Новини Львова та Львівщини
Концерт української співачки Христини Соловій відбудеться на відкритій сцені на площі Ринок 28 червня. Початок – о 20:00.
Христина Соловій – українська співачка, музикант, виконавиця авторських та народних, переважно лемківських пісень в сучасних аранжуваннях.
Концерт Христини стане подарунком від Alfa Jazz Fest для львів’ян і гостей міста та закриє програму фестивалю 2017 року.
Істoрiя i спaдoк шляхeтськoгo рoдy Пoтoцьких нa сyчaсних yкрaїнських зeмлях нинi сприймaються нeoднoзнaчнo. Koнтрoвeрсiйнo – скaзaли би нa зaхoдi Укрaїни. Бoрoтьбa з yкрaїнствoм, прoрoсiйськiсть – i oднoчaснo рoзбyдoвa й рoзвитoк мiст тa сiл, пишe igotoworld.com. Пишнa мoнyмeнтaльнiсть пaлaцiв – i рaптoм тихa крaсa пaркiв, oзeр, сквeрiв…
Нe oцiнюючи зaрaз iстoрiю, ми трoхи рoздивимoся спaдoк пoльськo-yкрaїнськoгo рoдy Пoтoцьких нa тeрeнaх Укрaїни. Звiснo, цe нeвeликa (й нaйгaрнiшa) чaсткa шляхeтських вoлoдiнь – бiльшiсть iз них зрyйнyвaли чaс, вiйни, нeнaвисть aбo бaйдyжiсть людeй. Aлe тe, щo лишилoся, пoбaчити вaртo. Інкoли прoстo тoмy, aби щe встигнyти.
У дaлeкoмy 18 стoрiччi Сeвeрин Пoтoцький бyв oпiкyнoм Хaркiвськoгo нaвчaльнoгo oкрyгy. І чимaлo зрoбив, aби, нaприклaд, пoпoвнювaлися кoлeкцiї сyчaснoгo Myзeю прирoди y Хaркoвi. A щe y Сeвeринa Пoтoцькoгo нaрoдився син Лeoн, якoгo життя зaнeслo дo Kримy…
Лiвaдiйський пaлaц – пeрлинa кримськoгo сeлищa Лiвaдiя бiля Ялти. Пeрший пaлaц пoбyдyвaв Лeoн Пoтoцький, вiн зaклaдaв i пaрк. Пiзнiшe рeкoнстрyкцiю здiйснювaли вжe зa нaкaзoм рoсiйськoгo iмпeрaтoрa Oлeксaндрa ІІ, який зaбaжaв зрoбити Лiвaдiю свoєю лiтньoю рeзидeнцiєю.
Бyдiвля, бiльшe вiдoмa як пaлaц Лянцкoрoнських, бyлa пeрeбyдoвaнa iз зaмкy Пoтoцьких. Спoчaткy влaсникoм зaмкy бyв київський вoєвoдa Щeнсний (Фeлiкс) Kaзимир Пoтoцький. Зa oднiєю з вeрсiй, сaмe тyт нaрoдився йoгo прaвнyк Стaнiслaв, який yвiйшoв дo iстoрiї як грaф Стaнiслaв Щeнсний Пoтoцький.
Пaлaц y Чeрвoнoгрaдi (Kристинoпoлi) зaрaз пoтрeбyє рeкoнстрyкцiї. Kристинoпoль зaснyвaв згaдaний гeтьмaн Щeнсний Пoтoцький. A цeй пaлaц, щo бyв зaмкoм, пeрeбyдyвaв йoгo внyк, Фрaнц Сaлeзiй. Tyт рiс Стaнiслaв Пoтoцький. Звiдси мoлoдий шляхтич i пoдaвся гeть, кoли трaгiчнo втрaтив свoю пeршy дрyжинy, a пoтiм й бaтькiв.
Згoдoм сaмe пaлaц y Tyльчинi стaв вeликoю рeзидeнцiєю грaфa Стaнiслaвa Щeнснoгo Пoтoцькoгo. Tyльчинський мaєтoк бyв пoбyдoвaний 1785 рoкy. Toбтo пiсля тoгo, як нeщaсний грaф мyсив зaлишити Kристинoпiль (мaйжe oднoчaснo вiдбyвся i пeрший пoдiл Пoльщi) тa виїхaти нa тeрeни Прaвoбeрeжнoї Укрaїни.
Розкішну «Софіївку» Станіслав Потоцький збудував на честь Софії Вітт, чим по-своєму прагнув увіковічити ім’я дружини. Зрештою, не надто славне: попри блиск і обдаровування багатствами, невірна грекиня так і не зробила чоловіка щасливим. Хоча саме так перекладається «Щенсний», друге ім’я графа, свого часу обране ним самим.
Будинок сучасного Одеського художнього музею колись також належав Потоцьким, точніше – Ользі Потоцькій, дочці Станіслава Щенсного Потоцького і Софії Вітт. Ольга народилася в Тульчині, а виросла в Умані. В Одесі Ольга Потоцька мешкала від 1824 року, коли стала дружиною генерала Лева Наришкіна.
Попри назву, ця унікальна для Черкащини мисливська садиба у 18 столітті також ще належала Потоцьким. Тому її часто називають маєтком Потоцьких-Шувалових. Палац у Тальному був спадком Ольги Станіславівни Потоцької-Наришкіної, а потім перейшов до її дочки Софії, дружини графа Шувалова.
Це красивий у минулому маєток Потоцьких, що зараз, на жаль, занепадає… Замок ще у 17 сторіччі побудував Стефан Потоцький, польський шляхтич. Відтоді його не шкодував ані час, ані люди. Але виглядає так, що врятувати могутню колись твердиню ще можливо.
Звісно, в буквальному сенсі Бучацька ратуша не була маєтком Потоцьких. Але постав шедевр відомого архітектора Бернарда Меретіна саме з ініціативи канівського старости Миколи Потоцького, активного громадського діяча 18 сторіччя. Споруда потребує реконструкції – і одночасно надихає творчу молодь на художні фотопроекти.
Палац у Микулинцях у 18 сторіччі належав Людвіці з Мнішеків Потоцькій. Вона була другою дружиною великого коронного гетьмана Юзефа Потоцького. Пізніше Людвіка Потоцька подарувала цей палац племіннику (сину свого рідного брата) з роду Мнішеків.
Схоже, що палац Потоцьких у колишньому селі Рай зовсім занепаде, якщо не буде реконструйований. Його збудував у 18 сторіччі магнат Олександр Потоцький. А в наступному віці палац перебудували, надавши будівлі помітних рис класицизму. Сьогодні село Рай є частиною міста Бережани.
Львівський палац Потоцьких – напевно, найбільш відома і найкраще збережена резиденція цього роду в Україні. Це маєток Альфреда ІІ Потоцького. Він був побудований на місці, де колись знаходився берег Полтви. Русло цієї річки сьогодні сховано глибоко під львівською бруківкою.
Історія сучасного Івано-Франківська почалася в часи, коли галицький староста Анджей Потоцький заснував місто Станіславів… Звісно, Потоцькі звели тут для себе і ошатний замок-палац. Сьогодні стан палацу і території довкола потребують кардинального відновлення та упорядкування, але зберігають сліди колишньої величі.
Oдин iз нaйкрaсивiших кoстeлiв-yсипaльниць вeльмoжних рoдiв збeрiгся y с. Пeчeрa нa Вiнниччинi. Прoeктyвaв йoгo нa пoчaткy 20 стoрiччя сaм Влaдислaв Гoрoдeцький! Усипaльниця нeдaрмa ввaжaється oдним iз нaйкрaщих твoрiв aрхiтeктoрa. Звiснo, кoлись тyт бyв i мaєтoк Пoтoцьких – тa вiн нe збeрiгся.
Львівську Фабрику повидла, яку у 2015 році придбав австрійський історик Гаральд Біндер, реставруватимуть за проектом австрійського архітектурнуго ательє, яке запропонувало поєднати сучасну архітектуру з історичною. Про це йдеться у колонці Zaxid.net.
Комплекс будівель кінця ХІХ-початку ХХ століття, розташованих на вул. Богдана Хмельницького, 124 у мікрорайоні Підзамче, планують у майбутньому реставрувати та частково перебудувати. Для цього компанія Harald Binder Cultural Enterprises оголосила конкурс на розробку концепцій архітектурного та урбаністичного переосмислення заводу на культурний центр «Фабрика повидла» і відібрала п’ять найкращих пропозицій від українських та європейських архітектурних компаній.
Як розповіла ZAXID.NET директорка компанії Божена Закалюжна, в усіх проектних пропозиціях передбачений однаковий набір функцій, але кожне архітектурне бюро по-різному розташувало будівлі. «У всіх проектах передбачені простори для виставок, показу відео, музичних та театральних виступів, а також технічні приміщення, кімнати, де зможуть мешкати митці, які приїжджатимуть до культурного центру», – зазначила Божена Закалюжна.
Наразі власники Фабрики повидла вже презентували на своїй сторінці у Facebook чотири з п’яти проектів, які брали участь у конкурсі. Однак пропозицію переможця – австрійської компанії Atelier Stephan Rindler ще не оприлюднили. Натомість на сайті Atelier Stephan Rindler уже опублікована візуалізація львівського проекту. Божена Закалюжна підтвердила ZAXID.NET, що це саме та пропозиція, яку обрали для реставрації Фабрики повидла.
«У концепції переможця конкурсу цікаве не настільки розташування, скільки підхід до облаштування. Проект пропонує цілісний комплекс поєднання сучасної архітектури зі збереженням пам’яток. Проект не лише цікавий архітектурно, а й зручний для виставок, виступів», – наголосила Закалюжна.
Згідно з проектом, частину будівлі, збудовану в 30-х роках ХХ століття, мають перебудувати. Натомість центральну будівлю і вежу реставрують.
Проект Atelier Stephan Rindler
Разом з тим, Божена Закалюжна наголосила, що це лише концепція і в подальшому будуть розроблені детальні проекти реставрації та перебудови. Крім того, наприкінці квітня концепцію мають обговорити під час громадських слухань щодо детального плану території, на якій розташована Фабрика повидла та прилеглі будівлі.
Додамо, що крім проекту австрійського архітектурного ательє в конкурсі брали участь пропозиції архітекторів з Німеччини, Львова, Києва та Харкова.
Львівський архітектурний офіс «Зелемінь» запропонував ідею адаптивного використання Фабрики повидла як культурно-мистецького центру. Адаптація комплексу передбачає часткове збереження низки будівель і будівництво нових на прилеглих територіях.
Розробники проекту пропонують зберегти оригінальні споруди пам’ятки, їхній фасад та інтер’єр. Також пропонується доповнити територію майбутнього культурного центру низкою сучасних концептуальних просторів та об’єктів, що в кінцевому варіанті сформують різноплановий громадський простір.
Київське архітектурне бюро «Urban Куратори» запропонувало створити на Фабриці повидла простір для комунікації, навчання та творчості. При цьому архітектори основну увагу приділяють не зовнішньому вигляду будівель, а принципам відкритості, прозорості, доступності, свободи. Автори проекту вважають, що зменшення кількості дизайнерських елементів дозволить розширити місце для творчості, вираження та взаємодії.
Згідно з концепцією «Urban Кураторів», незавершений простір можна змінювати, адаптувати, і він далі залишатиметься гармонійним.
Архітектурне бюро «Дроздов та партнери» з Харкова розробило стратегію не тільки для ділянки колишньої Фабрики повидла, а й для всієї околиці. Проект передбачав збереження всіх елементів Фабрики – і ХІХ та початку ХХ століть, і радянського періоду.
Крім того, харківські архітектори пропонують спроектувати зовнішню галерею так, щоб в ній можна було розмістити сцену.
Архітектурне бюро Baumhauer Gesellschaft з Берліну пропонувало залишити частину споруд, а на місці інших збудувати нові. Такі кроки, на думку авторів проекту, дозволяють створити новий ансамбль різних будівель для конкретних передбачених тут функцій.
Проектанти пропонують створити тріаду будівель з Фабрикою повидла в центрі, оточеною вежею праворуч і новою будівлею ліворуч.
3 жовня 2016 року організація Jam Factory Art Center провели презентацію проекту арт центру “Фабрика повидла” для міського голови та головного архітектора міста Юліана Чаплінського.
Нагадаємо, австрійський історик Гаральд Біндер, засновник «Центру міської історії Центрально-Східної Європи» планує перетворити Фабрику повидла на культурний центр.
Фабрика повидла – унікальна архітектурна споруда Львова, колишня фабрика спиртових напоїв. Була збудована наприкінці ХІХ-початку ХХ століть для Фабрики спиртових виробів та підсолоджених трунків «Й. Кронік і син». За радянських часів тут розташовувався винзавод тресту «Укрголоввино», куди привозили цистернами для розливу у пляшки вино з Алжиру чи Молдови. У 1970-х підприємство перепрофілювали на цех переробки овочевої бази № 1.
Згідно з даними держреєстру, Біндер придбав будинок ще у червні 2015 року. Попереднім власником фабрики був львівський бізнесмен Олексій Курилишин, який також намагався перетворити це приміщення на осередок культурних подій.
Цього разу ми пропонуємо 10 закладів від Костянтина Смолія – засновника кафе «Delicateka» у Львові. Одразу зазначимо, що свій заклад Костянтин Смолій не вносить у список, який, до речі, укладено, довільно.
«У запропонованому моєму топ-10 львівських ресторанів, я швидше зверну увагу читача на ті заклади, які чітко відповідають на питання «навіщо туди йти», у яких є якісний продукт і вони його готують, а не збирають з напівфабрикатів, куплених в супермаркеті, і розігрівають в мікрохвильовій печі. Ну, і звичайно, місця, у яких якість відповідає ціні. А ще я там регулярно буваю», – каже Костянтин Смолій.
Я люблю, як кажуть в народі, «старий Кумпель», на площі Митній. Я живу неподалік і дуже часто, зустрічаючи гостей ввечері, поки не було «Делікатеки», водив їх туди. Насамперед тому, що ресторан працює 24/7. Але головне – там все чітко і добре. «Ось наше нами зварене пиво, ось наш борщик, ось ваш улюблений шніцель – завжди одного стандарту і завжди смачно». Присутній львівський флер, але не нарочито, тому ніщо не заважає всім навколо сконцентруватися на їжі.
Адреса: вул. Винниченка, 6.
Заклад, який відкрився нещодавно. Якщо порахувати кількість місць, і уявити, що у абсолютної заповнюваності і одночасному замовленні головної страви, її безвідмовно повинен отримати кожен – стає зрозуміло, що колеги з «Фесту» (компанія-власник ресторану, – Ред.) продумали все до дрібниць. Це складно, це круто і це смачно.
Адреса: вул. Підвальна, 5.
Міська локальна кондитерська. Її власниця – вона ж головний майстер-кондитер, вигадник і відповідач за всі замовлення і бізнес, неймовірний фанатик своєї справи. Живе нею, у курсі всіх трендів і течій, пропонує відмінний асортимент. Рекомендую відвідати це місце. До речі, здебільшого сюди ходять львів’яни.
Адреса: пл. Івана Франка, 77.
Я знаю всіх хлопців, які там варять пиво. Вони відповідають за свій продукт і готові постраждати за нього, у разі, якщо комусь захочеться його образити. Без перебільшення – це одна з найсучасніших і найтехнологічних приватних пивоварень України. Бездоганна якість, готовність до експериментів, прекрасний асортимент. Не буду підбирати слова, щоб описати щоденну вечірню атмосферу місця. Досить просто один раз прийти о сьомій, щоб зайняти найкращі місця, і в неї зануритися. Але в першу чергу, звичайно, продукт – пиво чудове.
Адреса: пл. Ринок, 32.
Саме через те, що існує це кафе, я не планую відкривати свою кав’ярню у центрі Львова. У цьому немає ніякого сенсу, якщо немає ідеї, як зробити свій продукт ще краще, бути у ньому ще більш компетентним і дати гостю те, чого не отримує у «Світі кави»!
Адреса: пл. Катедральна, 6.
Мабуть, це єдиний ресторан авторської кухні, який я полюбив. По-перше, тому що краще познайомився з шеф-кухарем Юрою Ковриженком і оцінив його захопленість та постійне бажання розвиватися, а по-друге, тому що це єдине (!) у всьому місті місце, яке пропонує гостям хороші вина. Не бурду і середньостатичний набір мережевого магазину на розлив, а відібрані і підібрані до страв позиції.
Адреса: вул. Староєврейська, 25/27
Класний формат міського кафе. Тут не треба нарікати на повільний сервіс, чекати особливої подачі. Сюди треба прийти за своїми (моїми) 5-6 штуками хінкалі з м’ясом і зеленню, з’їсти харчо, за все про все заплатити близько 70 грн і піти ситим та задоволеним.
Адреса: вул. Федорова, 14 та пр. Крива Липа, 1.
Сусід «Делікатеки». Кожен день спостерігаю за ними у себе на літньому майданчику або роблю фото на їх фоні. Крім того, що це місце з найфотогенічнішим фасадом, це ще й прекрасний зразок небанальної монопродуктової концепції. Лагідно називаю її – «равликова». Відповідно, все тут про равлики, подачу і приготування. Дуже хвилювався за них спочатку, не хотів, щоби вони якось змінилися з часом. Добре, що відповідають своїм задумам і до сьогодні.
Адреса: вул. Друкарська, 6а.
Сюди за піцою. Це мережевий заклад родом з Луцька. Свого часу я був у цьому місті за контрактом, і тому знаю їх добре. Вважаю, піца може бути й кращою, але у Львові поки не з’явилася.
Адреса: пл. Міцкевича, 1.
З тих пір, як вони, нарешті, перейшли на «живі» вокі, і почали готувати локшину, а не тримати бозна-що в мармитах, їм якось вдалося «закрити» моє постійне бажання з’їсти щось азіатське. Я дуже люблю і знаю цю кухню, а у місті пропозиції немає. Поки заходжу сюди. Сподіваюся, і мережа підтягне рівень, і Львів скоро порадує новими відкриттями з цією кулінарією.
Адреса: вул. Краківська, 4.
Джерело: Твоє місто
З 1-го червня у Львові стартує Lviv Yoga Challenge – 21 день безкоштовних занять з йоги, які щоранку будуть проходити у парку Івана Франка. Про це повідомляє Tvoemisto.tv.
До Міжнародного дня йоги команда фестивалю Lviv Yoga Day та тренери студії йоги Mantra House вирішили об’єднати львів’ян, щоб бадьоро почати літо і тотально оздоровитися. Замість ранкової кави пропонують взяти килимки та о 8:00 прийти на верхню галявину, що біля готелю Дністер, та разом навчитися виконувати вправи з хатха-йоги, робити дихальні практики та медитувати.
Мета цього проекту – зібрати однодумців під керівництвом досвідчених тренерів з йоги, щоб закріпити звичку жити здоровим життям, насичити організм киснем та в прямому сенсі відкрити друге дихання.
“Yoga Challenge (Йога Челендж) – це проект, де можна відчути ефект від слова постійність! Щодня, протягом трьох тижнів, кожен охочий матиме можливість прийти позайматися. Відчутний ефект є тільки тоді, коли ви щоранку практикуєте, і це гарантовано принесе приємні зміни у ваше життя. Постійність це не важко: ми постійно їмо, п’ємо воду. Зовсім не важко робити корисні і приємні дії – це природно”, – коментують організатори.
Перший день літа може стати ефективною сходинкою до відчутних власних змін та у роботі над собою, бо ми часто ставимо для себе умовні орієнтири, після яких починаємо нове життя, кидаємо палити, сідаємо на дієту чи щось інше. І для цього потрібна лише одна година на день.
Довідка. Lviv Yoga Day відбудеться 17 та 18 червня одразу на двох майданчиках: парку Івана Франка та на площі Ринок.
Більше інформації про Yoga Challenge : https://goo.gl/DSvjHI
Реєструйтесь тут: https://goo.gl/pr9nGJ
Як повідомили у Винниківській міській раді, з 1 червня громадяни з винниківською пропискою зможуть заходити на Винниківське озеро безкоштовно, передає «Винники Plus».
Від сплати звільнятимуть людей, які нададуть копію свого паспорта, що засвідчить їхню прописку у Винниках.
Також орендарі повідомляють про заборону вигулювання собак на території Винниківського озера.
Пропонуємо вам переглянути унікальне архівне відео Комсомольського озера (в наш час Винниківське озеро) 50-их років ХХ ст.
Львів’янка Анастасія Іванова майже роки фотографує під’їзди Львова.
Працювати фотографом Анастасія почала у Києві у щоденній газеті.
До рідного Львова вона повернулась уже маючи двох дітей, а “тинятися під’їздами стала, тікаючи від декретної рутини“. Авторка відвідала сотні під’їздів старого міста. Пропонуємо переглянути фотографії унікальних старовинних фресок, яких мало збереглось до наших часів.
Цьогоріч минає 60 років від час зведення однієї з найстаріших в Україні серед регіональних телерадіоорганізацій – Львівський телецентр.
1. Телецентр та трансляційну вежу на Високому Замку було збудовано у 1957 р. за проектом архітектора Ярослава Новаківського.
2. Будівля Львівської студії телебачення збудована на місці колишнього австрійського порохового складу, закладеного тут на поч. ХІХ с. (сучасна адреса вул. Кривоноса, 3)
3. Львівська телерадіоорганізація на першому етапі охоплювала своєю творчою увагою весь західний регіон України: Львівську, Івано-Франківську, Тернопільську, Волинську, Рівненську, Чернівецьку та Закарпатську області.
4. Трансляційна вежа телецентру має висоту 192 м., а висота над рівнем моря 580 метрів.
5. За час свого існування телевежа майже не змінювала свій вигляд, лише було додатково споруджено нижній оглядовий майданчик.
6. З львівської телевежі вперше розпочалась трансляція не тільки радіосигналів, але й телевізійних ефірів.
7. 26 грудня 1957 року було здійснено першу передачу Львівського телебачення.
8. Спочатку передавалися тільки програми Львівського телебачення, переважно українською мовою.
9. З 1962 року Львівське телебачення було підключене до київського та московського і з того часу на екранах з’явилися передачі, що почали відтісняти з ефірного часу продукцію Львівської телестудії.
10. До 1970-х телебачення було лише чорно-білим, і лише пізніше з’явився колір
11. Зоряний час Львівського телебачення припав на квітень-травень 1990 р., коли в прямому ефірі транслювались сесійні засідання Львівської обласної ради народних депутатів першого демократичного скликання.
12. На фасаді телестудії встановлено пам’ятну дошку Вячеславу Чорноволу, який у 1960-1963 рр. працював редактором передач для молоді на Львівській телевізійній студії.
13. У 2007 році львівська телевежа отримала яскраву ілюмінацію.
14. 16 листопада 2012 року відбулося відкриття у Львові музею телебачення.
15. У вересні 2014 року руфер Мустанг піднявся на Львівську телевежу.
Автор – Наталка СТУДНЯ для Старі Фотографії Львова
Львів можна споглядати за столиком улюбеної кнайпи, прогулюючись вулицями і задерши голову догори, а можна – насолоджуючись панорамами львівських дахівок та вулиць, що відкриваються з найвищих точок міста, на які можна вилізти, аби пороззиратися довкола. З приходом тепла такі місця набувають особливої популярності.
Отож, оглядові майданчики Львова:
Львівська Ратуша – оглядовий майданчик №1. Ратуша розташована у центральній частині міста, на головній площі – Ринок. Її висота 65 метрів і є вона найвищою в Україні. Аби піднятись на неї, потрібно здолати 408 сходинок серпантиновою доріжкою. Не доходячи на сам оглядовий майданчик, можна побачити невеличке дерев’яне віконечко – кажуть, що воно для закоханих. Адже саме там можна лише удвох помилуватись красою міста – більше зацікавлених голів туди просто не влізе. Сам оглядовий майданчик – традиційне місце загадування бажань, записування їх на паперових літачках та пускання у вирій міста – аби точно здійснилось.
Трохи банальне, проте це саме те місце, де хоча б раз у житті, а то й десятки разів, побував кожен львів’янин. Туристи сюди ходять натовпами. Бо як приїхати у місто Лева, та не вийти на Високий замок? Для більшості – це must see. Особливо популярний оглядовий майданчик Високого замку для молоді – чи не кожні гучні святкування, шкільні чи університетські випускні завершуються саме там. “Зустріти сонце на Високому замку” – вираз, знайомий багатьом поколінням львів’ян. Потрапити туди можна будь-коли, лиш би бажання подолати чимало сходинок і кілька кіл доріжок вгору.
Кому замало Високого замку, можна просунутися далі – до парку “Знесіння”, який більше відомий львів’янам як Кайзервальд. З одного з його пагорбів – Лисої гори – відкривається панорама міста з висоти 389 метрів над рівнем моря. Туристів сюди зазвичай не водять, це місце для своїх.
Оглядовий майданчик церкви став настільки популярним, що кожного дня туди ходять не лише туристи, а й львів’яни. Місто як на долоні та ще й з сакральної споруди – потрапити туди можна щодня, по вихідних та у суботу з 12:00 і до 17:30, а у неділю з 13:30 і до 17:30.
Оглядовий майданчик готелю “Rius” хоч і не надто відомий серед туристів, але, безумовно, має свою родзинку. Саме звідси по-новому видно Оперний театр та скульптури на ньому, а ще Латинську катедру та церкву святих Петра і Павла. І хоч все це проглядається на фоні старих львівських балконів, рясно завішених різнокольоровим шматтям, та додає це лише колориту та своєї місцевої атмосфери. Аби потрапити сюди, варто домовитись з працівниками готелю або ж замовити екскурсію дахами міста, що, до речі, користується популярністю серед гостей – відчути себе другом Карлсона хоче кожен.
Чи не всі львів’яни знають – з “Dnister Panorama Bar” готелю “Дністер” відкривається чудова панорама міста. Саме вона – одна з головних причин у виборі “попити кави” саме там. Кілька столиків, розташованих у ряд попри скляну перегородку – і відчуття “вище неба” гарантовано. А ще все це – над парком Івана Франка, тому лише свіже повітря і жодної задимленості. Потрапити туди можна у будні з 15:00 і до 23:00, у вихідні – з 12:00 і до 01:00.
Ще один заклад в центральній частині міста – п’ятизірковий готель “Леополіс”. І хоч на перший погляд можна подумати: а що такого нового можна побачити звідти? Але таки можна. З оглядового майданчика відкривається панорама на дзвіницю Успенської церкви, вежі храму Михаїла та на баню Домініканського собору. І хоч ці споруди видно і з інших високих точок міста, проте кожна з них дарує свій, власний погляд. Працює тераса з 18:00 і до 23:00 – найромантичніший час доби до Ваших послуг.
Ресторан вдень, клуб – вночі – так позиціонує себе “PartyFon” – заклад, розташований на останньому поверсі торгового центру “Роксолана”. Та не це його основна родзинка. Велика тераса, на якій влаштовують гучні святкування та гуляння, – місце, звідки Львів відкривається як на долоні. Не лише посвяткувати чи випити запашної кави, а й просто насолодитись виглядом міста Лева – сюди варто завітати кожному.
Готель “Панорама” з однойменною назвою ресторану повністю відповідає їй – можливість насолодитись панорамою міста та порозглядати споруди на Оперному театрі за горнятком смачної кави чи бізнес-ланчом. Працює заклад щодня з 7-ої ранку і до 1-ої ночі, тож ранковий чи нічний Львів з висоти – обирати Вам.
Ресторан “Terrazza” готелю “Сент Федер” – можливість надихнутись дахами старих львівських будинків, гостроверхих споруд та їжею. Розташований готель неподалік Високого замку. Кому не хочеться рухатися під гірку на Високий Замок, може пороззиратися за чашкою кави тут.
Джерело: kava.lviv.ua
Редакція Tochka.net підготувала добірку закладів Львова, орієнтованих не на fun, а саме на смачну їжу. Робимо акцент на закладах Львова, які дійсно можуть похвалитися якістю обслуговування, прекрасним інтер’єром і, що найголовніше, − зможуть подарувати тобі справжнє гастрономічне задоволення.
Львів славиться як місто, що знається на хороших атмосферних закладах з оригінальним концептом і чудовим обслуговуванням. Навіть якщо ти регулярно відвідуєш це місто, воно все одно щоразу дивуватиме тебе чимось незвіданим і оригінальним, адже нові ресторани та кав’ярні тут з’являються дуже часто. Всім відомі і всіма улюблені концептуальні заклади Львова. Всі ми знаємо пароль, який потрібно сказати, заходячи в “Криївку”, знаємо, як торгуватися з офіціантами в ресторації “Жидівська кнайпа” і в якому кафе нас можуть відшмагати батогом і прикувати наручниками.
За рекомендаціями ми звернулися до Янчишина Іоанна. Адже хто, як не він? Іоанн − львів’янин, кулінарний консультант, засновник і керівник асоціації кулінарів Західної Шеф Групи, ініціатор створення і член правління Українського кулінарного союзу, ініціатор створення проекту 13CHEFS, редактор кулінарних книг. Він розповів нам про те, куди краще піти у Львові, щоб не просто повечеряти, а повечеряти і повернутися.
Гастрономія в Україні знаходиться в зародковому стані. Лише в останні роки в нас почали з’являтися правдиві ресторани, ресторатори та шеф-кухарі. Для мене ресторан починається з кухні, і я ніколи не їм там, де не знайомий з шефом. Якщо в ресторані змінити шеф, там зміниться і душа, меню, якість, стиль, зміниться майже все, крім дизайну і власника ресторану. Іноді ми приходимо в ресторан, до якого звикли, який полюбили, але розчаровуємося, скоріш за все, тому, що ресторан втратив свого шефа, свою душу, перетворився на ще один музей гастрономічних спогадів. На моє переконання, не існує двох однакових шефів, двох подібних ресторанів. Власне, тому в цій десятці ресторанів ви неодмінно познайомитеся з шеф-кухарями, бо саме ці люди готують для нас найкращі, найсмачніші страви та тішать своїми кулінарними шедеврами
Іоанн Янчишин.
Адреса: вулиця Братів Рогатинців, 4
Кухня: слов’янська
Шеф-кухар: Ярослав Гуменюк
Особливість: кухня працює “з-під ножа”: меню залежить від пори року. Ти не зможеш замовити пиріг із сома, якщо ти потрапила до ресторану не в сезон сома
Новий ресторан на гастромапі Львова. Слов’янська кухня. Саме таку непросту тему обрав молодий талановитий шеф Ярослав Гуменюк. Авторська кухня шефа поєднала класичні продукти з сучасною подачею.
Меню побудоване за принципом Slow Food. Ярослав − один із небагатьох, хто працює з локальними продуктами. Скуштувати тут можна будь-що: меню сміливе, але смак страв змусить повертатися сюди знову і знову. Не дивуйся, якщо не знайшла в меню пирога з сома − ти потрапила не в сезон сома. Кухня працює “з-під ножа”: меню залежить від пори року, і це тішить, таких закладів небагато. За обід тут ти заплатиш 150-180 грн. Незабутня вечеря на двох з фірмовими наливками та авторськими десертами коштуватиме 500-600 грн. Ярослав рекомендує спробувати каре баранини з пшоном і пророслими бобовими та копчені ребра з соусом барбекю, що коптилися 8 годин на традиційній печі. Потрібно відзначити пиріг з сома, хоча ця сезонна страва не завжди є в меню.
Адреса: Ставропігійська вулиця, 3
Кухня: українська, європейська
Шеф-кухар: Петро Сподарик
Особливість: в меню ти знайдеш нотки французької класики, гостроту смаку і вишуканий стиль старої Європи
Це ресторан з історією, він пам’ятає ще “совєти”, але тепер, після ретельної реконструкції, він змінився на краще. “Старий рояль” − це не просто милозвучна назва. Це душа закладу: інструмент щовечора перетворює звичайну трапезу на вишукану вечерю, піаніст разом із шефом кухні зроблять вечір незабутнім. Шеф Петро Сподарик тримає високу планку, в меню ти знайдеш нотки французької класики, гостроту смаку та вишуканий стиль старої Європи. Петро Сподарик спромігся досягнути балансу між складним і смачним. Продукти, які незаслужено оминають інші шефи, є улюбленими в Петра, і, що головне, − він має хист підкреслити їхні унікальні смакові властивості. Перебуваючи в “Старому роялі”, неодмінно зверни увагу на фірмові страви та страви від шефа.
Власна винотека, м’ясний та кондитерський цехи, хліб з власної печі… ресторан здивує власними сезонними заготовками та різноманіттям локальних продуктів. Меню тішить цінами, рідко яка страва оцінюється тризначними цифрами, тому тут можна провести гарний вечір, не надто переймаючись глибиною гаманця. Шеф рекомендує скуштувати філе гольця, томлене з томатами та базиліком, телячі щоки, томлені у червоному вині на подушці з цвітної капусти, вареники з м’ясом індика зі свіжою зеленню кінзи та лимонною сметаною. Смак цих страв буде повертати тебе до “Старого роялю” − і це не лише кухня, це загальна атмосфера гостинності.
Адреса: вулиця Шевська, 8
Кухня: нова галицька
Шеф-кухар: Олександр Чернишенко
Особливість: тут харчуються львів’яни. А в меню ресторану ти знайдеш традиційні львівські страви, рецепти котрих збирали по старих львівських родинах
Ця ресторація створена в кращих традиціях Kumpel’ Group. Кухня − це творіння рук відомого досвідченого львівського шефа Олександра Чернишенка. Тут тобі запропонують страви нової галицької кухні.
В меню ресторації ти знайдеш традиційні львівські страви, рецепти яких збирали по старих львівських родинах та готували у Львові споконвіку. Над відтворенням деяких рецептів працювали по декілька місяців, зокрема “Надіваний короп” − це сімейний рецепт однієї доволі знаної львівської родини. В “Бачевських” є стиль, відчувається порода, все на висоті, тут важко знайти вільний столик і хочеться повертатися.
Шукаєш автентичної галицької кухні, те, що можна скуштувати лише у Львові, − тобі неодмінно потрібно завітати в “Бачевських”, тут їдять львів’яни. Пам’ятай, столик тут потрібно замовляти заздалегідь.
Адреса: вулиця Василя Стуса, 4
Кухня: українська, європейська
Особливість: кухня використовує фермерське українське м’ясо, яке витримують за класичною технологією
М’ясний ресторан зі старими добрими традиціями, дружньою атмосферою… Це місце, в якому легко зустріти друзів. В “Динамо Блюз” можна провести ділову зустріч, романтичну вечерю.
Бізнес ланчі тут взагалі окрема тема, вони знамениті на все місто і не тільки. В меню Стейк&Гриль класичні та альтернативні розруби, кухня використовує фермерське українське м’ясо, яке витримують за класичною технологією. Вечорами з середи по суботу досвідчений сомельє запропонує вишукану винну карту. Бізнес-ланч коштує 70 грн (кожен 8-й − безкоштовний), вечеря на двох під келих вина − 500 грн, причому за пляшку італійського ігристого Ламбруско ти заплатиш 230 грн, але можеш замовити П’ємонт Pelissero, Барбареско Нубіола 2009 DOCG за 1275 грн. Людмила Годарева порадила скуштувати торнедос з ароматним вершковим маслом. Якщо не хочеш запам’ятовувати ці складні замудрі назви − не біда: досвідчені офіціанти допоможуть зробити вибір, і, повір, ти залишишся задоволеною. Якщо ти полюбляєш м’ясо, тобі однозначно сюди.
Адреса: Староєврейська вулиця, 9
Кухня: інтернаціональна
Шеф-кухар: Андрій Слонопас
Особливість: найбільша у Східній Європі і друга за величиною в Європі броварня
Неординарний пивний ресторан, в якому ти знайдеш дерев’яні лави та шкіряні дивани, але не це головне. Головне − кухня, а вона тут пивна. В підвалах розташувалася найбільша в Східній Європі і друга за величиною в Європі броварня, поціновувачі пива зможуть вибирати улюблений напій з 5-ти сортів (два темних, два світлих пива та індійський ель). На кухнях, а їх тут 3, править балом Андрій Слонопас − досвідчений шеф. В меню ти знайдеш безліч пивних закусок, гриль-меню.
Хороша десертна карта: це робота цілого цеху, що розташований по сусідству з пивними чанами в старих львівськіх підвалах броварні. Середній чек: за гальбу пива та закуску − 200 грн, десерт під каву − 80 грн, унікальна піца Візувіо − 112 грн. Можна поласувати свіжої риби: форель чи осетра на твій вибір прямо з акваріума приготують у традиційний спосіб, і це задоволення обійдеться від 250 до 700 грн за цілого осетра.
Заклад розташований в самому центрі Львова, але до нього не так просто потрапити. Замовляй столик завчасно, не полінуйся знайти телефон. Не скупися на чай офіціанту, тоді ти станеш улюбленим та шанованим гостем і другом.
Адреса: вулиця Грабовського, 11
Кухня: українська, європейська
Шеф-кухар: Євгеній Сушко
Особливість: кухня провадить кулінарну моду Львова. Часто страви, що подають в “Гарматі”, через декілька місяців ти зустрінеш в інших рестораціях Львова
Це місце, куди запрошують, щоб здивувати. Тут не зустріти випадкових людей. Класичний европейський ресторан з вишуканою кухнею та високими стандартами сервісу. Так про себе кажуть в “Гарматі”:
Талант шеф-кухаря, ідеальний сервіс та прекрасна панорама Львова − це те, що чекає відвідувачів у ресторані “Гармата”. Милуйтеся містом Лева під вишукану страву з келихом вина і музичним супроводом рояля.
Кухнею керує відомий шеф Євгеній Сушко, його кухня провадить кулінарну моду Львова. Часто те, що подають в “Гарматі”, за декілька місяців ви зустрінете в інших ресторанах Львова. Шеф працює з найкращими продуктами, українськими та імпортними. Євгеній постійно в пошуку українських виробників, фермерів високоякісних українських продуктів. Він першим у Львові знайомить гурманів з інноваційними технологіями кулінарного мистецтва, причому робить це зважено, без пафосу, враховуючи наші з вами консервативні кулінарні вподобання.
Дегустаційне меню від шефа заслуговує, щоб про нього згадали окремо. Унікальна для Львова пропозиція − дегустація п’яти вишуканих страв, разом з вином від сомельє, може здивувати рецептори. В меню ресторану європейські стандарти гармонійно переплітаються з українськими смаками та традиціями. З травня по жовтень “Гармата” пропонує гриль-меню: ніжні реберця просто тануть у роті, а приемна лаунж-атмосфера власної тераси відволікає від міської метушні. Дегустаційне меню обійдеться в 450 грн, обід на терасі − 300-350 грн, а повноцінна романтична вечеря на двох з вином − 1000 грн. І все це у супроводі білого роялю, на фоні мальовничої панорами вечірнього Львова.
Ресторація розташована в збудованій у 1853 році австрійською владою фортеці, нині це “Citadel Inn” Hotel & Resort.
Адреса: проспект Свободи, 45
Кухня: європейська
Шеф-кухар: Гінтс Осіс
Особливість: тут відчувається рука і характер шефа, баланс та скрупульозність, професіоналізм в усьому
Ресторан “Панорама” розташований на 7 поверсі однойменного готелю і тішить око видами на центр міста. Практично від самого відкриття “Панорама” привчала нас до Josper-меню, тут завжди можна було скуштувати шмат хорошого стейка. Гінтс Осіс − новий досвідчений шеф з Латвії, зумів доволі швидко адаптуватися у Львові, його любов до класичних європейських продуктів добре прослідковується в меню Панорами, і це чудово, адже відчувається європейська школа та скандинавська холоднокровність, що гармонійно поєднується з повільним і розміреним ритмом аристократичного Львова.
Меню ресторану європейське, тут відчувається рука і характер шефа, баланс і скрупульозність, професіоналізм в усьому. В затишній атмосфері легко забути про час, призначати побачення варто саме тут: романтичну атмосферу створять прекрасні види старого Львова, а ненав’язливий сервіс зробить всю решту для того, щоб гості насолоджувались чудовою компанією.
Адреса: Кільцева дорога
Кухня: українська
Шеф-кухар: Андрій Климович
Особливість: шеф порадує шлунок як добре відомими класичними стравами української кухні, так і регулярно оновлюваними сезонними пропозиціями
Ресторан “Рафаель” зустрінеться вам дорогою М06, якщо ви подорожуєте на авто і вирішили не витрачати час на центр Львова. Оминаючи місто кільцевою дорогою, зупиніться в готелі “Рафаель”. Це саме те місце, де ви сповна відчуєте кулінарну атмосферу міста Лева, зможете відновити власні сили та сили вашого електрокару, скуштувати запашної кави зі справжнім львівським сирником.
Шеф Андрій Климович, відомий спеціаліст кухні, потішить шлунок як добре відомими класичними стравами української кухні, так і регулярно оновлюваними сезонними пропозиціями.
Обід для самотнього мандрівника коштуватиме 150-200 грн, вечеря на двох − 450-500 грн, м’ясна таця − 1,5 кг смаженого м’яса з гарніром − 800 грн. Шеф рекомендує скуштувати журек з яйком і ковбаскою або сирний крем-суп з креветками, а якщо поспішаєте − візьміть бургер, він дійсно смачний і ситний.
Адреса: вулиця Щирецька, 36
Кухня: італійська, європейська
Шеф-кухар: Ігор Хлипняч
Особливість: знаходиться неподалік від аеропорту “Львів”, що дуже зручно. Якщо, наприклад, твій рейс затримують, тут можна чудово провести час і смачно поїсти
Ресторан “Buon Gusto” знаходиться неподалік аеропорту “Львів”. Якщо вже вибратися з історичної частини міста, але забути пообідати, або якщо рейс затримують, це місце неодмінно стане у пригоді, та не лише через зручне розташування. “Buon Gusto” − італійський ресторан: сучасний дизайн і відкрита кухня. В меню паста фреска, піци та класичні італійські закуски, Sous Vide гриль BBQ. Якщо не встигли взяти гостинців додому, “Buon Gusto” − це також кондитерка: класичні французькі та італійські десерти, шоколадні трюфелі, макаронси, печиво. “Buon Gusto” − це ресторан: тут смачно, не так гамірно, як у центрі, обід в “Buon Gusto” обійдеться у 150-200 грн, вечеря на двох − 400-450 грн.
Адреса: проспект Шевченка, 27
Кухня: європейська
Шеф-кухар: Богдан Білоніжко
Особливість: для поціновувачів м’яса є ціла сторінка “Гарячий камінь” − обережно, м’ясо винесуть на розпеченому вулканічному камені
Ресторан “Шкотська” − це монументальна будівля з рисами англійської архітектури, що надає впевненості та занурює в атмосферу старої Європи. В середині зустріне приємний затишним інтер’єр та класична кухня. В меню популярні італійські та французькі салати, а також класичний віденський шніцель та гуляш зі шпецлем. Для поціновувачів м’яса є ціла сторінка “Гарячий камінь” − обережно, м’ясо винесуть на розпеченому вулканічному камені. Ціни в “Шкотській” відповідні: обід − 250-300 грн, а вечеря на двох − 700-800 грн.
