Категорія: Війна

У середу, 20 квітня, виповнюється 400 років від дня смерті гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. У цей день в Софії Київській Православна церква України прославила гетьмана у лику святих і посвятила копію його меча, що донедавна зберігався на фрегаті його імені, пише zaxid.net.

Церемонію провів Предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній. Гетьмана Петра Сагайдачного проголосили покровителем українського війська. Також освятили ікону з ликом гетьмана, яку іконописець Олесь Клименко написав на кришці від ящика з набоїв, його знайшли у звільнених містечках Київщини.

Оригінальний меч, що належав гетьману, зберігається у Кракові на Вавелі. Його в 1621 році подарував Сагайдачному королевич Речі Посполитої Владислав IV Ваза за перемогу над турками під Хотином. До 400-ліття від дня смерті гетьмана до України мали привезти оригінал меча, однак через воєнні дії цю ініціативу довелося відкласти.

Репліка меча зберігалася на фрегаті «Гетьман Сагайдачний». Після його затоплення меч вдалося перевезти до Софії Київської.

«До недавно репліка меча гетьмана зберігалася на флагмані ВМС – фрегаті «Гетьман Сагайдачний». На жаль, 4 березня, Військово-морські сили Збройних сил України вимушено затопили корабель у порту Миколаєва, аби він не дістався ворогу. Проте меч вдалося врятувати і згодом його розмістили в Софійському соборі у Києві. Репліку меча допомогли віднайти віце-адмірал ВМС ЗСУ Сергій Гайдук та капітан І рангу, заступник командувача ВМС ЗСУ Андрій Урсол», – розповів міністр культури Олександр Ткаченко.

Постать гетьмана Сагайдачного має важливе значення для історії України. Особливий символізм проявляється в час війни з Росією. У 1618 році Петро Сагайдачний на чолі війська Запорозького взяв в облогу Москву.

«Біля стін Кремля гетьман Сагайдачний зійшовся у героїчному двобої з московським воєводою Василем Бутурліним та ударом буздугана (різновид булави з шипами) збив його з коня. Виснажений осадою московський цар погодився на важкий мирний договір. Відповідно до Деулінського перемир’я до складу Речі Посполитої повернулися українські землі Чернігово-Сіверщини, за які Військо Запорозьке проливало кров від самого початку війни. До України гетьман Петро Сагайдачний повертався справжнім тріумфатором», – розповіли у Національному заповіднику «Софія Київська».

Нагадаємо, 25 травня 2011 року гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного канонізував архієрейський собор Української автокефальної православної церкви у чині «благовірний гетьман». УАПЦ у 2018 році увійшла до складу Православної церкви України. ПЦУ визнала цю канонізацію й у 2020 році визначила 20 квітня днем пам’яті святого Петра (Конашевича-Сагайдачного) для загальноцерковного шанування.

Петро Конашевич-Сагайдачний народився у с. Кульчиці Самбірського району на Львівщині у шляхетній родині. Видатний полководець, політик та гетьман Війська Запорозького. Очолював успішні походи проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства. Помер 20 квітня 1622 року у Києві.

У середу, 20 квітня, комунальні служби Дрогобича розпочали демонтаж комуністичної символіки Меморіалу слави «Кладовище радянських воїнів», відомого як «Вічний Вогонь». Рішення про демонтаж міськрада Дрогобича ухвалила ще 2021 року після громадських обговорень, та його не виконували, тому що на місці радянського пам’ятника можуть бути людські останки, пише zaxid.net.

У Дрогобицькій міськраді кажуть, що, за свідченнями старших дрогобиччан, на місці меморіалу ховали співробітників підрозділів НКВС-МВС та НКДБ-МДБ-КДБ, які загинули в післявоєнний період в боях з борцями за незалежну Україну. За словами інших очевидців, жодних захоронень на Меморіалі насправді немає. Та наявний статус кладовища робив повний демонтаж меморіалу неможливим.

«Слід було або проводити розкопки та ексгумацію тіл, або розділити місце можливих захоронень та саму радянську символіку. Ми виготовили паспорт об’єкту, чітко виділивши місце, де може бути захоронення. Решту елементів – радянську символіку – повністю демонтуємо. Ми привели усю документацію у повну відповідність до вимог закону, щоб не було жодних перепон», – сказав заступник міського голови Дрогобича Андрій Ковч.

Демонтувати меморіал у міськраді обіцяють за кілька днів. А згодом на цьому місці облаштують пам’ятний сквер.

Депутат Дрогобицької міськради Михайло Задорожний повідомив, що у четвер під час сесії рада також розгляне питання про перейменування низки вулиць, чиї нинішні назви пов’язані з «рускім міром».

«Хоч із запізненням у 30 років Дрогобиччина нарешті остаточно позбувається символів комуністичного минулого», – сказав Михайло Задорожний.

Хто тут лежить

Меморіал пам’яті жертв німецько-радянської війни «Кладовище радянських воїнів» на перехресті вулиць Самбірської, Івана Франка, Лесі Українки і Січових Стрільців збудований у Дрогобичі в 60-х роках і тут справді були індивідуальні та братські могили. На одній з могил, датованій 1945 роком, ішлося про загиблих від рук «німецько-українських націоналістів». Місто ж визволили від німців у 1944 році. Тож припущення про поховання НКВДистів, від яких місто очистили бійці українського підпілля, може бути цілком слушним..

У 1974 році Меморіал реконструювали. Архітекторами проекту були Остап Федоришин і Петро Сметана, скульптором – Валентин Борисенко, який брав участь у реалізації багатьох подібних проектів на заході України і водночас є творцем кількох пам’ятників Леніну і пам’ятника першодрукарю Іванові Федорову у Львові.

Остап Федоришин каже, що не пам’ятає, чи проводилась під час будівельних робіт ексгумація тіл.

«Було кілька індивідуальних могил – на похованні одного із вищих чинів стояв великий камінь із викарбуваним написом, а решта переважно були братські могили. Із міськвиконкому ми отримали кількість могил та план їх розташування. Пам’ятаю, що якісь розкопки там велися, навіть бачив одну труну. Пам’ятаю, що ці роботи велися за погодженням санепідемстанції. Але чи були якісь перезахоронення, не знаю», – розповідав він.

Водночас історик Василь Ільницький вважає, що «особливістю регіону було те, що на таких спеціально створених меморіалах упереміш «поховані» солдати й офіцери, які загинули у боях із німцями, та солдати й офіцери НКВС-МВС, НКДБ-МДБ, ЧА-РА, які загинули в боях із ОУН і УПА». Це зумовлене тим, що, з одного боку, радянське керівництво створювало меморіали як засіб пропаганди, а з іншого, намагалось приховати свої звірства на заході України та водночас не розголошувати свої справжні втрати.

На Харківщині СБУ викрила законспірований склад із боєприпасами та комплектуючими до військової техніки на $200 млн, повідомляє Служба безпеки України.

За попередніми даними, наявні там деталі були призначені для підбитої техніки РФ, яку ворог збирався ремонтувати під час наступу.

“Однак завдяки опору українських захисників Харків виявився не по зубам окупантам. А зусиллями СБУ вся вилучена партія озброєння буде використана для захисту нашої держави”, – йдеться в повідомленні.

У ході обшуків СБУ вилучила та передала Міноборони 60 повнокомплектних танкових двигунів та велику кількість запчастин і комплектуючих до бронетехніки.

Крім того, в окремих приміщеннях виявлено 26 керованих ракет класу “повітря-повітря”.

СБУ встановила, що наявне на цьому складі обладнання було раніше викрадене з військових арсеналів. А напередодні вторгнення власники складу мали намір піти на співпрацю з окупаційними військами та надати техніку для потреб ворога.

СБУ встановила причетних до злочину та вживає заходи щодо їх затримання.