День вишиванки 2020: дата, традиції святкування, цікаві факти

Всеукраїнський день вишиванки щорічно відзначається у третій четвер травня. Цьогоріч він припадає на 21 травня. Свято це досить молоде — уперше воно з’явилось у Чернівцях, у 2006 році. Студенти домовились один раз на рік приходити на навчання у вишитих сорочках. Та цю тенденцію швидко підібрали в інших областях і вже у 2010 році День вишиванки став всеукраїнським святом.

Окрім того, знають про День вишиванки й за кордоном: всесвітньо відомі музиканти та актори, дизайнери — вдягають у це свято вишиті сорочки чи сукні. Останні декілька років український орнамент зустрічається в багатьох дизайнерських колекціях.

Про мету такого свята

Свято несе в собі мету збереження та популяризації українських традицій. У тому числі — традиційного одягу українців. Можна із впевненістю стверджувати, що вже є результати. Якщо 10 років тому можна було вибрати в магазині стандарті фасони та кольори вишиванки, то у 2019 кожен може знайти собі унікальне вбрання. Різні нестандартні кольори, візерунки, фасони сорочок та суконь, спідниць, піджаків та різноманітні тканини. Вишиванка стала дійсно стильним та сучасним елементом гардеробу.

Щорічно українці приходять у вишиванках на роботу, ділові зустрічі, йдуть у них гуляти з друзями. Влаштовують тематичні зустрічі та флешмоби.

Цікаві факти про українську вишиванку

1. Символіка кольорів

Кожен колір раніше обирався не просто так, а мав своє сакральне значення. Білий — оберіг, червоний — не тільки любов, а й життєва енергія та радість. Чорний — не лише журба, як часто думають, а й багатство, достаток. Зелений — жіночий колір, колір переродження та вічного життя. Синій — це душевний спокій та зцілення від хвороб, а жовтий — символізує добробут, багатство та радість.

2. Значення орнаменту

Орнамент на сорочці — це оберіг. Тож ним покривали ті частини, де видно тіло — навколо шиї, на рукавах. Вишивали сорочки з різними намірами та для різних святкових подій. Також, у кожного регіону та області є свій особливий візерунок. Переважають різні кольори, техніки, зображені елементи.

3. Святкове вбрання

Вишиванка — це не повсякденне вбрання, а святкове. У будні дні українці носили звичайні сорочки без вишивки, або ж із мінімальними елементами декору. Лише у святкові дні одягали найкращі білі сорочки з візерунками. Тож одягаючи вишиванки на свята — ми не зрідка згадуємо про національний одяг, а підтримуємо традицію.

4. Іван Франко — ікона стилю

Першим відомим модником, який поєднав вишиту сорочку з діловим костюмом — був Іван Франко. Він почав одягати вишиванку під піджак, саме так Франко й зображений тепер на 20 гривневій купюрі. Такий образ актуальний досі, на День вишиванки українці приходять на роботу у своїх костюмах, з вишитою сорочкою, замість звичайної.

5. Жіноча справа

Вишиванням сорочки традиційно займалась саме жінка. Та не будь-яка, а найближча. Спочатку — сорочку дитині вишивала мати, а потім чоловікам сорочки вишивали дружини — як символ своєї любові.

Зараз будь-яку сорочку можна придбати в магазині — з масового виробництва, чи замовити в майстрині, яка виконує роботу вручну та навіть розробить за потреби унікальний дизайн візерунка.

Завдяки такій популяризації вишитих сорочок — їх можна купити за доступною ціною. Ще декілька років тому вишиванка була дорогим задоволенням, та з масовим виробництвом знизились ціни. Тепер є сорочки на будь-який бюджет. Найпопулярніші магазини в Києві, це Етнохата, Етнодім, Фолкмода. Також, більшість магазинів з вишиванками здійснюють доставлення по всій Україні.

Мода світового рівня:

Коли ми писали, що вишиванка вражає своєю красою весь світ — то зовсім не перебільшували! Всесвітньо відомі актори, музиканти, моделі — уже давно мають в гардеробі цей модний одяг з українським орнаментом.

Серед шанувальників нашого одягу, такі зірки як Мадонна, Міла Куніс, Діта фон Тіз, Сандра Буллок, Різ Уізерспун, Кейт Мосс, Джекі Чан, Ніколь Кідман. Одна з найпопулярніших поп-виконавець Адель – позувала у вишиванці для журналу VOGUE.

І мода ця прийшла не зненацька — навіть ще у 70-х роках, легендарний лідер гурту «The Doors» Джим Моррісон, красувався на фотосесії у традиційній українській вишитій сорочці.

Але все ж першим модником, який почав носити вишиванку, як повсякденний сучасний елемент гардеробу — українець. А саме Іван Франко, котрий так і зображений на 20 українських гривнях — в сучасному піджаку, одягненому на вишиванку.

Що ми самі знаємо про цей шанований у всьому світі український одяг?

Раніше сорочка мала для наших предків магічний, релігійний сенс — з нею було пов’язано багато забобонів, застережень, вірувань. Кожен символ та колір ніс сакральне значення, як і те, хто вишиває сорочку, з яким настроєм та думками — вона мала слугувати власникові оберегом. Українці вірили, що сорочка може безпосередньо вплинути на долю того, хто її носить.

Вишита сорочка – один з найбільш древніх українських атрибутів. Ще Геродот стверджував, що одяг скіфів був прикрашений вишивкою, а вони, як відомо, проживали на території сучасної України.

Найдавнішу згадку про вишиту сорочку було знайдено під час розкопок на Черкащині — її від датувався 6 сторіччям до нашої ери! Тож одяг цей носили ще трипільці, про що свідчить зображення чоловіка у вишиванці. Усвідомлення такої історичної спадщини вражає та захоплює і спонукає з особливою повагою ставитись до сорочки — яку не можливо вважати просто одягом.

Кожен регіон України – неповторний у своєму виконанні вишиванок. Майстрині у різних місцевостях по різному використовували техніки вишивки, а особлива відмінність полягала саме в орнаментах. В кожній області можна прослідкувати свої, неповторні вишиванки.

Крилаті вислови про вишиванку, або як її просто називали в народі – сорочку:

Бідний на сорочку старається, а багатий і кожуха цурається.

Як мати рідненька, то й сорочка біленька.

Рукави — як писанка, а личко — як маків цвіт.

Хочеш сорочку мати — не треба зівати.

До Великодня сорочка хоч і лихенька, аби біленька.

З світу по нитці — голому сорочка.

Трясця тим багачам, що багато сороччя, а в мене одненька, та щодня біленька.

Вислови видатних українців про вишиту сорочку:

«Вишиванка — це генетичний код нації» — вислів, котрий відомий зараз усім і став крилатим. Хто ж його автор, мало хто знає. Слова ці належать Лесі Воронюк, засновниці свята вишиванки.

«Вишиванка для мене — це сорочка, зроблена маминими руками!» — Василь Вірастюк, Заслужений майстер спорту України, також полюбляє виходити в люди у національному одязі.

«Вишиванка — це документ украінського народу! Це оберіг! В орнаментах вся магія любов і історія кожного регіону моєї улюбленої країни!» — так Ксюша Жданова-Форманчук, актриса театру і кіно, з любов’ю висловлюється про українську сорочку.

автор Вікторія Демидюк спеціально для vsviti.com.ua

7 ефективних порад, щоб навчити дитину прибирати за собою

Згідно з педагогікою М. Монтессорі, відчуття порядку формується з народження до 4,5 років. Якщо до того часу ви не навчите малюка цим діям і не забезпечите його відповідними стимулами, буде дуже важко в подальшому це змінити. Щоб навчити малюка прибирати, потрібно бути креативним. Для цього знадобиться терпіння, вміння переконувати, іноді виверт і ще трішки терпіння.

1. Показуйте як робити правильно

Перш за все маленькі діти вчаться, спостерігаючи за дорослими, тому поясніть йому, чому вам потрібно навести порядок і покажіть, як ви це робите. Дитина скоро зрозуміє, що блоки спочатку витрушуються з коробки, але потім потрібно покласти їх назад. Навіть якщо в цьому віці вона не зможе зробити усе самостійно або просто не запам’ятає, ця діяльність потрапить в підсвідомість, і в майбутньому виконуватиметься автоматично.

2. Розмовляйте та пояснюйте

Навчіть дитину відрізняти порядок від безладу в його кімнаті. Для дво-, трирічного малюка безлад це абсолютно абстрактне поняття. Тому під час звичайної гри покажіть малюкові, як акуратно розміщувати книги на книжковій полиці (за висотою чи за кольором) пояснюючи, що так вони не порвуться і не понищаться.

Час від часу намагайтеся складати разом список зіпсованих або непотрібних іграшок. Завдяки цьому ви не тільки зрозумієте чого бракує, а й отримаєте вільне місце для нових речей.

Покажіть, що м’які звірі, кинуті в призначений для них кошик, не займають місця на підлозі, тому тепер можна розкласти там конструктор. Такі хитрощі допоможуть у прибиранні дитячої кімнати, тому що малюк буде знати, що значить «розкласти речі» або «зібрати їх разом».

3. Адаптуйте оточення під дитину

Оточення адаптоване до віку – це основа. Без цього дитині буде складно:

  • Як повернути іграшку на місце, якщо поличка зависоко?
  • Куди повісити куртку або рушник, якщо на висоті рук немає вішачка?
  • Як позбирати фломастери, коли стіл вище голови?

4. Формуйте звичку

По-четверте, коли дитина трохи старша, ви можете почати вимагати, щоб вона стежила за порядком. Кожен день, після закінчення гри, збирайтеся разом для прибирання дитячої кімнати: покажіть дитині, що збирати з підлоги й куди це ставити. Навчіть її завжди прибирати речі, коли вони більше не потрібні – так легше підтримувати порядок. Дотримуйтесь цього правила, наприклад, не погоджуйтесь читати казку на ніч, поки малюк не наведе лад в дитячій.

Нехай прибирання в кімнаті стане його щоденним вечірнім ритуалом, а завдяки цьому і звичкою.

5. Власний приклад

Показуйте приклад. Як уже згадувалося, маленькі діти відмінні спостерігачі. Вони наслідують батьків у всьому: в тому, що ті роблять добре, та ще більше – у тому що не дуже. Якщо ви самі зашпортуєтесь, натикаючись в кімнаті на розкидані книги, брудний одяг чи папери, не розраховуйте, що ваша дитина буде іншою. Але якщо ви підтримуєте чистоту, і малюк часто бачить, як ви прибираєте – він дізнається, що це звична та необхідна річ.

Іноді це працюватиме з першої спроби, проте іноді доведеться хитрувати. Все залежить від малечі, її характеру та любові до порядку.Як спонукати дитину скласти іграшки?

Для маленьких дітей добре працює навчання у формі гри. Навіть річний малюк в кінці дня може кинути кубики чи фігурки, розкидані по підлозі, в кошик для іграшок. Для нього це буде розвагою.

Ігри дуже важливі для розвитку. Скористайтеся ними, щоб мотивувати малюка до прибирання:

  1. «Хто перший» – проведіть перегони, перевірте, хто першим заповнить коробку іграшками. Переможець отримає приз.
  2. «Знайди помилку» – покладіть іграшку в інше місце, ніж зазвичай, та запитайте у дитини: «Чи повинна машинка лежати тут? Покажи мені, де її місце». Вона буде дуже щаслива, якщо зможе вам допомогти.
  3. «Роби, як я» – це означає наслідувати жартома. Покажіть вашій дитині заняття та попросіть її зробити те ж саме. Дітям подобається повторювати за дорослими.
  4. Можливо, у вашої дитини є улюблена розвага. Використайте це як основу та додайте елемент прибирання.

Щоб уникнути повстання, ви можете використовувати прості прийоми, надаючи дитині подобу вибору, наприклад:

  1. «Що ти хочеш робити в першу чергу: застелити ліжко чи розвісити білизну зі мною?».
  2. «Якщо ми швидко впораємось, то зможемо сходити в гості чи у кіно. З чого почнемо?».
  3. «Ти хочеш прибрати зараз чи після обіду?».

Коли вчити малюка прибирати?

Такий урок потрібно починати з малого. Звичайно, ми не можемо очікувати, що однорічний карапуз поставить на полиці іграшкові машинки та книги, з якими грав увечері. Однак навіть така дитина повинна бачити, що це робиться щодня.

Варто ставити постійні завдання, пов’язані з прибиранням. Звичайно, вони повинні бути адекватні віку дитини й адаптовані до її можливостей:

  • однорічна – кожен день перед сном, шоу для найменших «як поцілити іграшкою у кошик». Попросіть малечу подати вам книги, щоб ви поскладали їх на полиці. Заохочуйте її допомагати вам: дайте окрему ганчірку для пилу – нехай витирає нижню полицю (звичайно, вам доведеться повторити процедуру);
  • дворічна – попросіть про допомогу в поділі речей під час прибирання дитячої: нехай дитина розділить їх на ті, які повинні зберігатися в шафах, і ті, які треба віднести в іншу кімнату. Коли пилососитимете килим, нехай тримає шланг пилососа, а коли пратимете – попросіть відокремити кольоровий одяг від білого;
  • трирічна – може допомогти прибрати зі столу після обіду, наприклад принести свою тарілку до раковини. Вона також може поскладати чисті столові прибори у ящик;
  • чотирирічна – можна дати їй випраний одяг, щоб розібрати шкарпетки, футболки, трусики та покласти їх у відповідні ящики. Навчіть дитину завжди класти брудний одяг в кошик для білизни, а не розносити по кімнаті.

Бокс-система – ключ до успіху

У дітей зазвичай багато іграшок, деякі з яких дрібні та легко губляться. Тому, щоб вам було легше підтримувати порядок, купіть якомога більше пластикових контейнерів, коробок чи кошиків. Підпишіть або наклейте малюнки, які допоможуть розібратися що де. Знайдіть невелику коробку для олівців, великі коробки для машинок, ще більші для конструкторів та м’яких іграшок.

Така бокс система безумовно полегшить привчання до порядку. Та й саме прибирання займатиме значно менше часу.

І останнє, але найголовніше: прибирайте разом з малюком. Перш за все, дитина, яка залишилася один на один із завданням «навести порядок», відчуває себе розгубленою та покинутою. Вона не завжди розуміє, чого вимагає від неї доросла людина.

Значно простіше та швидше поставити усе на місце в компанії мами чи тата, які підкажуть, розважать і вмотивують на прибирання.

Розширення та покращення доріг у Норвегії лише збільшило затори, – дослідження

Будівництво та розширення доріг у Норвегії лише збільшило перевантаженість трафіку. Такого висновку дійшли дослідники Інституту економіки транспорту Норвегії, проаналізувавши проєкти будівництва доріг в Осло (Південний коридор) та Олесунні (тунель Бліндгейма), повідомляє Мобільність Львова з посиланням на Science Norway.

Ці два проєкти призвели до збільшення кількості автомобілів на дорозі, й відповідно, заторів. Хоча досі поширеною є думка, що будівництво розв’язок і розширення доріг пришвидшує трафік.

«Нову пропускну здатність поступово зайняли машини. З часом рух уповільнився ще більш, аніж раніше, і все більше водіїв застрягали у вузьких місцях. Іншими словами, перевантаженість зросла», – зазначила керівниця дослідження Ауд Тенней.

«Мету побудови доріг сьогодні насправді трохи важко зрозуміти», – додає вона.

Проблема полягає у розповзанні міста, пояснюють дослідники. Мірою розростання міста збільшуються відстані між пунктами та збільшується потреба у дорогах. Відповідно, чим більше ви будуєте доріг, тим більше розповзається місто – це наче зачароване коло. Щобільша міська розкиданість неминуче призводить до щобільшої перевантаженості доріг.

Міське розповзання означає, що місто росте і розповсюджується, майже як гілки на дереві. Центр міста – стовбур, а передмістя – гілки. Проблема полягає в наступному, що більшою є відстань між гілками, як і між гілками та центром, то далі від стовбура вони простягаються.

Аналогічно, буде більша відстань між людьми, які проживають поза центром, як між житлом та робочими місцями, а також між житлом, робочими місцями та центром міста. По мірі зростання міст таким чином збільшується і потреба в дорогах. Якщо ви будуєте більше доріг, місто просто продовжить розширюватися.

Таким чином, ми отримуємо порочне коло, коли міське розповзання веде до більших доріг, а більші дороги призводять до більшої міської розкиданості. Це призводить до перевантаженості доріг, навіть якщо будуються нові.

Один із таких прикладів – передмістя муніципалітетів Вестбю та Ес, де переважає приватна малоповерхова забудова з великими відстанями між пунктами призначення. До певного часу рух тут був безперешкодний, що сприяло збільшенню попиту на житло та робочі місця. Та згодом на дорогах з’явилися затори.

Фото: : Grethe Ulgjell/Alamy

Як вирішити проблему трафіку?

Вирішити проблему, як вважають дослідники, може ущільнення в центрі міста, зупинка розвитку на околицях, розвиток громадського транспорту, велосипедної та пішохідної інфраструктури, обмеження руху автомобілів.

Парламент Норвегії нещодавно вирішив прагнути нульового зростання – це означає, що кількість автомобілів не повинна збільшуватися. Приріст руху має здійснюватися за рахунок громадського транспорту, пересування велосипедом та пішки.

Міська влада Осло у 2015 прийняла план, щоб до 2019 року заборонити й вивести з центра міста усі приватні автомобілі. Тому зараз, якщо ви вирішите поїхати в центр Осло машиною, майте на увазі: запаркуватись на вулиці ви не зможете. На початку 2019 року місто завершило проект із усуненням більше ніж 700 місць для паркування машин – замінивши їх велосипедними доріжками, рослинами, крихітними парками та лавками – як головний крок до бачення центру без автомобілів. Окрім цього на кількох центральних вулицях повністю заборонили пересування автомобілями. Відповідно, це не заохочує водіїв їхати в центральну зону і там можна помітити драматичне зниження трафіку.

Найщасливіші люди – ті, які витрачають гроші на подорожі, а не на речі

Зазвичай гроші можуть зробити життя простішим і менш стресовим, але це не може призвести до довгострокового щастя. Матеріальне багатство приносить вам щастя, але лише тимчасово. Вже через кілька годин або днів після нової покупки задоволення і насолода починають згасати. Як тільки ви звикнете до своєї нової покупки, рівень задоволеності знижується, і ви знову змушені ходити по магазинах. Цей цикл повторюється постійно.

Але набагато важливіше пам’ятати про цінності пригод в нашому житті, ніж розорятися на наступну дорогу річ від нашого улюбленого дизайнера; за гроші можна купити щастя – це правда. Насправді, найщасливіші люди у світі знайшли спосіб піти від купівельної залежності і непотрібних витрат. Замість цього вони вкладають свої гроші в подорожі, пригоди і спогади, що, безумовно, окуповується. Якщо ми все почнемо інвестувати в своє майбутнє, а не в кросівки, то наше життя буде більш красивіше, ніж те, що можна купити за гроші.

Життя – це спогади, а не діаманти. Просто подумайте: в кінці життя ви збираєтеся згадувати про те, що у вас був iPhone 6 Plus, поки всі користувалися iPhone 5 чи збираєтеся згадувати золоті моменти з людьми, які допомогли вам стати тим, хто ви є? Дослідження, опубліковане в «Журналі Позитивної психології», показує, що люди, які витратили гроші на купівлю дорогих товарів, а не інвестували їх в пригоди, часто зменшували цінність нового товару безпосередньо після його покупки. Дослідники з Університету Сан-Франциско виявили, що люди усвідомлюють життя за спогадами, які ми створюємо, але ми настільки занурені в тренди, що робимо покупки, про які згодом жалкуємо.

Дослідження, проведені в Корнельському університеті показують, що сучасні люди схильні робити свої покупки під впливом суспільства, що роблять такі речі, як годинник з діамантами і золоті ланцюги не тільки супер дорогими, але модними і привабливими. Також нам подобаються блискучі товари нашого суспільства, дорогі подарунки та іграшки, якими ми щодня обмінюємося. Нас відрізняє від предків те, що ми оточені світом соціального медіа, і просто купуємо те, що пропонує нам ганебна реклама.

Доктор Томас Гіловіч, професор психології в Корнельському університеті, шукає зв’язок між грошима і щастям. Він каже: “Ми купуємо речі, щоб зробити себе щаслвішими, і нам це вдається. Але тільки на деякий час. Спочатку нові речі нас захоплюють, але потім ми звикаємо до них”. Гіловіч робить на цьому акцент. “Я не кажу, що ви не повинні витратити пару важких тижнів на покупку нового вбрання, але більший внесок Ви повинні зробити в те, що змусить Вас переживати, що створить спогади на все життя, а не в елемент, який втратить свої круті властивості через кілька років (якщо пощастить)”.

Гіловіч каже: Наші пригоди – набагато більша наша частина, ніж наші матеріальні блага. Вам можуть дуже подобатися ваші матеріальні речі. Ви можете вважати, що частина Вашої індивідуальності визначається цими речами, але, тим не менш, вони не є частиною Вас. Але Ваші переживання дійсно є частиною Вас. Ми – загальна сума наших переживань.

Роберт Вальдінгер, керівник 80-річного дослідження Гарвардського університету, провів інше дослідження про щастя. Дослідження показало, що найщасливішими та здоровими були люди, які найбільше пов’язані зі своєю родиною, друзями, громадою та іншими людьми. Коли ви подорожуєте, ви зв’язуєтеся з набагато більшою кількістю людей, ніж якби ви щойно залишилися вдома зі своїми речами. Ваші зв’язки зміцняться з тими, з ким ви подорожуєте.

Відірвіться від цінника і досліджуйте навколишній світ. В Сполучених Штатах перебувають 79 мільйонів сучасних людей, більше трьох мільйонів становлять горезвісне покоління бейбі-бум, відповідальне за багато робочих місць, галузі та державні програми, що знаходяться в нашому розпорядженні. Але промисловості доведеться переглянути покоління, якщо вона збирається націлити на них свою рекламу. Більшість з нас починає розуміти, що зароблені власною працею гроші, які ми витрачаємо на подорожі, освіту і творчість – безцінні.

Дослідники говорять, що компаніям потрібно буде пристосуватися до цього зсуву в мисленні, щоб конкурувати і виживати в новому світі нашого покоління. В кінцевому підсумку, це довгострокові інвестиції в наше щастя. Трата грошей на речі, які підносять наше життя – наповнює нас золотими спогадами і незабутніми пригодами – ми не просто змінюємо індустрію, яка нас оточує, ми проливаємо позитив і світло на цей світ.

Кожен день ми переконуємо себе купувати речі, які нам не потрібні, витрачаємо гроші, яких у нас немає, щоб придбати сміття, яке знеціниться за кілька тижнів. Покоління Міленіуму є однією з найбільших і найвпливовіших груп суспільства, і у нас є унікальна можливість контролювати долю наших гаманців і інвестувати в життя.

Навіщо купувати новий телефон, коли ви можете відкласти 400$ на квиток на літак в країну, де ви раніше ніколи не були? Люди, які живуть з цілями на майбутнє, інвестиціями і щастям в своєму мисленні, живуть, як правило, набагато щасливіше, ніж споживачі, занурені в товари і нісенітницю. Прийшов час припинити рахувати гроші на карті і почати думати про спогади, які можна зробити за рахунок додаткових заощаджень і дорожньої карти.

12 польських слів, які здатні збити з пантелику

Польська тa українська мoви дyжe пoдiбнi, a пoнaд 65% лексичного склaдy oбoх мoв є oднaкoвoю. Звiснo, вiдмiннoстeй y вимoвi тa нaписaннi чимaлo. Прoтe, кoжeн, хтo хoч рaз бyвaв y Польщі, мiг пoмiтити нaскiльки лeгкo вдaється пoрoзyмiтися з мiсцeвими, нaвiть бeз дoпoмoги англійської.

Aлe чeрeз дeякий чaс, трaпляється лeгкe нeпoрoзyмiння, a iнoдi i здивyвaння, кoли вaш спiврoзмoвник пoчинaє кaзaти нa пeрший пoгляд aбсyрднi речення iз нiбитo знайомими слoвaми. В цeй мoмeнт — гoлoвнe нe рoзгyбитися i пoпрoсити пoвтoрити. A крaщe зaздaлeгiдь бyти гoтoвим i мaти в зaпaсi пaрy дивних словечок.

1. granatowy / гранатОвий
Моя прабабця на Львівщині колись часто вживала це слово, описуючи якусь річ. Я спочатку дуже дивувався, адже в моєму розумінні це є відтінок червоного. Гранатовий колір, здається, від гранатового фрукту. Так воно і є. Але на польській це є темно-синій колір. Ось, про що вона говорила. У польській мові granatowy раніше означав один із різновидів червоного, а в значенні темно-синього його стали широко вживати в XIX ст.

2. dywan / диван
Одне із найбільш широковідомих слів, яке має зовсім протилежне до нашого значення. Захотіли придбали новий диван у кімнату? Ні, ні. Це не той диван, про які ви подумали. Це слово перекладається як “килим”. Повернувшись до першого слова, можемо сказати granatowy dywan – це темно-синій килим. Цікаво, правда? А диван буде sofa / kanapa.

3. sklep / склєп
Піти до склєпу по хліб — цілком нормальне явище у Польщі. Як ви вже могли здогадатися — це крамниця. Найбільш логічна і позитивна асоціація у мене виникає лише з словом склепіння.
Водночас, склеп чи гробниця польською буде — grobowiec |гробовєц.

4. prosto / просто
Одного разу у відповідь на ваше питання стосовно напрямку, ви почуєте у відповідь: “ідіть просто”. Насправді, тут не все так просто і це слово означає прямо.
Ну а просто в сенсі легко буде łatwo|латво.

5. zapomnieć / запомнєч
Найчастіше плутанина виникає у тих, в кого російська мова рідна, бо це слово найбільш подібне до рос. “запомнить”, хоча насправді означає повністю протилежне.
Пам’ятати польською буде дуже подібно до української — pamiętać | памєнтач.

6. owoce / овоце
Теж популярний конфуз. Не дивуйтеся, коли серед соків фреш у хіпстерському закладі найбільше буде саме овоцових, бо вони фруктові.
Овочі польською будуть warzywa.

7. jutro / ютро
Будьте обережні, коли домовляєтесь про зустріч. Вам може здатися, що ви домовилися про наступний ранок, а насправді на вас чекатимуть завтра по обіді. Це слово вельми підступне, бо подібне на російське утро.
Насправді ранок в сенсі часу доби буде — ranek або rano.

8. ufać / уфачь
Немає нічого спільного з НЛО. Якщо вам уфають, то ви заслуговуєте на довіру. В той же час, просто вірити в щось — wierzyć.

9. zakaz / заказ
Уявіть, що ви приїхали автомобілем на берег моря, хочете запаркуватися і помічаєте знак заборони паркування, а під ним напис zakaz parkowania. Навіть не намагайтеся шукати паркомат чи номер телефону для замовлення паркування. Інтуїція вас підвела — їдьте далі, поки не оштрафували. Це слово перекладається як заборона.
Замовлення в контексті товару чи послуги буде теж подібним до української — zamówienie|замувєньє

10. winda / вінда
В багатоповерхових будинках та торгових центрах часто стоїть вінда. Нею переважно користуються інваліди, люди похилого віку та діти.
Але це не операційна система, а звичайний ліфт.
Windows як вікна буде okna.

11. piwnica / півніца
Якщо вам пропонують спуститися до півніци — не поспішайте погоджуватися. Вас не запрошують на пиво — вас заманюють у підвал. Який може виявитися пасткою у кращих традиціях Голлівуду.
З розливним пивом краще допоможе knajpa | кнайпа.

12. napiwek / напівек
І наостанок, не дивуйтесь, коли побачите у закладі на барі чи біля каси скриньку для збору грошей на пиво. Поляки люди серйозні — і замість чайових, отримують на пиво. Навіть ті, хто не вживає алкоголю.
Звісно, забавних і незвичайних слів існує значно більше, але саме ці мені довелося вживати найчастіше. Сподіваюсь, вони будуть для вас корисними.

The Guardian вніс фільм про Голодомор у список найкращих стрічок 2020 року

Британське видання The Guardian внесло стрічку “Ціна правди” про Голодомор в Україні до списку найкращих фільмів року. Про це повідомляється на сайті видання.

У картині розповідається про молодого британського журналіста, який під час перебування в Радянському Союзі розуміє, що влада обманює західні країни, а українці помирають від голоду

«У Аґнєшки Голланд є реальна історія, яку вона розповідає – історія, про яку мало говорять, – і один, переконливий і приємний персонаж, який її розповідає. Це сильний фільм», – зазначає видання.

Фільм «Ціна правди» розповідає історію британського журналіста Ґарета Джонса, який у 1933 році вирушив до Радянського Союзу та на власні очі побачив злочини сталінського режиму та Голодомор в Україні.

У 1933 році вельський репортер Ґарет Джонс шукає свою наступну велику історію. Останні новини приводять його до Москви, де він знайомиться з журналісткою Адою Брукс. Ада відкриває йому очі на «радянську утопію», яка не має нічого спільного з реальністю. І Ґарет, попри погрози, розпочинає розслідування. Переховуючись від спецслужб СРСР, крок за кроком він розкриває правду про трагедію українського народу: Голодомор, жорстку цензуру, змову та масові репресії. Саме його викриття згодом стануть підґрунтям для роману «Колгосп тварин» Джорджа Орвелла.

У листопаді 2019 року Президент України Володимир Зеленський відзначив орденом княгині Ольги III ступеня режисера фільму “Ціна правди” Аґнєшку Голланд “за вагомий внесок у вшанування пам’яті жертв геноциду Українського народу — Голодомору 1932-1933 років в Україні, подвижницьку діяльність, спрямовану на висвітлення правди про Голодомор.

Загалом у рейтинг увійшли 30 стрічок. Серед них – фільм-тріумфатор цьогорічного “Оскару”, південнокорейська картина “Паразити” та картина-володарка “Золотого глобусу”, драма британського режисера Сема Мендеса “1917”.

У трьох парках Львова працюють острівці безпеки екстреного виклику допомоги

У трьох парках Львова цієї весни встановили острівці безпеки, за допомогою яких перехожі мають змогу викликати на місце поліцію в екстреній ситуації. Такі острівці з’явились у парку Івана Франка, Парку культури та в парку «Високий замок». Про це йдеться у пресслужбі Львівської міськради.

«Острівці безпеки служать для повідомлення про надзвичайну ситуацію довкола самого острівця. Якщо у парку стане комусь погано, будуть проблеми з телефоном чи людина буде розгубленою у ситуації — допоможуть острівці безпеки. Коли людина до них наблизиться, вона одразу матиме прямий зв’язок з правоохоронними органами, її одразу почують. Там є дві камери: одна — на якій видно людину, що потребує допомоги, а інша — обертова на 360 градусів, знаходиться зверху, аби оператор міг бачити ситуацію довкола.

Такі острівці безпеки наразі є лише у Львові та в Одесі. Ми обрали для них такі місця, де люди відпочивають, де їм потрібно бути в безпеці. Нам важливо знати, що, у випадку небезпеки, людина зможе повідомити”, — зазначив Юрій Діль.

Аби негайно викликати правоохоронців, на острівці безпеки є спеціальна тривожна кнопка. При натисканні на неї спрацьовуватиме світлова і звукова сигналізація.

В парку Високий замок. Фото: ГО “Зручне місто”

Наразі таких острівців безпеки у місті є 4: 1 — в парку ім. І. Франка, 1- в парку культури та відпочинку ім. Б. Хмельницького та 2 — у парку «Високий замок».

 

Історичний центр Вільнюса перетворюють на ресторан просто неба

Литовську столицю Вільнюс перетворюють на гігантське кафе просто неба, щоб дозволити ресторанній галузі повернутися до роботи, а також створити умови для соціального дистанціювання, таким чином мінімізувавши подальшого поширення вірусу, пише Хмарочос з посиланням The Independent.

Про це рішення повідомили ще наприкінці квітня. Місто вирішило надати 18 громадських локацій для використання закладами харчування.

За інформацією міського голови, близько 200 кафе, барів та ресторанів подали заявки на влаштування вуличних місць у громадських місцях і місто заявило, що при необхідності можна буде забезпечити навіть більше місця.

Мер міста повідомив, що громадськість сприйняла ініціативу з “великим ентузіазмом”.

«Активність (подання заявок) досить велика, що свідчить про те, що заклади громадського харчування визнають цю можливість як ефективну та важливу для виживання їхнього бізнесу», — зазначив мер Вільнюса Ремігіюс Шімашіус.

«Після шести або майже семи тижнів карантину всі хочуть якось спілкуватися і безпечно спілкуватися», – заявив Ремігіюс Шімашіус у прямому інтерв’ю на Euronews Now.

До ініціативи залучають громадські простори, які раніше рідко використовувались для подібних цілей. Серед них Соборна площа в Старому місті, що внесена до світової спадщини ЮНЕСКО.

«Кафе, що знаходяться поблизу цих площ і вулиць зможуть безкоштовно встановити столи на відкритому повітрі й таким чином відновити свою діяльність під час карантину», — додав мер міста.

В країні, станом на 13 травня, зафіксовано 1490 випадки коронавірусу та 54 випадки смерті, але деякі заходи карантинного локдауну вже почали скасовувати. З дотриманням заходів соціального дистанціювання, там відчинилися магазини, перукарні та салони краси, бібліотеки, музеї і кафе. Офіційно у Литві карантин запровадили до 31 травня.

До цього громадські заклади харчування мали лише два варіанти заробітку та збереження робочих місць під час карантину: готувати їжу на виніс або обмежувати кількість відвідувачів як всередині, так і зовні.

Однак навіть цей дозвіл не дозволить працювати багатьом закладам. Раніше влада запровадила обмеження щодо роботи закладів у Старому місті, де вулички та алеї занадто вузькі, щоб дотриматись відстані в один метр до пішохідних доріг та два метри — між столиками. Тож, дотримуючись цих вимог, деякі заклади взагалі не можуть обслуговувати клієнтів надворі.

Єврокомісія рекомендує поступово відкривати кордони, рятуючи туристичний сезон

13 травня Єврокомісія підготувала рекомендації щодо поступового відкриття внутрішніх кордонів та відновлення подорожей, хоча перспективи відновлення туризму напередодні літа були неоднозначними, оскільки присутня збентеженість серед громадськості щодо безпеки здоров’я Reuters.

На першому етапі йдеться про відкриття внутрішніх кордонів Європейського Союзу. Повідомляється, що зовнішні кордони ЄС буде закрито принаймні до середини червня. Виключення може становити в’їзд сезонних працівників.

Поновлення туризму відбуватиметься за умови заходів безпеки, таких як обов’язкове носіння масок у літаках, аеропортах, поїздах і на вокзалах. Квитки мають продаватися онлайн, так само онлайн повинна відбуватися реєстрація пасажирів. Перевізники муситимуть організовувати посадку та отримання багажу в такий спосіб, аби уникати натовпів.

Зокрема, avianews.com повідомляє, що лоукостер Ryanair вирішив запровадити заборону на розрахунки готівкою в літаку, а ще пасажири муситимуть ходити до вбиральні з дозволу бортпровідників, аби не утворювати черги до туалету.

BBC уточнює, що серед рекомендацій – за можливості садити окремо пасажирів, які не подорожують разом. Вірогідно, лоукостерам доведеться відмовитися від практики, коли система бронювання обирала пасажирам місця в різних частинах салону.

Водночас Єврокомісія не вимагатиме від авіаперевізників лишати середні сидіння незайнятими. Раніше авіакомпанії нарікали, що така вимога зробить перельоти збитковими.

Єврокомісія рекомендує запровадити ваучери на скасовані рейси та тури. Такі ваучери мають бути дійсними щонайменше протягом року. Ваучери замість відшкодування коштів мають убезпечити авіакомпанії та турагенції від банкрутства.

Туристи зможуть зупинятися в готелях, харчуватися в ресторанах та відвідувати пляжі за умови дотримання правил безпеки.

«Допоки не буде винайдено вакцину, потреби та переваги подорожей і туризму слід зважувати з ризиками поширення вірусу та не допустити збільшення випадків, що може призвести до повторного запровадження карантину», – зазначає Єврокомісія.

Остаточні рішення кожна держава прийматиме самостійно. Деякі країни вирішили робити акцент на внутрішньому туризмі. Латвія, Литва та Естонія з 15 травня відкриють кордони одна для одної, створивши таку собі балтійську туристичну бульбашку.

Австрія та Німеччина планують повністю відкрити кордони з 15 червня. Відень, зокрема, працює над тим, аби поетапно дозволити в’їзд громадянам Швейцарії, Ліхтенштейну та низки країн Східної Європи. Греція чекатиме на туристів із початку липня.

Водночас одні з найпопулярніших туристичних напрямків – це Італія, Іспанія та Франція, країни, які дуже сильно постраждали від пандемії коронавірусу. В міністерстві закордонних справ Іспанії повідомили Reuters, що не пускатимуть іноземних туристів принаймні до липня.

«Магічні» крокуси в Карпатах і де їх шукати

Міжсезоння – неймовірний час для мандрівок. У горах вже достатньо тепло, щоб йти у легкому одязі, але вершини ще вкриті снігом. Природа прокидається, і першими на полонинах з’являються крокуси. Яскраво-фіолетові квіти, що цвітуть лише короткий період ранньою весною.

Франківська мандрівниця Христина Мохнацька повідомила на своїй Фейсбук сторінці, що на схилах гір ще лежить сніг, а на його фоні видніються крокуси, або ще як називають ці квіти – шафран. “Їх багато не буває. По дорозі на гору Близниця 1881м. Свидовецький хребет”, – йдеться у дописі.

Фотографії Христини

Розберемось про сезон цвітіння, що це за квітка та де її варто шукати.

Вона починається 1 березня, чи все не так просто?

Залежить яка була зима і яка погода. Зокрема, чи випаде в березні сніг. Наприклад, минулого року перед 8 березня випало багато снігу, і коли ми пішли в похід то весняні Карпати нічим не відрізнялися від зимових.

А ми збиралися їхати на Свидовець десь 20 травня. Я зайшов на веб-камери Драгобрату, глянути чи ще є сніг. І таааа… Сніг валив добрячий. Тож минулого року весна у високогір’ї почалася десь аж в червні. Це ми говоримо про ту весну, яка є вегетаційним періодом. Тобто коли все починає рости і цвісти.

Фото: gorgany.com

Але звідки в березні беруться первоцвіти на ринках?

Це переважно рівнинні первоцвіти. Ті що ростуть в лісах біля міста, де тепліє набагато швидше. Найбільше підсніжників, білоцвітів. Але можуть траплятися також гірські крокуси.

Чим особливі крокуси?

Крокус – це ефемероїд. Тобто вид, особини якого живуть і цвітуть короткий період часу, перед тим, як активізуються інші види рослин, і поки у нього ще немає конкуренції за світло. Наприклад, підсніжники в лісі, також ростуть, перш ніж на деревах і кущах розпустяться листки. Така стратегія виду. Кожен вид займає якусь еволюційну нішу.

Чи можна поділити напрямки пошуку крокусів на гори і долини?

Так. Але крім того, гірські масиви можна розбити на високогірні і низькогірні. А ще на ті, які північніше і південніше. По часу цвітіння між ними буде різниця десь на два-три тижні. Наприклад, під польським і словацьким кордоном, там де Великий Березний, ближче до Ужгорода, крокуси будуть швидше. Тому що там тепліше, низькі хребти. Натомість на Свидовці, Чорногорі, Костричі – будуть на два-три тижні пізніше, за умов стабільної погоди. На Свидовці будуть найпізніше, бо це найвищий і найпівнічніший хребет, на якому часто хмари і сильний вітер.

Які є перевірені локації в Карпатах, де точно можна знайти крокуси?

Варто їхати на Костричу, Кукул і Скупову. Це хребти на яких крокуси цвітуть масово. Передовсім на південних схилах. Наприклад, щоб вийти на Кукул, можна поїздом Львів-Рахів їхати до Вороненки. Далі піднятися до полонини Григорівка, з якої гарний вид на Петрос, Говерлу. Потім через хребет, який йде одним масивом, можна спуститися до траси на Заросляк і потім на дорогу до Ворохти.

Щодо інших хребтів, то якщо це полонинський хребет (тобто є полонини, а не все заросле лісом) там також будуть крокуси, але їх буде не багато, кілька квіток. Можливо на окремих галявинах будуть на інших ні.

В Горганах крокуси також є, але треба дертися через цекоти, через греготи, потім буде одна полонинка, на ній трішки крокусів, а потім знов дертися по камінню. Тому туди, зазвичай, шукати крокусів ніхто не хоче їхати. В урочищі Пекло, там де витікає Бистриця Солотвинська, також цвітуть крокуси, але їх там не багато на маленькій полонині між каміннями гір накволо.

Ще в Колочаві крокуси цвітуть масово. Але це радше виняток, бо якщо ми говоримо про низовинні локації, то це переважно села, де ведеться господарська діяльність, землі розбиті під городи. В Колочаві унікальність в тому, що вони ростуть на території скансену, де їх охороняють. Водночас їх там ніхто не садив, бо це дикий вид.

рокуси поблизу гори Гутин-Томнатик у Карпатах. Фото: gorgany.com

Як довго триває період цвітіння?

Це дуже розтягнений період. Йде мова про період цвітіння популяції. Наприклад, перша особина популяції з’явилася в квітні, а остання може навіть десь в червні розцвісти. Але тривалість, за яку одна окрема квітка виросла, розквітла і зів’янула – це всього 3-4 дні. Просто в великих популяціях цього не помітно, тому що одні зів’яли, інші – розквітли.

Звісно, що краще їхати посередині цього періоду цвітіння. Наприклад, якщо перші квіти почнуть з’являтися 20 квітня, то варто їхати десь в першій половині травня.

Практика показує, що зазвичай всі їдуть в гори на травневі вихідні, і не завжди крокуси вже цвітуть. Зазвичай вони лише збираються цвісти. Такого, щоби в цей час крокуси вже відцвіли, це раз на 10 років може бути. Фактично наймасовіший період зазвичай припадає на середину травня.

Відомо, що крокуси занесені до Червоної Книги? Зокрема штраф за кожну зірвану квітку – 62 грн. Чому вид потребує охорони?

Так історично склалося. Зникають місця, де він може рости. Йдеться про відкриті полонини, на яких росте біловусник, або інші види, що не є високими. Полонини на яких випасають худобу. На жаль, такі полонини, зокрема на Свидовці і Чорногорі заростають чорницями. Відповідно полонина пропадає і крокус там не може пробитися через чагарник. Зменшується ареал розповсюдження виду.

Джерело: gorgany.com