У суботу, 17 лютого, Львів попрощається з п’ятьма військовослужбовцями. Андрій Наводило, Остап Іськів, Юрій Михайлов, Богдан Іжик, Олександр Мартич захищали Україну від російських окупантів. Мерія закликає львів’ян та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від проведення розважальних заходів та святкувань.
Прощання з воїном Юрієм Михайловим відбудеться о 09:30 у церкві Вознесіння Господнього (вул. Широка, 81а).
Чин похорону захисників Андрія Наводила, Остапа Іськіва та Юрія Михайлова розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, об 11:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок.
Остапа Іськіва та Юрія Михайлова поховають на Личаківському кладовищі у Львові, а Андрія Наводила – у селі Дмитре Львівської області.
Прощання з воїном Богданом Іжиком відбудеться о 13:30 у церкві Вознесіння Господнього (вул. Широка, 81а).
Чин похорону захисників Богдана Іжика та Олександра Мартича розпочнеться о 15:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, о 15:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок.
Богдана Іжика та Олександра Мартича поховають на Личаківському кладовищі у Львові.
Біографічні довідки захисників
Андрій Наводило (08.12.1992-03.02.2024) Львів’янин.
У 2007 році закінчив Дмитрівську загальноосвітню школу I-II ступенів. Згодом навчався у Комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут».
Закінчив Львівський державний університет внутрішніх справ за спеціальністю «Право». Заочно здобув ступінь магістра у Львівському національному університеті імені Івана Франка.
Кадровий військовий. Протягом 2012-2017 років проходив службу за контрактом у складі роти снайперів 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, із 2014 року виконував бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції. Андрій Наводило захоплювався військовою справою і постійно удосконалював свої особисті навички.
Захоплювався спортом, активно вивчав іноземні мови, проходив ІТ-курси та читав велику кількість літератури – на завдання завжди брав із собою книжки. У 2021 році вступив до Державної прикордонної служби України.
Із початком повномасштабного вторгнення рф боронив державу спершу у лавах 7-го прикордонного Карпатського загону, а протягом останнього періоду – Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса ДПСУ.
За сумлінне виконання службових обов’язків був нагороджений нагрудним знаком «За мужність в охороні державного кордону» та нагрудним знаком «Відмінний прикордонник».
У Андрія Наводила залишилися батьки, дружина, 6-місячна донька та двоє сестер.
Юрій Михайлов (07.12.1996-14.02.2024) Львів’янин.
Навчався у Середній загальноосвітній школі №64 міста Львова (сьогодні – Ліцей «Гроно» Львівської міської ради). Здобув освіту у Відокремленому структурному підрозділі «Львівський поліграфічний фаховий коледж Української академії друкарства».
Після завершення навчання працював у сфері торгівлі. Був активним учасником руху УНА-УНСО, займався військово-патріотичною діяльністю. У вільний час захоплювався туризмом, скелелазінням. За словами близьких, був «винятково доброю, веселою та кмітливою людиною».
У перший день повномасштабного вторгнення російської федерації добровільно став на захист Батьківщини від окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет держави спершу у складі 112-ї окремої бригади територіальної оборони Регіонального управління «Північ» Сил територіальної оборони Збройних Сил України, а згодом – військової частини А4714. Виконував бойові завдання на Київщині, Харківщині, Донеччині та на Запорізькому напрямку.
За особисту мужність був нагороджений нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних сил України «Золотий хрест».
У Юрія Михайлова залишилися бабуся, батьки та дружина.
Остап Іськів (15.07.1979–07.02.2024) Народився у Львові у знаній інтелігентській родині.
Протягом 1986-1996 років навчався у школах №76 та №34 імені Маркіяна Шашкевича. Під час навчання вступив до 41-го куреня Тараса Бульби львівського «Пласту».
Впродовж 1997-2002 років навчався на факультеті міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка.
Остап Іськів займався приватним підприємництвом у будівельній сфері: організував свою ремонтно-будівельну бригаду, забезпечував дизайн та облаштування квартир «під ключ». Завдяки своїй умілій, сумлінній праці здобув добрий професійний авторитет. Був завзятим працелюбом. Дуже шанував свою сім’ю і всю родину, його особливою гордістю і потіхою була донька. Відпочивав тільки у рідних Карпатах, які його причарували ще з дитячих літ.
Був дійовим учасником громадсько-політичного життя: входив до виборчої команди кандидата у Президенти України Віктора Ющенка на Львівщині, брав участь у подіях під час Помаранчевої революції, здійснював координацію львівських добровольчих загонів «Народної гвардії», також був у середовищі козацьких формувань.
Учасник Революції Гідності, входив до складу 4-ї козацької сотні Майдану та отримав поранення у сутичках у Маріїнському парку.
Із початком повномасштабного вторгнення добровольцем став на захист Батьківщини від окупантів до лав 33-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. За особисту мужність і зразкову службу був нагороджений численними відзнаками, зокрема, пам’ятним нагрудним знаком «Захисник України», медаллю «За незламність» та ін.
У Остапа Іськіва залишилися батьки, сестра та донька.
Богдан Іжик (25.01.1970-10.02.2024) Уродженець села Нижнє Висоцьке.
Навчався у Нижньовисоцькій гімназії, згодом вступив до Дрогобицького фахового коледжу нафти і газу. Після завершення навчання проходив строкову військову службу.
У мирний час працював у нафтогазовій промисловості в Україні та за кордоном, а протягом останнього періоду – на хлібопекарні у місті Львові. Обожнював відпочинок на природі та походи в ліс.
Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини від загарбників. Боронив територіальну цілісність та незалежність держави у складі військової частини А7081. Виконував бойові завдання на Сумщині та на території Запорізької області.
У Богдана Іжика залишилися син, донька та онуки.
Олександр Мартич (25.03.1973-12.02.2024) Уродженець села Лопушанка-Хомина Львівської області.
Навчався у Загальноосвітній середній школі І-ІІ ступенів села Лопушанка-Хомина. Здобував освіту у Комунальному закладі Львівської обласної ради «Самбірський фаховий коледж культури і мистецтв». Змалку мріяв стати військовим.
Із 1992 року проходив військову службу у лавах прикордонників: 7-го прикордонного Карпатського загону, а з 2016 року – 23-го загону морської охорони Регіонального управління морської охорони Державної прикордонної служби України. У вільний час захоплювався музикою та футболом.
24 лютого 2022 року Олександр Мартич перебував на службі у Маріуполі. До останнього брав участь у обороні міста від окупантів, перебував на заводі «Азовсталь» та здався у полон тільки після безпосереднього наказу командування. Додому Олександр Мартич повернувся тільки 7 червня 2023 року.
У Олександра Мартича залишились дружина, син, донька, брат та сестра.
