Категорія: Війна

Військові Андрій Мочерад та Петро Лапін отримали поранення внаслідок бойових дій. Через стан здоров’я чоловіки не можуть виконувати завдання безпосередньо на фронті, тож наразі працюють у Львівському територіальному центрі комплектування.

Про це Суспільному розповіла керівниця служби зв’язків із громадськістю Львівського територіального центру комплектування Марія Левко.

23-річний Андрій Мочерад отримав травми на Запорізькому напрямку. У Вінниці йому встановили протез. Військовий розповідає, що життя йому врятували місцеві мешканці, які переховувалися від російських обстрілів.

“Я просто як висувався, вони мені попали в ногу. В мене тоді клінічна смерть почалась. Як врятувались? Місцеві знайшли. В підвал люди забігали, ховали своїх дітей, тому що дуже був великий артобстріл. Там дід біг туди. Він як забігав – обернувся й мене побачив”, — розповідає Андрій Мочерад.

З першого дня повномасштабного вторгнення Андрій захищав Суми. Там військові зупиняли перші колони російської техніки.

“До нас кажуть – вже війна. Й о пів на шосту ранку ми вигружались в місті Суми. Там пробули тиждень. Там я пам’ятаю багато людей, які нам допомагали. А в першу ніч ми розбили колону росіян”, — каже Андрій.

Петро Лапін каже, що з дитинства мріяв стати військовим. Був учасником АТО у 2014 році. Після початку повномасштабного вторгнення воював на південному напрямку, де був поранений.

“Я був важкий поранений і ще двоє наших підповзли. У людей були ноги перебиті й вони на одних руках повзли, а я просто керував, тому що над нами літали сєпарські дрони, висіли над нами. Якось вилізли. Нас погрузили, а слідом “приход” за “приходом”, бо міномети їх працювали. Серед ночі – операція. На ранок прокинулись – погрузка у вертоліт. На вертольоті – в Одесу. До Одеси долітаємо – вертоліт протаранила ракета. Вертольотчик увернувся і якось вижили всі”, — розповідає Петро Лапін.

Військовий каже, що медалі для нього — не головне й не рахує років у війську. Найбільшою втратою називає загибель сина, теж військового.

“Живий. А син загинув, який зі мною в Золотому був. Оце не щастить. А так… Про себе інколи навіть не хочеться згадувати. Живу. Служу. І далі буду служити”, – каже Петро.

За словами керівниці служби зв’язків із громадськістю Львівського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Марії Левко, зараз у місцевих ТЦК працює понад половина військових, які отримали травми внаслідок бойових дій.

“В нас понад 70 відсотків військовослужбовців – це вже переведені з бойових частин. Отже, вони вже не можуть безпосередньо за призначенням виконувати свої функціональні обов’язки. Їх по стану здоров’я визнають обмежено придатним і переводять у територіальний центр комплектування”, – каже Марія Левко.

У понеділок, 4 березня, Львів попрощається з військовослужбовцями Ігорем Груником та Сергієм Кушніром, які захищали Україну від російських окупантів. Мерія закликає львів’ян та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від проведення розважальних заходів та святкувань.

Чин похорону військовослужбовців розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, а об 11:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок. Опісля відбудуться поховання: Ігоря Груника поховають на Личаківському кладовищі, а Сергія Кушніра – на Голосківському.

Біографічні довідки захисників

Ігор Груник (19.05.1981-25.02.2024) Львів’янин. До 18-річного віку проживав у селі Великосілки Львівської області.

Навчався у закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів та дошкільної освіти с. Великосілки. Здобув освіту у Державному навчальному закладі «Львівське міжрегіональне вище професійне училище залізничного транспорту».

Проходив військову службу у лавах десантно-штурмових військ спершу на Харківщині, а згодом у АР Крим.

Проживав із родиною у Італійській Республіці, де працював на пекарні. Захоплювався рибальством і кулінарією. Був надзвичайно веселим і добрим, мав велику кількість друзів.

Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації повернувся з-за кордону та добровільно став на захист держави від загарбників. Спочатку вступив до лав територіальної оборони, надалі виконував бойові завдання у складі 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

У Ігоря Груника залишилися батьки, дружина, 11-річний син і брат з родиною.

Сергій Кушнір (15.06.1975-27.02.2024) Львів’янин.

Навчався у ліцеї «Інтелект» Львівської міської ради (тоді – спеціалізована школа №69). Здобув освіту у Інституті енергетики та систем керування Національного університету «Львівська політехніка». Закінчив військову кафедру при університеті.

Після завершення навчання працював у Державному підприємстві «Національна енергетична компанія «Укренерго», Західна електроенергетична система».

Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини від окупантів. Після проходження навчань виконував бойові завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності держави на східному напрямку у лавах 114-ї бригади тактичної авіації повітряного командування «Захід» Повітряних сил Збройних Сил України.

У Сергія Кушніра залишилися мама, брат, дружина та 9-річний син.

Президент Володимир Зеленський посмертно нагородив орденами “За мужність” ІІІ ступеня 26 військових львівської 125 окремої бригади територіальної оборони Збройних сил України.

Про це повідомляють на сторінці бригади у Facebook, пише Суспільне.

Орденами відповідно до указу Президента №135/2024 нагородили:

• Олександра Алімова — молодшого сержанта;
• Івана Гембуся — солдата;
• Богдана Головатого — солдата;
• Євгена Григоренка — солдата;
• Івана Гринявського — солдата;
• Володимира Дитюка — молодшого сержанта;
• Євгена Ємця — солдата;
• Володимира Замкового — сержанта;
• Олександра Карасьова — солдата;
• Ігоря Ковальчука — солдата;
• Євгенія Кулинича — молодшого сержанта;
• Василя Леліва — сержанта;
• Миколу Мажуру — молодшого сержанта;
• Олександра Мамая — молодшого сержанта;
• Віталія Мартиненка — солдата;
• Антона Михалюка — солдата;
• Михайла Олексіїва — солдата;
• Петра Осецького — молодшого сержанта;
• Віктора Пазюку — сержанта;
• Романа Пуся — солдата;
• Романа Скальського — молодшого сержанта;
• Володимира Сокуренка — молодшого сержанта;
• Романа Циганського — сержанта;
• Станіслава Шморгуна — старшого сержанта;
• Андрія Юсика — старшого солдата;
• В’ячеслава Ярмака — молодшого сержанта.

Так, враховуючи сьогоднішні, кількість автівок перетнула межу у 300 одиниць.

Сьогодні, 2 березня, в межах акції «Пікапи для миру» волонтерська група фермерів з Великої Британії передала 27 позашляховиків для наших захисників на фронт.

«Поки фермери наших найближчих сусідів організували блокаду українсько-польського кордону, висипають зерно, яке наші люди збирають під обстрілами, ризикуючи життям, і затримують фури, які везуть життєво необхідну допомогу українським воїнам, інші фермери їдуть тисячі кілометрів, щоб подарувати свої позашляховики, аби наша держава перемогла.

Сьогодні британський фермер Марк Лерд та ще 45 його друзів привезли на Львівщину 27 пікапів. Машини наповнені інструментами, лопатами, запасними шинами, медикаментами, одягом, генераторами, палатками, спальними мішками та іншою гуманітарною допомогою для наших оборонців.

Ці 27 позашляховиків, відповідно до запитів, які військові частини скерували у Львівську обласну військову адміністрацію, ми передали 24 ОМБр імені короля Данила, 125 окремій бригаді територіальної оборони Збройних сил України, 150 навчальному центру Командування Сил ТрО ЗСУ, спецпідрозділу «Омега» та для підсилення мобільних вогневих груп на Львівщині.

Щиро дякую Маркові Лерду, який допомагає ЗСУ з 2014 року, а з початком повномасштабної війни залучив до цього багато своїх друзів. У межах акції «Пікапи для миру» загалом вони передали на передову уже понад 300 машин.

Дякуємо народові Великої Британії за лідерство у підтримці України! Це дуже мотивує.

Вірю, що в ситуації на кордоні здоровий глузд нарешті переможе. І Україна обовʼязково переможе» – зазначив начальник Львівської обласної військової адміністрації Максим Козицький.

Свою акцію британці називають Pickups for Peace «Пікапи для миру». Благодійну ініціативу започаткував британський фермер Марк Лерд, який допомагає ЗСУ з 2014 року. Щоб передати машини, він приїхав особисто.

«Ми прагнемо допомогти Україні, адже бачимо, як відчайдушно ви боретеся. Тому не плануємо зупинятися та продовжуватимемо передавати авто, наповнені гуманітарною допомогою, до завершення війни. Дякую усім, хто підтримує нас та донатить. Завдяки цим людям 27 автомобілів проїхали через усю Європу, аби допомагати вам у вашій меті наближати перемогу», – зазначив Марк Лерд.

На початку повномасштабної війни благодійника підтримали десятки аграріїв Сполученого Королівства та вже віддали на потреби українських військових 274 машини, до слова ініціативу розпочали у лютому 2023 року. Так, враховуючи сьогоднішні 27, кількість автівок перетнула межу у 300 одиниць.

З початку ініціативи фермери віддавали власні машини. А зараз, коли їх кількість збільшується, організовують збори, на які купують, та самі ж і доставляють пікапи в Україну. Так, сьогодні на передачі були присутні 45 британців – волонтерів та їхніх рідних.

За словами волонтера, який підтримує ініціативу, машини ніколи не їдуть порожніми, вони завжди завантажені гуманітарним вантажем. За весь час було багато допомоги для переселенців, зокрема, й дитячих речей. Дуже важливим вантажем серед усього є засоби тактичної медицини, які необхідні для стабілізації поранених, турнікети, кровоспинні препарати. А також інвентар, який полегшує виконання завдань на фронті: лопати, інструменти, запасні шини, аптечки, генератори, спальні мішки, палатки, бензопили. На початку цієї зими привозили рибальські сітки, таким був запит ППО.

«Як військовий, який довгий час воював у Донецькій області, я знаю, якою цінною є ця ваша допомога. Пікапи – це порятунок для мобільних вогневих груп. Багато часу нам доводиться проводити під відкритим небом, тому ми потребуємо захисту не лише від дощу, снігу чи спеки, а й від ворожих «шахедів».

Та віримо, що усьому приходить кінець, і їхнім «шахедам» теж. Чим більше допомоги, тим швидше настане перемога», – наголосив т.в о командира інженерно-маскувальної роти Повітряних Сил України капітан Олександр Коріньовський.

1 березня німецькі благодійники привезли до Львова шість автомобілів швидкої допомоги, евакуаційну вантажівку високої прохідності та автобус, в якому зможуть перевозити до 11 поранених.

Як повідомили у пресслужбі Львівської ОВА, усі транспортні засоби повністю укомплектовані необхідною технікою та медикаментами. Автомобілі передадуть на потреби військових, відповідно до запитів, які надійшли в Львівську ОВА, повідомляє Суспільне.

“Цю цінну допомогу розподілили між 45 окремою артилерійською бригадою Збройних Сил України, 67 окремою механізованою бригадою, 120 бригадою територіальної оборони ЗСУ, нашими розвідниками та лікарнею на Херсонщині”, — каже начальник Львівської ОВА Максим Козицький.

Транспорт передали у межах проєкту “Культурний конвой для України”. Його ініціювала німецька громадська організація “Bamberg:ua”. До нього долучились рок-гурти і представники мистецької галузі Німеччини. Кошти на закупівлю техніки збирали на концертах, їх донатили фанати та підписники музикантів, акторів і письменників.

До проєкту доєднався і басист німецького рок-гурту “Sportfreunde Stiller” Рюдігер Лінгоф. Він особисто приїхав у Львів, аби передати автомобілі.

“З першого дня повномасштабного вторгнення для мене було важливо допомагати українцям. Як німець я відчуваю відповідальність через нацизм під час Другої світової війни. Я – демократ, і хочу згуртувати навколо себе однодумців. Наше завдання як митців – не просто написати гарний текст, а й активно висловлювати нашу позицію”, – додає Рюдігер Лінгоф.

За словами голови громадської організації “Bamberg:ua” Тані Ерляйн, це перший “культурний конвой” і зупинятися на цьому не планують.