З понеділка, 23 жовтня, на шахті «Надія», розташованої неподалік Соснівки, що у Червоноградському районі почали працювати десятеро в’язнів Дрогобицької колонії №40. Ув’язненні працюватимуть у копальні впродовж місяця у нічну, третю зміну. Угоду про співпрацю адміністрація шахти уклала з колонією.
Директор Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Ігоря Тимочко, розповів LVIV.MEDIA, що ув’язненні колонії вперше працюватимуть у шахті на Львівщині.
Причина, через яку підприємці змушені використовувати працю засуджених, економічна – зараз на шахті «Надія» не вистачає гірників, тому керівництво шахти звернулося до пенітенціарної установи з проханням виділити для цієї роботи добровольців з-поміж ув’язнених, що стали на шлях виправлення.
Усі в’язні пройшли необхідну професійну підготовку, медогляд, отримали необхідні дозволи і тепер готові до роботи у забоях. Працюють в’язні лише у нічну зміну. З кожним із них укладено трудову угоду, а за свою працю вони отримуватимуть таку ж зарплату, як і вільні працівники. Натомість дрогобицька колонія отримуватиме за кожного працевлаштованого засудженого фінансову винагороду у сумі 25% його зарплатні.
Проти залучення ув’язнених до роботи на копальні виступали мешканці Соснівки, але їх думку не врахували.
«На жаль, ми програли, не змогли переконати тих, від кого це залежить, не брати на роботу ув’язнених. Ми також не змогли дізнатися від керівництва шахти «Надія», за якими статтями кримінального кодексу засуджені ці люди, щоб зрозуміти наскільки вони небезпечні для мешканців Соснівки. Ми також остерігаємося, що цим в’язням дадуть вільне поселення і вони ходитимуть вулицями нашого міста», — зазначила в коментарі LVIV.MEDIA староста Соснівки Ірина Харчук.
Втім, за словами Ігоря Тимочка, переживати мешканцям Соснівки не варто, бо працювати на шахті зголосилися особи, здебільшого засуджені за побутові та економічні правопорушення. Осіб, які б вчинили серйозні злочини, серед них немає.
Мешкатимуть в’язні-шахтарі у гуртожитку колишньої колонії №47, що у Сокалі, і весь час перебуватимуть під конвоєм. «Вони не зможуть вільно пересуватися вулицями, тому громадянам не варто за це переживати», — додав Ігор Тимочко.
До слова, залучення в’язнів до роботи на соснівській шахті – це поки що експеримент, який триватиме місяць.
46-річна Надія Руденко нещодавно переїхала до Чернігова з Андріївки Михайло-Коцюбинської громади. Дві гучні трагедії торік мали для неї фатальні наслідки: 22-річний син Костянтин загинув від ракетного удару на Яворівському полігоні.
Через кілька місяців загинув її 41-річний чоловік Павло — від ракетного удару по навчальному центру “Десна” на Чернігівщині. 45-річний рідний брат Сергій Федько поліг у бою на Луганщині.
Сімейне фото. Син Костянтин — на задньому плані — загинув. Чоловік Надії — праворуч — теж
Яворів. Костянтин
Уночі 13 березня 2022 року вісім російських крилатих ракет влучили в казарми на Яворівському полігоні Львівської області. Загинули 35 військових, ще 134 отримали поранення різного ступеню важкості — про це повідомляв Максим Козицький, голова Львівської обласної військової адміністрації. Тієї пекельної ночі син Надії Костянтин Руденко був на чергуванні. За декілька хвилин до загибелі поговорив з дружиною — не знав, що востаннє. Військових, з якими був на стрільбах, загнав в укриття. А сам заховатися не встиг… Загинув миттєво. На нього впав шматок бетонної плити зруйнованої казарми.
22-річний Костянтин Руденко, який загинув на Яворівському полігоні. Фото з сімейного архіву
— Костик пішов служити, коли йому тільки виповнилося 18, — зітхає його матір Надія. — Потім підписав контракт на три роки. Служив у селі Старичі Яворівського району Львівської області. Там одружився на місцевій дівчині Соломії.
Син був інструктором, проводив стрільби серед солдат. За два дні до загибелі спіймав двох чоловіків, які ставили мітки поряд з частиною.
Тіло Костянтина першим опізнав його найкращий друг. За татуюванням, які Костя й Соломія зробили, коли почали зустрічатися. Полями-лісами вона виїхала з окупованої у березні 2022 року Андріївки та дісталася Львівщини.
— 16 березня в обід поховали сина у Дрогобичі Львівської області. Ледь встигла, приїхала за дві години до процесії, — згадує вона той день. — А через два місяці, 10 травня, у Костика народився синочок Артемчик.
— Перепоховати Костю на батьківщині не думали?
— А навіщо? Там його сім’я, росте син.
Надія підтримувала невістку, ходила з нею на пологи. 19-річна Соломія залишилася вдовою. Коли була вагітною, то разом зі своїм батьком опізнавала й забирала чоловіка з моргу, його ховали у закритій труні. — До останнього не вірила, що там лежить моя дитина, — каже Надія. — Просила відкрити кришку, хоч поглянути. Лежав як живий.
— Чому чоловік з вами не поїхав?
— Хтось мав бути з нашими двома доньками.
її чоловік, вітчим Костянтина, пішов у військкомат 1 квітня, як тільки росіяни відступили з Чернігівщини. У молодості він не служив, але все життя мріяв бути військовим. Дружина казала йому, що навіть стріляти не вміє. А він відповідав: «Чого не вмію, того навчать. Я швидко вчуся».
Десна. Павло
Ракетний удар по казармах у селищі Десна на Чернігівщині був близько 5 ранку 17 травня 2022 року. З авіації випустили чотири ракети. Під уламками знайшли 87 тіл. Це офіційна цифра. Рідні загиблих солдатів та офіцерів впевнені, що їх було значно більше. Від 200 до 1000. Останків багатьох знайти не вдалося, вони наче випарувалися. Серед них і Павло Бова, чоловік Надії.
— Спочатку він півтора місяця навчався на Яворівському полігоні, там, де загинув Костик, — розповідає Надія. — А потім його перевели в навчальний центр “Десна” на Козелеччині. Заспокоював мене: «Не переживай. У мене такі війська, що ми залітаємо, розмазуємо орків і втікаємо».
Можливо, він говорив про артилерію, але Надія не знає і запитати вже ні в кого.
16 травня забрали з пологового онука. По відеозв’язку показала Павлу Артемчика. Чоловік посміявся і сказав: «Дід приїде і буде ганяти з тобою на машині. Будемо бабі дулі крутити». Наступного дня, о п’ятій ранку, в казарму, де спав чоловік, і в сусідні будівлі прилетіло чотири ракети.
Тіла Павла не знайшли. Дружина їздила туди щодня протягом тижня. Намагалася й самотужки його розшукати. Але не знайшла нічого.
— Чиїсь руки й ноги попадалися, — буденно розповідає вона про ті страшні пошуки. — Але жодної кісточки чоловіка, жодних речей не бачила. — Може, згоріли при пожежі? Хлопці, які вижили, казали, що багатьох військових придавило зруйнованими конструкціями казарм і вони живцем згоріли.
Надія тоді жила у Дрогобичі, там підростав онук. Думала купити хатину поблизу кладовища, де похований син. Але повернулася на Чернігівщину, у свою Андріївку, — щоб розшукувати чоловіка.
Військова частина запропонувала донькам Павла і його батькам здати ДНК й чекати, коли слідчі знайдуть останки тіл. Родина чекає вже 16 місяців. Павла вважають безвісти зниклим. Керівництво лише казало: «Тримайтеся. Прийміть співчуття. Їх немає серед живих».
— У сина хоч могилка є, куди можна прийти й поговорити з ним, — сумно розповідає вона. — У Павла ж немає нічого. Я вже і змирилася наче, а от батькам Павла важко це прийняти. Мені здається, що і додому в Андріївці він приходить. За день до смерті брата Павло мені наснився. Мовчав, гладив по спині, ніби жалів.
Вона згадує, як чоловік з’явився у її житті багато років тому. Вони пиляли дерево з сусідкою, він проходив повз і запропонував допомогу. А за тиждень уже почали разом жити.
— З сином Костиком вони одразу поріднилися, — згадує вона. — Хоча Павлу було лише 21, молодший за мене на п’ять років. Але розумний не по роках, завжди здавалося, що він старший.
З Павлом у них народилися дві доньки, Надія вдячна за них долі.
Луганська область. Сергій
— Після школи вивчився на муляра, — розповідає Надія про брата. — Працював у столиці. Тричі ходив до військомату, а його не брали. Казали, що він іде служити заради грошей. А він відповідав: «Я служив і знаю, що це таке». Забрали у лютому цього року, мені нічого не сказав.
Він загинув 31 липня біля селища Новоселівське Луганської області. Отримав поранення в стегно, встиг накласти джгут. Коли хлопці почали витягувати Сергія, джгут лопнув. Кров вилетіла миттю. На вулиці спека. Його не змогли врятувати, навіть тіло з поля бою вдалося забрати лише через п’ять днів, ризикуючи життям під шквальним вогнем.
Поховали 10 серпня, військова частина оплатила труну й вінки. Про цей похорон у її пам’яті теж відклалися жахливі спогади.
45-річний Сергій Федько, брат Надії Руденко. Загинув на Луганщині. Фото з сімейного архіву
— Брата привезли у щільному брезентовому мішку, він лежав у ньому долілиць. Тіло вже розкладалося, повзали черв’яки. Досі пам’ятаю цей сморід. Тільки по вухах і плечах впізнала, що то він. Зверху на тіло поклали військову форму.
Донечки
Катерині — 16 років, вчиться на другому курсі у ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою (колишнє Чергівське вище авіаційне училище). З дитинства мріє стати військовою і вчитися на юриста. Її хлопець — теж військовий, від 2016 року на фронті. Обороняв Чернігів, потім перевели на інший напрямок, отримав два важкі поранення.
— Хороший, рукастий, — каже про нього Надія. — Міжкімнатні двері у квартирі поміняв.
Молодшій Насті — 12. Вона навчається в чернігівському ліцеї на вулиці Тероборони (колишня Гагаріна).
Надія з доньками — Настею та Катериною
— Мене тримають на цьому світі мої дівчатка, мої сонечка, — відповідає Надія на запитання, як вона тримається. — Сварять, коли я плачу. Відводять мене до перукаря, змушують робити манікюр. Не можу сидіти вдома. Стараюся відволікатися на роботу. Роблю оздоблювальні роботи. До онука їжджу час від часу, з Соломійкою в гарних стосунках.
Після загибелі Павла Надія навчилася водити авто і отримал права — каже, потрібно багато справ вирішувати.
Виплати родині
Сім’я кожного військового, який загинув, захищаючи Батьківщину під час повномасштабної війни, має право отримати одноразову грошову допомогу в розмірі 15 млн грн.
— Соломія пів року збирала всі необхідні документи. Іноді потрібні були такі безглузді довідки, як, наприклад, про несудимість чи від нарколога, що не вживаємо наркотики. Надсилали в Київ на перевірку.
15 млн за Костика поділили на чотирьох: вдова, син, мати й батько. Його батько, з яким ми давно розлучені, участі у вихованні сина не брав, але свою частку, а це 3 млн 750 грн, також отримав. Ще й обурювався, що з нього більш ніж 1 млн зняли — після народження онука.
З отриманих коштів вирішили з доньками купити трикімнатну квартиру по вулиці Чорновола. В гарному стані, але без меблів. Поряд з розбитими будинками. Цей будинок дивом уцілів. У вересні торік віддала 35 тис. доларів (майже 1 млн 300 тис. грн). Буквально за кілька тижнів ціни на такі квартири підскочили до 45-50 тис. доларів. Тепер їздимо у село як на дачу. Маю 30 соток городу. Дівчата лаються на мене, навіщо стільки садимо. З зниклого безвісти чоловіка вдові виплачують його грошове забезпечення: близько 20 тис. грн зарплати і 100 тис. “бойових” доплат. Виплату за втрату чоловіка вона зможе отримати лише через три роки, коли його визнають загиблим, як їй пояснили.
Родина її брата Сергія жодних виплат досі не отримала. Його частину розформували, і це все ускладнило.
— Узяти будь-яку довідку неможливо, — розповідає Надія. — Він має 17-річну доньку, з дружиною розлучений. Племінниця з матір’ю поки нічого добитися не можуть. Збирають довідки. Тепер ще треба довести, що Сергій загинув у формі, взутті, бронежилеті й касці, які йому видала частина. Кажуть, що якщо він був одягнений у щось інше — виплат не буде. Комісія, яка це розслідує, перебуває в Києві, а як вони збираються розслідувати це, коли брат загинув у Луганській області? Де вони збираються ту форму шукати? Невже спеціально просять такі безглузді довідки, що не виплачувати ці гроші?
Лише на чернігівському кладовищі «Яцево», станом на початок жовтня 2023 жовтня поховано 229 Героїв, які загинули в російсько-українській війни. Ще 92 захисників — на кладовищі у Ялівщині.
Перші 30 мобільних вогневих груп, які збиватимуть дрони-камікадзе на Львівщині, уже передали Повітряному командуванню «Захід»
Це половина від тієї кількості груп, які створюють Львівська ОВА, ПвК «Захід» та соціально відповідальний бізнес.
Наступні 30 планують доукомплектувати та передати упродовж місяця. Вони служитимуть новому підрозділу на території області – окремому батальйону протиповітряної оборони Сухопутних військ.
Вартість комплектації однієї групи – близько 500 тис. грн. Це без врахування ціни транспорту. У кожну групу входить машина, оснащена тепловізорами, приладами нічного бачення, лазерними вказівниками, ліхтарями, прицілами, планшетами та зброєю для збиття ударних безпілотників.
Загалом на обладнання акумулювали 28 млн гривень. Автомобілі благодійники жертвують безкоштовно.
Групи формували відповідно до запитів військових, випробовували та видозмінювали, щоб у будь-яку погоду та в нічний час наші оборонці могли ефективно нищити ворожі цілі.
Нагадаємо, раніше голова Львівської ОВА Максим Козицький повідомляв, що ведеться робота спільно з соціально-відповідальним бізнесом, ПвК «Захід» плюс бригада тероборони для облаштування додаткових 50 мобільних груп для збиття «шахедів». До 15 жовтня мали допомогти військовим з мобільними групами, які повністю обладнані для збиття «шахедів».
Це повідомлення з’явилося після того, як під час повітряної тривоги 19 вересня Львівщину атакували дрони-камікадзе типу «шахед». За попередньою інформацією, у напрямку області летіло 18 таких дронів. 15 із них Сили ПвК «Захід» збили.
У Львівському університеті ветеринарної медицини висадили алею дерев у пам’ять про загиблих військових — випускників університету. Кожне дерево ознакували табличкою із даними про випускників, що загинули з 2014 року, захищаючи Україну.
Як повідомив Суспільному виконувач обов’язків ректора університету Іван Парубчак, у дворі навчального закладу висадили липи.
“Кожне дерево, поки що це саджанці, саджанці липи, в майбутньому вони виростуть розлогими деревами. Кожне дерево присвячене вшануванню пам’яті кожного окремого героя – випускника університету, тому що саме з 2014 року полягло за волю і незалежність України 15 наших випускників”, — каже Іван Парубчак.
Садили дерева родини героїв, студенти і викладачі університету.
“Як почалася ота війна, він так пішов і загинув. Прикрив собою хлопця, хлопець залишився живий, а він загинув. Він був в розвідці, працював в розвідці. Пішли в розвідку і він вже звідти не вернувся”, — говорить бабуся загиблого захисника Марія Хміляр.
Львівський університет ветеринарної медицини розташований на вулиці Пекарській, 50.
Слідчі Служби безпеки України викрили російські спецслужби на спробах завербувати українських підлітків для антисемітських провокацій у Львові, Дніпрі, Вінниці та на Житомирщині. Потім використовували фото та відео “виконаних завдань”, щоб дискредитувати Україну у закордонних ЗМІ, пише Суспільне.
Як повідомили у пресслужбі СБУ, російські спецслужби створили праворадикальний Telegram-канал для того, щоб вербувати українських підлітків. Дітей, за даними слідчих, змушували виконувати завдання. Зокрема, залишати антисемітські написи на меморіалах, присвячених жертвам Голокосту. А також здійснювати підриви за допомогою саморобної вибухівки.
“Учасникам спільноти пропонували публікувати фото- та “відеозвіти” провокацій. Медіафайли російські спецслужби “розганяли” у закордонних ЗМІ як фейкові публікації для дискредитації України”, — йдеться у повідомленні.
Так на Житомирщині росіянам вдалося завербувати 15-річного школяра з Радомишля. Представники спецслужб маніпулювали хлопцем і змушували нанести антисемітські написи на меморіалі. Згодом їх виявили на стінах декількох приватних будинків.
У Дніпрі, Львові та Вінниці правоохоронці також викрили місцевих учасників підконтрольного Росії Telegram-каналу. Ними виявилися четверо школярів. Слідчі СБУ задокументували, що російські агенти змушували дітей вчинити акти вандалізму на місцях пам’яті жертв Голокосту.
Під час обшуків у підлітків знайшли у телефонах та на комп’ютерах фотографії-звіти вчинених провокацій. А крім того — компоненти для виготовлення вибухівки.
Правоохоронці відкрили кримінальне провадження за трьома статтями:
за ч. 2 ст. 297 (наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого)
ч. 1 ст. 300 (ввезення, виготовлення або розповсюдження товарів, які пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію);
ч. 1 ст. 436-1 (виготовлення, поширення комуністичної, нацистської символіки та пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів).
Батьків закликають більше спілкуватися з дітьми, дізнаватися про їхні зацікавлення та контролювати дії в інтернеті.
Уночі 25 жовтня прикордонники у пункті пропуску “Рава-Руська” виявили 21-річного чоловіка, який намагався незаконно потрапити до Польщі. Про це повідомляють на сторінці Західного регіонального управління Держприкордонслужби України — Західний кордон.
Юнак намагався уникнути проходження прикордонного контролю, адже не мав законних підстав для виїзду за межі України.
Для цього він сховався у спальному відділенні кабіни вантажного автомобіля, яким керував його батько – 44-річний громадянин України.
Порушника притягнули до адміністративної відповідальності. Також у діях чоловіка вбачаються ознаки злочину, передбаченого ст. 336 ККУ “Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період”.
Окрім того, у діях його батька, водія вантажівки, є ознаки злочину, передбаченого ст. 332 ККУ “Незаконне переправлення осіб через державний кордон України”.
Через нічний удар російських військ по території неподалік Хмельницької АЕС вибухом пошкоджено вікна в адміністративно-побутовому та лабораторно-побутовому корпусах. Про це повідомляє пресслужба Міністерства енергетики
Зазначається, що в ніч на 25 жовтня ворог завдав удару по території неподалік Хмельницької АЕС.
Внаслідок вибуху було пошкоджено вікна в адміністративно-побутовому та лабораторно-побутовому корпусах.
Через пошкодження ліній електропередачі знеструмлено 1 860 споживачів у містах Славута та Нетішин Хмельницької області.
Вказано, що відновлювальні роботи розпочнуться, як тільки енергетиків допустять на місце пошкодження.
Нагадаємо, вночі 25 жовтня російські військові запустити по Україні 11 дронів-камікадзе “Шахед”, за даними військових, сили протиповітряної оборони змогли збити усі ворожі безпілотники. Водночас є руйнування й постраждалі внаслідок падіння уламків.
Міста Славута й Нетішин на Хмельниччині постраждали внаслідок збиття ворожих безпілотників.
16 людей дістали поранення у результаті падіння уламків збитих російських “Шахедів” на території об’єкта критичної інфраструктури у Шепетівському районі на Хмельниччині.
“У Шепетівському районі внаслідок збиття ворожих повітряних цілей відбулось їх падіння на території об’єкта критичної інфраструктури.
Вибуховою хвилею пошкоджено нежитлові приміщення, житлові будинки та транспортні засоби”, – розповів перший заступник начальника ОВА Сергій Тюрін.
Він додав, що за медичною допомогою до лікарні звернулось 16 мешканців з навколишніх будинків з різними тілесними ушкодженнями.
На місці працюють усі відповідні служби.
Міський голова Славути Василь Сидор повідомив, що “є багато пошкоджень на території Славутицької громади”.
Мер запевнив, що усі послуги − тепло, газ та воду − жителям громади надаватимуть. Але школи та дитячі садки 25 жовтня не працюватимуть.
Тюрін також повідомив, що уламки також упали у Хмельницькому районі, але тут збиті ворожі цілі не завдали шкоди.
За його словами, окупанти атакували Хмельниччину уже четверту добу поспіль.
Раніше повідомлялося, що уночі 25 жовтня російські військові запустити по Україні 11 дронів-камікадзе “Шахед”, сили протиповітряної оборони змогли збити усі ворожі безпілотники.
У Львівській області почали діяти нові перепустки, що до зволяють пересуватися під час комендантської години. Повністю замінити старі взірці на нові планують до 1 січня 2024 року. Про це під час брифінгу повідомив керівник апарату Львівської ОВА Тарас Грень, інформує Твоє Місто.
«Метою заміни вигляду є передусім побажання правоохоронних органів та забезпечення належного контррозвідного режиму у Львівськой області. Новий вид перепусток має близько 4 окремих ступенів захисту. Вони є візуальними та тактильними. Новий вид перепусток уже почали видавати. Наразі паралельно ще діють старі взірці перепусток на час комендантської години, які ще мають чинність», – пояснив тарас Грень.
Він також зазначив, що алгоритм отримання перепусток не змінився. Такі дозволи надаватимуть тим, хто забезпечує діяльність критичної інфраструктури області. Йдеться також про органи державної влади, волонтерів, правоохоронців тощо. Перепустки дають право на перебування чи вільне пересування містом чи областю на час комендантської години.
«Термін комендантської години не змінюється. Вона надалі діятиме від 00:00 до 5:00 год. Але перепустка дозволяє особі пересуватися територією Львівщини в цей час. Ми вимагатимемо обгрунтування діяльності під час комендантської години», – додав він.
Зазначимо, що раніше у Львівській ОВА повідомляли, що у області можуть змінити час комендантської години. Перший заступник голови Львівської ОВА Андрій Годик у коментарі Tvoemisto.tv повідомив, що її подовжать. Рішення щодо зміни будуть приймати на одному з позачергових засідань Ради оборони Львівщини.
Нагадаємо, на автошляхах Львівщини з’являться додаткові блокпости. Посилення безпекових заходів спрямоване на посилення обороноздатності регіону та запобігання дестабілізації суспільно-політичної ситуації.
За словами речниці СБУ у Львівській області Роксолани Яворської, дестабілізація є цілком реальною, адже відомо, що ворог знову завдає удари по енергетичних об’єктах і прагне розпалити ворожнечу, поширюючи фейки і маніпуляції. Першочергове завдання СБУ зараз – не допустити провокацій, а також проникнення російських диверсійно-розвідувальних груп.
