Львівський майстер знайшов спосіб матеріалізувати наші спогади про рідні стіни. 27-річний Максим Вінтонів створює унікальні світильники у вигляді знайомих нам підʼїздів багатоповерхівок.
Чоловік відтворює естетику нашого дитинства з приголомшливою реалістичністю. У його мініатюрах оживають ті самі під’їзди, через які ми проходили нескінченну кількість разів: з потертістю на стінах, тьмяним світлом, поштовими скриньками, з яких стирчать свіжі газети чи брошури та старі ліфти з де-не-де обпаленими кнопками.
Для багатьох ці недосконалості є ознаками справжнього, живого дому. Те, що колись здавалося буденним, у роботах Вінтоніва стає об’єктом мистецтва та символом затишку. Кожна тріщина на бетоні чи відтінок фарби на дверях ліфта повертають власника такого нічника до відчуття, що дім — де б він не був — завжди поруч.
Разом із невеликою командою львівʼянин розвиває інстаграм-проєкт «Мініатюри панельної епохи», за яким стежать уже майже 10 тисяч підписників. Його роботи настільки деталізовані, що постійно залітають у рекомендації та збивають користувачів соцмереж із пантелику: перед ними реальний підʼїзд чи майстерно створена мініатюра.
Максим Вінтонів проживає у Львові та називає себе «вільним художником», хоча основна його діяльність — викладацька. Він працює в ВСП Технологічний фаховий коледж Національного Лісотехнічного Університету України, закладі, який колись закінчив сам.
Паралельно з викладанням у коледжі Максим шукав себе в різних сферах, зокрема в аерографії. Проте два роки тому звичайне прибирання в майстерні несподівано змінило вектор його творчості.
«Все почалося з випадково знайдених шматків пінопласту. Спершу хотів створити якусь абстрактну архітектурну деталь, але в процесі образ під’їзду вималювався сам собою. Я змайстрував двері ліфта, вмонтував крихітну кнопку і додав те саме тьмяне освітлення. Результат мене вразив», — згадує Максим.
Так і почалася історія мініатюрних під’їздів молодого майстра — не як бізнес, а як випадковий творчий експеримент. Чоловік каже: на той момент він, як і більшість українців, перебував у тривожному стані, а робота над першим нічником стала способом впоратися з тривогою та знайти спокій у деталях.
«На фоні війни та загального стресу ця мініатюра мене дуже відволікала. Коли я дивився на неї, то ставало легше. Вона повертала мене в дитинство — у часи, коли ми з друзями постійно бігали через ці під’їзди до школи, на прогулянки тощо», — додає Максим.
ЯК ПОСТ У СОЦМЕРЕЖАХ ДАВ СТАРТ НОВІЙ СПРАВІ
Першу роботу він створив близько двох років тому, однак тоді не надав їй особливого значення.
«Вона просто довго стояла в мене на полиці», — розповідає художник.
Лише згодом Максим вирішив доопрацювати її та подарувати другові з на день народження. Чоловік додав дрібні деталі: оголошення на стінах, жартівливі написи, знайомі з реального життя. Подарунок сподобався і також зайняв місце на полиці вже в домі його друга.
А кілька місяців тому Максим сфотографував цей нічник-підʼїзд та опублікував у соцмережах. Допис несподівано зібрав багато відгуків.
«Друг тоді сказав: „Людям це цікаво, давай робити на продаж“», — згадує митець.
Саме так хобі почало перетворюватися на справу. З’явилася сторінка, перші замовлення, а за ними — і потреба в команді.
Спочатку Максиму допомагала дружина його товариша — вона взяла на себе ведення сторінки та спілкування із замовниками.
«Я розумів, що фізично не встигатиму і виготовляти, і відповідати всім», — пояснює співрозмовник.
Коли замовлень побільшало, до роботи долучилися ще двоє друзів, які також вміють тонко працювати з деталями.
Мініатюрні під’їзди Максим створює вручну, орієнтуючись на спогади людей про власний дім. Часто замовники надсилають фотографії своїх під’їздів, але так буває не завжди.
«Багато наших клієнтів втратили свої будинки або нині не можуть туди повернутись. У такому випадку вони просто словесно описують, який був колір стін, які написи чи оголошення висіли, що де стояло. На основі цього ми робимо ескіз і відтворюємо мініатюру підʼїзду», — пояснює майстер.
Основою кожної роботи є пінополістирол — щільний матеріал без характерних кульок, який дозволяє точно вирізати дрібні деталі. Усі елементи виготовляють у масштабі 1:15. Частини розрізають, формують і склеюють, після чого монтують двері ліфта, батареї, освітлення та переходять вже до художнього оформлення.
«Ми спеціально зберігаємо всі пропорції, щоб навіть зблизька це виглядало як справжній під’їзд», — каже Максим.
Стіни фарбують, зістарюють, додають подряпини, написи, мініатюрні оголошення — їх можуть підпалити, надірвати чи зім’яти, щоб усе виглядало максимально реалістично. Частину технічних деталей, як-от поштові скриньки чи корпуси світильників, друкують на 3D-принтері, однак більшість процесів — це кропітка ручна робота.
Особливу роль у світильнику відіграє світло.
«Ми намагаємося зробити його в під’їздах максимально атмосферним, таким, що миттєво повертає в дитинство», — каже Максим.
замовники можуть обрати різні варіанти освітлення: круглу тьмяну лампу, як у старих під’їздах, довгу люмінесцентну трубку або підсвічену кнопку ліфта.
«Це ніби мініатюра, але з живим світлом. І в цьому, мабуть, і є той самий „вайб“ дому», — додає художник.
На робочій сторінці Максима Вінтоніва — «Мініатюри панельної епохи» — вже майже 10 тисяч підписників. Більшість людей потрапляє сюди випадково, через рекомендації соцмереж, проте залишаються надовго.
«Багато хто пише: „Це ж мій під’їзд, у мене було точнісінько так само!“ Такі коментарі свідчать про глибоку ностальгію, і нам надзвичайно приємно відчувати цей відгук», — ділиться Максим.
Сьогодні команда проєкту об’єднує однодумців із різних міст України, а замовлення дедалі частіше надходять із-за кордону. Чоловік переконаний: ці роботи мають особливу згуртовуючу силу, адже естетика панельних будинків була майже ідентичною в усіх регіонах, від Львова до Харкова.
«Лише за перші два місяці активної роботи ми виготовили та реалізували близько 50 світильників. Базова вартість такої мініатюри стартує від 3,5 тисячі гривень. У цю ціну вже входить можливість обрати колір стін, тип освітлення та додати індивідуальні написи. А от додаткові деталі, які створюють той самий особливий антураж — наприклад, поштові скриньки, батареї чи спеціально розроблені афіші — ми прораховуємо окремо», — продовжує Максим.
Якщо ж замовник хоче відтворити конкретний під’їзд за фотографіями або детальним описом, ціна такої роботи починається від 4,2 тисячі гривень. У подібних проєктах команда досягає майже фотографічної точності.
Попри складність процесу, саме емоції людей стають головним паливом для команди.
«Зараз усі дуже виснажені. І якщо наш контент чи маленький світильник викликає у когось щиру усмішку — значить, ми працюємо не дарма», — підсумовує Максим.
