Новини Львова та Львівщини
Мультик “Лілі і сніговик” – мила історія дружніх відносин маленької дівчинки і сніговика. Кожної зими друг влаштовує для дівчинки шоу тіней, але щойно приходить весна – сніговик тане.
Винахідлива дівчинка придумала, як зберегти життя товариша і вирішила помістити його у холодильник. Наступної зими він знову показував їй цікаві історії.
https://www.youtube.com/watch?v=YNDnMBHm_yQ
Не забудьте поділитися з друзями 😉
Це печиво не залишить вас байдужими, пише Мар’яна Галькович для Львівської газети
Такий солодкий наїдок вимагає зовсім трохи вашого часу і ще менше зусиль. Але задоволеними будуть абсолютно всі у вашому домі.
1 склянка сметани
1 яйце
2 ст.ложки розтопленого вершкового масла
4 ст.ложки цукру
0,5 ч.ложки ванільного цукру
1/3 ч.ложки солі
1/2 ч.ложки соди
1 ч.ложка розпушувача
3 склянки борошна
50 г цукрової пудри
Олія – для смаження
Збиваємо вінчиком сметану, додаючи спочатку яйце та масло, а далі – цукор, ванільний цукор і сіль. Просіяне борошно разом із содою та розпушувачем – додаємо до рідкої маси.
Замішуємо м’яке тісто, яке не прилипає до рук (якщо прилипає, додайте ще трохи борошна).
Секрет від господині: в тісто додаємо ложку алкоголю, аби під час смаження вергуни не всотували олію.
Готове тісто ділимо на 3 рівні частини залишити на 20 хвилин.
Після цього розкачуємо його на коржі завтовшки близько 5 мм. Кожен по-черзі нарізаємо на прямокутники або ромбики завширшки 3 см та завдовжки 8-10 см.
В центрі кожного прямокутничка робимо повздовжній проріз, не дорізаючи до краю 1 см, і вивертаємо верхню частину прямокутника через отвір на інший бік.
Смажимо на середньому вогні у великій кількості розігрітої олії.
Кожну порцію смажених вергунів посипаємо цукровою пудрою.
Науковці з НАН уважно переглянули кліп гурту KAZKA на популярну в усьому світі пісню “Плакала”: виявляється, у відеострічці фігурувала Сенполія
Інформацію опублікували на сторінці науково-природничого музею НАН у Facebook, передає espreso.tv.
“Уважний перегляд відео переконав нас, що на екрани потрапила трішки не та фіалка. Зіркою кліпу стала Сенполія, вона ж узамбарська фіалка, яка навіть не належить до родини Фіалкових! Вона представляє Геснерієві, види яких не зростають у дикому стані в Україні”, – розповідають вчені.
Сенполія – це гість з гірських регіонів Сходу Африки. Саме там, у Танзанії та Кенії можна зустріти поблизу водоспадів та бурхливих річок, що поспішають на рівнину ці рослини.
За поясненням науковців, рослину було відкрито у 1892 році. Вальтер фон Сен-Поль, який був військовим комендантом Узамбарського округу Східної Африки, що вважалася тоді колонією Німеччини, звернув увагу на цю рослину під час прогулянки.
Вальтер зібрав насіння та переслав її своєму тату – Ульріху, який був головою Німецького дендрологічного співтовариства. Лише через рік їх проростить ботанік Герман Вендланд та назве новий для науки рід на честь Сен-Полей – батька та сина. Перший вид роду назвали Сенполією фіалкоквітковою, що заклало початок одній великій плутанині.
У 1893 році сенполії вийшли у великий світ, їх презентували на виставці у бельгійському Генті. З цього часу вони завойовують прихильність по всьому світу. За 50 років було виведено 100 сортів сенполій, ще через півстоліття кількість сортів перевалила за 30 тисяч.
“Але не меншої уваги заслуговують і власники авторських прав на назву Фіалка (Viola). Патент на це видав ще Карл Лінней й з цим варто рахуватися. В Україні можна зустріти кілька десятків видів фіалок, серед яких і фіалку триколірну, яку часто культивують в садах. Ряд фіалок є щасливими власниками кетонної сполуки іонон – яка володіє традиційним “квітковим” ароматом та може на певний час вимикати наші нюхові рецептори”, – розповідають науковці.
“Звісно, не важливо, яку фіалку мали на увазі виконавці пісні. Головне, щоб ми з Вами зберігали критичне мислення та прагнули нових знань”, – йдеться у пості.
Нагадаємо, вперше чарт українського YouTube очолила україномовна пісня. Нею стала пісня “ПЛАКАЛА” гурту KAZKA, яка набрала у YouTube 40 млн. переглядів і перегнала пісні російськомовних виконавців.
Також пісня “Плакала” потрапила на дев’яту сходинку світового чарту Shazam.
У мережі з’явився короткометражний анімаційний фільм “Голодний дух”, присвячений річниці Голодомору в Україні, пише РБК-Україна.
У центрі сюжету – жінка, яка пережила Голодомор. Вона розповідає про те, як у 1932-33 роках її, маленьку дівчинку, переслідував Голодний дух.
“Фільм несе інформативний і соціальний характер, розкриває тему страшних часів Голодомору в Україні в 30-х роках XX століття”
– йдеться в анотації.
Зазначимо, що стрічка створена авторами анімаційної студії Animagrad за замовленням Міністерства інформаційної політики.
Користувачі мережі вже оцінили відео. Деякі зізнаються, що під час перегляду мультфільму “так хотілося заплакати”.
“Відео, яке бере за душу і не дає забути про часи, які пережили наші предки. Режисер молодець”.
“Це шедевр. Аж мурашки по шкірі пробігли. Так і пробирав на сльози”.
15 українських зірок знялися для благодійного календаря “Щирі. Свята”, прибуток від продажу якого передадуть музею Івана Гончара. Про це пише ВСВІТІ.
Історія проекту “Щирі” розпочалася в 2014 році, як соціальна ініціатива ТЦ Домосфера – 15 українських зірок взяли участь у зйомці в українських національних костюмах. Проект отримав таку популярність, що став традицією. У 2016 відбулося продовження – “Щирі. Спадщина”. Тематика календаря на 2019 рік “Щирі. Свята”. Весь прибуток від продажу третього календаря буде передано на реконструкцію Національного центру народної культури “Музей Івана Гончара”.
Кожен місяць у календарі присвячено традиційному українському святу, на що вказують атрибути та елементи вбрання. Кожна з 12 зіркових світлин – 12 історій про строї та традиції з різних регіонів України. Героями зйомки стали співачки Тіна Кароль, Джамала, Ніна Матвієнко, Ната Жижченко(ONUKA), учасниці гурту Dakh Daughters Соломія Мельник та Наталка Галаневич, Олександра Заріцька (KAZKA), телеведучі Маша Єфросиніна, Леся Нікітюк, Марина Кухар, Руслан Сенічкін та Людмила Барбір, Григорій Решетник з сім’єю та прима-балерина Катерина Кухар.
Для зйомки, що тривала більше 17 годин, команда проекту та стиліст Наталя Каменська підібрала 20 автентичних строїв кінця XIX – початку XX століття. Образи зіркових учасників доповнювали традиційні святкові атрибути – жайворонки з тіста до свята 40 святих, весільні калачі, різдвяні пряники-панянки, лепеха на трійцю. Для героїнь зібрали більше 50 кілограм унікальних прикрас: натуральних коралів, бурштинового та скляного дутого намиста. А на реставрованих столітніх вінках можна було побачити такі елементи як парафінові “пупляшки”, паперові квіти та листя, бісер, стрічки, сухозлітки, фігурні лелітки, вовняні нитки та помпони.
“Благодійний календар “Щирі” виходить раз на два роки, — зазначила організатор проекту, керівний директор ТЦ “Домосфера” Наталія Кравець. — Цього разу ми хотіли показати не тільки історичні вбрання, а й розповісти про українські традиції та свята. Кожен, хто замовляє календар долучається до допомоги музею та підтримує українську культуру.”
Придбати благодійний календар на 2019 рік можна за посиланням https://goo.gl/wssXjU або у ТЦ Домосфера, магазинах Folkmart, Народний дім Україна, Yakaboo, Буква. Є можливість замовити ексклюзивний календар із автографом зіркового учасника.
Імбирнi пряники – смaк Нового року i Різдва. Цe нaйвeсeлiшe вид пeрeднoвoрiчнoгo твoрчoстi, aджe дo прoцeсy мoжнa пiдключити дiтeй. Вoни з зaдoвoлeнням бyдyть вирiзaти i прикрaшaти пряники.
Спеції: кориця, мускатний горіх, імбир (гвоздика, червоний перець) – 6 чайних ложок;
Бoрoшнo (в oригiнaльнoмy рeцeптi двa види бoрoшнa – пшeничнe i житнє (50/50%), aлe мoжнa гoтyвaти i з oднoгo пшeничнoгo) – 600 гр. Taкoж знaдoбиться лoжкa з дoвгoю рyчкoю (для рoзмiшyвaння цyкрy) i кyхлик з дoвгoю рyчкoю (для рoзiгрiвy вoди).
Як приготувати тісто для пряників:
Для приготування тіста краще вибрати емальовану каструлю, з високими краями. Добре, якщо каструля буде біла всередині, це допоможе Вам стежити за ступенем плавлення цукру.
У кaстрyлi, нa сeрeдньoмy вoгнi, рoзчиняємo цyкoр (250гр). Пeрioдичнo пoмiшyючи, щoб вiн нe пoчaв пiдгoрaти! Пoки плaвиться цyкoр, пoстaвтe рoзiгрiвaтися вoдy. Вoдa пoтрiбнa бyдe киплячa! Цe вaжливo! Koли цyкoр пoвнiстю рoзчиниться, дoдaємo в ньoгo киплячy вoдy! Aкyрaтнo! Бyдe бaгaтo гaрячoї пaри!
Перемішуємо воду з цукром. Якщо цукор закристалізувався – не переживайте, продовжуйте розмішувати і він розчиниться! Тепер можна додавати цукор, що залишився (250 гр) і знову чекаємо, коли цукор розчиниться.
В oкрeмiй мисцi змiшaйтe спeцiї: кoриця – 2 ч / л, iмбир – 1 ч / л, мyскaтний гoрiх – 1 ч / л. Зрoбiть пoдвiйнy пoрцiю спeцiй, пeрeмiшaйтe гaрнeнькo. Пoтiм, дoдaємo спeцiї. Всьoгo в тiстo пoтрiбнo дoдaти 6 ч / л цiєї прянoї сyмiшi.
Розмішуємо спеції з цукровим сиропом, додаємо туди – ж вершкове масло. Коли масло розчиниться – прибираємо тісто з вогню і чекаємо, коли воно охолоне.
У тeплe тiстo дoдaємo яєчнi жoвтки (бiлки Вaм знaдoбляться для глaзyрi), сoдy. Всe дoбрe пeрeмiшyємo i дoдaємo прoсiянe бoрoшнo. Tiстo вийдe рiдкyвaтим. Пeрeклaдiть йoгo в пaкeт i прибeрiть в хoлoдильник нa гoдинy, a крaщe нa дoбy. Tiстo мoжe збeрiгaтися (в тaкoмy виглядi) дo 2 тижнiв!
Koли Вaм знaдoбиться тiстo, прoстo дiстaньтe йoгo з хoлoдильникa. Зaлиштe нa гoдинкy, щoб вoнo нaгрiлoся (рoзм’якшилoся) при кiмнaтнiй тeмпeрaтyрi. Пoтiм, дoдaйтe в ньoгo щe бoрoшнa, приблизнo 240 гр. Приблизнo, тoмy щo вaжливo скiльки вoди википiлo, кoли зaвaрювaти тiстo i якi жoвтки (бiльшi / мeншi).
Випiкaти при тeмп. 175 – 180 гр. Близькo 10 хв. Цe зaлeжить вiд тoгo, скiльки бoрoшнa дoдaли в тiстo. Moжнa (при випiчцi) спрoбyвaти пaльцeм пряник, вiн нe пoвинeн бyти дyжe м’яким i мaє трoхи прoминaтися при лeгкoмy нaтискaннi пaльцeм.
Львів’янка Оксана Денис встановила підключила квартиру до сонячних панелей та вітроенергетичну установку. Жінка почала перетворювати своє помешкання на енергоефективну фортецю 15 років тому, передає Львівська газета.
«Я купила у центрі міста квартиру на останньому поверсі будинку – дах протікав так, що треба було підставляти посуд на горищі, – згадує Оксана Денис. – Коли я три роки безрезультатно вимагала від комунальних служб ремонту даху: 72% конструкцій покриття було в аварійному стані, тобто треба було міняти практично всі крокви, – і врешті-решт зрозуміла, що доведеться все робити самотужки, то вирішила встановити сонячний дах».
У 2003 році Оксана Денис не знайшла необхідних фахівців у Львові.
«Довелося звернутися до польських фірм, які зробили сонячний дах за два тижні, – розповідає львів’янка. – Бляху на дах замовила у відомої австрійської фірми, щоб вся конструкція була як приймач енергії, а зараз вже створили такі кріпильні елементи сонячних панелей, які дозволяють монтувати дах з панелей без дахового покриття».
Зараз електроенергією квартиру забезпечують сонячні панелі та вітряк, який Оксана Денис встановила цьогоріч. «У міру можливостей доставляю сонячні панелі – збільшую потужність станції», – розповідає вона.
Є в помешканні і камін на дрова з водяним контуром як резервне джерело тепла. Нагріта таким чином вода надходить в підлогову і стінову систему опалення, яка функціонує або завдяки сонцю, або каміну.
За словами Оксани Денис, дерев’яні вікна набагато кращі зберігають тепло. На дерев’яні рами жінка додатково натягнула спеціальні плівки: їх важко помітити візуально, а от ефект – відчутний.
«Спочатку треба думати, як зменшити споживання енергії, а потім – які джерела енергії можна використати, – говорить львів’янка. – Тобто треба добре утеплитися, ущільнитися, максимально ліквідувати втрати тепла – “містки холоду”.
Зараз Оксана Денис використовує лише електрику – газ взагалі у квартиру не підведений. «У мене своя електрична проводка від сонячних панелей, а від мережі працюють лише пральна машина, теплова помпа та холодильник, але з часом сподіваюсь і їх підключити до нашої електрики, – розповідає вона. – Теплову помпу використовую для опалення, вона працює за системою повітря- повітря: коли нікого немає вдома, у нас все вимкнено і температура, завдяки хорошому утепленню, тримається 14-15°C, а коли я приїжджаю, включаю теплову помпу і дуже швидко стає тепло».
За електропостачання львів’янка влітку платить 300 гривень, а взимку понад 1000 гривень.
«Найбільш комфортна система – площинна, тобто теплі стіни або теплі підлоги, – пояснює вона. – Ми відчуваємо, що нам холодно, коли є різниця температур між тілом і навколишніми поверхнями, тобто потрібно хоч мінімально робити теплими поверхні, в мене, наприклад на стінах є корок. До речі, зараз дуже хороші є системи капілярного опалення: це такі тоненькі трубочки, в яких циркулює дистильована вода – її потрібно набагато менше ніж в звичайних системах, тому енергії на її нагрів потрібно відповідно також менше».
Українська традиційна кухня складається з простих у приготуванні сільських страв, основою яких є злакові та овочі, такі як картопля, капуста, буряк та гриби.
Меню українців в основному складалося з хлібних страв і борошняних виробів. Це і традиційні вареники, галушки, гречаники.
Борошняні страви подавали з рибою, ягодами, молоком, маслом, рідше – м’ясом. У щоденному побуті м’ясо використовували переважно у вигляді сала і смальцю, а ковбаси та інші м’ясні продукти можна було побачити на столі лише на свята.
Це різновид каші. Її основний компонент – гречана мука (рідко пшенична або житня), з якої готували рідке тісто, вливали його в підсолений окріп і заварювали, розмішуючи.
Коли саламаха була готова, до неї додавали масло, заправляли все смальцем з часником. Саламаха була однією з найпоширеніших страв у козацьких походах.
Ця страва схожа на кутю. Її основними інгредієнтами були очищені зерна ячменю, товчені і просіяне конопляне насіння.
Зубці на смак були трохи солодкуватими, тому їх дуже любили діти. З раціону українців зубці зникли в кінці XIX століття.
Готували його на простій воді, люди багатші – на м’ясному бульйоні. У хід йшли всі відомі нашим предкам крупи – гречана, перлова, кукурудзяна, пшенична. За консистенцією ця страва нагадувало рідке пюре.
Заправка для страви була традиційною – смажене сало з цибулею і морквою. У крупник могли додати і дрібно нарізану картоплю, зелень – кріп або петрушку.
За консистенцією ця ситна страва схожа на кисіль. Готувалося воно знову-таки з борошна – гречаного або житнього. Його заливали окропом і давали настоятися цілу ніч.
Вранці це тісто варили в горщику до готовності. Влітку до Кваші додавали сезонні ягоди, а в холодну пору року – сушені або товчені сухофрукти.
Це проста і невигадлива, але калорійна каша. Готувалася вона з пшона з додаванням розведеного гречаного борошна.
Готову тетерю заправляли засмаженою цибулею або тільки маслом. У кращі дні тетерю готували на м’ясному або рибному бульйоні.
Книші готували з житнього борошна, іноді пшеничного. Вони мали вигляд коржів, начинених смаженим салом і цибулею. Готували цю страву переважно на свята, які випадали в піст (Святий вечір, Благовіщення), на поминки, проводи.
У західних областях України книшем називали пиріг з начинкою з гречаної каші і вареної картоплі.
Це старовинна українська страва, приготована з м’яса свійської худоби, птиці або їх поєднання, овочів, прянощів. Всі ці інгредієнти, порізані середніми шматочками, укладалися в горщик, тушилися до готовності, подавалися з вареною картоплею або кашею. М’ясо перед закладкою ще й обвалювали в борошні.
Ця страва була традиційною для весіль та інших урочистостей.
Дуже схожий на окрошку. Готується на квасі або холодному буряковому відварі. У деяких областях за основу беруть кисле молоко. У нього додають овочі за бажанням. Найчастіше це свіжий огірок, зелена цибуля, також можна використовувати варене яйце.
Холодник відмінно підходив для спекотної пори року.
По суті це м’ясо, тушковане з буряком в буряковому квасі. Для Шпундра ідеально підходить свинина, а саме – ребра. Їх потрібно попередньо обсмажити у борошні до золотистої скоринки.
Буряк, реберця і смажену цибулю закладають в каструлю, заливають буряковим оцтом і тушкують до готовності.
Шуліки – традиційна українська страва, яку готували на свято Маковея. Це чудовий десерт: смачний і корисний.
По суті шулики – це коржі з глазур’ю, меду і маку. Тісто готували з пшеничного борошна, додавали в нього яйця і мак.
Цей відомий напій міг бути як безалкогольним, так і алкогольним. В останньому випадку це була горілка на сухофруктах з додаванням меду.
Варенуху настоювали на різних травах – м’яті, чебрецю, додавали в неї сушені груші і сливи, заморські спеції – гвоздику і корицю.
Для цієї страви потрібно замісити тісто з пшеничного борошна, молока і яєць. З нього вирізати квадратики, два протилежних кінця яких з’єднати, зварити їх у воді. Потім підрум’янити Буцики на маслі – соняшниковому або вершковому.
Подають їх з медом, сметаною або піджаркою з цибулі.
Це рибні котлетки, заправлені смаженою цибулею. Єдина відмінність від традиційних котлет – товченики відварюють у підсоленій воді, потім поливають засмажкою з цибулі.
У тісто для котлет, крім рибного фаршу, додають борошно і масло.
Для цієї страви слід відварити буряк, нарізати його досить великими шматочками. Буряковий відвар не виливати. До буряків потрібно додати нарізаний солоний огірок і цибулю. Все це потрібно залити заправкою з рівних частин бурякового відвару, соняшникової олії і огіркового розсолу.
Цей суп слід поставити в холодильник, подавати – на наступний день.
Це просте печиво, яке готували з прісного тіста на яйці і сироватці або маслянці. Тісто для вергунів готували тонким коржем, різали на прямокутники або ромби, в яких робили внутрішній надріз. Потім вивертали усередину надрізу раз чи два і смажили в киплячій олії до золотистого кольору.
Вергуни готували дівчата на вечорниці, хазяйки для колядників, баби-повитухи для онуків.
Фото з відкритих джерел
“Кожна людина колись стане настільки дорослою, що знову почне читати казки”, – казав Клайв С. Льюїс. І це правда.
Адже дитяча література – не лише для дітей і час від часу нам усім варто перечитувати її.
Форум Видавців поділився добіркою дитячої літератури, яку не варто забувати перечитувати й дорослим.
Видатний французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері був відважним льотчиком. Одного разу на своєму маленькому поштовому літаку він навіть перелетів Атлантичний океан. Це був світовий рекорд. Якось письменник зазнав аварії над Лівійською пустелею. Доки він десять днів ремонтував свій літак, до нього навідувався маленький пустельний лис. Вони заприятелювали. Згодом після тієї пригоди Екзюпері написав свій найгеніальніший твір — казку «Маленький принц»… Проілюстрував книжку відомий український книжковий графік Владислав Єрко. У казці також використано деякі малюнки Антуана де Сент-Екзюпері.
Якщо ви думаєте, що шпигунські пристрасті вирують лише в Голлівудських кінострічках, то ми хочемо вас здивувати. «Королівство Рафінованого сміху» – це чи не найперший дитячий український шпигунський твір. У казковому королівстві Білонерія заборонили сміх, бо він впливає на працездатність. І тепер люди, хоч і багато працюють, але дуже нещасливі. Та кожна заборона створена для того, аби її оминути. Сміх починає потрапляти в Білонерю контрабандою, але вся вона залишається в стінах головної міської канцелярії. Чи вдасться мешканцям королівства повернути своє право на сміх – читайте в книзі.
Роман Росіцький написав дуже смішну книгу, яка закладає багато думок у голови дорослих. Тому ми радимо почитати цю книгу, гарно з нею відпочити та віднайти той прихований сенс, який заховався між сторінок.
Автор екранізованого твору «Сторожова застава» написав цікаву казку в стилі магічного реалізму. Стара відьма разом зі слугою, котом Аристархом, приїздить у своє рідне село. Спосіб для прибуття вона вибрала класичний – ступа з мітлою. Метою відрядження відьми був пошук дівчинки, яку необхідно викрасти на Лису гору. Спочатку все йшло за планом, але коли втрутилися друзі дівчинки, відьмі стало непереливки.
Ця магічна казка здатна розігріти навіть найбільш скам’яніле серце, бо кожна людина колись була маленькою. Юні герої дуже віддані своїй дитячій дружбі та на власному прикладі показують, яка модель поведінки підходить вихованим та порядним людям.
Казка, знайома з дитинства.
Історія побачила світ у 1956 році, і з того часу була екранізована, отримала продовження та мультиплікаційну версію. Історія розповідає нам про двох чудових собак-далматинців, що живуть у пана та пані Любеньких. У родині панує щастя й кохання, і його стає навіть більше, коли народжуються п’ятнадцять чудових цуценят. І все в родини гаразд, поки на арену не виходить пані де Ярвол, яка має на меті зробити собі біле плямисте паьто.
Ця книга вже стала класикою дитячої англійської літератури. Видання настільки красиве та гарно проілюстроване, що така книга точно подарує годину цікавого читання та приємних вражень.
Чарлі – чи не найкращий хлопчик у своєму місті. Він поважає старших, любить і допомагає батькам, гарно вчиться й має мрію – з’їсти велику шоколадку самому. Але родина Чарлі дуже бідна, тому він має змогу скуштувати шоколад лише раз на рік, а саме у свій день народження. Чарлі зовсім нежадібна дитина, тому він завжди розділяє свою плитку порівну між усіма членами родини. Одного разу в місті лунає звістка – Віллі Вонка, власник найбільшої шоколадної фабрики, вирішив запросити п’ятеро дітей до себе на виробництво! Вхід лише за золотими квитками, що сховані в плитках шоколаду. Ця історія розповість про те, як Чарлі потрапив до фабрики і які відкриття на нього там чекали.
Історія Роальда Дала була успішно екранізована, тому багато хто не звертається до першоджерела для порівняння. Та ми радимо прочитати книгу, а потім влаштувати сімейний перегляд фільму з великою порцією найкращого шоколаду.
Ще одна класична історія, на якій зростало не одне покоління. Історія маленького непосидючого хлопчика Тома Сойєра не може лишити читача байдужим, бо харизма, відкритість та талант потрапляти в різні історії роблять життя Тома і його бабусі ну зовсім нетривіальним. Одного разу Том стає свідком злочину й саме з цього моменту життя хлопчика зміниться.
Марк Твен створив не одну історію, але саме «Пригоди Тома Сойєра» всі люблять та шанують уже кілька століть. Ми радимо не відкладати в довгий ящик читання цього оповідання, а звернутися до нього найближчим часом, бо це дійсно квиток у дитинство для кожного.
Історія Ульфа Старка «Диваки і зануди» розповідає про дванадцятирічну дівчинку Симону, життя якої робить крутий поворот. Вона переїздить із мамою до нового будинку до вітчима, їй доводиться змінити школу, а ще й улюблений пес зник. Коли в школі дівчинку приймають за Симона, вона охоче приймає цю версію й починає удавати із себе хлопчика. Але, усе стає недоречним, коли Симона закохується.
Ця книга дуже тепла й легка, читати її приємно, як і всі інші книги Ульфа Старка. Родинне тепло, перше кохання, радість і туга за тим, кого треба відпустити – саме ці почуття розкриваються на сторінках книги. Тому, ми радимо її тим, хто полюбляє родинні історії та шкільну романтику.
«Таємний сад» занурює читача в історію життя маленької дівчинки, яка в зовсім юному віці втратила батьків. Звісно, дівчинка обурюється на увесь світ за те, що залишилася сама-одна, втрачає надію, але доля заводить її в таємничий сад, який повністю змінює її світосприйняття.
Ця історія бринить дивами – простими і зрозумілими. Такі книги полишають глибокий слід і душі людини та формує бачення навколишнього середовища. Недарма кажуть, що краса ховається в очах людини, яка дивиться на світ і сприймає його.
Ми звикли, що казка закінчується щасливо, коли в ній з’являється прекрасний принц і розбиває злі чари й підступи то ніжним цілунком, то гострим мечем. Але тут усе навпаки – рятівницею виявляється королівська донька Еліса, яка завдяки своїй відданості і відвазі повертає людську подобу дванадцятьом своїм братам-принцам, яких зла мачуха перетворила на диких лебедів.
«Дикі лебеді» – це ніжна й красива (хоча й не без жорстокостей) казка про сестринську любов, яка дає терпіння й силу долати перешкоди, плести голіруч сорочки із кропиви і вірити у найкраще, щоб тільки порятувати найдорожчих людей.
Незвичайна країна, де звірі можуть говорити, де плоди особливого дерева можуть зцілювати найсильніші недуги, де закони любові завжди сильніші, ніж закони зла, – Нарнія. Одного разу потрапивши у неї крізь двері чарівної шафи, маленька Люсі Певенсі приводить туди своїх братів і сестру. І вони у різний спосіб повертатимуться туди знову і знову впродовж семи книжок-історій, то разом, то поодинці, мінятимуть на краще життя нарнійців і свої власні.
Нещодавно усі сім історій легендарного циклу про життя Нарнії вийшли під однією палітуркою з оригінальними ілюстраціями Пауліни Бейнс, створеними до першого видання. І це чудова нагода відчинити двері до цього казкового світу, зануритися у пригоди героїв і відновити свою віру у добро, щирість, справедливість і любов.
Геніальна дитина – мрія багатьох батьків. Але коли суперрозумна і мегарозвинена донька народжується у винятково обмеженій і міщанській родині, це стає проблемою для обох сторін. Матильда – саме така дівчинка: скажімо, вона дуже рано навчилася читати й самостійно ходити до бібліотеки, поки її мама проводить дні і ночі перед телеекраном з серіалами і дурнуватими телешоу. І поки Матильда тихенько собі читає, це, в принципі, нікого не турбує. Але коли дівчинка починає задавати питання/висловлювати власну думку, це напружує батьків, які вкрай неохоче напружують власні розумові звивини.
Тому вони віддають доньку «на перевиховання» до школи, де директорує вкрай жорстока і груба пані Транчбул. Є хороша новина: у своїй вчительці Матильда знаходить споріднену душу. І погана: Транчбул все-таки головна, і її всі бояться! Крім Матильди, яка опирається жорстокості директорки з допомогою…магії.
«Матильда» у 1988 році була визнана найкращою книжкою для дітей. Попри те, що вона не тільки про дитячу магію. А й про те, як насмілитися дати відсіч тиранам, самодурам і «системі» врешті-решт.
Які пригоди можуть придумати, спланувати, знайти на свою голову двоє кмітливих, енергійних і небоязких хлопців? Герої найвеселішої повісті Всеволода Нестайка Ява Рень і Павлуша Завгородній найзвичайнісінький день легко перетворять на гостросюжетний фільм зі спецефектами. То влаштовують кориду на сільському вигоні, то копають на городі метро, то будують піраміду з кавунів (і хоронять у ній «фараона»), то оселяються на безлюдному острові, то «підкорюють» Київ і знімаються у кіно.
Написана майже півстоліття тому, повість-трилогія досі не застаріла, не втратила живості і актуальності. Тим паче, що в останньому виданні автор позбувся «радянських» натяків і незнайомих сучасним дітям деталей і додав кілька нових сюжетів. Пригодами сільських хлопчаків досі зачитуються і їхні однолітки з найвіддаленіших куточків країни й великих міст, і дорослі, які хочуть пригадати, яким веселим, цікавим і неповторним може бути життя, коли ти дитина.
Симпатичні створіння, котрі населяють країну Мумі-тролів, – дуже милі й незвичайні, але цілком по-людськи наділені найрізноманітнішими рисами. Привітні, щедрі й добрі, вони бувають буркотливими та трішки жадібними, можуть заздрити, лінуватися і капризувати. Але дрібні вади не псують загальну приємну атмосферу, яка панує поміж них.
«Країна Мумі-Тролів» – це не одна книга, а ціла серія із дев’яти повістей. У них герої багато мандрують, відкривають дивовижні місця, здійснюють мрії, знаходять нових друзів, з якими легко долають різноманітні перешкоди й небезпеки. І знають, що наприкінці навіть найбільш втомливої подорожі, на них чекатиме гостинний будиночок Мумі-Тролів та добра і привітна Мумі-Мама, яка зігріє обіймами, лагідними словами і найсмачнішими у світі частуваннями.
Журнал «Локальна Історія» є першим в Україні глянцевим україномовним журналом про історію України.
Перший випуск журналу вийшов накладом у тисячу примірників у жовтні. Видання має майже 100 сторінок хорошого контенту на історичну тематику, раритетні світлини та якісну інфографіку.
У журналі з’являтимуться цікаві факти з історії, незвичні долі українців, а ще – раритетні документи і світлини.
Його автори позиціонують свій продукт, як перший глянцевий журнал про історію лише України і українців у минулому та сучасності. Журнал не буде сфокусований лише на історії Галичини.
Окрім статей істориків та журналістів, там дописуватимуть письменники, громадські діячі.
Серед авторів і героїв матеріалів наступних чисел: Оля Гнатюк, Сергій Плохій, Володимир В’ятрович, Марсі Шор, Оксана Забужко, Андрій Кокотюха тощо.
«Наш журнал – це не є якась читанка історичних статей. Історичні статті професійних істориків там займають, може, чверть, а то і менше. Ми себе позиціонуємо, як журнал про минуле і сучасне», – розповів головний редактор журналу Віталій Ляска.
Часто історичні події подаватимуть через долі звичайних людей, містечок і сіл. А ще автори руйнуватимуть міфи, створені різними окупантами і самими ж українцями.
«За цей час нам вдалося зібрати приблизно 30 тис унікальних світлин та свідчення понад 5 тис людей. На жаль, частина із них вже відійшли у засвіти», – сказав Віталій Ляска.
Він наголосив, що видавництво цього журналу має просвітницьку мету, адже на сучасному ринку друкованої преси домінує не українська історія.
Журнал «Локальна історія» буде виходити щомісяця. Він розрахований на різну цільову аудиторію – від людей старшого віку до молоді та учнів.
«Упродовж останніх декількох місяців ми наполегливо працювали над створенням цікавого паперового видання для усіх, хто цікавиться історією. Великі інтерв’ю з істориками, репортажі, авторські колонки письменників і громадських діячів, ретро-світлини й багато іншого цікавого. Загалом – 100 сторінок цікавих та ексклюзивних матеріалів», – наголосили редактори.
Окрім того, планується запуск онлайн версії журналу, але з’явиться він значно пізніше.
*Журнал можна придбати у книгарнях «Є» та крамниці Центру Шептицького у Львові.
Проект Локальна Історія у Фейсбуці.