Можна без перебільшень сказати, що гранат є одним з найкорисніших фруктів.
Плід дерева, яке посадила на Кіпрі Афродіта; ягода, сік якої називають «любовним зіллям» і продають як найсильніший афродизіак – це не що інше, як гранат!
Територія твого розвитку вибрала для Вас 8 реальних та корисних властивостей гранату.
1. Гранат активізує гормони.
Масла, які містяться в кісточках гранатк, відмінно відновлюють гормональний баланс в організмі. Тому, бажано вживати гранатові насіннячка, особливо у випадку хворобливих менструацій, головних болей або появи клімаксу.
2. Гранат – природний інсулін.
Плоди граната – одні з небагатьох солодощів, які не тільки допустимі, але і корисні діабетикам. Вживаючи всього половину чайної ложки гранатового соку 4 рази на день до їжі, можна істотно знизити рівень цукру в крові.
3. Підвищує гемоглобін.
Гранат здавна був відомий, як кращий засіб боротьби з анемією. Людям, страждаючим недокрів’ям, достатньо вживати розведений гранатовий сік по 0,5 склянки 3 рази на день за 30 хвилин до їжі протягом 2 місяців.
4. Дезінфікує рот і горло.
При ангіні, фарингіті, а також при стоматиті корисно полоскати горло і порожнину рота водним відваром з шкірки граната або гранатовим соком. Дубильні речовини знімають біль, а органічні кислоти знищують інфекцію.
5. Знижує тиск.
Зерна гранату – справжня знахідка для гіпертоніків, тому що вони дуже м’яко знижують артеріальний тиск без побічних дій на організм. А перетинки з плодів граната, висушені і додані в чай, допоможуть заспокоїти нервову систему, позбутися тривоги, налагодити нічний сон.
6. Відмінний косметичний засіб.
Маска зі злегка підсмаженої, товченої шкірки гранату з вершковою або оливковою олією – відмінний засіб для тих, у кого жирна шкіра обличчя, вугрі або гнійні висипання. А порошком з висушеної шкірки можна ефективно лікувати опіки, тріщини і подряпини.
7. Знімає запалення.
Відвар кори граната дуже корисний при різних запальних захворюваннях (нирок, печінки, вух і очей, суглобів, гінекологічних органів). Для його приготування необхідно залити 2 чайні ложки подрібненої кори 1 склянкою гарячої води, потім прокип’ятити на водяній бані 30 хвилин, процідити, віджати і розвести кип’яченою водою. Приймати такий відвар необхідно по 50 грам 2-3 рази на день за 30 хвилин до їжі.
8. Виводить радіацію.
Незамінним елементом раціону всіх, хто працює з радіоактивними ізотопами або живе в зоні підвищеної радіації, є гранатовий сік.
Гранат – один з найкорисніших плодів на Землі. Він відомий з давніх часів. Згадки про нього зустрічаються навіть у Біблії. Тепер і ви знаєте, як з користю можна насолодитися цим чудовим даром природи.
Мощі 720 святих під склепінням храму святої Анни у Бориславі зібрав парох церкви, доктор богослов’я Роман Василів. Практично всі тут можуть знайти мощі свого святого. А ще люди шукають у церкві диво – зцілення від важких недуг, пише Дивись.info.
Перші мощі були позичені
Бориславський храм святої Анни належить до списку паломницьких центрів Української Греко-Католицької Церкви поряд з такими відомими центрами, як Зарваниця, Страдч, Гошів, Крехів. Особливість церкви – мощі святих, які отець Роман почав збирати 2009 року.
«Почали збирати, бо мали святкування 20-річчя відкриття храму. За радянських часів тут був склад міндобрив, похоронне бюро, краєзнавчий музей, склад меблів. Храм відкрили 1989 року, змінювали його під свої канони, бо тут раніше був костел, а на 20-ліття запросив монахів – читалися реколекції.
Я позичив мощі в монастирі. Після реколекцій прийшла жінка, показала свої руки і розказала, що понад два роки страждала на гнійну екзему, а тепер здорова. Потім чоловік, який через грижі на хребті ходив з милицями, теж розповів, що оздоровився. У той час мій син навчався в Римі, і я попросив його прозондувати грунт. Він дізнався, що треба мати звернення від єпископа з печаткою і підписом. Почав їздити до єпископів, потім поїхав до Рима і за один раз привіз мощі 41 святого. Ми зробили цей паломницький центр, щоб кожен міг знайти свого святого. Всі не можуть поїхати в Рим до гробу Петра чи в Єгипет на гору Синай до Катерини, а сюди може кожен прийти», – розповідає отець Роман.
Щоб побачити диво і приклонитися перед мощами, до Борислава приїжджають люди з найдальших куточків.
Поки розмовляємо з отцем Романом, помічаю, як дедалі більше людей приєднуються, щоб послухати дивовижні розповіді про життя святих, маленькі часточки яких знайшли притулок у Бориславському храмі.
Єдина в Україні колекція трьох хрестів
«Цей мощовик називається «Апостольський» з колекцією трьох хрестів – Животворящого, а також хрестів Петра і Андрія. Подібне можна побачити хіба в Римі. Чому Хрест Житворящий? Бо коли імператриця Олена розкопала гору Голгофу, то знайшла три хрести, але який з хрестів був Ісуса, ніхто не знав. Тоді єпископ Макарій наказав зупинити похорон і поставити на хреста покійника. Згідно з оповідями, небіжчик воскрес на третьому хресті», – розповідає отець.
За його словами, Житворящий Хрест зцілив жінку, яка ходить прибирати до храму.
«Вона на руці мала таку велику гулю. Питаюся, що то. А вона каже, що мертва кістка. Тверде таке, з гострими кантами – ніколи такого ще не бачив. Я привів її сюди. А за два тижні прийшла Юля і показує чисту руку. Викладач з ліцею мав на голові гулю. Прикладав тут, молився – теж пропала. Ще в одної пані пухлина на руці пропала. Жінка зі Львова мала рак третього ступеню. Приїхала разом з родиною. Вона ходила до всіх мощей і руку прикладала, молилася. Потім розповідала, що коли торкалася мощей Житворящого Хрест, то відчувала жар. Потім він почав зменшуватися. Привезла показати документи, що здорова», – продовжує священик.
У наступному мощовику отець Роман зібрав мощі усіх 12 апостолів. Окремо – у мощовику у вигляді Євангелія з руками помістили мощі чотирьох євангелістів.
«Коли я був в Італії, у базиліці Санта Марії Маджори і в музеї, то бачив залізні руки, скло і кістку. Ми зробили схоже Євангеліє і поставили часточки євангелістів – Матея, його гріб у Салерно, Марка – у Венеції, Луки – у Падуї, Івана Богослова – у Римі. Православна церква дотримується думки, що мощей Івана Богослова нема. Але це не так. Кожен може поїхати до Рима, в базиліку Івана Хрестителя на Латеранському пагорбі, яка була головною катедрою римських архієреїв до того часу, поки не збудували Ватикан. У базиліці Івана Латерані, у центральному престолі знаходяться мощі Івана Хрестителя, а в балдахіні – мощі Івана Богослова. Наш Блаженніший Святослав Шевчук теж привіз мощі всіх 12 апостолів і поставив їх у Соборі Воскресіння в Києві», – розповідає парох.
Каже, що дуже багато зцілень у церкві було від Юди Тадея – одного з дванадцяти апостолів.
В іншому апостольському мощовику є мощі 72 учнів Ісуса.
«Ісус Христос мав три групи учнів. Перша – 12, друга – 72 і третя – 120. Після Петра у Римі папами були Лін, Анакліт, Климент, Урбан. Це папи-апостоли з числа 72-ох. Є тут першомученики Стефан, Пилип, Яков. Він хрестив євнуха цариці Кандакії Аетія, який євангелізував усю Ефіопію», – показує мощовик священик.
Дива від святого Спиридона
Знайшли своє місце у церкві святої Анни й учні Христа з числа 120-ти. Є мощі Симеона Киренейського, який ніс хрест Ісуса, Никодима і Йосипа Аримафейського – вони хоронили Ісуса.
«Центуріон Лонгин був начальником військової розвідки римського легіону. За наказом Пилата він проштрикнув списом Ісуса. Євангеліє каже: «Потекла кров і вода». А сотник Лонгин побував у багатьох боях, мав багато травм, тому не бачив на одне око. Щойно кров Ісуса бризнула на нього, він миттєво прозрів. Тоді центуріон побачив, як під ногами тріскали скелі і почався землетрус. Він тоді крикнув: «Воістину це був Син Божий!» Лонгин почав у шолом збирати кров Ісуса Хреста – з хреста, каміння, землі. Він військовий і його перекинули на Північ Італії, в місто Амальфі для придушення повстання. Там сотник Лонгин залишив фізичний спадок – кров Ісуса Хреста», – розповідає отець Роман.
Кров Ісуса донині знаходиться в кафедральному соборі Амальфі. У цьому ж італійському соборі є гріб Андрія Первозванного та його хрест.
Далі отець Роман показує мощі Ігнатія Богоносця, якого розірвали леви. Корнелія сотника і четвероденного Лазаря.
«Після воскресіння з мертвих Лазар прожив ще 30 років і був єпископом на Кіпрі. Після воскресіння з мертвих він їв тільки солодку їжу. Давня семітська традиція каже: майбутнє – вік солодощів. А Лазар був вже після першої фізичної смерті. А ще – він ніколи не сміявся, засміявся тільки раз, коли на базарі побачив, як якийсь чоловік крав глиняні глечики: «Дивіться, глина краде глину», – продовжує священик.
Є мощі Валентина пресвітера, якого вшановують 14 лютого. Кира та Іван – безсрібників монахів-цілителів. Романа Сладкоспівця – візантійського святого. Він вважається покровителем від недуг горла і заступником всіх співаків, поетів, артистів. Святий Бенедикт Нурсійський – батько західного чернецтва.
«Його Західна Церква вважає покровителем усієї Європи. Є зафіксовані зцілення від СНІДу. Святий Бенедикт лежить у Монте-Касіно, – розповідає отець Роман, а далі показує мощі святого Спиридона, який жив у 270-348 роках і був сучасником святого Миколая. – Він лежить на острові Корфу і сьогодні температура його тіла становить 36,6. Щороку йому міняють черевики, бо зношує. Це святий, якого православні греки святкують більше, ніж святого Миколая, якого у них вкрали і відвезли у місто Бар в Італії». Колись на вшануванні святого Спиридона на остові Корфу побував письменник Микола Гоголь.
Ті, хто загубив якусь річ, приходять молитися до Антонія Падевського. За словами отця Романа, є багато зцілень від мощей ліванського святого Шарбеля.
«У Трускавці відпочивала жінка з Вінниці, коли їй повідомили, що сестра у комі, вона приїхала до нас, аби помолитися до Шарбеля, якого давно шанує. Взяла іконку, освячені олії і поїхала до Вінниці, щоб бодай в останнє побачити сестру. Дуже сильно молилася, а недавно вони обидві знов приїхали до Борислава, щоб подякувати. Сестра розказує, що коли лежала в лікарні, над нею нахилився сивий дід з бородою і в каптурі, взяв за руку і казав вставати», – розповідає священик.
Є в бориславській церкви мощовик, де зібрані усі слов’янські святі. Володимир і Ольга, Борис і Гліб – князі-страстотерпці. Сербські, чеські, польські святі. Є українські новомученики – Микола Чарнецький, Василь Величковський, Йосафата, Тарсикія (Ольга Мацьків). Поруч є мощовик з часточками Марії-Маргарити Алякорк – французької монахині, засновниці культу «Найсвятішого Серця Ісуса», святої матері Терези з Калькутти, Барнадетти Субіру, яка бачила Богородицю у Лурді, святої Аполонії, котра вважається покровителькою від зубних недуг.
Риза Богородиці
Однією з найвизначніших речей у храмі є ікона Божої Матері, яка називається цілителькою. У неї вмонтована риза святої Богородиці.
«Приїхала жінка, яка мала пухлину у грудях, і лікарі дали скерування на операцію. Вона тут довго молилася і обійшлося без операції. І то непоодинокий випадок. Це наша місцева чудотворна ікона», – каже отець.
Далі священик показує мощі святого Пантелеймона: «Дата його смерті – 303 рік. Його мощі були поділені на три частини. Голова знаходиться на Афоні, друга частина була в Константинополі і турки її спалили, а третя – у Римі. Коли встати на площі Джордано Бруно, спиною до пам’ятника, то побачите монастир, де є мощі святого Пантелеймона – його суха кров. Щороку її у скляній колбі виносять на середину храму і ця суха кров починає кипіти. Минає цей день і вона знов засихає, аж до наступного року. Це відбувається 27 липня за новим стилем. Кров святого Пантелеймона оновлюється, а люди з усього світу приїжджають на це подивитися».
Отець Роман розповідає, що біля мощей святого Пантелеймона теж багато людей зцілилися. А ось святий Боніфатій допомагає тим, хто шукає порятунку від залежностей – пияцтва, наркоманії, ігроманії. Священик наголошує, що не досить молитися до святого, треба дотримуватися ще й посту, бодай раз на тиждень родині, яка хоче зцілити залежного від згубної звички.
Біля іменного мощовика, де мощі святих, чиї імена найчастіше дають дітям, на чільному місці часточка святої Варвари – покровительки нафтовиків, яку особливо шанують у Бориславі.
Іменний мощовик.
Кров отця Піо пахла трояндами і фіалками
«У цьому мощовику – кармеліти і капуцини. Тут є отець Піо – він був стигматиком. По п’ятницях у нього кровоточили руки, ноги та ребро. Тут пов’язка з його кров’ю, яка завжди пахла трояндами і фіалками. Отець Піо помер 1958 року, а його останки нетлінні, досі ростуть нігті і волосся», – розповідає священик.
Далі він показує мощовик з учителями церкви, спільними для всіх – католиків та православних. Афанасій Великий, Василій Великий, Григорій Богослов, Іван Златоустий, Августин, папа Григорій Великий, Максим Ісповідник. За ними перевіряється ортодоксальність, вони є еталоном правильності вчення церкви.
«Ісус Христос каже, що із народжених від жінок нема більшого понад Івана Хрестителя. Тут його мощі і мощі його батьків. Батьки Марії – дідусь і бабуся Ісуса. І є риза Йосифа Обручника. Рим каже, що мощей Йосифа немає. Ісус забрав на небо свою маму, а Йосиф був названим батьком. Правдоподібно, що забрав і його, але залишилася риза», – пояснює священик.
Підходимо до останнього мощовика. Тут є часточка святого Домініка Гузмана – засновника ордену монахів-домініканів, Ігнатія Лойоли – засновника ордену єзуїтів, Ребеки Рафки – ліванської святої, покровительки сиріт. Натомість бездітні приїжджають молитися до мощей святого Домініка Савіо.
«У нашому храмі відбулося 48 зцілень від безпліддя. Є двійнята у Стебнику. Рік тому хрестив їх на Йордана. Є двійнята у Франківську, Червонограді тощо. А розлучені моляться до святої Єлизавети Канорі Мора, просять у неї доброї долі. Хворі на рак просять зцілення у святої Анни-Марії Таїджі. У нашому храмі відбулося 22 зцілення на онкологію. Маємо документи. Ми ведемо книгу зцілень, щоб мати всі ці свідчення», – каже отець Роман.
Кожен знайде свого святого
Щоб почути розповіді про святих, знадобиться щонайменше кілька годин, адже їх тут 720, а найближчим часом буде завершено ще три мощовики і виставлено 300 мощей, серед яких часточка Йосифа із Корпетино. Цей монах-францисканець володів талантом левітації. За переказами, дар італійського ченця вперше проявився 4 жовтня 1630 року під час ходи у день пам’яті святого Франциска. Згодом Йосифа із Корпетино назвали монахом, що літає.
«Ми хочемо, щоби в нашому храмі кожен знайшов свого святого – його фізичну присутність. Кожен міг подякувати за своє ім’я, пригадати собі про його святість, його дорогу святості. Святі – це провідники Божої благодаті. Бог через них діє. А мощі завжди зцілювали. У Книзі Царів є оповідь про пророка Єлисея. Вісім століть до нашої ери йшов похорон, але люди побачили орду і сховалися у печері, яка була місцем поховання святого пророка Єлисея. Щойно мертвий впав на кістки пророка – воскрес. Тому до мощей ми маємо шанобливо ставитися», – каже священик.
З кожним роком збірка мощей храму Святої Анни в Бориславі зростала і зрештою стала найбільшою в Україні. А люди продовжують сюди їхати – хто за вірою, хто за зцілення, хто з подякою…
10 кращих українських фільмів, які здобули високі оцінки від глядачів та експертів.
Земля (1930)
Режисер: Олександр Довженко
Один із знакових фільмів української історії кінематографу. Будучи чорно-білою та німою, стрічка до тонкощів пронизана своєю ідеєю: праця на землі – основа всього, і людина в ній – корінь цієї основи. Картина – своєрідний опис трудолюбивої нації хліборобів, який за своїм характером подібний до української поезії. Роботу Олександра Довженка спіткав той же сценарій, що й більшість українських фільмів радянського періоду – спершу критичні зауваження з приводу відсутності хвалебних од класовій боротьбі.
Через 9 днів після виходу на екрани Києва стрічку заборонили в Україні. Геніальний (без замаху пафос) твір Довженка повертається до Радянського Союзу аж у 1958.
Цікавий факт: Стрічку «Земля» на Всесвітній виставці в Брюсселі визнали однією з кращих 12 за всю історію світового кінематографу. Це й послужило поверненню її на Батьківщину.
За двома зайцями (1961)
Режисер: Віктор Іванов
Ця українська комедія завдячує ідеєю та сюжетом Михайлу Старицькому, автору п’єси, за мотивами якої, власне, й знята стрічка. Меркантильний головний герой, бажаючи вигідно одружитися, заводить стосунки одразу з двома жінками. Проте, як виявляється згодом, дон-жуан із нього такий собі, тому в жодному з романів успіху він не зазнає.
Кінокартина вирізняється колоритом, що яскраво зображує побут та повсякденну рутину героїв, і разом із тим демонструє їх недалекість та простоволосість. Образною ознакою комедії є використання крилатих цитат, що по сьогодні входять до звичайного мовного вжитку українців.
Цікавий факт: Фільм «За двома зайцями» був знятий українською мовою і лише потім дубльований на російську. В оригінальній озвучці він вийшов аж у 2013-му після того, як запис знайшли в Маріупольському фільмофонді.
Тіні забутих предків (1961)
Режисер: Сергій Параджанов
Стрічка, знята за мотивами повісті Михайла Коцюбинського, у цьому місяці відсвяткувала своє 50-річчя. Вона – без сумніву, один із кращих українських іміджевих фільмів. Сюжету картини приписують виняткову схожість із «Ромео та Джульєтта» Шекспіра: двоє закоханих із ворогуючих родів, які болісно втрачають одне одного. Проте, на відміну від твору класика, українська історія має багато деталей, притаманних лише нашому народу.
Особливий колорит стрічки створює присутність національного гуцульського вбрання, коломийок, страв, а також міфічних істот.
Цікавий факт: Стрічка «Тіні забутих предків» знімалася в селі Криворівня, де Коцюбинський написав однойменну повість.
Незабутнє (Україна в огні) (1967)
Режисер: Юлія Солнцева
Олександр Довженко написав кіноповість «Україна в огні». І вже за цим сценарієм його дружина, Юлія Солнцева зняла чудову картину. У буремні часи для України така стрічка в межах Радянського Союзу – невимовний ризик.
Головними героями твору є сім’я Лавріна Запорожця, яка потерпає, ковтаючи усі жахи Великої вітчизняної війни. Сини гинуть, донька потрапляє до неволі, а самого Лавріна обирають старостою у фашистів. Головний герой, якого село вважає зрадником, переживає великий моральний тиск і таємно допомагає партизанам.
Картина відзнята майстерно та просто, без зайвого нагромадження, але з чітко вираженою позицією автора та, перш за все, чесністю, яка спричинала подальшу немилість Довженка в очах влади.
Цікавий факт: До написання кіноповісті «Україна в огні» Олександр Довженко був у хороших стосунках із Йосипом Сталіним, якому до вподоби були фільми режичера «Чапаєв» та «Щорс». Добрий гумор вождя закінчився, коли Довженко показав йому сценарій кіноповісті.
Білий птах з чорною ознакою (1970)
Режисер: Юрій Іллєнко
Стрічка, що зображує життєві перипетії довоєнного, воєнного та повоєнного часу на прикладі однієї української сім’ї. Щоб врятуватися від злиднів, батько продає своїх синів у батраки. Із того часу вони розходяться різними шляхами, кохають одну жінку, ненавидять та вбивають один одного після війни.
Стрічку називають українським поетичним кіно. Ліризм роботи, виражений у драматичних сюжетних лініях та тематичному музичному супроводі разом із потужним акторським складом створює сильне українське іміджеве кіно.
І хоча стрічка не здобула визнання широкої іноземної аудиторії, польський журнал Ekran відзначив, що після перших показів вона була визнаною однією із найвидатніших робіт радянського кіно останніх років.
Цікавий факт: Роль одного з синів родини, Ореста Дзвонаря, у стрічці «Білий птах з чорною ознакою» зіграв Богдан Ступка. Це був дебют великого актора в кіно, після якого він закріпив за собою позитивний імідж в українському фільмовиробництві.
Голод-33 (1991)
Режисер: Олесь Янчук
Відвертий фільм про репресії тоталітарного режиму проти українського народу. Перша повнометражна робота режисера стала однією з найбільш кричущих в історії українського кіно. За сюжетом, після видання так званого закону «про п’ять колосків» влада вилучає у селян останні продовольчі запаси. Це спричиняє жахливий голод, через який маленький Андрійко втрачає всю свою сім’ю, а його село поступово вимирає.
Попри тему, яка цілком могла послужити приводом репресивних заходів проти режисера, фільм був оприлюднений перед Всеукраїнським референдумом 1991-го року.
Картина вийшла настільки сильною, що її продюсери відмовилися від повернення коштів, інвестованих у неї.
Цікавий факт: Знімальна група «Голод-33» по закінченню роботи над фільмом хотіла надіслати копію картини Лазару Кагановичу, який, утім, помер в останній день зйомок.
Тіні незабутих предків (2013)
Режисер: Любомир Левицький
Зі схожим за назвою фільмом «Тіні забутих предків» цей подібний колоритом та локацією. Стрічка за жанром – містичний трилер, в якому присутнє суто українське розуміння містики та її інтерпретація. У центрі історії – восьмеро друзів-студентів, які повинні вирушити до лісу в пошуках молодого нащадка мольфара, щоб врятувати свої життя.
Цій історії передує давня легенда про те, як 9 магів закували карпатських духів у Книгу тіней, необачно лишивши одного. Стрічка не перейняла доброї української традиції, за якою фільми знімаються за мотивами творів.
Проте задум зняти трилер з’явився у Любомира Левицького після розмови з старим мудрецем, що розповів йому легенду про Книгу тіней та духів.
Цікавий факт: Оператор фільму «Тіні незабутих предків» – американець Марк Еберлі, який брав участь й зйомках містичної саги «Сутінки».
Плем’я (2014)
Режисер: Мирослав Слабошпицький
Стрічка вже у рік свого виходу на екрани зібрала пристойну кількість кінематографічних нагород, з яких перемога в трьох номінаціях на Каннському кінофестивалі. У центрі сюжету картини доля підлітка Сергія який виховується в інтернаті для глухонімих дітей. Режисер зобразив стосунки та емоції людей із особливою потребою без жодного звукового фону – винятково невербальне спілкування. До речі, стрічка вийшла трьома мовами жестів: українською, англійською та французькою.
Реакція публіки на фільм мала діаметрально протилежні погляди. Для одних це захоплива драма вищого ґатунку, для інших – нівелювання суспільної моралі.
Не зважаючи на це, фільм став дуже популярним у прокатах європейських країн та Японії.
Цікавий факт: В Америці українську стрічку «Плем’я» внесено до списку обов’язкових до перегляду.
Поводир (2014)
Режисер: Олесь Санін
Сильна історія болю українського народу, що буквально сколихнула вітчизняний кінематограф 2014-го року. Історія, зображена у фільмі, родом із 30-их років минулого сторіччя.
Сюжет змальовує гоніння кобзарів, голод 1932-1933 років, репресії та політичні злодіяння партії. Головний герой – маленький хлопчик, син американського інженера Майкла Шемрока, Пітер у день убивства свого батька тікає з рук чекістів із секретними документами. На допомогу йому приходить кобзар-сліпець Іван Кочерга.
Кіноробота має потужне емоційне начало, сильний акторський склад, а, крім того, вона вийшла в знаковий для нашої держави період. Професійну роботу творчої групи фільму оцінили в рік виходу на Варшавському та Одеському міжнародних кінофестивалях.
Цікавий факт: Кобзарів того часу зіграли їх незрячі сучасні колеги. А для головного героя, якого зіграв Станіслав Баклан та ще кількох акторів у США спеціально замовили лінзи, через які вони нічого не бачили.
Незламна (2015)
Режисер: Сергій Мокрицький
Біографічна стрічка про легендарну жінку-снайпера Людмилу Павличенко. Це не просто історія, про жінку віддану своїй справі, це драма про кохання під пострілами та людину, що змінила хід війни. Головна героїня, що змалку перейняла любов до стрільби від батька, пішла по його стопах у дорослому житті.
Попри те, що фільм першочергово про війну, великого значення автор надав психологічному аспекту драми.
До музичного оформлення стрічки увійшли пісні Віктора Цоя та гурту «Океан Ельзи». Це не просто надає незвичного колориту фільму, але й мимоволі переносить його актуальність на теперішній час.
Цікавий факт: Акторка Юлія Пересільд прийшла на кіно проби вагітною, але її все одно затвердили на роль. Через особливий стан виконавиці головної ролі зйомки довелося перенести.
Під час сварки дуже легко ранити людину різким словом, необдуманим вчинком. Однак прихована образа може ще довго жити в серці партнера, ускладнюючи взаєморозуміння між вами.
Тутка зібрав список з 7 речей, які краще ніколи не робити, посварившись з близькими, щоб потім ні про що не шкодувати.
Не вмішуйте інших членів сім’ї
Ваша сварка — це справа, що стосується тільки вас двох і нікого більше. Втягуючи в конфлікт батьків, ви ризикуєте перетворити звичайну лайку у справжню ворожнечу сімей. Навіть якщо в відносини партнерів повернеться гармонія, то інші члени сім’ї, швидше за все, запам’ятають ваші претензії до другої половинки і будуть використовувати їх проти нього або неї в кожному новому конфлікті.
Уникайте будь-якого насильства
В ході сварки люди, як правило, виявляють найгірші риси свого характеру. Деякі, намагаючись довести правоту, вдаються до насильства. Очевидна, але часом необхідна порада: не дозволяйте ні собі, ні своєму партнеру розпускати руки. І неважливо, наскільки ви злі один на одного. Біль, заподіяна коханою людиною, в кінцевому підсумку вб’є почуття, що зв’язують вас.
Не валіть все на купу
Якщо основна причина сварки — гора немитого посуду, то нехай вона нею і залишається. Не варто пригадувати партнеру всі помилки, щоб додати своїм словам вагу. Це вірний спосіб перевести дрібну побутову сварку в статус затяжного конфлікту. До того ж у коханої людини може виникнути логічне запитання: чи потрібно взагалі продовжувати відносини, в яких до нього так багато претензій?
Ніколи не говоріть про розлучення
«Розлучення» — найобразливіше слово, яке може бути сказано подружжям у розпалі сварки. Ці слова наносять сильний удар почуттям вашої другої половинки. І чим частіше ви їх вимовляєте, тим швидше розлучення відбудеться в реальності. Якщо ви любите один одного, то ніколи не говоріть про розлучення, щоб потім не шкодувати про поспішне і емоційне рішення.
Ніколи не йдіть з дому під час сварки
Йти з дому під час сварки — значить показати, що вам неприємно перебувати під одним дахом з партнером. Гучно грюкнувши дверима і тікаючи в темряву, ви залишаєте конфлікт не розв’язаним, а у коханої людини можуть виникнути сумніви щодо вашої зрілості. Більш правильною поведінкою буде почекати, поки партнер і ви самі заспокоїтеся, і обговорити все, як дорослі люди.
Не лягайте спати окремо
Лягаючи спати окремо від партнера після з’ясування стосунків, ви тим самим показуєте, що не готові до примирення, в той час як дотримання щоденних звичок розрядить напружену атмосферу і швидко зведе конфлікт нанівець. Спочатку ви можете лежати спиною один до одного, але вже вранці прокинетеся в обіймах партнера, не пам’ятаючи, що взагалі спричинило початок сварки.
Не з’ясовуйте стосунки на людях
Якщо ви дозволяєте собі і партнеру зчепитися в громадському місці, то, найімовірніше, ви не поважаєте не тільки один одного, але й оточуючих людей, які просто хотіли приємно провести вечір, а не спостерігати за вашою «мильною оперою». Не варто робити ваш особисті розбірки надбанням громадськості. Краще потерпіть і висловіть все наболіле вже вдома.
Ти приділяєш достатньо часу англійській мові? Перевірмо, чи стала вона для тебе рідною? У цій статті на тебе чекають 10 фраз, які знаходяться в топі у носіїв. Якщо ти їх знаєш, то можеш гордо називати англійську другою рідною. Якщо ці вирази тобі не знайомі, швидше запам’ятовуй їх і застосовуй на практиці. Вони реально в топі!
Have a clue — розуміти, розбиратися, мати уявлення
Використовуй, коли хочеш сказати про те, що ти щось знаєш або не знаєш. Зверни увагу, фраза частіше вживається в негативному відтінку.
Example: I do not have a clue how to work without my smartphone.
It’s not rocket science — «це не вища математика», «це не біном Ньютона»
Якщо людина вважає щось неймовірно складним, а ти з ним не згоден, то англійською можна сказати (дослівно), що це «не ракетобудування».
Example: Managing people is hard but it’s not rocket science.
May I be excused? — Можна вийти?
Це фраза на мільйон доларів. Запитайте вчителів англійської, як сказати «можна вийти?», І як мінімум, п’ятеро вам дадуть відповідь: «May I get out?», «May I go out?». Ми перевіряли!
Example: The girl raised her hand and said, “Mrs Jones, may I be excused?” — Дівчинка підняла руку і сказала: «Місіс Джонс, можна вийти?»
I’m done — «я закінчив», «я втомився»
Ця фразу дуже часто використовують в усному мовленні носії мови.
Example: I’m done washing dishes, let’s go. — Я закінчив мити посуд, ходімо..
Let’s sleep on it — відкладімо до ранку
Часом, щоб прийняти рішення, потрібен час. В українській мові ми чуємо: «ранок вечора мудріший», а в англомовному світі — «це потрібно переспати».
I can not make a decision right now, let me sleep on it. — Я не можу прийняти рішення просто зараз, мені потрібно подумати до завтра.
It sucks — відстій, жах
«It’s a shame», «It’s such a pity» — нормальні вирази, але коли треба жорсткіше і складно висловити потрібну емоцію, то краще фрази «it sucks» годі й шукати. Використовувати акуратно!
Example: It sucks, but that’s life. — Це відстій, але таке життя.
Fail to do something — зуміти зробити щось
Іноді буває ситуація, коли… щось пішло не так. Не зміг скласти іспит, не встиг на поїзд, не зрозумів співрозмовника. Щоб у цьому випадку зійти за істинного англійця, використовуй “fail” (це зовсім не означає повний провал, хоч в українській мові це слово і набуло такого відтінок). І не потрібно ніякого дієслова “can”.
Example: General Johnson failed to attend the meeting. — Генерал Джонсон не зміг взяти участь у цій нараді.
Up to you — рішення за тобою
Надаємо право на прийняття кінцевого рішення, просто сказавши «it’s up to you» — усе дуже легко, адже не нам вирішувати!
Example: Come on, it’s up to you. — Пішли, все залежить від тебе.
Make a long story short — букв. «Зробити довгу розповідь коротшою»
У кожного з нас є знайомі, які базікають, перестрибуючи з одного на інше. Вони намагаються донести якусь думку, але замість цього уникають теми, і врешті залишається незрозумілим, що вони намагалися сказати.
Іноді вони можуть схаменутися і переривають власну балаканину, використавши англійське стійкий вираз, що означає «коротше кажучи». Зазвичай до цього моменту ти вже давно не слухаєш, так що це хороший спосіб швидко з’ясувати, у чому ж була справа.
Example: To make a long story short, this girl was very happy. — Коротше кажучи, ця дівчина була дуже щаслива.
Never ever — «Ніколи-ніколи»
Вираз служить для посилення значення слова «ніколи».
Example: I will never ever do it again. — Я більше ніколи-ніколи не буду так робити.
В якості ще одного прикладу, обов’язково послухай пісню Never Ever, яку співають хлопці з Південної Кореї англійською.
Дружня порада:
Намагайся голосно говорити англійською вголос, будь впевненішим у собі, промовляй частіше вивчені фрази і застосовуй їх у житті. Пам’ятай, що навіть люди, які народилися в англомовному середовищі, теж допускають помилок.
Бакота – затоплена українська атлантида. Саме так називають територію вздовж берегів дністра поблизу залишків одного із найстаріших монастирів України
Бакота – напівлегендарна столиця Дністровського Поділля у ХІІІ ст. (зараз місцевість розташована в Кам’янець-Подільському районі Хмельницької області). Місто являло собою укріплений замок, та печерний монастир, збудований нібито самим Антонієм Печерським, який згодом на київських горах заснував Києво-Печерську лавру. В монастирських келіях ховалися місцеві жителі під час набігів кочовиків.
Місто, яке пережило численні ворожі навали, перестало існувати не так давно – у 1981 році. Тоді його було затоплено водами Новодністровської ГЕС. Мешканців розселено в сусідні міста, а Бакота стала підводною «Атлантидою».
Нині Бакота – це територія на березі Дністра, входить до національного природного парку «Подільські Товтри». Скельний монастир відновлений археологами, на його території три цілющі джерела.
Теплий клімат, подібний до кримського, святі місця, мальовничі краєвиди ніби запрошують відвідати цю українську «Атлантиду».
До Бакоти доїхати можна власним транспортом – до села Грушка Староушицького району, потім до Каштанівки і до берега Дністра. Автобусом можна їхати із Хмельницького до Старої Ушиці, або з Кам’янця-Подільського.
У Карпатах чи не кожен заклад здивує оригінальною кухнею. Тут і домашні вареники та борщ, і гострий угорський бограч, та навіть жаб’ячі лапки. Головне – не бійтесь експериментувати у виборі та дайте їм шанс приготувати для вас фірмову страву. Карпатська кухня поєднує в собі екологічно чисті продукти,та мікс давніх традицій з сучасною кухнею.
Пропонуємо добірку карпатських ресторанів, де можна смачно попоїсти і де є на що поглянути. Адже більшість закладів розташовані у куточках, які дуже полюбляють туристи. Навколо – високі гори та стрімкі водоспади. Гайда у гастрономічну подорож Карпатами.
Аркан, Шешори
Ресторан з видом на ріку Пістиньку. А неподалік – ще й Сріблясті водоспади. Заклад видається невеликим, та родзинка саме в тому, що три поверхи нависають просто над річкою. За рахунок цього “Аркан” додав собі площі. Готують тут смачно. Місцевий банош, форель, білі грибочки та деруни. Пальчики оближеш! А на десерт – морозиво з карпатськими ягодами. Якщо ви любитель міцних напоїв, то однозначно варто спробувати місцеву хрінівку або вишневу наливочку. Смачно та дешево. Гості закладу відзначають кухню та демократичні ціни.
Гарно попоївши, можна одразу спуститися до річки і водоспадів. Місцеві та туристи влітку на Сріблястих водоспадах влаштовують купальний сезон. Хоча зазвичай вода у водоспадах крижана, тут, завдяки прямим сонячним променям, вона досить добре прогрівається.
Джерело фото: “Аркан” в facebook.
Де знаходиться: Івано-Франківська область, Косівський район, село Шешори, вулиця Т. Шевченка, 91.
Як дістатися: найближче до Шешорів їхати з Косова. Також до села можна доїхати з Коломиї. З міста до Шешорів щодня їздить автобус (5 рейсів).
Вежа Ведмежа, Волосянка
Середньовічний інтер’єр. Це перше, що кидається в очі гостям ресторану “Трапезна” комплексу “Вежа ведмежа”. Та і сам комплекс позиціонується як готель-замок. Особливо затишно у закладі погрітися біля каміну після веселої прогулянки засніженими вершинами. Та і поїсти у ресторані знайдеться багато чого.
Місцеві кухарі готують страви української, європейської та польської кухонь. Фірмова страва – теляче каре з білими грибочками. Якщо у подорож з вами поїхали і дітлахи, то не варто турбуватися за їхнє меню. Для малечі тут приготують спеціальні страви. з дитячого меню. А дорослі можуть ще й посмакувати вином. Винна карта у ресторані немаленька. “Трапезна” запропонує вам сонячні напої родом із Франції, Іспанії, Чилі та навіть Австралії.
Джерело фото: vv-hotel.com.
Де знаходиться: Львівська область, Сколівський район, село Волосянка, урочище Цоцора, вулиця Опришків, 1.
Як дістатися: із селища Славське до комплексу всього 4 кілометри. Їхати вулицею Устияновича. Нещодавно до закладу зробили хорошу асфальтовану дорогу. Вона приведе до “Вежі ведмежої” із міжнародної траси Київ – Чоп. У Славському зупиняються потяги, тож до цього містечка можна доїхати залізницею.
Гагарін і Бокораш, Кваси
А ви знали, що перед тим, як відправитися у космос, Юрій Гагарін побував у закарпатських Квасах. Тут він відпочивав у санаторії “Гірська Тиса”. Принаймні таку історію розповідають місцеві. Чи правда це чи вигадка – розсудить історія. Та завдяки цій легенді у карпатській місцині з’явився ресторан “Гагарін і бокораш”. Бокорашами тутешні називали людей, які сплавляли ліс по річці. Таким промислом на початку 20 століття закарпатці займалися, доки не було прокладено залізницю у гірських районах. Тому у назві ресторану увіковічнили і бокорашів.
У закладі “Гагарін та бокораш” можна посмакувати стравами із космо-меню. Так-так, саме з тюбиків, як і космонавти! Не куштували ще голубців чи бограч у тюбиках? У ресторані “Гагарін і бокораш” вам запропонують таку новинку. Якщо не бажаєте експериментувати, то вас пригостять угорською ухою “халасле”, юшкою з білих грибочків та іншими дуже смачними стравами. Запити все можна фірмовим пивцем “Ципа”.
Джерело фото: сторінка “Гагарін та бокораш” у facebook.
Де знаходиться: Закарпатська область, Рахівський район, село Кваси, вулиця Центральна, 163.
Як дістатися: можна доїхати залізницею з Львова, Франківська та Києва. Найближчі залізничні станції – у Рахові та Ясіні. Автобусом до Квасів можна доїхати з Ужгорода, Мукачева та Коломиї. Найближчі автостанції – також у Рахові та Ясіні.
Гуцульщина, Яремче
Це ресторан, який можна описати словом “атмосферний”. “Гуцульщина” розмістився у будівлі, яку звели у 1965 році. Повністю дерев’яна, зведена без жодного цвяха. Такими способом у давнину споруджували церкви, які нині красуються у музеях Прикарпаття та Закарпаття. Тож зовнішній вигляд закладу вражає. Щодо інтер’єру, то і тут є безліч гуцульських старожитностей: карпатські топірці (бартки) на стінах, піч на дровах з місцевими стародавніми орнаментами та ще багацько цікавих речей. Біля ресторану знаходиться водоспад Пробій, сувенірний ринок.
Скуштувати у ресторані “Гуцульщина” вам запропонують страви прикарпатської кухні: форель у сметанному соусі, курку в медовому соусі, деруни з білими грибочками. Та навіть – кролятину і оленину. Подають страви у керамічному посуді, зробленому на замовлення місцевим майстром.
Джерело фото: karpaty.ua.
Де знаходиться: Івано-Франківська область, місто Яремче, вулиця І. Петраша, 2.
Як дістатися: Яремче знаходиться неподалік автотраси Івано-Франківськ – Рахів. Маршрут популярний, тож дістатися сюди не складе труднощів.
Грибова хата, Поляниця
Зовні садиба “Грибова хата” і справді схожа на гриб. Над інтер’єром закладу працював не один майстер. При створенні проекту застосовували архітектурні прийоми іспанського зодчого Гауді. Тому виникає таке враження, що кожен міліметр споруди продумували уважно та прискіпливо. Садиба підійде для гарних фотосесій.
Ресторан “Грибової хати” – “Старий млин” – позиціонується як самогонна ресторація. Тому заходити сюди варто, тільки якщо впевнені, що у вас міцне здоров’я. У ресторані офіціанти вам запропонують смачні наливочки, горілку та вино місцевого виробництва. А посмакувати місцевими стравами теж варто. Готують їх тільки із продуктів, які купують у тутешніх фермерів. Хліб печуть кухарі у спеціальній карпатській печі (п’єц). Також у ній готують смачний борщ у хлібі, ковбаси та шиночку. Та і з фантазією у власників все добре! У меню ви знайдете “Перше причастя українця”, “Огірочки-чувачки” та “Кавалок сому”. Що воно все означає, дізнаєтесь, приїхавши до “Грибової хати”.
Джерело фото: hotel-grybova-hata.
Де знаходиться: Івано-Франківська область, Надвірнянський район, село Поляниця (гірськолижний курорт “Буковель”), урочище Вишні.
Як дістатися: з Івано-Франківська до Буковелю щоденно (14 разів на день) вирушають рейсові автобуси. Перший о 5:20, останній о 20:10. Власним транспортом можна доїхати до курорту через Надвірну, Яремче, села Микуличин і Татарів. Також до Буковелю можна дістатися через Закарпатську область. Із села Ясіня до курорту всього 23 кілометри.
Деца у Нотаря, Ужгород
Ну дуже незвичайний ресторан! А точніше – корчма-музей. Заклад передусім здивує своїм інтер’єром. Ще не дійшовши до столиків, ви побачите… цвинтар. Тут “поховані”: “чесний журналіст”, “демократична коаліція”, “РосУкрЕнерго”, “ужгородське правосуддя”. Всіх табличок і не перелічити! Також дорогою можна сфотографуватися на кораблі з піратом та з багатьма іншими “персонажами”.
Меню у ресторані, як і очікувалося, складається із закарпатських страв. Бограч, кийзлики (деруни), човлент, сегединський гуляш. Одним словом, обрати є з чого! Та і оформлення меню порадує. Тут на кожній сторінці – веселі приповідки: “Не їж багато. Їж лише добре. А доброго не буває багато”.
Джерело фото: blogspot.com, автор – zippytom.
Де знаходиться: Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Гагаріна, 98.
Як дістатися: ресторан знаходиться практично на самому в’їзді в обласний центр Закарпаття. Якщо прямуєте своїм транспортом по трасі з Мукачева, то не минете “Децу”. Із залізничного чи автовокзалу до ресторану найкраще добиратися маршрутками № 1, 20, 21. Зупинка “Деца у нотаря”.
Золота пава, Берегово
Одна з найошатніших споруд Берегова. Право так називатися здобув собі ресторан “Золота пава”. У минулому – казино “Берег”. Майже столітню будівлю на початку 2000-х реставрували, суворо дотримуючись канонів, за якими будівля була виконана на початку 20 століття. А звели її у стилі “модерн”.
У меню цього закладу страви різних кухонь – як закарпатської, так і європейської. У ресторані можна посмакувати запеченим коропом, торгоньою (борошняною стравою), страпачками (галушками). Тутешні страви здебільшого запозичені із сусідніх – угорської та словацької кухонь. Гарно попоївши, навіть у ресторані ви можете відвідати місцеві термальні басейни.
Джерело фото: s.traveltipz.ru.
Де знаходиться: Закарпатська область, місто Берегово, площа Ференца Ракоці, 1.
Як дістатися: ресторан розміщений у центрі міста. Якщо прямуєте до міста з Мукачева, то варто повернути біля медичного коледжу. Ресторан помітно з дороги. Із залізничного вокзалу до ресторану можна добратися вулицею Б. Хмельницького.
Квітка полонини
Санаторій “Квітка Полонини” – заклад лікувальний. Тож тут можна оздоровитися мінеральною водою безпосередньо з джерела. Лужанська-4, Лужанська-7, Поляна Квасова – їх як п’ють, так і використовують для ванн, інгаляцій та інших процедур. Також територія санаторію досить велика – парк, штучні водойми, навіть… динозаври. Таку диво-скульптуру можна побачити, прогулюючись територією закладу. Тож не дивно, що у санаторії часті гості – молодята, які влаштовують тут фотосесії і невеликий “перекус” на шляху до іншої точки для фото.
У ресторані можна посмакувати стравами дієтичними. Якщо ж ваш шлунок вимагає чогось поживнішого, то варто спробувати уху. А також у меню – страви, які тільки душа побажає. Закарпатська земля багата на лісові дарунки – ягоди, гриби. А у річках чи спеціальних розплідниках багато форелі, яку однозначно варто спробувати на Закарпатті.
Джерело фото: karpaty.info.
Де знаходиться: Закарпатська область, Свалявський район, село Солочин, територія санаторію “Квітка Полонини”.
Як дістатися: заклад знаходиться за 2 кілометри від траси Київ – Чоп, біля автодороги Т0712. Найближча залізнична станція – Свалява.
Lucky Bull, Поляниця
Оскільки ресторан розташований на території гірськолижного курорту, то конкуренцію доводиться витримувати неабияку. Нещодавно ресторан Lucky Bull став більш демократичним. Змінилася цінова політика, і кухарі підготували кілька новинок у меню. Здебільшого у закладі подають стави європейської кухні, та гості неабияк хвалять саме азіатську кухню. Дехто із відвідувачів дав їм високу оцінку, зазначивши, що азіатські страви такі ж, як у Малайзії. Також гості хвалять карбонару та фондю.
Посмакувати улюбленими стравами можна, милуючись красивим видом з вікна. Припорошені снігом карпатські вершини зачаровують!
Джерело фото: bukovel.com.
Де знаходиться: Івано-Франківська область, село Поляниця, гірськолижний курорт “Буковель”.
Як дістатися: з Івано-Франківська до Буковелю щоденно (14 разів на день) вирушають рейсові автобуси. Перший о 5:20, останній о 20:10. Власним транспортом можна доїхати до курорту через Надвірну, Яремче, села Микуличин і Татарів. Також до Буковелю можна дістатися через Закарпатську область. Із села Ясіня до курорту всього 23 кілометри.
Підкова, Перечин
Один з культових ресторанів Закарпаття. Хоча б тому, що саме у “Підкові” можна спробувати жаб’ячі лапки. Так-так, саме французький делікатес. Неподалік Перечина, у Тур’їх Реметах ловлять жаб і заготовляють їхні стегенця. Звідти вони уже потрапляють на стіл у ресторані “Підкова”.
Та тільки цим делікатесом у “Підкові” не обійтися. Офіціанти запропонують вам банош зі шкварками та бринзою, “страпачки з грибнов омачков” (картопля з галушками та грибною підливою), паприкашку (сало за угорським рецептом) та багато іншого. Будьте готові до того, що порції будуть немаленькі. За угорською традицією їх приносять на великих тарелях.
Джерело фото: tourinform.org.ua.
Де знаходиться: Закарпатська область, місто Перечин, вулиця Маяковського, 3.
Як дістатися: ресторан розташований у центрі міста, поруч з автодорогою Львів – Самбір – Ужгород. З Ужгорода до Перечина їздять маршрутки кілька разів на день з так-званого “Перечинського вокзалу” (знаходиться у центрі міста, вулиця Фединця, 6).
Якось у коконі з’явилася маленька щілина. Крізь неї поступово почав пробиратися метелик, який хотів нарешті розправити свої крильця. Людина, проходячи в той момент повз, почала спостерігати за цим дійством. Минула година, дві, три, після чого метелик вирішив покинути свої зусилля. Щілина залишилася такою ж маленькою.
Тоді людина вирішила допомогти. Взяла ніж і розрізала кокон. Метелик легенько вийшов з нього, але його тільце залишилося бути слабким та немічним, а прозорі крила майже не рухалися.
Людина продовжувала спостерігати, чекаючи, що ось-ось крила маленького розправляться й зміцніють, і він зможе злетіти. Цього так і не сталося!
Все своє життя метелик волочив по землі слабке тільце і нерозправлені крила. Він так і не зміг літати.
А все тому, що людина, бажаючи допомогти, не розуміла головного: зусилля, які треба докласти, щоб пробратися через вузьку щілину кокона, необхідні метеликові. Тільки так рідина з тіла переходить у крила, надаючи їм потрібну силу. Лише після цього він зміг би літати. Життя змушувало метелика докладати зусиль, перш ніж залишати свою оболонку. Бо саме це загартовує його і дозволяє рости й розвиватися.
Зусилля – це те, що найбільш потрібне нам у житті. Якби нам можна було жити, не зустрічаючись із труднощами, ми були б обділені. Ми не змогли б бути такими сильними, якими є зараз. І ніколи не змогли б літати.
Дорога з Києва до Львова вважається однією з найкращих в Україні. Це автошлях міжнародного значення М 06. Її 540 км можна подолати приблизно за 6 годин.
Виїхавши рано вранці, ввечері вже можна смакувати ароматну каву в одній з численних львівських кав’ярень. Дорога дійсно хороша, якщо порівнювати з більшістю інших українських автошляхів. Проте без зупинок подолати цей маршрут доволі тяжко, невеличкий відпочинок чи перекус не завадить.
IGotoWorld підготував матеріал, у якому розповів, де недалеко від траси Київ – Львів, а часом навіть не з’їжджаючи з дороги, можна побачити цікаві пам’ятки. На відвідини вам знадобиться від 15 хвилин до 2 годин.
Етнографічний комплекс «Українське село»
Просто неба відтворене українське село 19 століття. Добре продумані деталі як всередині, так і ззовні. Навіть 20-хвилинна прогулянка вам стане до душі. У вихідні та святкові дні тут проводять майстер-класи з народних ремесел, випікають хліб у печі. Тут можна пообідати та навіть заночувати. Поруч можна відвідати дерев’яний Свято-Димитрівський храм.
Джерело фото: etno-selo.com.ua.
Як доїхати: комплекс розташований за 15 км від межі Києва. На автошляху E40, проїхавши село Любимівку, у селі Бузова з’їдьте з траси у напрямку села Миколаївка. За 1,5 км від повороту потрапите в «Українське село».
Години роботи: щодня з 10:00 до 21:00.
Вартість: вхід на територію комплексу для індивідуальних туристів вільний. Відвідування хатин платне.
Коростишівський міський парк
Траса E40 огинає Коростишів. Певна річ, так швидше, ніж проїхатися містом. Проте якщо маєте зайву годину, радимо заїхати до Коростишева та відвідати його міський парк. Місцина дійсно гарна: сад кам’яних скульптур, звивисті стежки, фонтани, паркові озера, скелясті валуни і, певна річ, мальовничі береги річки Тетерів. Заодно можете поставити галочку на Карті відвіданих місць, що у коростишівському парку теж побували. А можливо, кам’яні скульптури вам так сподобаються, що захочете приїхати сюди ще.
Автор фото: Льошко Нікіфоров, lyoshko.livejournal.com.
Як доїхати: необхідно з’їхати з траси E40 на ТО602, що веде до Коростишева. Парк розташований майже у центрі міста. Переїхавши на мосту річку Тетерів, поверніть праворуч на першому ж повороті.
Центр порятунку ведмедів «Надія»
Далі по дорозі у нас Житомир. Місто дійсно цікаве і Музеєм космонавтики, і Лютеранською кірхою і пейзажами річки Тетерів – всього не злічити. На відвідини міста варто виділити цілий день, а у нас ще довга дорога попереду, тому до міста ми не заїжджаємо. Поїдемо окремо. Хоча… Є одне місце, про яке варто згадати. Не всі про нього чули і через незнання проїжджають повз. А дарма. Розташоване фактично на трасі. Відвідини займуть хвилин 15, а спогади залишаться на багато років. Це Центр порятунку ведмедів «Надія». Тут безкоштовно можна спостерігати за ведмедями, прогулятися невеличкою облагородженою територією та навіть перекусити у кафе поруч. Варто зазначити, що це не зоопарк і тут не розводять тварин. На місці ви матимете змогу дізнатись історію кожного ведмедя у центрі.
Автор фото: Eugene Naryvsky IGotoWorld Photo Group.
Як доїхати: оминувши Житомир, орієнтуйтеся на село Березівка. У кінці села зупиніться біля кафе з червоним дахом та вивіскою «Стейкхаус». Там ви одразу ж побачите центр «Надія».
Вартість: вхід на територію центру безкоштовний.
Батьківщина Лесі Українки
У Новограді-Волинському народилася Леся Українка. Місто невеличке і охайне. Сюди варто завітати шанувальникам творчості поетеси. А саме – до Літературно-меморіального музею Лесі Українки. Недалеко від музею можна побачити руїни фортеці Звягель. Це одна з найцікавіших пам’яток міста. З оглядового майданчика відкривається панорама річки Случ.
Джерело фото: serg-klymenko.narod.ru, автор – Сергій Клименко.
Години роботи: музей Лесі Українки працює щодня, крім неділі та понеділка, з 9:00 до 18:00, у суботу – до 17:00.
Як доїхати: перед Новоградом-Волинським необхідно з’їхати з траси E40 на дорогу до міста. З’їзд – після заправки WOG. Ви маєте потрапити на вулицю Житомирську. Рухайтеся до вулиці Надслучанської, за декілька хвилин побачите вказівник до музею. Звідси до руїн замку необхідно рухатися по вулиці Соборності і повернути на вулицю Замкову. Потрапивши на площу Лесі Українки (орієнтир – пам’ятник поетесі), ви опинитеся поруч із замком.
Корецький замок
Проїжджаючи місто Корець, ви, певно, помічали, як здалека видніється вежа Корецького замку. Замок погано зберігся і майже не доглядається, проте має сподобатися поціновувачам фортець, замків і містичних руїн.
Джерело фото: korets.io.ua.
Як доїхати: з’їхати з траси E40 після повороту на село Повчине. Прямуючи вулицею Київською, ви маєте помітити руїни замку. Наступне велике місто на нашому шляху – Рівне. Його ми теж оминаємо, бо дня для огладу буде мало. А самі рушаємо до Дубно. Нам саме по дорозі.
Дубенський замок і дерев’яні скульптури
Місто невеличке, затишне і однозначно варте відвідин. Тут варто побачити Дубенський замок – охайний і цікавий, з оглядовим майданчиком. Поруч протікає річка Іква, з’єднана з невеличким озером, міст через яке веде на так званий Острівок. Там можна здійснити прогулянку. У замку є кафе з доволі бюджетними цінами.
Автор фото: Eugene Naryvsky IGotoWorld Photo Group.
Недалеко варто побачити сквер дубенських дерев’яних скульптур – філігранна робота. Тут і Тарас Бульба, і Михайло Грушевський, і Янгол-охоронець – усі вирізьблені з дерев, що раніше росли у парку.
Автор фото: Eugene Naryvsky IGotoWorld Photo Group.
Як доїхати: з об’їзної дороги необхідно з’їхати на М19, згодом ви потрапите на вулицю Замкову. Ви одразу ж помітите Дубенський замок завдяки його знаменитій вежі. Дерев’яні скульптури розташовані у парку Шевченка, що при виїзді з міста.
Вартість: вхід на територію замку платний – 5 грн дорослий і 3 грн дитячий. Комплексний квиток з експозиціями – 55 грн, дитячий – 35 грн. Години роботи: замок працює щоденно з 8:00 до 18:00 (квітень – жовтень), з 8:00 до 17:00 (листопад – березень). Обідня перерва: з 12:00 до 13:00.
Декілька хвилин їзди від Дубно по трасі E40 – і ви проїжджатимете Тараканівський форт. Місце вражаючих розмірів і надзвичайно популярне. Зважаючи на розміри та стан споруди, сюди ліпше їхати у складі організованої екскурсії.
Броди
Броди – місто невеличке, але цікавих пам’яток тут чимало. Тож затриматись тут можна на 2–3 години. Обирайте, що до душі: палац Тишкевичів у стилі англійського неокласицизму, Бродівський замок 17–18 століть, будівля Австрійського повітового суду або надзвичайно мила Бродівська ратуша на центральній площі міста – Свободи.
Автор фото: Roman Zacharij.
Як доїхати: проїхавши Радивилів, побачите вказівник на Броди – дорога Т1410. Центральна вулиця міста – Івана Франка.
«Золота підкова»
Далі вас вітатимуть три перлини Львівської області – так звана «Золота підкова». Підгорецький та Олеський замки ви навіть побачите з дороги, до Золочівського доведеться проїхати ще 20 км по трасі Т1413. Майже на півдорозі до Золочівського розташований Підгорецький замок. З усіх трьох більшості відвідувачів подобається саме Золочівський. Він більш доглянутий, а експозиції у музеї дійсно вражають. Тут вам знадобиться години три (включно з дорогою).
Години роботи Золочівського замку: з вівторка по п’ятницю з 11:00 до 17:00 год. З 16:00 замок працює в оглядовому режимі. У суботу та неділю – з 10:00 до 18:00, З 17:00 замок працює в оглядовому режимі. Понеділок – вихідний.
Автор фото: Olya Smirnova.
Приміщення Підгорецького замку зачинені для відвідування, ведуться реставраційні роботи. Можна відвідати лише навколишні території та оглянути фасад. Чимало туристів прямують сюди, аби побачити костел Воздвиження Чесного Хреста – храм неймовірної архітектури та енергетики.
Ми радимо оглянути Підгорецький замок з боку. Тут можна зробити гарні панорамні фотографії, а під’їхавши ближче – чудові селфі.
Де зробити панораму Підгорецького замку: для цього не потрібно з’їжджати з траси E40, як показують вказівники на дорозі. Проїдьте трошки далі від повороту на Т1413 – приблизно 2,5 км, і поверніть ліворуч. Це буде ґрунтова дорога, що вестиме полями прямо до замку. Варто зазначити, що у дощову погоду ліпше не користуватися цим варіантом. Якщо з погодою пощастило, побачите ось такі краєвиди.
Автор фото: Eugene Naryvsky IGotoWorld Photo Group.
Від Підгорецького до Олеського їхати хвилин 10. Олеський замок відкритий для відвідування. Можна придбати два види квитків: для огляду території замку і з відвідуванням експозицій всередині (20 грн і 50 грн відповідно, для дітей – дешевше). Тут варто брати квиток з оглядинами експонатів музею, яких, до речі, представлено близько 1500 в залах. Бо замок сам по собі не надто великий, і ви швидко його оглянете його ззовні. З оглядового майданчика відкривається панорама навколишніх земель. У замку є кафе, а поруч розташований монастир Капуцинів 18 століття.
Автор фото: Eugene Naryvsky IGotoWorld Photo Group.
Як доїхати до Олеського замку: рухаючись по трасі E40, слідкуйте за вказівниками. Від села Хватів до повороту на смт Олесько приблизно 1 км. Ліпше повернути на наступному повороті, так вам не потрібно буде проїжджати село, і ви одразу потрапите до замку. Наступна зупинка – Львів. Але… Згадані нами місця далеко не єдині. Де б ви не подорожували, помітивши вказівник до якоїсь пам’ятки, завітайте туди. Хто знає, можливо, того ж дня на вашій сторінці у соцмережах з’являться фотографії, яким заздритимуть відомі тревел-блогери. На власному досвіді знаємо, кожне місто чи село може здивувати.
