7 випадків, коли потрібно сказати “ні”

Якщо вас не цінують, не підтримують, звинувачують в тому, що дощ пішов, що гривня впала, що лого на макеті вийшло замале, скажіть «ні». Про це пише Ярослава Гресь.

Скільки важливих «ні» я не сказала у своєму житті… Хотіла здаватися кращою, ніж є, хотіла усім подобатися, боялася, що, сказавши «ні», буду сама до скону. Самотня невдаха – такий собі план. Хто з нас його не розглядав? Ми мовчки погоджуємося з речами, які руйнують нас, які нас спотворюють. Одного дня я зрозуміла, що від мене майже нічого не лишилося. Від мене справжньої. Тоді я сіла і написала список. Список «ні», які я говоритиму завжди, як би не було важко:

1. «Ні» психологічному нaсиллю.

«Я уявляв тебе іншою…», «Ти ніхто без мене», «Мала, ну чого ти плачеш, ну 19 тобі, ну целюліт в тебе, то й що – я ж це говорю з любов’ю!», «Не носи підбори, ти як чапля», «Це ти істеричка, а я просто хочу до себе поваги», «Ой, як в тебе смішно стирчать зубки…», «Твоя українська слабенька, забагато помилок…», «Не пиши вірші – це не твоє…», «Навряд з твоїх ідей щось вийде…».

Ніхто. Не має. Права. Вас обрaжати. Навіть якщо ви важите 120 кіло і ходите в рожевій міні-сукні. Навіть, якщо не все вдається на роботі. Навіть, якщо ваші котлети не такі смачні, як у його мами. Ніхто. Не має. Права. Вас. Ображати.

2. «Ні» нецікавій роботі, поганим концертам, книжкам, непотрібним зустрічам.

Життя дуже коротке, щоб витрачати його на те, що вас не наповнює, а спустошує. Якщо 17:59 – ваш улюблений час, звільняйтеся. Якщо хтось так-собі-письменник, це не ваша біда.

3. «Ні» стереотипам.

Усі мають бути худі, очі великі, ноги довгі, заміж мають вийти один раз, бажано, до 25, народити двох ідеальних, розумних, ввічливих дітей, у яких завжди чисті вуха і шкарпетки, які здорові та усміхнені без ніяких там аутизмів, синдромів Дaуна, епілепсій, дцп. Інакше їх треба сховати дуже-дуже далеко, «щоб нормальні дітки на майданчику не лякалися».

Усі мають готувати борщ. Прати. Прасувати. Вишивати. Бо що ти за жінка без вишитого хрестиком лебедя. Читати тільки розумні книжки. Не матюкатися, божезбав. І, звичайно, займатися спортом. TRX. Йога. Курси пізнання себе.

4. «Ні» зайвим людям.

Усім, хто просто поглинає ваш час та енергію, залишаючи по собі таку втому, ніби ви розвантажили потяг з чавуном.

5. «Ні» контролю над вашим життям.

Воно ваше. Ніхто не має права вирішувати, з ким вам зустрічатися, кого любити, у що вірити, який ламінат обрати для вітальні.

6. «Ні» будь-яким справам з мудаками.

В бізнесі, в дружбі, в стосунках – якщо вас не цінують, не підтримують, звинувачують в тому, що дощ пішов, що гривня впала, що лого на макеті вийшло замале, скажіть «ні». Скажіть: «До побачення!».

7. «Ні» розчаруванню.

Забороніть собі розчаровуватися. Забороніть навіть думати, що за чорним немає білого, що життю кінець, що віри немає. Дива трапляються, коли на них і не чекав. З а в ж ди.

Щодня мені страшно сказати «ні». Моя слабка воля шепоче: «Бійся, бійся залишитися без проектів, без людей, без майбутнього. Потерпи трошки, це ж неважко. В принципі нічого ж страшного…».  І щодня моє сильне серце говорить «ні». Моє серце знає: там, за рогом, вже за мить, на нього чекають десятки прекрасних, десятки потрібних, десятки щасливих «так».

Україномовна пісня перетнула позначку 40 млн переглядів на YouTube

Україномовна пісня вперше отримала 40 млн переглядів на відеохостингу YouTube, що є абсолютним рекордом для україномовного сегмента сервісу.

Піснею-рекордсменкою стала робота української групи Kazka “Плакала”. Від моменту завантаження, 17 травня 2018 року, станом на 11 вересня 2018 року, її прослухали понад 40,1 млн разів. І це, на хвильку, навіть не кліп, а звичайне аудіо.

Тим не менш, композиція змогла обігнати пісні «SuperSTAR» від LOBODA (34,8 млн), і кліп групи «Врємя і стєкло» на пісню «E,boy» (33,9 млн).

“Радісно від того, що в Україні з’являються нові якісні виконавці, яких люди слухають не через квоти, але при цьому сумно, що зняти свій кліп, який би конкурував з російськомовної попсою, їм вже не по кишені. Ось де знадобився б який-небудь грант від держави, але його немає…”- прокоментував на своїй сторінці в Facebook український блогер і журналіст Денис Казанський.

Впродовж останніх 17 тижнів хіт впевнено тримає лідерство українського чарту кліпів YouTube. Шлях до вершини цього відео (яке насправді є не кліпом, а official audio) був таким:

1 тиждень — 59-е місце
2 тиждень — 6-е місце
3 тиждень — 4-е місце

4 тиждень — 2-е місце
5 тиждень — 3-е місце
6 – 17 тиждень — 1-е місце

Найближчим “конкурентом” треку є композиція українського поп-гурту DZIDZIO “Я і Сара”, яка на даний момент має понад 21,9 млн переглядів і, до слова, була завантажена на YouTube 4 роки тому.

Нагадаємо, відеохостинг YouTube з 10 травня розширив свої музичні чарти на 44 країни, в це число ввійшла і Україна.

До слова, розігруємо квитки на концерт гурту KAZKA у Львові на нашій сторінці в Instagram. Деталі за посиланням: https://www.instagram.com/lviv1256/

KAZKA — музичний гурт із Києва, який грає в стилі experimental pop з елементами електро-фольку. «Відкриття року 2017» за версією музичної премії YUNA, «Дебют року 2017» за версією музичного видання Karabas Live, «Нові імена» за версією музичної премії «Золота Жар-Птиця», «Краща пісня поп-гурту» («Свята») та «Кращий дебют» за версією радіостанції Країна ФМ.

Всі пісні гурт виконує виключно українською мовою.

У 2014 році вокалістка гурту Олександра Заріцька брала участь у шоу Голос Країни-4.

У 2017 році гурт взяв участь у кастингу шоу Х-фактор-8 з авторською піснею «Свята». Тренером гурту на проекті став Андрій Данилко. За підсумками глядацького голосування гурт покинув шоу в 5 ефірі.

Італійський співак «закохався» у львівські маршрутки і зняв музичне відео про них

У мережі набирає популярності музичне відео, у якому співак із Італії в оригінальний спосіб жартує із українських маршруток.

Це відео опублікував у своєму Фейсбук італійський співак Альфонсо Олівер (Alfonso Oliver), передає ІА ZIK.

«Італієць, який влюбився у нашу маршрутку», – лаконічно написано під відео.

https://www.facebook.com/AlfonsoOliverofficial/videos/1735704086551441/

На кадрах видно, що цей кліп було знято у Львові. Альфонсо, який вивчає українську мову, співає про те, як він любить маршрутки.

9 книг про подорожі, які варто прочитати кожному

Здавалося би для того аби подорожувати треба, щоб склалось багато різних факторів. Але насправді все набагато простіше. Відкриваючи книги про подорожі, можна не лише перенестись в будь-яку частину світу, а й надихнутись на нові пригоди, зрозуміти, що по суті нам бракує лише бажання, а все решта обов’язково знайдеться.

1. Леонід Кантер, Павло Солодько “З табуретом до океану”

Почнемо з національного виробника. Колись на київській кухні зародилась ідея творчих експедицій з табуретами до чотирьох океанів. За п’ять років три табурети вже були на своїх місцях і залишився останній. Книга українського режисера Леоніда Кантера розповідає про пригоди, які довелось пережити трьом командам: з України, Білорусі та Росії на шляху до Тихого Океану через дві Америки. Маючи нагоду послухати деякі з цих розповідей під час розмови на кухні, мушу сказати, що книга видавництва “Фоліо” читається не менш захопливо і на одному диханні.

2. Жюль Верн “Діти Капітана Гранта”

Книга, яку Жюля Верна попросили написати члени Французького географічного товариства, щоб діти краще знали географію. В результаті “Діти капітана Гранта” стали чудовим чтивом не лише для школярів, а і для їхніх батьків. Завдяки цьому твору багато людей полюбили мандри та географію, а декому досі сниться безкрая пампа Патагонії.

3. Тахір Шах “Дім Халіфа” (“Один рік у Касабланці”-в рос. перекладі)

Надзвичайно цікаве занурення в культуру та звичаї Марокко від британського афганця, котрий в один момент стомився від ритму Лондона та вирішив перевезти свою сім’ю жити до Касабланки. Щоб стати “своїм” у цій мусульманській країні не достатньо досконало вивчити арабську. Треба вміти розмовляти з джинами…

4. Рома Свечнікау “Рома Едзе”

Ви би могли просто так кинути все своє колишнє життя та відправитись у мандри навколо світу? 1 липня 2012 двадцятирічний білоруський студент Рома Свечнікау залишив універ та відправився в незабутню подорож. Книжка, що вийшла цього року, охоплює першу частину мандрівки Роми. Щирі люди, цікаві пригоди та шанс прочитати щось білоруською.

5. Керін Мюллер “Вздовж дороги інків” (“Смак листя коки”-в рос. перекладі)

Колись давно Керін намалювала червоним фломастером лінію на карті Південної Америки. Це була дорога інків, що простяглась на тисячі кілометрів від Колумбії до Чилі. Книга про те, що мрії мають властивість здійснюватись, про великий народ, який жив колись, та про їх спадок, часом не завжди помітний, але все-таки збережений нащадками.

6. Грег Мортенсон, Девід Олівер Релін “Три чашки чаю”

Грег Мортенсон хотів здійснити сходження на одну з найнебезпечніших гір у світі К2 в пам’ять про свою сестру. Доля випадку, що не дозволила йому цього зробити, так само завела його до віддаленого поселення Корфе на півночі Пакистану. Так розпочалась історія звичайної людини, яка повна рішучості, змогла трохи змінити світ. Мортенсон був двічі номінований на Нобелівську премію миру в 2009 та 2010 роках.

7. Джон Кракауер “В диких умовах”

Відомий американський автор описує життя Крістофера Меккендлесса, більше відомого всім під псевдо “Алекс Супербродяга”. Неймовірна історія людини, яка віддала все, що мала, на благодійність, та відправилась в подорож Америкою, щоб врешті оселитись жити на Алясці в абсолютно диких умовах. За історією книги Шоном Пенном був знятий чудовий однойменний фільм.

Крім біографії Крістофера, Кракауер відомий також книгою про трагедію сходження на Еверест – “В розрідженому повітрі”, та розслідуванням “Три чашки брехні” про свого колегу Грега Мортенсона, якого він звинуватив у перекручуванні фактів.

8. Ед Стаффорд “Вздовж Амазонки”

У квітні 2008 року колишній капітан британської армії Ед Стаффорд відправився у пішу подорож вздовж Амазонки. 2,5 роки, близько 10 000 кілометрів, багато відкриттів та перешкод. Прекрасна книга про Південну Америку та про те, що потрібно робити для здійснення своїх мрій.

9. Джек Керуак “В дорозі”

Настільна книга для покоління бітників надихає на подорожі і по цей час. Без перебільшення можна сказати, що автостоп став популярним у всьому світі в тому числі і завдяки книзі Керуака, де описані його подорожі разом з другом Нілом Кессіді просторами США.

Джерело: time2go.com.ua

Найкращі комедійні серіали 21 століття: ТОП-10

У кожного бувають дні, коли втомлений настільки, що навіть немає сил читати улюблену книгу або вдумливо переглядати фільм зі складним сюжетом і глибоким змістом. Саме у такі хвилини нас рятують комедійні серіали, які можна дивитися з будь-якої серії чи сезону, адже кілька хвилин сміху перед сном ніколи не будуть зайвими.

Найкращі комедійні серіали 21 століття, що піднімуть настрій будь-кому. Обирайте найкращий саме для Вас та дивіться їх у складні хвилини життя.

10. Вілл і Грейс (Will & Grace)

Вілл Трумен і Грейс Адлер – кращі друзі та сусіди, які ідеально підходять один одному: вони обожнюють одні і ті ж речі і чудово розуміють один одного, але ніколи не зможуть почати романтичні відносини, тому що Вілл – гей, а Грейс – гетеросексуалка.

Вілл – чудовий юрист з Манхеттана, красивий, чарівний і такий, що викликає симпатію. Він недавно розлучився з другом, з яким довгий час був разом. Грейс – теж красива дівчина, що має власний бізнес. Обом подобається дивитися французькі фільми, проводити ночі за грою в покер з друзями. Вони завжди були друзями і обидва хочуть любові. Але вони давним-давно домовилися, що не заграватимуть один з одним.

Після чергової сварки Грейс розлучається зі своїм черговим хлопцем і переїздить жити до Вілла. Чи зможе стовідсотковий гей ігнорувати чарівну сусідку?

9. Клініка (Scrubs)

Відучившись чотири роки в медичній школі, Джон Доріан приходить працювати інтерном в кардіологічну клініку. Разом з ним тут застосовуватиме отримані знання і його кращий друг з часів коледжу Кріс Теркелтон. Молоді фахівці, що не мають досвіду практичної роботи, зразу ж занурюються в хаотичний світ життя лікарні…

8. Секс та місто (Sex and the City)

Серіал заснований на однойменній книзі журналістки і письменниці Кендес Бушнелл, яка є збіркою її статей для колонки в газеті New York Observer. Серіал розповідає про життя чотирьох подруг у віці “за 30”, різних за характером і темпераментом, але об’єднаних вільними поглядами на життя в динамічній атмосфері Нью-Йорка. Вони вільно обговорюють питання сексу, кохання і кар’єри, і їхні бесіди не позбавлені жартів.

7. Луї (Louie)

Серіал розповідає про життя відомого американського стендап-коміка Луї Сі Кея. Зовсім недавно він розлучився з дружиною і тепер вони по черзі доглядають за двома дочками. Глядач стане свідком того, як знаменитий комік стикається з такими ж звичайними проблемами, як і всі інші.

У кожній серії мова йде про звичайні життєві питання, які змушені вирішувати всі дорослі: забрати дітей з садка, купити нову квартиру, познайомитися з новими сусідами і багато іншого. Кожен по неволі почне асоціювати себе з головним героєм, оскільки всі ми стикалися з подібними ситуаціями, які, якщо уважніше придивитися, виявляються неймовірно смішними …

6. У Філадельфії завжди сонячно (It’s Always Sunny in Philadelphia)

Черіал оповідає історію чотирьох друзів: Чарлі, Мака, Денніса і його сестри Діандри. Ну і звичайно ж Френка – батька Денніса і Діандри. Кожен з них має свій неповторний образ, що запам’ятовується, але об’єднує їх те, що вони є співвласниками глухого ірландського бару Paddy’s Pub в Філадельфії. Чесно кажучи, неясно для чого вони його взагалі тримають, адже прибутки він вже давно не приносить. Проте їх бар займає важливе місце в серіалі.



5. Офіс (The Office)

Серіал розповідає про будні невеликого офісу регіонального масштабу під назвою Дандер-Міффлін, мета діяльності якого – вироблення продукції на паперовій основі. Будь-який співробітник в ньому має власні комплекси і цілий ряд примх. Бос у них однозначно недолугий чоловік, і колеги, між сварками, жартами і примиреннями терплять витівки свого начальничка.

Дуже цікаво, що це – американський аналог відомого британського серіалу, який побудований на методі творчої імпровізації, що означає, що актори не в курсі, де встановили камери на знімальний період, та й діалоги якось у них самі вигадуються по ходу п’єси. Паперова компанія, філією з безлічі подібних якої і є офіс, напевно навіть і не знає, які пристрасті киплять серед працівників їхнього підприємства.

4. Уповільнений розвиток (Arrested Development)

У центрі сюжету комедійно-драматичного серіалу “Уповільнений розвиток” сім’я Блутів, у житті яких настали далеко не найкращі часи. Колись вони жили та ні в чому собі не відмовляли, але в подальшому членам сім’ї довелося пережити повне банкрутство і фінансовий крах, що в свою чергу залишило помітний відбиток на їх взаємовідносинах.

Однак серед них все ж знайшлася людина, яка допомагла їм гідно пережити непрості випробування. Ним виявився їхній син Майкл Блут, який після того як батька посадили у в’язницю за несплату податків, взяв кермо влади в свої руки. В першу чергу, що він зробив, це навчив рідних жити за коштами, а не смітити грошима, як вони звикли це робити. Майкл взяв на себе керівництво сімейним бізнесом і зробив все можливе, щоб згуртувати родину, збираючи її по маленьких осколках.

3. Віце-президент (Veep)

Політична кар’єра завжди була для Селіни Маєр вершиною, до якої вона прагнула. Посада сенатора – цілком успішний щабель на кар’єрних сходах, для багатьох вона є кінцевою метою, але тільки не для Селіни. Ледве освоївшись на новій роботі, молода жінка крокує ще вище – стає віце-президентом Америки.

Комедійний серіал американського виробництва “Віце-президент” з гумором розповість про будні найбільших політичних діячів, про їх турботи і проблеми, які, якщо не брати роботу, мало чим відрізняються від проблем “простих смертних”. Але як раз не брати до уваги роботу майже ніколи не виходить – бо для політика вона завжди на першому місці.



2. Парки і зони відпочинку (Parks and Recreation)

Головна героїня серіалу “Парки і зони відпочинку” Леслі Ноп- чиновник, який одного разу вирішив переглянути все своє життя. Вона зауважила, що за всю свою довгу кар’єру і досить вагоме положення в суспільстві, вона нічого не зробила доброго для свого народу. Щоб, хоч якось змінити це вона вирішує, побудувати парк відпочинку і розваг, на місці покинутого кар’єру.

Але тільки як ця задумка була озвучена, на шляху до своєї мети у Леслі з’явилося дуже багато суперників. Це забудовники, які якось раніше і не звернули уваги, на вдале місце розташування кар’єра, під майбутні будинки. Бюрократична система, і сусіди, які не бажають змін, навіть в кращу сторону… Але Леслі вирішується в ступити в бій і здійснити розпочате.

1. Студія 30/30 потрясінь (30 Rock)

Команді не зовсім адекватних сценаристів популярного шоу “The Girlie Show” на чолі з Ліз Лемон призначають нового директора — Джека Донагі. А він, у свою чергу, перше, що робить, запрошує в своє шоу нову знаменитість — напівбожевільного темношкірого коміка Трейсі Джордана, пародію на Мартіна Лоуренса.

На робочому місці в результаті починається повний хаос: сценаристи виступають проти свого начальника, нова зірка проти сценаристів, старі кіноактори незадоволені усіма, а тут ще й незрозумілий секретар Кеннет, по якому не зовсім зрозуміло, чи справді він “ненормальний”, або просто хитрий чоловік…

У мережі з’явився офіційний трейлер історичного бойовика «Король Данило»

У мережі з’явився офіційний трейлер історичного бойовика «Король Данило» львівського режисера Тараса Химича. Ролик у неділю, 9 вересня, опублікували на офіційній Facebook-сторінці фільму, пише Zaxid.net.

Головним героєм історичного бойовика є король Данило Галицький, який у XIII столітті керував Галицько-Волинським князівством. Саме Данило Галицький заснував Львів та назвав його на честь свого сина Лева.

Прем’єра фільму відбудеться 22 листопада. Як повідомила ZAXID.NET продюсерка фільму Олеся Галканова-Лань, зйомки уже практично завершені. «Ми уже монтуємо відзняті сцени і залишилось ще буквально кілька знімальних днів», – сказала вона.

«Король Данило» знятий практично без державного фінансування, а в основному за кошти меценатів. Як повідомляли раніше, зібрали близько 4 млн грн. Однак, за словами Олесі Галканової-Лань, повний кошторис фільму оголосять пізніше.

Спочатку виконавцем головної ролі був тернополянин Олександр Алексєєв. Однак у грудні 2017 року його замінили на актора із Запоріжжя Сергія Ярмошенка. Він працював у кінному театрі на острові Хортиця, тож самостійно виконує бойові трюки.

Атмосферу XIII сторіччя, коли жив Данило Галицький, відтворили у П’ятничанах на Львівщині. Для цього, як повідомляв ZAXID.NET, там збудували середньовічне містечко.

Частину сцен знімали також у середмісті Львова, зокрема у Бернардинському дворику.

Нагадаємо, ідея стрічки – показати короля Данила як людину, вказати його роль в історії та загалом розповісти про образ героя. Виконавцем головної ролі є актор Олександр Алєксєєв. Загалом головних дійових осіб фільму є 37.

Стрічка стане першим історичним бойовиком українського виробництва та, за задумом творців, кінороботою, що приверне погляд глядача до легендарної історії.

«Він не такий, як ви думаєте. Забудьте усе, що ви чули до цього. Відкинувши усі стереотипи звільніть розум, щоб історія життя короля стала оповіддю про людину, її характер, її рішення, її вчинки, її відповідальність та непередбачуваність. Він – інший, завдяки чому перевертає світ з ніг на голову. Ніякого сивочолого діда…» – так описують головного героя – Данила Галицького, творці фільму.

“Ніколи не здавайся”. Милий мультик для внутрішньої підзарядки

Інколи для того, щоб перемогти, потрібно десятки разів програти. Але з кожною поразкою ми вчимося бути сильнішими. Кожна помилка дає нам нові знання, які роблять наступний крок більшим і впевненішим. Ніколи не здавайтеся!

https://www.facebook.com/ChefsNetworkRomania/videos/955044664637309/

Скарби у вашому гаманці: топ-10 найдорожчих українських монет

Давно не новина, що НБУ припиняє карбувати монети номіналами 1, 2, 5 та 25 копійок, а готівкові розрахунки пропонує заокруглювати, пише ІА ZIK.

Це значить, що такі монети поступово виводитимуть з обігу. Натомість, вже з’являються нові обігові монети номінальною вартістю 1, 2, 5 та 10 гривень.

Однак, не варто спішити і швидко розлучатися зі своїми старими копійками. Адже за деякі із них колекціонери готові викласти від кількох сотень до декількох тисяч гривень.

Перші монети України були викарбувані в 1992 році на Луганському машинобудівному заводі. Зі стандартними монетами почали випускати також нестандартні – колекційні, експериментальні, не затверджені до випуску та браковані.

Такі рідкісні монети, окрім дизайну, відрізняються матеріалом, розміром, вагою та роком випуску. Саме вони і мають особливу цінність для колекціонерів.

Цінні монети поділяють на дві категорії – колекційні та розмінні, випущені в обмеженому тиражі. Колекційні монети поділяють на два види – пам’ятні і ювілейні.

Вартість таких монет, в першу чергу, залежить від матеріалу, ваги і дизайну. Так, на сьогоднішній день найдорожчою колекційною монетою України являється монета «Фінал ЄВРО-2012» номіналом 500 гривень, виготовлена з чистого золота. На аукціонах її вартість починається з позначки 350 000 грн.

Ціни різняться, та найбільш дорогими українськими монетами вважаються такі:

  • 2 копійки 1992 року – до 17 тис. грн.
  • 1 гривня 1992 року – до 4000 грн.
  • 5 копійок 1994 року – до 3500 грн.
  • 2 копійки 1993 року – до 2 тис. грн.
  • 1 копійка 1996 року – 300-1300 грн.
  • 25 копійок 2003 року – до 800 грн.
  • 25 копійок 1995 року – до 600 грн.
  • 2 копійки 2003 року – до 300 грн.
  • 5 копійок 2001 року – від 50 до 500 грн.
  • 10 копійок 2001 року – від 50 до 500 грн.
10 копійок 1992 року випуску – 24 штуки

Вартість монети залежить від того, в якому вона стані, а також від деяких особливостей: варто звертати увагу на зображення аверсу, реверсу та на гурт (ребро монети).

При застосуванні різних штампів спостерігаються відмінності в кількості та розташуванні, ширині та написанні шрифтів, та інших елементів. Тому спочатку потрібно добре вивчити свою монетку, проаналізувати всі нюанси, а тоді вже визначати ціну і шукати покупців-колекціонерів.

За словами голови Асоціації нумізматів Степана Гнатюка, в Україні понад 3 000 нумізматів, які полюють на ці особливі монетки. Однак, як стверджує Гнатюк, часто, колекціонери монет мають своїх людей у Нацбанку, тому скуповують увесь тираж, до прикладу, ювілейних монет. Потім стають монополістами і продають утричі дорожче на інтернет-аукціонах.

Тому шансів знайти у гаманці особливу монетку не так вже багато, однак, перш ніж розлучатися з якогось копійкою із гаманця, придивіться уважніше, бо, можливо, саме вона здатна зробити вас на кілька тисяч гривень багатшим.

Підгорецький замок на Львівщині – розкішні володіння Білої Пані

Підгорецький палац – одна із найкоштовніших перлин «історико-архітектурної колекції» на заході України. Насправді тут вже побував чи не кожен житель Радянського Союзу. Віртуально: переглядаючи відомий пригодницький фільм «Д’Артаньян і три мушкетери». 

Та найперше, чим цікавий Підгорецький палац туристам зі всього світу – це містика. Загадкові історії про білу постать жінки, яку начебто бачив чи не кожен другий місцевий житель, та незвичайна енергетика всього замку приваблюють на Львівщину все більше відвідувачів. Тут вже побували знімальні групи «Битви екстрасенсів», «Мисливців за привидами», «Місць сили» та багатьох інших проектів. І найцікавіше, що всі вони в один голос стверджують: тут таки живуть привиди і палац справді є місцем параноpмальної активності. Тож двері у потойбічний світ тут залишаються привідчиненими.

А ми тим часом помандруємо залами палацу та спробуємо розгледіти його не містичну, а історичну сутність.

Історична довідка

Підгорецький замок був збудований на місці дерев’яного дворища, яке ймовірно існувало тут ще у XV столітті. У XVІІ, коли місцевість належала до володінь польських панів Конєцпольських, тут починають споруджувати справжній замок. Унікальна за своєю архітектонікою, це була будівля типу «Palazzo in Fortezzo». Напис латинською при вході “Вінець ратних трудів — перемога, перемога — тріумф, тріумф — відпочинок” визначав призначення маєтку у Підгірцях. Замок був таким собі поєднанням магнатської резиденції і оборонної фортеці.

1635-1640 роки – час, коли велися будівельні роботи під керівництвом відомого архітектора з Венеції Андреа дель Аква. Новозбудований ренесансний палац, що красувався посеред рівнинного плато, вражав соєю величчю і вишуканістю. Квадратний за формою (приблизно 100 м на 100 м), на рогах він мав п’ятикутні бастіони. Бічні павільйони прикрашені мідними скульптурами атлантів. Один з них тримає на плечах кулю, що символізує Світ, інший – сонячну систему – Всесвіт.

Станіслав Конєцпольський подбав також про захист свого маєтку. Довкола перед бастіонами були викопані дуже глибокі та широкі рови, облицьовані каменем. Перед в`їзнаою брамою замку було влаштовано підйомний міст. З замку чудово проглядались довколишні ландшафти на багато кілометрів. Та така система захисту була не надто надійною. У 1651 році вона не стримала нападу козацьких загонів, які захопили замок. Відбудовувати його довелось вже новому власникові – Яну ІІІ Собєському. У 1688 році Підгорецька твердиня не вистоїть перед татарською навалою.

Один із найцікавіших палацово-паркових ансамблів України

Та попри всі руйнування, Підгорецький палац, який щоразу відновлюватимуть, збережеться до наших днів у гарному стані. Заможні польські роди, у власності яких був маєток, не шкодували на нього грошей. У різні часи тут правили Конєцпольські, Собєські, Жевуські та Сенґушки. Портрети власників прикрашали стіни залів, оббиті дорогими тканинами. Поряд з ними – дзеркала із позолоченими рамами.

За Вацлава Жевуського палац став триповерховим. Він завжди славився своїми вишуканими інтер’єрами. Зали Китайська, Золота, Лицарська, Зелена, Дзеркальна та Мозаїчна справді відповідали своїм назвам. Вацлав Жевуський – відомий поціновував творів мистецтва – зібрав у замку велику колекцію картин, зброї, дорогих меблів. Багато подорожуючи світом, він був знавцем мистецтва різних країн. Зі Сходу привозив у маєток також коней рідкісних порід. Розвівши табун у Підгірцях, почав постачати коней у Європу.

Довкола розкинувася великий красивий «італійський парк» – який рідко можна було зустріти на території сучасної України. У північній його частині розмістився «італійський дворик», прикрашений фонтаном та мармуровими скульптурами, які були привезені аж з Італії. В осінню пору терпким нектаром наливалися грона у виноградника парку. Довгі зелені алеї запрошували на приємні вечірні прогулянки. На жаль, до наших днів ані «італійський дворик», ні бароковий парк не збереглися.

Зате у Підгорецькому замку збереглось дуже цікаве приміщення. Це найстаріший в Україні готель і водночас корчма – Гетьманський заїзд. Побудований він у 1740-х роках. Будівлю площею 20 на 70 метрів прикрашав сонячний годинник, який показував середньоєвропейський час. Відомо, що свого часу, аби переночувати, у Гетьманському заїзді зупинявся Оноре де Бальзак.

У Підгірцях неодноразово проходили зустрічі коронованих осіб. Нерідко відбувались гучні забави: із музикою місцевого оркестру, феєрверками та парадами. Відомо, що у замку також діяв власний театр, був арсенал, величезна бібліотека та архів.

Довга алея зі старих лип веде до ще одного цікавого елементу палацового комплексу – костьолу Воздвиження XVIII століття. Планувався він господарем Підгорецького замку Вацлавом Жевуським як власна усипальня. (Всередині навіть був портрет Жевуського). Прикрашений вісьмома скульптурами святих, він був збудований у стилі італійського барокко.

У роки Першої світової вiйни Підгорецький палац кілька разів грaбувала російська армія. У міжвоєнний період тут діяв приватний музей князів Санґушків – українсько-литовського князівського роду, що мав багато володінь на Поділлі та Волині. З приходом 1945 року нащадкам Санґушків довелось перевозити колекцію аж у Бразилію. У 1956 році у Підгорецьку палаці трапилась велика пожежа, яка понищила інтер’єри залів. Не відновлені вони й до сьогодні. Підгорецький замок офіційно віднесений до 100 пам’яток світу, що потребують негайної реставрації.



Історія Білої Пані

Кожен місцевий може поділитися з вами історією про страшну смeрть найвідомішої постаті Підгорецького замку – Марії Жевуської. Це її привид ночами бродить залами, де досі не може знайти спокою. За легендою, колись її тіло було живцeм замуроване у кам`яну стіну руками рідного чоловіка. За що пан Жевуський так вчинив із молодою дружиною – існують різні версії. Одна із них навіть про те, що причиною була нездатність жінки народити графові спадкоємців. Та більш правдоподібно звучить версія невірності Марії своєму законному чоловікові. Старожили, хто насправді знав Марисю-Білу Пані розповідають, що та таки мала пристрасть до позашлюбних інтриг, за що і була покaрана. Відомо, що Марія була молодшою за свого чоловіка аж на 40 років.

Місць, де могла бути замурована графиня, у палаці є кілька. У підвалі, в який ведуть 4 сходини, привид бачили найчастіше. Є тут ще одна загадкова кімната. Це передпокій, який веде до спальні пана Жевуського. В одній зі стін – вмурований камін. Збережений ще із XVII століття, витвір дуже дивний: тут немає пiчки, де можна розпалити вогонь, анi димоходу. На камiнi — гравюра голови красивої жiнки. Що знаходиться усередині каміна — ніхто не знає. Хто зна, може саме тут спочиває тіло вбитої Марії.

Як би там не було, та на численних світлинах, знятих фотоапаратами простих туристів та дослідників паранoрмальних явищ дійсно видніють незрозумілі плями білого кольору. Звідки береться цей ефект – невідомо.

Відчути, чи справді у палаці мешкають привиди, ви зможете лише? приїхавши сюди особисто. Та навіть якщо не вірите у подібні історії, ви залишитесь задоволеними від екскурсії у Підгірці. Палац дійсно вражає своєю величчю і красою.

Чому люди не поступаються місцем у транспорті?

Британка Кейт Хітченс поділилася історією про те, як змушена була стоячи годувати дитину у переповненому потягу, і закликала людей проявляти ввічливість. Часто поступитися місцем у громадському транспорті нам заважає не егоїзм, пише ВВС Україна.

Всі ми знаємо, що таке переповнений автобус чи метро у годину пік – так само ми знаємо людей, які заходять на черговій станції і починають очима шукати вільне місце.

Можливо, ви їх не помічали – ви в навушниках, всю увагу займає новий подкаст. Або захоплююча гра в мобільному телефоні.

Можливо, ви не помічали цих людей. Або просто робили вигляд, що не помічаєте. Саме це, каже Кейт Хітченс, і змусило її годувати власну дитину у поїзді стоячи.

Є багато інших прикладів, коли комусь необхідно сісти, але інші пасажири з різних причин відмовляються поступитися місцем.

“Коли я була на четвертому місяці вагітності, я попросила чоловіка поступитися місцем в поїзді. Він відповів, що “ми, жінки, змагалися за рівність, отже, я можу і постояти”, – згадує у своєму Twitter жителька Лондона Брейді Лі-Кеннеді.

Егоїзм та неуважність частково пояснюють поведінку пасажирів. Але у деяких випадках вся справа у бажанні відмовитись від відповідальності та перекласти її на інших, каже доктор Олівер Скотт Каррі з Оксфордського університету.

“Кожен чекає, поки місцем поступиться хтось іще. Мовляв, “чому це маю робити я?”

“Такі пасажири просто “передають фішку” іншим”, – додає доктор Каррі.

Майже кожен чув історії про когось, хто вирішив запропонувати місце вагітній жінці тільки для того, щоб потім отримати відмову.

“У багатьох є страх зробити щось неправильно – наприклад, здатися занадто поблажливим”.

У той же час, каже доктор Каррі, йому відомі й зворотні випадки, які він сам називає “змагання за право допомогти”. За його словами, іноді пасажири “б’ються” за те, щоб поступитися місцем і довести, що вони справжні “лицарі”.

Експерт з соціального етикету Мері Кіллен згадує часи, коли “поступатися місцем жінкам чи старшим було базовим принципом для чоловіків”.

“Але сьогодні, думаю, вони налякані феміністками, які готові “відірвати” їм голову”, – припускає Кіллен.

Тим не менш, додає вона, зрозуміти, що хтось хоче сісти на ваше місце неважко: “Вони завжди намагаються знайти вас поглядом. Таким людям варто запропонувати місце”.

Коментуючи випадок із Кейт Хітченс, Кіллен зауважує: “Дивно, що ніхто не поступився – хіба що всі були “зазомбовані” власними смартфонами. Також, я думаю, що наше суспільство стає все більш егоїстичним”.

За словами Ребекки Вілкокс, люди рідко розуміють, що їй потрібно сісти. У неї рак грудей і поїздка стоячи для неї дуже болісна.

Ребекка Вілкокс, у якої рак грудей, написала колонку про досвід взаємодії з пасажирами, які не здогадуються про її проблеми.

“З вашої точки зору проїхати кілька зупинок стоячи – не проблема, але для мене навіть така поїздка може бути дуже болісною”, – пише Вілкокс.

У розмові з BBC News вона розповіла, що завжди просить когось поступитися місцем і не очікує, що хтось здогадається запропонувати його сам.

“Не було жодного разу, щоб хтось не поступився місцем на моє прохання”, – додає жінка, хоча й зауважує, що кілька разів люди вставали з незадоволеним обличчям.

Незручна ситуація

Ребекка Вілкокс також згадує кілька напівкомічних ситуацій.

“Якось зі своїх місць піднявся мало не весь вагон – було трохи незручно обирати серед них когось одного”.

“Іншого разу місцем поступився хтось в іншому кінці вагону – мені довелося пройти повз всіх інших пасажирів”, – згадує жінка.

Експерт з етикету Адам Пертрідж дає таку пораду: “Якщо ви бачите когось і все виглядає так, що йому або їй не надто зручно або важко стояти, хорошим тоном буде поступитися місцем.

За його словами, краще запропонувати і отримати відмову, ніж просто зробити вигляд, що нічого не відбувається.

Що можуть зробити транспортні компанії?

Доктор Каррі каже, що хорошим прикладом є ініціатива компанії Transport for London, яка випустила значки з надписами “Please offer me a seat” (“Будь ласка, запропонуйте мені місце”). Його може надягнути кожен, кому важко їхати у транспорті стоячи, і тим самим звернути на себе увагу інших пасажирів.

Щоправда, спрацьовує це не завжди.

Коррі Шоу зізнається, що часто люди просто не помічають такі значки.

Вона також додає, що їй сумно від того, що дехто соромиться запропонувати місце іншим тільки тому, що боїться їх образити.

“Якщо у вас немає впевненості, аби запропонувати місце вголос, ви можете просто встати – повірте, якщо комусь дійсно потрібне це місце, він просто стрибнуть на нього”.