З третього листопада польські перевізники планують величезний страйк на українському кордоні. Однак якщо раніше вони обмежувались одним пунктом пропуску, то тепер планують перекрити усі наявні в’їзди з України. Втім, навряд чи це їм вдасться, хоча й на певних ділянках можуть бути затримки у русі.
ерші збори учасників на 30-50 чоловік вже узгоджені з місцевою владою поблизу пункту пропуску Корчова на 10 ранку 3 листопада. Акція планується терміном на два місяці, тобто до кінця 2024 року, повідомляють в Міжнародній Транспортній Асоціації України.
Причина страйків – надмірна конкуренція українських перевізників щодо польських після лібералізації міжнародних перевезень між Україною та країнами ЄС. Польські перевізники вимагають таких дій від влади:
повернути українським перевізникам дозволи;
посилити для іноземних (тобто й українських) перевізників правила перевезень за ЄКМТ;
неможливість реєструвати компанії в Польщі, якщо фінанси компанії знаходяться не на території ЄС;
окрему чергу в Є-черзі для авто на номерах ЄС;
окрему чергу на всіх кордонах для порожніх фур;
отримати доступ до системи “Шлях”.
Окрім страйків на кордонах з Україною, з дев’ятого листопада плануються страйки співробітників портів Гдиня та Гданськ (Польща), на які припадає левова частка фрахтів з України. Ці порти після закриття українських отримали збільшення’ навантаження з українського імпорту-експорту. Водночас місцеві працівники не отримали підвищення заробітної плати.
Втім, польська влада може ще попередити ці страйки або й створити умови для їх уникнення.
“Смартмобілізація” дасть змогу громадянам самостійно обирати спеціалізацію, на яку вони хочуть мобілізуватися. Про це в інтерв’ю РБК-Україна розповів міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров.
За його словами, пілот проєкту планується до запуску “через місяць-два”.
“Ми будемо запускати пілот на операторів дронів, і ця людина обирає, що вона хоче стати оператором дронів, або взагалі служити в роті ударних дронів. Це може бути сапер, водій, всі посади будуть. Людина зможе подивитися, що це взагалі за підрозділ, рота, які зобов’язання, які в тебе є ризики, як ти будеш навчатися”, – пояснив міністр.
Федоров уточнив, що якщо громадянин залишить заявку, пройде рекрутерів і тести, навчання, то потрапить у роту ударних дронів і на “ту посаду, на яку сам себе мобілізував”.
“Це дуже важливо для комунікації між державою та українцями про справедливість, про чесність і про дотримання правил”, – наголосив міністр.
Після запуску нововведення можна буде побачити, скільки українців мобілізуватимуться самостійно, як вони проходитимуть відбір, та як вони після цього будуть служити, наскільки будуть мотивовані, додав він.
За словами міністра, це може бути першим пілотом, першим кроком для того, щоб запустити подібну умовну “смартмобілізацію”.
“Дуже важливо, що повинно змінитися все, і ми в пілоті це передбачаємо. Ти не повинен йти в військкомат. Ти проходиш онлайн-тест, ти приходиш в нормальне приміщення до рекрутера, тобі пояснюють ще раз, де ти можеш служити. Ти після цього, якщо ти підходиш по характеристиках, проходиш навчання, в якому ти не просто з базовими речами знайомишся, а тобі розповідають, що таке ситуаційна обізнаність, фахові експерти з поля бою, які керують дронами, де в тебе відбувається інший рівень навчання, і після цього ти вже потрапляєш на поле бою”, – зазначив Федоров.
Прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо заявив, що Україна – «найбільш корумпована країна у світі», говорячи про сумніви в необхідності збільшення для неї фінансової допомоги Європейського Союзу. Про це повідомляє Європейська правда.
На думку словацького прем’єра, Україна «є найбільш корумпованою країною в світі, і це стосується всіх рівнів управління».
Він поставив під сумнів правильність надання Україні 50 мільярдів євро допомоги на 2024-2027 роки, додавши, що між країнами-членами ЄС немає згоди з цього питання, тому він очікує позачергового саміту ЄС для його вирішення.
«Чи фінансування України змінило щось у результаті війни?”, – риторично запитав словацький прем’єр, а потім знову спитав, чи відбулося щось настільки значне в результаті цієї підтримки й чи варто продовжувати фінансувати Україну.
«Тож вкладімо ще 50 мільярдів і неважливо, що станеться?», – додав Фіцо.
Прем’єр Словаччини сказав, що ЄС не має “мирного плану”, й кілька прем’єр-міністрів країн об’єднання “загнані в глухий кут” через ситуацію в Україні, тому що не знають, що буде далі.
«Якщо стратегія полягає в тому, щоб продовжувати вливати туди гроші, 1,5 мільярда євро на місяць без жодного результату, а ми повинні урізати наші власні ресурси? Адже у нас величезні проблеми і державні гроші у скрутному стані», – вважає він.
Раніше видання Politico повідомило, що на зустрічі лідерів ЄС у четвер Фіцо виступив із застереженням щодо виділення подальшої фінансової допомоги Києву через корупцію в Україні. Водночас словацький прем’єр каже, що його країна готова « за певних умов» збільшити свій внесок до бюджету ЄС, аби Україна отримала пакет допомоги на 50 млрд євро.
У п’ятницю, 27 жовтня, на трасі Київ-Чоп на Закарпатті трапилась смертельна ДТП за участі вантажівки та рейсового автобуса, який їхав з Тернополя до Риму. Унаслідок зіткнення загинули двоє водіїв автобуса – 35-річний житель Львівщини та 59-річний тернополянин, пише zaxid.net.
Як повідомила Нацполіція Закарпатської області, аварія сталась 27 жовтня близько 15:00 на трасі Київ-Чоп неподалік села Нижні Ворота Мукачівського району.
Правоохоронці встановили, що зіткнулась вантажівка MАN, під керуванням 33-річного жителя міста Калуш Івано-Франківської області, та рейсовий автобус, який здійснював міжнародні перевезення.
Попередньо відомо, що внаслідок ДТП двоє людей загинули – 35-річний житель міста Радехів Львівської області та 59-річний житель Тернополя. Обидва чоловіки були водіями автобуса.
Внаслідок аварії травми різного ступеню важкості отримали і пасажири автобуса. Їх доставили до лікарні. На місці події тривають слідчі дії.
За даними рятувальників, які працювали на місці ДТП, у автобусі було 12 пасажирів, шестеро з них госпіталізовані. Автобус їхав з Тернополя до Риму (Італія).
На ділянці траси Київ-Чоп, де сталася аварія, рух наразі перекритий. Об’їзд здійснюється через село Підполоззя.
Василь Маєвський-молодший з села Клячаново, за 1 хвилину зміг підняти гирю вагою 16 кілограм, 20 разів при власній вазі тіла 48,5 кілограмів.
Як повідомляє Вєтрова Лана керівник Національного Реєстра Рекордів України, на своїй сторінці в Фейсбук, Василь вже в 10 місяців, ледве навчившись ходити, підняв і поніс 6-ти кілограмову гирю.
А в 4 роки хлопчик вже почав відвідувати спортзал. Батько та тренер Василь Маєвський-старший вже тоді помітив у сина спортивний характер і волю до перемоги.
“Ми багато реєструємо силових рекордів. Але витривалість і сила цього хлопчика вражає.” – сказала Вєтрова Лана.
Василь Маєвський-молодший здобув титул світового рекордсмена в гирьовому спорті піднявши 20 разів гирю 16 кілограмів за одну хвилину, при власній вазі тіла 48,5 кілограмів.
За процесуального керівництва ювенальних прокурорів Київської обласної прокуратури до суду скерували обвинувальний акт стосовно організатора та двох учасників “блогерських вечірок”, повідомила прокуратура Київської області, а також співрозмовник УП у правоохоронних органах.
Розслідуванням встановлено, що обвинувачені запрошували дівчат до орендованої в столиці квартири, де спільно розпивали алкогольні напої, доводячи останніх до безпорадного стану.
Фігуранти виготовляли фото та відеозображення з участю дівчат, у тому числі порнографічного характеру. Відзнятий контент викладали у телеграм-канал і соціальні мережі, залишаючи принизливі дописи та коментарі.
Організатору вечірок інкриміновано вчинення сексуального насильства щодо трьох потерпілих, одна з яких на час вчинення злочину була неповнолітньою, а також виготовлення, зберігання та розповсюдження зображень порнографічного характеру і хуліганство.
За даними журналістів УП, йдеться про Андрія Ярину (він перебуває під вартою).
Ще один з учасників обвинувачується у виготовленні, зберіганні й розповсюдженні зображень порнографічного характеру у змові з організатором, та хуліганстві, що супроводжувалось винятковим цинізмом, щодо однієї з потерпілих (за даними УП, це Ярослав Домбровський).
Іншого учасника вечірок судитимуть за вчинення сексуального насильства щодо однієї з потерпілих (йдеться про Олега Захарова –ред.).
Вищезгадані фігуранти свого часу вийшли з-під варти під заставу.
Прокуратура зазначає, що досудове розслідування було завершено ще в червні 2023 року і тоді ж стороні захисту відкрили матеріали для ознайомлення. Оскільки сторона захисту зловживала правом на захист, затягуючи час ознайомлення, прокурори тричі зверталися до суду з клопотанням про обмеження строків ознайомлення.
З огляду на чисельні прохання пасажирів, Укрзалізниця подовжує маршрут нового поїзда Варшава — Рава-Руська — Львів — Коломия до Чернівців.
В експериментальному режимі поїзд №868/867 відправлятиметься з Чернівців через Івано-Франківськ та Львів до Рави-Руської 15, 17, 19, 21, 25 та 27 листопада о 3:02, прямуватиме через Снятин, Заболотів, Коломию, Івано-Франківськ, Калуш, Долину, Моршин, Стрий, Львів, Брюховичі та Жовкву і прибуватиме до Рави-Руської о 9:58.
Там пасажири, як і раніше, здійснюватимуть пересадку на поїзд польського перевізника SKPL, який прибуватиме до Варшави о 17:18.
В зворотному напрямку, з Рави-Руської, поїзд відправлятиметься до Чернівців 14, 16, 20, 23, 25 та 27 листопада о 6:15, і прибуватиме до Чернівців о 13:20.
«Крім того, також призначили додаткові рейси у сполученні Чернівці – Рава-Руська через Івано-Франківськ та Львів. Поїзд №866/865 відправлятиметься з Чернівців 14, 16, 20, 23, 25 та 27 листопада о 14:45 і прибуватиме до Івано-Франківська о 17:03, до Львова о 20:07, і до Рави-Руської о 22:02», – зазначив начальник управління транспорту та звʼязку ЛОВА Степан Рудницький.
У зворотному напрямку поїзд відправлятиметься 14, 16, 18, 20, 24 та 26 листопада о 16:19, прибуватиме до Львова о 17:54, до Івано-Франківська о 21:33 та до Чернівців о 23:42.
Квитки на всі рейси будуть доступні на сайті Укрзалізниці та в касах вокзалів.
15 жовтня з Рава-Руської вперше вирушив новий потяг до Варшави: начальник Львівської обласної військової адміністрації Максим Козицький запостив відео з дороги.
Готуючись до першого рейсу, польські машиністи вивчали маршрут від кордону до Рави-Руської.
Раніше повідомляли, що відновлення залізничного сполучення Варшава Східна-Львів було заплановано на 14 жовтня.
Ще ліпше було б, якби польський потяг міг доїхати до Львова, але для цього бракує євроколії до Львова, і рухомого складу. Може, колись євроколію вдасться прокласти бодай до Брюховичів.
46-річна Надія Руденко нещодавно переїхала до Чернігова з Андріївки Михайло-Коцюбинської громади. Дві гучні трагедії торік мали для неї фатальні наслідки: 22-річний син Костянтин загинув від ракетного удару на Яворівському полігоні.
Через кілька місяців загинув її 41-річний чоловік Павло — від ракетного удару по навчальному центру “Десна” на Чернігівщині. 45-річний рідний брат Сергій Федько поліг у бою на Луганщині.
Сімейне фото. Син Костянтин — на задньому плані — загинув. Чоловік Надії — праворуч — теж
Яворів. Костянтин
Уночі 13 березня 2022 року вісім російських крилатих ракет влучили в казарми на Яворівському полігоні Львівської області. Загинули 35 військових, ще 134 отримали поранення різного ступеню важкості — про це повідомляв Максим Козицький, голова Львівської обласної військової адміністрації. Тієї пекельної ночі син Надії Костянтин Руденко був на чергуванні. За декілька хвилин до загибелі поговорив з дружиною — не знав, що востаннє. Військових, з якими був на стрільбах, загнав в укриття. А сам заховатися не встиг… Загинув миттєво. На нього впав шматок бетонної плити зруйнованої казарми.
22-річний Костянтин Руденко, який загинув на Яворівському полігоні. Фото з сімейного архіву
— Костик пішов служити, коли йому тільки виповнилося 18, — зітхає його матір Надія. — Потім підписав контракт на три роки. Служив у селі Старичі Яворівського району Львівської області. Там одружився на місцевій дівчині Соломії.
Син був інструктором, проводив стрільби серед солдат. За два дні до загибелі спіймав двох чоловіків, які ставили мітки поряд з частиною.
Тіло Костянтина першим опізнав його найкращий друг. За татуюванням, які Костя й Соломія зробили, коли почали зустрічатися. Полями-лісами вона виїхала з окупованої у березні 2022 року Андріївки та дісталася Львівщини.
— 16 березня в обід поховали сина у Дрогобичі Львівської області. Ледь встигла, приїхала за дві години до процесії, — згадує вона той день. — А через два місяці, 10 травня, у Костика народився синочок Артемчик.
— Перепоховати Костю на батьківщині не думали?
— А навіщо? Там його сім’я, росте син.
Надія підтримувала невістку, ходила з нею на пологи. 19-річна Соломія залишилася вдовою. Коли була вагітною, то разом зі своїм батьком опізнавала й забирала чоловіка з моргу, його ховали у закритій труні. — До останнього не вірила, що там лежить моя дитина, — каже Надія. — Просила відкрити кришку, хоч поглянути. Лежав як живий.
— Чому чоловік з вами не поїхав?
— Хтось мав бути з нашими двома доньками.
її чоловік, вітчим Костянтина, пішов у військкомат 1 квітня, як тільки росіяни відступили з Чернігівщини. У молодості він не служив, але все життя мріяв бути військовим. Дружина казала йому, що навіть стріляти не вміє. А він відповідав: «Чого не вмію, того навчать. Я швидко вчуся».
Десна. Павло
Ракетний удар по казармах у селищі Десна на Чернігівщині був близько 5 ранку 17 травня 2022 року. З авіації випустили чотири ракети. Під уламками знайшли 87 тіл. Це офіційна цифра. Рідні загиблих солдатів та офіцерів впевнені, що їх було значно більше. Від 200 до 1000. Останків багатьох знайти не вдалося, вони наче випарувалися. Серед них і Павло Бова, чоловік Надії.
— Спочатку він півтора місяця навчався на Яворівському полігоні, там, де загинув Костик, — розповідає Надія. — А потім його перевели в навчальний центр “Десна” на Козелеччині. Заспокоював мене: «Не переживай. У мене такі війська, що ми залітаємо, розмазуємо орків і втікаємо».
Можливо, він говорив про артилерію, але Надія не знає і запитати вже ні в кого.
16 травня забрали з пологового онука. По відеозв’язку показала Павлу Артемчика. Чоловік посміявся і сказав: «Дід приїде і буде ганяти з тобою на машині. Будемо бабі дулі крутити». Наступного дня, о п’ятій ранку, в казарму, де спав чоловік, і в сусідні будівлі прилетіло чотири ракети.
Тіла Павла не знайшли. Дружина їздила туди щодня протягом тижня. Намагалася й самотужки його розшукати. Але не знайшла нічого.
— Чиїсь руки й ноги попадалися, — буденно розповідає вона про ті страшні пошуки. — Але жодної кісточки чоловіка, жодних речей не бачила. — Може, згоріли при пожежі? Хлопці, які вижили, казали, що багатьох військових придавило зруйнованими конструкціями казарм і вони живцем згоріли.
Надія тоді жила у Дрогобичі, там підростав онук. Думала купити хатину поблизу кладовища, де похований син. Але повернулася на Чернігівщину, у свою Андріївку, — щоб розшукувати чоловіка.
Військова частина запропонувала донькам Павла і його батькам здати ДНК й чекати, коли слідчі знайдуть останки тіл. Родина чекає вже 16 місяців. Павла вважають безвісти зниклим. Керівництво лише казало: «Тримайтеся. Прийміть співчуття. Їх немає серед живих».
— У сина хоч могилка є, куди можна прийти й поговорити з ним, — сумно розповідає вона. — У Павла ж немає нічого. Я вже і змирилася наче, а от батькам Павла важко це прийняти. Мені здається, що і додому в Андріївці він приходить. За день до смерті брата Павло мені наснився. Мовчав, гладив по спині, ніби жалів.
Вона згадує, як чоловік з’явився у її житті багато років тому. Вони пиляли дерево з сусідкою, він проходив повз і запропонував допомогу. А за тиждень уже почали разом жити.
— З сином Костиком вони одразу поріднилися, — згадує вона. — Хоча Павлу було лише 21, молодший за мене на п’ять років. Але розумний не по роках, завжди здавалося, що він старший.
З Павлом у них народилися дві доньки, Надія вдячна за них долі.
Луганська область. Сергій
— Після школи вивчився на муляра, — розповідає Надія про брата. — Працював у столиці. Тричі ходив до військомату, а його не брали. Казали, що він іде служити заради грошей. А він відповідав: «Я служив і знаю, що це таке». Забрали у лютому цього року, мені нічого не сказав.
Він загинув 31 липня біля селища Новоселівське Луганської області. Отримав поранення в стегно, встиг накласти джгут. Коли хлопці почали витягувати Сергія, джгут лопнув. Кров вилетіла миттю. На вулиці спека. Його не змогли врятувати, навіть тіло з поля бою вдалося забрати лише через п’ять днів, ризикуючи життям під шквальним вогнем.
Поховали 10 серпня, військова частина оплатила труну й вінки. Про цей похорон у її пам’яті теж відклалися жахливі спогади.
45-річний Сергій Федько, брат Надії Руденко. Загинув на Луганщині. Фото з сімейного архіву
— Брата привезли у щільному брезентовому мішку, він лежав у ньому долілиць. Тіло вже розкладалося, повзали черв’яки. Досі пам’ятаю цей сморід. Тільки по вухах і плечах впізнала, що то він. Зверху на тіло поклали військову форму.
Донечки
Катерині — 16 років, вчиться на другому курсі у ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою (колишнє Чергівське вище авіаційне училище). З дитинства мріє стати військовою і вчитися на юриста. Її хлопець — теж військовий, від 2016 року на фронті. Обороняв Чернігів, потім перевели на інший напрямок, отримав два важкі поранення.
— Хороший, рукастий, — каже про нього Надія. — Міжкімнатні двері у квартирі поміняв.
Молодшій Насті — 12. Вона навчається в чернігівському ліцеї на вулиці Тероборони (колишня Гагаріна).
Надія з доньками — Настею та Катериною
— Мене тримають на цьому світі мої дівчатка, мої сонечка, — відповідає Надія на запитання, як вона тримається. — Сварять, коли я плачу. Відводять мене до перукаря, змушують робити манікюр. Не можу сидіти вдома. Стараюся відволікатися на роботу. Роблю оздоблювальні роботи. До онука їжджу час від часу, з Соломійкою в гарних стосунках.
Після загибелі Павла Надія навчилася водити авто і отримал права — каже, потрібно багато справ вирішувати.
Виплати родині
Сім’я кожного військового, який загинув, захищаючи Батьківщину під час повномасштабної війни, має право отримати одноразову грошову допомогу в розмірі 15 млн грн.
— Соломія пів року збирала всі необхідні документи. Іноді потрібні були такі безглузді довідки, як, наприклад, про несудимість чи від нарколога, що не вживаємо наркотики. Надсилали в Київ на перевірку.
15 млн за Костика поділили на чотирьох: вдова, син, мати й батько. Його батько, з яким ми давно розлучені, участі у вихованні сина не брав, але свою частку, а це 3 млн 750 грн, також отримав. Ще й обурювався, що з нього більш ніж 1 млн зняли — після народження онука.
З отриманих коштів вирішили з доньками купити трикімнатну квартиру по вулиці Чорновола. В гарному стані, але без меблів. Поряд з розбитими будинками. Цей будинок дивом уцілів. У вересні торік віддала 35 тис. доларів (майже 1 млн 300 тис. грн). Буквально за кілька тижнів ціни на такі квартири підскочили до 45-50 тис. доларів. Тепер їздимо у село як на дачу. Маю 30 соток городу. Дівчата лаються на мене, навіщо стільки садимо. З зниклого безвісти чоловіка вдові виплачують його грошове забезпечення: близько 20 тис. грн зарплати і 100 тис. “бойових” доплат. Виплату за втрату чоловіка вона зможе отримати лише через три роки, коли його визнають загиблим, як їй пояснили.
Родина її брата Сергія жодних виплат досі не отримала. Його частину розформували, і це все ускладнило.
— Узяти будь-яку довідку неможливо, — розповідає Надія. — Він має 17-річну доньку, з дружиною розлучений. Племінниця з матір’ю поки нічого добитися не можуть. Збирають довідки. Тепер ще треба довести, що Сергій загинув у формі, взутті, бронежилеті й касці, які йому видала частина. Кажуть, що якщо він був одягнений у щось інше — виплат не буде. Комісія, яка це розслідує, перебуває в Києві, а як вони збираються розслідувати це, коли брат загинув у Луганській області? Де вони збираються ту форму шукати? Невже спеціально просять такі безглузді довідки, що не виплачувати ці гроші?
Лише на чернігівському кладовищі «Яцево», станом на початок жовтня 2023 жовтня поховано 229 Героїв, які загинули в російсько-українській війни. Ще 92 захисників — на кладовищі у Ялівщині.
Лауреатом став вчитель української мови та літератури й переможець Global Teacher Prize Ukraine 2021 Артур Пройдаков. Про це пише УП. Життя, з посиланням на сторінку премії.
Своїм досягненням Артур Пройдаков прагне донести світові, що українські вчителі та освітяни продовжують якісно виконувати свою роботу навіть у часи повномасштабної війни.
«Дуже важко повірити в це й усвідомити це. 10 людей на планеті Земля. 10 освітян. І я, український учитель, серед цієї 10-ки. Це надихає й мотивує», – сказав Пройдаков.
Відомо, що вчитель з міста Кадіївка Луганської області, яка нині є тимчасово окупованою.
Там він мешкав до листопада 2014 року, після чого працював на Сумщині в державній школі в місті Ромни, а потім – у школі MIDGARD у Києві.
Після 24 лютого 2022 року Артур Пройдаков організував курси з української мови для переселенців, проводив уроки в рамках Всеукраїнського розкладу.
Також він – автор уроків у Всеукраїнській школі онлайн й обіймає посаду виконавчого директора в освітній фундації MriyDiy.
«Сім років ми розвивали рух Global Teacher Prize в Україні, і за цей час наші вчителі не раз потрапляли до списку 50 найкращих. Але десятка фіналістів – це зірковий рівень, освітній авангард. Це люди (вчителі, які потрапили до 10-ки найкращих – ред.), з якими спілкуватимуться світові лідери, без яких не обходиться жодна важлива освітня подія, люди, які мають позитивний вплив на освіту і від яких надихатимуться сотні тисяч педагогів по всій планеті», – сказала очільниця засновниця премії Global Teacher Prize Ukraine Зоя Литвин.
Ім’я найкращого вчителя планети 2023 року оголосять 8 листопада у Парижі в штаб-квартирі ЮНЕСКО.
Переможець премії отримає нагороду розміром в 1 мільйон доларів.
Премію Global Teacher Prize інколи називають «Нобелівською премією для вчителів». Її заснував індійський мільярдер та син шкільної вчительки Санні Варкі.
У 2017 році з метою підкреслити важливість педагогів в Україні була заснована Global Teacher Prize Ukraine – щорічна національна премія для вчителів-агентів освітніх змін.
Перший заступник начальника патрульної поліції України Олексій Білошицький у середу, 25 жовтня, опублікував пояснення щодо змін до правил дорожнього руху (ПДР), які уряд ухвалив 20 жовтня.
Як йдеться в дописі Білошицького у Facebook, перша зміна стосується увімкнення водіями денних ходових вогнів або, за їх відсутності в конструкції автомобіля, ближнього світла фар.
Якщо дотепер водії в період з 1 жовтня до 1 травня під час руху поза населеними пунктами у світлу пору доби були зобов’язані вмикати денні ходові вогні або ближнє світло фар, то тепер це правило діятиме постійно, а не лише у згаданий період.
«Практика постійного застосування денних ходових вогнів (ближнього світла фар) позитивно зарекомендувала себе в низці європейських країн. За результатами дослідження Європейського дослідницького інституту безпеки дорожнього руху (SWOV), завдяки використанню денних ходових вогнів (ближнього світла фар) кількість ДТП у світлу пору доби скоротилася на 10-15%», – йдеться в дописі Білошицького.
Ще одне правило стосується перевезення дітей у автокріслах або інших системах, які здатні утримувати дитину. Якщо раніше автокрісла були обов’язковими для дітей зростом до 145 см, то тепер така вимога поширюється також на дітей зростом до 150 см включно.
«Використання дитячих утримуючих систем – це не лише пасивна безпека вашої дитини, її життя та здоров’я, але й імовірність того, що у випадку ДТП вона залишиться живою чи отримає менш серйозні травми», – наголосив Білошицький.
Крім того, відтепер на автомагістралях і дорогах для автомобілів забороняється зупинка поза спеціальними місцями для стоянки, позначеними дорожніми знаками:
5.42.1;
5.42.2;
5.42.3;
5.43;
6.15.
Як додав Білошицький, ці зміни до ПДР здебільшого зумовлені необхідністю наближення законодавства України до законодавства Європейського Союзу.
