На Львівщині ліквідували масштабну схему розкрадання бюджетних коштів виділених для забезпечення внутрішньо переміщених осіб. Про це повідомили в пресслужбі СБУ, пише Львівський портал.
Мова йде про грошову допомогу спрямовану на забезпечення потреб першої необхідності для внутрішньо переміщених осіб, яка була виділена Міністерством соціальної політики України. Через створений злочинний механізм, лише за одним з епізодів, сума збитків завдана державі становить майже один мільйон гривень.
Як встановили оперативники, одному з суб’єктів господарювання зі Львівщини, згідно поданих пропозицій в рамках державної програми, було виділено близько 9 млн грн. Проте підприємець безпідставно привласнив бюджетні кошти, так як по факту не надав повного обсягу послуг для забезпечення проживання ВПО. Також встановлено, що певна кількість осіб на яких він отримував гроші на вказаний момент вже перебували за кордоном.
У прокуратурі Львівщини зазначають, що фігурант безпідставно перерахував майже 1 млн грн фізичній особі. Таким чином організована схема дала змогу зловмиснику привласнити майже мільйон гривень бюджетних коштів.
На підставі зібраних доказів зловмиснику вже повідомили про підозру за ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем). Йому вже обрали запобіжний захід. Триває розслідування щодо інших фігурантів провадження.
У боротьбі за Україну загинув військовослужбовець із Львівської області.
Про загибель Петра Олександровича Рудовського інформує Великомостівська громада на сторінці в соціальних мережах, пише Вголос.
Чоловік мешкав у селі Двірці. 15 жовтня військовий виконував бойове завдання поблизу населеного пункту Райгородка, що у Сватівському районі Луганської області. Петро отримав мінно-вибухову травму. Поранення виявилося несумісним із життям.
У 36-річного чоловіка залишилися матір, брат, сестра та бабусі. Коли відбудеться похорон наразі невідомо. Вічна пам’ять Герою!
Двоє рідних братів, які від початку великої війни разом захищали нашу землю від окупантів, після важкої травми знову зустрілись у Національному реабілітаційному центрі НЕЗЛАМНІ (UNBROKEN). Тут вони нині продовжують своє лікування та відновлення.
Ігорю Хрущу – 24 роки, його старшому брату Роману – 30. Вони зі Львова. В мирному житті Ігор був студентом, Роман – художником, викладав в академії друкарства. До лав Збройних сил України обоє вступили добровольцями – в окрему штурмову бригаду.
Понад рік брати знищували ворогів на київському, запорізькому та бахмутському напрямку. Але на початку червня, під час штурму ворожих позицій поблизу Бахмута, Роман зазнав важкого поранення: уламки російської міни понівечили всю праву половину тіла. Тоді саме молодший брат витягнув його з-під мінометного обстрілу та допоміг дістатись найближчого укриття. Ігор згадує: «Поки біг до брата, серце виривалося з грудей. Вже думав про найгірше, але раптом я почув його крик. Це був крик надії, що він виживе».
Частини міни влучили Роману в праву руку і ногу. Був великий ризик того, що він не зможе згинати стопу, а значить і ходити. Тому хірурги центру НЕЗЛАМНІ зшили поранення та досі відновлюють його литковий м’яз.
Ігор зазнав поранення через два місяці. Того дня, поблизу Андріївки, уламки російського снаряду посікли йому ліву сідницю, відсікли великий палець правої ноги та розтрощили ліву стопу. Тому ще на етапі евакуації захиснику медики пришивали палець, аби хлопець не втратив його. Роман у той день писав брату, намагався з ним зв’язатись. Але відповіді не було. «Я розумів, що щось, напевне, трапилось. Відчував це», – розповідає він. Ігор зателефонував увечері, сказав, що поранений.
«Звичайно, я хвилювався, то є мій брат, моя рідна людина, разом ми стільки пройшли в житті і на полі бою. Але життю нічого не загрожувало, сказав, що їде в центр НЕЗЛАМНІ. Все, я вже чекав його. Ми не бачились майже два місяці», – пригадує захисник.
Перша зустріч після двомісячної розлуки була емоційною.
«На очах були сльози. Дуже хотів обняти брата, батька, маму, всіх рідних, які у Львові мене зустрічали», – згадує Ігор Хрущ про першу зустріч. А Роман додає, що дуже радий, що брата скерували на реабілітацію саме до Львова. Тут вони знову можуть бути разом, аби надолужити втрачене спілкування та обговорити плани на майбутнє.
У Національному реабілітаційному центрі НЕЗЛАМНІ з братами-військовими працювала команда хірургів, фізичних терапевтів та ерготерапевтів. За цей час загоїлись травми обох захисників, відновились також функції ушкоджених ніг. Брати мріють про перемогу України у війні. Планують і надалі продовжувати свою боротьбу з ворогами – дуже хочуть стати інструкторами з тактичної підготовки, щоби передати свій бойовий досвід іншим захисникам.
Влада Хорватії передала Україні всі гелікоптери Мі-8, про надсилання яких оголошувала раніше. Про це заявив міністр оборони США Ллойд Остін під час зустрічі зі своїм хорватським колегою Маріо Баножичем.
За словами Остіна, США цінують відданість Хорватії справі допомоги Україні та бачать це у “численних пожертвах” військової техніки, в тому числі гелікоптерах Мі-8, а також у розгортанні військ у складі бойових груп НАТО в Польщі, Литві та Угорщині і гуманітарній допомозі.
«Ми цінуємо непохитне прагнення Хорватії допомогти Україні, і ми бачимо це у ваших численних пожертвах військового обладнання, включаючи всі ваші гелікоптери Мі-8 і передове розгортання ваших сил у бойових групах НАТО в Польщі, Литві та Угорщині, а також у ваших пожертвах на гуманітарну допомогу. І все це робить реальні зміни в боротьбі України за свободу», — сказав Остін.
Про плани передати Україні гелікоптери Мі-8 у Хорватії говорили ще наприкінці 2022 року. Видання Jutarnji list із посиланням на власні джерела писало, що йдеться про 14 одиниць — дванадцять Мі-8МТВ-1 і два Мі-8Т.
За даними медіа, уряд Хорватії сподівався натомість отримати від США більш сучасні вертольоти Black Hawk. Так і сталося — два гелікоптери Загребу подарував Вашингтон, і ще два Хорватія купила за 55 мільйонів доларів.
Мі-8 — це радянський багатоцільовий вертоліт, розроблений на початку 1960-х років. Мі-8Т — транспортно-десантна модифікація цієї моделі. А ось Мі-8МТВ-1 — це модифікація з двигунами ТВ3-117 ВМ, яку почали серійно випускати у 1988 році.
У зверненні до народу у четвер президент США Джо Байден назвав цей момент в історії “переломним моментом” — битвою між світовими демократіями та автократіями.
Звертаючись безпосередньо до американського народу, він сказав, що зараз саме такий момент, оскільки намагався заручитися підтримкою для фінансування воєн в Україні та Ізраїлі.
Байден порівняв події цього місяця в Ізраїлі з майже 20 місяцями війни в Україні. Президент США сказав, що підтримка обох війн в Ізраїлі та Україні є “життєво важливою для національної безпеки Америки”.
Байден пояснив, що військова допомога Україні допомагає створити робочі місця в Америці:
“Дозвольте мені прояснити дещо. Ми відправляємо Україні техніку, яка лежить у нас на складах. І коли ми використовуємо гроші, надані Конгресом, ми за цей рахунок поповнюємо наші власні запаси новим устаткуванням, зброєю, яка захищає Америку і яка виготовлена в Америці”.
Він попередив, що супротивники та конкуренти США “спостерігають”.
Байден виступив проти ісламофобії та антисемітизму , які посилилися останніми днями. Він звернувся до тих, хто постраждав від цього: “Я хочу вам сказати ось що: ви всі американці”.
Президент США згадав свою нещодавню поїздку до Ізраїлю , де він зустрівся з ізраїльськими офіційними особами та підтвердив підтримку країни. Він сказав, що перебуваючи там, він “бачив людей сильних, рішучих, стійких, а також злих, у шоці та глибокому, глибокому болі”.
Він також повторив свою обіцянку повернути американських заручників додому в Америку, сказавши, що “для мене немає вищого пріоритету, ніж безпека американців, які є заручниками”.
Окрім цього, Байден підтвердив підтримку рішення про дві держави , сказавши, що “Ізраїль і палестинці однаково заслуговують на те, щоб жити в безпеці, гідності та мирі”.
Президент США намагався провести чітке розмежування між ХАМАС і палестинським народом.
Він сказав, що бойове угруповання “не представляє палестинський народ” і звинуватив його у використанні палестинців “як живого щита”. Він сказав, що його “серце розбите через трагічну втрату палестинських життів ” і додав, що США “залишаються відданими праву палестинського народу на гідність і самовизначення”.
Він заявив, що в п’ятницю надішле “терміновий бюджетний запит” до Конгресу, щоб “профінансувати потреби національної безпеки Америки для підтримки наших критично важливих партнерів, включаючи Ізраїль та Україну”.
“Це розумна інвестиція, яка принесе дивіденди американській безпеці протягом багатьох поколінь. Допоможіть нам уберегти американські війська від небезпеки. Допоможіть нам побудувати безпечніший, мирний процвітаючий світ для наших дітей і онуків”.
Віталій Яцишин з Хмельницького служив у Нацгвардії. На Донецькому напрямку чоловік отримав поранення та втратив обидві ноги. У центрі реабілітації та протезування “Superhumans”, що поблизу Львова, він проходить реабілітацію та вчиться ходити на протезах. Їх виготовили у центрі.
Про те, як протезують та заново вчать ходити військових з високими ампутаціями, дізнавалося Суспільне.
Віталій Яцишин отримав поранення у травні. Тоді росіяни штурмували позиції українських військових.
“Міномет залетів в окоп, поранив, це було о 3 годині. До 10 лежав, потім відбулась евакуація. Бо евакуація не була можлива через те, що все обстрілювалось. Побачив, що ноги пошматовані, права — то там взагалі не було на що дивитися. Я впав, один турнікет зміг сам накласти, другий вже хлопці допомогли. Джгути кожні дві години треба попускати, їх попускали, але недоцільно було, бо була дуже масована кровотеча”, — говорить захисник.
Врятувати ноги Віталію не вдалось, йому ампутували обидві кінцівки. При цьому одна з ампутацій — висока. Чоловік розповідає, одразу зрозумів, що хоче стати на протези.
За словами фізичного терапевта Андрія Пітулі, для таких пацієнтів протези виготовляють на місці — у “Superhumans”. Тому пропри те, що Віталій мав змогу поїхати на протезування у США, обрав залишитись і пройти увесь шлях в Україні.
“Саме до цього пацієнта в нас була одна із тенденцій – це швидка вертикалізація. Буквально за один день йому зробили тестовий протез на ліву кінцівку, ми зразу почали з ним вертикалізовуватись. Це дало нам такий швидкий старт. За кілька днів йому зробили інший протез, тому динаміка пішла добра”, — говорить Андрій Пітуля.
Напередодні Віталій Яцишин вперше вийшов на двох протезах з-за меж тренувальних брусів і зробив кроки самостійно — його лише страхував фізичний терапевт.
“Спочатку, як став на ноги, то трошки було таке, задоволений, що вже на ногах. А зараз в подальшому багато праці, багато, щоб нормально кроки налаштувати, щоб нормально ходити. А так – нічого неможливого немає”, — говорить військовий.
Такі випадки, як у Віталія Яцишина, у центрі називають складними, але зараз таким пацієнтам не потрібно їхати за кордон.
“До повномасштабного вторгнення мені не доводилося навіть із пацієнтами із вичлененням лише одного суглобу працювати, тобто навіть не білатеральними, а просто. А зараз лікують, успішно протезують. У нас по-різному кожного місяця, але, як правило, 4-5 ампутацій із високими парними ампутаціями, тобто на рівні стегна парні ампутації, а вилучення однієї ноги теж буває до п’яти. Тобто загалом 5-10 пацієнтів на місяць із високими ампутаціями”, — додає Андрій Пітуля.
За словами фізичного терапевта, над кожним таким випадком працює команда фахівців, зокрема під час допротезної підготовки пацієнтів.
У Тернополі довкола облаштування Пантеону Героїв на Микулинецькому кладовищі виник скандал. Міська рада виділила 14 млн грн для облаштування військового поховання і однакових пам’ятників для всіх загиблих бійців з білого пісковику. Практично усі родини померлих військовослужбовців погодилися на такі умови. Проти виступила лише одна сім’я Марії та Олега Стадників, яка планує на могилі свого сина Віталія поставити оригінальний монумент з чорного граніту, інформує Zaxid.net.
Міська влада і родини усіх бійців вже не раз намагалися переконати родичів загиблого змінити свою думку, але безрезультатно. 19 жовтня рідні інших полеглих військових зібралися на кладовищі, де триває облаштування Пантеону, щоб висловити своє обурення.
«На зборах сімей загиблих презентували проект Пантеону. Тоді було орієнтовно понад 100 родин, на слайдах показували, як виглядатиме військове кладовище, чому обрали білий пісковик, а не інший матеріал для пам’ятників. Після презентації люди проголосували і більшість голосів вирішили погодитися на пропонований вигляд Пантеону. Було лише кілька жінок, які не до кінця розуміли концепцію, хотіли не пісковик, а чорний граніт. Але коли міська рада вже почала облаштовувати перші поховання, то вони побачили, як це виглядає, і погодилися на те, щоб робити разом з усіма», – розповіла одна з ініціаторок зібрання Дарія Веретюк, дівчина загиблого Героя України Віталія Дереха.
Починаючи з серпня, коли виконком міської ради ухвалив створення Пантеону, родини загиблих військовослужбовців підписують угоду про те, що пам’ятники для всіх будуть однакові. Якщо ж сім’я бажає інший пам’ятник, то їм пропонують інше місце для поховання. Водночас родина Стадників, за словами Дарії Веретюк, планує встановити хрест та фігуру сина в повний зріст з автоматом і квітами в руках з чорного граніту, що не вписуватиметься в єдину композицію військового кладовища. І людей обурює, що одна сім’я дозволила собі знехтувати рішенням виконкому.
«Цій родині пропонувалися різні варіанти, щоб вони погодилися на уніфікований вигляд Пантеону. Їм пропонували прізвищем їх сина назвати вулицю в місті, або організувати сквер його імені. Також якщо вони хочуть монумент з чорного граніту, то комунальне підприємство міської ради “Ритуальна служба” запропонувало Стадникам здійснити перепоховання на місці зверху над Пантеоном. На що вони відповіли: ні, могила має бути з усіма, але наш пам’ятник має бути не такий як інші», – додала ZAXID.NET Дарія Веретюк.
Фото: ZAXID.NET
Дружина іншого загиблого військовослужбовця Людмила зазначила, що підтримала ідею з однаковими пам’ятниками, адже, за її переконаннями, на фронті бійці були всі рівні не залежності від статків, походження чи соціального статусу.
«Тут є поховані і військові, які отримали звання Героя України, і військові різних звань та рангів, але ніхто з них не підвищується, жодна родина не хоче бути якось виокремленою, бо всі розуміють, що не за пам’ятники наші чоловіки й сини йшли на війну, віддавали свої життя», – сказала ZAXID.NET Людмила.
Директор комунального підприємства «Ритуальна служба» Сергій Тлумацький розповів ZAXID.NET, що Стадники вже розпочали встановлення свого пам’ятника.
«Ці люди ігнорують думку інших. Я сьогодні, 19 жовтня, був змушений викликати поліцію, адже без будь-яких дозволів на Пантеон Героїв приїхала бригада будівельників, які почали заливати фундамент і встановлювати гранітні плити. Хоча для таких робіт обов’язково повинен бути письмовий дозвіл з комунального підприємства», – говорить Сергій Тлумацький. Поліцейські, які були присутні на кладовищі, склали постанову щодо порушення громадського порядку.
Мати загиблого військовослужбовця Марія Стадник зазначила ZAXID.NET, що знає про однакові пам’ятники для всіх загиблих бійців, однак хоче поставити окремий монумент для сина. Гроші, які міська рада виділила на уніфікований пам’ятник її сину, пропонує перерахувати на дрони.
«Бажання поставити окремий пам’ятник виникло не лише у нашої сім’ї. Нас підтримують ще чотири родини, просто вони бояться висловити свою думку. На збори нас ніхто не запрошував. Ми, як тільки поховали сина 8 жовтня 2022 року, ще тоді вирішили, що будемо ставити окремий пам’ятник, вибрали композицію. Згідно зі статтею 25 Законом України про поховання та похоронну справу кожна сім’я зобов’язується за власні кошти поставити пам’ятник на могилі. Окрім того, білий пісковик, з якого зроблені монументи, не довговічний. Мій син мав трьох дітей, я б хотіла, щоб і його діти приходили на могилу і бачили, що їх тато тут похований», – розповіла ZAXID.NET матір загиблого бійця Марія Стадник.
Жінка додала, що навряд чи її сім’ю хтось переконає. Однак родичі інших загиблих військових все-таки сподіваються вирішити цю ситуацію мирним шляхом.
«На цвинтарі йдеться про рівність, про те, що тут, після смерті ми вже всі одинакові. Це не те місце, де варто возвеличуватися. Ясно, що біль є в кожної з нас, але порівнювати його в розмірах пам’ятника абсолютно не коректно. Зрештою, всі хлопці йшли на війну в однострої, який був для всіх однаковий, чи ти командир, чи піхотинець. І я думаю, що вони точно б не хотіли б тут зараз таких перипетій», – розповідає Дарця Веретюк.
Додамо, що Віталій Стадник – український старший радник юстиції, прокурор, військовослужбовець, матрос Військово-Морських Сил Збройних Сил України, який з початком російського вторгнення в Україну пішов добровольцем на фронт. Він загинув під час виконання бойового завдання 1 жовтня 2022 року у Херсонській області. У нього залишилося троє дітей та дружина.
Його мати Марія Стадник – відома в Тернополі суддя Тернопільського господарського суду, а батько Олег Стадник – суддя Тернопільського апеляційного суду. Олега Стадника було звільнено з посади 29 листопада 2018 року за власним бажанням, однак до того він не пройшов кваліфікаційного оцінювання 26 квітня 2018 року. Марія Стадник теж набрала низький бал, однак за результатами співбесіди все-таки залишилася на посаді.
Захищаючи Україну від російських загарбників загинув військовий із Львівської області.
Про загибель Ярослава Васильовича Вихопня інформує Жовтанецька територіальна громада, пише Вголос.
Чоловік мешкав у селі Жовтанці. Ніс службу на посаді сержанта поліції поліцейського взводу 2-ї роти 2-го батальйону.
16 жовтня Ярослав потрапив під артилерійський обстріл поблизу населеного пункту Курдюмівка, що в Бахмутському районі Донецької області. Отримане поранення виявилося несумісним з життям.
Військовий був учасником Революції гідності та АТО, боровся за Незалежність України. Життя воїна обірвалося у 36-річному віці.
Коли відбудеться похорон наразі невідомо. Вічна пам’ять Герою!
З початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну через систему “Шлях” видали 231 000 дозволів для виїзду за кордон. Найбільше дозволів на виїзд видали у Закарпатській та Волинській областях
Про це на брифінгу розповів заступник начальника штабу – начальник відділу організації прикордонного контролю Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, полковник Ігор Матвійчук, передає “Еспресо.Захід“.
Він зазначив, що кількість дозволів не є пропорційною до кількості чоловіків, оскільки одна людина могла перетинати кордон кілька разів.
“За останній період часу найбільше дозволів для перетину кордону надали Міністерство інфраструктури України, Закарпатська та Волинська області. Зокрема, близько 47 000 дозволів на виїзд за кордон видало Міністерство інфраструктури. Також, у перший рік існування системи “Шлях” видавали близько 10-13 000 дозволів у місяць, проте зараз їхня кількість зменшилася до 6 000″, – наголосив Матвійчук.
За його словами, від початку повномасштабного вторгнення затримали 15 900 порушників кордону. 6900 людей намагалися перетнути кордон за підробленими документами.
“Найчастіше чоловіки намагаються перетнути кордон під виглядом багатодітних батьків. Вони підробляють свідоцтва про народження дітей, навіть створюють фейкову “Дію”, замовляють на телеграм-каналах такі застосунки, які максимально схожі на “Дію”. Також доволі часто чоловіки, які хочуть уникнути мобілізації, мають листи від Мінкульту або ж від релігійних організацій. Також багато з них під виглядом спортсменів та музикантів їдуть за кордон і не повертаються”, – додав начальник відділу організації прикордонного контролю.
У Державному бюро розслідувань відреагували на медіаісторію з гучним весіллям у Львові, в якій фігурувала колишня їхня працівниця. У правоохоронному відомстві кажуть, що українцям потрібно довіряти лише офіційним джерелам інформації, ретельно перевіряти факти та обов’язково звертатися до першоджерел.
Про це заявила радниця з комунікацій Державного бюро розслідувань Тетяна Сапьян. Вона наголосила, що наречена вже давно не є працівницею відомства.
“В історії з гучним весіллям у Львові ключовим фактом є те, що наречена — це колишня працівниця Теруправління ДБР у Львові. Вона наказом була звільнена з ДБР вже майже два роки тому. Тому ДБР не може нести й не несе жодної юридичної чи моральної відповідальності за її вчинки”, — пояснила Тетяна Сапьян.
Наречена Роксолана Москва з мамою
Вона також додала, що у період війни в Україні інформаційна безпека є невідмінною складовою загальної безпеки країни.
“Ми живемо в шаленому інформаційному потоці, в який затягується дезінформація, ІПСО, перекручені факти. ДБР закликає українців довіряти лише офіційним джерелам інформації і якщо новина містить сумнівні факти — обов’язково звертатися до першоджерела”, — сказала Тетяна Сапьян.
Вона пояснила, що це потрібно робити через те, що деякі медіа для збільшення переглядів опускають важливі відомості, аби додати скандальності новині. Також, на її думку, проведення коштовного весілля під час війни — це питання громадянського сумління.
“Не варто пов’язувати лакшері весілля з колишньою роботою молодят. Це — питання статків їхньої родини та громадянського сумління під час війни”, — сказала Тетяна Сапьян.
Скандальне весілля на Львівщині
Поблизу Львова 7 і 8 жовтня відбулося розкішне весілля екс-прокурора і колишньої працівниці ДБР — Ростислава Ільницького та Роксолани Москви. Для святкування обрали п’ятизірковий комплекс Emily Resort. Гостей розважали українські зірки, зокрема ведучий Григорій Решетник, співачка Оля Полякова, співак Олександр Пономарьов, а також Дзідзьо, який виступав на другий день святкування.
За інформацією ЗМІ, тільки двометровий весільний торт, за оцінками кондитерів, коштував близько 100 тисяч гривень. У перший день свята, за даними видання, у молодят було понад 300 гостей, серед яких — відомі бізнесмени, юристи, депутати, а також одіозні працівники правоохоронних органів і податкової.
Зокрема, депутати Львівської міської ради Юрій Ломага та Олексій Різник, а також Василь Телиця, імовірно, екскерівник управління боротьби з організованою злочинністю МВС у Львівській області, і Святослав Мазурик, який, за даними ЗМІ, імовірно, працював у прокуратурі Києва і був спійманий на хабарі в 100 тисяч доларів.
