Новини Львова та Львівщини
Український гурт B&B project презентує власну версію саундтреку культового серіалу “Гра Престолів”. Відео знято в одному з Семи Чудес України – Кам’янець-Подільскій фортеці.
Композицію музиканти виконали на традиційних українських інструментах: бандурі та баяні.
ДІМ
1. Створіть свій «Календар по очищенню Будинки від непотрібних речей», розподіливши по днях наведення порядку в різних домашніх сферах.
День 1: Розбираємо журнали.
День 2: Розбираємо DVD.
День 3. Розбираємо книги.
2. Живіть за мантрою: «Для всього є своє місце і все класти на свої місця». Спробуйте всі 10 днів слідувати наступним 4-м правилами:
1. Якщо ви щось взяли – покладіть це потім на місце.
2. Якщо ви щось відкрили – закрийте це.
3. Якщо ви щось упустили – підійміть це.
4. Якщо ви щось зняли – повісьте це на місце.
3. Пройдіться по будинку і знайдіть 100 речей, які необхідно полагодити або трохи підправити. Наприклад, поміняти лампочку, заклеїти дірку на шпалерах, прикрутити нову розетку і т.д.
ЩАСТЯ
4. Напишіть на листочку від 5 до 10 речей, за які ви вдячні у своєму житті кожен день.
5. Створіть список з 20 невеликих справ, якими вам подобається займатися і переконайтеся, що робите хоча б одну таку справу в день протягом наступних 100 днів. Наприклад, обід на лавочці в парку, гуляти ввечері в парку з собакою, малювання аквареллю і т.д.
6. Ведіть щоденник вашої психологічної балаканини – тобто записуйте ваші думки і почуття, які виникали протягом дня. Наприклад, скільки разів за день ви звинуватив себе в чомусь, наскільки ви критичні до оточуючих, скільки разів за день вам в голову прийшли позитивні думки і т.д.
7. Протягом наступних 100 днів постарайтеся добре посміятися хоча б раз у день.
НАВЧАННЯ І САМОРОЗВИТОК
8. Вибрати складну книгу, яку ви досі так і не зважилися прочитати, але хотіли. Прочитайте її за 100 днів від корки до корки.
9. Дізнавайтеся щось нове кожен день. Наприклад, назва квітки, столицю далекої країни, назва породи собаки яка вам сподобалась і т.д. А ввечері можете прокрутити в голові все те нове, що ви дізналися за минулий день, дістати словник і вивчити нове слово.
10. Перестаньте нарікати в наступні 100 днів. Негативні думки призводять до негативних результатів. Кожного разу, коли вам захочеться поскаржитися, постарайтеся зупинити себе.
11. Встановлюйте свій будильник на хвилину раніше кожний наступний день протягом 100 днів. Постарайтеся встати відразу ж після того, як продзвонив будильник, розкрийте вікна, зробіть легку зарядку. Через 100 днів ви будете прокидатися на 1,5 години раніше без особливих зусиль.
12. У наступні 100 днів ведіть «Ранкові сторінки» – простий потік свідомості вранці, який ви будете записувати в спеціальному зошиті. Це має бути першим, що ви будете робити після того, як прокинулися.
13. У наступні 100 днів постарайтеся акцентувати свою увагу на думках, словах і образах того, ким ви бажаєте стати і чого хочете досягти.
ФІНАНСИ
14. Складіть бюджет. Записуйте кожну копійку, яку ви витратите за 100 днів.
15. Пошукайте слушні поради з фінансів в інтернеті і виберіть 10 з них. Постарайтеся слідувати їм протягом наступних 100 днів. Наприклад, похід в магазин з обмеженою кількістю готівки і без кредитної картки, роблення декількох справ за одну поїздку, щоб заощадити на бензині і т.д.
16. Розплачуйтеся в магазинах тільки паперовими грошима і кладіть в скарбничку залишилася здачу після покупок. Через 100 днів порахуйте, скільки ви можете накопичити.
17. Протягом 100 днів не купуйте нічого із того, що вам не так вже й необхідне (маються на увазі досить великі покупки). Використовуйте ці гроші для погашення кредиту (якщо він у вас є) або покладіть на депозитний рахунок на пів року.
18. Протягом 100 днів присвятіть хоча б 1 годину в день для пошуку або створення джерела додаткового доходу.
Вони вражають своїми масштабами, таємничістю та унікальною атмосферою
Львівщина славиться не лише мальовничими Карпатськими горами і давнім містом Лева, але й неймовірними замками та палацами. Зазвичай туристи відправляються до найбільш відомих – Олеського, Підгорецького чи Золочівського. Однак на Львівщині є чимало інших пам’яток фортифікації, про які мало хто знає, але які неодмінно слід побачити.
Добірка маловідомих замків області, відвідини яких додадуть яскравих фарб до вашого літнього відпочинку.
Свірзький замок – це пам’ятка оборонної архітектури, розташована у с. Свірж Перемишлянського району. Фортеця стоїть у мальовничій місцевості на пагорбі, поряд зі ставком. Разом з міцними стінами та оборонною вежею вони творить комплекс із гармонійними архітектурними формами, який можна назвати одним із найкрасивіших в Україні.
Перша згадка про замок Свірж пов’язана із шляхетним родом Свірзьких, яким належало місто в XV ст., і датується 1530 роком. У середині XVII ст. замок перейшов у власність графа О. Цетнера, і саме за його правління палац набув того вигляду, основу якого зберіг і донині.
На стіні замку можна побачити барельєф грифона на вході, який є частиною зрyйнованого гербу Свірзьких. Усередині замок складається з двох дворів: верхнього – парадного і нижнього – господарського. А у дворі стоїть глибокий колодязь: є легенда про дівчину, яку втопили у ньому за зраду і чий привид досі живе в замку. У замку проводили зйомки фільму «Д’Артаньян і три мушкетери»: будівля Бетюнського монастиря, в якому отруїли Констанцію, – це Свірзький замок.
Ще у радянські часи Свірзький замок передали Спілці архітекторів України. Там планували зробити відпочинковий комплекс, однак роботи досі не завершили. Нині інтер’єри не в найкращому стані, Але де-не-де ще збереглись автентичне планування та навіть підлога. Щоправда, побачити замок зсередини пощастить не кожному. За ним доглядає лише одна людина і зазвичай на вихідних він зачинений.
Замок у с. Старе Село Пустомитівського району – одна із найбільших фортифікаційних споруд України: його площа – 2 га. Незважаючи на занедбаний стан, фортеця дотепер вражає своїми масштабами та величчю.
П’ятикутний оборонний замок князів Острозьких побудовано у 1584−1589 роках за участі архітектора Амвросія Прихильного. Був зруйнований, а у XVII ст. відновлений у стилі східноєвропейського пізнього ренесансу.
Замок був і винокурнею, і складом, і навіть пивоварним заводом. До речі, пиво, що розливали у стінах замку, користувалося неабияким попитом.
Від замку збереглися лише рyїни оборонних стін та трьох башт південного та східного корпусів. У найкращому стані – східна вежа, завершення якої виконано у вигляді корони і обрамлено різьбленим орнаментом.
2010 року Старосільський замок передали в концесію на 49 років. Концесіонер (генеральний директор ТОВ «Кріс» Михайло Риба) обіцяв до 2012 року вивести пам’ятку з аварійного стану, до 2013 року — відновити одну з веж, до кінця 2015 року — ввести об’єкт в експлуатацію. Замок мав функціонувати як туристично-відпочинковий центр. Але роботи так і не розпочали, тож громада села вимагає скасувати концесію.
На території замку відбувалися зйомки фільму під назвою «Від Бугу до Вісли». А зараз на двогектарній площі організовують фестивалі, з’їзди байкерів та інші розважальні заходи. Відвідати архітектурну пам’ятку може кожен охочий у будь-який час.
Ця пам’ятка історії та архітектури розташована в селищі Поморяни Золочівського району за 27 км від районного центру. Поморянський замок побудований на невисокому пагорбі, який колись із трьох сторін омивали стави.
До XV ст. замок належав руській родині Кердеїв, а потім маєток перейшов у власність Сігізмунда Сененського і був у руках його роду до 1620 року, коли ці землі купила родина Собеських.
Поморянський замок був улюбленим місцем перебування короля Речі Посполитої Яна Собеського. Коли маєток був зрyйнований, правитель витратив на його відбудову понад 25000 злотих та підняв його з рyїн. Згодом замок з честю витримав усі татарські нaпади та oблoги протягом XVII ст.
Після смерті короля замок переходив від одних власників до інших, рyйнувався і почав втрачати вигляд фортеці. Але коли маєток став власністю родини Прушинських, то перетворився на справжній палац.
Замок зараз в aварійному стані, але дотепер збереглися 2 двоповерхові корпуси та кругла кутова вежа. А у південному корпусі є навіть відкрита галерея.
Кілька років тому архітектори розробили проектні пропозиції щодо реставрації та пристосування замку, а потім за кошти обласного бюджету там розпочали першочергові протиаварійні роботи.
Провести своє дозвілля біля замку можна у будь-який час, але треба бути обережним і пам’ятати, що пам’ятка є в aварійному стані і там ведуться протиaварійні роботи.
Пам’ятка архітектури державного значення та фортифікаційна споруда XVII-XVIII ст. розташована недалеко від центру – всього у 10 хвилинах пішки. Ця велична будівля – справжня окраса міста, а її унікальність у п’ятикутній формі бастіонного укріплення.
Замок побудували у XVII ст. під керівництвом італійських архітекторів, і він більше нагадував фортецю: захищав від вopогiв та витримував найсильніші aтaки. Це була будівля із системою казематів, що оточена глибоким ровом з водою, а в’їзд туди здійснювався через підйомний міст.
Часом розквіту та оновлення замку став період, коли влада перейшла до династії Потоцьких. Тоді над воротами спорудили вежу з годинником та побудували дворівневий палац. Але 1812 року російський уряд за допомогою австрійців зрyйнував замок, і згодом рyїни фортеці використовували як склад, а у час вiйни – як військовий об`єкт.
Проте нині тут є на що подивитися: збереглися два бастіони, три куртини з казематами і двоповерховий палац. А у будівлі палацу розташована частина експозицій Бродівського історико-краєзнавчого музею.
Потрапити на подвір’я замку можна у будь-який час. А, якщо ви хочете побачити експозиції Бродівського музею у стінах замку, то це слід зробити з 10.00 до 18.00 (усі дні, крім суботи).
Розташований замок за декілька кілометрів від м. Добромиль Старосамбірського району у с. Тернава на горі, висотою 600 м. Його можна назвати «прикордонним замком», адже до українсько-польського кордону звідси зовсім не далеко: менше 10 км, якщо напряму. Добромильський замок або Замок Гербуртів є пам’яткою архітектури другої половини XVI ст. загальнодержавного значення.
У 1450 р., дерев’яний замок на Сліпій горі побудував львівський ловчий Микола Гербурт, проте через два роки його спaлили татари. У 1566 р., коли Добромиль отримав Магдебурзьке право, Гербурти знову почали будувати замок, але вже з каменю та цегли. Закінчив будівництво Ян Щасний Гербурт у стилі ренесансу.
Основна функція замку – оборонна, тож власники проживали тут лише тимчасово. А ще, Гербурти проклали у замку безліч підземних ходів, і місцеві жителі вважають, що у них досі сховані скарби і золото роду Гербуртів.
У 1622 р. замок перейшов у володіння роду Конецпольських, а після поділу Польщі територія Добромиля дісталася австрійцям – вони й розібрали замок наприкінці XVIІІ ст.
До наших днів збереглися лише руїни. Але залишки цієї споруди, що височіють на горі, вважаються особливим місцем. Хто бував там, підтвердить: серед рyїн можна відчути особливий мaгнетизм найвисокогірнішого замку України.
Із села Тернава до Сліпої гори веде багато різних стежок та доріжок. Але туристам найкомфортніше йти польовим шляхом біля місцевого кладовища. Тож спершу треба дійти до сільського цвинтаря, а далі дорога кружлятиме полем, горбами та невеличкими долинами й приведе до підніжжя гори. А до самого замку веде спіралеподібна лісова стежина.
БОНУС!
Сьогодні у с. Муроване Старосамбірського району збереглися лише рyїни від колишнього замку: фрагменти мурів, вали замчища зі стрімкими схилами глибокого рову та залишки каналу.
Замок, ймовірно, розпочав зводити на початку XVI ст. львівський хорунжий Андрій Тарло. Після руйнування 1559 р., ренесансний замок відбудував його син, сандомирський хорунжий Миколай Тарло, про що засвідчувала пам’ятна таблиця на замковій стіні. З приданим його доньки Ядвиґи Тарло замок перейшов до львівського старости Єжи Мнішека, який провів його перебудову на модну тоді резиденцію palazzo in fortezza.
П’ятикутний двоярусний замок з трьома круглими кутовими вежами, прямокутною надбрамною годинниковою вежею височів на пагорбі над мочарами річки Стрв’яж. У замку налічувалось 45 кімнат, дві великі зали з мармуровою підлогою. За легендою, у замку 25 травня 1604 року майбутній російський цар Дмитро Іоанович просив руки у Марини Мнішек, мабуть, найбільш неоднозначної жінки Східної Європи початку XVII ст.
Після завершення вiйни рyїни замку власники визнали непридатними для відбудови. До нашого часу збереглись невеликі фрагменти мурів, вали замчища з стрімкими схилами глибокого рову та залишки каналу, яким надходила вода до оборонних ровів.
Рyїни замку у Мурованому – пам’ятка місцевого значення, від якої практично нічого не залишилося. Споруди ніколи не включалися в програми зі збереження спадщини.
Тож, яка доля чекає на старовинні твердині – покаже лише час. Хочеться вірити, що величні замки колись отримають нове життя і радо прийматимуть туристів, зaчаровуючи своїми легендами та славетною історією.
1. Карен Прайор – “Не кричіть на сoбаку! Книга про дресирування людей, тварин і самого себе”
Унікальна книга, яка здатна зробити ваші взаємини з будь-якою людиною, твариною і навіть з самим собою набагато краще. Карен Прайор пропонує геніально просту і приголомшливо ефективну мeтодику, яка допоможе вам навчити кого завгодно чинити так, як вам хочеться. Мова не йде про підступні мaніпуляції, гіпнoз і повне підпорядкування вoлі. Йдеться про позитивне підкріплення – найбільш надійний і дієвий спосіб впливати на поведінку інших.
Ви дізнаєтеся, як змусити чоловіка раз і назавжди перестати бурчати; як навчити трирічну дитину вести себе пристойно; як пояснити кішці, що не треба залазити на кухонний стіл; як надихнути начальника регулярно підвищувати вам зарплату; як поліпшити свої власні результати в будь-якій діяльності – від занять спортом до написання віршів – або позбутися від шкідливих звичок за допомогою позитивного підкріплення.
2. Джулія Кемерон – “Шлях художника”
Книга “Шлях художника” за 10 років свого існування змінила життя понад мільйон людей, а саме – їхнє ставлення до власних креативних здібностей, і допомогла їм реалізувати свої мрії про творчість. Джулія Кемерон, знаменита в богемних колах США як видатний консультант по розкриттю творчих здібностей людини, вважає, що креативність – одна з фундаментальних якостей людської природи, справжній духовний шлях самореалізації і виходу за рамки звичного сприйняття життя.
Ця книга – практичний курс, розрахований на 12 тижнів щоденних занять, які допомагають початківцю (просунутому) творцю (будь-кому з нас) розглядати і розбудити в собі нові, часом несподівані таланти.
3. Річард Бренсон – “До бiса все! Берись і роби!”
Сер Річард Бренсон – не просто талановитий підприємець, який побудував унікальний бренд Virgin, який об’єднує кілька десятків абсолютно різних бізнесів, включаючи магазини з продажу музичних дисків, авіа-і залізничні компанії, радіостанцію та видавництво. Він ще й яскрава, нестандартна особистість.
Книга Бренсона – маніфест життя, дії, ризикy. Кредо її автора – брати від життя все. Це означає не боятися робити те, що хочеш. При цьому абсолютно неважливо, чи достатньо у тебе знань, досвіду чи освіти. Життя коротке, щоб витрачати його на речі, які не приносять задоволення. Якщо є голова на плечах і досить завзяття в серці, будь-яка мета буде під силу. Якщо щось подобається – роби. Не подобається – кидай, не роздумуючи.
Книга несе величезний заряд оптимізму, мудрості і віри в можливості кожної людини.
4. Джон Кехо – “Підсвідомість може все!”
В самоті серед лісів канадської провінції Британська Колумбія автор 3 роки розмірковував над питаннями, що стосуються діяльності людського мозку.
Способи активізації його безмежних ресурсів, розроблені і скомбіновані Кехо в конкретну програму, можуть змінити Ваше життя на краще, наповнити його успіхами і щастям.
5. Стівен Р. Кові – “Сім навичок високоефективних людей”
У ваших руках унікальна книга, видана в 73 країнах світу на 29 мовах тиражем понад 10 мільйонів примірників. Цей “міжнародний бестселер №1” Біл Клінтон вважає настільною книгою кожної людини, що прагне до успіху. Його автор – Стівен Кові – відомий у всьому світі як фахівець з проблем керівництва, сім’ї, міжособистісних відносин, особистої ефективності і розвитку особистості. У 1996 році він увійшов до рейтингу 25 найвпливовіших людей США, що зробили серйозний вплив на розвиток американського суспільства.
Його праця універсальна, оскільки заснована на “природних законах”, на принципах і правилах, що діють всюди і завжди. Тепер і Вам надається можливість оволодіти філософією ефективності. Все залежить тільки від вас!
6. Ларрі Кінг – “Як розмовляти з ким завгодно, коли завгодно і де завгодно”
Ларрі Кінг – один з найвідоміших в США людей – ведучий популярного ток-шоу телекомпанії CNN, бути гостем якого вважають за честь найвизначніші діячі політики, бізнесу, спорту та мистецтва. У книзі «Як розмовляти з ким завгодно, коли завгодно і де завгодно» майстер спілкування Ларрі Кінг ділиться з читачами своїми секретами.
7. Хілл Наполеон – “Думай і багатій”
Мабуть, найбільш значуща і авторитетна книга в світі – керівництво по отримання успіху, багатства, життєвої енергії подолання та цілеспрямованості. Протягом 70 років “Думай і багатій!” вважається класичним підручником зі створення багатства. У кожному розділі Наполеон Хілл розкриває секрети добування грошей, користуючись якими тисячі людей придбали, примножили і продовжують примножувати свої статки, одночасно розвиваючи і збагачуючи свій особистісний потенціал.
8. Сьюзен Джефферс – “Бійся … але дій”
“Бійся … але дій” – знаменитий бестселер Сьюзен Джефферс, що витримав 20 видань тільки англійською мовою і перекладений в безлічі країн. Тільки в США продано більше 2 млн. примірників. Доктор Сьюзен Джефферс пропонує натхненні і динамічні техніки і глибокі ідеї, які допомогли безлічі людей впоратися зі своїми стрaxами і йти вперед по життю.
Прочитавши цю книгу, ви дізнаєтеся:
– Чого ми бoїмося і чому;
– Як перестати бути жeртвою і стати творцем;
– Секрет прийняття безпрограшних рішень;
– 10 кроків, які допоможуть вам створити позитивне мислення;
– Як зробити життя більш осмисленим.
9. Дейл Карнегі – “Як перестати турбуватися і почати жити”
Дана книга видатного американського письменника Дейла Карнегі широко відома в усьому світі. Її перевага полягає в тому, що вона вчить читача, як позбутися від звички постійно хвилювaтися. Сьогоднішнє нестабільне життя робить це видання надзвичайно актуальним, необхідним і вкрай корисним для всіх, хто хоче уникнути стресових ситуацій, yдарiв долі, перестати тyрбуватися і почати щасливо жити. Вона здатна змінити Ваше життя повністю! Книга розрахована на широке коло читачів.
Група львівських відеоблогерів зняли за допомогою дрона нічне відео про храми Львова. Автори опублікували відео на YouТube, пише Zaxid.net.
Blog 360 – це україномовний проект про подорожі Україною та світом, заснований у 2016 році. Його мета – створення якісного україномовного і цікавого контенту про подорожі. Засновниками проекту є львівська журналістка Мар’яна Романяк, її брат юрист Володимир Романяк, юристка Вікторія Онифришин та інспектор патрульної поліції Льовова Мар’ян Шпитак.
«Ми хочемо популяризувати міста України як цікаві локації для туризму. Зараз ми розпочинаємо рубрику, присвячену Львову. Розпочинаємо із сакрального –храми Львова», – сказала авторка проекту Мар’яна Романяк. У найближчих планах – відео про університети, парки та райони міста.
Раніше у Blog 360 вже були опубліковані відео про різні міста Західної України. За словами Мар’яни Романяк, надалі будуть відзняті відео про всі обласні центри та інші цікаві міста України.
П’ять нових українських виконавців, яким пророкують популярність. O. Official, Notes, Vagabond Specter, Indytronics, OY Sound System
Київський електронний колектив [O] буквально днями представив дебютний україномовний ЕР “Самий сік”. Музиканти випускаються на лейблі Івана Дорна «Мастерская».
Виступ дуету на фестивалі Atlas Weekend відбувався на сцені, повністю відведеної під вихованців музиканта, і всі, хто бачив це шоу наживо, не змогли залишитися байдужими. Їх мелодії чіпляють, а вокалістка Ольга Чернишова заворожує не тільки красивим голосом, а й зовнішнім виглядом.
Дніпровська сінті-поп група Notes відкривала East Stage 1 червня. Найчастіше музикантів, які виступають так рано, приходить послухати зовсім небагато людей. Але це і є головною помилкою.
Цей колектив безумовно заслуговує уваги до себе. Ліричні, місцями трохи моторошні і проникливі, мелодії в легкому рок-звучанні із значними вкрапленнями електроніки, доповнюються яскравим поєднанням чоловічого і жіночого україномовного вокалу.
Музиканти активно ростуть і в цьому році змогли потрапити не тільки на Atlas Weekend, але і на Файне Місто. Скоро про них дізнається набагато більше людей, можна не сумніватися.
Один з найбільш космічних гуртів Києва, Vagabond Specter, став яскравим відкриттям Atlas Weekend 2017 для багатьох відвідувачів.
Музиканти грають якісний інді-рок, який, часом, не відрізнити від творчості західних зірок. Крім того, у хлопців виходить влаштовувати справжнє шоу під час своїх виступів, що зовсім не дивно, адже кожен учасник цього музичного квартету є повноцінним досвідченим музикантом з величезним багажем досвіду.
Київський інді-колектив Indytronics вже досить відомий у вузьких колах. Цього року хлопці брали участь в конкурсі IndieFields. Вони пройшли в топ-6 фіналістів, обійшовши майже 500 учасників, а після стали переможцями, тим самим отримавши не тільки запис в студії Istok і співпрацю з Music Hub, а й можливість виступити на Atlas Weekend.
Якщо вам не вдалося почути їх наживо, обов’язково запам’ятайте цих хлопців – вони ще нагадають про себе.
Автентичний молодий бенд OY Sound System – це нова музична ідея братів Галевич, відомих своєю роботою зі знаменитими ДахаБраха.
У творчості цього колективу переплітається величезна кількість жанрів – часом досить несподіваних: від дабу, басса до електронного року і реггі.
Джерело: Еспресо
«Нас тільки ніч єднає», «булочка з маком», «там, де наше серце» і, звісно ж, «старенький харлєй». Ностальгуємо за музикою першого десятиліття незалежності.
Науковці довели, що музика, яку людина слухала в юності, завжди викликатиме в неї найсильніші емоції. Тому, хоча зараз на львівській сцені є чимало гідних виконавців, у тих, кому за тридцять, спогади про фестивалі 90-х, піратські аудіокасети, «Радіо Ініціатива» й концерти в «Ляльці» – гарантовані мурашки по шкірі. Втім, навіть діти 2000-х погодяться, що найкраща музика першого десятиліття незалежності анітрохи не застаріла. Tvoemisto.tv пропонує згадати львівські гурти, які вже не виступають, але їхня музика ще довго залишатиметься у плейлистах.
Конгрес
Ті, хто у другій половині 90-х дивився «Територію А», мають пам’ятати цей гурт і його чорнявого фронтмена Андрія Віхотя. Гурт виник ще у 80-ті, але спершу не здобув популярності. Точніше, здобув, але в іншій сфері. «Ми заробляли тим, що грали на весіллях і забавах. Паралельно з альбомами групи “Конгрес” записали під назвою “Мільчук і компанія” альбом галицького кантрі “Весілля у Львові”, який побив усі рекорди продажів; я його досі чую в маршрутках», – згадує Віхоть у нещодавньому ефірі на львівському телебаченні.
Перший відеокліп був «Конгресу» знятий на кіноплівку режисером Володимиром Зайковським, який знімав кліпи для раннього «Скрябіна» і «Океану Ельзи»:
Пісня «Павутиння» потрапила до хіт-парадів, гурт помітили. Завдяки співпраці з «Територією А» «Конгрес» мав кілька років слави з гастролями в Україні та за її межами, але 2002 року припинив існування. Андрій Віхоть досі пише пісні, але вже для інших виконавців.
Клуб шанувальників чаю
Гурт Олександра Ксенофонтова, більше відомого тепер як продюсер і чоловік Руслани Лижичко, існував лише кілька років, але встиг виступити на «Вивиху», взяти участь у Революції на граніті і попрощатися з публікою назавжди на «львівському Вудстоку». Але головне – встановив високу планку якості для молодих гуртів, які почали грати в той самий час. Учасниками команди були вже тоді поважні, а тепер – легендарні Володимир Дебрянський, Андрій П’ятаков і Олег «Джон» Сук.
У 1996 році Ксенофонтов зібрав музикантів «Клубу шанувальників чаю» для спільного проекту з Русланою «Дзвінкий вітер». У 2009-му гурт знов ожив і записав кілька нових пісень:
Але друга спроба тривала недовго, тому ми запам’ятаємо «Клуб шанувальників чаю» таким:
Сестричка Віка
Переможниця «Червоної рути» Віка Врадій була королевою карнавально-контркультурної сцени часів початку незалежності, але не знайшла собі місця в музиці, що швидко комерціалізувалася. 1993 року вона виїхала до Америки, де зібрала нову команду під назвою Exit. Згодом, у 2004 році, знов приїхала в Україну, але ненадовго. Зараз живе в Каліфорнії й займається речами, далекими від музики. Тим часом пісні Сестрички Віки вже стали народними – їх співають під гітару люди, яких іще не було на світі, коли вона кидала зі сцени виклик радянському режиму.
Джек О’Лентерн
Цих героїв львівських 90-х не чути вже кілька років, хоча формально команда не припиняла існування. Із «Джеками» сталась історія, типова для гуртів, які є радше хобі, ніж професією для своїх засновників: розійшлися по інших проектах, зайнялись іншими, далекими від музики справами, й більше не знаходять часу зустрітись і заграти разом. Хоча торік колективний підпис гурту з’явився під вимогою запровадити україномовні квоти на радіо – отже, можливо, ми ще почуємо їх в ефірі.
https://www.youtube.com/watch?v=9BH2nmL-ck8
Королівські зайці
Команда Лесі Герасимчук також не прощалася з шанувальниками, проте її не чути вже кілька років. Спершу група називалася «Драґлайн», а двадцять років тому після змін у складі змінила назву на «Королівські зайці». Почувши раз, їхню проникливу лірику ні з чим не переплутаєш. Те, що робила її команда, Леся називала «альтернативним романсом»; «Зайці» поклали на музику не лише її тексти, а й вірші Лесі Українки, Ліни Костенко, Олександра Олеся та інших поетів. Писати музику засновниця гурту не припинила, тож сподіваємося ще побачити її на сцені.
Godo
Цей львівський гурт, у різні часи то більш роковий, то психоделічний, то більш електронний, вистрілив у другій половині 90-х і зазнав за свою історію кілька музичних та ідеологічних метаморфоз. Учасники групи позиціонували себе як незалежна мистецька спільнота, від якої можна чекати чого завгодно, зокрема реінкарнації… Але «Ґодо» 90-х, на жаль, не повернеться: двох ключових музикантів його першого складу – Джанко і Діззі – вже немає.
Мертвий півень
Уже шостий рік на «Флюгерах Львова» на початку травня ми прокидаємось без «Мертвого півня» й думаємо: а може, колись…? Гурт, який виник наприкінці 80-х і став важливою частиною культури міста, претендуючи на звання Головної Львівської Музики, розпався 2011 року через конфлікт між учасниками. Тепер вони живуть у різних кінцях країни й займаються хто власними музичними проектами, хто чимось далеким від музики. І хоча кілька років тому фронтмен гурту Михайло Барбара говорив, що це – не кінець «Півнів», а просто довга творча відпустка, возз’єднання культової команди було би справжнім дивом. Утім, дива трапляються 🙂
Найкрасивіші місця в українських Карпатах.
1. ГОРА ВУХАТИЙ КАМІНЬ
Її схили дуже мальовничі. Хитромудрі зображення, намальовані невідомим художником, ще називають “церквами”. Шанувальники природної краси оцінять чудові панорами, що відкриваються звідси.
2. СВИДОВЕЦЬКИЙ ХРЕБЕТ
З нього відкривається один із найбільш мальовничих краєвидів Карпат. Вінчає хребет гора Близниця. Її висота 1883 м. До Свидовця є багато туристичних маршрутів.
3. ОЗЕРО НЕСАМОВИТЕ
Високогірне озеро Несамовите забралося на висоту 1750 метрів! Воно льодовикового походження, обрисами нагадує Антарктиду. За легендою, на його дні покояться грішні душі. Тому не можна в ньому купатися і кидати каміння.
4. ГОРА ШПИЦІ
Шпиці ніби притягують до себе негоду. Хмари тут люблять поплакати і вилити всю свою печаль. Химерної форми скелі вінчають вершину Шпиці. В тиху погоду, видно гори-сусідки: Бребенескул, Вухатий Камінь, Дземброня, Туркул, Петрос.
5. ДЗЕМБРОНЯ
Ось куди можна втекти від цивілізації. Дземброня – найвисокогірніше село України, і наймальовничіша гора. Свого часу тут бували Леся Українка і Василь Стефаник.
6. ПОЛОНИНА БОРЖАВА
Боржава – це залиті сонцем неосяжні простори. Зелені гори дуже мальовничі. Найбарвистішим пейзажем можна помилуватися з найвищої гори Стрій.
7. КРИВОРІВНЯ
Це маленьке гуцульське село переносить в іншу реальність. Здається, наче ти потрапив у королівство, оточене горами, в середині якого весело хлюпоче гірська річка. Гори вкриті густою зеленню.
8. СКЕЛІ ДОВБУША
Тільки природа могла створити такі могутні скульптори. Обриси величезних скель і гігантських каменів нагадують фантастичних істот. Місцеві жителі кажуть, що кожна скеля відображає частину тіла національного героя Олекси Довбуша.
9. СКЕЛЯ КАРСТОВИЙ МІСТ
Колись на місці карпатських гір хлюпало стародавнє море. Тисячоліттями воно створювало химерні барельєфи. Скеля Карстовий міст майстерно виточена прадавнім морем. До цього місця можна дістатися тільки пішки.
10. ДРАГОБРАТСЬКИЙ ВОДОСПАД І ОЗЕРО ГЕРЕШАСКА
Озеро має дивовижну прямокутну форму і зверху дивиться на каскадний Драгобратський водоспад. Особливо цікаво спостерігати за цією картиною в період танення снігів.
Смартфон — це ґаджет, без якого сучасній людині обійтися досить складно. Але жодна з його функцій не працюватиме, якщо «сяде» батарея.
Сьогодні смартфони зі знімними батареями зустрічаються все рідше і рідше, тому потрібно належним чином поводитися з встановленою в апараті за замовчуванням. Робити це нескладно, якщо слідувати декільком простим правилам.
1. Головне правило
Щоб продовжити життя батареї не варто тримати постійно включеним Wi-Fi і GPS і витрачати багато часу на ігри. Використовувати телефон вартує в міру необхідності, а не за звичкою.
Але є й інші секрети, які дозволять зберегти працездатність акумулятора довгий час.
2. Не допускати повної розрядки батареї
Напевно, багато хто чув про «ефект пам’яті» акумуляторної батареї. Полягає він у тому, що якщо не «вчити» акумулятори повністю розкривати свій потенціал, розряджаючи їх повністю і потім заряджаючи до 100%, то вони «втрачають» частину своєї ємності. Але в сучасних апаратах використовуються літій-іонні акумулятори, і їх потрібно заряджати по-іншому.
Щоб отримати максимальну віддачу від літій-іонного акумулятора, потрібно стежити, щоб рівень заряду не падав нижче 50%. З одного боку, це означає, що батарею потрібно заряджати якомога частіше, але з іншого — мало хто захоче, щоб його акумулятор перегрівся (що у випадку з літій-іонними батареями можливо). На щастя, нові зарядні пристрої досить розумні, щоб допомогти користувачеві впорається з цією проблемою — вони автоматично вимикаються, коли телефон заряджений.
У більшості виробників приблизно однакові показники кількості циклів зарядки: якщо заряджати акумулятор з нуля, то батарея витримає 400-600 циклів зарядки, а якщо з 10-20% — то 1000-1100 циклів.
3. Тримати акумулятор в прохолодному місці
Серйозний ворог літій-іонних акумуляторів — спека. Акумулятор смартфона буде зношуватися набагато швидше в умовах високих температур, незалежно від того, використовується пристрій чи ні.
При середній температурі в нуль градусів за Цельсієм літій-іонний акумулятор втратить 6% максимальної потужності в рік. Якщо ж температура на вулиці +25 градусів, то цей показник збільшиться до 20%, а якщо +40 градусів, за рік акумулятор втратить колосальні 35% потужності.
Безумовно, не варто впадати в крайнощі і тримати телефон в холодильнику, але і залишати телефон в автомобілі, розпеченому на сонці теж не слід.
4. Уникати бездротової зарядки
Бездротова зарядка — це безумовно зручно, але в ній є ряд недоліків. Індуктивні, бездротові зарядні пристрої мають одну неприємну особливість — вони нагрівають акумулятор. А, як вже було сказано, літій-іонні акумулятори не переносять перегріву.
5. Зберігати акумулятор частково зарядженим
Літій-іонні акумулятори потрібно зберігати зарядженими на 30-50%. Якщо повністю розряджений акумулятор залишити на тривале зберігання, то він вже не «оживе».
6. Ставитися простіше
Доглядати за батареєю досить легко. Як правило, термін служби літій-іонного акумулятора — 3-5 років, а за цей час багато встигають поміняти не один смартфон. Просто не варто поводитися з батареєю по-варварськи — залишати на сонці або розряджати до нуля, і вона прослужить вірою і правдою досить довгий термін.
Ірина Особа вже кілька років підкорює дахи, щоб відпочити від міського гамору та побачити Львів таким, яким його не бачив ніхто.
Ірині Особі двадцять три, вона працює в коворкінгу Startup Depot організаторкою подій. А на дозвіллі – підкорює львівські дахи. Щоб ділитися світлинами з висоти, Ірина створила блог RoofLand, де можна побачити унікальні панорами Львова. Зараз їх уже двадцять дві – проспект Шевченка, площа Міцкевича, Ринок, Високий Замок, Городоцька та інші львівські місцини в різні пори року. Тvoemisto.tv розпитало Ірину про те, як дахи стали її любов’ю.
На перший свій дах я вилізла випадково, разом із знайомими. Відтоді в мене виникло бажання повернутись на дах знову. Дах – це завжди спокій і умиротворення. Люди зазвичай поспішають, дивляться під ноги, чимось стурбовані, й не підносять погляд догори, до неба. Що вже й казати про дахи. А ти в цей момент милуєшся Львовом, якого не бачила до того, із зовсім іншого ракурсу. Я мандрувала від даху до даху, аж мене почали називати руферкою.
Руфери – це люди, які живуть дахами. Вони ставлять собі чітку мету – вилізти на певний дах, і в будь-який спосіб намагаються її досягти. Я не знаю законів, які регулюють доступ на дахи, але очевидно, що це не найбезпечніше хобі. Особливо коли йдеться про старі будівлі, де сходи до горищ дерев’яні й не надто міцні. А мені до вподоби дахи історичних будівель, фото з яких я навряд чи знайду в Google.
Потрапити на дах можна по-різному. Або через сходи до горища, або через аварійні, адже більшість дахів – закриті. Спершу я завжди перевіряю останні поверхи всіх під’їздів: рідко, але двері на горище можуть бути відчинені. Також пробую відчинити замкнені двері – одного разу вдалося відімкнути замок власним ключем від квартири. Тому тепер щоразу пробую всі ключі, які маю при собі. А ще якось перелазила через поручні на висоті п’яти поверхів, аби потрапити на горище. Коли обираю дах, ніколи не знаю, чи він відчинений: бачу на прогулянці будинок, на який хочу потрапити, й відразу пробую.
До церков і банків важко потрапити без дозволу. Часом доводиться кілька разів приходити, щоб його отримати. Спершу просто запитую. В банку, якщо відмовляють, пишу заяву до служби безпеки або ж прошу адміністрацію провести мене до керівника цієї служби, щоб домовитись. Особливо часто мене питають, чи не збираюся я стрибати з даху і що про моє хобі кажуть батьки. У церкві ніякої заяви не напишеш, лише особисті розмови. Завжди потрібно бути ввічливою й мати певну власну історію, пояснити, чому тобі треба саме на цей дах. Бо пояснення «просто подивитися» навряд чи підійде. Відколи я маю блог, показую його й кажу, що хочу написати пост конкретно про цей дах. Цей аргумент полегшує вмовляння.
Мої найулюбленіші львівські дахи – на проспекті Свободи 6/8, на проспекті Шевченка, 7 (будинок профспілок) і дах Вежі Корнякта. Мрію потрапити на дах Оперного театру й на телевізійну вежу.
Коли створила блог, хотіла підкорити всі дахи Львова. Але згодом зрозуміла, що вигляд із багатьох будинків схожий і не вражає. Зараз я працюю над іще одним сайтом, куди, можливо, перейду з розділом по дахи. Фотографувати дахи я буду, поки це приноситиме мені задоволення. На жаль, не завжди маю з собою фотоапарат, тому всі нові фото – лише в телефоні.
Якщо хочете стати руфером, спершу підіть на відкриті тераси, на кшталт PartyFon чи Дому Легенд. Якщо зловите задоволення від побаченого й захочете ще, починайте підкорювати дахи. Підказати круті локації можуть фото інших руферів.
Львів із висоти – це любов. У ньому немає людей, маршруток і гамору. Тому мене лякає думка, що я не потраплю на той дах, на який хочу. А впасти я не боюся.
Ірина Ладика,
фото Ірини Особи