Цікаве

13 Березня, 2020

“На кожному шиномонтажу вдосталь старих покришок”: Сенцов застеріг чинну владу

Український режисер і активіст, ексв’язень Кремля Олег Сенцов назвав риторику та останні ініціативи влади у питанні опору російській агресії зливом країни.

Про це Сенцов написав у Facebook.

“Увесь останній час ми спостерігаємо, як зливають нашу країну. Як крок за кроком змінюється риторика влади. Нам пропонують то подати воду в Крим, то не поспішати в НАТО, то консультуватися з ОРДЛО, а Росію зробити спостерігачем за цим процесом. І як би все це робиться заради гуманітарних цілей.

Коли від гідності відрізати по маленькому шматочку кожен день, то вона непомітно перетворюється у підлість. Так Путін крок за кроком придушував свободу у Росії, поки не створив з неї поліцейську державу, котра охороняє стадо баранів”, – написав Сенцов.

При цьому режисер і активіст застеріг чинну владу від провокування українців на громадянський протест.

“Україна – це не Московія, тут є народ, який знає, як боротися за свою свободу, а на кожному шиномонтажу завжди вдосталь старих покришок”, – написав Сенцов.

Тим часом у Києві під Офісом президента відбувається мітинг проти підписання в Мінську угоди про створення Консультативної групи, а протестувальники запалили фаєри.

“Після промови Вакарчука на мітингу під Офісом президента запалили фаєри. Так, таке півроку тому було важко уявити”, – підписав Юрій Бутусов фото.

Перед цим Святослав Вакарчук озвучив вимоги до президента:

Заявити, що президент не вестиме прямих переговорів із поплічниками Кремля.
Щоб Рада дала оцінку подіям у Мінську.
Підняти на публічне обговорення план холодної деокупації.

Під Офісом люди вимагають пояснень від президента, що буде передбачати створення Консультативної групи.

Вони тримають плакати з написами “Ні переговорам з терористами”, “Зрадавірус”, “Не тиснути руку Кремлю”. Також вони викрикують гасло: “Зеленський, поясни”.

Нагадаємо, 12 березня у Мінську підписано домовленості про створення консультативної ради, в якій ОРДЛО будуть представлені як суб’єкт, а Росія в статусі гаранта-спостерігача опинилася на рівні з Німеччиною, Францією та ОБСЄ.

13 Березня, 2020

У польському Любліні вивчають на побутовому рівні українську мову

Минулого року у польському місті Люблін запустили кампанію з вивчення на побутовому рівні української мови. Для цього на білбордах у величезному форматі розміщували переклад та транслітерацію латиницею основних фраз, якими поляки можуть порозумітися з українцями.

Про це інформує Збруч.

Річ у тому, що Люблін – університетське місто, й українці, а здебільшого це студентська молодь, стали тут новою меншиною. Організатори кампанії з вивчення української мови (громадська правозахисна організація Homo Faber та дизайнерська компанія kilku.com) вважають, що поляки повинні бути приязними до цієї меншини, а найкращим способом задемонструвати цю приязність є кілька ґречних висловів рідною для співрозмовника мовою.

«Ми живемо поруч одне з одним. Іноді багато років. Ми проходимо повз. Ми чуємо різні акценти, іноді дивуємося незрозумілим словам. Польки та поляки з Любліна, українки та українці… також з Любліна. У нас виникли питання – чи тільки гості повинні вкладати зусилля у взаємне пізнання? Як довго вони будуть гостями? Чи можемо ми щось змінити як домінуюча більшість?» – йдеться у зверненні організаторів кампанії.

Вони переконані, що поляки надто мало знають про українців і часто керуються гаслами та стереотипами, а тим часом самі не можуть вимовити українською мовою навіть кількох слів.

На кампанію з вивчення української впродовж березня 2019 року збирали кошти у громади. Кошти витратили на розміщення в місті чотирьох типів білбордів: «добрий день», «радий тебе бачити», «будь ласка» і «дякую».

Кампанія має свою інтернет-сторінку і, окрім докладної інформації про чин, там можна знайти кілька простеньких порад для поляків, які бажають порозумітися з українцями. Зокрема, розміщено український алфавіт і його латинську транслітерацію, короткий ролик із демонстрацією правильної вимови основних фраз та довідковий матеріал про українську мову як таку.

Існує ініціатива й у соцмережі Facebook, де щодня адміністрацією сторінки опубліковують нову й повчальну інформація для тих, хто охоче бажає опанувати українську. Зокрема на веб-сторінці поляки стараються спілкуватись та коментувати записи саме українською мовою, що насправді їм дуже добре дається!

12 Березня, 2020

Життєва мудрість, яку всі знають, але не всі використовують

Коли ми молоді, нам здається, що ми вже все знаємо і нам нема чому вчитися. Але чим старшими стаємо, тим більше усвідомлюємо, що насправді ми нічого не знаємо. Настає момент, коли починаємо аналізувати пройдений шлях, власні помилки і успіхи. Тоді ми і приходимо до дійсно мудрих висновків.

Щастя всередині. Ми витрачаємо дуже багато часу на пошуки схвалення і розради з боку. І завжди виявляється, що не там шукаємо. Загляньте всередину себе.

Будьте вдячними за все. За хороше, за погане, за жахливе. Життя саме по собі – це безцінний дар. А задоволення і біль – це частина нашого шляху.

Змініть сприйняття і ваше життя зміниться. Коли ви відчуваєте страх, злість, образу, просто погляньте на ситуацію під іншим кутом.

Святкуйте ваші перемоги. Смакуйте кожен, нехай навіть найменший успіх.

Зніміть шори з очей. Не концентруйтеся виключно на власних цілях і бажаннях. Ви ризикуєте втратити красу цього життя і людей, які вас оточують.
Світ дивовижний, коли ви йдете по ньому з широко відкритими очима.

Кожна людина з’являється у нашому житті з якоюсь метою. А ми вже самі вирішуємо, вчитися на уроках, які вона нам викладає, чи ні. Чим гірша її роль у нашому житті, тим серйозніший урок.
Мотайте на вус.

Вірте. Просто знайте, що у найважчі часи Всесвіт підставить спину, і все буде в порядку.

Не приймайте все занадто близько до серця. Вчинки інших людей – це відображення того, що відбувається у їхньому особистому житті. І як правило, до вас це не має ніякого відношення.

Природа лікує. Прогулянка на свіжому повітрі і вид красивих пейзажів дивним чином здатні очистити голову від непотрібних думок, повернути до життя і підняти настрій.

Ображені люди ображають людей. І все одно любіть їх. Хоча ніхто не забороняє вам любити їх на відстані.

Щоб вилікуватися, потрібно це відчути. Поставте ваші страхи і слабкості прямо перед собою і направте на них яскравий промінь світла, тому що єдиний спосіб позбутися від них – це пройти крізь них. Дивитися правді в очі боляче. Але, клянусь, у перспективі воно того дійсно варте.

Перфекціонізм – це ілюзія. Варто сказати, навіть найхворобливіша. Розслабтеся. Прагніть до досконалості, але дозвольте собі робити помилки і бути щасливим незалежно від результату.

Світ навколо – це дзеркало. Те, що ми любимо в інших – це відображення того, що ми любимо в собі. Те, що нас засмучує в інших – це індикатор того, на що нам потрібно звернути увагу в самих собі.

Неможливо ощасливити всіх, залишаючись вірним собі. Але все ж краще ризикнути і виявитися незрозумілим, ніж бути коханим, але прикидатися тим, ким ти не є насправді.

Умій прощати. В першу чергу це потрібно тобі, а не тим, хто тебе образив. Прощаючи, ти знаходиш спокій і свободу, на які заслуговуєш. Прощай легко і швидко.

Ми всі володіємо неймовірною інтуїцією. Якщо зупинитися, завмерти і прислухатися, то можна почути голос своєї внутрішньої мудрості. Слухайте тихий шепіт вашого серця. Він знає дорогу.

Нехай ваша душа співає! Будьте справжніми. На Землі немає нікого такого ж, як ви. Будьте щирими, живіть і дихайте на повні груди, рухаючись до намічених цілей.

Ми всі творці. Серйозно! При належній завзятості, концентрації і наполегливості можливо все. Пам’ятайте про це.

Я випромінюю світло. Ви випромінюєте світло. Ми всі випромінюємо світло. Деякі відкидають тінь на свою власну яскравість. Будьте променем світла для інших і вказуйте їм шлях.

Не сприймайте життя занадто серйозно! Все одно ніхто не піде живим. Посміхніться. Дозвольте собі бути дурними. Користуйтеся моментом. Розважайтеся.

Оточуйте себе людьми, які вас люблять і підтримують. І самі любіть і підтримуйте їх. Життя занадто коротке для чогось меншого.

Кружляйте по життю у вільному танці. Якщо у вас є велика мрія, слідуйте за неї з усією пристрастю. Але ніжно і на певній відстані, щоб бути досить гнучким і рухливим, підлаштовуючись під мінливий ритм життя.

Чим більше даєш, тим більше отримуєш. Діліться мудрістю, любов’ю, талантом. Діліться легко. І ви побачите, як багато у цьому житті прекрасного до вас повертається.

Головне – не роздати себе повністю. Тому що якщо внутрішня чаша спорожніє, то більше нічого буде дати. Важливо дотримуватися балансу.

Говоріть «Так!» всьому тому, від чого спалахують ваші очі. Говоріть непримиренне «Ні» всьому тому, що вас не цікавить або на що у вас немає часу. Час – найцінніший ресурс, який не може бути поновлений. Витрачайте його розумно.

Іноді ми переростаємо дружбу. Це не означає, що ми погані друзі. Просто наші шляхи розходяться. Збережіть їх у своєму серці, але якщо вони починають вас ображати або стримувати, значить настав час встановити дистанцію і відпустити вашу дружбу.

Страх – дуже хороший показник того, чого ми насправді хочемо, і що нам потрібно в цьому житті. Дозвольте йому бути вашим компасом і насолоджуйтеся хвилюючими пригодами, до яких він вас веде.

Подолати власний страх – це найкорисніша річ, яку ви можете для себе зробити. Тим самим ви доводите самі собі, що можете все. Це супергенератор впевненості у собі.

Наше тіло – це транспорт, який везе нас до нашої мрії. Любіть його, ставтеся дбайливо, якщо хочете почувати себе бадьорим і енергійним. Але ніколи не зациклюйтеся. Зовнішність суб’єктивна і з часом так чи інакше змінюється. Відчувати себе комфортно і зручно у власному тілі – ось що найголовніше.

Як можна частіше говоріть і показуйте близьким, як ви їх любите. Цього не буває занадто багато. Ваш час, присутність поруч, любов і щира турбота про них – найкращий подарунок.

Живіть сьогоденням. Це єдине, що у нас зараз є. Вчіться на помилках минулого і насолоджуйтеся приємними спогадами, але не чіпляйтеся за них і не дозволяйте їм вас переслідувати. Мрійте про майбутнє, але без фанатизму і одержимості. Любіть сьогодення.

Життя – це низка злетів і падінь. Щоб розкрити весь свій потенціал, нам необхідно і те, і інше. Просто тримайтеся міцніше і насолоджуйтеся поїздкою.

Ми всі одна велика людська сім’я. Ніхто з нас не кращий і не гірший за інших. Просто на якомусь етапі життя ми знаємо, що робити. Наступного разу це буде хтось інший.

Будьте вдячними кожен день за все те, що ви в житті маєте. Таким чином ви створюєте навколо себе простір для ще більшого достатку, притягаючи радість, любов, здоров’я і процвітання.

Ви не центр Всесвіту. Хоча іноді ваше его змушує вас так думати. Не варто. Подивіться на світ і людей навколо, і ви дізнаєтеся багато нового і прекрасного.

Світові потрібно більше любові, світла і сміху.

Ви сам собі гуру. Більшу частину життя нам кажуть, що робити, як думати, що є добре і як домогтися успіху. Не варто всьому цьому беззастережно вірити. Думайте самі за себе. Ламайте підвалини. Як тільки ви перестанете робити те, чого від вас чекають, і почнете слідувати своїй власній інтуїції, ви відчуєте себе неймовірно щасливим. Автор: Dawn Gluskin | Джерело: huffingtonpost

11 Березня, 2020

Де в Україні дивитися кіно і серіали онлайн легально: список і ціни

11 березня проінформували, що в Україні тимчасово обмежать проведення масових заходів у зв’язку через загрозу епідемії коронавірусної інфекції, а кінотеатри в Києві зобов’яжуть скасувати сеанси. Редакція AIN.UA склала список сайтів, де в Україні легально дивитися кіно і серіали онлайн, і скільки це коштує.

Netflix

Ціна: від 7,99 до 11,99 євро

Міжнародний онлайн-стрімінг працює в Україні з 2016 року. У його бібліотеці сотні оригінальних фільмів і серіалів, а також ліцензований контент. Всього, за даними сервісу Finder, в українському Netflix близько 200 серіалів та 570 фільмів. Частина контенту супроводжується українськими субтитрами.

Серед останніх хітів Netflix: серіали «Відьмак», «Статеве виховання», «Ти», «Мисливець за розумом», а також фільм Мартіна Скорсезе «Ірландець».

Amazon Prime

Ціна: 5,99 євро / місяць

Стрімінг від ритейл-гіганта Amazon, працює в Україні з 2016 року. У бібліотеці близько 700 фільмів і серіалів, серед них є оригінальний і ліцензований контент.

Серед хітів сервісу: серіали «Дивовижна місіс Мейзел», «Людина у високому замку», «Джек Райан», «Сучасна любов». Також Amazon розробляє серіал за мотивами «Володаря кілець».

Apple TV +

Ціна: $ 5 / міс

Стрімінг від Apple, запущений в 2019 році. Контент доступний з українськими субтитрами. Бібліотека поки скромна: серед перших успішних серіалів є «Ранкове шоу», «Бачити», «Заради всього людства».

При купівлі нового iPhone, iPad або Mac підписка на рік дається безкоштовно. Також підписка включена в студентський тариф Apple Music.

Takflix

Ціна: прокат фільму – 60 грн / 7 днів

Український стрімінг-проект, який здає кожен фільм по-окремо. В бібліотеці поки три картини: «Безлюдна Країна», «Гуцулка Ксеня», «Співає Івано-Франкіськтеплокомуненерго».

MEGOGO

Ціна: від 80 до 197 грн / місяць за підписку, покупки – окремо.

Онлайн-кінотеатр, який працює з 2011 року. У каталозі: телеканали, серіали і кіно, а також доступ до підкастів. Частина контенту доступна при покупці підписки, частина можна подивитися безкоштовно. Також є окремі покупки (від 80 до 300 грн) і оренда (від 40 до 80 грн на два дні) фільмів.

OLL TV

Ціна: від 80 грн

OTT-сервіс, в якому можна дивитися як телебачення, як і контент за запитом. Також можна підключити контент від партнерів сервісу: російських IVI і Amediateka (поставляє контент HBO, FX, Showtime, Starz і Cinemax)

Sweet.TV

Ціна: від 80 до 197 грн

OTT-сервіс з доступом до телеканалів, фільмів та серіалів. В бібліотеці до 5000 фільмів та понад 200 каналів.

Kyivstar TV

Ціна: від 80 до 220 грн / місяць

Інтернет-телебачення від телеком-оператора. Крім українських і зарубіжних телеканалів, заявлена бібліотека в 7000 фільмів і серіалів.

YouTube

У сервісі можна легально купувати або орендувати кіно. Ціни залежать від політики прокатника. Оренда починається від 20 грн, ціна покупки може перевищувати 500 грн.

11 Березня, 2020

«Такого цинічного і безсоромного приниження українства ще не було»

Письменниця Марія Матіос не змогла стримати гніву після перегляду церемонії вручення Шевченківської премії за участю Президента України Володимира Зеленського.

Пост обурення та нещадної критики вона опублікувала у соцмережі, зазначивши, що 9 березня стало днем не Тараса Шевченка, а вчителя Голобородька. Особливо розгнівало письменницю те, що найвищу премію України вручав не особисто Президент, а також те, що у залі так і не пролунав «Заповіт».

Матіос назвала цьогорічну Шевченківську церемонію вінегретом 95 кварталу, а також зазначила, що усі Президенти завжди боялися Шевченка. Пряма мова:

“ДУЖЕ ОСОБИСТЕ!

9 березня. День Тараса Шевченка?

Ні. Черчілля і вчителя Голобородька.

Подивилася вчорашній 8-хвилинний кліп із Національної опери з нагоди вручення Шевченківської премії – найвищої державної нагороди в галузі культури і мистецтва. Такого цинічного і безсоромного приниження українства на моїй пам’яті таки не було. Не було такого, щоби найвищу премію від імені Держави і за підписом Президента України вручав не Президент, який сидів у залі опери! Такого не було, щоби Президент не згадав навіть імені Шевченка і не процитувавши бодай один – найбільш запам’ятовуваний рядок, якщо пам’ять не спроможна запам’ятати оте громове «Та не однаково мені!». Такого не було, щоби на вечорі не звучав «Реве та стогне Дніпр широкий» і «Заповіт».

Усі до одного Президенти БОЯЛИСЯ Шевченка. Кучма свого часу, у пік протестів «Україна без Кучми», «знайшов» собі дорогу кудись за кордон, доручивши вручити премію голові Верховної Ради, але вручення, як і належало за положенням про премію, таки відбулося в Національній опері. Тоді за сценарієм зі святкового концерту вилучили ЗАПОВІТ, то зал без підказки встав і без диригента розколов стіни опери співом.

Страх Януковича перед українською силою навіть у перший рік президентства «загнав» тодішніх лауреатів у вестибюль музею в Каневі (до речі, саме після того мене звільнили з роботи через декламацію виступу Оксани Пахльовської – тодішньої лауреатки, – який складався винятково з цитат Шевченка). Згодом вручення премії переносили за якісь овальні столи, невідомо в якому приміщенні, потім усамітнювалися у крихітному музеї в Києві, куди ще за Януковича забили вхідні двері, зробивши мало не «чорний» хід збоку. Минулоріч було гарнезно!: біля самого Шевченка на Чернечій горі (хоча також суперечило закону про премію, де чорним по білому написано – НАЦІОНАЛЬНА ОПЕРА).

А вчора був «вінегрет» 95 кварталу за участі вчителя Голобородька, а не Президента України, якому западлО було вимовити ім’я національного Генія і ВЛАСНОРУЧ вручити найвищу державну відзнаку тим, хто її заслужив! Він грайливо сказав про високу честь брати участь у цій церемонії, але у Президента, очевидно, такі радники і консультанти, яким навіть невтямки, що це ОБОВ’ЯЗОК, а не честь – власноруч вручити диплом і нагрудну відзнаку лауреатам найвищої державної нагороди! Чи, може, ближчим часом і звання Героя України від імені Держави вручатимуть прибиральниці з Офісу Президента?! Тобто невідповідні (за протоколом) особи?! Сказав і дві слові нібито про культуру, зацитувавши «заїжджену» цитату Черчілля, яку, здається, знають собаки на вулиці, але я не знаю, про чию культуру йшла мова. Бо ні слова «Україна» там не було, не було імені Шевченка, та й імен цьогорічних лауреатів Президент не називав, не кажучи вже про те, що Україна не почула з уст Глави Держави його бачення української культури в умовах війни. Такий собі, знаєте, тост на корпоративчику, де ретельно підібрана публіка з нетерпінням чекає виходу на сцену чергового паяца, а не спічів про серйозне.

Чи той гуманітарний блок офісу Президента геть зійшов на пси, чи там залишилися самі безмовні боягузи, які не мають відваги процитувати ПОЛОЖЕННЯ ПРО НАЙВИЩІ ДЕРЖАВНІ НАГОРОДИ УКРАЇНИ?!

Але, якщо не зраджує пам’ять, учитель історії Голобородько українською культурою не переймався. Як цитує ГАРДІАН, «недоголобородьку на посту Президента дуже хочеться вішати людей».

Єдина втіха – Шевченко від цього не змаліє, як би не біснувалося безрідне поріддя на кожному поверсі влади. Тимчасовикам – час. Україні – вічність.”

11 Березня, 2020

66 фраз, які потрібно говорити дитині хоча б раз у день

Кожна дитина, не залежно від віку, потребує уваги та підтримки від батьків. Якщо ви сформуєте звичку хоча б раз у день сказати щось із цього списку, ваші дітки почуватимуться значно щасливішими.

Завжди пам’ятайте, дитині потрібна турбота, а не дорогі іграшки. Адже саме увага допомагає їй зрозуміти, що вона повноцінний член сім’ї та може розраховувати на вашу підтримку.

1. Я вдячна/-ий тобі.

2. Я пишаюся тобою.

3. У твоїх словах є сенс.

4. У тебе чудові ідеї.

5. Мені подобається бути твоєю мамою / татом.

6. Тобі не обов’язково бути ідеальною/им, щоб бути великою/-им.

7. Твоя думка важлива.

8. Ти — важлива/-ий.

9. Ти моя улюблена/-ий.

10. Я вірю тобі.

11. Я вірю в тебе.

12. Без тебе наша родина не була б такою ж.

13. Ти цінна/-ий.

14. Ти можеш сказати «ні».

15. Ти можеш сказати «так».

16. Я знаю, ти зробила/-в усе можливе.

17. Ти мала/-в рацію.

18. Я приймаю тебе такою/-им, яка/-ий ти є.

19. Давай спробуємо твій спосіб.

20. Ти – потрібна/-ий.

21. Ти варта/-ий цього.

22. Ти робиш мене щасливою/-им.

23. Мені подобається твоя креативність.

24. Мені з тобою весело.

25. Не можу дочекатися, щоб почути це.

26. Не бійся бути собою.

27. Ти граєш важливу роль.

28. Я обожнюю проводити з тобою час.

29. Ти цікава/-ий.

30. Мені подобається дивитися на світ твоїми очима.

31. Це добре, що ти допитлива/-ий.

32. Мені подобається, як ти розповідаєш історії.

33. Те, що ти зробила/-в, — дивовижно.

34. Я обожнюю тебе.

35. Це чудове питання.

36. Твоїм друзям пощастило з тобою.

37. Я довіряю тобі.

38. Це був дійсно вдалий вибір.

39. Я щаслива/-ий бачити тебе щасливою/-им.

40. Бути твоєю мамою / татом — моя улюблена робота.

41. Я щодня дізнаюся від тебе нові речі.

42. Ти робиш мене кращою/-им.

43. Ти — хороша дівчинка / хлопчик.

44. Дякую за те, що ти є.

45. Я така рада/-ий, що ти тут.

46. Маєш чудовий вигляд.

47. Я розумію тебе.

48. Спостерігати, як ти ростеш — суцільне задоволення.

49. Це було справді відважно.

50. Я пробачаю тобі.

51. Я ціную тебе.

52. Ми всі робимо помилки.

53. Так, я теж.

54. У тебе дуже добре це виходить.

55. Спробуй ще раз завтра.

56. Ніхто не ідеальний.

57. Мені подобається, як ти сказала/-в це.

58. Ти не будеш подобатися всім, і це нормально.

59. Тобі так добре це вдалося.

60. Я слухаю.

61. Це точно.

62. Ти прекрасна/-ий всередині і зовні.

63. Я люблю тебе.

64. Я ніколи не перестану любити тебе.

65. З тобою все гаразд.

66. Ти наповнюєш моє сердце.

11 Березня, 2020

Українські сільські пейзажі та життя на картинах Юрія Журка

Знайомимо читачів з чудовими сільськими пейзажами авторства українського художника Юрія Журка.

Тим, кому доводилося бувати в таких місцях, відразу відчують те, що безперечно єднає їх з душею художника, українського села і тамтешнього люду. Природа, вітер, сонце, брижі води в річці… Все це захоплює, зігріває, спонукає до роздумів про своє рідне, надихає робити добро.

Українська пісня, українське слово, українська культура, українство загалом цілком заслуговують на нашу увагу.

9 Березня, 2020

У Львові чоловік після виписаного штрафу кинувся на авто патрульних

На що сподівався, незрозуміло… Чоловік після виписаного на нього штрафу, кинувся на авто патрульних і вдав, що його збили

Зранку, 5 березня, патрульні зупинили за порушення правил дорожнього руху 36-річного водія автомобіля Renault Kengoo. На додачу у водія був відсутній поліс обов’язкового страхування.

Від початку громадянин поводився агресивно, висловлювався нецензурною лайкою. Коли конфлікт вичерпали — на порушника винесли об’єднану за два порушення постанову.

Коли патрульний автомобіль від’їзджав з місця зупинки, згаданий громадянин раптово вистрибнув на автомобіль патрульних і вдав, що вони його збили.

Чоловік впав на землю і різко встав. Він не очікував, що в службовому авто працює відореєстратор.

Після інциденту патрульні викликали швидку, на місці лікарі констатували, що громадянин не зазнав тілесних ушкоджень і він від госпіталізації відмовився.
https://www.facebook.com/lvivpolice/videos/138805700773156/

Оскільки чоловік пошкодив капот службового автомобіля на місце події викликали слідчо-оперативну групу Сихівського відділу поліції, тепер йому загрожує кримінальна відповідальність.

8 Березня, 2020

Цей день в історії : 8 березня 1946 – ліквідація УГКЦ

8 березня 1946 року розпочав роботу Львівський собор, на якому було проголошено ліквідацію Берестейської унії 1596 року і приєднання греко-католиків до Руської православної церкви. Католицька церква ніколи не визнавала його рішень, позаяк він був проведений із грубим порушенням канонічних правил — на соборі були відсутні греко-католицькі єпископи, а його проведення не було узгоджено з Ватиканом.

Радянська влада почала активну підготовку до ліквідації Української греко-католицької церкви (УГКЦ) одразу ж після відходу німецьких військ із західноукраїнських областей, хоча перші кроки в цьому напрямі були зроблені ще до Німецько-радянської війни. УГКЦ перешкоджала поширенню комуністичного світогляду та зміцненню радянських впливів в Західній Україні, і відтак сприймалася як «чужорідна ворожа структура». Значна роль в ліквідації греко-католицької церкви відводилася органам НКДБ, якими у квітні 1945 року були заарештовані митрополит Йосип Сліпий, єпископи Микита Будка, Миколай Чарнецький, Григорій Хомишин, Іван Лятишевський. Радянське керівництво вважало, що, позбавивши УГКЦ проводирів, її легше буде знищити.

Для агітації греко-католиків за їх перехід у лоно РПЦ у західні регіони надсилалися численні відозви, листівки й послання. Так, 10 тисяч примірників звернення патріарха Московського і всієї Русі Алексія «Пастирям і віруючим греко-католицької церкви, жителям західних областей Української РСР», узгодженого з В’ячеславом Молотовим, 19 березня 1945 року було направлено до нещодавно призначеного єпископа Львівського і Тернопільського Макарія (Оксіюка). У ньому патріарх Алексій висловлював жаль із приводу відірваності греко-католиків від православ’я, критикував діяльність греко-католицької церкви та її керівництва, закликав їх розірвати зв’язок із Ватиканом, «який веде вас у темряву, духовну загибіль завдяки своїм релігійним помилкам», і повернутися в «обійми вашої рідної неньки — Руської Православної Церкви».

Згодом було створено ініціативну групу, до складу якої ввійшли представники трьох єпархій Галицької митрополії. Її очолив настоятель Преображенської церкви у Львові Гавриїл Костельник, який водночас був представником Львівської єпархії. Серед членів ініціативної групи були також парох Нижанковичів і генеральний вікарій Перемишльської єпархії Дрогобицької області, представник Перемишльської єпархії Михаїл Мельник та парох Копичинців, декан Гусятинського деканату, представник Станіславської єпархії Антоній Пельвецький. Хоча сам Костельник був давнім ідейним прихильником зближення греко-католицької церкви з православ’ям, однак цього виявилося замало, щоб залучити його до активної діяльності в цьому напрямі, і Костельника схилили до співпраці шантажем щодо попередньої антирадянської діяльності його синів.

Члени ініціативної групи звернулися до уряду СРСР із заявою затвердити її склад та санкціонувати право керувати возз’єднанням греко-католицької церкви з РПЦ. Їх заява й відповідь на неї уповноваженого Ради в справах РПЦ в УРСР були опубліковані у львівській обласній газеті «Вільна Україна» 6 липня 1945 року. Прокламації ініціативної групи до населення подавалися в традиціях російського централізму: наголошувалося на величезній ролі, яку зіграла Росія в справі звільнення українців від польського поневолення.

На Соборі греко-католиків, який 8 березня 1946 року відкрився коротким богослужінням у храмі св. Юра у Львові, були присутні 216 делегатів-священиків і 19 делегатів-мирян (із запрошених 225 делегатів-священиків і 22 делегатів-мирян) із трьох єпархій — Львівської, Самбірсько-Дрогобицької і Станіславської. Гавриїл Костельник виступив із головною доповіддю «Про мотиви возз’єднання Греко-католицької церкви з Руською православною церквою», в якій він згадав історію та догматику католицизму та унії і закликав єднатися з православ’ям. Після нього виступили ще 13 делегатів. У той же день було прийнято текст ухвали про відкинення постанов Берестейського собору 1596 року, ліквідацію унії, розрив із Ватиканом і повернення до Руської православної церкви.

9 березня собор продовжився богослужінням у храмі св. Юра. З-поміж 4 єпископів, що його проводили, були нововисвячені Михаїл (Мельник) та Антоній (Пельвецький). Було здійснено обрядові дії щодо возз’єднання делегатів з’їзду з РПЦ. Завершився собор 10 березня. У цей день богослужіння проводив митрополит Київський і Галицький Іоан (Соколов). Із проповіддю, присвяченою возз’єднанню церков, виступив єпископ Львівський і Тернопільський Макарій (Оксіюк).

Постанови Львівського собору стали формальним підґрунтям для переслідування представників греко-католицького духовенства, що відмовлялися приєднатися до православ’я. Тому чимало греко-католицьких священиків зайняли конформістську позицію, бажаючи уникнути репресій та зберегти свої посади, а також вважаючи, що згода на добровільне приєднання дає шанс на збереження християнства у західних областях України.

В 1950 році у Львівській області органи МДБ заарештували 35 священиків УГКЦ
Однак було багато й тих, хто прилюдно виступали проти «возз’єднання» з РПЦ, в т. ч. і в проповідях. Проти таких осіб здійснювалися суворі репресії. Протягом 1945-51 років в УРСР було заарештовано більше ніж півтисячі греко-католицьких священнослужителів. Частину з них згодом було випущено, проте багатьом довелося пройти через тривалі тюремні ув’язнення та заслання.

Проголошення ліквідації унії зовсім не означало, що влада позбулася греко-католицизму. Так, у доповідній записці від 6 березня 1952 року уповноваженого Ради в справах РПЦ в УРСР Г. Корчового до завідувача відділу пропаганди та агітації ЦК КП(б)У Я. Пашка зазначалось, що в західноукраїнських областях, особливо у Станіславській, є багато сіл, у яких віруючі не прийняли православних священиків. Навіть у 1960-70-х роках пастирські обов’язки виконували кілька сотень нелегально діючих греко-католицьких священиків, а загнана в підпілля УГКЦ залишалася вагомим фактором релігійного життя в західноукраїнських областях.

Питання про легалізацію греко-католицької церкви остаточно було вирішено на зустрічі Михайла Горбачова з папою Іоаном Павлом II 1 грудня 1989 року у Ватикані. Слідуючи вказівкам із Москви, Рада в справах релігій при Раді Міністрів УРСР опублікувала заяву, в якій зазначалося, що греко-католики можуть утворювати та реєструвати свої релігійні обряди. 30 березня 1991 року з Риму до Львова прибув глава УГКЦ — верховний архієпископ і кардинал Мирослав-Іван Любачівський, який того ж дня провів архієрейську службу в соборі св. Юра, що символізувало остаточну легалізацію Української греко-католицької церкви. Джерело: jnsm.com.ua

7 Березня, 2020

5 причин чому купувати в бабці підсніжники на 8 березня – погана ідея

У деяких містах України, зокрема у Львові, посилюють рейди щодо виявлення незаконної торгівлі першими весняними рослинами. Саме у передсвяткові дні первоцвіти реалізовуються найактивніше.

Львівський портал доступно пояснює, чому купити чи зірвати первоцвіт на 8 березня – це дуже погана ідея.

«Та я завжди на 8 березня жінці підсніжники дарую, що тут такого?»

Як мінімум те, що скоро їх може не стати.

Загалом первоцвіти налічують більше 500 видів. В Україні найбільш поширеними весняними квітами є підсніжники, проліски, крокуси (шафрани), ряст, рябець шаховий, первоцвіти, нарцис вузьколистий та інші. Більшість з цих первоцвітів занесена до Червоної книги України, тобто ретельно має оберігатись від знищення. Ці квіти найчастіше ростуть в Карпатських лісах, звідки їх масово вивозять браконьєри на продаж в різні куточки України. Через це останніми роками кількість первоцвітів в Україні значно скоротилася і навіть опинилися на межі зникнення.

Найпопулярніші серед первоцвітів – підсніжники, їх на нелегальному ринку є близько 70%. В одному букеті підсніжників є близько 50 зірваних квіток.

За даними екологів, щорічно у період березня та квітня в Україні знищується до 20 мільйонів цих квіток.

«Якщо я не куплю цей букетик, то це вже нічому не зарадить, бо квіти і так зірвані»

Хибна позиція. Звісно, якщо ви раз відмовитеся від купівлі букетика конвалій, то її масовому знищенню в Україні не зарадите. Проте ви вже не будете однією із ланок незаконного збуту об’єктів природи. І якщо таких, як ви буде, багато, то незаконному ринку первоцвітів не буде сенсу існувати.

Мало хто знає, що велика частина первоцвітів, які продаються на місцевих ринках чи «з рук», завезені з Карпат, при тому зазвичай із заповідних зон. Браконьєри зривають первоцвіти у величезних масштабах, і значна частина з них в’яне, так і не доїхавши до місць реалізації.

Окрім того, первоцвіти, зокрема, підсніжники, рідко цвітуть під хатами та у парках до 8 березня. Тобто продавчині не зривають 1-2 букетики дорогою на ринок (що теж неабияк шкодить природі), а реалізовують те, що оптово привозять з гірських лісів.

А люди, що купляють первоцвіти, також стають частиною незаконного заробітку на знищенні природи, оскільки створюють попит.

«Наступного року там знову виростуть квіти»

Ні, не виростуть. Зазвичай торгівці первоцвітами зривають їх разом з бульбами, а це означає, що наступного року на місці підсніжника чи конвалії виросте бур’ян. Таким чином зривання первоцвітів наносить непоправну шкоду ґрунтам. Аби зібрати 10 букетів, необхідно знищити близько сотні метрів поверхні грунту. Оскільки первоцвіти не ростуть суцільним килимом, то площа знищеного в рази збільшується.

Окрім того, первоцвіти є єдиним джерелом живлення для багатьох видів комах. Чим меншою стає кількість первоцвітів, тим меншає кількість бджіл, метеликів тощо. А якщо не буде комах – то нікому буде захищати ліс від шкідників, а відтак дерева почнуть хворіти і знищуватись.

За даними екологів, якщо нищення первоцвітів триватиме такими темпами, як сьогодні, то за кілька років більшість їхніх видів зникне назавжди.

«Та тих торгівців квітами ніхто ніколи не розжене»

Ця «зрада» теж хибна. Так, звичайно, продавців первоцвітів в Україні до тюрми не саджають, проте є реальні штрафи, якими порушників можуть покарати.

Так, продавець і покупець первоцвітів, згідно українського законодавства, несуть однакову відповідальність за порушення природоохоронного законодавства. За незаконне придбання та збут первоцвітів штраф сягає від 510 до 1700 гривень. За збір рідкісних квітів в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду порушникам загрожує від 1700 до 3655 гривень штрафу.

Рейди з виявлення незаконної торгівлі весняними квітами здійснює Державна екологічна інспекція. Її інспектори ловлять незаконних торгівців та викликають на місце події поліцію.

«Якщо вже піймали особу, яка незаконно продає первоцвіт, фіксуємо цей факт на місці, викликаємо працівників поліції та вилучаємо весь матеріал, нараховуємо збитки і притягуємо до адміністративної відповідальності», – каже головний екоінспектор області.

Він додає, що головне в цій спецоперації із затримки торгівців, аби вони не встигли утекти.

Водночас є значна проблема в притягненні до відповідальності порушника, що зірвав первоцвіти. Якщо людину не зловили за руку, довести, що саме вона зірвала квіти, фактично неможливо. У екоінспекції кажуть, що тут би мала краще працювати лісова охорона.

«Шкода бабцю»

Більшість людей купляють первоцвіти у бабусь, виправдовуючи свій вчинок тим, що хочуть допомогти пенсіонеркам підзаробити грошей. Так от, в бабці на городі не може вирости такої кількості первоцвітів, щоб можна було займатися їх продажем. Тому зазвичай «квіти з городу» – це зірвані із заповідних зон первоцвіти, а бабусі – кінцева ланка з їх реалізації. І знову ж таки, дуже рідко первоцвіти з’являються на городах, у селах до середини березня, збирати їх треба у Карпатах, в Прикарпатті. Тому допомогти бабці дорівнює допомогти бізнесу, що нищить природу.