євген Соловій – метал-акустична гітара

Христина Соловій – українська співачка, музикант, виконавиця авторських та народних, переважно лемківських пісень в сучасних аранжуваннях. Виступ на Alfa Jazz Fest відбудеться в рамках дебютного всеукраїнського турне “Жива вода», географія якого вже охопила 13 міст, 18 концертів та близько 15 тисяч слухачів. Концерт Христини стане подарунком для львів’ян і гостей міста та закриє програму фестивалю 2017 року.

В основу концерту увійде альбом “Жива вода”, продюсером якого став Святослав Вакарчук. Дебютна платівка артистки – це український фолк в сучасних аранжуваннях, який є синтезом стилів на перехресті фолк-року, бароко-поп, джазу та блюзу. Лонгплей вже прослухали близько 2 мільйонів разів лише на Soundcloud. Він отримав численні схвальні відгуки критиків та потрапив у рейтинги кращих альбомів року. На основі успіху альбому Христина стала лауреатом премії від “Радіо Аристократи” у 2016 році у номінації “Стартап року: Музика та Культура”. Кліпи співачки вже зібрали понад 14 млн переглядів в YouTube. Також Христина обіцяє презентувати нові авторські та народні композиції, які є основою майбутнього альбому. Зокрема, сингл “Хто, як не ти?», який вже півроку займає високі позиції в українських радіочартах.

Христина: «Кожного року я була слухачем фестивалю. Слухала джаз в парку на сходах, у кріслі на сцені ім. Едді Рознера, у натовпі на площі Ринок. А тепер я безмежно щаслива, що цього року мені випала нагода долучитися до Alfa Jazz Fest саме своєю музикою. Я зібрала у свій бенд кращих музикантів країни, і для фестивалю ми готуємо особливі аранжування пісень з альбому «Жива Вода». У таких версіях вони прозвучать вперше. Це дуже почесно зіграти власний концерт у самому серці мого улюбленого міста. Відчуваю відповідальність і трепет перед слухачами фестивалю.»

[12:50] Тиха вода
[18:00] Тече вода каламутна
[22:57] В темну нічку
[27:27] Синя пісня
[31:15] Про весну
[34:56] Хвиля
[39:06] Янчик
[42:43] Хто, як не ти?
[46:47] Як ішов я
[51:15] Сідить пташок
[55:22] Шудре тудре
[59:13] Тримай
[1:04:52] Фортепіано
[1:09:39] Оченька мої чорні
[1:14:52] Горе долом
[1:20:18] Гамерицький край
[1:24:38] Стежечка
[1:29:46] Йду на дно (Океан Ельзи cover)
[1:33:49] Несе Галя воду
[1:38:06] Под облачком
———————————————
[1:45:00] Чорноморець
———————————————
[1:52:41] Тримай

29 Червня, 2017

10 YouTube-каналів, які допоможуть тобі вивчити англійську

Хочеш вивчити англійську, та все ніяк не виходить? Бракує грошей на репетитора? Тоді ось тобі 10 інструментів, які допоможуть тобі в цій нелегкій справі.

1. Англійська з Дженіффер
youtu.be/JXONtujIbBs
Вчителька мови Дженіффер з її досвідом допоможе тобі освоїти цю мову легко і швидко. Канал відмінно підійде для новачків.

2. Англійська від BBC
youtu.be/rWRL-1Krz_0
Міжнародна світова служба забезпечить вас різноманітністю. Тут ви знайдете новини, казки, розповіді англійською! Все, що потрібно!

3. Розмовляй з Дунканом
youtu.be/7_qg_KVByS0
Містер Дункан відмінний учитель, правда тобі знадобитися мати базові знання англійської та хороший словниковий запас.

4. Ситуативна англійська
youtu.be/nTSl4DuwJVk
Навчання побудоване в кілька етапів: спочатку актор зображує ситуацію, потім викладач роз’яснює, що сталося, а в кінці студент практикується, майже як в школі – заповнюючи прогалини в запропонованих пропозиціях.

5. Реальна англійська
youtu.be/lUR89Hmtqak
Якщо ви вже розумієте англійську і хотіли би розбиратися в різних акцентах, то цей канал був придуманий для вас.

6. Англійська за хвилину
youtu.be/_KwcOfqnb8w
Вчителі вирішили не напружувати вас, тому кожне правило тут пояснюється всього за 1 хвилину. Відмінний оперативний курс англійської!

7. Англійська для бізнесу
youtu.be/lfEBjdzp4jw
Вам потрібен особливий рівень розуміння англійської? Тоді цей канал для вас!

8. Цікава англійська
youtu.be/r_VnY9w_nuQ
Хочете зробити процес навчання цікавим, тоді на цьому каналі ви знайдете всі корисні уроки в цікавій подачі!

9. Англійська з Рейчел
youtu.be/RUuwZEzMJNM
Рейчел допоможе тобі відточити акцент і придбати американський говір!

10. Англійська поступово
youtu.be/KlqB1UNV7O4
Канал розбив процес навчання на рівні, тому ви поступово будете рости в своєму володінні мовою.

Ось так англійська може стати відмінним навиком! Користуйтеся цими каналами і незабаром ви будете говорити англійською легко!

Джерело: 5sfer.com

29 Червня, 2017

Чому не варто ділитися своїми планами

“Не кажи гоп, доки не перескочиш” або “хочеш розсмішити Бога – розкажи йому про свої плани”, говорять всім відомі приказка. І вони мають рацію.

Справді, іноді навіть ретельно продумані перспективи зриваються у зв’язку з непередбачуваними обставинами. Або ж людина сама відмовляється від націленого. Виявляється, ще минулого століття цей феномен привернув увагу численних дослідників.

Здавалося б, щось намітивши (купити машину або будинок, поїхати у відпустку за кордон, вступити в шлюб, почати бізнес), логічно повідати про це друзям і знайомим, щоб вони нас підтримали і пораділи за нас.

Однак ще в 1933 році іноземні психологи з’ясували, що, чим більшій кількості людей ми розповімо про свої наміри, тим менша ймовірність, що вони будуть втілені в життя. В чому зв’язок?

Деякі люди пояснюють подібний стан марнославством, адже воно може приймати різні форми. Наприклад, людина розповідає, що має намір провести відпустку на півдні Італії. У глибині душі він хоче похвалитися, але не робить це прямо, а підносить так, ніби йому потрібна порада або його цікавить наша думка з цього приводу. Цілком імовірно, що його поїздка не відбудеться, а винуватцями опинимося ми, тому що «позаздрили».

Якщо ми розповідаємо про свої плани заздалегідь, це в нашій підсвідомості стає доконаним фактом, вважає дослідниця Віра Малер. А раз мета підсвідомо вже досягнута, то, відповідно, у індивіда знижується мотивація.

Професор психології Нью-Йоркського університету Пітер Голлуітцер зачепив цю тему ще в 1982 році у своїй книзі “Символічне самозаповнення”. Не так давно він провів ряд досліджень, в яких взяли участь 163 особи. Виявилося, що люди, які не ділилися своїми планами з іншими, виконували їх з більшою ймовірністю, ніж ті, хто публічно розповідав про них і отримував схвалення і підтримку оточуючих.

Професор Голлуітцер вважає, що розповідь про свої наміри дає нам “передчасне відчуття завершеності”.

В нашому мозку присутні так звані “символи ідентичності”, які допомагають нам скласти уявлення про самих себе. Щоб такий символ виник, достатньо не тільки дій, але і просто розмов про них. Припустимо, Ви розповіли про свій намір написати дисертацію і представили себе кандидатом або доктором наук. Мозок задовольнився цією грою уяви, і у Вас зникає стимул робити щось для досягнення цієї мети – вступати до аспірантури, шукати наукового керівника, сидіти в бібліотеці, збираючи матеріал, тощо.

Такий експеримент дозволяє зробити висновок, що мозок не бачить різниці між справою, яка вже завершена, і ділом, яке ми тільки представляємо завершеним. Коли ми ставимо перед собою мету, робота мозку спрямована на те, щоб прагнути до її завершення. Але якщо ми розповідаємо про неї всім і кожному, він сприймає її як вже здійснену і не програмує на досягнення мети.

Таким чином, усі свої цілі на майбутнє краще зберігати в секреті, і не варто хвалитися тим, що ще не збулося. Розкриваючи плани завчасно, ми ставимо підніжку самим собі, оскільки вони загрожують провалитися. Якщо ж дуже хочеться з кимось поділитися своїми намірами, потрібно прагнути до того, щоб не відчувати при цьому приємних емоцій, тобто «обдурити» себе – не дозволити собі розслабитися і відчути, ніби справу наполовину зроблено.

29 Червня, 2017

20 фактів про найгарніший парк Львова та один з найгарніших у Європі — Стрийський парк

Понад 140 років тому, у 1877 р., інспектором львівських парків Арнольдом Рьорінґом був спроектований один з найгарніших парків тогочасної Європи — парк Кілінського (сучасний Стрийський парк). І до сьогодні він залишається найчарівнішим у Львові, тож Фотографії Старого Львова пропонують вам 20 цікавих фактів з його історії.

1. Стрийський парк розташований у південній частині Львова між вулицями Стрийською і верхньою частиною Франка на узгір’ях, з яких бере початок потік Сорока. Як писав Іван Крип‘якевич: “Ця околиця в давніх часах складалася з піщаних падм (дюн. – ред.) і крутих ярів та долинок. В нижній частині, від теперішнього пам‘ятника Кілінському до вулиць Стрийської, Домбровського (сучасна Рутковича) й Пулавського (сучасна Паркова), був колись цвинтар, закритий 1823 р. Жодного сліду з нього тепер не зосталося. В горішній частині був австрійський флот”.

Парк Кілінського (Стрийський). З колекції Софії Легін

2. Арнольд Рьорінґ розпланував парк використовуючи природні властивості ландшафту цієї частини міста. Проект парку – з оранжерею, озером та прилеглими квітниками, було розроблено у 1877 р. , а у 1879 р. його розпочали створювати та впорядковувати.

Парк Кілінського (Стрийський), 1907 р. (з колекції Софії Легін)

3. Парк умовно складається з трьох частин: нижньої, верхньої та дитячого сектора. Нижній партер — найстаріша паркова частина – це просторі газони. Тут зосереджені екзоти, декоративні дерева і чагарники. Верхня частина парку – густий лісовий масив, що підступає до липової алеї. Дитячий сектор парку, створений у 1950-1953 рр. на місці пустиря агрономами-садівниками С.М.Капланом та Є.С. Контаром.

4. У 1894 р. на нижній терасі парку встановили пам‘ятник одному з керівників повстання під проводом Тадеуша Костюшка Янові Кілінському (автор – скульптор Юліан Марковський). Після встановлення і до 1939 р. парк називали ім’ям Кілінського. За радянської влади пам‘ятник не чіпали. У 2009 р. українські та польські реставратори відновили монумент.

Рекламний плакат Загальної виставки Крайової у Львові, 1894 рік

5. У 1894 p. верхня тераса стала місцем проведення грандіозної, як на галицькі масштаби, Крайової виставки, приуроченої до 100 річниці повстання Тадеуша Костюшка. “Крайова виставка 1894 р. знаходилася в горішній частині парку. Уладжено там фонтани, вечором освітлені різнобарвним світлом, квітники, поставлено ряд павільйонів” – Іван Крип‘якевич. Загальна кількість відвідувачів виставки досягла 1 млн. 150 тис. осіб. За підрахунками, аби повністю оглянути територію виставки, секції і відділи, палаци, павільйони, кав’ярні та цукерні тощо, потрібно було витратити тиждень часу. 7 вересня 1894 року Загальну Крайову виставку відвідав імператор Франц Йосиф I.

Ротонда “Рацлавицької панорами”, 1904 рік

6. До наших днів із споруд Крайової виставки “дожили” лише три: Палац мистецтв(архітектор Ф. Сковрон, скульптор А.Попель), ротонда “Рацлавицької панорами” (архітектор Людвік Рамульт)— зараз тут корпус кафедри фізичної культури Національного Університету «Львівська політехніка», та водонапірна вежа (інженер Міхал Лужецький, проект проф. Захаревича).

Декоративні руїни в Стрийському парку, 1930 р.

7. Руїни замку, які можна побачити в глибині Стрийського парку, насправді є декоративним. Вони були створені у 1894 р. з нагоди Крайової виставки. “У нижній частині парку поставлено тоді штучні руїни, до яких ужито матеріал зі старого мосту над Сорокою й надгробків з цвинтаря”, – Іван Крип‘якевич

8. Оранжерея, яка знаходиться поруч пам‘ятника Кілінському, була збудована у 1895 р.

9. “Згадати ще треба, що в парку від сторони Стрийської вулиці з 1890-х років був невеликий звіринець, де показувано вовка, лиса і вірла; потім була пара ведмедів”, – Іван Крип‘якевич.

Головний вхід до Військової виставки у Стрийському парку. Фото 1916-1918 рр.

10. У 1906 та 1911 рр. на повиставкових територіях проводилися Ярмарки крайових виробів, а влітку 1916 р. – Військова виставка Другої австоро-угорської армії, яка запам‘яталася павільйонами, оздобленими березовими колодами, та пам‘ятником її командувачу австрійському генералу Едварду Бьом-Ермоллі (скульптор Лайош Лукачі).

Парк Кілінського (Стрийський), 1911 р. (з колекції Софії Легін)

11. “Під час великої війни (Першої світової) у Стрийському парку поліг при повітряній катастрофі австрійський летун, його могила була коло Палати мистецтв. В листопаді 1918 р. були тут могилки українських стрільців, що полягли у бою. Їх ексгумовано і перенесено на цвинтар”, – Іван Крип’якевич.

Вигляд з літака на парк Кілінського (Стрийський парк) та Східні Торги. Листівка 1921 р.

12. З 1921 р. на території Галицької крайової виставки стали проводити щорічні міжнародні ярмарки – “Східні торги”, участь у яких взяли близько 23 країн.

13. Джерело, над яким встановлено барельєф Котигорошка, який бореться із змієм (виготовлений у 1950-х рр. студентами Львівського інституту декоративного і прикладного мистецтва), є подякою А.Рьорінґу, про що свідчить відповідна таблиця: “Арнольду Рьорінґу — засновнику львівських парків”.

14. Поруч озера з лебедями та скульптурою русалки (скульптор Я.Мотика) з 1961 р. росте верба Т.Шевченка. Гілка, з якої виросло дерево, була привезена делегацією українських письменників з казахских степів. Її урочисто було висаджено в парку в соту річницю похорону Т.Шевченка на Чернечій горі в Каневі.

15. У 1950-х рр. у Стрийському парку з боку вул. Паркової будується вхідна арка (архітектор Генріх Швецько-Вінецький), проводиться перебудова колишніх “Палацу мистецтв” та ротонди “Рацлавицької панорами” на спортивні об’єкти.

16. У 1953 р. львівські залізничники збудували у Стрийському парку дитячу залізницю. За основу взята під‘їздна трамвайна колія, що у 1927 р. вела на східні горби до Персенківки. По ній у 20-х роках ХХ ст. доставлялися матеріали і товари до Східних Торгів.

Дитяча залізниця “Мала Львівська”, 1962 р. (з колекції Романа Метельського)

17. У 1956 р. в декількох реконструйованих павільйонах “Східних торгів” проводилася виставка, присвячена 700-річчю Львова. А в 1967 р. тут організували виставку до 50-річчя Жовтневої революції. Основну експозицію розгорнули у павільйоні “Підкова”, який у 1990 р. згорів.

Пам’ятник першому футбольному матчу в Україні на теренах Стрийського парку. Фото 2015 року

18. У 1930-х роках у центрі “Підкови” встановили антени “Львівського радіо”. Сьогодні на цьому місці стоїть пам‘ятник “Львів — батьківщина українського футболу” з написом: на цьому місці 14 липня 1894 р. львівський “Сокіл”, премігши команду Кракова, започаткував літопис українського футболу”. З другого боку – “На цьому місці з 1911 до 1939 р. на стадіоні “Сокола-Батька” тренувалася та проводила матчі футбольна команда стортивного товариства “Україна”. Хоча насправді стадіон “Сокола-Батька” був розташований на 400 м. далі від місця встановлення йому пам‘ятника. Та й напис про перший матч між командами польських товариств “Сокіл” зі Львова та Кракова варто було б подати не як початок “літопису українського футболу”, а як про перший матч на території України.

19. У павільйоні науки і техніки у 1960-х рр. влаштували перший у місті широкоформатний кінотеатр “Львів”. Тоді ж встановили фонтан “Івасик Телесик” (скульптор Роман Чайка). У 2011 р. цей фонтан реставрували.

20. Серед екзотів та декоративних насаджень у Стрийському парку росте й реліктова рослина — гінкго дволопатеве. В палеогеновий період вона була поширена в Європі та Азії, а тепер зустрічається тільки в парках і ботанічних садах.

28 Червня, 2017

Вареники з вишнею: дуже простий рецепт

Продовжуючи публікацію вдалих прикладів “дружби” тіста з ягодами, tochka.net пропонує твоїй увазі простий і дуже смачний спосіб, як приготувати вареники з вишнею.

Твої домашні будуть в захваті від цього справжнього літнього смаку, тим більше, що вареники з вишнею готуються швидко і просто із цілком доступних продуктів.

Вареники з вишнею – інгредієнти:

Для тіста:

100 г борошна,
100 мл води,
1 ч. ложка цукру,
щіпка солі,

Для начинки:

500 г вишні,
200 г цукру,
0,5 ч. ложки крохмалю.

Вареники з вишнею – приготування:

1. Вишні перебери, помий і очисти від кісточок.
2. Засип вишні цукром і залиш на 2 години, щоб з’явився сік. Утворений сік злий окремо.
3. Приготуй тісто для вареників із вишнею. Просіяне борошно висип у миску гіркою, зроби поглиблення і всип сіль і цукор. Влий у борошно трохи підігріту (не гарячу) воду і заміси тісто. За консистенцією тісто має вийти досить крутим.
4. Накрий тісто серветкою і залиш на 30 хвилин. Потім тонко розкачай і за допомогою склянки чи чашки з гострим краєм виріж круглі варенички.
5. Тепер можна приступати до ліплення вареників із вишнею. У середину кожної варенички виклади кілька ягідок, посип цукром, змішаним з крохмалем. Це робиться для того, щоб вареники не розмокали від вишневого соку.
6. Гарненько зліпи краї тіста звичайними защипами або косичкою на свій розсуд. Важливо, щоб у процесі варіння тісто не розійшлося, і начинка не випала назовні.
7. Зліплені вареники з вишнею виклади на дошку, посипану борошном.
8. Закинь порцію вареників у киплячу підсолену воду і вари до готовності, поки вони не спливуть на поверхню.
9. Подавай вареники з вишнею гарячими, поливши їх сметаною і вишневим соком.

Смачного!