Категорія: Війна

Контррозвідка СБУ затримала агента російських спецслужб, який зміг зробити в Україні успішну кар’єру. Він працював в Адміністрації колишнього президента та інших держструктурах, пише 24 Канал.

За інформацією Служби безпеки, він вже зізнався, що з 2014 року працював на розвідку Росії. Його завербували після того, як він утік з Донеччини до Білгорода.

У російських спецслужбах йому дали псевдонім “Регін” і поставили завдання – здобути секретну інформацію державного рівня. Кремлівські найманці допомагали йому робити кар’єру в українській владі. Зокрема, агент працював у суді, згодом в одному з департаментів Адміністрації Президента Порошенка, а після того – служив у війську,

Він також збирав компромати про різних посадовців. А з початком широкомасштабного вторгнення в Україну – інформацію про силовиків, зброю та військову техніку, – зазначили в СБУ.

Під час проведення спецоперації співробітники Харківського управління СБУ перехопили канал зв’язку агента, встановили його місцеперебування та заарештували на Донеччині. Зраднику загрожує довічне позбавлення волі.

В десяти областях України у найближчі три місяці збудують нові домівки для вимушених переселенців. Це будуть одно/двокімнатні квартири.

Про це заступник керівника Офісу президента Кирило Тимошенко розповів в інтерв’ю Forbes.

“Ми побудуємо для них не якісь модульні тимчасові споруди, а нормальні домівки в 10 регіонах. Люди не повинні жити в спортзалах або школах. Ми вибрали проєкти, які можна втілити за три місяці. Це будуть саме квартири – в більшості двокімнатні, але й однокімнатні і трикімнатні. Після того, як ми відновимо домівки переселенців в містах, де вони жили до війни, – вони переїдуть, а ці квартири будуть віддані військовим і всім іншим, хто стояв у чергах”, – розповів Тимошенко.

За його словами, потрібно побудувати декілька десятків тисяч квартир. Також він додав, що в Україні є багато невведених в експлуатацію майже готових житлових будинків. У найближчий місяць держава почне їх викупати і надавати переселенцям. 

“Першочергово їх отримають ті, хто не може знайти собі домівку чи проживає в спортивних залах, школах. Очільники областей складають списки тих, кого потрібно переселяти найперше”, – сказав Тимошенко.

Президент України Володимир Зеленський поки не готовий говорити, що Україна здобула остаточну перемогу за Київ. Він впевнений лише у тому, що українські захисники не віддали столицю.

Про це Володимир Зеленський розповів в інтерв’ю для програми 60 Minutes американського телеканалу CBS, пише ТСН.

Президент зазначив, що про остаточну перемогу за Київ можна буде говорити, коли звільнять усі території України від загарбників. Також він припустив, що “це не остання” битва за столицю.

“Я думаю, це не остаточна перемога. Я не впевнений, що вона остання. Я впевнений, що не можна говорити, що ми виграли битву за Київ, потім щось програти, я так не можу оцінювати. Я зможу про це сказати, тільки коли ми переможемо в цій війні і звільнимо наші території. Бо Буча – це частина великого Києва. Якщо в Бучі, Гостомелі та Ірпені були знищені люди, чи виграли ми цю битву? Я не впевнений. Ми втримали і не віддали своє, це я можу підтвердити. А чи перемогли ми, я про це не готовий говорити”, – зазначив Зеленський.

У цьому ж інтерв’ю Зеленський підкреслив, що Україна має достатню кількість доказів щодо військових злочинів російських окупантів.

Головнокомандувач Збройних сил Валерій Залужний запевнив, що влада для оборони Маріуполя робить все можливе й неможливе.

Про це Валерій Залужний написав на сторінці у Facebook

“Триває оборона Маріуполя.

Зв’язок із підрозділами сил оборони, які героїчно утримують місто, стійкий та підтримується.

Наголошую, що проведення оборонних операцій не є темою для публічних обговорень.

Ми робимо можливе й неможливе для Перемоги і збереження життя особового складу та мирних мешканців на всіх напрямках”.

Служба безпеки України у Чернівецькій області затримала тіктокера, який поширював у мережі відео важливого об‘єкта. Таким чином 18-річний хлопець хотів привернути увагу до власного контенту та стати популярним

Про це повідомили у відомстві, передає “Еспресо.Захід“.

“Молодик проник на територію стратегічно важливого об’єкта в надії, що залишиться непоміченим. Навіть момент, на його думку, обрав вдало – під час повітряної тривоги, коли люди перебували в укритті. Тож скориставшись ситуацією, зловмисник почав фотографувати і знімати відео території та майнового комплексу на телефон. “Ексклюзивний” матеріал горе-блогер одразу розміщував у соціальній мережі “Тікток”, – розповіли в СБУ.

Однак хлопець не подумав, що поширення такої інформації могло призвести до непередбачуваних наслідків, зокрема, ракетного удару, активізації диверсійно-розвідувальних спрямувань та інших актів агресії РФ.

Натомість свої дії він пояснює тим, що хотів привернути увагу до власного контенту та стати популярним завдяки неординарним сюжетам.

“І таки привернув, але не користувачів соцмережі, а співробітників СБУ, які розпочали кримінальне провадження за ст. 114-2 Кримінального кодексу України. Санкція статті, до речі, передбачає позбавлення волі на строк від 3 до 12 років”, – додали у відомстві.

Не можу мовчати.

Зa ocтaннi тижнi я вивчилa рoзмoвнy рociйcькy, пишe Teтянa Koвaлeнкo y cвoїй кoлoнцi нa Грoмaдcькoмy.

«Вам українською чи російською перекладати?» Щодня я ставлю класичне питання на своїй роботі «перекладача» в реєстраційному центрі українців у Бельгії. Українською запитую. І більшість просить російською.

Російською тут пишуться всі оголошення. Російською говорить найбільша кількість перекладачів. Але відчуття, що я серед своїх, відсутнє не через мову.

Деяким чоловікам із західних областей я ледь перекладала. Вони говорять лише румунською чи угорською із залишками російської.

Сьогодні за моїм столом реєстрації найбільше людей було з Чернівецької області. А також із Черкаської. Я навіть не пікаю, що я теж родом звідти і саме в Черкаську область утекли мої батьки з Ірпеня. Цього тижня садять там городи бабусям.

Учора два 30-річні парубки з Палестини переконували мене, що в Одесі страшна війна, тому вони тут без жодних документів і паспортів — шукають допомоги.

Я мовчу, що в Одесі у мене тітка, дядько і двоюрідний брат. І всі вони зранку пішли на роботу, а вночі виготовляють протитанкові їжаки. Мовчу, бо я перекладачка. І вони навряд чи знають, що я українка. З ірпінською пропискою.

Заробітчани — мабуть, добра третина тих, хто реєструється. Хто вже давно працював десь у Бельгії, Польщі, Румунії, а нині намагається зробити тимчасові документи на рік. Той, хто перетнув кордон після листопада 2021-го, має штамп та український паспорт і загалом має право.

Це добре, що люди нарешті легалізуються. Хоча б на найближчий рік. Але більшість цих чоловіків із таким перегаром, що навіть у масці поряд важко.

Допомога усім під одну щітку. Це гуманно з одного боку. І несправедливо — з іншого. Пів дня я перекладаю також у центрі надання притулків. Місця для українців там немає. Організація допомагає з розселенням у місцевих сім’ях.

Але українців там тихо недолюблюють. Сирійці, азербайджанці та й решта післявоєнних жертв, які колись втекли зі своєї країни в Бельгію, але досі не отримали тут документів. Такі ж мами з дітками вже кілька років живуть у притулках і чекають. У них інша стаття про біженців. Без повернення додому. Українцям дають тимчасовий захист. Із тим, що кожен має повернутись у будь-який час, щойно стихне війна. Але дають документи вже за кілька тижнів.

Виходить, що для бюрократичної машини українська мама краща за сирійську, яка так само розбомблена росіянами? Краща, бо європейка? Ну, так вони запитують. Без злості. Але з відчуттям несправедливості. Для українців несправедливо, що регіон України ролі не грає.

Тому я перекладаю вже енний раз на сьогодні для родин із Чернівців. Для гігантських сімей ромів, молдаван, у яких теж українські паспорти і вчасно поставлений на кордоні штамп. І падаю від утоми.

Є наївні сім’ї, які щиро просять у Бельгії хату біля моря, бажано без господарів, і питають, як потім анулювати цю реєстрацію, якщо вони подорожуватимуть далі. Бо у планах ще «двіж-паріж». І я перекладаю. Максимально не видаючи їм своєю ламаною російською, що теж українка.

Поліцейські шоковані. Після реєстрації вони приходять перевірити, як живеться знедоленим українцям удома в бельгійців. І дедалі більше випадків, коли мусять забирати українські сім’ї з собою. Вже є бельгійці, які спочатку добродушно прийняли українських гостей удома, а вже за тиждень їх сміливо виганяють.

Учора ввечері мене буквально атакувала жінка зі Львова, бо їх із другом вигнали вже з другої оселі. «Зробіть щось для нас! Покличте шефа!»

Я мовчу, що моя троюрідна сестра з Києва найближчим часом, найпевніше, народжуватиме у Львові. І близькі друзі там нині теж з дітьми. І що ті сім’ї бельгійців справді хочуть допомогти. Але, мабуть, не відчувають, що допомагають, коли гості — такі вимагачі.

А тепер про головне! Буває, я таки почуваюся тут серед своїх. До дрижаків у серці.

Дві сестрички з Бучі. Самі. Присісти на стільці не можуть. Стрес не дає сидіти.

Мама з маленькою дитинкою з Дніпра. Попросила говорити з нею українською. Проте ледь добирає слова, аби щось запитати.

«Кажіть російською, якщо Вам зручніше».

«Мені соромно говорити тією мовою», — відповідає.

Родина людей із ДЦП з Харківщини. Волонтери привезли. Їм тут навіть викликали таксі до спецпритулку. Бо як вони самі доїдуть?

А є оці дуже рідні очі, які просто дякують. Їх, слава Богу, ще багато. Нічого не просять. Багато запитують, ще більше дякують. Задля них я на ногах з ранку до ночі із залишками голосу наприкінці дня. І це задля них усе тут працює. І всі ці люди віддають свій час, житло, гроші та харчі.

Люди, будьте людьми. І пам’ятайте, що найбільша цінність — це ті, хто в Україні. Хто не виїхав і кожен по-своєму тримає цей дуже важливий фронт.