Категорія: Війна

Опубліковано

Телемарафон “Єдині новини” працює над зміною формату

Телемарафон “Єдині новини” може змінити свій формат, вважає т.в.о. міністра культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв. Зараз залучені до проєкту канали розглядають варіанти. Про це Карандєєв розповів у інтервʼю для “Українського радіо”.

“Мені здається, що вже найближчим часом такі пропозиції будуть випрацювані”, — сказав він.

Він додав, що рішення про запровадження мовлення у форматі телемарафону “Єдині новини” було надзвичайно актуальним на першому етапі війни, оскільки кожен ключовий мовник “взяв кожен свою нішу”:

“Хтось краще виготовляє українські новини, хтось краще працює з закордонними пунктами, у когось є більш налагоджені й цікавіші продукти студійного вироблення. Тобто кожен з учасників телемарафону доєднався своїм ресурсом. Справді, хтось більше робить роботу, хтось менше, але наразі це єдиний продукт”, — зауважив він.

Разом з тим Карандєєв підкреслив, що для телеканалів є важливим внесення нових форм, нових форматів оскільки “життя йде, змінюються і наше бачення, і формати, запрацювала економіка, з’явилися рекламодавці”.

Довіра до телемарафону “Єдині новини” зменшується — результати опитування

Згідно з результатами опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), проведеного 4 — 10 грудня 2023 року, телемарафону довіряють менше половини українців, а саме — 43%.

У КМІС зазначили, що водночас до 38% зросла частка тих, хто не довіряє телемарафону (решта 19% мають невизначене ставлення). Утім, станом на зараз баланс довіри-недовіри лишається позитивним (тобто більше тих, хто йому довіряє, ніж не довіряє).

Опубліковано

Зеленський роздратований зволіканням Заходу щодо війни в Україні, – The Economist

Президент України Володимир Зеленський вважає, що «Захід втратив відчуття нагальності війни в Україні», а багато українців, на думку Зеленського «втратили відчуття екзистенційної загрози». Про це президент України заявив 1 січня в інтерв’ю The Economist, пише ZAXID.NET.

Зеленський роздратований ваганнями деяких союзників, а також відстороненістю деяких співвітчизників. За його словами, Захід втратив відчуття нагальності, а багато українців втратили відчуття екзистенційної загрози війни.

Зеленський наголосив, що, підтримуючи Україну, Європа захищає себе від російської агресії.

«Путін відчуває слабкість, як тварина. Тому що він і є тварина, він відчуває кров, він відчуває свою силу, і він з’їсть вас на вечерю з усіма вашими ЄС, НАТО, свободою і демократією», – зазначив президент України. Проте, за словами Зеленського, «думка про те, що Путін перемагає, є не більше ніж відчуттям», а реальність полягає в тому, що російські війська досі знищуються.

Серед іншого, Зеленський поскаржився на те, що «мобілізація українського суспільства та світу», яка була на початку війни, наразі відсутня, і це потрібно змінити.

«Мобілізація – це ж не лише питання відправки військових на фронт, це стосується кожного. Це також мобілізація зусиль і єдиний спосіб захистити нашу державу і деокупувати наші землі. Давайте будемо чесними, ми переключилися на внутрішню політику, і якщо ми продовжимо зосереджуватися на внутрішній політиці, нам потрібно призначити вибори, змінити законодавство. Але тоді забудьте про контрнаступальні дії та деокупацію …Найважливіше, що українець може робити зараз – це це бути в Україні, а для наших західних партнерів – бути з Україною … », – заявив український президент.

Щодо пропозицій про перемовини, Зеленський зазначив, що наразі не бачив жодних кроків до миру з боку Росії. Натомість українці відчувають шквал повітряних атак на українські міста на сході, півдні, півночі та заході.

Опубліковано

Вимоги документів із ТЦК на кордоні: Омбудсмен хоче роз’яснень від ДПСУ

Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець направив листа до Держприкордонслужби з проханням надати інформацію щодо документів, які вимагають працівники ДПСУ в громадян для перетину кордону, а також правові підстави такої вимоги.

Омбудсмен зазначив, що 31 грудня на різних пунктах пропуску утворилися величезні черги, деякі люди стоять понад добу. Причиною є посилення контролю громадян, які бажають виїхати за кордон.

Окрім цього, як пишуть медіа, прикордонники посилено перевіряють документи в осіб з інвалідністю та тих, хто їх супроводжує, багатодітних батьків, людей, які їдуть за системою “Шлях”, а також вимагають військово-облікові документи із записом про відстрочку від мобілізації, констатував Лубінець.

“Аби розібратися із ситуацією, сьогодні вранці направив термінового листа до Державної прикордонної служби України з проханням надати інформацію щодо документів, які вимагають працівники ДПСУ в громадян, які перетинають державний кордон, а також правові підстави такої вимоги.

Адже ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачає законодавство. Також державні органи та їх посадові особи зобов’язані діяти у межах своїх повноважень та відповідно до Конституції й законів України.

Нагадаю й те, що Конституція України закріплює: кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Сподіваюся, що цю ситуацію вдасться вирішити, а права людини та громадянина не будуть порушені!”.

Нагадаємо, у суботу в соцмережах почали розповсюджуватися повідомлення про те, що українських чоловіків, зокрема інвалідів 3 групи та багатодітних, перестали випускати за кордон без довідки від ТЦК.

Речник ДПСУ Андрій Демченко в коментарі УП запевнив, що “змін у Правилах перетину кордону немає, але з боку Державної прикордонної служби України завжди залишатиметься ретельна перевірка умов виїзду та чітке дотримання законодавства”.

Згодом Демченко підтвердив, що через неодноразові підробки документів прикордонники можуть вимагати в чоловіків, яким дозволено перетинати кордон, зокрема багатодітних батьків, витяг із протоколу ТЦК або запис про відстрочку в військовооблікових документах.

Опубліковано

Завтра Львів попрощається з трьома захисниками

У вівторок, 2 січня, Львів попрощається з військовослужбовцями Юрієм Демчишиним, Ігорем Іванюком та Андрієм Остапчуком, які загинули від рук російських окупантів, захищаючи Україну. Мерія закликає львів’ян та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від проведення розважальних заходів та святкувань.

Чин похорону воїнів Юрія Демчишина та Ігоря Іванюка розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, об 11:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок.

Чин похорону воїна Андрія Остапчука розпочнеться о 14:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, о 14:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок.

Поховають захисників на Личаківському кладовищі.

Біографічні довідки захисників

Юрій Демчишин (10.02.1983-24.12.2023) Львів’янин.

Навчався у Львівській середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №7 Львівської міської ради. Здобув освіту у Середньому професійно-технічному училищі №32 (сьогодні – ДНЗ «Львівське вище професійне училище технологій та сервісу») та ДНЗ «Львівське вище професійне училище торгівлі та сфери послуг».

До війни працював у мережі магазинів “FOXTROT”. Був винятково доброю та чуйною людиною.

Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини до лав 128-ї окремої бригади територіальної оборони регіонального управління «Схід» Сил територіальної оборони Збройних Сил України. Боронив суверенітет та незалежність держави на східному напрямку.

У Юрія Демчишина залишилися батько, брат та двоє маленьких племінників.

Ігор Іванюк (06.10.1971-28.12.2023) Народився у місті Дубно Рівненської області.

Здобув середню освіту у місцевій школі. Закінчив Дубенський фаховий медичний коледж Рівненської медичної академії, згодом вступив до Національного університету «Львівська політехніка». Після завершення навчання проходив військову службу в армії, де здобув звання «старший сержант».

Ігор Іванюк завжди вирізнявся стійкою громадянською позицією: брав участь у подіях під час Помаранчевої революції та Революції Гідності, активно організовував заходи з метою відродження національної пам’яті. За словами близьких, він був «непересічною людиною», «натхненником і локомотивом» і «реальними діями показував як треба захищати Україну». Поза громадською діяльністю займався приватним підприємництвом, у вільний час захоплювався автомобілями.

Із перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації добровольцем став на захист Батьківщини. Спершу боровся із окупантами у лавах батальйону «Свобода», давав відсіч ворогу на Київщині. Згодом боронив суверенітет та територіальну цілісність держави на Донеччині у складі 5-ї окремої штурмової Київської бригади оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України. За особисту мужність був нагороджений численними відзнаками, зокрема, нагрудним знаком «Ветеран війни».

У Ігоря Іванюка залишилися дружина, двоє синів, донька та двоє онуків.

Андрій Остапчук (06.11.1987-20.07.2023) Уродженець села Переможне Львівської області.

Навчався у Комарнівському опорному закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Комарнівської міської ради Львівської області. Здобув професійно-технічну освіту у Львівському вищому професійному художньому училищі.

Після завершення навчання проходив військову службу у 169-му навчальному центрі «Десна» імені князя Ярослава Мудрого Сухопутних військ Збройних Сил України, згодом – у місті Яворів Львівської області.

Повернувшись, займався детейлінгом автомобілів. Був винятково турботливим і люблячим сім’янином.

Із початком повномасштабного вторгнення добровольцем став на захист Батьківщини від російських окупантів до лав 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка Корпусу резерву Сухопутних військ Збройних Сил України. Боронив суверенітет та територіальну цілісність держави на східному напрямку на посаді оператора відділення протитанкових ракетних комплексів. За особисту мужність був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України».

У Андрія Остапчука залишилися мама, дружина, 6-річний син, сестра, племінники та велика родина.

Опубліковано

На території двох громад Львівщини виявили уламки крилатих ракет

У ніч на 1 січня рятувальники виявили уламки крилатих ракет у двох громадах Львівщини. Одна з них може містити бойову частину. Про це повідомив голова ЛОВА Максим Козицький.

За його словами, 31 грудня на території Камʼянка-Бузької громади уламки крилатої ракети виявили за 300 метрів від житлового сектору. Їх вже обстежили фахівці, вони не становлять небезпеки.

А в межах Бібрської громади, за 600 метрів до найближчих житлових будинків, уламок крилатої ракети, можливо, має вцілілу бойову частину. Зараз спеціалісти ДСНС готуються її безпечно знищити.

«Якщо ви виявили підозрілі обʼєкти чи уламки ворожих повітряних цілей, у жодному разі не наближайтеся до них, а тим паче не торкайтеся. Вони можуть нести загрозу вашому життю. Негайно телефонуйте за номерами 101 або 102 та повідомте про знахідку», – наголосив Максим Козицький.

Нагадаємо, під час нічної атаки безпілотниками у Львові знищена будівля музею генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича, вибуховою хвилею пошкодило три сусідні будинки. У Дублянах понищена будівля факультету землевпорядкування і туризму Львівського національного університету природокористування, у сусідній будівлі вибило 19 вікон. Комісії оглядає будинки, збитки підраховують.

Опубліковано

Мер Львова розповів про наслідки нічної атаки росіян

За попередньою інформацією, цієї ночі, 1 січня, Львівську громаду атакували 10 шахедів. У Дублянах ударною хвилею вибило вікна у гуртожитках, лікарні, каплиці та житлових будинках. А на Білогорщі повністю зруйновано Музей Шухевича та постраждало кілька приватних будівель.

«У Дублянах ударною хвилею вибито вікна в гуртожитках, лікарні, каплиці та будинках. Загалом понад 60 вікон. Також в навчальних корпусах аграрного університету знищено понад 600 метрів квадратних покрівлі та перекриття. Сьогодні там на місці проведемо виїзну комісію з надзвичайних ситуацій.

Музей Шухевича на Білогорщі знищено повністю. Також на Білогорщі постраждало кілька приватних будівель – повилітали вікна та двері.

Дякую надзвичайникам за оперативну роботу!», – повідомив у соцмережах міський голова Львова Андрій Садовий.

Внаслідок ворожих атак ніхто з людей не постраждав.

Нагадаємо, 29 грудня Львів зазнав масової атаки російськими дронами і ракетами: було кілька влучань по цивільних об’єктах, 19 постраждалих та один загиблий. На компенсації для мешканців будинків, постраждалих від ракетного обстрілу, місто виділить 35 млн грн.

Опубліковано

Музей генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича у Львові повністю згорів внаслідок влучання Шахеда

В день народження Степана Бандери росіяни повністю знищили музей генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича на Білогорщі.

Голова ЛОВА Максим Козицький повідомив про роботу ППО. Уламки дронів впали на музей Романа Шухевича в Білогорщі та на гуртожиток університету в Дублянах, там спалахнули пожежі. Обійшлося без постраждалих.

“В день народження Степана Бандери москалі пjвністю знищили музей генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича на Білогорщі”, – написав Андрій Садовий.

Нагадаємо, вранці 1 січня у Білогорщі на околиці Львова через падіння уламків “Шахеда” виникла пожежа у Меморіальному музеї Романа Шухевича.

Окрім цього росіяни поцілили в університет в Дублянах, де 100 років тому вчився Степан Бандера.

Опубліковано

Львів передав військовим техніку і обладнання на суму 10 млн грн

Львівська міська рада закупила за кошти громади і передала нашим захисникам чергову партію найнеобхіднішого обладнання на суму понад 10 млн грн. Це БПЛА, генератори, тепловізори, РЕБ-системи та ін.

Зокрема передали:

– 2 БПЛА МАРА для 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗСУ;

– 3 РЕБ-системи для 125-ї бригади територіальної оброни ЗСУ;

– 12 тепловізійних бінокулярів і 12 монокулярів нічного бачення для ПВК Захід;

– 6 генераторів та 12 тепловізорів для 66-ї механізованої бригади;

– 2 РЕБ-системи для 1-о окремого штурмового батальйону 67-ї бригади;

– 5 мавіків, 2 екофло, рукавиці та взуття для 38-ї окремої бригади морської піхоти.

«Загалом цьогоріч видатки на підтримку ЗСУ коштом громади Львова склали понад 1 млрд грн. Все придбано коштом громади Львова в межах загальноміської програми підтримки ЗСУ, авторами якої є міський голова та голови фракцій», – повідомив Андрій Москаленко, перший заступник міського голови Львова.
Нагадаємо, техніку та обладнання на передову закуповують на запити військових у межах загальноміської програми підтримки захисників, на яку з міського бюджету цьогоріч передбачили 1 млрд грн. А загалом на всі програми підтримки військових цього року місто надає 2,1 млрд грн.

Також у бюджеті Львівської МТГ на 2024 рік лише на закупівлю обладнання та необхідних засобів Збройних Сил України вже передбачено 1 млрд грн.

Опубліковано

СБУ видворила з України російську блогерку, яка приїхала відпочити в Карпатах

Блогерка Аліна Маслова, яка будує кар’єру в Москві, похвалилась в Instagram фото з Карпат. Вона приїхала на Драгобрат святкувати Новий рік. За це до неї прийшли співробітники СБУ і тепер Маслову чекає депортація.

Після повідомлень у соцмережах, що ця особа зʼявилась на українському курорті її оперативно відшукала СБУ.

«СБУ відшукала російську блогершу Маслову, яка, здається, вирішила, що українські Карпати – це ідеальне місце для відпустки. Під час спілкування з представниками Служби безпеки, Маслова визнала, що не підтримує російську агресію проти України. А тепер ще й вибачається перед українцями. Зараз правоохоронці видворяють її з України, тому Новий рік вже буде святкувати в рашці», – йдеться у дописі.

До того Маслова писала в сторіс, що у неї є українське громадянство.

«Я вчила українську, молдавську та російську. Я люблю і Україну, і росію. Але сама з Молдови, маю багато друзів в обох країнах. І через політичні дії я не хочу розділяти цю любов, мені щиро шкода постраждалих, я допомагала біженцям на початку всієї цієї історії, але ніколи не приймала нічий бік. Я людина світу,» – заявила блогерка.

Для довідки: Аліна Маслова родом з Молдови, однак народилась у так званому Придністров’ї, де продовжує жити її родина.

Вона стала популярною завдяки висвітленню свого особистого життя. Дівчина завагітніла у 16 років, батьки змусили її вийти заміж за батька дитини, який був на два роки старшим. У пари народилася донька Емілі. Наразі 23-річна інфлюенсерка живе на росії, де записує пісні та продовжує вести свій блог. В Instagram за нею стежить близько 175 тисяч підписників.

Опубліковано

Завтра Львів попрощається із захисниками Орестом Рисем і Миколою Алексиком

У понеділок, 1 січня, Львів попрощається з військовослужбовцями Орестом Рисем і Миколою Алексиком, які захищали Україну від окупантів. Мерія закликає львів’ян та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від проведення розважальних заходів та святкувань.

Чин похорону військовослужбовців розпочнеться об 12:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, а об 12:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають воїнів на Личаківському кладовищі.

Біографічні довідки захисників

Орест Рись (23.11.1995-27.12.2023) Львів’янин.

Навчався у Ліцеї «Сихівський» Львівської міської ради. Здобув професійно-технічну освіту у ВСП «Автомобільно-дорожній фаховий коледж Національного університету «Львівська політехніка», згодом вступив до Львівського національного університету природокористування. З дитинства брав активну участь у діяльності молодіжних організацій «Сокіл» і «Спадщина».

Також здобув юридичну освіту в Інституті післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки Львівського національного університету імені Івана Франка. Захоплювався музикою: майстерно грав на гітарі та співав у Львівській державній академічній чоловічій хоровій капелі «Дударик». Обожнював походи в гори, займався альпінізмом та мріяв зійти на вершину гори Еверест. Також любив море, мріяв повернути Крим та відвідати Кримські гори.

Учасник Революції Гідності. Виконував бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції у складі батальйону «Карпатська Січ».

Після повернення до цивільного життя працював певний час за кордоном. У розпал пандемії коронавірусу у співпраці із Червоним Хрестом та гірською оперативно-рятувальною службою активно займався волонтерською діяльністю, допомагав тим, хто цього потребував. Протягом останнього періоду обіймав посаду менеджера з продажів у будівельній компанії.

У 2020 році вступив до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, здобув звання «молодший лейтенант». Одразу після випуску підписав контракт із 58-ю окремою мотопіхотною бригадою імені гетьмана Івана Виговського оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України.

Початок повномасштабного вторгнення зустрів на передовій у складі 58-ї бригади, згодом боронив державу у лавах 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького. Під час проходження служби отримав звання «старший лейтенант».

У Ореста Рися залишилися дружина, батьки, сестра, брат та бабуся.

Микола Алексик (18.08.1994-16.12.2023) Уродженець села Великі Ком’яти Закарпатської області.

У 2-річному віці разом з мамою переїхав до Львова. Микола Алексик ріс без батька, виховувався мамою, бабусею і дідусем – видатним оперним співаком Андрієм Алексиком, який привив онукові велику любов до України.

Закінчив чотири класи Середньої загальноосвітньої школи №9, згодом вступив до Львівської лінгвістичної гімназії Львівської міської ради Львівської області. Під час навчання у школі займався бальними танцями на професійному рівні у школі спортивного танцю «Рондо».

Здобув вищу освіту у Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності за спеціальністю «Організація і регулювання дорожнього руху».

Після завершення навчання займався приватним підприємництвом. Був надзвичайно творчою людиною: захоплювався кінематографом, писав вірші та грав на гітарі. У 2019 році закінчив «Майстерню Impro театру». Обожнював подорожувати і відвідувати нові місця, а особливо любив відпочивати у Карпатах. За словами рідних, «Микола Алексик, як і дідусь, завжди шукав себе та істину».

У 2021 році переїхав до Києва, тут працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Глобал-Логистикс» та відвідував кіношколу “Ukrainian Film School”.

Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації, попри незадовільний стан здоров’я, добровольцем став на захист Батьківщини від окупантів. Виконував бойові завдання на південному і східному напрямках у складі 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України.

У Миколи Алексика залишилися мама і бабуся.