Регіональне управління Сил Територіальної оборони «Північ» Збройних сил України заявило, що воїном, якого російські воєнні злочинці розстріляли за слова «Слава Україні», виявився їхній боєць із Ніжина Чернігівської області Олександр Мацієвський. Ця інформація відрізняється від тієї, яку 7 березня поширили 30 окрема механізована бригада ЗСУ, передає Zaxid.net.
В її повідомленні загиблим попередньо називали воїна Тимофія Шадуру з Житомирщини, однак не стверджували, що йдеться точно про нього. Своєю чергою ТРО «Північ» запевняє, що вбитим є саме Мацієвський.
Повідомлення про те, що вбитим виявився Мацієвський, регіональне управління ТРО «Північ» опублікувало в середу, 8 березня.
«Щодо відео: мати Олександра, його син Михайло і військовослужбовці його підрозділу впізнали побратима на цих кадрах», – йдеться в повідомленні.
Там розповіли, що 30 грудня 2022 року на околицях Соледара Донецької області Мацієвський і ще четверо військовослужбовів під час переміщення прийняли зустрічний бій з переважаючими силами противника. Приблизно о 12-й годині візуальний контакт і зв’язок з ними зник. Прорватися до місця їхньої позиції підкріплення не змогло через безперервний мінометний обстріл та щільний вогонь зі стрілецької зброї.
«Ми до кінця не знаємо подробиці того бою. Невідомо, хто і як загинув, невідомо, як Олександр потрапив у полон, свідків на жаль не лишилося, всі загиблі або зниклі безвісти», – наголосили в регіональному управлінні Сил ТРО «Північ».
Там додали, що тіло Мацієвського повернули в Україну разом з тілами інших українських воїнів, які загинули в тому бою. 14 лютого 2023 року його поховали в Ніжині.
«Без сина лишилася мати, без батька син. Але буде пам’ять про те, як гідно, без щонайменшого страху український воїн сприймає свою смерть заради Батьківщини», – констатували в ТРО «Північ».
Зауважимо, що після того, як ЗСУ повідомили, що загиблим виявився Тимофій Шадура, журналіст Юрій Бутусов провів власне розслідування, в якому теж йшлося про те, що розстріляним воїном виявився Мацієвський. Свою інформацію він також опублікував 7 березня.
Що відомо про Олександра Мацієвського
Віннародився 10 травня 1980 року у Молдові, куди за розподіленням була направлена його мати. Вона працювала технологом на Кишинівській взуттєвій фабриці. Саме там Олександр згодом закінчив середню школу і електротехнічний коледж. Потім родина повернулася до Ніжина, на Батьківщину. До лютого 2022 року Олександр працював за фахом. З першого дня повномасштабної агресії він пішов до Ніжинського ТЦК та СП, але відразу не зміг потрапити до війська. Він допомагав робити укріплення, чатував на блок-посту, готував пляшки з запалювальною сумішшю і наполегливо знов звертався до збірного пункту. 11 березня його було зараховано до Ніжинського батальйону територіальної оборони.
«Олександр старанно вчився військовій справі, його призначили снайпером. У грудні, коли батальйон збирався вирушати на схід, Олександр не сказав мамі, що він поїде у зону активних бойових дій, дуже не хотів що б вона хвилювалася. Коли він прощався з мамою, то подякував їй за те, що вона його народила. 29 грудня він зателефонував мамі, це була їх остання розмова. Після слів Сашка, «Мамо, я ніколи не здамся у полон!» Парасковія Михайлівна зрозуміла, син на фронті. Потім були важкі дні, Сашко не дзвонив, його телефон не відповідав. І лише ввечері 7 січня прийшло повідомлення – «абонент знов на зв’язку». Після слів побратимів, що Сашка вже нема, життя поділилося на до і після… А потім знов випробування, впізнання рідної дитини у Київському морзі, огляд всіх тих кульових отворів, що обірвали життя Воїна», – розповіли в регіональному управлінні Сил ТРО «Північ».
