Категорія: Місця

Сьогодні ми прогуляємось до вілли у формі маленького середньовічного замку, яка знаходить в не менш цікавій по назві місцевості – Новий Світ (або Байки). Височіє вона поміж вулицями Гіпсовою та Коновальця і має фактичну адресу Коновальця, 100.

Місце розташування цієї подоби середньовічного замку теж неординарне, адже розмістилась вона серед інших затишних вілл та зелені садків .

Розглянути “замок” можна з обох вулиць і найближче вона розміщена саме до Гіпсової, де зараз головний вхід у будівлю та в’їзд для автомобіля.

Однак найгарніший вигляд власне із вул. Коновальця. Там і побачите стилізовану під середньовіччя хвіртку й паркан, що однозначно додає атмосферності. Ще кілька років тому сюди можна було потрапити на подвір’я, але зараз там зачинено.

“Двоповерхова споруда з високим цокольним поверхом, мурована з цегли, тинькована, у плані чотирикутна з наріжним об’ємом круглої вежі. Основний об’єм критий схилим черепичним дахом, вежа завершена високим конусом зі шпилем. Композиція головного фасаду асиметрична. В оформленні фасаду присутні ґотичні елементи: трикутний видовжений фронтон, фіали, зубчастий фриз, арочний вхід тощо. Вікна прямокутні, видовжені. Внутрішнє планування секційне”, – розповів львівський історик архітектури Ігор Жук.

Історія побудови та жителів. Вілла збудована у 1912 році за проектом архітектора Станіслава Улейського для польського політика Олександра Кшечуновича, який походив з відомої та шанованої у Львові вірменської родини, що славилася меценатством. Віллу звели у стилі пізнього модерну та неоготики, своїми формами вона нагадує середньовічний замок.

На першому поверсі колись розташовувались бібліотека, більярдна, салон для гостей, спальня господарів, їдальня. Кшечунович мав консервативні політичні погляди і був прихильником строгих австрійських порядків. Після 1920 зосередився на відновленні зруйнованих війною маєтків, зокрема, в Більшівцях, Бовшеві, Слобідці, Кінашеві, Гербутові. Був похований 1922 в родинній гробниці на Личаківському цвинтарі.

До 1939 тут мешкав фармацевт Стефан Стенцель, власник аптеки “На Марійській площі” у кам’яниці Шпрехера (1921), яка функціонує і досі.

До Другої світової вiйни у будинку містився консулат Німеччини. Потім тут жили радянські генерали.

Зараз це приватний будинок. Станом, на вересень 2019 року, тривало перепланування будинку. Пам’ятка архітектури місцевого значення № 422-м.

Львів – величезний і неповторний. Однак, на жаль, туристам здебільшого показують площу Ринок і кілька музеїв у центрі. А весь шарм міста Лева можна відчути, пройшовшись не вуличками, де багато людей, а місцями, про які не розповідають гіди.

Недалеко від проспекту Шевченка є вулиця з незвичною назвою Каліча Гора. Вона стрімко піднімається вгору до Цитаделі. Свою незвичну назву вулиця отримала через те, що на горі, у глибині між садками та похиленими будиночками, колись був притулок для калік.

У забудові вулиці переважають архітектурні стилі — класицизм та історизм. Більшість будинків на вулиці є пам’ятками архітектури місцевого значення м. Львова. Найяскравішою віллою є будинок під номером №7. Ця вілла тісно пов’язана із другою віллою, про яку розкажемо далі в статті.

В цьому мальовничому будинку наприкінці 19 ст. мешкав український мовознавець, літературознавець, надзвичайний професор Львівського університету Олександр Колесса (1867-1947). Походив він з родини священика с. Сопіт на Сколівщині. Здобувши докторат у Віденському університеті, Колесса став у 1895 доцентом (його конкурентом на цю посаду був Іван Франко), а у 1900 – професором Львівського університету. Був він засновником і першим головою Товариства українських наукових викладів ім. Петра Могили (1906-1916), депутатом віденського Райхсрату та УНРади ЗУНР, головою дипломатичної місії ЗУНР в Римі, професором і ректором Українського вільного університету у Відні та Празі.

На перетині вул. Каліча Гора і вул. Глібова розташована оригінальна вілла «Палатин», це зразок неоґотичної архітектури Львова з елементами неороманського стилю. Її звели 1875 року для родини Чарновських. Спочатку вона мала назву «Затишок», потім у 1893 році її перебудували, отримавши назву «Палатин». Цікаво, що з перебудовою цієї вілли на подвір’ї було споруджено двоповерхову сторожівку – ця сама будівля за адресою вул. Каліча Гора, 7, про яку розповідали вище.

Свого часу там жив Тадеуш Рутовський, журналіст, письменник, економіст, віце-президент Львова (з 1905 р.), фактично мер Львова під час Першої світової вiйни (саме він вручав символічні ключі від міста російському генералу фон Роде 3 вересня 1914 р.). Він же і виконував функції міського градоначальника і під час російської oкyпації, а при відході російських військ був вивезений як зарyчник. Станом на сьогодні вілла “Палатин” розпланована для проживання кількох сімей

Недавно ми писали про одну з найкрасивіших вулиць Львова – вул. Тарнавського. Сьогодні ми розповімо про сусідню компактну, але дуже багату на старі вілли вулицю – вул. Льва Толстого. Вулиця знаходиться у Личаківському районі у місцевості Снопків, сполучаючи власне вулиці Тарнавського та не менш красиву вул. Ольги Басараб.

Вулицю Льва Толстого переважно забудували на початку минулого століття у стилі сецесії, функціоналізму та польського конструктивізму 1930-х років. Від 1911 року носила назву Красінського — на честь видатного польського поета, від 1943 р. — Шілльґассе — на честь пруського військовика, участника Наполеонівських воєн Фердинанда фон Шиля, від липня 1944 повернута стара довоєнна назва вулиці, а вже за “совітів” на честь російського письменника Льва Толстого.

Вулиця справді багата на вишукані вілли та кам’яниці, це одне з найдорожчих місць у Львові. Наприклад, 2-кімнатні квартири продають за понад 200 000 доларів США. Переважна більшість будинків на вулиці є пам’ятками архітектури місцевого значення міста Львова.

А на фото нижче колись розташовувався будинок №16. За польських часів тут була молочарня Анни Брандмаєр. Нині на місці цього будинку, зруйнованого під час вiйни, розташований дитячий майданчик.

Вулиця сама по собі дуже зелена зі старими насадженнями і брукована. Це додає цієї історичної шляхетності! Більшість будинків гарно доглянуті, мешканці прикрашають свої затишні дворики та слідкують за чистотою.

Радимо також включити в маршрут вулицю Йосипа Сліпого, а також Архипенка і Самійленка. Цей район дуже неспішний і затишний.

Осінь – пора приємних прогулянок. Сьогодні ми поговоримо та прогуляємось до вулиці Кобилянської, 1. Тут вас чекатиме несподіванка – дендрарій Ботанічного саду Національного лісотехнічного університету України.

У 1881 році на ділянці, де першочергово був костел та кладовище, за проектом архітектора Бруно Бауера звели будівлю, куди з вулиці Святого Миколая (сучасна вулиця Грушевського) перенесли Крайову школу лісового господарства, саме при ній був заснований цей дендропарк. Тепер (2009) тут розташована кафедра Садово-паркової архітектури та екології Лісотехнічного університету з прилеглим до неї дендропарком.

На даний час флора дерев і чагарників дендрарію нараховує 121 таксон. За систематичним складом вони належать до 34 родин та 79 родів. Серед них найцікавішими є Pterocarya fraxinifolia (Lam. Ex Poir.) Spach, Hamamelis virginiana L., Cercidiphyllum japonicum Siebold & Zucc., Phellodendron amurense Rupr., Carya ovata (Mill.) K. Koch та C. laciniosa (F. Michx.) G. Don, Gymnocladus dioicus (L.) K. Koch, Quercus cerris L., Q. macrocarpa Michx., Q. imbricaria Michx., Q. petraea (Matt.) Liebl. та його ложкоподібна відміна Q. petraea ‘Cucullata’.

У глибині дендрарію, площа якого 0,81 га, є оригінальний дерев’яний будиночок Музею лісової фауни.

Сама ж будівля Крайової школи лісового господарства, спроектована відомим архітектором Бруно Бауером. Будинок зведений в стилі модерну. Першим директором школи став Генрик Стшелецький, рисунок і скульптуру викладав Леонард Марконі. За часів Польської республіки у будинку розташовувалася Державна ботанічна рільнича станція, у XXI столітті тут працює кафедра ландшафтної архітектури, садово-паркового господарства та урбоекології Національного лісотехнічного університету України.

Якщо побродити територією парку, то можна знайти не лише сотню цікавих рослин, але й унікальні споруди.

Сучасну назву вулиця отримала у 1946 році, на честь української письменниці Ольги Кобилянської.