Комунальники встановили на Майдані Незалежності бетонні проліски. Скульптури розташовані на клумбі, де минулого року була фотозона “I love Kyiv”.
“Ми монтуємо нову фотозону, яку даруємо всім киянкам і гостям столиці до свята весни – 8 березня”, – розповіли виданню “Сегодня” в КП з утримання зелених насаджень Шевченківського району (Київзеленбуд).
Підходи до фотозони планують вимостити мармуровою крихтою, а перед самими скульптурами хочуть висадити тюльпани та гіацинти, якщо “це буде вписуватися в загальну композицію”.
Фото: Олександр Марущак, видання “Сегодня”
“Наші проліски зроблені з бетону. Але, не хвилюйтеся, закріплюємо їх надійно, не впадуть. Все буде безпечно”, − розповідають комунальники.
Раніше на цьому місці була так звана фотозона – літери I love Kyiv, встановлені улітку 2017 року. Торік ці літери демонтували, бо їх пошкодили невідомі.
Комунальники ще сподіваються відремонтувати інсталяцію.
Через сезонні паводки українське сміття у великій кількості потрапило в Угорщину річкою Тиса. Місцеві екологи та активісти вигрібають з води тонни пластикових пляшок і пакетів і вивозять їх вантажівками, передає місцеве видання Haromhatar, на яке посилається портал sudohodstvo.org.
Сміття на берег Тиси витягують цілодобово. А щоб гори пластику не зносило течією, річку частково перекрили вантажними баржами. Те, що не вдається виловити технікою, збирають руками волонтери, пише видання.
За інформацією журналістів «Сегодня», основне сміття – це пляшки з під української мінеральної води, пива, горілки, все це принесла річка Тиса.
Звідси до найближчого українського міста Берегово – лише 30 кілометрів.
Фото: Bodnár Zsolt / http://haromhatar.hu/
«У Рахівському районі є тільки одна звалище – в Рахові. Все, більше немає ніде. І всі кидають в річку сміття, тому що його нікуди дівати», – каже екоактивіст Бейло Франц.
«Все це приносить течія з України та Румунії. Кожну хвилину – до півсотні пластикових пляшок пливе по поверхні Тиси», – підтверджує директор водного господарсва Верхньої Тиси Янош Оноду.
На угорській стороні від побутового сміття Тису рятують сотні волонтерів. А в Україні, каже екоактивісти Віктор Бучинський, на таку акцію вийде максимум близько десятка охочих.
«На відміну від нас, українців, в угорців тут розвинена ціла система. Вони не вішають ярлик «убогий», якщо збираєш сміття. Вони це роблять свідомо», – розповідає екоактивіст Бучинський.
Фото: Bodnár Zsolt / http://haromhatar.hu/
За півдня вдалося зібрати тонну відходів, стверджують журналісти.
Відсортований пластик відразу пускають під прес, щоб доставити на сміттєпереробні заводи.
«Ми хочемо привернути увагу України. Тому реальних масштабів засміченості навіть ми не знаємо. Хоча і створили онлайн-карту, де позначаємо найбільш засмічені ділянки. Кілька місяців ми досліджували все русло Тиси від Закарпаття у напрямку до Сербії через Угорщину», – зазначає керівник проекту, голова асоціації сміттєпереробних підприємств Угорщини Гергей Гонко.
Кілька років тому угорці попросили відшкодувати витрати на прибирання в сумі 35 000 євро, але в Україні не існує правового механізму сплати таких робіт, тож в Угорщині сподіваються, що в українців зрештою з’явиться більш свідоме ставлення до природи.
Народний депутат від “Слуги народу” Максим Бужанський заявив, що його закидали яйцями.
Це сталося нібито після того, як політик вийшов із ефіру на одному з телеканалів напередодні.
“О 16 годині мене попередили, що готується провокація, після вечірнього ефіру “Народ Проти”. І справді, о 0 годин 30 хвилин натовп персонажів, осіб 35-40, з битами, які представилися ветеранами полку Азов, і прибули на автомобілях АА1154 ХІ Mitsubishi L200 чорний, АА0714 ХА білий Мерседес Sprinter, за допомогою декількох яєць здобула переконливу перемогу над моїм костюмом.
Не особливо вражений, костюмів у мене явно більше, ніж у них яєць, я маю на увазі, у мене одного, ніж у них всіх, сорока, разом узятих”, – написав нардеп.
Також Бужанський зазначив, що “переживає, чи не злякалися хлопці”. “Все ж чотири десятки, ось так взяли, і зважилися на такий відчайдушний крок. Руслан Георгійович, але вам же це все одно не допомогло, вірно?”, – додав він, ймовірно, маючи на увазі звільненого генпрокурора Руслана Рябошапку.
“Я не викликав поліцію… Відчуваю себе чудово, але дуже хочу їсти. Не їв з учорашнього ранку. Костюм, боюся, що отримав ушкодження, несумісні з експлуатацією надалі. Було 40 осіб, у яких було кілька яєць. Тепер вони 40 осіб без яєць”, – заявив Бужанський.
Макс також гаписав, що не став викликати поліцію після того, як його вчора закидали яйцями
На Західну Україну привезуть унікальну реліквію, яка містить одну з колючок Тернового Вінка Ісуса Христа. Про це повідомляє Духовна велич Львова.
Її привезуть з Абатства Бенедектинців у місті Солем, що поблизу Парижа. Вона буде доступною для молитовного почитання у двох локаціях: Мала Базиліка Зарваницької Матері Божої села Зарваниця та у Архикатедральному Соборі УГКЦ Тернополя.
Вперше за сто років Свята Реліквія, яка є безмовною цінністю для всього християнського світу та зокрема французького народу, покине територію Абатства і здійснить паломництво в Україну.
Графік перебування:
26 березня – початок молитовного вшанування реліквії у Марійському духовному центрі “Зарваниця” (з 26 березня до 28 березня);
28 березня, о 15:00 – реліквію завезуть до Архикатедрального Собору міста Тернополя;
18:00 – зустріч реліквії та початок молитовного вшанування в Архикатедральному Соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці за адресою: Тернопіль, вулиця Сагайдачного, 14 (з 28 березня до 03 квітня);
2 квітня, о 23:00 – завершення молитовного вшанування Реліквії.
Нагадаємо, що Терновий Вінець – одна із найбільших реліквій християнства. Це рослинний вінок з колючками, який згідно з Євангеліями, римські воїни поклали на голову Ісуса Христа під час наруги над Ним. Він тривалий час зберігався у Соборі Паризької Богоматері. Під час масштабної пожежі, яка сталася у Нотр-Дам де Парі у квітні 2019 року, Терновий Вінок став однією з небагатьох реліквій, які вдалося врятувати.
Вона народилася 11 січня 1999 року в с. Караван Солодкий, Марківський район, Луганська область. А загинула 10 жовтня 2018 року поблизу Авдіївки (Ясинуватський район, Донецька область) під час несення служби в районі шахти “Бутівка”. У неї залишилися батьки і брат.
Місце поховання: с. Караван Солодкий, Марківський район, Луганська область.
Водночас указом президента України №26/2019 від 31 січня 2019 року “За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України” героїню посмертно нагородили орденом “За мужність” III ступеня.
Народилася 31 березня 1998 року в Кентау (Південно-Казахстанська область, Казахстан). Трагічно загинула в ніч на 27 вересня 2019-го на ротному опорному пункті поблизу Залізного на Донеччині від множинних осколкових поранень. У неї залишилися батько, мачуха і син.
Народилася 16 лютого 1968 року в с. Пільний Олексинець (Городоцький район, Хмельницька область). Загинула 18 листопада 2015-го на автошляху Сєвєродонецьк – Новоайдар поблизу с. Гречишкине (Новоайдарський район, Луганська область). Без мами й бабусі залишилася донька і онук.
Місце поховання: с. Жилинці, Ярмолинецький район, Хмельницька область.
Указом президента України №9/2016 від 16 січня 2016 року “За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” посмертно нагороджена орденом “За мужність” III ступеня.
Народилася 20 вересня 1994 року в с. Бастова Рудня (Ємільчинський район, Житомирська область). Загинула 20 лютого 2018-го під час виконання бойового завдання (заміна особового складу на СП) під час переміщення БРДМ у районі с. Катеринівка (Попаснянський район, Луганська область) у результаті прямого влучення ПТКР у бронемашину. У неї залишилися батьки та брат.
Місце поховання: с. Бастова Рудня (Ємільчинський район, Житомирська область).
Указом президента України №59/2018 від 7 березня 2018 року “За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” нагороджена орденом “За мужність” III ступеня (посмертно).
Горбачова Анастасія Валентинівна (“Ліса”), Добровольчий Український Корпус
Горбачова Анастасія Валентинівна
Народилася 16 березня 1983 року в Чернівцях. Загинула 6 серпня 2015-го від вогнепального поранення у м. Маріуполь (Донецька область).
Місце поховання: м. Чернівці, Центральне кладовище, Алея Слави.
Куліш Олена Борисівна, волонтерка
Куліш Олена Борисівна
Народилася 23 березня 1968 року в Луганську. Загинула 10 серпня 2014-го у с. Переможне (Лутугинський район, Луганська область), разом зі своїм чоловіком Володимиром Альохіним у той час, як надавала волонтерську допомогу українським військовим. Без батьків залишилася донька.
Місце поховання: м. Луганськ.
Указом №16 від 7 травня 2016 р. нагороджена відзнакою “Народний Герой України” (посмертно).
Народилася 27 жовтня 1993 року в смт Красні Окни (Одеська область). Трагічно загинула 26 червня 2017-го в районі с. Павлопіль (Волноваський район, Донецька область). У неї залишилися батьки та син.
Місце поховання: смт Окни (Одеська область).
Никоненко Ярослава Сергіївна (“Гера”), старша солдатка. Снайперка 101-ї окремої бригади охорони ГШ ЗСУ
Никоненко Ярослава Сергіївна
Народилася 25 серпня 1983 року в Миргороді (Полтавська область). Загинула 15 жовтня 2019-го поблизу Мар’їнки (Донецька область) у снайперському протистоянні на позиціях ЗСУ. Залишилися мати, сестра та донька. Крім цього, батько захисниці Сергій Никоненко з батальйону “Айдар” теж загинув.
Місце поховання: м. Миргород (Полтавська область).
Указом президента України №804/2019 від 5 листопада 2019 року “За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України” нагороджена орденом “За мужність” III ступеня (посмертно).
Народилася 23 квітня 1989 року в м. Знам’янка (Кіровоградська область). Загинула 16 серпня 2015-го під час мінометного обстрілу поблизу Горлівки (Донецька область). Залишилися чоловік, син, батьки та старша сестра.
Місце поховання: м. Знам’янка (Кіровоградська область).
Указом президента України №663/2015 від 25 листопада 2015 року “За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” нагороджена орденом “За мужність” III ступеня (посмертно). Указом №23 від 9 червня 2017 р. нагороджена відзнакою “Народний Герой України” (посмертно).
Сургучова Аліна Ігорівна, старша солдатка. Відповідальна виконавиця групи спеціального документального забезпечення 53-ї окремої механізованої бригади
Сургучова Аліна Ігорівна
Народилася 27 грудня 1995 року в с. Комар (Великоновосілківський район, Донецька область). Загинула 13 квітня 2017-го під час несення служби в районі Бахмута на Донеччині. У неї залишилися мама.
Місце поховання: с. Комар (Великоновосілківський район, Донецька область).
Народилася 9 червня 1972 року у Першотравенську (Дніпропетровська область). Загинула 2 лютого 2017-го внаслідок прямого влучення ПТКР у медичний автомобіль у районі смт Луганське (Бахмутський район, Донецька область (Світлодарська дуга). Залишилися батьки, сестра, чоловік та донька.
Місце поховання: смт Просяна (Покровський район, Дніпропетровська область).
Указом президента України №28/2017 від 8 лютого 2017 року “За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” нагороджена орденом “За мужність” III ступеня (посмертно).
Шевченко Ірина Вікторівна, сержантка. Санітарна інструкторка медичного пункту 503-го батальйону морської піхоти, 36-та окрема бригада морської піхоти.
Шевченко Ірина Вікторівна
Народилася 1 листопада 1970 року в с. Дар’ївка (Білозерський район, Херсонська область). Загинула 1 липня 2019-го під час виїзду на евакуацію пораненого поблизу с. Водяне (Волноваський район, Донецька область): її санітарний автомобіль Hummer HMMWV був обстріляний із протитанкового ракетного комплексу. В результаті прямого влучення ракети водій Сергій Майборода загинув на місці, а Ірина була смертельно поранена – жінка зазнала вибухової травми й опіків. Її терміново доправили до 61-го військового госпіталю в Маріуполі, однак там її серце зупинилося. У неї залишилася сестра.
Місце поховання: м. Херсон, Алея Слави, кладовища Геологів.
Указом президента України №578/2016 від 29 грудня 2016 року “За особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку”, нагороджена орденом “За мужність” III ступеня.
Указом президента України №625/2019 від 23 серпня 2019 року “За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України” уже посмертно нагороджена орденом “За мужність” II ступеня.
Червона Яна Михайлівна (“Відьма”), старша солдатка. Навідниця-кулеметниця 46-го окремого батальйону спеціального призначення “Донбас-Україна” (54-та окрема механізована бригада)
Червона Яна Михайлівна
Народилася 16 квітня 1979 року в Харкові. Загинула 2 квітня 2019 року на позиціях ЗСУ в районі села Новозванівка на Луганщині від прямого влучення міни в бліндаж під час обстрілу взводного опорного пункту з 82-мм та 120-мм мінометів. У неї залишилися мати, брат, чоловік і двоє діточок – син і донька.
Місце поховання: м. Харків, 18 (Безлюдівське) кладовище, Алея Слави.
Указом президента України №109/2019 від 6 квітня 2019 року “За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові” посмертно нагороджена орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
Крім цього, указом № 31 від 4 грудня 2019 року нагороджена відзнакою “Народний Герой України” – теж посмертно.
На сайті Бібліотеки Конгресу США опубліковані кілька унікальних кольорових фотографій, зроблених в Україні у 1905 році. Це частина колекції робіт російського фотографа Сергія Прокудіна-Горського.
Прокудін-Горський не був піонером у галузі кольорової фотографії. Він використовував звичайні чорно-білі фотопластини. Через кольорові фільтри синього, зеленого і червоного кольорів робилися послідовно три знімки одного і того ж сюжету. Після цього виходили три чорно-білі позитиви.
Для переглядання таких світлин використовувався проектор, що працює через відповідні світлофільтри. При проекції зображень з фотопластин на екран виходило кольорове зображення.
У 1918 році Прокудін-Горський емігрував з революційної Росії до Франції та забрав із собою практично всі свої роботи. У 1948 році колекцію викупила в спадкоємців фотографа Бібліотека Конгресу США.
Світлини довгий час лежали в архівах, і тільки розвиток комп’ютерних технологій дозволив обробити ці знімки. Скляні пластини відсканували, і за допомогою комп’ютера відтворили початкові кольорові фотографії.
Всього колекція Прокудіна-Горського налічує 1902 кольорових і близько 1000 чорно-білих фотографій. Їх реставрація й обробка продовжується по сьогоднішній день.
Серед цих робіт є кілька світлин, які фотограф зробив біля міста Путивль Сумської області, а також роботи з Криму (Ластівчине гніздо та місто Алупка).
Унікальні кольорові фотографії України 1905 року з архівів Бібліотеки Конгресу СШАУнікальні кольорові фотографії України 1905 року з архівів Бібліотеки Конгресу СШАУнікальні кольорові фотографії України 1905 року з архівів Бібліотеки Конгресу СШАУнікальні кольорові фотографії України 1905 року з архівів Бібліотеки Конгресу СШАУнікальні кольорові фотографії України 1905 року з архівів Бібліотеки Конгресу СШАУнікальні кольорові фотографії України 1905 року з архівів Бібліотеки Конгресу СШАУнікальні кольорові фотографії України 1905 року з архівів Бібліотеки Конгресу СШАУнікальні кольорові фотографії України 1905 року з архівів Бібліотеки Конгресу США
Новопризначений прем’єр-міністр Денис Шмигаль спочатку заявив, що Україні слід відновити постачання води до окупованого Криму. За словами прем’єра, в іншому випадку аннексированному півострову нібито загрожує гуманітарна катастрофа.
Про це він заявив в етері в етері “Право на владу” телеканалу “1+1” у ніч на п’ятницю, 6 березня.
“Питання подачі води до окупованого Криму – це не питання торгівлі з окупантом, це не питання якогось бізнесу, це питання гуманітарної відповідальності перед людьми, які живуть у Криму. Неподання туди води приведе до гуманітарної катастрофи. Ми не перекриємо воду для українців. Ми не можемо не давати воду українцям”, – заявив Шмигаль.
Нагадування про те, що відповідно до міжнародного права відповідальність за гуманітарну ситуацію на окупованій території несе держава-окупант, прем’єр проігнорував.
Він додав, що Крим – це Україна, а окупант не може нести відповідальність за українців, які там живуть.
ПІсля етеру Денис Шмигаль опублікував допис в Facebook, де зазначив, що уряд України не може подавати воду в окупований Росією Крим до деокупаціі півострова та повернення його до складу України.
“У черговий раз хочу підкреслити, що уряд не забуває про українців, які живуть на території тимчасово окупованого українського Криму. Ми хочемо допомагати цим людям. Ми хочемо, щоб вони відчували, що ми піклуємося про них. Дійсно, з технічних причин поділити воду, яка піде людям і воду, яка піде на військові бази неможливо”, – написав він.
Прем’єр пояснив, що “ця теза загубилася в шумі студії”.
“Позиція залишається незмінною: ми хотіли б подавати воду нашим громадянам, але не можемо і не маємо технічної можливості робити цього до деокупації півострова та повернення його до складу України”, – підкреслив Шмигаль.
Руслан Рябошапка заявив, що постанова про його відставку побудована “на відвертій брехні та маніпуляції”
Про це під час виступу у Верховній Раді заявив генеральний прокурор України Руслан Рябошапка, передає espreso.tv.
На засіданні ВР розглядається питання відставки Рябошапки.
“Постанова, внесена ініціаторами (про відставку – ред), побудована на відвертій брехні та маніпуляції. Мене не цікавить думка Бужанського про реформу прокуратури. Для мене найкращою оцінкою та відповіддю цій постанові є лист батька Катерини Гандзюк, у якого нарешті з’явилась надія, що вбивці його доньки будуть покарані. Я не став нічиїм слугою. Я був і є незалежним. А незалежного прокурора не можна змусити. Його можна тільки звільнити. Я йду, але я йду для того, щоб повернутися”, – сказав Рябошапка.
Генеральний прокурор Руслан Рябошапка після свого виступу у Раді вийшов із зали, не дочекавшись питань нардепів.
Після цього він вийшов з зали, хоча за регламентом мали бути питання до нього від народних депутатів.
Народний депутат від фракції “Голос” Ярослав Юрчишин вважає, що на посаду Генпрокурора хочуть призначити екснардепа “Слуги народу”, в. о. голови ДБР Ірину Венедіктову або нардепа від “СН” Сергія Іонушаса, щоб вести політичну розправу над опонентами.
Верховна Рада висловила недовіру генеральному прокурору Руслану Рябошапці, що має наслідком його відставку з посади. Про це ідеться на засідання Верховної Ради.
Усі присутні нардепи “Європейської солідарності” та “Батьківщини” утрималися.
Фракція “Голос” у повному складі проголосувала проти відставки генерального прокурора.
Депутатські групи “Довіра”, “За майбутнє” та позафракційні проголосували “за”.
Зі “Слуги народу” постанову підтримали 179 нардепів, шестеро проти, усі інші утрималися.
“Опозиційна платформа – За життя” одноголосно підтримала звільнення Рябошапки.
Доповідачем став народний депутат від фракції “Слуга народу” Максим Бужанський, який заявив про бездіяльність правоохоронних органів протягом останніх п’яти років.
“Уже весна. А де ж посадки навесні? Нема. Як ви пам’ятаєте, вся країна чекала, що навесні будуть посадки. Цього чекала не лише виборці Зеленського і “Слуги народу”. Цього чекали всі, хто не сприймає 5 років мародерства, 5 років спекуляції на крові, на патріотизмі наших громадян. 5 років, коли нам брехали в очі і крали гроші. Хтось повинен за це відповісти”, – заявив Бужанський.
Сам Рябошапка високо оцінив свою роботу на посаді генпрокурора. “28 років ця організація не мала жодної довіри людей. 28 років прокуратура була джерелом особистого збагачення для обраних. Як результат – олігархи в прокурорських погонах”, – сказав Рябошапка.
Сам Рябошапка високо оцінив свою роботу на посаді генпрокурора. “28 років ця організація не мала жодної довіри людей. 28 років прокуратура була джерелом особистого збагачення для обраних. Як результат – олігархи в прокурорських погонах”, – сказав Рябошапка.
У середу Верховна Рада на позачерговому засіданні обрала нового прем’єра і 15 членів уряду.
Після цього спікер оголосив про скликання ще одного позачергового засідання у четвер о 18:30, на якому буде розглянуте питання недовіри генпрокурору Руслану Рябошапці.
У середу комітет Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності рекомендував парламенту проголосувати щодо прийняття чи відхилення постанови про висловлення недовіри генпрокурору Руслану Рябошапці.
У ЗМІ повідомляють, що новим генеральним прокурором можуть призначити депутата від “Слуги народу”, заступника голови комітету з питань правоохоронної діяльності, Сергія Іонушаса.
Для багатьох з нас похід у супермаркет чи продуктовий магазин – щоденне звичне заняття. Втім, маленька «подорож» серед товарів переважно завершується чергами та довготривалим обслуговуванням. Зекономити трішки часу львів’янам, котрі завжди у русі та скрізь поспішають, може допомогти мережа маркетів «Сім23». Ці сучасні невеликі магазини надають своїм клієнтам максимально комфортні умови для покупок та швидке обслуговування.
«Сім23» облаштовані відповідно до світових традицій convenience store, що у перекладі «зручний магазин». До речі, цей формат вже дуже давно відомий у світі. А з 2015 року такі маркети є і у Львові.
Мабуть, вам стало цікаво, чим цей формат відрізняється від звичних мінімаркетів та супермаркетів? Насправді, різниця дуже помітна. Насамперед магазини «Сім23» мають зручне розташування у Львові. Також компактне розміщення товарів та швидке обслуговування дозволяє львів’янину, який постійно у русі, придбати усе необхідне оперативно, без блукань по величезній площі та довжелезних черг.
Проте головна відмінність не в цьому, а в готовій їжі та напоях формату to go, які вже давно є своєрідною «фішкою» мережі.
Кожен покупець може не лише швидко скупитися, але й скуштувати свіжі, хрусткі хот-доги на грилі, випічку, салати, нагетси чи посмакувати свіжозмеленою кавою та солодкими холодними напоями. Між іншим, у «Сім23» облаштовані відкриті модулі гарячих та холодних напоїв з самообслуговуванням, тобто відвідувачі самі обирають та готують собі напої, використовуючи професійне обладнання.
А покупці, яким потрібен дуже швидкий, але у той же час ситний перекус, можуть придбати у магазині свіжі багети чи сандвічі. Їх, до речі, можна розігріти власноруч, адже спеціально для цього у залі розміщені мікрохвильові печі. Особливо актуальною така послуга буде для львівських студентів, які поспішають на пари чи заняття.
На сьогодні у Львові магазини «Сім23» працюють у двох форматах: традиційному та новому. Перші переважно розміщені в спальних районах міста. Це ідеальний варіант для тих, хто хоче швидко та зручно придбати все необхідне просто біля дому, і при цьому ще й скуштувати добру каву чи смачний хот-дог. У таких магазинах мешканці Львова завжди знайдуть оптимальний вибір напоїв, продуктів, бакалії, фруктів та хліба.
Інший формат – новий. Ці маркети переважно розташовані «у натовпі», тобто там, де завжди чимало людей. Таким чином львівський студент чи працівник під час обідньої перерви може забігти у магазин, щоб посмакувати фірмовими хот-догами, гарячою випічкою, картоплею фрі та захопити собі перекус. Або ж випити 100% зернову каву зі свіжим молоком, прохолодну бульбашкову Pepsi на розлив, і головну фішку сезону – ніжний, холодний, свіжий снігонапій «мійСлаш», який, мабуть, багато хто бачив у відомих американських фільмах. А провести такий обід можна за зручною стійкою біля панорамних вікон, спостерігаючи за вуличною метушнею, чи переглядаючи соцмережі через вільний WiFi.
У «Сім23» врахували все, щоб зробити перебування клієнта в магазині комфортним та зосередити його увагу на смачній продукції. Тому в одному закладі ви зможете перекусити, освіжитися, а також купити необхідні продукти додому. Отже, якщо ви зайнятий львів’янин, який цінує свій час та комфорт – вам точно варто завітати до мережі маркетів «Сім23», щоб не вибиватися із ритму шаленого дня.
Магазини «Сім23» працюють щодня традиційно із 7 до 23 години. Більше інформації про ці маркети – тут: sim23.ua.
Бакланова Алєся Олександрівна[/caption]
