Обсерваторію на горі Піп Іван реставрують на €100 тис.

Цього року відновлення колишньої обсерваторії на горі Піп Іван отримало новий поштовх. Вона була зруйнована ще в часи Другої світової війни. Зараз там планують облаштувати сучасний науково-дослідницький центр і повноцінний рятувальний пост, пише Репортер.

Про відновлення обсерваторії говорили багато років. Планували відновити високогірну станцію для проведення метеорологічних, астрономічних, екологічних і біологічних досліджень. Пропонували заснувати там інститут природничих наук чи інститут лікарських рослин. Також хотіли створити туристичний центр. Однак далі пишних розмов справа не йшла, бо завжди бракувало грошей і конкретних дій.

У 2011 році Верховинська райрада передала споруду колишньої обсерваторії у державну власність. Адже район грошей на охорону обсерваторії, а тим більше на її реконструкцію не мав та й зараз не має. А приміщення з кожним роком все більше руйнувалося. Давно зняли зі стін свинець, з перекриття – коркове дерево, з даху – мідь, на сувеніри розтягували цеглини.

Отже, нині обсерваторія належить міністерству освіти і науки України та закріплена за Прикарпатським національним університетом (ПНУ), який і взявся за її відбудову. Науковці університетів Івано-Франківська та Варшави розробили спільний проект. За задумом, це має бути обсерваторія не лише для цих двох вишів, а й для інших українських та європейських навчальних закладів.

«Це один із найбільших українсько-польських проектів у гуманітарній сфері, – каже ректор ПНУ Ігор Цепенда. – Він отримав підтримку на рівні президентів і МЗС. Адже, крім астрономічної обсерваторії, яка була раніше, там має розташуватись науково-дослідницький центр та окремий рятувальний пост».

У 2014 році ПНУ та обласне управління ДСНС уклали угоду про співпрацю. Цьогоріч, наприкінці вересня, планують здати в експлуатацію спеціальне приміщення для рятувальників, які вже нині чергують на горі. У червні Ігор Цепенда та директор Студій Східної Європи Варшавського університету Ян Маліцький підписали «Лист про наміри», в якому зобов’язались у 2017 році продов­жити будівельно-відновлювальні роботи.

«На облаштування цього стаціонару ми отримали грант від польських партнерів – 100 тисяч євро, – розповідає Цепенда. – Крім того, отримали додатковий грант – 30 тисяч євро – від посольства Польщі. Ми хочемо створити для рятувального загону всі умови, щоб він міг працювати повноцінно, безперебійно, допомагати туристам, які заблукали або потрапили в негоду. Крім того, університет отримав ще один грант – в 70 тис євро на завершення всієї проект­ної документації з відновлення обсерваторії, яку розробляють польські спеціалісти».

Наразі для туристів облаштували тимчасові кімнати, що розміщені в перешийку між господарським блоком і головною спорудою. Тут встановлені двері, вікна, інші отвори забили щитами. Встановили і дерев’яний настил, де можна розкласти намет.

Цього року в обсерваторії встановлять спеціальний прилад, який визначатиме температуру, пориви вітру, хмарність тощо. Після річного зрізу природно-кліматичних умов дослідники вирішать, який автоматичний телескоп краще встановити. Це так само стосується й іншого метеорологічного обладнання.

Навколо обсерваторії також планують розпочати історичні дослідження. Цим буде займатися група Інституту археології з Варшавського університету. Вони разом з нашими археологами шукатимуть артефакти для майбутнього музею.

Обсерваторія, яка в народі отримала назву «Білий слон» (чи то за свій вигляд взимку, чи тому що білим слоном у Польщі раніше називали велику, дорогу й не дуже потрібну річ) розпочала роботу в 1938 році. Коли почалася Друга світова, поляки ще встигли вивезти все цінне обладнання. Обсерваторія перейшла у власність СРСР. До червня 1941-го тут ще вели метеорологічні спостереження. Потім закинули. А далі просто розтягли все. Лишилися тільки стіни.

Безкоштовні книги та уроки англійської: сестри з Криму відкрили оригінальну кафе-кондитерську

Сестри Світлана Лопатіна та Оксана Новікова з Криму відкрили у Львові домашню пекарню та кав’ярню “Кримська перепічка”.

У бізнес вклали біля мільйона гривень. Гроші потрібні на оренду приміщення, ремонт та обладнання. За прогнозом Оксана Новікової, кав’ярня окупиться за два роки.

“У Криму мала трохи дотичний бізнес – 15 років займалася доставкою сировини у кондитерські. Коли переїхали у Львів, виникла ідея відкрити пекарню. Мене підтримала сестра, яка хотіла спробувати себе в якості підприємця. Коли знайшли приміщення, вирішили, що зробимо додатково ще й кав’ярню. Адже місця на це вистачало. У результаті не прогадали”, – розповідає Gazeta.ua Оксана Новікова.

Логотип розробляв дизайнер, який приїхав з Криму. Назву вирішили обирати автентичну, українську.

“Дуже хотілося мати власний куточок. Це також вплинуло на назву. “Кримська перепічка” – виріб, який робили в Криму. По-суті це ароматний коржик, який роблять з різного тіста, – розповідає Оксана Новікова, – Ми знаходимося у спальному районі. Орієнтуємося не на туристів, а постійних гостей. Вирішили, що будемо повною протилежністю закладам, де можна прийти і попити пива чи горілки. У нас абсолютно сухий закон”.

Вироби у пекарні коштують від 5 гривень. Залежно від складності випікання та начинки.

“Спочатку випікала вироби сама. До того ніколи в житті цим не займається. Вчилася правильно варити каву, місити тісто, вивчала рецепти, технологію приготування. Зараз простіше, бо маю працівників”.

У кав’ярні проводять дитячі та дорослі зустрічі, збираються клуби за інтересами. За чашкою кави збираються також переселенці. В приміщенні є невеличка бібліотека. Відвідувачі безкоштовно беруть книги додому, приносять власні. Щосереди проходять уроки англійської мови. Їх безкоштовно веде американка, яка раніше жила на півострові. Власниці Світлана Лопатіна та Оксана Новікова розраховують на, те що в майбутньому “Кримська перепічка” з’явиться у звільненому Криму.

19-річний студент зі Львова побив світовий рекорд з пауерліфтингу

19-річний львів’ян Павло Наконечний побив світовий рекорд серед юнаків, піднявши 355, 5 кг станової тяги. Хлопець запевняє, що це лише початок, адже налаштований підкорити усі вершини, пише ZIK.

https://www.youtube.com/watch?v=ySqLTVWmUzI

До цієї миті та світового рекорду Павло йшов 4 роки.

«У 14 років я був досить повним. Пам’ятаю, що у 9-му класі ровесники мали вже досить хорошу форму, а я взагалі ніяку», – розповідає Павло Наконечний.

Тоді хлопець пішов у спортзал. А бажання мати гарну статуру переросло у спосіб життя. П’ять  разів на тиждень він займається силовими вправами, їсть 7 разів на день і спить щонайменше 8 годин. І при цьому встигає вчитися в політехніці.

Зараз у кремезного хлопця ціла колекція медалей. З останнього юніорського чемпіонату світу, який два тижні тому відбувся у Білорусі, привіз чотири нагороди. Три з них золоті. А ще там встановив світовий рекорд, випередивши суперника з Великобританії.

«Я був готовий на більше, ніж 355, 5 кілограмів. Ми йшли із суперником нога в ногу. Не хотіли ризикувати. Хоч вже потім тренери мені сказали, що після другого підходу я його випередив», – каже Павло Наконечний.

«Я думаю, що у світі дуже мало людей, які за 2 роки цілеспрямованих тренувань можуть прогресувати так сильно. Вважаю Павла феноменом. Оскільки його досягнення поясненню важко піддається», – говорить тренер Володимир Оліярник.

Тепер хлопець готується до Чемпіонату України, який відбудеться вже у вересні.

«Мрію потрапити на Оперний театр і телевежу». Львівська руферка про любов до дахів

Ірина Особа вже кілька років підкорює дахи, щоб відпочити від міського гамору та побачити Львів таким, яким його не бачив ніхто.

Ірині Особі двадцять три, вона працює в коворкінгу Startup Depot організаторкою подій. А на дозвіллі – підкорює львівські дахи. Щоб ділитися світлинами з висоти, Ірина створила блог RoofLand, де можна побачити унікальні панорами Львова. Зараз їх уже двадцять дві – проспект Шевченка, площа Міцкевича, Ринок, Високий Замок, Городоцька та інші львівські місцини в різні пори року. Тvoemisto.tv розпитало Ірину про те, як дахи стали її любов’ю.

На перший свій дах я вилізла випадково, разом із знайомими. Відтоді в мене виникло бажання повернутись на дах знову. Дах – це завжди спокій і умиротворення. Люди зазвичай поспішають, дивляться під ноги, чимось стурбовані, й не підносять погляд догори, до неба. Що вже й казати про дахи. А ти в цей момент милуєшся Львовом, якого не бачила до того, із зовсім іншого ракурсу. Я мандрувала від даху до даху, аж мене почали називати руферкою.

Руфери – це люди, які живуть дахами. Вони ставлять собі чітку мету – вилізти на певний дах, і в будь-який спосіб намагаються її досягти. Я не знаю законів, які регулюють доступ на дахи, але очевидно, що це не найбезпечніше хобі. Особливо коли йдеться про старі будівлі, де сходи до горищ дерев’яні й не надто міцні. А мені до вподоби дахи історичних будівель, фото з яких я навряд чи знайду в Google.

Потрапити на дах можна по-різному. Або через сходи до горища, або через аварійні, адже більшість дахів – закриті. Спершу я завжди перевіряю останні поверхи всіх під’їздів: рідко, але двері на горище можуть бути відчинені. Також пробую відчинити замкнені двері – одного разу вдалося відімкнути замок власним ключем від квартири. Тому тепер щоразу пробую всі ключі, які маю при собі. А ще якось перелазила через поручні на висоті п’яти поверхів, аби потрапити на горище. Коли обираю дах, ніколи не знаю, чи він відчинений: бачу на прогулянці будинок, на який хочу потрапити, й відразу пробую.

До церков і банків важко потрапити без дозволу. Часом доводиться кілька разів приходити, щоб його отримати. Спершу просто запитую. В банку, якщо відмовляють, пишу заяву до служби безпеки або ж прошу адміністрацію провести мене до керівника цієї служби, щоб домовитись. Особливо часто мене питають, чи не збираюся я стрибати з даху і що про моє хобі кажуть батьки. У церкві ніякої заяви не напишеш, лише особисті розмови. Завжди потрібно бути ввічливою й мати певну власну історію, пояснити, чому тобі треба саме на цей дах. Бо пояснення «просто подивитися» навряд чи підійде. Відколи я маю блог, показую його й кажу, що хочу написати пост конкретно про цей дах. Цей аргумент полегшує вмовляння.

Мої найулюбленіші львівські дахи – на проспекті Свободи 6/8, на проспекті Шевченка, 7 (будинок профспілок) і дах Вежі Корнякта. Мрію потрапити на дах Оперного театру й на телевізійну вежу.

Коли створила блог, хотіла підкорити всі дахи Львова. Але згодом зрозуміла, що вигляд із багатьох будинків схожий і не вражає. Зараз я працюю над іще одним сайтом, куди, можливо, перейду з розділом по дахи. Фотографувати дахи я буду, поки це приноситиме мені задоволення. На жаль, не завжди маю з собою фотоапарат, тому всі нові фото – лише в телефоні.

Якщо хочете стати руфером, спершу підіть на відкриті тераси, на кшталт PartyFon чи Дому Легенд. Якщо зловите задоволення від побаченого й захочете ще, починайте підкорювати дахи. Підказати круті локації можуть фото інших руферів.

Львів із висоти – це любов. У ньому немає людей, маршруток і гамору. Тому мене лякає думка, що я не потраплю на той дах, на який хочу. А впасти я не боюся.

Ірина Ладика,
фото Ірини Особи

Біля озера Задорожнє з’явилися нові паркани

Відпочинок із перешкодами. Озеро Задорожнє, що у Миколаївському районі, все більше нагадує неприступну фортецю. Власники тамтешнього дачного кооперативу разом з підпримцями, які орендують там землю, перетворюють берег на закриту територію. Щоправда, замість шлагбаумів – набите скло та колючий дріт, пише Zaxid.net.

Після відпочинку біля води львів’янин Давид Львович досі у стресі. Лікарі намагаються врятувати його палець від часткової ампутації.

«Оце повністю зрізано до кості і воно просто так висіло в мене. Гарантії ще немає. Промили палець, притиснули. От заливає кров’ю не зупиняється», – розповів постраждалий львів’янин Давид Гощицький.

Товариш пана Давида показує нам той самий злощасний паркан, де він покалічився. Каже: цементні блоки тут поставили лише кілька тижнів тому. Цією дорогою друзі роками діставались від електрички до так званого дикого пляжу. Та щоразу перешкод на дорозі стає все більше, як і парканів довкола водойми.

«Він піднімався і зачепив об це скло. То спеціально цілий паркан такий, щоб молодь не перескакувала. То як в концтаборі зробили», – пояснює Олександр Голубовський.

Усе це територія так званого дачного кооперативу «Цементник». Його керівник не заперечує, що це їхні барикади. Мовляв, прийняв господарку півроку тому і у такий спосіб порядкує. Нарікає, що приїжджі власникам дач створюють багато клопотів.

«Пропускали без перепусток. 500 метрів огорожі вкрали. Привикли за останні 5 років ходити, де хто хоче. Я нічого нового не придумав. Є статут», – пояснює голова кооперативу «Цементник» Йосип Каспров.

Фортифікаційні споруди біля водойми ростуть, як гриби після дощу. Пройти до води не можуть вже навіть місцеві мешканці. Височезний мур звели впритул до обійстя пані Анни, прихопивши і частину городу.

«Наш город забрали. Можна було хоч стежку лишити до води. Чого я маю там проситися чи йти через ті дачі, як я могла собі тут», – скаржиться місцева мешканка Анна Степанівна.

Два роки тому боронити вільний доступ до берегів Миколаївського озера приїжджали сюди з ломами та сокирами і львівські громадські активісти. Був навіть особисто голова області.

«Паркани як були, так і лишилися. То що Синютка приїжджав сюди 24 серпня, ми його бачили, коли він приїхав зі своїми людьми», – пригадує львів’янин Олександр Голубовський.

Сьогодні ж підопічний Олега Синютки, головний еколог області Руслан Гречаник, вже не такий категоричний. Каже: законних підстав руйнувати загородження довкола озера немає. Та й не озеро це, а за документами – затоплений кар’єр, доступ до якого людей не обов’язковий.

«Оскільки це є технічна водойма, об’єкт водного господарства, то до неї не чинний жоден нормативно-правовий акт, який би врегульовував захисну смугу. Паркан навіть у воду може заходити», – розповів у коментарі ZAXID.NET Новинам керівник департаменту екології Львівської ОДА Руслан Гречаник.

Уже рік посадовці виробляють так званий паспорт водойми. Коли саме він буде готовий – невідомо. Але тільки тоді можна буде облаштувати тут громадський пляж і нарешті мати юридичні підстави відігнати від води власників високих мурів.

В Google Earth запустили прямі трансляції для стеження за дикою природою

Служба Google Earth запустила прямі трансляції, що дозволяє користувачам дивитися в реальному часі на дику природу по всьому світу.

Про це повідомляє Mirror передає Громадське.

Функція доступна в розділі Voyager.

Першою локацією зі встановленими камерами став Національний парк Катмай на Алясці, де бурі ведмеді виходять зі сплячки і ловлять рибу у річці Брукс.

Уздовж річки встановили 5 камер в надії «зловити» ведмедів в їхньому природному середовищі існування.

Одна з камер знаходиться біля водоспаду, дві — безпосередньо серед парку, четверта — під водою, «де ви можете спостерігати за подіями з точки зору риби», і остання камера — на вершині гори.

Проект зроблений спільно з мультимедійною компанією Explore.org, яка займається питаннями дикої природи.

Президент “Карпат” хотів купити Мессі за 3 мільйони євро

Був чемпіонат світу серед юнацьких команд, і тоді я вперше побачив Мессі. Подзвонив одному знайомому і кажу: “Слухай, тут хлопчик є. Якщо є можливість, я б його купив мільйона так за три”.

Він мені на наступний день передзвонив і каже: “Петро Петрович, ти запізнився. Цього хлопчика кілька років тому Барселона купила за 10 мільйонів, – розповів Димінський в інтерв’ю Sport Arena.

Львів’ян запрошують в ботанічний сад подивитися на квіти, що цвітуть лише один день

День відкритих дверей у Ботанічному саду пройде у неділю, 9 липня. Початок – о 14.00. Вхід – вільний.

“Швидкоплинна краса. Квітка лілійника милує наше око всього один день. Їх часто можна зустріти посеред міста, але в нашому Саду зібрана колекція з 240 сортів. Запрошуємо цієї неділі у Ботсад на вул. Кирила і Мефодія на затишну прогулянку серед оранжевих, жовтих та рожевих барв. Приходьте з найріднішими! Час традиційний: 14-18 год”, – повідомляють на сторінці Ботанічного саду у Facebook.

Facebook вперше випередив «ВКонтакті» за популярністю в Україні

У червні соцмережа «Facebook» вперше стала найпопулярнішою в Україні, випередивши «ВКонтакті». Про це свідчать результати дослідження «Factum Group Ukraine».

«Facebook» випередив російську соціальну мережу як за охопленням аудиторії, так і за показником середньоденної частки. Зараз американська соцмережа третя у загальному переліку за середноденним показником та поступається тільки «Google» та «YouTube». А у переліку за охопленням «ВКонтакті» перейшла на восьму сходинку, «Facebook» залишається на третьому місці і в цій групі.

Дослідження, яке «Factum Group» провели на початку року демонстрували впевнене друге місце «ВКонтакті» на другій позиції, «Facebook» ледь-ледь проходив у п’ятірку найпопулярніших сайтів.

Львів’ян застерігають не пити воду з шести природних джерел

Міська комісія з питань надзвичайних ситуацій вирішила встановити біля цих джерел інформаційні таблиці.

За результатами лабораторних досліджень, які провели у березні-квітні 2017 року, вода з шести природних джерел у Львові та околиць, не відповідає санітарним вимогам. Про це інформує прес-служба Львівської міської ради, посилаючись на виконувача обов’язків начальника управління Держпродспоживслужби у Львові Андрія Дибу, пише Твоє місто.

Йдеться про наступні джерела: у парку «Залізна Вода», у парку «Високий замок», у Стрийському парку, у Винниках (вул. Незалежності, 12) та Брюховичах. З огляду на це міська комісія з питань надзвичайних ситуацій вирішила встановити біля цих джерел таблиці з інформацією про те, що вода непридатна для пиття.

Водночас, дослідження не виявили інфекційних показників у воді з джерел на Погулянці та у Винниках (вул. Лермонтова, 9, біля Винниківського озера), інформують у міській раді.

Загалом, у Львові та передмістях налічується понад 10 природних джерел, з яких львів’яни активно беруть воду для пиття та приготування їжі.