В Україні сьогодні День Благодійності і річниця Маршу мільйону

Сьогодні в Україні День благодійництва, який відзначається згідно з Указом Президента від 13 грудня 2007 року щорічно в другу неділю грудня.

Цей день встановлений «з метою утвердження принципів гуманізму і милосердя, сприяння розвитку благодійної діяльності та на підтримку ініціативи громадських організацій».

Десять років поспіль британський благодійний фонд Charities Aid Foundation випускає Світовий рейтинг благодійності. Цього року він присвячений довгостроковим тенденціям благодійності за даними опитувань з 2009 по 2018 рік. Дослідження проводилося серед 1,3 млн респондентів. На позицію країн у рейтингу вплинули наступні фактори: кількість благодійників і благодійних організацій, кількість тих, хто жертвує незнайомцям і число волонтерів (тих, хто жертвує час). Відповідно цього рейтингу, за останні десять років Україна піднялася з 150 на 101 місце. З 19% до 35% зросла частка тих, хто допомагає незнайомим людям, і з 5% до 24% – тих, хто робить грошові пожертвування до фондів. А ось частка волонтерської активності залишилась незмінною — 19%.

Крім того, цього дня 2013 року у Києві відбувся Марш мільйону – один з найвелелюдніших мітингів Революції Гідності.

На заздалегідь оголошене віче на Майдані Незалежності в Києві зібралися, за різними оцінками, декілька сотень тисяч людей. За офіційними даними Міністерства внутрішніх справ України, в акціях протесту взяли участь 100 тисяч осіб. За даними опозиції, на центральні вулиці столиці 8 грудня вийшли на мітинг від 500 тисяч до 1 мільйона людей.

Майдан був заповнений вщерть, і це без урахування інших центральних вулиць міста. Зі сцени виступали як політичні, так і культурні та духовні діячі. Було оголошено про намір блокувати урядові будівлі та встановлювати наметові містечка на вулицях урядового кварталу. Опозиція дала тодішньому президенту Януковичу 48 годин для виконання вимог Майдану і пообіцяла блокувати його резиденцію у Межигір’ї. По завершенні офіційної частини заходу мітингувальники рушили на вулиці урядового кварталу, де створили і побудували кілька блокпостів і барикад, зокрема на вул. Грушевського, Лютеранській, Круглоуніверситетській та перехресті Шовковичної та Богомольця. Ввечері активісти «Свободи» ручним способом із застосуванням тросів повалили пам’ятник Леніну на бульварі Шевченка біля Бессарабки в Києві. На постаменті встановили державний прапор України та червоно-чорний прапор ОУН-УПА. До вечора 8 грудня із протестувальників на Майдані Незалежності було сформовано як мінімум 15 загонів цивільної самооборони, які назвали «сотнями».

“А я знайшов другую”: 5 українських пісень, які росіяни привласнили собі

Styler розповідає про українські пісні, які цинічно присвоїли собі східні сусіди

Виявляється, багато російськомовних пісень, які давно полюбилися українським слухачам, і які багато хто вважав народними, насправді були вкрадені радянськими авторами і композиторами у самих українців.

Наприклад, ви знали, що пісня “Вот кто-то с горочки спустился”, яка стала візитною карткою Надєжди Кадишевой і Наташі Корольової – це лише адаптований варіант українського романсу “В саду осіннім айстри білі”?

Українські пісні, які цинічно присвоїли собі росіяни. Почнемо, мабуть, саме з “Вот кто-то с горочки спустился”.

“Вот кто-то с горочки спустился”

“В саду осіннім айстри білі” – це український романс XIX століття. Він був популярний в Україні аж до 60-х років XX ст.

Ще в 1961 році цей романс був опублікований у збірнику “Українські народні романси” з передмовою і примітками Леопольда Ященка. На жаль, відомості про автора слів і музики – відсутні (тому романс і вважається українською народною піснею).

Але вже через кілька років у цієї мелодії раптово з’явився “автор”.

Відомий композитор Борис Терентьєв, який хоч і народився в Києві, але більшу частину життя провів у Москві, представив широкій громадськості “свій” хіт “Вот кто-то с горочки спустился”. До речі, незабаром після цього Терентьєв став Заслуженим діячем мистецтв РРФСР.

“Поручик Голицын”

“Поручик Голицын” – це одна з найвідоміших так званих “білогвардійських пісень” у жанрі міського романсу, на початку 1980-х отримала популярність в СРСР і серед тодішніх радянських емігрантів.

Серед росіян прийнято вважати, що першим датованим виконанням пісні є запис Аркадія Сєвєрного в середині травня 1977 року, а текст пісні підготував Владислав Коцишевський.

Але ось, як є насправді: україномовна пісня “Друже Ковалю” була популярною ще за довго до виконання шлягера про якогось Голіцина.

Василь Лютий (сучасний виконавець пісні) розповідає, що автор музики і слів до “Друже Ковалю” – український повстанець Микола Матола. А композиція була написана в 1949 році. Тобто, по суті, росіяни приписали собі “бандерівську” пісню.

https://www.youtube.com/watch?v=kJ2VN-2loSg

Слід додати, що композиції “Поручик Голицын” немає ні в яких збірниках автентичних білогвардійських пісень, емігранти старшого покоління в 1970-1980-тих її не знали.

Також можна порівняти тексти “Друже Ковалю” і плагіату на неї. Так, в оригіналі – “четверту добу уриваються плови”. Плагіат – “четвертые сутки пылают станицы”. Далі в оригіналі – “не плачте душею, мій друже Ковалю”, в плагіаті – “не падайте духом, поручик Голицын”. У третій строфі оригіналу – “кудись наші коні помчали далеко”, в плагіаті – “а в сумерках кони проносятся к яру”.

А “заміна” рядка “ізнову прикрили московські полки” на “и девочек наших ведут в кабинет” говорить про морально-етичну характеристику російських авторів.

“Любо, братцы, любо”

Пісня “Любо, братці, любо” в оригіналі завжди звучала українською мовою, адже в армії Нестора Махна 98% бійців були етнічними українцями. І ця пісня була чимось на зразок махновського гімну, а зараз є фольклором для анархістів всього світу.

Вже доведено, що “Любо, братці, любо” – знаменита повстанська пісня часів визвольних змагань 1917-1921 років. Однак російська “Вікіпедія” не збирається поступатися правом на неї. Там кажуть, що пісня виникла ще в 1783 році, коли донські козаки билися з ногайцями. Хоча ніяких доказів не наводиться.

Більш того, якщо вважати що ця пісня була написана в XVIII столітті, то логічно думати, що вона була написана тією мовою, якою розмовляли люди в тій місцевості, де ця композиції творилася – на етнічних козацьких землях, які перебували у Тмутаракані в Приазов’ї. Тобто, як кажуть етнографи, “швидше за все пісня була написана на малоросійській мові”.

Якщо подивитися старий радянський фільм Олександр Пархоменка, то в цьому фільмі пісню “Любо, братці, любо” виконують російською мовою, але з українським акцентом, і використовують у пісні українські слова: “порубаних”, “не доводиться”, “куля”, “тужити”.

“Ой, мороз, мороз”

Ця пісня, яка вважається російською народною, була популярна у Вінницькій області ще на початку 1900-х років. А звучав текст її так (із збірки “Бувайте здорові, соснові пороги. Народні перлини. Українські народні пісні”):

Ой мороз, мороз,
Ще й зима буде,
Прошу я тебе —
Не зморозь мене!
Прошу я тебе —

Не зморозь мене!
Ой не так мене,
Як мого мужа,
Бо в мого мужа
Плоха одежа.

Бо в мого мужа
Плоха одежа.
Кожуха нема
Й чобіток нема,
Кафтан тоненький,

Та й той подертий.
Кафтан тоненький,
Та й той подертий.
Сиджу за столом,
Та й пишу пером,

Та й пишу пером,
Та й плачу жальом.
Та й пишу пером,
Та й плачу жальом.

У той же час за твердженням колишньої солістки Воронезького російського хору Марії Павлівни Морозової-Уварової, пісня була написана нею у грудні 1954 році для дуету з чоловіком Олександром.

Але той факт, що українську пісню вперше задокументували в 1936 році, говорить про те, що “Ой, мороз, мороз” – це ще один плагіат від росіян.

“Дым сигарет с ментолом”

Група “Ненсі” була заснована Анатолієм Бондаренком та Андрієм Костенком в Костянтинівці (Донецька область) в 1992 році.
За словами очевидців, група “починала по кабаках”. На початку 90-х Бондаренко приписав авторство популярної на заході країни весільної пісні “Плаття твоє із ситцю” собі і “вічно відбивався від інших “авторів” питанням: а де докази, що це ваше?”.

Правда, на одному з концертів Бондаренко сам сказав, що пісню вони “запозичили з українських народних пісень”.

Насправді ж, “Плаття твоє із ситцю” (у різних варіаціях) у Львові на весіллях співали ще в 1970-і роки.

А в вальсовому весільному варіанті цю композицію виконував львівський гурт “Барви”, заснований в 1987 році. Їхній варіант “Плаття твоє із ситцю” – “А я знайшов” увійшов до альбому “Танці” 1991 року.

https://www.youtube.com/watch?v=LNeG6cuIzNE

Українські народні прислів’я та приказки: Топ-300

До неоціненних коштовностей фольклору будь-якого народу, а відтак і українського, належать прислів’я та приказки — короткі влучні вислови, які образно та лаконічно передають нащадкам висновки з життєвого досвіду багатьох поколінь предків

Аби день до вечора.

Аби хліб, а зуби знайдуться.

Аби шия, а ярмо буде.

Або пан, або пропав.

Або дома не бути, або волі здобути.

Апетит з їдою прибуває.

Баба з воза — кобилі легше.

Багатий, як циган на блохи.

Багато дива, мало млива.

Багатому й чорт яйця носить.

Байдуже ракові, в якому його горщику зварять.

Батогом обуха не переб’єш.

Бачить кіт сало, та сили мало.

Без вірного друга — велика туга.

Без нашого Гриця вода не освятиться.

Без труда нема плода.

Береженого Бог береже, а козака шабля.

Битому собаці кия не показуй.

Біда біду тягне.

Біда помучить і мудрості научить.

Бійся не того собаки, що бреше, а того, що лащиться.

Близько лікоть, та не вкусиш.

Борода не робить мудрим чоловіка.

Боятися вовка — в ліс не ходити.

Брат мій, а хліб їж свій.

Брехливу собаку далеко чути.

Буває, що й корова літає.

Було б пшоно, а каша буде.

Було, та за водою пішло.

Велике дерево поволі росте.

В закритий рот муха не влізе.

Видно пана по халявах.

Виміняв шило на швайку.

Виріс, а ума не виніс.

Вискочив, як Пилип з конопель.

Високо літає, та низько сідає.

Вище себе не підскочиш.

Від своєї тіні не втечеш,

Вісті не лежать на місці.

Вкрадеш голку, а потім корову.

В ліс дрова не возять.

В нього руки на всі штуки.

Вовка ноги годують.

Вода і камінь довба.

Ворона й за море літає, та дурна вертається.

Ворона вороні ока не видовбає.

В сім’ї не без виродка.

Всякому овочу свій час.

В тихому болоті чорти водяться.

В умілого й долото рибу ловить.

Вчи лінивого не молотом, а голодом.

В чужих руках завше більший шматок.

Гарні гості, та не в пору.

Гірко заробиш — солодко з’їси.

Говори стовпу, а він стоїть.

Година вранці варта двох увечері.

Голка в стіжок упала — пиши пропала.

Голодній кумі хліб на умі.

Горбатого могила виправить.

Гостра була сокира, та на сук наскочила.

Гостре словечко коле сердечко,

Готовеньке і кішка з’їсть.

Гречана каша сама себе хвалить.

Гуртом і батька добре бити.

Дай дурневі макогона, то він і вікна поб’є.

Далеко куцому до зайця.

Даремно і чиряк не вискоче.

Дарованому коневі в зуби не заглядають.

Два коти в одному мішку не помиряться,

Двоє третього не чекають,

Де багато господинь, там хата неметена.

Де відвага, там і щастя.

Де коротко, там і рветься.

Де посієш, там і вродиться.

Десять разів відміряй, а раз відріж.

Дешева риба — погана юшка.

Дивись на зріст, та питайся розуму.

Диму без вогню не буває,

Діло майстра величає.

Дома й стіни помагають.

Дурням закон не писаний.

Ех, якби та якби та в роті виросли гриби.

Є в глечику молоко, та голова не влізе.

Є сало, та не для кота. Є квас, та не для нас.

Жалів яструб курку — доки всю обскуб.

Жартувала баба з колесом, та в спицях застряла.

Живемо, як горох на дорозі: хто не йде, той скубне.

Живіт товстий, а лоб твердий.

За битого двох небитих дають,

Заблукався між трьох дубів,

Забув віл, коли телям був.

Заварив кашу, так і їж.

За все береться, та не все вдається.

Задер носа й кочергою не дістанеш.

За дурною головою і ногам нема спокою.

Зайця ноги носять, вовка зуби годують.

Заліз у багатство — забув і братство.

За моє жито мене ж і бито.

За чужим столом не махай постолом.

З великої хмари малий дощ.

Згадала баба, як дівкою була.

Згода дім будує, а незгода руйнує.

З дурнем каші не звариш.

З ким поведешся, того й наберешся.

З миру по нитці — голому сорочка.

Знає кіт, чиє сало з’їв.

Знайко біжить, а незнайко лежить.

Знов за рибу гроші.

З одного вола двох шкур не деруть.

З пісні слова не викинеш.

Зробив наспіх, як насміх.

З свічкою серед дня не знайдеш.

З чорної кішки білої не зробиш.

І будень, і неділя — все лінивому безділля.

І за соломинку вхопиться, хто топиться.

І кози ситі, і сіно ціле.

І стіни мають вуха.

Їв би кіт рибку, а в воду не хоче.

Їж, що дають, а роби, що кажуть.

Йти на комара з дрючком, а на вовка з швайкою.

Його й чорт у ступі не влучить.

Казала Настя: як удасться,

Казала, та не зав’язала.

Казаному кінця немає,

Катюзі по заслузі.

Київ не одразу збудовано.

Кігтик застряг-пропав птах.

Кінець діло хвалить.

Кінь на чотирьох, та й то спотикається.

Клин клином виганяють.

Кожна жаба своє болото хвалить.

Коли густо, а коли й пусто.

Колись і в нашої кози хвіст відросте.

Кому що, а курці просо.

Косо, криво, аби живо.

Краще пізно, як ніколи.

Крутить, як циган сонцем.

Куди не кинь — виходить клин.

Ласий на чужі ковбаси.

Лінивий двічі робить, скупий двічі платить.

Ліс рубають — тріски летять.

Лобом муру не проб’єш.

Лови рибу не на сковороді; а у воді.

Любить, як вовк порося.

Любиш кататись, люби й санчата возить.

Людей питай, а свій розум май.

Людям язика не зав’яжеш.

Лякана ворона куща боїться.

Мак сім років не родив і голоду не було.

Меле язиком, як порожній млин.

Менше говори — більше почуєш.

Миша не одну дірку має до хати.

Молодець проти овець, а проти молодця і сам івця.

Моя хата скраю — нічого не знаю.

На бідного Макара всі шишки летять.

На все свій час.

Навчить біда їсти.

Нагинай гілляку, поки молода.

На голові блистить, а в голові свистить.

На городі бузина, а в Києві дядько.

На двох стільцях не всидиш.

Надокучив, як парена редька.

Надувся, як ковальський міх.

Назад тільки раки лазять.

Назвався грибом — лізь у кіш.

Називай хоч горщиком, тільки в піч не став.

На злодієві шапка горить.

На ловця і звір біжить.

На нема й суду нема.

Наскочила коса на камінь.

На тобі, небоже, що мені негоже.

Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.

На чужий коровай рота не роззявляй.

Не будь тим, що моркву риє.

Не вартий дірки від бублика.

Не все те золото, що блищить.

Не вчи рибу плавати.

Не кажи гоп, поки не перескочиш.

Не копай іншому ями, бо сам упадеш.

Не лізь поперед батька в пекло.

Не святі горшки ліплять.

Не скуби гуску, поки не зловиш.

Не страши кота салом.

Не сунь носа до чужого проса.

Не такий страшний чорт, як його малюють.

Не так сталося, як гадалося.

Не так хутко робиться, як мовиться.

Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся.

Не хвались ідучи на торг, а хвались ідучи з торгу.

Ні в тин, ні в ворота.

Ні кує, ні меле.

Ні пава, ні ґава.

Ні риба, ні м’ясо, і в раки не годиться.

Ніс вище губи носить.

Носиться, як дурень з писаною торбою.

Обідрали, як молоденьку липку.

Облизня спіймав.

Обоє рябоє.

Овечку стрижуть, а баран трясеться.

Одна бджола мало меду наносить.

Одна дяка, що за рибу, що за рака.

Одна ластівка не робить весни.

Одним пальцем і голку не вдержиш.

Одного поля ягода.

Пам’ятатимеш до нових віників.

Паршива вівця все стадо запоганить.

Перемелеться лихо — добро буде.

Під лежачий камінь вода не тече,

Піймав куцого за хвіст.

Після бійки кулаками не махають.

Пішов по шерсть, та повернувся острижений.

Плаває, як вареник у маслі.

По бороді текло, а в роті сухо було.

Поживемо — побачимо.

Помалу їдь, то далі будеш.

Поможе, як мертвому кадило.

Попав пальцем у небо.

Поспішиш -людей насмішиш.

Почав обід — мовчу, як кіт.

Правда очі коле.

Прийде коза до воза.

Про вовка помовка, а вовк до хати.

Продав кота в мішку.

Пропало, як з воза впало.

Рада б душа в рай, та гріхи не пускають.

Раз,та гаразд.

Робить, як мокре горить.

Робота не вовк, в ліс не втече.

Родичів багато, та ніде пообідати.

Рот не город — не загородиш.

Сам собі пан.

Свої люди — помиримось.

Своя губа ближче.

Семеро одного не ждуть.

Силою не бути милою.

Ситий голодному не товариш.

Сказаного і сокирою не вирубаєш.

Скільки вб’єш, стільки й в’їдеш.

Скільки вовка не годуй, а він все в ліс дивиться.

Старий кінь борозни не зіпсує.

Старий кіт, а масло любить.

Старого лиса не виманиш з лісу.

Страх має великі очі.

Стук-грюк, аби з рук.

Там добре, де нас нема.

Терпи, козаче, отаманом будеш.

Тиха вода греблю рве.

У страху очі великі.

Усього буває на віку — і по спині, і по боку,

Ухопив місяця зубами.

У чужій кошарі овець не розведеш.

Хіба все те вовк, що сіре?

Хліб їж, а правду ріж.

Хліб та вода — козацька їда.

Хоч бачить око, та зуб не йме.

Хоч біс, аби яйця ніс.

Хоч близько, та слизько.

Хоч гірше, аби інше.

Хоч дурний, та хитрий.

Хто в ліс, а хто по дрова поліз.

Хто два зайці гонить, жодного не здогонить.

Хто меч підійме, той від меча й загине.

Хто мовчить, той трьох навчить.

Хто як постелить, так і виспиться.

Це ще вилами по воді писано.

Цяця, цяця та в кишеню.

Час- це гроші. Через дорогу навприсядки.

Чиє б нявчало, а твоє б мовчало.

Чує дзвін, та не знає, звідки він.

Чужа душа — темний ліс.

Чужа хата — гірше ката.

Чужий кожух не гріє.

Шкурка вичинки не варта.

Шукай вітру в полі.

Щедрий на батьківські гроші.

Що бог не дав, то все в торбу.

Що написано пером, того не виволочеш волом.

Що сіре, те й вовк.

Язик без кісток, що хоче лопоче.

Язик до Києва доведе.

Як відкусиш багато — ковтнеш мало.

Як гукнеш, так і відгукнеться.

Як дбаєш, так і маєш.

Яке коріння, таке й насіння.

Як з неба впав.

Який їхав, таку й здибав.

Який Сава,така й слава.

Який харч, така й робота.

Як кіт наплакав.

Як корова язиком злизала.

Ясла до коней не ходять.

Як овечка: не мовить ні словечка.

Картини: Микола Пимоненко, Джерело: korysno.pro

Як українські знаменитості привітали бійців ООС з Днем Збройних сил України (відео)

6 грудня в Україні святкували День Збройних сил України. З нагоди цього свята українські артисти, співаки, телеведучі та спортсмени записали відеозвернення до бійців операції Об’єднаних сил та привітали їх зі святом.

“Хлопці, я вас відаю з Днем Збройних Сил. Ось бачите, то є моя футбольна школа. Тут займається більше, ніж 250 дітей. Дякуючи вам, вони можуть спокійно тут тренуватись. Не тільки вони, але і всі люди в Україні можуть спокійно працювати і займатись своїми справами… Ви вважайте на себе…Вам бажаю міцного здоров’я та повертайтесь живими, бо ви – майбутнє України. Слава Україні!”, – побажав заслужений тренер з футболу Мирон Маркевич.

“Хлопці – ви найкращі. І ми всі, жінки України, вами пишаємося. Я особисто надсилаю вам гарячі обійми. Дякую за те, що ви є”, – зазначила співачка Злата Огнєвич.

“Будьте здоровими, коханими, щоб вас чекали ваші рідні, близькі”, – сказав актор Віталій Борисюк.

“Мужики, вітаємо вас! Невмерущими живіть до 100 років, пийте горілку, любіть дівчат і хай усміхається вам доля! Повертайтеся живими!”, – зазначив співак Павло Зібров.

“Особовому складу об’єднаних сил ООС: хочу привітати вас зі святом, побажати вам сил, мирного неба над головою і багато посмішок! Мир любить сильних! З Богом, пацани! Всім успіхів і посмішок”, – сказав Усик.

Бійців також привітали телеведуча Леся Нікітюк, волонтер і телеведучий Сергій Притула, народна артистка України Ольга Сумська, співаки Михайло Хома (Дзідзьо) та Ольга Полякова, музикант Віктор Винник, футболісти Руслан Маліновський, Сергій Кривцов, Андрій Ярмоленко, Роман Безус, Андрій П’ятов, боксери Василь Ломаченко та Олександр Усик, богатир Василь Вірастюк.

https://www.facebook.com/pressjfo.news/videos/2507776062604758

15+ крутих фраз про правду життя

Життя – не завжди проста і прекрасна, і ті, хто твердять, що ми повинні мислити позитивно в будь-якій складній ситуації – як правило лише дратують, але не допомагають. І хоча ми всією душею «ЗА» життєрадісний підхід до всього на світі, але треба бути чесними – іноді це просто не працює. І потрібно щиро, з усім, що накопичився сарказмом, висловити те, що накопичилося на душі!

Ми зібрали 15+ цікавих висловлювань від людей, які втомилися робити вигляд, що їх життя – казково-прекрасна, і чесно говорять про реальні проблеми, які їх зачіпають за живе …

1. Завжди вибирайте найскладніший шлях – на ньому ви не зустрінете конкурентів.

2. Довіра – як нервові клітини: практично не відновлюються.

3. Який толк від красивої тарілки, якщо вона порожня. З людьми так само.

4. Ви коли-небудь скучали за собою? За людиною, якою ви були до того, як вам вперше розбили серце або перед тим, як вас зрадила людина, якій ви довіряли? А я скучаю.

5. Я пробачаю багато що. Але я ніколи не забуваю те, що було сказано або зроблено.

6. Мене так виховали, що потрібно ставитися до двірника з такою ж повагою, як до генерального директора.

7. Якщо вас критикують, отже ви все робите правильно. Тому що люди нападають на кожного, у кого є мозок.

8. Не піду до психолога, тому що цей шарлатан знову скаже, що відповідальність за моє життя лежить тільки на мені.

9. Найкращий спосіб не розчаровуватися – нічого ні від кого не чекати.

10. Потрібно вміти пробачати людям їхні помилки, тому що одного разу ти помилишся сам.

11. Якщо хочеш пізнати людину, не слухай, що про неї говорять інші. Послухай, що вона говорить про інших.

12. Дай людині владу і побачиш її справжнє обличчя. Багато людей після злету забувають, з ким повзали і якими були.

13. – Пані, що таке хороше виховання?
– Хороше виховання – це здатність переносити погане виховання інших.

14. Я занадто доросла, щоб ображатися на дрібниці. Проте, все ж таки, я занадто жінка, щоб не помічати їх.

15. Коли довго любиш – це перестають помічати. Коли довго пробачаєш – цим починають користуватися. Коли готовий на все – це перестають цінувати. І лише коли йдеш, – починають розуміти, наскільки дорогою була людина, яку вернути вже пізно.

16. Труднощі подібні до собак: вони кусають лише тих, хто до них не звик…

Джерело: coma.in.ua

Чому зміцнюється гривня та чи варто радіти з цього приводу

Для початку давайте коротко опишемо, як формується та від чого залежить курс національної валюти. За великим рахунком, співвідношення іноземної валюти до національної формується за дуже простим принципом — попитом та пропозицією на валюту всередині країни. Тобто, якщо надходження валюти в Україну будуть меншими ніж попит на неї — курс валюти буде підвищуватися. І навпаки — якщо в країні валюти більше, ніж потрібно ринку (підприємствам, державі, громадянам), то курс буде зменшуватися, а гривня зростати в ціні. Для того, щоб курс валют був стабільним, а в обмінниках, банках, системах обліку щораз не доводилося все перераховувати, національний банк гасить такі коливання, купуючи, або навпаки — продаючи валюту.

Тепер давайте визначимо джерела надходження валюти в країну. Перш за все це експорт товарів та послуг. Також джерелом надходження валюти є інвестиції — реальні (в будівництво, устаткування, машини, сировину) та фінансові (купівля акцій компаній, купівля недержавних та державни боргових забов’язань). Ще одним джерелом є кредити міжнародних фінансових установ — зокрема МВФ.

Станом на вересень поточного року негативне сальдо зовнішньої торгівлі України становило 5,8 млрд доларів та зросло майже на мільярд у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. При цьому прямі іноземні інвестиції зросли лише на 5,5%, а левова частина зростання відбулася за рахунок курсової різниці. Що ж забезпечило таке збільшення находження валюти, яке спричинило значне укріплення гривні? Відповідь криється в обсягах купівлі українських ОВДП (державних боргових паперів) – іноземні інвестори від початку 2019-го року збільшили обсяги своїх інвестицій в облігації внутрішньої державної позики України у 14 разів та продовжують нарощувати обсяги їх купівлі. Дохідність таких боргових паперів у гривні становить близько 14%. Втім, сплатити державі по цім боргам доведеться двічі – один раз погасивши борг з відсотками, а інший – втративши у курсовій різниці. Так, НБУ вже втратив 11 млрд гривень на зростанні курсу гривні.

Наведемо приклад:

Інвестор вклав 1000 000 доларів США та придбав ОВДП за курсом, який становив 26 грн за долар – тобто 26 000 000 гривень. Згодом, державі доведеться повернути борг з відсотком (наприклад 14% річних), а це становитиме 26000000*1,14= 29 млн 640 тис гривень. Таким чином в державі збільшується валютна маса та вилучається гривнева, провокуючи укріплення курсу національної валюти. Втім, коли інвестор отримає гривні, він найбільш ймовірно конвертує їх знову у валюту, але вже за іншим курсом (наприклад за курсом 24 гривні за долар США). Таким чином інвестор поверне у валюті: 29640000/24= 1 млн 235 тисяч доларів США. Нескладно здогадатися, що прибутковість подібного інвестування в ОВДП становить 23,5%.

Раніше чи пізніше, інвестори отримуватимуть погашення боргів та конвертуватимуть їх знову у валюту. Не складно здогадатися, що курс знову піде вгору, але за таку “відстрочку” курсу держава сплачує колосальну ціну, не кажучи вже про те, що зміцнення гривні чутливо б’є по українському експорту. Чим тоді буде заохочувати Україна пропозицію валюти на ринку, аби девальвація не стала лавиноподібною є не зовсім зрозумілим – доведеться або підвищувати ставки по ОВДП, або запропонувати більш привабливий товар, ймовірніше за все – землю.

Джерело: uprom.info

Чи потрібна Україні друга державна мова? Обов’язково подивись це відео

Чи потрібна нам друга державна мова? Чи вона має бути єдина? Українська мова? Російська мова? Англійська мова? Автори YouTube-каналу “імені Т.Г.Шевченка” без ярликів, емоцій та скандалів досліджують питання другої державної мови.

Чи необхідна вона Україні та що насправді це означає на практиці. Це нагорода чи привілей? Лаконічні та цікаві відповіді дивіться у відео брата Капранова.

“І нічого собі не вигадуй”, – вірш, який надихає жити і любити

І нічого собі не вигадуй,
Не шкодуй за прожитим вже днем.
Неприємне минуле не згадуй,
Хоч пече воно в серці вогнем.

Коли зможеш його відпустити,
Не лишивши і сліду в душі,
Заодно і собі все простити…
Ти зупиниш рясних сліз дощі.

Просто знай, що не все так погано
І журбу із душі проганяй.
Це життя тобі Господом дано,
Насолоджуйся ним, не страждай!

Після зливи і сонце всміхнеться,
А ти просто у щастя повір!
Все відляже з душі і минеться,
Шлях свій Богу в молитві довір.

Буде все, як написано долі,
А від неї таки не втекти,
Щоб звільнитись від болю в неволі —
Маєш в себе повірити ти!

Добра думка і віра — це сила!
Подолаєш із ними усе.
Бо тоді лиш людина щаслива,
Коли світло у собі несе!

© Катріна Рябой

Джерело

“Ніхто не одинокий на Різдво”: милий різдвяний ролик про доброту людського серця

Мила різдвяна реклама від Very розповідає історію про людей, які збираються подарувати незабутнє свято своєму самотньому сусідові.

Слідкуйте разом з нами за тим, як добрі люди по черзі збирають рожевий подаруночок та наповнюють його різним різдвяним начинням. Цим добрим сусідам таки вдається зробити Різдво особливим для одинокого дідуся.

Цей ролик триває усього 40 секунд, а скільки в ньому теплоти, щастя та доброти!

Джерело: Затишок

Найпоширеніші прізвища та їх значення: в Україні – як у Німеччині, у словаків – як у хорватів

Що означають найбільш поширені прізвища кожної країни Європи? На цій інфографіці від Jakub Marian тематика розбита за кольорами:

червоне – на основі властивостей,
коричневе – професія,
синє – на основі імені батька,
блакитне – місце походження,
зелене – природний об’єкт.

На другій карті всі імена перекладено англійською:

Цікаво, що українське найпоширеніше прізвище означає те саме, що німецьке.

Найпоширеніше прізвище в Україні – Мельник. Його носії найчастіше проживають на заході України. Зараз Мельників – понад 174 тисячі.

У словаків найпоширеніше прізвище – Хорват, але й у Хорватів теж.

Румунське “Попа” при перекладі не так вражає (священик). Зате вражає фінське “Глухенький”, яке явно випадає з загального алгоритму.

У кількох випадках (Швейцарія, Бельгія, Естонія) окремо визначені найпоширеніші прізвища для різних мовних груп, тому прізвищ більше одного.

Англійське Smith у перекладі – коваль. Ро́ссі (італ. Rossi) — поширене італійське прізвище. Походить з північної Італії, є формою множини від італійського прикметника Rosso (червоний, рудий).

Довідка:

Млинарство — одна з важливих галузей харчової промисловості; переробка зерна на борошно та крупи. Ремісника, що займається млинарством, в українській мові звуть млинар або мірошник.

В Україні ще з неоліту для розмелювання зерна на борошно або для одержання круп вживали зернотертки. Перші водяні млини відомі з кінця XIII ст., але аж до кінця XVI ст. їх було мало і назагал борошно мололи далі на жорнах (крім дрібних ручних, також більших, що оберталися силою коней або волів). З XVI ст. відомі й вітряні млини (найбільше на Волині).

Особливо сильно млинарство розвинулося за Гетьманщини. Майже в кожному селі були млини, які обертала зазвичай вода, загачена з малої річки чи струмка. Потужність млинів вимірювалася кількістю кіл (від 1 до 12, а іноді й більше). В той час млини не тільки переробляли зерно на борошно, товкли просо, а й нерідко використовувались для інших виробництв — валюшні для валяння сукна, різання дров (тартаки), виробництва паперу, пороху тощо. Млини належали землевласникам (наприклад, Ярема Вишневецький мав понад 420 млинових кіл) і козацькій старшині.