Категорія: Війна

У Львові четверо військових, які зазнали важких поранень на фронті, успішно склали практичний іспит і отримали посвідчення водія. Це стало можливим завдяки проєкту “Безбар’єрні автошколи”

Про це повідомили у Львівському державному університеті внутрішніх справ, на базі якого працює автошкола, передає “Еспресо.Захід“.

Напередодні, 16 липня, лави водіїв поповнили четверо ветеранів, чиї історії заслуговують на особливу увагу.

Історії військових

Олександр Гурко, боєць з Волині, втратив обидві ноги вище колін. Його історія – приклад надлюдської сили духу.

“Потрібно було доставити боєприпаси нашим побратимам, щоб вони ефективно давали відсіч ворогу. І під час виконання завдання мене помітив fpv-дрон: під ноги скинули заряд, потім ще один”, – розповів Олександр.

Боєць місяць був у комі, усі його внутрішні органи, окрім серця, відмовили. Та навіть після численних реампутацій і місяців реанімації, він не втратив віри у власні сили.

“Я купив авто, обладнав його ручним керуванням і вирішив отримати права. Це одне з моїх хобі. Дуже вдячний автошколі. Тут інструктори справді навчають з серцем”, – поділився враженнями ветеран.

Михайло Бакун з Дніпропетровщини, боєць 117-ї окремої механізованої бригади, втратив ногу внаслідок підриву на міні під час операції біля лінії зіткнення. Протягом п’яти місяців лікарі намагалися врятувати кінцівку, але почалося відторгнення та зараження. Єдиним правильним рішенням залишалася ампутація. Після складної реабілітації він вирішив отримати водійські права.

“У нас маленька дитина, дружина має проблеми із зором, тому авто – життєва необхідність. Цей проєкт – не просто про водіння, а про повернення до активного життя”, – зазначив Михайло.

Іван Марковецький, ветеран 102-ї бригади ТрО з Івано-Франківська, також отримав важке поранення на фронті. Як наслідок – ампутація правої ноги. Після того, як влаштувався на роботу в управління у справах ветеранів у Богородчанах, питання мобільності стало критичним. Теорію вивчав онлайн, а практику приїхав опановувати до Львова.

“Автошкола допомогла відновити віру в себе. Найскладніше було побороти хвилювання. Але екзаменатор – надзвичайно професійний та чуйний”, – каже Іван.

Віталій Яцук, військовий із Волині, спершу служив у 120-му окремому розвідувальному батальйоні, а згодом – у 53-й бригаді. Під час виходу з ворожих позицій їхню розвідгрупу засік дрон. Віталій тоді зазнав важкого поранення – втратив праву ногу.

Дізнавшись про проєкт “Безбар’єрні автошколи”, вирішив стати його учасником.

“Це питання мобільності. Планую купити авто, потім – ще й отримати категорію “А”, – поділився Віталій.

Ректор ЛьвДУВС Дмитро Швець наголосив, що в університеті планують відкриття підготовки на категорію “С”, що допоможе ветеранам із працевлаштуванням.

“Це не просто навчання. Це – шлях до нових можливостей. Ветерани заслуговують на повноцінне, гідне життя. Ми хочемо бути частиною цього повернення”, – підкреслив Дмитро Швець.

Проєкт “Безбар’єрні автошколи” реалізується МВС України в межах ініціативи Першої леді Олени Зеленської “Без бар’єрів”. Його метою є створення рівних можливостей для кожного та кожної, хто хоче навчитися керувати автомобілем.

На Львівщині автошкола діє на базі ЛьвДУВС уже два роки. Тут створено всі умови для комфортного навчання осіб з інвалідністю. Теоретичний курс триває чотири тижні онлайн, а практичне навчання – близько шести тижнів за гнучким графіком.

На сьогодні вже понад 30 слухачів автошколи успішно склали іспити й отримали посвідчення.

У середу, 16 липня, у Львові завершили ексгумацію всіх 355 поховань радянського окупаційного періоду. Рештки тіл перепоховають на Голосківському цвинтарі. Мер Львова Андрій Садовий повідомив, що місто готове обміняти всі останки на українських захисників, пише ZAXID.NET.

«Пагорба Слави радянського окупаційного періоду у Львові більше не існує. Виявлено 355 останків. Усіх разом з агентом НКВС Кузнєцовим та Путіним перепоховають на Голосківському кладовищі. Готові обміняти всі ці останки на українських захисників. Роботи проводили за всіма дозволами, під наглядом фахівців», – написав міський голова Андрій Садовий.

Він зазначив, що під час ексгумації фахівці Меморіально-пошукового центру «Доля» виявили невідповідність у кількості плит і поховань. Крім цього, могили мали дуже мало супровідного матеріалу. Йдеться лише про ґудзики, залишки форми, взуття й гвардійські значки.

Зазначимо, що на місці Пагорба Слави знайшли 355 людських останків. В індивідуальних могилах було 251 тіло, 84 – у трьох братських. Крім цього, на території комплексу була ще одна братська могила часів Першої світової війни, але в ній не було людських останків.

Місто передасть гірлянди з колон та конструкцію «вічного вогню» до музею «Територія терору». Андрій Садовий зазначив, що невдовзі місто розпочне дискусію про нове призначення території. Керуючий справами виконавчого комітету Євген Бойко повідомив, що на місці Пагорба Слави має бути громадський простір. Наразі територію Пагорба Слави прибирають від будівельного сміття та вирівнюють.

Євген Бойко розповів, що ексгумацію могил агентів НКВС Ніколая Кузнєцова та Стєпана Путіна проводили за окремим протоколом. Кузнєцова вже перепоховали на Голосківському цвинтарі, де додатково встановили цілодобове відеоспостереження.

«Всі роботи виконали відповідно до дозволів Міністерства культури. Сьогодні перепоховали агента Кузнєцова. Також науковці на місці відфотографували усі знайдені елементи й провели всі антропологічні дослідження. Щодо аналізів ДНК, то на такий вид досліджень потрібні окремі дозволи, як і для проведення судово-медичної експертизи. Якщо держава вбачатиме таку необхідність, то відповідні дослідження будуть проведені», – сказав Євген Бойко.

Додамо, що Пагорб Слави звели впродовж 1945-1950 років на вулиці Пасічній у Львові. Там були поховані червоноармійці, радянські партизани, агенти НКВС. Найвідомішим похованням була могила Кузнєцова. Його рештки двічі намагалися вкрасти, а родичі агента неодноразово просили Львів повернути тіло в Росію.

Нагадаємо, що у 2022 році Верховний Суд дозволив родичам Кузнєцова перепоховати його на меморіальному комплексі у російському Єкатеринбурзі. Однак виконком Львівської міськради відмовився це робити через українських полонених, які перебувають на території Росії та тимчасово окупованих територіях.

Ветерани війни, які проходять лікування і реабілітацію в центрі UNBROKEN, самотужки будують яхту! Впродовж кількох місяців до створення яхти долучилось близько 30 захисників з різних куточків України. Зараз судно – на фінальному етапі будівництва, а вже у серпні має зійти на воду.

Ідея проєкту виникла восени під час однієї з поїздок в межах рекреаційної реабілітації. Пацієнти відвідували відпочинковий комплекс, де їм розповіли про вітрильний спорт та яхти. І вони так надихнулися цією поїздкою, що загорілися ідеєю збудувати своє власне судно.

Головним ініціатором цього проєкту став пацієнт UNBROKEN – 32-річний Руслан Кухта, який більше двох років воював на сході України та отримав поранення, що заледве не призвело до ампутації ноги. Саме він взяв на себе роль лідера процесу і об’єднував інших ветеранів довкола роботи над яхтою.

«Спочатку це було як конструктор: нам приїхали різні деталі, які ми з’єднували між собою. І так деталь за деталлю човен набирав форми. Після цього ми перевірили його на міцність, зашліфували, пофарбували. Залишилось ще зовсім трошки і можна буде вести судно до води», – розповів Руслан Кухта.

З лютого, коли стартували вже безпосередні роботи, до будівництва яхти долучилися близько 30 ветеранів та військовослужбовців, які лікуються, відновлюються та протезуються в центрі UNBROKEN. Хлопці кажуть, що вони в захваті від процесу будівництва яхти, бо об’єднані спільною метою вони забувають про всі поранення і не мають часу на негативні думки.

«Я десь 2 місяці тому приєднався до хлопців, почав з ними робити цю яхту. Насправді це важкий процес, треба чітко слідкувати за кресленням. В нас є Руслан, який керує процесом, гуртує всіх нас.

Я ніколи раніше не мав такого досвіду, але мені дуже подобається, це дуже цікаво. Це наша реабілітація, бо ми тут працюємо фізично та відпочиваємо ментально. Мені це допомагає абстрагуватися від дурних думок. Класно бути задіяним до такого спільного процесу створення судна. Поки ця яхта не буде на воді, я додому не поїду. Це наша перша яхта, але надіюсь не остання», – поділився Олексій Столяр, військовослужбовець 48-ої Кам’янець-Подільської інженерної бригади.

Сьогодні до захисників, які працюють над яхтою, приїхав міський голова Львова, щоб побачити їх судно на власні очі та поцікавитись подальшими планами. В ході спілкування виникла ідея створити своєрідний яхт-клуб, щоб хлопці продовжили своє захоплення у форматі спортивної реабілітації.

«Політика міста – по кожному виду спорту створювати і розвивати ветеранські клуби. Спорт є дуже класним інструментом реабілітації після травм. Ми вже маємо мотоклуб, який очолює наш Андрій Жолоб, є хокейний клуб і клуб стрільби з луку. Зараз будемо з цими хлопцями працювати над яхт-клубом. Вже зовсім скоро їх перший човен спуститься на воду озера Сірка. Також обговорили ідею зробити друге судно на озеро Наварія.

Я вражений цим проєктом. Цей процес творення яхти дуже об’єднує наших захисників і вони запалюються спільною ідеєю. Я бачу, як горять їх очі, а це головне завдання нашої екосистеми UNBROKEN», – зазначив Андрій Садовий, мер Львова.

40-річний львів’янин Микола Шот – пацієнт і ментор центру UNBROKEN, внаслідок мінометного обстрілу втратив обидві руки та ноги. Але навіть чотири ампутації не стали перешкодою для повернення ветерана до однієї зі своїх улюблених справ.

Водійський стаж Миколи – 20 років. І для нього було надважливо навіть після такої важкої травми – знову сісти за кермо.

Аби це стало можливим, протезист центру UNBROKEN Олесь Солодуха доповнив адаптивне авто пацієнта спеціальними елементами на кермі та дверях.

«Я більше ні від кого не залежу. Можу їхати туди, куди мені потрібно, і не просити нікого про додаткову допомогу», – ділиться радістю Микола.

Першу поїздку та перші враження Миколи Шота – дивіться на відео.

Купівля авто для ветерана стала можливою завдяки благодійному забігу у рідному місті ветерана – Новояворівську. Тоді організаторам та доброчинцям вдалося зібрати 450 000 гривень.