Автор: adminhq

У різних куточках нашої планети привітання кардинально відрізняються залежно від культури країни, а іноді вони формуються релігією або забобонними віруваннями.

Знання, як привітати когось під час відвідування іншої країни, може допомогти вам уникнути незручної ситуації.

Kozakorium.com пропонує дізнатися, як вітаються у різних країнах світу.

Таджик, приймаючи гостя у своєму будинку, потисне простягнену йому руку двома своїми в знак поваги. Протягнути у відповідь одну — знак неповаги. У Саудівській Аравії господар будинку після рукостискання кладе свою ліву руку на плече гостя і цілує його в обидві щоки.

Іранці, потиснувши один одному руки, притискають свою праву долоню до серця. У Конго вітають один одного так: протягують назустріч один одному обидві руки та при цьому дмуть на них.

Індуси при вітанні складають долоні пальцями вгору так, щоб їх кінчики піднялися до рівня брів. Якщо близькі люди не бачилися давно, можливі обійми. Чоловіки міцно обіймаються, поплескуючи один одного по спині, а жінки тримають одна одну за передпліччя і торкаються щоками по одному разу справа і зліва. На словах індус вітає бога в особі зустрінутого – “Намасте!”

Японці при зустрічі кланяються: чим нижче і повільніше, тим важливіша особа. Найнижчий і найповажніший — сакейрей, середній — під кутом 30 градусів, легкий — тільки на 15 градусів. При цьому вони говорять “День настав”.

Корейці й китайці теж традиційно кланяються, проте все більше китайців вважає за краще вітатися по-сучасному: піднявши над головою зчеплені руки. Але якщо кілька китайців познайомляться з новою людиною, вони можуть їй зааплодували — відповідати на це потрібно тим же. Традиційна фраза вітання в Китаї перекладається: “Чи їв ти сьогодні?”.

На Середньому Сході кланяються з опущеною головою, опущеними та притиснутими до тіла руками. Долоню правої при цьому покриває кисть лівої — це знак поваги.

У деяких північноафриканських країнах підносять праву руку до свого чола, потім до губ, а потім — до грудей. Це означає: “я думаю про тебе, я говорю про тебе, я поважаю тебе”.

Африканські масаї перш, ніж подати руку зустрічному знайомому, плюють на неї. А кенійські акамба просто плюють один в одного, не переймаючись протягуванням руки — однак, це знак глибокої поваги. В Замбезі плещуть у долоні, присідаючи.

У Таїланді з’єднані долоні прикладають до грудей або до голови — чим вище, тим шанобливіше вітання. Жест супроводжується вигуком “вай” – його тривалість також залежить від статусу гостя. Вітаючись з шанованими персонами, чоловік робить низький уклін, а жінка сідає у своєрідному реверансі. Якщо зустрілися ровесники, уклін буде невеликим, символічним.

Тибетці правою рукою знімають з голови шапку, а ліву закладають за вухо і висовують язик. Таким химерним способом демонструється відсутність поганих намірів. Аборигени Нової Зеландії при зустрічі взагалі витворяють неймовірне: люто вигукують слова, ляскають долонями по стегнах, з усієї сили тупають ногами, згинають коліна, випинають грудні клітки, висувають язики, витріщають очі. Цей складний ритуал може зрозуміти тільки “свій”, таким чином аборигени і розпізнають чужинців.

Ескімоси несильно вдаряють один одного кулаком по голові та по спині. Роблять це тільки чоловіки. Полінезійці, навпаки, гладять один одного по спині при зустрічі, обнюхують і труться носами. “Носове” вітання популярне у жителів Лапландії — вони ніби гріють замерзлі носи.

Жителі острова Пасхи витягають перед собою кулаки на рівні грудей, потім підіймають їх над головою та “кидають” руки вниз. У деяких індіанських племенах заведено присідати навпочіпки при зустрічі незнайомця і сидіти так, поки він не помітить — це демонструє миролюбність. Іноді при цьому знімали взуття.

Входячи в будинок, африканські зулуси відразу сідають, не чекаючи запрошення на це або вітання. Господарі оселі вітаються з гостем лише після того, коли він прийме сидячу позу. Традиційне вербальне привітання у них звучить так: “Я тебе побачив!”.

Туареги, які мешкають в Сахарі, починають вітатися на відстані ста метрів один від одного, і затягується це на тривалий час: вони стрибають, кланяються, приймають дивні пози — все для того, щоб розпізнати наміри подорожнього. В Єгипті та Ємені прикладають долоню до чола, повернувши її в сторону того, з ким вітаються.

Араби схрещують руки на грудях. Австралійські аборигени вітають один одного танцем. У Новій Гвінеї іноземців вітають злетом брів. У Європі так само вітають близьких друзів або рідних. Там, де прийнято рукостискання, слова вітань все одно різняться.

Англійці вітають один одного питанням, яке в буквальному перекладі означає “Як ти робиш?”. Але взагалі, якщо англієць запитав у вас “Як ся маєте?”, Потрібно відповісти “А ви як?” – тоді ритуал буде вважатися завершеним. Якщо ви почнете детально розповідати, як ви насправді живете, це викличе в англійця здивування — в Англії не заведено ділитися проблемами при зустрічі.

В Америці теж прийняті рукостискання, але молодий американець може привітати свого друга, поплескавши його по спині. У Латинській Америці заведено обійматися при зустрічі. Чоловіки при цьому три рази стукають рукою по спині знайомого, тримаючи голову над його правим плечем, а потім ще три рази, тримаючи голову над лівим.

У Франції в неофіційних обставинах навіть малознайомі люди зображують символічний поцілунок при зустрічі: вони по черзі торкаються щоками. Інші народи нічого при зустрічі не питають: гренландці кажуть “Гарна погода!”, Індіанці навахо вигукують: “Все добре!”. Перси при зустрічі бажають: “Будь веселим”, араби – “Мир з тобою!”, Євреї – “Мир вам!”, а грузини -“Будь правий” або “Перемагай!”. Однак, заходячи в церкву або приходячи в гості, грузини також бажають миру.