Виїзд за кордон чоловіків-волонтерів. Голова Львівської ОВА розповів про прогалини системи “Шлях”

З перших днів вторгнення російських військ на територію нашої держави українці показали високий рівень соціальної мобілізації та розгорнули небачених раніше масштабів волонтерський рух для допомоги як військовим в обороні, так і населенню, яке постраждало внаслідок бойових дій.

Розуміючи важливість діяльності волонтерів та благодійних організацій, а також враховуючи рівень гуманітарних викликів, Уряд прийняв низку ефективних заходів для спрощення бюрократичних процесів у сфері надання гуманітарної допомоги.

Одним із таких важливих рішень було надання можливості виїзду за межі України волонтерам та громадянам призовного віку, які займались благодійністю. Це забезпечило ввезення на територію нашої держави мільйонів тонн гуманітарних вантажів, що стало однією з ключових передумов стійкості України в боротьбі з окупантами.

Разом з цим, система виїзду чоловіків призовного віку за межі України за майже рік війни стала епіцентром зловживань як з боку посадовців, так і громадян.

Сьогодні кожен знає, що чоловік призовного віку для виїзду в іншу країну за “гуманітаркою” має бути поданий від благодійної чи громадської організації та внесений до інформаційної системи “ШЛЯХ”, а кожен третій чи п’ятий знає або чув історію, що можна і не бути волонтером, а “виїзд” – просто купити. Чому так сталось?

Інформаційна система “ШЛЯХ” була створена та проходила тестування ще до початку війни в 2021 році за наказом Державної служби України з безпеки на транспорті.

“ШЛЯХ” повинен був стати цифровим інструментом усунення корупційних ризиків у сфері видачі дозволів та ліцензій на міжнародні вантажні перевезення. Після повномасштабного вторгнення росії цю систему почали використовувати як цифровий майданчик для передачі даних про волонтерів (водіїв) від військових адміністрацій та Міністерства інфраструктури України до Державної прикордонної служби України.

Якими нормативно-правовими актами врегульовано питання внесення військовими адміністраціями даних про водіїв саме до системи “ШЛЯХ”? Як би дико це не звучало після року повномасштабного вторгнення, але ЖОДНИМИ.

Упродовж березня 2022 року – лютого 2023 року Уряд намагався неодноразово врегулювати питання виїзду військовозобов’язаних за кордон, а саме 18 разів вносились зміни в підзаконні нормативно-правові акти (постанова Кабінету Міністрів України від 3 березня 2022 року №194, постанова Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57).

Водночас, ця тематика залишається такою, що потребує додаткового нормативного врегулювання, в тому числі щодо припинення можливих зловживань.

Після внесення у травні 2022 року змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Уряду від 27 січня 1995 р. № 57, вперше згадується про таку вимогу для перетину кордону волонтерами, як наявність інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека. Проте чи це “Шлях”, чи якась інша система – нормативно-правовими актами не врегульовано.

Також обласні військові адміністрації не отримували інформації про проведення належного ліцензування та сертифікації цієї програми, саме для потреб виїзду за кордон водіїв гуманітарних вантажів, та дотримання вимог щодо забезпечення захисту персональних даних.

Окрім того, досі залишається низка питань, пов’язаних з виїздом волонтерів, на законодавчому рівні, що породжують зловживання, про що красномовно свідчать відкриті кримінальні провадження та публікації у ЗМІ.

Так, на сьогодні не встановлено жодних правил та вимог військовим адміністраціям щодо роботи в системі “ШЛЯХ”. Не розмежовано повноважень військових адміністрацій та Мінінфраструктури. Зокрема, це стосується питання дотримання принципу територіальності.

Іншими словами: ти можеш бути зареєстрований у Києві, але подаватися у “ШЛЯХ” через Львівську обласну військову адміністрацію. Як наслідок, кожна область обирає свою тактику роботи: одні адміністрації повністю відмовились працювати із системою “ШЛЯХ”, інші – “завалені” зверненнями про надання права виїзду за межі України. І саме такими є західні чи прикордонні області.

Важливим питанням, яке потребує негайного вирішення, є встановлення чітких критеріїв та вимог до документів, що подаються благодійними та громадськими організаціями для отримання дозволу на виїзд за межі України. Зокрема, це стосується обґрунтування обсягів запланованих перевезень гуманітарних вантажів та кількості необхідних водіїв, оскільки часто, і це потрібно визнати, такі обґрунтування “ні про що”.

Вимагати від організацій певні документи, якщо це не передбачено законом, військові адміністрації не мають права, а будь-які інші інструменти для запобігання зловживанням – відсутні. Як наслідок, маємо непоодинокі випадки підробки документів, які подаються від організацій, та неповернення водіїв в Україну.

Також обласні військові адміністрації не наділені повноваженнями та інструментами контролю щодо дотримання строків перебування осіб за кордоном та/або зміни мети виїзду за кордон, що встановлено пунктом 28 Правил перетинання державного кордону громадянами України, і як наслідок не можуть ефективно реагувати на зазначені порушення.

Так, підтвердженням мети перебування за кордоном може бути інформація баз даних Держмитслужби, а строків перебування – дані баз Держприкордонслужби. Водночас, Держприкордонслужба не має законодавчо встановленого обов’язку здійснювати контроль за дотриманням строку перебування осіб за кордоном та інформувати про порушення таких строків орган, що прийняв рішення про дозвіл на їхній виїзд. Окремі вибіркові звірки, ініційовані військовою адміністрацією, є неефективними та недієвими.

Таким чином, у зв’язку з відсутністю належного нормативного регулювання, орган, уповноважений на прийняття рішення про виїзд військовозобов’язаного за кордон, не має інструментів контролю за дотриманням мети виїзду та строків перебування за кордоном, а орган, який має належні інструменти, не бере участі в ухваленні такого рішення та не має законодавчо врегульованого обов’язку інформувати про порушення орган, який прийняв таке рішення.

Як я вже зазначив, наведені “законодавчі прогалини” сприяють корупційним ризикам та зловживанням під час отримання дозволу на виїзд за кордон чоловіків-волонтерів призивного віку. Тому, як голова області, через яку проходить левова частка гуманітарних вантажів, публічно звертаюся до Кабінету Міністрів України, щоб вирішити всі вищевказані проблеми на законодавчому рівні:

  • запровадити територіальний принцип розгляду звернень та прийняття рішень про виїзд за межі України обласними та Київською міською військовими адміністраціями;
  • закріпити компетенції уповноважених органів на внесення персональних даних водіїв до інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека, послідовності та строків вчинення таких дій, забезпечення правомірності обробки та поширення уповноваженими органами таких даних;
  • затвердити чіткий перелік документів, які можуть слугувати підставою для прийняття рішення про виїзд за межі України;
  • встановити та затвердити вимоги до змісту обґрунтувань щодо обсягів вантажів та кількості транспортних засобів, необхідних для їх перевезення, кількості водіїв, яких необхідно залучити;
  • визначити законодавчі підстави для відмови уповноваженими органами у прийнятті рішення про виїзд водіїв за межі України.

Затягування із законодавчим врегулюванням цих питань буде нарощувати рівень невдоволення у волонтерському середовищі. А в той же час різного роду ділки та аферисти “грітимуть” руки на недосконалості законодавства, а держслужбовці можуть просто бути “цапом-відбувайлом”, якого постійно звинувачуватимуть у зловживанні владою.

Водночас хочу підкреслити, що якщо держслужбовець свідомо погоджувався на грошові винагороди в обмін на сприяння у виїзді за кордон чоловіків призовного віку, то йому точно не місце у владних коридорах. У стінах Львівської обласної військової адміністрації точно. Це моя принципова позиція.

Якщо ці всі питання не будуть вирішені негайно, то суспільний резонанс лише посилюватиметься і напряму підриватиме довіру до державних інституцій. А це, у свою чергу, негативно впливатиме на моральний дух українців в умовах війни.

На півночі авіація перебазувалася для виконання бойових завдань: до українців звернулися із важливою заявою

Усім жителям України, особливо мешканцям Чернігівщини та Сумщини, нагадали не фотографувати і не викладати у соціальні мережі пересування та місцерозташування військової техніки.

Про це закликає повітряне командування “Центр”, пише ТСН.

“В мережі інтернет з’явилися фото та відео перебазування нашої авіації у визначені позиційні райони з метою виконання бойових завдань, захисту населення України та охорони і оборони важливих об’єктів інфраструктури. Ми дякуємо Вам за любов та слова підтримки нашим пілотам, але ж нагадуємо і про заборону проведення фото та відео фіксації особового складу, місць розташування військовоі техніки, її кількість та напрямок передислокації – це може зашкодити виконанню поставлених завдань”, – йдеться у повідомленні командування.

Також там закликали не ігнорувати сигнали повітряної тривоги та дотримуватися правил безпеки.

На 24 лютого: відомий бренд зі Львова «П‘яна вишня» влаштовує вечірку в барі у Бухаресті

Заклад анонсував вечірку, коли по всьому світу згадують річницю повномасштабного російського вторгнення

Маленький бізнес з України «П’яна вишня» анонсував вечірку в Бухаресті в день річниці повномасштабного вторгнення. Про це повідомила на своїй сторінці Facebook активістка із Харкова Дар’я Кустанович, пише Главком.

Активістка повідомила, що Piana Vyshnia в Бухаресті «відоме як місце, де можна відчути оригінальний дух України. Однак декілька днів тому там сталася ситуація, яка змусила мене змінити свою думку про це місце».

Кустанович додала, що заклад анонсував вечірку 24 лютого, коли по всьому світу відзначають річницю повномасштабного російського вторгнення в Україну.

«Це день, коли сотні тисяч українців прокинулися від вибухів та ракетних атак, не знаючи, куди йти і як врятувати своє життя. Саме тому оголошення про вечірку в барі Piana Vyshnia на 24.02.2023 року є образою для всіх українців. Цей бар вважає себе українським, навіть якщо працює за франшизою, – заробляє гроші завдяки репутації, продуктам та іншим атрибутам України», – зазначила пані Кустанович.

Активістка розповіла, що з приводу цього спробувала прояснити ситуацію з керівництвом закладу, однак повідомлення в результаті були проігноровані. «Після того, як я залишила повідомлення на сайті бару, я побачила спроби виправдатися, хоча аргументи були образливі. Після моєї відповіді менеджери або власники вирішили ігнорувати мене та десятки українців. Наступним кроком було видалення повідомлення про вечірку та вилучення українського прапора з аватарки».

Завтра Львів попрощається з Героями Романом Циганським та Юрієм Губ’яком

Завтра, 24 лютого, Львів попрощається ще з двома Героями. Роман Циганський та Юрій Губ’як загинули, захищаючи Україну від російських окупантів. Мерія закликає львів’ян та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від проведення розважальних заходів та святкувань.

Чин похорону розпочнеться о 12:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла (вул. Театральна, 11), о 12:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають Героїв на Личаківському кладовищі.

Маршрут похоронної процесії: Гарнізонний храм свв. апп. Петра і Павла УГКЦ (вул. Театральна, 11) – пл. Катедральна – пл. Ринок (міська церемонія прощання) – вул. Руська – вул. Підвальна – вул. Володимира Винниченка – пл. Соборна – вул. Пекарська – вул. Шімзерів – вул. Мечникова – Личаківський цвинтар.

Біографічні довідки Героїв

Роман Циганський (08.03.1988-18.02.2023). Львів’янин.
Навчався у Загальноосвітній школі № 64 міста Львова (сьогодні – Ліцей «Гроно» Львівської міської ради). Закінчив Вище професійне училище № 20.

Після завершення навчання проходив строкову військову службу у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних сил України.

Ветеран АТО. У 2014-2015 роках виконував бойові завдання у зоні проведення Антитерористичної операції у лавах 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних сил України.

Із початком повномасштабного вторгнення вступив до лав 125-ї окремої бригади територіальної оборони регіонального управління «Захід» Сил територіальної оборони Збройних сил України. Виконував бойові завдання на східному напрямку.

У Романа Циганського залишилися мама, брат, дружина та двоє синів.

Юрій Губ’як (21.04.1985-19.02.2023). Львів’янин.
Навчався у Ліцеї №74 імені Марійки Підгірянки Львівської міської ради.

Працював у будівельній сфері, захоплювався своєю справою. Любив активний відпочинок.

Із початком повномасштабного вторгнення добровольцем став на захист Батьківщини від російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет держави у лавах 109-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних сил України.

У Юрія Губ’яка залишилися мама, бабуся, цивільна дружина, четверо дітей, сестра та племінники.

Арештовано майно дружини Медведчука Оксани Марченко на понад 5,6 млрд грн

За матеріалами Служби безпеки України суд арештував майно дружини підозрюваного у держзраді кума президента путіна Віктора Медведчука Оксани Марченко у справі про фінансування російських окупаційних угруповань. Як передає пресцентр СБУ, загальна вартість арештованих активів – понад 5,6 млрд грн.

Зазначається, що рішення суду стосується пакетів по 14% акцій в двох обленерго та понад 4% у третьому, якими Марченко володіє через п’ять офшорних компаній. Також накладено арешт на 2 земельні ділянки, 4 житлових будинки в Києві та Криму і 10 автомобілів, які належать фігурантці.

Крім того, як поінформували в СБУ, арештовано активи Марченко у 18 інвестиційних, агропромислових, телекомунікаційних та інших підприємствах.

«Серед них – київські компанії «Терра-Інвест», «Укркапітал» і «Спорт-Тур», які дружина Медведчука використовувала для проведення підривної діяльності проти України. Саме вони заснували фірму за законами рф, через яку Марченко переводила мільйонні суми на рахунки Росгвардії та МВС РФ в окупованому Криму, а також сплачувала «податки» до російського бюджету», – йдеться в повідомленні.

У СБУ нагадали, що раніше повідомили Марченко та очільниці афілійованої кримської фірми про підозру за статтею «фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади».

Наразі за цією ж статтею повідомлено про підозру головному менеджеру «Укркапіталу» і «Спорт-Туру». Його затримано та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Злочин, в якому підозрюється Марченко та менеджери причетних компаній, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна.

Розслідування триває.

НАЗК внесло французьку корпорацію “Ашан” у перелік міжнародних спонсорів війни рф в Україні

Національне агентство з питань запобігання корупції внесло французьку корпорацію “Auchan” у перелік міжнародних спонсорів війни росії в Україні Про це інформує НАЗК.

Корпорація представлена в багатьох країнах світу та є однією з найбільших операторів роздрібних мереж, мережі продуктових гіпермаркетів “Ашан”. Після 24 лютого 2022 року компанія не закрила свій бізнес в росії, чим продовжила фінансувати державу-спонсора тероризму.

“Для Ашану росія є другим за значущістю ринком збуту після Франції. Лише у 2020 році російський Ашан сплатив 167 мільйонів доларів до російського бюджету. За підрахунками журналістів, це дорівнює вартості 15 літаків Су-25, 42 танків, 222 ракет “Калібр” або 477 тисяч автоматів АК-74″, – заявив голова НАЗК Олександр Новіков.

Журналісти The Insider, Le Monde і Bellingcat з’ясували, що від початку повномасштабної війни російська дочірня компанія Ашану постачала під виглядом “гуманітарної допомоги” товари військовим ворога на тимчасово окуповані території України, а також допомагала з виконанням мобілізаційних заходів в російській федерації.

“Ми не можемо дозволити, щоби росія продовжила отримувати ці кошти, за які потім вбиває українців. Ми хочемо, щоби будь-яким компаніям було соромно співпрацювати із вбивцями. Інститут репутації має працювати, тому ми внесли Auchan у перелік міжнародних спонсорів війни”, – додав Новіков.

Зазначимо, що 26 березня генеральний директор Ашану Ів Клод повідомив, що компанія не піде з російського ринку. Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба закликав бойкотувати французьку мережу супермаркетів “Ашан” та інші торговельні мережі, які продовжують діяльність у рф.

Пізніше Ашан.Україна заявила, що французькі власники більше не фінансуватимуть свій бізнес у рф: російський офіс спростував це твердження.

У Львові медики врятували підлітка з Бахмута, в якого уламок снаряда застряг біля серця

Львівські медики врятували життя 16-річного Микити з Бахмута, який внаслідок артобстрілу отримав важке мінно-вибухове поранення.

Уламок снаряда застряг поблизу серця підлітка, повідомляють у Першому медичному об’єднанні Львова.

Зі слів медиків, 31 січня хлопець вийшов з дому набрати води, коли в Бахмуті розпочався артобстріл. Як наслідок, за кілька міліметрів від аорти у його грудній порожнині застряг уламок снаряда розміром 3 см.

“Двоє людей загинули, четверо постраждало, серед них – і сам Микита”, – пишуть у Першому медичному об’єднанні.

Додають, що він отримав не лише важке поранення, а й численні переломи рук і ніг, а також пошкодження лівої легені.

“Каретою швидкої Микиту терміново доправили до Дніпра. Місцевим медикам вдалося стабілізувати стан хлопця. Далі евакуаційним потягом його доправили до Львова”, – повідомили медики.

Вони наголосили, що для порятунку життя Микиті, виконали дві операції. Спершу видалили уламок із грудної порожнини, а пізніше – дрібні уламки з м’яких тканин, стегна та плеча.

Медики додають, що операцію проводила команда дитячих хірургів. На випадок виникнення ускладнень в операційній чергували кардіохірурги.

“Наразі життю Микити травми більше не загрожують. Однак попереду у хлопця тривалий процес відновлення. Для цього з ним щоденно по кілька годин працюють фахівці з реабілітації”, – кажуть в медцентрі.

Додають, що сам хлопець сподівається на швидке одужання, мріє про перемогу та повернення додому.

Столичного блогера викрили у заволодінні 340 тисяч грн донатів для ЗСУ

Столичного блогера викрили у заволодінні 340 тисяч донатів для Збройних сил України.

Про це повідомила Київська міська прокуратура, речниця відомства Надія Максимець у коментарі УП.

Мешканцю міста Києва оголосили підозру за фактом шахрайського заволодіння коштами, зібраними для потреб ЗСУ.

За даними слідства, 24-річний підозрюваний, маючи особистий акаунт для ведення прямих ефірів на популярному сайті, створеному для збору коштів для ЗСУ, дізнався про вразливість програмного забезпечення цього сайту та вирішив скористатися цим у власних інтересах.


Отримавши несанкціонований доступ до віртуального гаманця сайту, чоловік почав систематично виводити кошти, зібрані громадянами з усього світу на потреби української армії, на власний рахунок.

Правоохоронці викрили понад 30 фактів незаконного виведення грошових коштів з електронного гаманця сайту. У такий спосіб зловмисник заволодів 340 тисячами гривень донатів.

У ході обшуку за місцем проживання зловмисника вилучили носії інформації, які підтверджують протиправну діяльність, та грошові кошти, здобуті злочинним шляхом.

Як пояснила УП речниця прокуратури Надія Максимець, запобіжний захід блогеру ще не обирали. Наразі підозрюваний висловив готовність співпрацювати зі слідством та відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

На кордоні з Чернігівщиною помітили рух техніки без розпізнавальних знаків – ОК “Північ”

російські окупанти можуть готувати провокації до роковин повномасштабного наступу, зокрема, в районі кордону із Чернігівською областю зафіксували рух колон військової техніки без знаків розпізнавання та живою силою, одягненою у піксель, схожий на форму ЗСУ, повідомляє оперативне командування “Північ“.

“Окупанти готують можливі провокації до річниці повномасштабного наступу, скоріш за все, метою є звинувачення українських захисників в порушенні територіальної цілісності.

Про це свідчать дані розвідки, де зафіксований рух колон військової техніки в районі кордону із Чернігівською областю без знаків розпізнавання та живою силою, що була одягнена у піксель, схожий на форму Збройних сил України”.

В командуванні додали, що сили оборони Сіверщини тримають ситуацію під контролем і, на відміну від окупантів, ніколи не вдавалися до подібних провокацій.

“Кожен воїн дотримується загальноприйнятих правил ведення війни, не посягаючи на чужі території, а виключно захищає рідну землю від нахабного та підступного ворога”.

Крім того, окупанти продовжують обстрілювати прикордонні населені пункти Чернігівщини з мінометів.

Зокрема, з 07:50 до 08:45 повідомили про 9 приходів, попередньо з міномету 120 мм, в районі н.п. Єліне.

Втрат серед особового складу та техніки немає. Про втрати серед місцевого населення чи пошкодження цивільної інфраструктури інформації не надходило.

Гуде все Закарпаття: 20-річна дівчина чекає на первістка від 60-річного переселенця із Маріуполя

Жителька Хуста, що на Закарпатті, 20-річна Моніка Кадар прийняла в себе вдома переселенця з Маріуполя Павла Гладковського. Незважаючи на те, що чоловікові майже 60 років, між ними спалахнуло кохання.

Історію закарпатки та її обранця розповідає місцеве видання “Карпатський об’єктив”.

Дівчина розповіла, що від початку повномасштабної війни планувала прийняти у себе вдома якусь родину із зони бойових дій, адже проживала сама у великому будинку.

“В перші дні березня до Чехії, де вже давно мешкає мій брат, виїхала мати. Батька в мене немає, він пішов із родини, коли була ще маленькою. Кілька років тому мама показала мені його на вулиці, та він навіть у наш бік не дивився. У нього давно нова родина і нашим життям він фактично ніколи не цікавився, до мене не навідувався”, – розповіла Моніка.

Спочатку у неї жила молода мама з двома дітьми і Київщини. Коли у столиці стало більш спокійно, вони повернулися додому. Потім дівчина прихистила одну бабусю з Херсонщини, яка згодом виїхала за кордон.

Виїхав з охопленого полум’ям Маріуполя

“Третім був Павло. Він приїхав у травні. Із палаючого міста його вивезли сусіди. В машині була вагітна жінка, і їх не дуже перевіряли. Сам Павло мав поранення і йому потрібна була медична допомога, тож через блокпости проїхали більш-менш спокійно”, – зазначає жителька Хуста.

Сам чоловік розповідає, що виїжджав з Маріуполя з уламковим пораненням плеча. Будинок, у якому він мешкав, стерто з лиця землі. Тому повертатися йому нікуди.

“Жив один, бо дружина померла від раку сім років тому, а доросла донька живе в Іспанії. Вона, до слова, на 17 років старша за Моніку. Їй 36. Я вже давно маю двох онуків… Мені в лютому буде 60. У місті, в якому пройшла більша частина мого життя, мене більше нічого не тримає. Отже, я радий, що тепер пустив корені на Закарпатті”, – говорить Павло.

Спочатку чоловік жив у Запоріжжі, а потім у Львові. Пізніше волонтери запропонували йому переїхати на Закарпаття, адже там з’явилося вільне місце.

Ставився як до доньки, а потім спалахнуло кохання

Чоловік пригадує, коли вперше побачив Моніку, то й не міг подумати, що між ними виникнуть стосунки. До молодшої на 40 років дівчини він ставився спочатку, як до доньки.

“Я побачив перед собою дуже молоду дівчину. Вона була відкритою і доброю, накрила для мене царський стіл! Я почувався неймовірно вдячним їй! Про якісь почуття і не думав, бо різниця у віці між нами – 40 років. Їй було 19, а мені – 59. Мене вражало, яка Моніка добра господиня, як з усім вміє майстерно впоратися, адже у неї і робота, і город, і сад, і домашні котики та песики… Та ще й я на голову звалився. Було трохи незручно, адже вона одразу заявила, що я житиму в неї безкоштовно. Почав допомагати їй у господарстві – лагодити огорожі, збирати врожаї, ремонтувати сантехніку, робити полички для кухні на спеції… Коли вона була заклопотана іншим, готував їсти. Із перших днів так склалося, що ми все робимо разом і дружно, ніколи не конфліктуємо, між нами взагалі не виникає непорозумінь. Такої гармонії в мене у житті ні з ким не було! Поступово почав до дівчини щось відчувати. Та про все вона сказала першою. Я навіть якось не смів думати про кохання… Але наші почуття виявилися взаємними і ми зараз дуже щасливі”, – зазначає Павло.

Сама Моніка зізнається, з чого розпочалося їхнє кохання.

“Два місяці ми жили, як чужі люди, хоча Павло допомагав мені у всьому. Та ставився, як батько до доньки. Але потім в одну мить все змінилося. Я сильно посварилася з братом по телефону і він взявся мене заспокоювати. Тоді ми вперше поцілувалися. А далі все пішло-поїхало. Через місяць після цього ми розписалися. Весілля не робили, просто оформили стосунки. Навіть фото на згадку не маємо! Зараз війна, не до святкувань ні мені, ні Павлові. Але свято на нашій вулиці буде, просто трохи згодом. Коли народиться наш первісток, на якого, власне, й чекаємо”, – заявляє вона.

Родичі дівчини були не в захваті

Друзі та рідні дівчини на стосунки із набагато старшим чоловіком відреагували з непорозумінням.

“Мама на мене сердита, навіть на розпис не приїхала. Два місяці ми не спілкувалися. Та стосунки вже почали налагоджуватися. Брат теж не в захваті, але сказав, що то мій вибір і моє життя… Просто просив добре подумати. А от подруги відвернулися. Спочатку думали, що я батька відшукала і він живе у мене, але потім були і насмішки, мовляв, дідуся собі знайшла. Та я не ображаюся. В житті ніколи й не чекала на багатого принца на білому “Мерседесі”. Своїм Павлом дуже задоволена, бо він ніжний, уважний, чуйний та добрий. Вірю, що ми проживемо разом довге і щасливе життя, і що все у нас завжди буде гаразд”, – підсумувала Моніка Кадар.