Європарламент 15 червня схвалив резолюцію на підтримку України, у якій, серед іншого, закликає країн-членів НАТО почати процес прийняття України до Альянсу після завершення війни. Про це повідомляє “Європейська правда”. За резолюцію проголосували 425 депутатів, 38 голосували проти, 42 – утрималися.
Євродепутати висловлюють очікування, що процес вступу України до НАТО почнеться після завершення війни і його фіналізують якнайшвидше.
До набуття Україною повноправного членства, зазначають у тексті, ЄС та країни-члени, як і союзники у НАТО та близькі партнери, мають у тісній співпраці з Україною створити тимчасовий механізм безпекових гарантій, що має бути впроваджений одразу після війни.
Також висловлюють сподівання, що Єврокомісія дасть позитивний висновок щодо викоанння Україною семи кандидатських рекомендацій і переговори про вступ України до ЄС відкриють вже цього року/
Європарламентарі наголошують, що інтеграція України до ЄС і НАТО покращить безпекову ситуацію для регіону та всього світу.
Також у резолюції засуджують руйнування Росією дамби Каховської ГЕС, наголошуючи, що це воєнний злочин і велика шкода для довкілля. Депутати наголошують, що відповідальні за цей та інші воєнні злочини мають відповісти за свої дії згідно з міжнародним правом.
Частина резолюції присвячена відбудові України. Євродепутати закликають ЄС створити для України комплексний пакет, який би враховував невідкладні, середньострокові та довгострокові потреби.
Депутати підкреслюють важливість поєднання відбудови України, її євроінтеграційних кроків та інших реформ, а також зазначають, що важливо під час відбудови створювати кращу інфраструктуру, ніж втрачена, та враховувати при цьому політику Європейського зеленого курсу – щоб Україна перетворювалася на “вільну від викидів та цифровізовану сучасну європейську державу загального добробуту із ринковою економікою”.
У Львові збудують соціальний кампус в межах центру реабілітації «Незламні». Це спільний проєкт з Єврокомісією, яка надала для цього 19,5 млн євро. Про це повідомив перший заступник міського голови Львова Андрій Москаленко у четвер, 15 червня, під час брифінгу, пише Твоє Місто.
В рамках проєкту передбачене будівництво восьми житлових будинків, а також стилобатної частини. Вони будуть розташовані на двох ділянках на вул. І. Миколайчука, навпроти будинку №38. Висотність будинків буде в межах 5-7 поверхів. Передбачена реалізація близько 20 тисяч кв.м. загальної площі, з них трохи більше 10 тисяч кв. м – це площа квартир.
Всього збудують вісім будинків, де зможуть перебувати до 700 людей, які проходять реабілітацію в центрі «Незламні». У стилобатній частині розмістять багато приміщень для фізичної та ментальної реабілітації. Також буде підземний паркінг для укриття. Проєктом передбачене облаштування території та дитячий клуб.
Передбачається, що люди зможуть перебувати у кампусі від півроку до року, а саме стільки триває реабілітація, зазначив Андрій Москаленко. Зараз розпочинається етап підготовки ділянки: геодезія, геологія, очищення ділянки від трави та насаджень, проведення мережі. У вересні-жовтні розпочнуться перші будівельні роботи. Це є комунальна ділянка, на її місці встановили інформаційня стенди, а з наступного тижня там буде офіс проєкту.
«Тут зможуть перебувати усі пацієнти «Незламні», які проходять реабілітацію, зокрема і сім’ї з дітьми. Тут передбачені від однокімнатних до трьохкімнатних квартири. Військові з протезами чи на колісному кріслі зможуть перебувати тут з сім’єю, адже це важливий елемент соціалізації», – зазначив Андрій Москаленко.
Додамо, що всі, хто на цій комунальній території мав город, зможуть до вересня проводити тут свою діяльність та зібрати врожай.
Нагадаємо, що у Львові обрали переможця архітектурного конкурсу на будівництво житлового комплексу та центру реабілітації «Незламні». За результатами засідання журі переможцем обрали проєкт під шифром 082491 компанії Drozdov & Partners. У складі авторського колективу Олег Дроздов, В’ячеслав Шемір, Денис Козак, Олег Тимофєєв, Віталій Правік, Ірина Шаповалова, Костянтин Руднєв, Харків.
У селі Покровському біля Нікополя на дні Каховського водосховища, яке втрачає воду після підриву росіянами Каховської дамби, виявили рештки старовинної козацької церкви.
Як повідомило видання Nikopolnews, Покровську Січову церкву, про яку писав Олександр Довженко та малював Тарас Шевченко, вода приховувала від людей 70 років.
Зараз місцеві жителі діляться в соцмережах фото та відео знахідок на обмілілому дні водосховища.
Крім залишків старої церкви, місцеві виявили поруч з нею кладовище. Також знаходять людські рештки часів Другої світової війни.
Директорка музею села Покровське Лариса Садовська розповіла, що місцеві жителі знали, що рештки церкви збереглися у воді. Наприкінці 20 століття тут наймали водолазів, які виявили фундамент кам’яної споруди.
У 1734-1775 роках на місці Покровського існувала Нова Січ (або Підпільненська Січ). Вона виникла після повернення Війська Запорозького низового під російський протекторат внаслідок підписання Лубенського договору. Січ розташовувалася на півострові, що з трьох боків омивала притока Дніпра – річка Підпільна.
На території головного укріплення – Коша – знаходились будинки кошового отамана та старшини, військова канцелярія, скарбниця, будинки духовенства, а також Січова церква Покрови Божої Матері. Відомо, що оздоблення для храму створював видатний різьбяр XVIII століття, приятель кошового Калнишевського і генерального писаря Запорозької Січі Івана Глоби, Сисой Шалматов.
Нова Січ, 1734—1775 роки. Реконструкція В. Ленченка
У часи руйнування Запорозької Січі в 1775 році Покровську Січову церкву пограбували офіцери, солдати й донські козаки. Як йдеться в одному з рапортів до Славянської духовної консисторії, з Покровської церкви забрали “сосуды, чаши все, царские врата серебрянье, евангелии, потиры, дискосы, звезды, копии, кресты, наместные иконы с окладами й со всех других образов оклади серебрянне, блюда для благословення хлебов, подсвещники, кадильницы, лампади й все серебряное до останка, почему церковь без божьего служения остается”.
У 1794 році Катеринославський митрополит Гаврило наказав закрити Покровську Січову церкву. Восени 1798 року тут збудували нову кам’яну церкву, куди місцеві передали те, що вдалося врятувати під час грабунку військовими.
У 1843 році Покровське відвідував Тарас Шевченко. Про це свідчать спогади його сучасників, і створені ним тут малюнки: серед них і зображення церкви Покрови. Місцеві жителі показували Шевченкові руїни колишньої Січі та оповідали події із запорозької історії.
Історики твердять, що малюнок місцевої церкви Шевченко планував вмістити в альбомі “Живописная Украйна”, який сподівався видати у 1845 році. Він повідомляв: “в 1845 году вьйдут картины следующие: 1) Види: Чигирин, Субботов, Батурин. Покровская церковь…”
Святопокровська січова церква
Кам’яна церква у Покровському існувала до 1954 року, коли була затоплена водами Каховського водосховища. Перед тим як затопити церкву, радянська влада вивезла звідти більшість реліквій. Те, що місцевим мешканцям вдалося зберегти, зараз знаходиться у Покровському музеї. Це ключ від січової церкви, мінеї розп’яття, кухоль запорізьких козаків, козацькі люльки, рештки шаблі тощо.
Про затоплення села Покровське та кам’яної церкви писав Олександр Довженко у 1954 році:
“…Останній спогад про церкву. Мені шістдесят років. З п’ятнадцяти років не вірю в Бога і відтоді не був у церкві. Але в селі Покровському я пошкодував, що Бога немає. Мені страшенно захотілося, щоб він з’явився хоча б на п’ять хвилин і, побачивши зруйновану негідниками пам’ятку давньої архітектури, споруджену на честь його Божої матері, покарав лютою смертю темних і підлих юд, що вчинили цю мерзенну справу. Прощавай, Покровське. Віри в неіснуючого Бога в тебе не поменшало. Зменшилося краси”.
Франківський районний суд Львова виніс вирок львів’янину, який побив пасажира маршрутки. Обвинувачений заявив, що чоловік здався йому підозрілим, бо він знімав дорогу на мобільний телефон. Нападнику призначили 850 грн штрафу, пише zaxid.net.
Як вказано у вироку суду, який винесли у червні 2023 року, випадок трапився 22 березня у маршрутці №133, коли вона їхала по вул. Володимира Великого у Львові.
Львів’янин вдарив у обличчя пасажира маршрутки, на місце викликали правоохоронців, які порушили провадження за фактом нанесення легких тілесних ушкоджень.
Згідно з матеріалами справи, обвинуваченому здалось підозрілим те, що пасажир маршрутки знімав довколишні об’єкти на мобільний телефон, він зробив чоловіку зауваження, однак той не припинив зйомку. Після цього обвинувачений встав зі свого місця та кулаком вдарив його в обличчя. Нападник визнав свою провину.
Справу розглянув суддя Олександр Величко, який призначив нападнику 850 грн штрафу. На вирок ще може бути подана апеляція.
Після нещодавніх показів у Парижі та Цюриху нову колекцію від львівського бренду OKSANA KARAVANSKA побачили у США. У Рочестері, штат Нью-Йорк, дизайнерка Оксана Караванська презентувала колекцію вишиванок Ukrainian Code.2023, інформує Jetsetter.
Дефіле мало благодійну мету — збір коштів на закупівлю медичного обладнання для українських лікарень. У результаті — понад $ 50 000 для хорошої справи.
Показ колекції Ukrainian Code.2023 відбувся у легендарному музеї засновника компанії Kodak Джорджа Істмана. Міжнародний музей фотографії та кіно — найстаріший у світі музей, присвячений фотографії, та один із найстаріших у світі кіноархівів, відкритий для публіки 1947 року в Рочестері, штат Нью-Йорк. Цей музей відомий також своєю премією The George Eastman Award, яка від 1955 року відзначає найвидатніших діячів мистецтва кіно.
Серед переможців премії — Джулія Робертс, Меріл Стріп, Майкл Дуглас, Джоді Фостер та інші кінозірки.
У новій колекції Ukrainian Code.2023 Оксана Караванська традиційно поєднує фрагменти старовинних вишивок з авторськими унікальними орнаментами. Сучасні орнаменти для колекції бренду OKSANA KARAVANSKA створила текстильна дизайнерка Ксенія Уманська.
В Українському католицькому університеті створили стипендіальний фонд на честь полеглого героя України Дмитра Коцюбайла з позивним “Да Вінчі”, пише УП.
Ініціаторкою фонду стала наречена військовослужбовця Аліна Михайлова, повідомляють в УКУ.
Стипендію імені Дмитра Коцюбайла вручатимуть студентам за активну волонтерську діяльність й зокрема тим, хто підтримував та допомагав військовим, ветеранам та їхнім сім’ям.
Ініціаторка – керівниця медичної служби “Ульф” механізованого батальйону “Вовки Да Вінчі” Аліна Михайлова розповіла, що ця стипендія для неї передусім “про пам’ять й продовження справи нареченого”.
“Його головною мотивацією була вільна, незалежна, успішна, квітуча Україна. А цього неможливо досягнути без освічених українців. Дмитро прагнув до навчання все своє життя, у різних сферах вдосконалював себе, вчився нового. Він з дитинства розумів важливість освіти.
Тому ми з його родиною хочемо цією стипендією дати можливість людям отримати якісну, сучасну і таку потрібну освіту в Українському католицькому університеті”, – повідомила Аліна.
Проректорка УКУ Наталка Климовська зазначила, що ціль університету – зібрати 100 тисяч доларів у сталий фонд, який дозволить генерувати стипендію “Да Вінчі” й покривати витрати на навчання студента/студентки в університеті щороку.
Дмитро Коцюбайло – український доброволець, командир 1-го ОМБ “Вовки Да Вінчі” ЗСУ, учасник російсько-української війни з 2014 року.
На початку грудня 2021 року “да Вінчі” отримав найвищу державну нагороду – звання Героя України за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України. Він став першим добровольцем, який прижиттєво отримав таке звання.
Чоловік загинув 7 березня під Бахмутом. Під час виконання завдань біля нього розірвалася мінометна міна й один з уламків влучив у шию. Чоловіку було 27 років.
38-річний український співак Віталій Козловський вступить до лав ЗСУ. Про отримання повістки він 13 червня повідомив на своїй сторінці в Instagram.
«От і до мене прийшла повістка», – лаконічно зазначив Козловський під знімком, на якому спілкується з представником військкомату.
Як уточнила менеджерка Козловського Юлія Бакуменко у коментарі TabloID, артистові вручили мобілізаційне розпорядження з направленням до військової частини. Така форма повістки видається військовозобов’язаним, які пройшли медичну комісію та визнані придатними до служби. Фактично такий вид повістки – це безпосередній виклик до армії. Де саме проходитиме службу Козловський наразі невідомо.
38-річний Віталій Козловський народився у Львові. За освітою він журналіст, навчався у Львівському університеті імені Івана Франка. Переміг в першому сезоні музичного телепроекту «Шанс» в 2003 році, і після цього здобув популярність. Після цього встиг потрапити у низку скандалів. Козловського критикували після публікації його фото з екс-очільницею Слов’янська Нелею Штепою, звинуваченою у сепаратизмі.
У 2016 році в інтерв’ю «Апострофу» на запитання стосовно приналежності Криму, відповів, що «йомо все одно, що і де знаходиться». 9 травня 2018 року виступив у Москві на святковому концерті до 9 травня. У 2021 році дав велике інтерв’ю одіозній телеведучій Сніжані Єгоровій, де скаржився на утиски у Львові за те що розмовляє російської. Також заявив, що зі своїм батьком тривалий час розмовляв українською мовою, але зараз перейшов на російську.
Проте після початку повномасштабного російського вторгнення Козловський змінив позицію, зайнявся волонтерством і почав активно допомагати ЗСУ.
У зеленому господарстві Дрогобича повідомили, що вандали знищили частину саджанців у нещодавно закладеному Парку Нескорених. Дерева там висадили 22 травня у пам’ять про закатованих в Ізюмі українців.
У прес-службі міськради Дрогобича повідомили, що невідомі поламали частину дерев і вкрали або понищили опори саджанців.
«Молоді саджанці дуба, висаджені на вулиці Наливайка, мали в майбутньому стати могутнім символом сили та незламності українського народу. Однак не минуло й місяця, як частину посадки знищили вандали», – кажуть в міськраді.
Працівники зеленого господарства вже відновлюють опори та проведуть висадку додаткових дерев. Можливих свідків вандалізму просять повідомляти в поліцію.
російський диктатор володимир путін вважає, що нібито Україна розташувалася на “історичних територіях” росії. Про це старий дід розповів на зустрічі з так званими “воєнкорами”, передають російські ЗМІ.
“Чому вони (українці – редаговано) нашим коштом повинні жити і на наших історичних територіях? А якщо хочуть жити на наших історичних територіях, тоді повпливайте на своє політичне керівництво таким чином, щоб вибудовувалися стосунки нормальні з росією, щоб нам з цих територій ніхто не погрожував. У цьому ж проблема!”
Загрозу путін бачить в тому, що на ці його “історичні території” намагається зайти НАТО. “Оні оборзєлі, нєт?!” – вигукнув він.
Диктатор знову все перебрехав в історії. Заявив, що Україна нібито виникла тільки в 1922 році, після того як Ленін “з якогось переляку” віддав їй “російські землі”.
Після підриву греблі Каховської ГЕС вода з водосховища почала відходити і на його дні місцеві мешканці виявляють різноманітні знахідки різних часових періодів, починаючи від Другої світової і до козацьких і ще давніших часів. Трапляються і залишки монументальних споруд, як-от козацької церкви, передає Zaxid.net.
«З-під води з’являються різноманітні історичні та археологічні знахідки. Відомо, що водосховище розташовувалося на особливій території серед українського степу, яка була свідком багатьох історичних подій та отримала назву Великий Луг», – повідомляють у Спілці археологів України.
У селі Покровське Нікопольського району, що розташоване на березі Дніпра, вже на третій день після підриву греблі відійшла вода, і місцеві жителі помітили кладовище біля кам’яного фундаменту, ймовірно, церкви, яка була збудована 1798 року і затоплена у 1950-х, коли будували водосховище.
Директорка Покровського історико-краєзнавчого музею ім. Петра Калнишевського Лариса Гладкочуб розповіла ZAXID.NET, що їй відомо про знахідки, але місце небезпечне для відвідування, його охороняють і нікого не допускають. А щоб підтвердити чи спростувати, чи це саме ця церква, треба, щоб її дослідили фахівці.
«У нашому селі була остання запорізька січ – Нова Січ (1734-1775). Після указу імператриці січ зруйновано, церкву пограбовано, а останнього кошового отамана Петра Калнишевського заслали на Соловки. В тому районі 1798 року поруч з дерев’яною козацькою була збудована кам’яна церква, в розчин для міцності добавляли яєчні білки. Але кам’яними у ній були лише стіни, а верхівку перенесли з цієї давнішої дерев’яної. Біля січі було козацьке кладовище», – розповіла ZAXID.NET Лариса Гладкочуб.
Нова Січ. Реконструкція Володимира Ленченка (ілюстація зі сайту Nikopolnews)
На місці Січі виникло село Покровське. Місцевим мешканцям дещо вдалося врятувати з церкви, зараз ці артефакти зберігаються у музеї. У 1954 році церкву і дві вулиці села були затоплені водами Каховського водосховища.
«Насправді ніхто в Покровському не оголошував людям про те, що треба переносити половину села. Жодної роз’яснювальної роботи не проводилося. Просто заходили в двори, обміряли, записували й кожному індивідуально повідомляли про затоплення й необхідність переселитися на гору. Більше того всім, хто не встиг переселитися у визначений строк, заявляли: “Якщо до такого-то числа не переїдеш, попереджаємо – будемо ламати будинок бульдозером, незалежно від того, живеш ти в ньому чи ні”», – писав Олександр Довженко про ці події.
В околицях Нікополя люди тепер знаходять давній посуд, металеві вироби, деталі суден, кості давніх тварин, гільзи та зброю часів Другої світової війни.
«Вода продовжує відступати від берегів Нікопольщини. Втрачено вже більше 70% водосховища. А люди продовжують обстежувати дно, яке відкривається їхнім очам. З’являються місця, що були затопленими десятки років», – пише Nikopolnews.
За словами Лариси Гладкочуб, на території Нікопольщини раніше було п’ять запорізьких січей, усі вони зараз під водою.
Каховське водосховище створили у 1955-1958 роках. Воно має площу 2155 км2. Для його створення знищили 90 сіл, родючі грунти, дніпрові плавні, затопили історичну місцевість – Великий Луг.
