Львівська обласна військова адміністрація погодила виїзд за кордон чоловіків призовного віку за поданими листами від вигаданої громадської організації і з підписом російського імператора Александра III. Про це повідомляє NGL.media.
Як зʼясували журналісти-розслідувачі, позаштатний радник начальника ЛОВА Олексій Шевчук у листопаді 2024 року вивіз за кордон 25-річного мешканця Дніпра Артема Лущана. Його внесли до системи «Шлях» як водія-волонтера для «перевезення через державний кордон України гуманітарного вантажу» на прохання громадської організації «Гуманітарна надія нації».
фото: NGL.Media
На листах, надісланих у ЛОВА, використали скопійований з Вікіпедії підпис російського імператора Олександра III.
Журналісти зазначають, що ГО «Гуманітарна надія нації» є фейковою. Про неї невідомо нічого, навіть Мін’юсту, яке й реєструє громадські організації.
«Офіційного листа до ЛОВА ця організація оформила з явною насмішкою, використавши логотип російського “Газпромбанку” та автограф російського імператора кінця XIX ст. Александра ІІІ. Директором організації теж вказали, схоже, перше-ліпше розповсюджене прізвище – Олександр Ніколенко. Лише в Україні живе близько 500 людей з таким ім’ям та прізвищем», – зазначає NGL.media.
Загалом впродовж осені 2022 року Львівська ОВА отримала п’ять листів від «Гуманітарної надії нації» з проханням надати дозвіл на виїзд за кордон і дозволила виїхати восьми чоловікам. Щонайменше семеро з них не повернулися в Україну.
Водночас у Львівській ОВА повідомили, що знають лише про одного водія від «Гуманітарної надії нації», який порушив терміни перебування за кордоном. Після повідомлення Держприкордонслужби торік йому скасували право виїзду.
На запитання журналістів щодо погодження виїзду за зверненнями фейкової організації, у ЛОВА відписали, що «за достовірність поданих даних, зазначених у листах, відповідальність несли виключно заявники, які їх подавали».
У суботу, 28 червня, у Дрогобичі пройде благодійна акція від Туристично-інформаційного центру — вечірній підйом на вежу ратуші за донат для українських військових. Про це у четвер, 27 червня, повідомили у Дрогобицькій міськраді, пише Lviv.media.
У суботу, 28 червня, з 17:00 до 21:00 піднятися на Дрогобицьку ратушу можна буде за донат для спецпідрозділу Kraken. Вхід на вежу — пожертва від 50 гривень. “Цей захід уже став доброю традицією у Дрогобичі, збираючи містян та гостей громади навколо гарної мети. Затишна атмосфера, панорама вечірнього міста, захід сонця — усе це створює особливу нагоду відчути дух єдності та підтримки”, — зазначили у мерії.
Додамо, у 2024 році під час вечірнього підняття на Дрогобицьку вежу вдалось зібрати 5000 гривень. Кошти передали ГО “Новий Стебник”, щоб закупити 100 FPV-дронів.
У четвер, 26 червня, співробітники СБУ затримали на хабарі депутата Славської селищної ради від партії «Європейська солідарність» Володимира Дребота. Першим про затримання обранця повідомило видання «Перець». Цю інформацію ZAXID.NET підтвердили в правоохоронних органах.
За версією правоохоронців, депутат Володимир Дребот за хабар у 1000 доларів обіцяв сприяти у зміні цільового призначення земельної ділянки сільськогосподарського призначення на категорію «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, споруд». У результаті його затримали правоохоронці.
42-річний Володимир Дребот є членом депутатської комісії з питань землекористування та архітектури.
За офіційною інформацією СБУ, згаданий факт не був поодиноким, корупційною діяльністю депутат займався не один рік.
«Відомо, що посадовець тиснув на громадян і представників бізнесу, аби отримувати хабарі за сприяння у вирішенні земельних питань на території Славської ОТГ. На тлі активного інтересу до земель курортної зони він перетворив доступ до адміністративних процедур на власний корупційний сервіс», – сказано в повідомленні СБУ.
Правоохоронці затримали депутата під час одержання частини хабара. Йому повідомили про підозру за одержання неправомірної вигоди (ч.3 ст. 368 ККУ).
Відповідно до декларації за 2024 рік, Володимир Дребот отримав понад 260 тис. грн доходів від зайняття підприємницькою діяльністю. Він є керівником та співзасновником двох зереєстрованих у Стрию будівельних фірм – ТзОВ «Вертикаль Захід Буд» та ТзОВ «Панська вертикаль». Депутат є співвласником квартири у Славському. Водночас не декларував жодних грошових заощаджень та автомобілів.
Працівники ДБР повідомили про підозру чотирьом посадовцям ДП «Рава-Руське лісове господарство», які у різні роки погоджували масштабні незаконні вирубки дерев у Львівській області. Під час незаконних рубок зрізали понад 3 тис. дерев, попередні збитки сягнули 14,5 млн грн, передає Zaxid.net.
Як повідомили у четвер, 26 червня, у ДБР та прокуратурі Львівщини, повідомлено про підозру колишнім двом директорам та двом виконувачам обов’язків директорів ДП «Рава-Руське лісове господарство», які, перебуваючи на посадах, особисто підписували та видавали дозвільні документи на вирубку лісу на територіях, де це було заборонено. У результаті було знищено понад 3 тис. дерев різних порід.
Згідно з актом перевірки Державної екологічної інспекції у Львівській області, вже підтверджені збитки ДП «Ліси України» становлять близько 14,5 млн грн.
«Призначено додаткові експертизи, які можуть збільшити суму збитків до понад 50 млн грн», – зазначили в ДБР.
Посадовцям повідомлено про підозру у перевищенні службових повноважень, що спричинило тяжкі наслідки (ч. 3 ст. 365 ККУ), та у незаконній порубці дерев у лісах (ч. 4 ст. 246 ККУ). Санкції статей передбачають покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років. Невдовзі суд обере підозрюваним запобіжні заходи.
На Львівщині відкрили збір для Вадима Бреньо, учасника футбольного клубу «Галичина» та захисника, який долучився до ЗСУ з початку повномасштабного вторгнення. Про це повідомила пресслужба футбольного клубу, пише Твоє Місто.
«Наш гравець Вадим Бреньо, який провів не один сезон у складі дрогобицької “Галичини”, а від початку повномасштабного вторгнення став на захист держави, потребує допомоги! Не так давно він отримав важке поранення і був у комі, з якої вже вийшов! Просимо всіх небайдужих йому допомогти», – йдеться у повідомленні.
12 червня 2025 року захисник потрапив до шпиталю з відкритим дотичним проникаючим черепно-мозковим пораненням.
У нього діагностували забій головного мозку ІІ ступеня, численні переломи лобних, тім’яних і скроневих кісток, а також масивні ураження мозкових структур. Йому провели екстрену операцію з видалення уламків та обробки ран після мінно-вибухового ураження.
Матір загиблого на війні Дмитра Тухляна віддала власний автомобіль на потреби Збройних Сил України. Про це Львівському порталу повідомили у Славській селищній раді.
Галина Тухлян передала військовій частині А4977 свій позашляховик УАЗ. Тепер його використовуватимуть захисники для виконання завдань.
«Цей вчинок є прикладом неймовірної сили духу, глибокої громадянської свідомості та щирої любові до України. У той час, коли біль втрати ще не вщух, пані Галина знаходить у собі сили підтримувати захисників, які боронять свободу і незалежність нашої держави як це робив її син», – з вдячністю сказав командир частини.
Син Галини Тухлян Дмитро загинув 17 лютого 2024 року у населеному пункті Рівнопіль Донецької області. Йому було лише 23 роки. Молодик добровільно вступив до лав ЗСУ, служив старшим навідником мінометного взводу військової частини А1778.
Дмитро Тухлян (06.11.2000 – 17.02.2024) народився і жив у Славському. Закінчив Дрогобицький музичний коледж і грав на багатьох інструментах, серед яких – саксофон, фортепіано, гітара. Також хлопець писав власні пісні.
Після повномасштабного вторгнення Росії за покликом серця став на захист України.
У четвер, 26 червня, відбудеться традиційна Всеукраїнська проща до відпустового центру УГКЦ у селі Страдч на Львівщині. Цьогоріч вона присвячена Дню мирянина та пам’яті блаженних новомучеників — отця Миколи Конрада та дяка Володимира Прийми, пише Твоє Місто.
О 10:00 паломники візьмуть участь в Архиєрейській Божественній Літургії, яку очолить Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав.
Футбольний тренер із Шептицького, що на Львівщині, загинув на 31 році життя, коли захищав Україну від російських окупантів на фронті
Про це повідомила пресслужба Львівської асоціації футболу, пише Еспресо.Захід.
Віталій Фізрук Ванкевич був футбольним тренером із Шептицького Львівської області, футзалістом, асистентом арбітра обласних футбольних змагань.
У листопаді 2013 року ще вісімнадцятирічним юнаком він підписав контракт зі Збройними Силами України. Проходив службу у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила Галицького. У квітні 2014-го його військову бригаду відправили на Донбас захищати села Донеччини від ворога.
З моменту повномасштабного вторгнення Віталій знову пішов на війну боронити Україну. Служив у 45-ій окремій артилерійській бригаді, був старшим стрільцем, командиром розвідувального взводу.
Заяви української історикині Марти Гавришко про “неонацизм у ЗСУ” та критику ОУН-УПА стали ідеальним матеріалом для російської пропаганди. Її виступи цитують кремлівські ЗМІ, а експерти звинувачують у поширенні ворожих наративів під прикриттям академічної риторики. Детальніше про скандальну історикиню розповідає “Еспресо.Захід“.
Марта Гавришко – кандидатка історичних наук Львівського національного університету ім. І. Франка, родом із Миколаєва, що на Львівщині. На початку повномасштабного вторгнення росії в Україну виїхала за кордон у США. Продовжила наукову діяльність в європейських та американських установах.
Маніпуляції історією та російська ІПСО з вуст Гавришко
У своїх статтях та інтерв’ю Марта Гавришко сформулювала низку тез, які викликали бурхливу реакцію. Головний мотив її критики – це те, як в сучасній Україні вшановують історичних діячів та символи, пов’язані з ранаціоналістичним рухом середини ХХ століття. Вона навіть паплюжить гасло “Слава Україні”, з яким українські герої захищають Україну від російських окупантів.
Гавришко стверджує, що українці ідеалізують ОУН-УПА і замовчують їхні злочини. Історикиня вважає, ніби держава та суспільство надто героїзують діячів ОУН-УПА, “обілюючи” їх образ і не говорячи про “темні сторінки”. На думку Гавришко, Україна фактично ігнорує злочини, скоєні українськими націоналістами під час Другої світової, і виправдовує радикальних історичних постатей. Вона наголошує, що багато з тих, кого сьогодні шанують як борців за свободу, були причетні до нацистського терору, а “культ ОУН-УПА” із локального явища перетворився на загальноукраїнський.
Насправді: Офіційна Україна не прославляє нацизм і не героїзує колаборантів. Державна політика пам’яті вшановує борців за незалежність – зокрема таких, хто боровся проти радянського окупаційного режиму – але це зовсім не означає підтримку нацистської ідеології. Постатей на кшталт Степана Бандери чи Романа Шухевича українці шанують як символи визвольного руху. Українська держава не схвалює злочинів минулого: складні моменти історії відкрито обговорюються, а не замовчуються. Прийнято навіть спеціальний закон (2015 року) про засудження нацистського і комуністичного тоталітарних режимів – тож жоден посадовець в сучасній Україні не виправдовує нацизм. Ба більше, українські наукові інституції та Інститут національної пам’яті працюють над критичним осмисленням минулого через конференції, дослідження і публікації. Тому слова Гавришко про “масову героїзацію нацистських колаборантів” є щонайменше перебільшенням і не відповідають реальності. Крім того, діяльність ОУН та УПА охоплювала не лише, до прикладу, Галичину: осередки українського визвольного руху діяли далеко за межами одного регіону і точно не може вважатися локальним явищем в історії України. І Гавришко, як історикиня, мала б це знати.
Гавришко стверджує, що українське військо використовує нацистську символіку. Вона заявляє, нібито у сучасних Збройних силах закривають очі на використання символів, пов’язаних з нацизмом. Як приклад, Гавришко в колонці для німецької газети Berliner Zeitung писала, що в українській армії можна побачити відзнаки дивізії “Галичина” чи батальйону “Нахтігаль”. Також вона нарікає, що в Україні називають вулиці на честь історичних діячів, яких дослідниця вважає пов’язаними з нацистськими злочинами. Гавришко говорить про “есесівські символи” в українській військовій традиції та робить із цього висновок про неонацизм у війську.
Насправді: В ЗСУ немає офіційно дозволеної нацистської символіки. Усі емблеми і назви підрозділів затверджуються військовим керівництвом та проходять державний контроль. Відверто нацистські знаки заборонені – це чітка позиція Міноборони. Ті окремі випадки, на які посилається Гавришко, вирвані з контексту і не є масовою практикою. Символи, схожі на деякі нацистські (наприклад, так званий “вовчий гак”), у сучасному українському війську мають інше значення. Зокрема, поширена емблема у вигляді переплетених літер “І” та “N”, відома як символ “Ідея Нації”, використовується деякими підрозділами (наприклад, полком “Азов”) і не є нацистською в українському розумінні. Цей знак справді нагадує рунічний символ, що колись використовувався нацистами, але сьогодні він осмислений по-іншому – як монограма національного відродження, а не пропаганда неонацизму. Фактично, Гавришко бере поодинокі випадки (як-от нашивка чи емблема окремого бійця) і роздмухує їх до рівня тенденції, хоча системної проблеми немає. В українському війську служать сотні тисяч людей різних поглядів, і поява кількох неоднозначних символів не означає, що армія “просякнута” нацизмом. Критики вважають, що Гавришко маніпулює фактами, не згадуючи, наприклад, що ті ж згадки про дивізію “Галичина” в Україні мають переважно історико-меморіальний, а не ідеологічний характер. Тож говорити про толерування нацистської символіки в ЗСУ – некоректно і бездоказово.
Гавришко стверджує, що влада покриває ультраправих і використовує їх, а Зеленський служить “ширмою”. Історикиня звинувачує українське керівництво в тому, що воно свідомо не засуджує радикалів у своїх лавах, бо політично на них покладається. За її словами, нинішня влада (включно з президентом Зеленським) начебто заплющує очі на вплив ультранаціоналістів, адже в умовах війни спирається на них як на боєздатну силу. Гавришко навіть припускає, що Володимир Зеленський, як президент-єврей, став “зручним прикриттям” – мовляв, його єврейське походження використовується, щоб не привертати уваги Заходу до ультраправих настроїв в Україні. В одному з інтерв’ю Марта Гавришко емоційно заявила, що “радикальні націоналісти захопили Україну”, натякаючи, ніби крайні праві сили визначають політику держави, поки керівництво робить вигляд, що проблеми не існує.
Насправді: Звинувачення у “змові” української влади з неонацистами – абсурдні. В Україні немає жодної “системи” покривання ультраправих. Поодинокі випадки радикальних проявів дійсно траплялися, але їх не замовчували – про них писали ЗМІ, їх обговорювали в суспільстві, і винні нерідко несли відповідальність. У Збройних Силах існують механізми дисципліни і перевірки: якщо військовослужбовця помічають у пропаганді екстремізму чи використанні заборонених символів, реакція слідує. Жодного “мовчазного схвалення” неонацизму з боку командування немає. Українська влада загалом приділяє увагу боротьбі з екстремізмом – як правим, так і лівим. Так, ще 2015 року Україна на законодавчому рівні засудила і комуністичний, і нацистський тоталітарні режими, а силові структури регулярно звітують про припинення діяльності маргінальних неонацистських угруповань, якщо такі з’являються. Твердження Гавришко про те, що “ультранаціоналісти захопили Україну”, – це пропагандистська страшилка, яку давно тиражує Москва. Насправді крайні праві партії не мають підтримки у парламенті, їхні кандидати на виборах отримують мінімальні результати, а вплив радикалів на державну політику мізерний. Президент Зеленський зовсім не “прикриває” міфічних нацистів – навпаки, він як Головнокомандувач зацікавлений у тому, щоб в армії не було жодних екстремістських елементів, що дискредитують Україну. Отже, розповіді про “неонацистів при владі” – це вигадка російської пропаганди, і сумно, що їх фактично повторює українська історикиня.
Марта Гавришко – рупор Кремля?
Різкі заяви Марти Гавришко викликали шквал обурення серед українців. Історики, ветерани, громадські діячі та звичайні коментатори звинуватили її у тому, що вона фактично підспівує кремлівській пропаганді. Адже саме тезу про “нацистів в Україні” Москва використовує для виправдання своєї агресії. І от тепер українська дослідниця озвучує подібні звинувачення на весь світ – це просто подарунок для російської інформаційної війни.
російські медіа не забарились скористатися з виступів Гавришко. Кремлівські пропагандистські ресурси радо цитували її слова як “доказ” своїх тез. Приміром, російська газета “Аргументы и факты” вийшла з гучним заголовком: “Историк призвала ЕС спросить у Киева, почему ВСУ восхваляют нацизм”. У цій статті навели пасаж із колонки Гавришко у Berliner Zeitung, де вона саркастично питає, чи поцікавляться лідери ЄС у Зеленського, “чому деякі українські солдати прославляють дивізію СС ‘Галичина’ та батальйон ‘Нахтігаль’”. Новину підхопили й інші ресурси – з’явились матеріали на Gazeta.ru, Lenta.ru, навіть державне агентство ТАСС поширило “викривальні” цитати історикині. Фактично, російська пропаганда подала слова Марти Гавришко як сенсаційне визнання з українського боку про буцімто нацистські тенденції в Україні. Для Кремля це інформаційна знахідка: мовляв, дивіться – сама українка підтверджує, що в Києві правлять неонацисти.
Через такий резонанс багато хто в Україні задався питанням: а чи не грає Гавришко на боці ворога свідомо? З’ясувалося, що свої найбільш скандальні матеріали вона публікує на платформах, відомих критичним до України поглядам. Наприклад, об’ємне інтерв’ю з нею з’явилося у американському виданні Consortium News, яке часто транслює прокремлівські наративи для західної аудиторії. Свої статті історикиня також розміщує на сайтах на кшталт німецького NachDenkSeiten – а ті матеріали потім із задоволенням цитують російські пропагандисти. Більше того, з’ясувалося, що Гавришко давала інтерв’ю відверто проросійським коментаторам. Приміром, вона спілкувалася з польським пропагандистом Томашем Янковським, який відкрито підтримував проєкт “новоросії” та виправдовував анексію Криму. Ще один її співрозмовник – норвезький політолог Ґленн Дізен, постійний експерт російського телеканалу RT і рупор кремлівських тез на Захід. Такі контакти лише посилили підозри щодо мотивів Гавришко.
Гавришко на розмові з Томашем Янковські – польським проросійським пропагандистом, який підтримував ідею “новоросії” та анексію КримуГавришко порозмовляла з проросійським норвезьким політологом, постійним коментатором RussiaToday та рупором російських наративів на Захід Ґленном Дізеном
Формальних доказів, що Марта Гавришко працює на російські спецслужби, немає. Однак інформаційний скандал довкола неї мав конкретні наслідки. Ім’я історикині потрапило до бази сайту “Миротворець” – ресурсу, який публікує дані осіб, запідозрених у антиукраїнській діяльності. Гавришко внесли до списку з примітками на кшталт “поширювачка кремлівської пропаганди”. Сама дослідниця обурилася і заявила, що її включили до “Миротворця” лише через принципову позицію – мовляв, вона критикує ультраправі тенденції, от її і записали у “вороги”. Та для пересічних українців таке пояснення не надто переконливе. Адже час, місце і форма її висловлювань виглядають як навмисне підібрані, щоб завдати інформаційного удару по Україні. У найтяжчий момент, коли країна бореться за виживання, з’являються заяви про “героїзацію нацизму” – і ворог негайно це використовує.
Багато коментаторів підкреслюють: навіть якщо брати факти, які наводить Гавришко, подає вона їх однобоко і емоційно, без контексту. Через це такі заяви дуже легко вирвати з контексту і пустити у пропагандистське плавання. По суті, значна частина тез Марти Гавришко дублює головний міф Кремля про “нацистів у владі в Києві”. Тож не дивно, що російська дезінформаційна машина так вхопилася за кожне її слово, називаючи їх “викриттями з перших вуст”.
Політична оглядачка Ольга Попович, коментуючи цю ситуацію, наголосила: проблема не в тому, що хтось має “іншу думку”, а в тому, як і де цю думку озвучують. Марта Гавришко, безумовно, як науковиця має право на свої оцінки. Але спосіб, у який вона їх виносить на публіку, зробив її слова зброєю в руках ворога.
Попович звертає увагу, що Гавришко виступає переважно в іноземних медіа, де аудиторія не знає українського контексту. І подає вона матеріал дуже однобоко – фактично звинувачує Україну в героїзації нацизму без жодних застережень чи пояснень. У результаті складається спотворена картина, ніби сучасна Україна дійсно прославляє нацистів.
Таким чином, кейс Марти Гавришко – наочний приклад, як під час війни під виглядом “академічної принциповості” може вестись шкідницька інформаційна робота. Хоч би якими були особисті мотиви Гавришко, результат її публічних виступів один: вони працюють проти України. Тому не варто дивуватися, що українське суспільство сприйняло її заяви як зраду. В умовах, коли слово може вартувати життя, поширення кремлівських міфів – це свідомо чи ні, але фактично робота на ворога. І Марта Гавришко своїми скандальними тезами цю роботу виконала. Тепер її ім’я назавжди асоціюватиметься з інформаційною диверсією проти України.
Довідка
Марта Ігорівна Гавришко – українська історикиня, кандидатка історичних наук. Народилася 1984 року на Львівщині. Закінчила історичний факультет Львівського національного університету ім. І. Франка, у 2010 році захистила дисертацію та здобула науковий ступінь PhD (кандидата наук) з історії. Спеціалізується на темах воєнного насильства, гендерних аспектів війни та політики пам’яті.
З початком повномасштабної російсько-української війни Марта Гавришко виїхала за кордон. Продовжила наукову діяльність в європейських та американських установах. Зокрема, була запрошеною дослідницею і викладачкою в Центрі дослідження Голокосту та геноцидів (Strassler Center) при Університеті Кларка (США).
У наукових колах, ще до скандалу з російськими наративами, Гавришко була відома гарними працями про участь жінок у підпіллі ОУН-УПА, про випадки сексуального насильства під час війни, а також дослідженнями з історії націоналізму та пам’яті про Голокост.
Проте широкого розголосу її ім’я набуло лише останнім часом – після серії публічних виступів та інтерв’ю, де вона різко розкритикувала державну політику пам’яті в Україні, воєнну риторику влади та присутність ультраправих ідей у Збройних Силах. Ці заяви й зробили Гавришко фігуранткою скандалу, викликавши хвилю засудження за підігрування кремлівській пропаганді під виглядом академічної дискусії.
Дорожньо-транспортна пригода сталася 20 червня, близько 11.20, на автодорозі «Тернопіль-Львів-Рава-Руська» у селі Плугів Золочівського району.
Як попередньо встановили правоохоронці, водій автомобіля Volkswagen Golf, 52-річний іноземець, який тимчасово проживає у Львові, здійснив зіткнення зі скутером Suzuki Let’s, яким керувала 56-річна мешканка Золочівського району.
Від отриманих внаслідок ДТП травм кермувальниця скутера загинула на місці події.
Водій легковика затриманий у порядку ст.208 Кримінального процесуального кодексу України, невдовзі суд обере йому запобіжний захід.
За фактом слідчі відділу розслідування злочинів у сфері транспорту поліції Львівщини відкрили кримінальне провадження за ч.2 ст.286 (Порушення правил безпеки дорожнього руху) Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає покарання – позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Правоохоронці встановлюють усі обставини події.
