Категорія: Львів

Він народився вже в незалежній Україні й віддав своє життя, щоб цю незалежність зберегти. Маркіян Нагорнюк – талановитий архітектор, відданий побратим та відважний боєць – загинув у жорстоких боях на Донеччині, захищаючи «трасу життя» Бахмут – Лисичанськ. У п’ятницю, 3 червня, з ним попрощалися у кафедральному соборі Святої Трійці в Луцьку, а поховали військовослужбовця на Алеї Героїв в с. Гаразджа.

Про це повідомляє пресслужба Львівської політехніки.

Маркіян Нагорнюк із позивним Архітектор навчався на кафедрі дизайну архітектурного середовища Львівської політехніки. Після закінчення університету працював у провідних архітектурних компаніях. Куратор групи, у якій навчався Маркіян, згадує про хлопця як про доброзичливого студента та зазначає, що він був фаховий архітектор і надійна людина.

– Маркіян Нагорнюк закінчив навчання 2014 року. Він був активний, відкритий, комунікабельний хлопець, навчався на кафедрі дизайну архітектурного середовища. Працював після навчання на серйозних фірмах – це свідчення того, що був він фаховий архітектор і проявив себе дуже професійно. Зі спогадів друзів я чув, що він був активний, завжди готовий допомогти, дуже любив подорожувати. З перших днів війни Маркіян пішов у військо, а це багато про що свідчить, – розповідає Ігор Копиляк, куратор групи, старший викладач кафедри ДАС.

Наш випускник обороняв країну в складі 14-ї окремої механізованої бригади, яка від перших днів війни стояла на захисті столиці. Після цього три місяці захищав Житомирщину, Херсонщину, Харківщину, Луганщину, свій останній бій прийняв на Донеччині. У соцмережах спогадами про відважного героя діляться його близькі. Вони зазначають, що Маркіян ніколи не скаржився родині на важкі воєнні випробування, а навпаки – будував великі плани на майбутнє, багато мріяв та дуже хотів жити.

– У центрі Херсона мріяв запроєктувати унікальну будівлю. Був надзвичайно захоплений красою природи Харківщини. Планував у Харкові оселитися й разом із коханою збудувати там школу. Маркіян у війську був неофіційно парамедиком. Надавав медичну допомогу побратимам під час боїв: накладав турнікети, зупиняв кров, знеболював уколом. Допомагав евакуйовувати поранених із поля бою. Вчився надавати першу медичну допомогу за кілька тижнів до початку великої війни. Хотів бути корисним. Маркіян тепло говорив про товаришів-побратимів і високо цінував свого ротного. І хоч за фахом він архітектор, та ще мріяв бути й конструктором літаків, пожежником, вивчав програмування, був із того покоління, яке не сприймає російської мови. Любив читати книжки. Вже коли воював, ми замість нього отримували посилку з книгарні. Грав на гітарі, любив мистецтво й історію. Бігав, плавав, катався на велику, акройожив, був гарний, щасливий, піклувався про своє здоров’я й мав купу планів, – написала про Маркіяна на своїй фейсбук-сторінці Мирослава Балог.

У Маркіяна Нагорнюка залишилося чимало нездійснених проєктів, бо за 29 років неможливо встигнути все. Але цілком реально показати взірець гідного життя, до якого всі ми маємо прагнути.

Вічна слава нашому випускникові! Вічна пам’ять усім, хто віддав своє життя за українську перемогу!

У середу, 8 червня, Львів прощатиметься з Героєм Олексієм Портманом, який загинув у бою з російськими окупантами поблизу Святогірська Донецької області.

Чин похорону відбудеться в Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, а поховають військовослужбовця на Личаківському кладовищі. Мерія закликає львів’ян та гостей міста долучитись до церемонії прощання з Героєм та утриматися від проведення гучних розважальних заходів.

Розпочнеться заупокійна служба сьогодні, 8 червня, об 11.00 год у Гарнізонному храмі храм свв. апп. Петра і Павла УГКЦ (вул. Театральна, 11). Об 11.30 год відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок. Опісля похоронна процесія рушить на Личаківське кладовище. Вона рухатиметься за маршрутом: Гарнізонний храм свв. апп. Петра і Павла УГКЦ (вул. Театральна, 11) – площа Катедральна – площа Ринок (міська церемонія прощання) – вул. Руська – вул. Підвальна – вул. Володимира Винниченка – площа Соборна – вул. Пекарська – вул. Шімзерів – вул. Мечникова – Личаківський цвинтар (поле почесних поховань №86-А). На будівлях вздовж маршруту колони буде вивішено синьо-жовті прапори з чорною жалобною стрічкою. Похорон Героя триватиме приблизно до 12.30 год.

До слова, відтепер у Львові діє нова церемонія прощання з усіма загиблими захисниками. Мешканців і гостей міста закликають під час руху похоронної процесії виходити на вулицю, якою їхатиме похоронна процесія, і віддати шану полеглим за Україну Героям. Також на час похоронів мерія просить утриматися від проведення розважальних заходів чи святкувань.

90-літня ромка-переселенка з Харкова, яка пам’ятає Другу світову війну, зізналася, що тоді їй не було так страшно, як зараз, коли вона бачила як над її головою летять рашистські ракети й руйнуються будинки мирних мешканців.

Про це «Вголосу» розповів львів’янин, ром та волонтер пан Микола.

Пан Микола свого часу був відомим громадським діячем, який захищав права ромів на Львівщині. Проте з часом відійшов від справ. Але повномасштабне вторгнення змусило його повернуся до волонтерської роботи. Зрештою, як і всіх нас.

Переселенців розділяють за національністю? За його словами, про вторгнення росії в Україну він дізнався як і всі: з новин, які транслювали по телебаченню та в Інтернеті. І, звісно, почав цікавитися долею родичів, які перебували на територіях, які бомбили. Звісно, всі мешканці Львівщини з ромської громади кликали свою родину сюди, як у безпечне місце.

«А нас родичі, щоби ви розуміли, – це і п’яте, і шосте покоління», – каже пан Микола.

Ромів-переселенців селили у себе роми-львів’яни. Всі помешкання, де живуть львівські роми, заповнилися за десять днів. У двоповерховому приватному будинку жило 27 осіб. Інша ромка, яка мешкала у двокімнатній квартирі, переїхала до дорослої доньки. А у своїй квартирі поселила 15 осіб: в одній кімнаті поселили чоловіків, в іншій – жінок. Всі спали на підлозі, ділилися їжею і ніхто не нарікав.

Адже тікали роми зі своїх міст з-під обстрілів так само як і інші українці: набивалися до десяти осіб в одне авто і мріяли тільки втекти туди, де не стріляють і де безпечно. До Львова евакуйовувалися роми з-під Києва, Харкова та з Луганської й Донецької областей.

Але через тиждень після повномасштабного вторгнення до пана Миколи зателефонували з «Арени-Львів», де місто облаштувало хаб для переселенців, і попросили зайнятися проблемами ромів: знайти їм помешкання, надавати допомогу у харчуванні та інше.

«Мене це обурило: чому переселенців вирішили розділити за національною ознакою? Окрім того, у нас немає культурних центрів, де б ми могли тимчасово надати прихисток будь-кому, не тільки ромам. Члени нашої громади у Львові не володіють готелями чи ресторанами. Всіх, кого ми могли, ми селили у себе вдома», – говорить він.

Ті, хто має можливість фінансово, знайшли в області житло і там живуть. Але довго затримуватися не мають можливості, адже заощадження мають здатність закінчуватися.

Це вже було у 2014. Пан Микола каже, що проблема ромів-переселенців не нова. Він з тим стикнувся ще у 2014 році, коли у Львові шукали прихисток роми з Луганської та Донецької областей. Тоді чиновники у Львові відмовляли цим громадянам України у допомозі. На жаль, цим особам довелося повернутися на окуповані території. І ось знову та ж ситуація.

«До нас зараз приїхав мешканець Броварів з дружиною, яка хвора на онкологію. Він звернувся за допомогою в один з гуманітарних штабів Львова. А йому сказали: ми ромів не обслуговуємо. Він почав пояснювати, що у нього жінка хвора, йому потрібна допомога для неї. Але йому нічого не дали. І це – непоодинокі випадки. Не хочу казати, що це вказівки керівництва області чи міста. Але надто багато таких випадків є», – зазначає ром-волонтер.

На сьогодні, за його словами, у Львові залишилося не більше 70 осіб ромської національності. Багато ромів перебували кілька днів у Львові та поїхали на Закарпаття. Там є спеціальний шелтор і там їх приймають. Ще багато хто повернувся додому, після того, як українські збройні сили відігнали російські окупаційні війська з тих територій. Більшість з них повернулися вже після Великодня.

Але є кілька родин, яким взагалі нема де жити. То ж вони погоджуються на будь-що, що їм запропонують. Так, за словами пана Миколи, в одній зі шкіл Львова ромці та її шістьом дітям виділили цілий клас. А у Брюховичах ромській родині виділили прибудову. Там мешкають 84-літня жінка, дитина-інвалід та ще троє осіб.

«Там у кожному куточку стоїть ліжко, а між ліжками ще постелили ковдри на підлогу. Я не знаю що з ними буде далі. Добре, що вже літо, вже тепло. Але у багатьох випадках ромів не хочуть поселяти у вільні приміщення. Я розумію, що вони галасливі та не дуже соціальні. Але зараз не можна виділяти національності. Адже всі біженці мають однакові проблеми», – зауважив пан Микола.

Діти дуже перелякані. Волонтер зауважує, що у ромських родинах багато дітей. Але зараз ніхто не займається їхньою соціалізацією та психологічними проблемами. Ромські діти-біженці не навчаються у школі, навіть онлайн, тому що не мають потрібних для цього ґаджетів. А сам пан Микола зауважив, що вони дуже пригнічені та перелякані й важко переживають те, з чим їм довелося зіштовхнутися.

«Вони, можливо, не до кінця розуміють, що діється, але все відчувають», – зауважив він.

За його словами, більшість потреб ромів-переселенців у продуктах, засобах гігієни та інше забезпечують місцеві львівські роми своїм коштом. Вони скидаються коштами, хто скільки може, закуповують потрібні речі, пакують їх. І в суботу та неділю, коли мають вільний час, розвозять тим, хто потребує.

Понад те, відвідуючи своїх переселенців, вони діляться необхідним з іншими переселенцями, хоча вони не роми. Так, для багатодітної мами, яка мешкає з дітьми у шкільному класі, закупили та привезли памперси та інші засоби гігієни. А з іншого класу вийшли жінки та діти.

«Теж переселенці, але – не роми. Ми і їм виділили допомогу, що змогли. Ми не питали, якої вони національності. Спитали тільки звідки. Вони – з Дружківки. Я бачив сьогодні інформацію, що цей населений пункт розбомбили. А тут у школі живуть три родини з цієї Дружківки. Буде можливість, ми й наступного разу їм щось привеземо», говорить пан Микола.

І додає, що чоловікам, особливо молодим, він не допомагає. На його переконання, будь-який чоловік здатен знайти собі роботу та прогодувати й себе, і родину.

Волонтер зауважує, що дуже скоро всі міжнародні програми за кордоном завершаться і всі переселенці, які не зможуть знайти собі роботу та адаптуватися, не тільки роми, повернуться в Україну. І тоді Україні доведеться розв’язувати проблеми переселенців, якими зараз опікуються волонтери.

СБУ затримала керівника львівської візової агенції та його спільника з кримінальних кіл, які налагодили схему відправки призовників закордон. Ухилянтам виготовляли фальшиві документи та відправляли закордон під виглядом волонтерів.

Як повідомили ZAXID.NET у прес-службі поліції, агенція діяла на території Львівщини, підроблені документи фірма виготовляла для військовозобов’язаних і з інших областей. Зокрема, фігурантів справи затримали під час одержання 270 тис. грн від одного з призовників, мешканця Івано-Франківської області.

Як у вівторок, 7 червня, повідомила прес-служба СБУ Івано-Франківської області, канал нелегального перетину кордону організували представник кримінального середовища та керівник львівської візової агенції.

«Зловмисники забезпечували виготовлення фіктивних документів про нібито належність ухилянтів до волонтерських організацій та внесення їх на цій підставі у базу даних «Шлях», що дає можливість перетину кордону. СБУ задокументувала отримання ними 270 тисяч гривень (еквівалент 7 тис. євро) за перетин кордону мешканцем Івано-Франківщини та затримала двох фігурантів кримінального провадження», – йдеться у повідомленні СБУ.

Як уточнили ZAXID.NET у прес-службі поліції Івано-Франківської області, фігурантами справи є мешканці Львівської області віком 25 та 45 років. Старший чоловік є керівником львівської візової агенції. Контора виготовляла документи для військовозобов’язаних із різних регіонів України.

«Вони підшуковували клієнтів, забезпечували їм виготовлення фіктивних документів про нібито належність до волонтерських організацій, що дає можливість перетину кордону. Таким чином здійснювали їх нелегальну переправу», – додають у поліції.

Під час обшуків у офісі візової агенції, за місцями проживання та в автомобілях зловмисників СБУ виявила та вилучила готівку в сумі 270 тис. грн, комп’ютерну техніку, флешки, карти пам’яті, банківські картки, мобільні термінали, чорнові записи з доказами протиправної діяльності. Також правоохоронці вилучили автомобіль Audi Q8, що належить організатору схеми, травматичний пістолет та карабін з набоями.

Обом фігурантам повідомили про підозру за підозру за ч. 3 ст. 332 ККУ (незаконне переправлення осіб через державний кордон України). За скоєне чоловікам загрожує до дев’яти років позбавлення волі із забороною займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

https://zaxid.net/news/