Цікаве

10 Березня, 2018

Останні «забігайлівки» Львова

Якою є ваша асоціація при слові «забігайлівка»? Напевне у більшості – не дуже чисте приміщення, з високими столиками, де збираються не надто заможні люди, аби в теплій компанії випити «по п’ятдесять» та голосно потеревенити про життя із друзями. Про це пише Svitom.info.

Звісно, неодмінний атрибут – дебела кельнерка, яка наливає їм, періодично наводячи порядок з надто захмелілими відвідувачами та прибиральниця яка брудною ганчіркою витирає розхлюпану горілку та крихти від канапок. Картина, звісно, некрасива, однак надто проста – «забігайлівки» бувають різними, і в деяких з них збирається навіть дуже цікава та пристойна публіка.

Елітні забігайлівки площі Ринок

А якщо просто – забігти на кілька хвилин, випити доброї кави, перекинутись кількома словами із знайомими, яких там зустрів – і побігти далі у своїх справах.

Кілька таких «забігайлівок» колись було на площі Ринок та навколо неї. Одна з них мала навіть кумедну неофіційну назву «Один столик». Там і справді був лише один столик, де можна було присісти, втім більшість пили там каву навстоячки. Попри це заклад користувався популярністю серед інтелігентної публіки, тим більше що [площа Ринок є популярним місцем зустрічей людей середнього достатку.

Потім це приміщення приглянулось одному із банків і тепер там замість кави рахують гроші. Ще одна «забігайлівка» донедавна знаходилась на тій же площі Ринок, називалась «Діана». Тепер там – сувенірний магазинчик. Не так далеко від неї на Сербській була ще одна колись популярна «крапка», яка відповідно називалась «Сербія», вже точно не пригадую, чи то була офіційна назва, чи народна. Заклад цілком інтелігентний та пристойний, з доволі конкурентними цінами. Можливо їй не пощастило з приміщенням, можливо щось інше, але тепер там – музей магнітів. Втім він тільки називається музеєм, насправді – звичайний сувенірний магазинчик, яких на Сербській є доволі багато.

Квітка – культова львівська забігайлівка

Можливо там не було достатньо клієнтів, але цього аж ніяк не скажеш про «Квітку». Про цю «крапку» взагалі можна говорити безконечно, досить згадати, що це єдина «забігайлівка» яка згадувалась у всіх опитуваннях найпопулярніших львівських кафе.

Практично ідеальне розташування – в акурат навпроти входу в львівський магістрат робило її найпопулярнішим закладом серед журналістів, чиновників, депутатів, художників та розмаїтої творчої публіки, яка постійно «тусується» на Ринковій площі. У «Квітці» можна було безпомилково визначити час перерви у сесійних засіданнях Львівського магістрату – у мініатюрному приміщенні якимось дивом вміщалась ледь не половина міських райців. Дехто із них обов’язково заходив сюди ще до початку засідання, так би мовити набратись натхнення. Мабуть головним недоліком «Квітки» було те, що там було нереально провести «секретну розмову» — майже гарантовано за сусіднім столиком стояв хтось із знайомих.

«Квітка» була еталоном «інтелігентної забігайлівки» – добра кава в джезві, кілька сортів коньяку з неодмінним «Закарпатським» та «Старим Кахеті», шоколадка і простенька канапка, чистий зал і дуже постійна і добре між собою знайома клієнтура. Але напевне цьому формату у нашому місті не пощастило. Зараз на місці «Квітки» відкрився черговий сувенірний магазин, нові власники навіть зберегли стару вивіску, однак з популярністю колишньої «Квітки» він вже не може змагатись.

Автор: Олександр Сирцов для Svitom.Info.

8 Березня, 2018

Вірші Тараса Шевченка у виконанні українських рок-гуртів

Тарас Григорович Шевченко, безсумнівно, постать велична та унікальна. Його творчість внесла в нашу літературу незнане багатство тем і жанрів та залучила її до кращих досягнень світової літератури. Проте серед імен геніальних поетів важко назвати того, чиї вірші гармонійно перелились у музичні твори й охопили майже всі музичні жанри.

Для більшості українців знайомство з творчістю Тараса Шевченка починається зі школи. Та часто через заштамповані фрази про Кобзаря, там воно й закінчується. Однак, впродовж останніх років все частіше можна почути Шевченкові вірші, виконані під гучну рок-музику чи танцювальні мотиви. Таким чином, ми по-новому або ж взагалі вперше по-справжньому відкриваємо для себе Шевченка актуального та модного.

Пропонуємо збірку сучасних українських виконавців, які створили кавер на Шевченка.

Кому Вниз

Легенди українського готичного року КОМУ ВНИЗ випустили альбом під назвою “4: Шевченко”. Основою для створення композицій альбому стали відомі твори письменника. Досі гурт мав п’ять творів на слова Тараса Шевченка: “Микита Швачка”, “До Основ’яненка”, “Розрита могила”, “Не нарікаю я на Бога” та “Суботів”, що став першим широковідомим твором команди. До нової ж збірки “4” увійшли уривки: з “Княжни”, “Хустини”, “Холодного Яру”, “У казематі” та з “Осії. Глави XIV”.

https://www.youtube.com/watch?v=68Cyxw35UiE

Скрябін

“Знайомство з шевченковою творчістю за посередництва сучасної музики може багатьох байдужих спонукати по-новому глянути на Тараса Шевченка, його творчість та й поезію взагалі”, казав Кузьма Скрябін. Гурт записав пісню “Мені однаково” на слова однойменного вірша Кобзаря.

Тартак

У новий альбом “Ввічність”, який гурт презентував у грудні минулого року, ввійшло 15 треків, які просякнуті соціальною тематикою та є певним творчим відображенням подій в Україні останніх років. Приємний подив у шанувальників викликала пісня “Косар”. Це єдина пісня в альбомі, автором тексту якої є не Олександр Положинський. “Косар” – це вірш Т.Г. Шевченка, який завдяки гурту “Тартак”, отримав рок-звучання.

Бандурбенд

Бандурбенд – український музичний гурт, заснований у 2005 році в місті Харків. Грає у стилі роко-хопо-фанко-фолк, з елементами рок-н-ролу, рейву, реггі та етніки українською мовою.

Вони популяризують призабуті українські народні пісні надаючи їм нового сучасного звучання. Вирішили виконувати й вірші Шевченка в рок обробці, тому що дуже люблять свою країну та хочуть її прославити. Вони виконують пісні: “Думи мої думи” та “Тече вода з-під явора”.

Kozak System

Kozak System – український гурт, що виник у лютому 2012 року. Тоді в музикантів відкрилося нове дихання та з гурту “Гайдамаки2 вони перетворилися на “Kozak System”. У своєму дебютному альбомі “Шабля” музиканти ставлять поряд вірші культових сучасників з народними текстами і творчістю Тараса Шевченка. До альбому ввійшла пісня під назвою “Гайдамацька” на слова Кобзаря.

Музичний проект “KOBZAR”

UaModna також вирішила долучитись до цього тренду та популяризувати твори видатного Кобзаря через музику! Представляємо вам пісню на вірш “Муза” Тараса Шевченка у виконанні Євгена Берездецького та Юлії Нагірняк.

Окрім названих, насправді є ще чимало українських музичних колективів та сольних виконавців Шевченкової поезії, результатом роботи яких ми маєм сотні переспівів та сучасних композицій.

Джерело: UaModna

8 Березня, 2018

11 цікавих фактів про Шевченка, про які не згадували в школі

Він вже так давно сидить на гранітних п’єдесталах та висить в рушниках на стінах шкільних кабінетів, що вже певне й забув, як колись носив єнотову шубу та кохав 15-ти річну натурницю. Але ми нагадаємо. Отже, Тарас Шевченко. Він же “пророк”, “кобзар” та “духовний вождь українського народу”.

Шевченко народився 9 березня 1814 року в селі Моринці, що на Черкащині, в сім’ї кріпака. Потім виріс, з кріпацтва звільнився, вступив до Петербурзької академії мистецтв, став художником і поетом, відбув заслання, повернувся і помер у віці 47 років.

Але це ми, хочемо чи не хочемо, знаємо зі школи. А сьогодні ми поговоримо про те, чого в школі нам про Шевченка не розповідали.

Відомим Шевченко став ще за життя, його вірші переписували і передавали один одному, він був частим гостем Петербурзьких мистецьких салонів та мав багато друзів серед художників та літераторів. Шевченко був епатажним, любив розказувати анекдоти і випивати в хорошій компанії. Він прожив коротке, але дуже насичене життя. А нижче кілька “не шкільних фактів” з його біографії.

1. Шевченко-нездара

Навіть якщо долею вам накреслено стати великим поетом, все одно знайдеться хтось, хто повідомить вам, що ви геть ні до чого незугарні. Ще будучи дитиною малий Шевченко втік в сусіднє село Тарасівку до дячка-маляра аби той навчив його малювати.

“Він подивився уважно на мою ліву руку і відмовив мені навідріз. Він заявив мені, на мій великий жаль, що в мене немає здібностей ні до чого, ні навіть до шевства або бондарства” (з листа Шевченка до редактора “Народного чтения”).

Але Шевченко не здався і, бачте, має тепер пам’ятники по всьому світу. Готовий вам мотиватор.

2. Згадка про перше кохання у віршах

“Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.”

Цього ви не можете не пам’ятати. А пам’ятаєте, як його малого прийшла втішити дівчина, що саме була поруч?

“А дівчина
При самій дорозі
Недалеко коло мене
Плоскінь вибирала,
Та й почула, що я плачу.
Прийшла, привітала,
Утирала мої сльози
І поцілувала ….. “

Це була подруга дитинства і перше кохання Тараса Григоровича – Оксана Коваленко. Шевченко часто згадував Оксану в своїх творах. Перше кохання є перше кохання. Якщо ви це знали, значить вам більше пощастило з вчителькою української літератури, ніж нам.

3. Міф про царицю і викуп з кріпацтва

Ви знаєте, що Шевченка викупили з кріпацтва в 1838 році за 2500 карбованців. Це були величезні гроші і їх нібито дала сама імператриця. Втім, це не зовсім так.

Гроші мали назбирати в лотереї, що її проводила імператриця в своєму палаці на святвечір 24 грудня 1837 року за ініціативою друзів Шевченка. В лотереї розігрували різні кришталеві та порцелянові речі привезені з Петербурських казенних заводів, а також портрет Василя Жуковського, поета та вихователя молодого царевича, роботи Карла Брюллова. Але врешті виявилось, що цариця, її донька та син разом сплатили за лотерейні квитки всього 1000 карбованців. Решту грошей, скоріше за все, довнесли друзі Шевченка – Брюллов, Жуковський та Вієльгорський.

4. Шуба і вечірки

Молодий Шевченко був тим ще франтом. З легкістю витрачав гроші на красивий і модний одяг, любив білі парусинові костюми і якось з гонорару навіть купив собі єнотову шубу. Нелегка доля талановитого молодика робила його страшенно популярним в петербурзьких домах.

Його друг по Петербурзькій Художній Академії Іван Сошенко, з яким Шевченко ділив квартиру, в своїх спогадах писав: “…Тарас мій частенько став роз’їжджати по вечорах. Він, як то кажуть, увійшов у моду; його приймали скрізь як диковинку. Він став гарно вдягатися, навіть з претензією на франтівство, словом, у нього вселився світський біс”. От вам і сумний кріпак.

5. Тарас Чевченко

Ще будучи студентом Академії, Шевченко закохався в свою 15-ти річну натурницю Амалію Клоберг. Вона була донькою хазяйки квартири, в якій Шевченко жив разом із Сошенком. В 1839 році Шевченко навіть написав її портрет і підписався “Чевченко”. Амалія не могла правильно вимовити прізвища художника і на догоду їй він підписувався так, як вона вимовляла. З листів Шевченка до друзів так і не зрозуміло, чи зізнавався він Амалії в своїх почуттях, і чи мав поет з дівчиною якісь стосунки.

6. Шевченко писав російською

Вам у школі не здавалось, що портрет суворого Шевченка, що висів над дошкою в кабінеті укрмови ніби промовляє до вас: “А ти говориш на перерві російською?!” І ставало, як мінімум, страшно і трошки соромно. Але Шевченко і сам писав російською мовою. Його найвідоміші російськомовні твори – віршована повість “Слепая” та прозова “Невеста”.

В книзі “Спогади про Т.Шевченка” Андрій Козачковський, друг поета, пише, що російськомовні твори Шевченка “зразок неповторного, що не вдалося Основ’яненку, мистецтва передавати місцевою російською мовою побут України з цілковитим дотриманням зворотів рідної мови і народного характеру дійових осіб”.

Сам Шевченко вважав, що пишатися тут особливо нічим.

“Переписав оце “Слепую” та й плачу над нею. Який мене чорт спіткав! За який гріх, що я оце сповідаюсь кацапам черствим кацапським словом”, – написав він у листі до Якова Кухаренка у 1842 році.

7. Голе селфі

Для нас Шевченко-поет затьмарив Шевченка-художника. А виявляється, до наших днів дійшло понад 800 картин і малюнків Шевченка. А якось Шевченко навіть намалював жартівливий автопортрет, на якому зобразив себе оголеним. Малюнок довго був заборонений цензурою, ну бо хто це малює голих кобзарів!

8. Не пийте зі священиками

Кажуть, Шевченко був охочий до випивки. Але справа в тому, що це всі навколо хотіли з ним випити. Якось в 1859 році Шевченко приїхав до Києва. Шевченко вже тоді був такий популярний, що кожен прагнув похвалитися близьким знайомством з ним. Священик Троїцької церкви отець Єфим та його товариш купець Балабуха теж взялися приїжджого поета розважати. Захопивши цілу батарею пляшок (так пише в своїх спогадах про Шевченка Михайло Чалий), друзі повели Шевченка за Дніпро і пили півночі. Тарас Григорович хотів і заночувати на березі, але священик заволік його до себе додому, закрив ворота і не випускав аж до 8-ої ранку. В знак протесту дещо нетверезий Кобзар відмовився залишатися в кімнаті і спав просто у дворі біля воріт. На ранок друга з полону визволив Сошенко.

9. Шевченко та Куліш: чоловіча дружба

Пантелеймон Куліш і Тарас Шевченко були друзями. Разом співали, малювали і навіть ловили рибу. Тільки Куліш недолюблював Шевченка за його цинізм, а Шевченко Куліша – за аристократичність. Власне Куліш нібито і розпускав чутки про те, що Шевченко пияка. Так стверджує літературознавець Богдан Тихолоз. Зносили один одного літератори за талант. От вам і міцна чоловіча дружба.

10. Ромовий щоденник

Улюбленим напоєм Шевченка був ром. В ті часи ром привозили лише з-за кордону і задоволення це було не з дешевих. Та що там – і зараз недешево любити ром.

“Не дешево, зате смачно” – мабуть, сказав би нам Шевченко і налив би по скляночці.

11. Перепоховання

Художник Григорій Честаховський опікувався перепохованням Тараса Шевченка навесні 1861 року. Відбувалося все пишно: ще на шляху до Канева за труною рухалися процесії, а коли її залишали у церквах на ніч, то туди приходили діячі місцевої громади. А в Орлі труну супроводжували духовенство зі співом релігійних пісень, військовий оркестр, що грав малоросійські мотиви, та гімназисти. В Україні збиралися натовпи: на труну тут чекали заздалегідь, приймали з урочистостями. Після поховання розпочалося справжнє паломництво. До речі, саме Честаховський наполіг на похованні Шевченка на Чернечій горі, а не біля церкви у Каневі, як хотіла його родина. Саме розпорядникові спало на думку, що добре було б насипати могилу — він же цю ідею власноруч і втілив, узгодивши з місцевою владою (окремий виграний бій із бюрократією!), а потім організував додаткові масштабні поминки вже влітку, після освячення місця поховання.

Сам Честаховський похований у Качанівці, куди його тіло з Петербурга наказав перевезти поміщик Василь Тарнавський; він же поклопотався, щоб насип на могилі друга був майже таким самим, як і у Шевченка.

8 Березня, 2018

16 фільмів про сильних жінок

Tvoemisto.tv пропонує добірку з 16 фільмів про сильних жінок, які бoрються за свої права, справедливість, кар’єру, переконання або й змагаються самі з собою.

Три білборди під Еббінґом, Міссурі (2017)

Після вбивствa доньки Мілдред Гейз змушена потурбуватися про відплату yбивцям, оскільки місцева поліція так і не змогла їх впіймати. Жінка використовує білборди, щоб змусити правоохоронців діяти. За головну роль у цьому фільмі Френсіс Макдорманд отримала цьогорічний Оскар. Ще одну статуетку взяв Сем Роквелл за найкращу чоловічу роль другого плану.

Квітка пустелі (2009)

Автобіографічний кінофільм, знятий за однойменною книгою. Історія Варіс Діріе – простої дівчинки-кочівниці із Сомалі. У 13 років вона втекла з сім’ї, дісталася до Могадішо, а потім опинилася в Лондоні. Через кілька років їй вдалося стати однією з найпопулярніших моделей світу. Варіс стала першою жінкою, яка публічно засудила практику жіночого обрізання, була призначена спеціальним послом ООН і створила Фонд по боротьбі з FGM.

Ерін Брокович (2000)

Фільм заснований на реальних подіях. Енергійна, імпульсивна й емоційна до грубості красуня з трьома дітьми і двічі розлучена шукає роботу. Освіти у неї немає, зате є сміливість, природний розум і напористість. Ерін наймає на роботу її адвокат, і це стає початком успішної справи.

Джулі і Джулія (2009)

Біографічна драма режисера Нори Ефрон за мемуарами Джулі Повелл, що випустила в 2005 році книгу «Julie and Julia: 365 Days, 524 Recipes, 1 Tiny Apartment Kitchen», створену на основі записів у її власному блозі.

Дика (2014)

Біографічна драма режисера Жана-Марка Валле, що вийшла 2014 року. Стрічка розповідає про пішу подорож Шеріл Стрейд, яка пройшла відстань у 1100 миль заради того, щоб позбутися наслідків особистої трaгедії.

Суфражистка (2015)

Британський історико-драматичний фільм, знятий Сарою Геврон. Стрічка розповідає про створення жіночого суфражистського руху наприкінці XIX — на початку XX століття.

Кімната (2015)

У підлітковому віці Джой була викрaдена мaніяком, який зачинив її у тісній кімнаті. З того часу все її життя проходило в цих чотирьох стінах. Там же вона народила сина. П’ятирічний Джек ніколи не залишав Кімнату, вона є для нього рідним домом та цілим Всесвітом. Знання про навколишній світ він отримував з телевізора і розповідей матері. Та одного дня їм вдається втекти. Тепер Джек та Джой мають адаптуватися до життя поза межами чотирьох стін.

Години (2002)

Картину умовно поділено на три частини, у кожній з них зображено один день із життя головних героїнь, долі яких химерно пов’язані між собою та майже ідентичні.

Малена (2000)

Дія фільму відбувається в Сицилії в під час Другої світової вiйни. Чоловік Малени Ніно Скордія покидає свою дружину і відправляється на службу до aрмії. З часом Малена дізнається, що він був убитий. Новоспечена вдI ва намагається впоратися зі своєю втрaтою в місті, до якого вона переїхала.

Все ще Еліс (2014)

Еліс Гавленд — професорка лінгвістики у Колумбійському університеті, у неї щасливий шлюб, троє дітей. Проте одного дня вона помічає, що забуває слова. Після обстеження Еліс отримує результати — у неї хвI роба Альцгеймeра на ранній стaдії, що передалась їй від матері.

Прислуга (2011)

Закон народжується тоді, коли в основі його покладено непорушні моральні принципи. Цього не станеться, якщо мовчати про свої переконання. Тому молода дівчина, яка щойно закінчила університет, наділена хоробрістю та здібністю до літератури, пише книгу про життя афроамериканців. Вона стає однією з перших, хто став прокладати шлях до великих змін: справедливості та рівноправ’я для всіх.

Усмішка Мони Лізи (2004)

Кетрін Вотсон отримала посаду викладачки історії мистецтва у престижній жіночій школі — Коледжі Веллслі. Заняття, які вона проводить у цьому строгому консервативному закладі стосуються не тільки мистецтва, але і статусу жінок у суспільстві 1953 року. Молода викладачка переконує і надихає своїх учениць, щоб вони мали мужність боротися за існування, якщо вони дійсно хочуть жити. Вона закликає учениць повірити в себе, вчитися, щоб зробити професійну кар’єру і самим забезпечити своє майбутнє.

Королева (2006)

1997 року британським прем’єр-міністром стає лейборист Тоні Блер. Цим фактом занепокоєна королева Великої Британії Єлизавета ІІ, вона вважає, що він є загрозою для консервативного устрою країни. Через три місяці в aвтокатастрофі у Парижі гинe принцеса Діана. Між королівською сім’єю й урядом проходять напружені дебати щодо того, яку інформацію про зaгибель розголошувати, а яку замовчувати.

Фріда (2002)

Стрічка розповідає про нeпросте життя мексиканської художниці Фріди Кало. Молода дівчина потрапляє у aварію, де зазнає численних трaвм і пeреломів, через що виявляється загіпсI ваною і прикутI ю до ліжка, а потім до кінця життя страждає від бoлю. Під час хворI би Фріда починає писати картини. Одужавши, вона показує їх відомому художнику Дієго Рівері, який згодом стає її вчителем, чоловіком і соратником у політичній бI ротьбі.

Голова в хмарах (2002)

Дія фільму відбувається в 1930-ті роки в Англії, Іспанії та останні дні гітлeрівської oкупації в Парижі. Сюжет розкриває долі двох людей: вона – красива й спокуслива Гільда Бессе, він – зачарований її вродою Гай Мейлон. В юності Гільда дізналася від гадалки, що помре на 34 році життя. З того моменту вона почала жити заради свого задоволення.

Залізна леді (2011)

Фільм розповідає історію політичного зростання Маргарет Тетчер, її небачений успіх і, зрештою, захід її щасливої зірки. Події картини розгортаються в 1982 році. Тоді прем’єр-міністр Великої Британії Маргарет Тетчер намагалася врятувати свою кар’єру напередодні Фолклендської війни.

7 Березня, 2018

11 найкращих міст для подорожей Україною за версією CNN

Американська телекомпанія CNN склала рейтинг 11 кращих туристичних місць України. CNN пише, що Україна – одна з найбільших країн в Європі, і навіть коли вона не приймає міжнародний європейський конкурс Євробачення, країна приваблює туристів своїми пам’ятками. Про це повідомляє сайт Ukraine is.

Киплячі життям міста, стародавні замки, приголомшлива сільська місцевість, різноманітність ландшафтів і привітне ставлення людей допомагають зробити Україну особливим місцем, незалежно від економічних і політичних проблем. Відсутність масового туризму надає Україні особливої чарівності і автентичності, яких часто не вистачає в інших країнах.

11 міст України, які увійшли до рейтингу CNN:

1. Львів

Львів – культурна столиця України, де найбільш вражаюча архітектура з усіх міст країни. Він може похвалитися чудовим, охоронюваним ЮНЕСКО, старим містом, який славиться красивими вузькими вуличками, прекрасними церквами, захоплюючими музеями і особливою атмосферою.
Це затишне і гостинне місто, що пропонує широкий вибір тематичних ресторанів, барів і яскраве нічне життя. Незалежно від сезону, місто популярне серед українців, які приїжджають сюди на вихідні, щоб відчути атмосферу цього міста.

2. Чернівці

Чернівці, будівля Чернівецького університету

Маленький Відень і багата австро-угорська архітектурна спадщина – це все Чернівці – одна з перлин Західної України.

Тут знаходиться приголомшлива будівля Чернівецького університету під захистом ЮНЕСКО, це те саме місто для романтичних прогулянок і з чарівними кав’ярнями в віденському стилі. Любителі архітектури в стилі модерн можуть досліджувати елегантні фрески і приголомшливі інтер’єри в Чернівцях.

3. Софіївський парк в Умані

Один з найяскравіших прикладів європейського садово-паркового мистецтва, що відноситься до початку XIX століття, – унікальна природна пам’ятка України.

Він був заснований польським дворянином Станіславом Потоцьким як подарунок на день народження його дружині Софії. Величезний парк є домом для водоспадів, озер, статуй, фонтанів, античних гротів і штучних руїн, а також – ідеальним місцем для розслаблюючої прогулянки в оточенні природної краси.

4. Київ

Золоті куполи величних церков, багата історія, еклектична архітектура і безперервне міське життя роблять Київ привабливим місцем для всіх мандрівників, які відвідують Україну. Київ – одне з найвідоміших міст в Східній Європі.

Його пам’ятки включають в себе два об’єкти Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО – Києво-Печерську Лавру (Монастир Печер) і Софійський собор. Є також Андріївський узвіз – історична вулиця, вимощена бруківкою, – і вражаючий горгулійський Будинок з химерами.

5. Мукачево

Це чарівне маленьке місто в західній частині Закарпаття – компактне старе місто, що славиться австро-угорською архітектурою, і підноситься над вражаючим мукачівським замком, який стоїть на прилеглому пагорбі.

Колись, будучи однією з найважливіших фортець в королівстві Угорщина, замок Паланок в даний час є родзинкою українського туризму. Мукачево також є чудовою відправною точкою для вивчення природних чудес Карпатських гір, включаючи озеро Синевир і мальовничий водоспад Шипіт.

6. Переяслав-Хмельницький

Часто згадується як місто музеїв, Переяслав-Хмельницький є місцем, де розміщується безліч артефактів. Серед них Музей хліба, Музей Рушника, Музей космосу і Музей української національної сукні.

Але найбільш вражаючим з них є великий Музей народної архітектури та сільського життя під відкритим небом, що експонує унікальні об’єкти з найдавніших часів до початку 20-го століття.

7. Харків

Харків – колишня столиця України, а тепер Місто студентів.

Площа Свободи – одна з найбільших площ в Європі, а будівля “Держпрома” – один з найвідоміших прикладів конструктивістської архітектури. Завершений в 1928 році проект був найпросторіший єдиною структурою в світі того часу.

8. Чернігів

Троїцько-Іллінський монастир, Чернігів © Андрій Бондаренко

Чернігів – одне з найдавніших міст України, колись процвітаючого центру Київської Русі, першої східнослов’янської держави.

Тут унікальні зразки середньовічної слов’янської церковної архітектури і одна з найстаріших церков в Україні – Преображенський собор, який був завершений в 11 столітті і містить приголомшливі фрески і старовинні інтер’єри.

9. Одеса

Один з найбільших морських портів і торгових центрів України.

Центральна частина міста сповнена пам’яток, в той час як любителі архітектури можуть милуватися прекрасними палацами і унікальним поєднанням стилів будівництва. Для любителів моря Одеса пропонує кілометри чорноморських пляжів і безліч розваг як вдень, так і вночі.

10. Ужгород

Це маленьке місто прямо на кордоні зі Словаччиною, що належало п’яти різним країнам за останні 100 років.

Його історична приналежність видно по всьому центральному району Ужгорода, де можна побачити чеські будівлі, що стоять поруч з класичними угорськими особняками, або православні, католицькі і греко-католицькі церкви в безпосередній близькості.

Ужгород – жвавий центр Закарпатської області та “ворота” в Карпатські гори.

11. Кам’янець-Подільський

Для вражаючих видів і затишної атмосфери старого міста Кам’янець-Подільський варто детального вивчення. У цьому маленькому містечку в західній частині країни є одна з найбільш захоплюючих фортець у Східній Європі.

Крім замку, Кам’янець-Подільський славиться фестивалем повітряних куль, який зазвичай проводиться в кінці весни.

7 Березня, 2018

“Ніякої гімнастерки”: з’явилася осучаснена версія вкраденої росіянами української пісні

Пісня “Вот кто-то с горочки спустился” насправді є переспівом старовинного українського романсу, пише РБК-Україна

У мережі з’явилася осучаснена версія українського романсу XIX століття “В саду осіннім айстри білі”.

Саме ця композиція лягла в основу пісні “Вот кто-то с горочки спустился”, яку багато хто вважає “надбанням російської культури”.

У центрі української пісні, записаної київською групою MniShek, – “всепоглинаюча емоція першого кохання, першого розчарування, сердечного болю, тому вся поезія твору просякнута надзвичайним драматизмом і роком”.

“Своїм музичним прочитанням учасники гурту прагнули підсилити основний настрій пісні, передати атмосферу трагічного почуття” – йдеться в описі роботи.

Додамо, що “В саду осіннім айстри білі” – це український романс XIX століття. Він був популярний в Україні аж до 60-х років XX ст. Ще у 1961 році цей романс був опублікований у збірнику “Українські народні романси” з передмовою і примітками Леопольда Ященка. На жаль, відомості про автора слів і музики – відсутні (тому романс і вважається українською народною піснею). Але вже через кілька років у цієї мелодії раптово з’явився “автор”.

Відомий композитор Борис Терентьєв, який хоч і народився в Києві, але більшу частину життя провів у Москві, представив широкій громадськості “свій” хіт “Вот кто-то с горочки спустился”. Незабаром після цього Терентьєв став Заслуженим діячем мистецтв РРФСР.

7 Березня, 2018

Топ-5 замків Польщі неподалік Львова

Мінімум коштів – максимум вражень. Туризм до Польщі асоціюється з Краковом, Варшавою, Ченстоховом та Вроцлавом, але є альтернатива і всього на віддалі до 200 км від Львова. Мова йде про замки Прикарпатського воєводства, які можна відвідати лише за одні вихідні.

1. Красичинський замок

Впевненим лідером нашого топу є замок у Красичині, який розташований на віддалі 10 кілометрів від Перемишля. Замок належить до найвишуканіших ренесансних ансамблів на теренах сучасної Польщі. У XVI столітті дерев’яні стіни замку було замінено муром з бійницями, а по кутах поставлено чотири вежі. Кожна з них має своє ім’я і не є схожою на інші: Божа з куполом, Папська з аттиком у вигляді папської тіари, Королівська з шістьма маленькими вежами, як символ королівської корони і Шляхетська з оглядовою терасою. Вони символізують одвічний порядок у світі, чотири сходини в ієрархії влади: Бога, церкву, монархію і шляхту. Є ще одна, найвища квадратна башта – Годинникова, яка споруджена над давньою брамою.

Замок оточує дуже гарний парк, в якому розташований великий став. На території парку нараховується 40 видів птахів і 200 видів рослин.

2. Ланьцутський замок

Замок Любомирських у Ланьцуті – один з найцінніших палацово-паркових ансамблів у Польщі й один з найбільш відвідуваних. Ланьцут – відоме місто для українців, які мандрують углиб Польщі автострадою А4. Лежить за 80 км від українського кордону і за 18 км на схід за Жешувом. Його звели у XVII столітті. Любомирський, будучи краківським воєводою, мав можливості й переробив оборонну фортецю у Ланьцуті на типовий “pallazzo in fortezza”. Тоді ж був створений і ландшафтний парк. Нове життя замок отримав будучи власністю роду Потоцьких. Кажуть, гроші на його ремонт і облаштування Роман Потоцький виграв у покер.

За інформацією Національного туристичного порталу Польщі, на початку XX століття замок вважався п’ятим у світі за житловою площею. А ще тут є одна з найбільших бібліотек Польщі, понад 22 тис. томів.

19 мільйонів злотих і два роки потратили на відновлення Замку – це був найбільший ремонт від часів Другої світової війни. Закінчили ремонт у вересні 2016 р.

3. Замок Казимира у Перемишлі

Перемишль в українців в першу чергу асоціюється із закупами, але з цим містом варто познайомитись поближче, приділивши кілька годин оглядинам центру. Родзинкою архітектурного ансамблю старого міста є замок Казимира. Він належав до найдавніших у Галицькому князівстві. Спочатку замок Перемишля був обведений дерев’яним частоколом та земляними валами. А зведення мурованого готичного замку приписують королю Казимиру ІІІ.

Замок розташований на горі, посеред парку. Сьогодні він виконує функцію культурного центру і є місцезнаходженням театрального товариства “Fredreum”.

4. Ряшівський замок

Ряшів – це головне місто Підкарпатського воєводства. А окрасою цього міста є замок, побудований у 1902 – 1906 роках на місці стародавньої фортеці Любомирських. На початку ХХ століття тривав ремонт замку. Виявилося, що замкові мури в набагато гіршому стані, ніж це можна було собі уявити. Прийшлося розбирати їх і будувати наново. Нові ж оборонні елементи відрізнялися від первинних і виглядом, і матеріалом.

Від давнього замку залишилася лише частина мурів бастіонів і нижні поверхи башти. У свідомості більшості мешканців міста замок є не оборонною спорудою, а установою правосуддя. Сьогодні в ньому розташоване приміщення суду.

5. Замок у Лісько

Мурований замок, побудований в кінці XVI століття. За свою історію він пережив пожежу, його руйнували шведи, росіяни та німці. Його власниками були такі відомі польські роди як Кміти, Стадницькі, Оссолінські та Красицькі. Кожен з них перебудовував замок відповідно до своїх уподобань. Одна з головних реконструкція твердині розпочалась на початку ХІХ століття і тривала 38 років. Об’єкт повністю втратив свій первісний вигляд, натомість отримав форму резиденції класицизму-нео-ренесансу в італійському стилі.

Сьогодні у приміщенні замку функціонує будинок відпочинку, який називається «Замок».

7 Березня, 2018

Десять причин чому я люблю львівський аеропорт

Останні роки мені доводиться багато літати та бути частим пасажиром львівського аеропорту та багатьох інших аеропортів України. Також, доводилось бувати в десятках аеропортів західних країн і в цілому маю із чим порівняти. У 2008 році до нас прилетіли двоє американців Браян і Енді (були нашими клієнтами), нового аеропорту ще не було, а лише старий. Коли літак приземлився та вони вийшли з літака, перше, що Браян запитав: “А власне де аеропорт?” Браян залишився класним дядьком і я досі коли з ним зустрічаюсь пригадую цю історію жартома, хоч після тієї поїздки він ніколи більше не прилітав до нас в гості.

1. Просторий. Термінал аеропорту неймовірно просторий, місцями аж занадто. якщо порівняти Львів до Лондона то аеропорт за просторістю нагадує лише Хітроу. Так, одна із причин мала кількість пасажирів, але все одно задум помпезний та у Львові більше немає таких велично просторих будівель (ні стадіон ні новозбудовані торгові центри і близько не стоять біля нього). Всередині завжди вистачає повітря та свободи пересування.

2. Ввічливі леді. На паспортному контролі стримано ввічливі леді. Двоє із них навіть мене впізнають за штампами в паспорті, що свідчить про їх хороший професіоналізм, як офіцерів паспортного контролю. Відколи збудували новий термінал, мене ще ніколи не діставали дурнуватими запитаннями чи допитами – все просто, швидко та згідно інструкції. Із них повинні брати приклад решту працівників, особливо ті, що перевіряють багаж.

3. Кафе. На другому поверсі є добрі кафе, в яких навіть дуже смачна їжа, як на аеропорт. Зазвичай в аеропортах продається фаст-фуд середньої та нижче паршивості. А тут отримуєш “експіріенс”, як на площі Ринок на терасі. В отому кафе в кутку де пляшку моршинської продають за ціною Evian в центрі Лондона дуже смачні сирники та м’ятний чай. Наприклад в сусідній Варшаві в аеропорту такого немає.

4. Тролейбус. До аеропорту і повз нього провели тролейбусну лінію. Поки-що я жодного разу не бачив там тролейбус, але це неймовірно правильне рішення розвивати електро-транспорт. Якщо на цю лінію ще зможуть купити нові тролейбуси, то це стане першим кроком, щоб вибити звідти знахабнілих таксистів-бомбіл (і вони зникнуть не через те, що люди пересядуть на тролейбус, тому що, якщо стається десь щось хороше в плані міської інфраструктури – бамбіли зникають самі по собі – їм некомфортно).

5. Наскрізний проїзд. Нарешті біля аеропорту зробили наскрізний проїзд і тобі не потрібно брати талончик, якщо ти лише висаджуєш людей та їдеш далі. Воно правда вбило одне непотрібне робоче місце, де дядько стояв і тиснув кнопку замість кожного водія, щоб ті не брали по два талончики (ще один напарнику, який від вчора на території аеропорту авто тримає).

6. Туман. Це сталось і неймовірна авіаційна технологія нарешті добралась і до нашого міста. Більше не доводиться прилітати у Львів і летіти назад в Німеччину чи Польщу через те, що тут туман. Коли літак злітає в напрямку до Львова, то ймовірність 95%, що я точно потраплю додому.

7. Чисто. В аеропорту та навколо територія дуже чиста. Інколи ловлю себе на думці, що воно просто якось дистильовано чисто. В туалетах теж чисто та кришка дуже рідко обпісяна. Навіть злітна смуга та всі допоміжні дороги чисті від земляного бруду. Та що там, зимою сніг навіть прибраний. Що саме цікаво, прибиральники майже непомітні. Не знаю яким чином, але в чистоті львівський аеропорт досягнув дзену.

8. Англомовність. 90% персоналу англомовні – леді офіцери, повільні працівники на рамках безпеки, молоді люди на інформаційній стійці, на реєстрації, на видачі багажу і так далі (бомбіли-таксисти, на жаль, ні бельмеса англійською, але це швидше перевага ніж недолік бо знижує ймовірність того, що іноземець поїде з ними). Усі навігаційні таблички продубльовані англійською мовою, жоден англомовний іноземець не відчуває ніяких труднощів.

9. Перестали шманати. Колись за часів януковича зелений коридор був закритий як такий. усі по замовчуванню ішли через червоний – тобто хочеш чи не хочеш, а ти от докажи, що ти не маєш нічого для декларування. Там сиділи цербери, які доколупувались до кожної дрібниці. Від коли почалась війна вони трішки почали збавляти темп агресії. В перший рік війни доводилось багато різноманітних речей перевозити у валізі, які потім допомагали десь нам на лінії розмежування. Доводилось не раз бути в поліцейській кімнаті та пояснювати, що кевларові шоломи для пінтболу, і на диво вони робили вигляд, що вірять. Минуло 4 роки із того часу, червоний коридор перманентно закритий та 99% пасажирів іде через зелений, без жодних проблем. І як не дивно, але мені самому не хочеться везти більше ніж два iPhone за один раз, щоб все по чесному – мене не шманають, а я не порушую закон.

10. Традиції. Традиції у нас в культурі та їх важко викоренити. Деякі з них можливо балансують на рівні недоліків та переваг. Одну із традицій, яка існує та існуватиме доки папір буде – відривають шматок посадкового талона. Останній рік я вперто приношу лише електронні штрихкоди в Apple Wallet чим створюю дискомфорт для леді, яка хоче відірвати шматок паперу на згадку про мене. І ще одна традиція – це дають людям можливість спілкуватись одне із одним: зазвичай люди туплять в телефони чи ноутбуки, але в нас 1 розетка на 1 гейт і то під вікном для пилососа. Довго там не витримаєш, тому мусиш читати книжку чи спілкуватись із сусідом – домашні традиції. Інколи заповнюють пустоту виставками картин невідомих-починаючих художників чи історичних стендів. Розширюйте цю практику, не обов’язково на цьому заробляти гроші, просто даруйте людям прекрасне безкоштовно.

Автор: Іван Лешко для OnePaperBook

6 Березня, 2018

Вірш про славнозвісну львівську кавалєрку

Львівською бруківкою –
Музикант з сопілкою,
В петличці барвінок,
Йшов до площі Ринок .

Там львівська панянка-
Сукня-вишиванка,
В пацьорках без ліку,
Чекала музику.

Повела бровою,
Тупнула ногою,
Коса руса з стрічкою,-
Звалася Марічкою.

Кави філіжанку-
Гостив коліжанку,
По чарці наливочки
З вишеньок і сливочки.

Сирника з родзинками,
В сиропі, з малинками…
Зашарілись щічки
В панночки Марічки.

Пішли із фільварку
На шпацер до парку.
На мості над річкою
Музикант з Марічкою
Вечір зустрічав
Й на сопілці грав.

Соловей на гілочці
Підспівав сопілочці,
Тьохкав про кохання
Й бачитись бажання.

Так зустріли зіроньку,
Й в наступну неділеньку
Запросив знов панночку
На кави філіжаночку.

З півником- смаколиком,
За плетеним столиком
В вазі бутоньєрка –
Буде кавалєрка!

Пані гонорові,
Що живуть у Львові,
Й молоденькі панночки,
В ружах вишиваночки,

Хочу, щоб ви знали
Й всім переказали –
Живе й дотеперка
Львівська кавалєрка!

Автор: Лариса Ягула Семеген

5 Березня, 2018

12 порад, як швидко вивчити англійську і як це зробити онлайн

Виявляється, знати 5-8 мов – це не ознака геніальності, так може кожна людина. І не обов’язково витрачати гроші і їхати жити в іншу країну. Ось 12 способів стати поліглотом і вивчити кілька іноземних мов, пише видання Lifehacker. Tvoemisto.tv пропонує переклад і конспект цієї статті:

1. Вчіть правильні слова правильно. Вивчати нову мову означає вивчати нові слова, дуже багато нових слів. Але для того, аби вивчить нову мову, ви не повинні вчити усі слова! Наприклад, ви, фактично, знаєте усі слова своєї рідної мови, але використовуєте не всі. З іноземною мовою така ж ситуація: аби розмовляти іноземною не треба вивчати усіх слів. Наприклад, в англійській мові 65% написаного матеріалу включає в себе всього 300 слів. Це слова, які використовуються найчастіше. Така схема працює й в інших мовах. Вивчення слів зручне методом карток: на одному боці написано запитання, на іншому – відповідь.

2. Вивчіть споріднені слова. Ви вже зараз знаєте хоча б кілька слів мови, яку збираєтесь вивчати. Тому почати «з нуля», фактично, неможливо. Споріднені слова – це «справжні друзі» слів з вашої рідної мови, які мають те ж значення. Наприклад, в романських мовах є споріднені з англійськими слова: аction, nation, precipitation, solution, frustration, tradition і тисячі інших. Також в багатьох словах зустрічаються слова зі спільним коренем. Шукати споріднені слова – гарний метод для вивчення європейських мов, проте, виявляється, і в японській можна знайти такі слова. До того ж, почати вивчення зі знайомих слів – значно простіше, ніж з цілком незрозумілих.

3. Не обов’язково подорожувати. Повітря іншої країни не змусить вас заговорити новою мовою. Якщо вам потрібно зануритися в іноземну мову, її можна слухати, зокрема, за допомогою ресурсу Tunein.com, де зібрано понад 100 000 іноземних радіостанцій. З такою назвою є і безкоштовний мобільний додаток. Також можна використовувати відеоролики на YouTube Trends Dashboard чи фільми та серіали іноземними мовами.

4. Тренуйтесь по Skype і не тільки. Наступним кроком є спілкування з носіями мови. Взагалі, якщо мета вивчення мови – це спілкування на ній, то цей пункт має бути одним з перших. Якщо ви починаєте вчити іноземну мову, небагато часу піде на вивчення базових слів і повторення того, що ви вже знаєте, а після цього одразу слід приступати до розмов… Знайти носія мови для розмов не так вже й складно, наприклад, на сайті Italki.com можна знайти професійних викладачів, неформалье навчання і просто співрозмовників.

5. Не витрачайте кошти. Найкращі ресурси – безкоштовні. Багато знань можна справді отримати безоплатно. На Duolingo є хороші безкоштовні куси іноземних мов. Тут все представлено в ігровій формі. На BBC languages можна вивчити основні фрази понад 40 мов. За допомогою сервісу Interpals можна знайти товариша для переписки з іншої країни, а на My Language Exchange можна знайти людей для переписки, які вивчають ту ж мову, що й ви.

6. Дорослим легше вивчати іноземні мови, ніж дітям. Маючи запас ресурсів для вивчення мови, треба вирішити основну проблему: це сумнів у власних можливостях та неправильна оцінка свого потенціалу. Як показує дослідження Університету Хайфи, дорослим краще даються іноземні мови, ніж дітям. На відміну від дітей, дорослі інтуїтивно розуміють правила. Тому здаватися не варто.

7. Поповнюйте свій словниковий запас з допомогою мнемоніки. Механічного повторювання недостатньо. Попри те, що часто повторюване слово може карбуватись у вас в пам’яті. Проте для сів, які складно запам’ятовуються, можна використовувати мнемоніку – мистецтво запам’ятовувати. Наприклад, придумати коротку смішну історію, яка буде асоціюватися з цим словом. А також можна використовувати ресурс memrise.com.

8. Любіть свої помилки. Більше половини населення планети знає більше, ніж одну мову. Тобто, одномовність – це питання культури, а не генетики (наприклад, нездатності вивчати мови). Тому якщо дорослі люди зазнають поразки у вивченні мов, то проблема – в системі вивчення. Вивчивши всі правила мови, ви не вивчите саму мову. Проте в системі освіти вивчення мови часто закладено саме так. Вивчивши мову, її треба використовувати. Носії мови з розумінням ставляться до тих, хто вивчає їх мову і не злитимуться через помилки.

9. Ставте розумні цілі. Ще одна помилка у підході до вивчення іноземної мови – відсутність конкретної і розумної цілі. Допомогти визначити ціль зможе, наприклад, європейська класифікація за рівнем володіння мовою. А – початківець (beginner), B – середній (intermediate) та C – просунутий (advanced). Кожен з рівнів має два підрівні: слабший (1 lower) і підвищений (2 upper). Наприклад, новачок, що має поступ у вивченні – А2, а слабкий просунутий – С1.

10. Від розмовного (В1) до досконалого володіння (С2). Аби постійно підвищувати свій рівень мови та навчитись побіжно розмовляти нею за три місяці, треба постійно тренуватись. Не менше години в день треба говорити іноземною, бажано, вибираючи різні теми, аби дізнаватися нові слова. Переходити від В1 до В2 за короткий час доволі складно, і ви будете робити багато помилок, але це – ваш прогрес.

11. Навчіться говорити без акценту. На рівні С2 ви знаєте мову так само добре, як і носій. Але у вас все одно може залишитись акцент чи ви можете допускати помилки. Це може залежати від вашого акценту і інтонації чи від рівня соціальної і культурної інтеграції. З акцентом та вимовою допоможуть відео на Youtube, які навчають правильній вимові, також можна наслідувати манеру розмови носіїв мови.

12. Станьте поліглотом. Якщо ваша ціль – вивчити кілька мов, найкраще почати з одної мови. Принаймні, поки не досягнете середнього рівня та зможете впевнено розмовляти цією мовою. Тільки тоді переходьте до вивчення ще одної мови. Попри те, що ви можете досягти значних успіхів за кілька місяців, аби могти користуватися вивченою мовою все життя, потрібна постійна практика. Але є й хороша новина: якщо навчитесь побіжно розмовляти іноземною – ця мова залишиться з вами на все життя.