Втрачаючи власну армію, Володимир Путін не полишає надії втягнути у війну з Україною ще й Білорусь. Про високу загрозу з боку ще одного сусіда говорять і в Генштабі ЗСУ, і в МВС. Проте українські сили оборони готові дати відсіч. Як Волинь приготувалася зустріти ворога, про це ідеться в матеріалі УНІАН.
Воювати не хочуть, але війська стягують. Громадяни Білорусі, зокрема білоруські військовослужбовці, не надто охочі брати участь у війні проти України, яку розпочали росіяни.
“Білоруське керівництво постійно вимірює їх морально-психологічний стан, готовність брати участь. За їх же власними даними, понад 60% військовослужбовців ставляться до можливої операції проти України вкрай негативно”, – сказав на брифінгу радник керівника Офісу президента України Олексій Арестович.
На його думку, якщо їх навіть змусять брати участь у війні проти України, то вони не будуть “демонструвати тут зразки військової доблесті”: або вони залишаться нейтральними, або дуже погано будуть воювати, або взагалі перейдуть на наш бік.
Зрештою, про те, що білоруси воювати не хочуть, говорить і те, що їхні залізничники розібрали колію, позбавивши тим самим Україну та Білорусь залізничного сполучення, аби ворог не зміг “перекидати” до нас свою військову техніку.
Проте, схоже, у Кремля інші плани на білорусів. Ще 11 березня командування Повітряних сил ЗСУ повідомило про провокацію РФ задля втягнення Білорусі у війну – російські окупанти своїми літаками обстріляли білоруське прикордонне село, аби потім звинуватити у цьому Україну. Вже наступного дня у Білорусі заявили, що відправлять до кордону з Україною п’ять батальйонно-тактичних груп, та водночас заперечували, що це є частиною підготовки до вступу у війну на боці РФ.
Так, начальник Генерального штабу Збройних сил Білорусі Віктор Гулевич назвав це перекидання військ “ротацією з метою недопущення проникнення на територію РБ з боку України різних націоналістичних збройних формувань, нелегальної доставки зброї, боєприпасів і вибухових речовин”.
21 березня з’явилась інформація про відведення від кордону десантників 38-ї Брестської окремої гвардійської десантно-штурмової бригади. Мовляв, вони виконали своє завдання щодо посилення оборони держкордону.
“Хто прийде на нашу землю, в ній і залишиться”. У Волинській області Любешівська, Камінь-Каширська (обидві – Камінь-Каширського району) та Ратнівська і Шацька (Ковельський район) територіальні громади межують з Білоруссю. Віднедавна тут працює все – від ринків до аптек. Але в’їзди та виїзди до району – під охороною поліцейських, військових, прикордонників. Усі вони, за даними поліції Волинської області, злагоджено між собою взаємодіють та комунікують, забезпечують належний правопорядок.
Тимчасово виконуючий обов’язки керівника Камінь-Каширського районного відділу поліції полковник Михайло Євтушик нещодавно побував у Любешівській ОТГ.
“Громадяни у нас свідомі, демонструють це, відколи до нас вторглася Росія. Усі, як один, виступили на захист рідного району, стали пліч-о-пліч з поліцією. Хтось готує їжу, інші наплели маскувальних сіток, багато заступають на спільні патрулювання. Загалом, ситуація в районі контрольована, бомбосховища облаштовані, оповіщення працює, паніки немає. У перші дні було морально важко та й страшно, нині ж ситуація стабілізувалась. Іноді телефонують з Луцька: “Що у вас там робиться?”. А у нас – все спокійно, усі на варті 24/7″, – розповідає Євтушик.
На кордоні з Білоруссю волиняни ще на початку року почали укріплювати українські рубежі. Тоді йшлося про ймовірні провокації з використанням біженців з Близького Сходу. Останні, прибуваючи в Білорусь, вже штурмували кордони з Польщею та Литвою…
Проте, як показала ситуація в інших прикордонних регіонах на півночі, ворога укріплення не зупиняють. Ба більше, не виключено, що Росія зацікавлена ще активніше захоплювати українські населені пункти (у будь-якому регіоні), щоб використовувати їх населення у якості заручників.
“Залишилось чекати недовго. Лукашенко робить усе, щоб не втручатися у цю війну. Проте ймовірність, що він у неї вступить, досить велика, – заявив у телеефірі об’єднаних новин радник міністра внутрішніх справ Вадим Денисенко. – Путін продовжує тиснути на Лукашенка, змушуючи його піти на ризикований крок”.
Про те, що Волинь чекає наразі будь-якого загарбника, говорить і міністр внутрішніх справ Денис Монастирський. Але запевняє, що ворог отримає гідну відсіч: “Будь-який ворог, який ступить на українську землю у напрямку Волині або Рівного, в ній і залишиться. Наша розвідка оцінює цю можливість (наступ за участі Білорусі, – УНІАН) як імовірну. Волинь чекає… Традиції оборони Волині йдуть своїм корінням у глибоку давнину. І воїни УПА, і їхні нащадки отримали зброю, також ЗСУ, територіальна оборона, добровольці, волонтери, цивільні особи – всі готові зустрічати ворога”.
У Держприкордонслужбі України теж зазначають, що ризик нападу на Волинську та Рівненську області з боку Білорусі залишається високим, проте готові його відбивати.
“Дійсно, зараз Білорусь під впливом Росії використовується насамперед для вильоту літаків, здійснення обстрілів, колони заходять у напрямку Чернігова. На інших напрямках – Рівненщина, Волинь – сили безпеки України, у тому числі прикордонники й інші, розуміють високий ризик того, що можуть бути використані й інші шляхи для входу і наступу на Україну. У них можуть бути задіяні військовослужбовці Республіки Білорусь. Ми їх чекаємо з нетерпінням, будемо бити їх так само, як рашистів – по всій території, де вони зараз є”, – розповів на брифінгу у Львові речник Держприкордонслужби Андрій Демченко.
Проте, за його словами, українці все ж сподіваються, що народ Білорусі розуміє “складну ситуацію, під яку їх зараз підвів так званий їхній президент”.
“Маємо надію, що вони не допустять наступу їхніх сил на Україну на цих напрямках”, – зазначив Демченко.
Природа проти ворога. Батальйон оперативного реагування “Луцьк” – добровольче формування територіальної громади міста, яке входить до складу Сил територіальної оборони Збройних сил України у Волинській області. Він створений 28 лютого на базі громадського формування “Варта Порядку”, абсолютна більшість членів якого ще з 2014 року брали участь у війні на сході України. Його командир Олександр Тиводар говорить, що кількість добровольців батальйону “Луцьк” вже перетнула позначку у вісім тисяч осіб. Тож запевняє, що вони зможуть дати ворогу по зубах. До того ж, за його словами, білоруси деморалізовані та не хочуть воювати, пишуть рапорти на звільнення.
“Тут на білорусів чекає багато “сюрпризів” від ЗСУ, тероборони та добровольців. Ми готові в повному обсязі, настрої у нас патріотичні, є групи різного спрямування, різних політичних поглядів, але зараз ми це все відкинули, всі об’єдналися у спільні меті – захистити Україну”, – каже Тиводар.
За його словами, зараз на українсько-білоруському кордоні спокійно, жодних загострень немає, рухів на “тій стороні” – теж.
“А бійців у нас достатньо, щоб зупинити ворога”, – запевняє військовий.
За спостереженнями українців, крім того, що усі напрямки ймовірного наступу контролюють військові ЗСУ, тероборона й місцеві громади, ворогу протистоїть навіть природа – поблизу білоруського кордону на Волині розлилися дві річки – Стохід та Прип’ять. А оскільки в регіоні й без того багато боліт, то пройти окупантам буде геть не просто.
Авторка: Mирoслaвa Бзiкaдзe / УНІАН
