Категорія: Війна

5 травня до Львова доправили 15 проранених українців зі сходу. Серед них був 15-річний юнак Ігор з Сіверська на Донеччині, який отримав травму під час вибуху снаряду. Уламок потрапив йому у плече, пише Твоє Місто.

Це сталося 29 квітня, коли Ігор сидів у своїй кімнаті, й побачив через вікно, як поряд з його домом вибухнув снаряд та утворився густий дим. Хлопчина вискочив надвір, бо там була його 73-річна бабуся. Тоді стався ще один вибух. Його відкинуло ударною хвилею і він на кілька секунд втратив свідомість.

«Почув ще вистріл, і почав бігти за будинок, але не встиг – мене накрило хвилею. Я «відключився» на кілька секунд, але відразу опритомнів. Побачив на собі кров, але, напевно, від шоку болю не відчував. Бабця стояла, я почав кричати, й тоді мене віднесли, бо почалися бомбардування», – пригадує Ігор.

У Першому ТМО, куди доправили юнака, повідомили, що першу допомогу йому надали у Дніпрі, а тепер лікують у Львові. Уже кілька днів Ігор знаходиться в львівській лікарні Святого Миколая. Попереду його чекає кілька оперативних втручань, оскільки через вибух в Ігоря вирвало шматок шкіри на верхній частині плеча.

«Ми його обстежили і побачили великий дефект в ділянці шиї ліворуч, а також наявність стороннього осколкового тіла в проекції правого плечевого суглоба. Планується етапне лікування, імовірно, оперативне. Дефекти буде заміщено штучною шкірою в майбутньому. Дефект шкіри та підшкірної клітковини м’язів також значний, що створює йому певний дискомфорт під час ходи, а також перебуваючи у вимушеному положенні», – каже лікар-хірург Андрій Дворакевич.

За словами лікаря, внаслідок значного дефекту ураження лікування Ігоря у медзакладі триватиме від 2 до 4 тижнів. спершу постраждалому загоять рани, потім буде втручання по заміщенню дефекту штучною шкірою. Після того, одужання та реабілітація, що можуть зайняти місяці.

У бою з російськими окупантами на Луганщині загинув випускнник Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного старший лейтенант Іван Антонюк, позивний «Антоніо». Про це повідомили на сторінці академії, пише Твоє Місто.

Колись захисник очолював «Молодий Народний Рух» на Волині, а з початком російської агресії 2014 року свідомо долучився до спротиву ворогу і добровольцем пішов на фронт. За вісім років він пройшов шлях від солдата до командира роти, то ж знав, як приборкувати рашистів та сепаратистів.

Вже через рік після закінчення Львівського видового вишу був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня

«Всі, хто знав Івана, – а це і командири, і побратими, і представники засобів масової інформації, – стверджують: загинув дійсно командир від Бога, фаховий офіцер, який досконало володів усіма зразками озброєння, які були у підрозділі; людина з беззаперечним авторитетом, щирий і надійний товариш, який завжди підставляв своє міцне плече і за потреби приходив на допомогу», – йдеться у повідомленні.

Зазначається, що бійці 24-ої ОМБр імені короля Данила пам’ятатимуть відважного офіцера, який свято вірив, що перемога над ворогом – не за горами. У колективі добре знають його слова, сказані під час останньої ротації на Світлодарській дузі про те, що «Ми – Королівські піхотинці, і ми чітко дотримуємось наказів командирів, інструкцій та домовленостей. Буде наказ взяти, наприклад, висоту – я чітко на усі 100% запевняю – ця висота буде взята. Я у своїх бійцях впевнений!».

У березні Іван планував відзначити з побратимами своє тридцятиліття, а згодом – одружитись з дівчиною – медичним працівником, яка рятує життя наших воїнів на полі бою.

Указом Президента України Іван Антонюк нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» ІІІ ступеня (посмертно) – за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі.

Нагадаємо, що з початку повномасштабного вторгнення росії, за словами президента України Володимира Зеленського, загинули 3 000 українських військових, які пішли боронити рідну землю. Ще приблизно 10 тисяч військослужбовців отримали поранення.

Внаслідок ударів, які російські військові завдали по Львову від 24 лютого, сім людей загинули, ще 13 отримали серйозні поранення. До міста на початку російського вторгнення щодня прибували орієнтовно 60 тис. людей. Про те як організовують життєдіяльність міста у час війни та що очікує Львів після її закінчення, розповів мер Андрій Садовий у інтерв’ю Суспільному.

— Кілька днів тому РФ завдала 5 ракетних ударів по місту Львів. Які наслідки цих ударів?

Маємо семеро загиблих за цей час, 13 людей отримали достатньо серйозні поранення. Остання атака була достатньо складною для інфраструктури. Тому що в нас без світла залишилася велика частина міста, кілька медичних установ і була проблема відключення водопостачання. Автоматично включилася система і люди не відчули проблем з водою. Вона навіть була потрібна для пожежогасіння. Якщо брати наші лікарні, також ми перейшли на автоматичне живлення.

За його словами, ще залишилися проблеми з підстанціями, тому є деякі труднощі у діяльності залізниці.

— Скільки зараз переселенців у Львові? Чи залишається й надалі велике навантаження на інфраструктуру міста?

У перші дні, ми приймали в день тільки через залізницю орієнтовно шістдесят тисяч людей в день. Плюс дуже багато людей приїжджало машинами. Якби ми заздалегідь не зробили реконструкцію площі перед вокзалом, не знаю як би ми справлялися. За місяць до російської агресії я почав обговорювати з мерами міст Західної України ситуацію хто і скільки готовий прийняти українців, якщо буде війна. На мене так дивилися: “Що ти говориш? Та то все буде нормально”.

Для переселенців у Львові облаштували 500 установ. Це заклади освіти, культура, бібліотеки, кінотеатри, спортзали. Також нещодавно у Львові запрацювали модульні містечка для вимушених переселенців.

— Як ви оцінюєте рівень соціальної напруги у місті? Як ставитися до табличок в закладах “не обслуговуємо мовою окупанта” враховуючи велику кількість російськомовних людей?

У 2014 році понад десять тисяч українців переїхали до Львова і знайшли другий рідний дім. Це і Донецьк, і Луганськ, і рідний Крим. І вони нормально вплелися в міське середовище. Стосовно мови, дуже часто в суботу чи в неділю у центрі чути російську мову. Але на другий, третій день перебування тут люди переходять на українську. Тому що в них є таке бажання. І цей процес має бути спокійним. В цілому львів’яни дуже привітно сприймають наших громадян.

— У якому стані зараз сховища у місті? Чи всі відкриті, їх перевіряють?

Моментально треба подавати інформацію на гарячу лінію міста, або телефонувати в поліцію (якщо сховища закриті — ред.). Ми маємо підготовлених понад 6000 укриттів. Люди чемно ними користуються. Можуть бути одиничні випадки, коли хтось закрив підвал. Але такого категорично не можна робити. Ми на такі речі реагуємо моментально. Інша річ як спонукати людей, щоб вони не ризикували здоров’ям. Тому що остання атака, яка була на Львів, двоє чоловіків отримали серйозне поранення від ударної хвилі.

— Що із цінами на житло? Колись ви обіцяли вести реєстр недобросовісних орендодавців, які намагаються нажитися на біді інших. Що з ним?

Підняття ціни вище, ніж це було до 24 лютого, це є мародерство. І кожен кейс ми опрацьовуємо: скеровуємо інформацію до військової адміністрації, передаємо в правоохоронні органи. Але важливо, щоб дійсно покарати того, хто це робить. Бажано банально написати заяву до поліції. Але люди не хочуть писати заяву до поліції. 99 відсотків львів’ян допомагають і багато-хто безоплатно віддають свої помешкання. У нас навіть був кейс, коли працівниця міськради підняла ціну на оренду житла і написала заяву на звільнення. Можливо це неправильно, але ми її звільнили.

— Чи буде вистачати грошей, щоб підтримувати місто?

На сьогодні головна проблема — це гроші. З тих двохсот тисяч “нових львів’ян”, п’ятдесят тисяч залишаться після війни. П’ятдесят тисяч людей, це орієнтовно мільйон метрів квадратних. І для того, щоб вибудувати таку кількість житла потрібні великі кошти. Зараз намагаємося з Кабінетом Міністрів з Офісом Президента вибудовувати якусь формулу, щоб дати цей імпульс. А з точки зору наповнення бюджету — в принципі бюджет виконується, всі кошти виключно йдуть на забезпечення і допомогу нашим Збройним силам і територіальній обороні. А по місту ми фінансуємо тільки те, що в критичному стані треба для фінансування.

— Яка ситуація із бізнесом, який переїжджає до Львова?

Приблизно сто компаній переїхали до Львова чи вирішили заново відкривати свій бізнес. Максимально допомагаємо…Ми хочемо побудувати індустріальний парк за таким концептом, щоб було максимальне сприяння для роботи людей з інвалідністю.

Ми у Львові маємо більше тисячі поранених. Це жінки, це діти, це старші люди. І ми маємо амбіцію збудувати центр світового рівня у Львові на базі нашого першого медичного об’єднання. Який має включати і якісні операції, і якісне протезування, імплантація, психологічна реабілітація, фізична, соціальна.

Хочемо почати будувати житло, враховуючи ізраїльський досвід, коли укриття розташоване практично на поверсі. Є спеціальна капсула з надміцного бетону і можна бути у себе на поверсі і ти є в безпеці.

— А де ви гроші на це все знайдете?

Ми вже почали цю роботу. Ми перебудували в медичному об’єднанні понад вісім тисяч метрів. Другий етап — це чотирнадцять тисяч метрів, де розпочали реконструкцію. Наше об’єднання це сто вісімдесят тисяч метрів. Хочемо збудувати ще корпус на тридцять тисяч метрів. Спілкуємося з багатьма організаціями, можливо і держава нас підтримає. Вже прийнято рішення, що національний опіковий центр буде у нас у Львові.

— Як часто спілкуєтеся з президентом? Які стосунки з його Офісом?

Було засідання Конгресу президії регіональних влад (4 травня, — ред.). До того була загальна зустріч з президентом, щоправда, це через зум. Можна особисто донести ту проблему, яка є. Дуже якісна комунікація. Щоденна комунікація два-три рази з головою військової адміністрації. Якщо потрібно, я телефоную кожному міністру. Я ще не пам’ятаю випадку, коли хтось не відповів. Всі працюють, як годинник. Якби ми в мирний час працювали з такою повагою один до одного, з віддачею, з креативністю — Україна б обігнала весь світ.

— У мережі люди писали, що переселенців, які записували до військкоматів одразу відправляли на фронт?

Сьогодні кількість львів’ян на передовій є високою і великою. І для мене це є честь. Беруть людей, але потім вони проходять вишкіл.

— Що перше зробить мер Садовий після перемоги?

Обійму дружину, поцілую дітей і буду робити свою роботу. Тому що поки є моя каденція, ніхто з мене не забирає відповідальності того, що маю зробити. Те, що ми планували до війни, це треба зробити. А нового скільки треба! Будівництво житла, реабілітаційні центри, інфраструктурні об’єкти — роботи непочатий край.

Розмовляв: Андрій Діхтяренко у інтерв’ю Суспільному

Суд обрав запобіжний захід екс-чиновнику Львівської ОДА Роману Матису та головному редактору сайту Mind.ua Євгенові Шпитку, яких підозрюють у продажу військової амуніції та розкраданні пожертв, призначених для ЗСУ, пише zaxid.net.

Фігурантів арештували з правом внесення застави у сумі по 2 млн грн для кожного.

Як повідомили ZAXID.NET в прокуратурі Львівщини, Галицький районний суд Львова у суботу, 7 травня, обрав запобіжні заходи обом фігурантам справи у вигляді тримання під вартою з можливістю сплати застави у розмірі 2 млн грн для кожного.

За версією правоохоронців, Роман Матис і Євген Шпитко заробляли гроші на продажу військового спрорядження та іншої гуманітарної допомоги, яка призначалася для військових. Крім того вони розкрадали гроші, які благодійники жертвували на потреби армії. Їх затримали 5 травня під час продажу чергової партії військового спорядження на суму 550 тис. грн.

Видання Mind.uа, головним редактором якого є Шпитько, заявило, що ця справа є замовною. Він із Матисом працювали за звичною для всіх волонтерів схемою закупівлі допомоги. Для цього було була залучена юридична особа – “Артан Центр”.

“Зауважимо, що за цим форматом працюють багато волонтерів, які закупають оптові партії спорядження та згодом передають його за донати або продають меценатам (які потім передають їх хлопцям на передову), а кошти від продажу повертають для оплати партії товару.

Жодним чином у цій діяльності не були задіяні гуманітарні вантажі. Йдеться виключно про закупівлю конкретних товарів на замовлення конкретних користувачів. Товари закуповувалися за кошти замовника. У низці випадків, коли була потрібна передоплата, Євген Шпитко закладав свої власні кошти, які згодом відшкодовувались”.

Довідка: 43-річний Роман Матис є власником і директором консалтингового агентства «Міжнарожний інвестиційний офіс». У 2016-2020 рр. він очолював управління інвестиційної політики Львівської ОДА під керівництвом Олега Синютки.