Улюблена пора для відпочинку багатьох українців – це звичайно літо. Хтось планує відправитися в відпустку за кордон, а хтось проводить його в Україні – біля моря, на березі річок або в горах, пише HYSER

Мальовничих місць в межах країни безліч, але один з ключових моментів відпочинку – це вибір місця проживання. Тут теж є різні варіанти – улюблені курорти пропонують готелі на будь-який смак і гаманець, але завжди є можливість орендувати кімнату, квартиру або будинок.

За даними аналітичної служби інтернет-майданчику безкоштовних оголошень OLX, середня ціна місячної оренди заміського будинку за останній рік знизилася практично в усіх областях країни. Було з’ясовано, скільки коштує зняти будинок в популярних місцях для відпочинку в Україні.

Відпочинок біля моря. Одеська область

Місто Одеса і невеликі селища, що розкинулися уздовж чорноморського узбережжя – одне з найпопулярніших місць для літнього відпочинку. Вибрати місце для житла тут можна на будь-який смак і гаманець. Вартість оренди будинків варіюється в залежності від місця, віддаленості від моря, а також умов проживання.

Наприклад, оренда будинку на чотирьох в селі Вапнярка, розташованому на узбережжі і зовсім поряд з Одесою, обійдеться в 700-800 гривень за добу. За ці гроші орендодавець пропонує обладнаний побутовою технікою і меблями будинок з усіма необхідними зручностями. Будинок на вісім чоловік в місті Чорноморськ (колишній Іллічівськ) з усіма зручностями коштуватиме 1000-1500 гривень за добу. Елітний двоповерховий будинок в селі Санжейка в трьох хвилинах ходьби від моря обійдеться в приблизно 3000 гривень за добу, а двоповерховий котедж в Грибівка на першій лінії від моря – 3 200 гривень за добу. Але є і бюджетні варіанти, наприклад, поруч з Чорноморськом можна орендувати частину будинку з окремим входом, але з літнім душем за 150 гривень з людини.

Арабатська стрілка. Херсонська область

В останні роки відпочинок в Херсонській області стає все популярнішим. Цей регіон пропонує на вибір два моря – Чорне та Азовське, а також – солоне озеро Сиваш. Одне з найцікавіших місць тут – Арабатська стрілка, вузька коса на адміністративному кордоні з Кримом. З одного боку вона омивається водами Азовського моря, з іншого – озера Сиваш. На косі розташовані три селища. І хоча більша частина будинків тут були переобладнані в гостьові, знайти окреме житло все ж можна. Наприклад, в селі Стрілкове чотиримісний будиночок зі зручностями на вулиці обійдеться в 400 гривень за добу, а найпростіші варіанти дерев’яних будиночків – до 100 гривень.

Море з іншого боку. Бердянськ, Запорізька область

Бердянськ – грязьовий і кліматичний курорт, розташований на березі Азовського моря. Це місце дуже популярне серед українців, особливо Бердянська коса. І хоча більша частина місць для відпочиваючих – готелі та гостьові будинки, окреме житло все ж можна знайти. Наприклад, половину будинку, де помістяться чотири людини, можна зняти за 350-600 гривень за добу. За ці гроші орендодавці надають все необхідне, хоча душ з гарячою водою все ж може перебувати на вулиці. Котедж з усіма зручностями на березі моря обійдеться в 2000-3500 гривень за добу в залежності від стану будинку.

Лікувальні курорти Прикарпаття. Трускавець, Львівська область

Прикарпаття – ще одне унікальне місце в Україні. Гори тут не дуже високі, зате повітря свіже і чисте. Це місце славиться своїми бальнеологічними курортами, особливо популярним з яких є Трускавець. У цьому місті цілий рік багато туристів, які приїжджають до місцевих пансіонатів та санаторіїв через мінеральні води, озокерит і солі. Незважаючи на те, що приватний сектор і багатоквартирні будинки міста в більшості своїй переобладнані під туристів, знайти окреме житло можна. Оренда будинку в центральній частині міста з усіма зручностями коштує 900-1500 гривень за добу. Трохи далі від центру міста і бювету з мінеральною водою можна знайти невеликий будиночок з усім необхідним за 200 гривень на добу. За ці ж гроші можна зняти і половину будинку побільше, отримавши на додачу затишний двір з мангалом і гойдалками.

Гірське повітря і річки. Карпати

Якщо колись Карпати вважалися здебільшого гірськолижним курортом, то зараз інтерес українців до відпочинку в горах не знижується цілий рік. Вибрати місце в для відпочинку в туристичній частині гір, наприклад в місті Яремче або селах Поляниця, Ворохта, Яблуниця, труднощів не складе – тут безліч готелів, приватних вілл і невеликих готелів. З орендою будинків теж проблем не буде. Котедж з усіма зручностями, розрахований на вісім чоловік, обійдеться в 1000-1800 гривень на добу. Будинки для компанії поменше вартуватиме до 1000 гривень за добу.

Втім, є й дорожчі варіанти. Наприклад, оренда великого двоповерхового котеджу, розташованого на закритій, доглянутою території може коштувати 1800 – 3000 гривень за добу.

Безвіз почав діяти, літо ще не спекотне — хіба не гарний привід спакувати валізку чи наплічник і податися у туристичні мандри? Якщо вже визначилися куди, на черзі питання — чим їхати.

Потяги вважаються одним із найдемократичніших видів транспорту. Тому журналісти сайту “24” проаналізували, куди з України можна поїхати за кордон потягом, та скільки це коштує. А про демократичність цін (вказані у інфографіці) судіть самі.

Усі напрямки потягів з України до Європи:

Потяги з України в Польщу

До наших західних сусідів можна поїхати з Києва до Варшави щоденним потягом № 67 (прямує через Люблін).

Щоденний потяг № 51 зі Львова довезе вас до Пшемисля, Тарнова, Кракова і Вроцлава. А безпересадковий вагон цього ж потяга – курсує до Варшави.

До Пшемисля також курсує потяг 705 (Ітерсіті+), з Києва через Львів.

Також з Ковеля можна дістатися потягом № 751 до польського міста Холм (або Хелм, на сайті УЗ).

Потяг з України в Чехію

До Праги з Києва курсує щоденний потяг № 771 (безпересадковий вагон), маршрут проходить також через Вінницю, Хмельницький, Тернопіль, Львів, Мукачево та словацьке Кошице.

Потяг з України у Словаччину

До міста Братислава з Києва теж прямує потяг № 771 (безпересадковий вагон), із зупинками у Вінниці, Хмельницькому, Тернополі, Львові, Мукачево, Кошице. Але, на відміну від празького напряму, цей курсує не щодня, а за виключенням четвергів та п’ятниць і 30.08, 13.09 та 15.11.

Потяг з України в Румунію

До Бухареста з Києва прямує потяг № 117 (безпересадковий вагон “БУКОВИНА”), через Вінницю, Хмельницький, Кам’янець-Подільський, Чернівці.

Потяг з України в Угорщину

З Києва до Будапешта — потяг № 81 (безпересадковий вагон), прямує через Вінницю, Хмельницький, Тернопіль, Львів, Мукачево.

Потяг з Києва у Болгарію

До Варни зі Львова цього року почав курсувати потяг № 451, що прямуватиме також через Івано-Франківськ і Чернівці.

На сайті УЗ у розкладі є потяг № 451 Київ-Варна через Вінницю, Хмельницький, Тернопіль, Львів, Івано-Франківськ, Чернівці. Згідно з графіком руху курсувати він почне з 24.06, а далі в такі дні: 4,16,28/07, 9,19,27/08/2017.

Потяги на схід

У північних та східних напрямках з Києва рушають потяги до Росії — Москви, Петербурга. До Білорусі — у Мінськ, Вітебськ. З Одеси курсують потяги: до Білорусі (Гродно, Могильов, Вітебськ, Мінськ), Молдови (Кишинів, або Кишинеу на сайті УЗ), Росії (Москва). З Харкова є поїзди в Баку, Москву, Петербург, Мінськ. З Дніпра і зі Львова — теж у Москву.

Україна – багата країна. Бог наділив цю землю дивовижно мальовничими краєвидами, де є і гори, і моря, і ріки, і степи. В Україні налічується близько 20 тисяч озер: вони розкидані у заплавах річок, морських заливах та високо в горах.

Сьогодні ми покажемо вам 10 найкрасивіших озер, які є справжніми перлинами української природи.

Озеро Синевир

Село Синевирська Поляна, Міжгірський р-н, Закарпатської області

Саме Синевир називають найкрасивішим озером нашої країни. Мальовничі карпатські пейзажі та романтика легенд роблять цю пам`ятку природи справді неповторною. “Води Синевиру прозорі, наче дівочі сльози. Кажуть, їх виплакала молода Синь у тузі за коханим Виром” – розповідає легенда про походження озера. Спокійний та глибокий Синевир (22 м), що синіє своїми водами між зелених ялин, називають Морським оком Карпат.

Кояське озеро

Південь Керчинського півострова

Від Чорного моря Кояське озеро відділене лише вузьким піщаним насипом. Це лиманне солене озеро, яке населяє дюналіелла – мікроскопічна одноклітинні рухлива водорість, яка у своєму складі містить червоний пігмент b-каротин. Він, відповідно, й надає воді рожево-червонуватого кольору. Кояське озеро вважається найсолонішим із усіх озер Криму. Цікаво, що у 2013 році відомий сайт pacsafe.com відніс Кояське до Топ-10 неймовірно красивих озер світу.

Озеро Несамовите

Рахівський район Закарпатської області

Високогірне озеро Несамовите, що розташоване у гірському масиві Чорногора, має містичну славу. Існує безліч карпатських легенд про вічнохолодні води, в які не можна кидати каміння і купатись в них. Водойма, що є зовсім неглибокою (1.5 м) “витягнута” у довжину на 88 метрів. Вражень від знайомства із надзвичайно красивим озером додає і мальовнича природа гірських вершин і долин, що розкинулись довкола чарівними пейзажами.

Біле озеро

Володимирецький район Рівенської області

Біле називають озером молодості. Кажуть, вода, багата на гліцерин, м`яка навіть на дотик. Місцеві розповідають, що всередині минулого століття польським панночкам для прийняття ванн спеціально доставляли білоозерську воду з України. Саме озеро дуже красиве. Тут ви знайдете унікальне поєднання болотних, озерних і лісових природних комплексів Західного Полісся. Біле озеро – карстового походження. Вода тут чиста настільки, що дозволяє бачити піщане дно крізь глибину кількох метрів.

Озеро Світязь

Село Світязь Шацького району Волинської області

Озеро Світязь є однією з перлин колекції Шацького НПП, яка налічує 24 унікальних озера. Водойми багаті на рибу, лікувальні грязі, мають чисту, надзвичайно прозору воду і піщані береги. Світязь – найглибше озеро України (до 58, 4 м). Так у сонячну погоду дно видно на кілька метрів углиб. Свого часу саме це озеро було назване одним із семи природних чудес України. Довкола Світязя величезні хвойні ліси, прогулянки якими дуже корисні для здоров`я.

Озеро Марічейка

Верховинський район Івано-Франківської області

Ще одне озеро масиву Чорногора, звідусіль оточене густим смерековим лісом. А його найближчі береги вкривають субальпійські луки. Легенда про назву озера згадує вродливу дівчину Марічку, яка пожертвувала життям, щоб врятувати односільчан від наступу ворогів. Озеро утворилось зі сліз коханого Марічки – чабана Іванка. А ліс довкола назвали Дівочим. Видніє він у дзеркалі прозорої чистої води, крізь яку, якщо підійти ближче, можна побачити дно.

Озеро Ялпух

Поблизу міста Болграда на Одещині

Ялпух – найбільше в Україні та друге в Європі прісноводне озеро природного походження, що розлилось аж на 25 кілометрів. Це водойма лиманного типу, що утворилась у басейні річки Дунай. Ялпух прикрашає собою місто Болград, що влітку просто потопає в зеленому вбранні садів і виноградників. Цікаво, що кілька років тому саме на березі озера Ялпух археологи знайшли так звані скарби гунів – кілограми золота, срібла та дорогоцінних каменів.

Шелехівське озеро

Поблизу села Межиріч Лебединського району Сумської області

Озеро береже свою первозданну красу ще з часів льодяникового періоду, не втратило воно і холод льодовиків, бо вода тут не буває теплою ніколи. Шелехівське таке ж давнє, як Ладозьке чи Байкал. Тут панує спокій і тиша, яку порушують лиш пісні птахів. Озеро оточене короною високих соснових, вільхових та кленових лісів. З висоти пташиного польоту Шелехівське озеро схоже на величезну розігнуту підкову, що огортає крихітний острівець посередині.

Молочний лиман

Південь Запорізької області

Озеро, утворене на місці заливу Азовського моря. Відділене від нього піщано-черепашковим пересипом. Сьогодні водойму здебільшого називають Молочним лиманом. Та на картах XIX ст. існувала лише назва Молочне озеро, тоді його води ще не були з`єднані з морем. Цікаво, що протягом років лиман постійно змінював свої стани, будучи то закритим, то відкритим, то напіввідкритим. Грязі Молочного озера мають лікувальні властивості, а вода за складом дуже схожа на “азовську”.

Озеро Бребенескул

Рахівський район Закарпатської області

Найбільш високогірне озеро України лежить на дні льодовикового кару на схилі гори Гутин-Томнатик. Протягом року слабо мінералізована вода Бребенескула залишається кришталево чистою і прохолодною (хоч вважається найтеплішою зі всіх озер Чорногірського хребта). Цікаво, що з Бребенескула витікає річка з такою самою назвою. Довкола озера – найчистіше гірське повітря та дивовижна карпатська природа, де на зелених вершинах квітнуть азалії та крокуси.

Автор Надія Понятишин
Джерело: vsviti.com.ua

Крок № 1. Обираємо пункт для старту

Одразу розчарую усіх, хто сподівається на легкий шлях. Прямого потяга до Говерли нема. Як і автобуса. Тому потрібно шукати місце, з якого ти починатимеш добиратися до вершини. Наш варіант – станція Ворохта. Щоб добратися туди потрібно вибирати потяг до Рахова. Ворохта – курортне селище із помірними цінами на житло, їжу та транспорт.

Ще варіанти – Яремче та Верховина. Але у першому випадку містечко дуже популярне серед туристів, тому складно знайти вільне житло та й ціни значно вищі. І до підніжжя Говерли добиратися довше, бо воно розташоване перед Ворохтою. Верховина – трохи позаду Говерли. Селище теж досить популярне. Але у ньому не зупиняється потяг, який прямує до Рахова.

Крок № 2. Вирушаємо в дорогу

Як ти вже зрозумів, Ворохта – це гарне місце для старту, але до підніжжя гори ще далеко. Приблизно 21 кілометр. Щоб дістатися до нього, потрібно сісти на маршрутку «Івано-Франківськ – Верховина». На автовокзалі, що зовсім поряд із залізничним вокзалом, є розклад її руху. Ми обрали ранковий рейс о 8:00. Але приходити варто завчасно, бо можливі форс-мажори. Неочікуваним було те, що ця маршрутка відправляється не з вокзалу, а з іншої зупинки, яка розташована недалеко – кількадесят метрів в сторону біля піцерії (вона тут одна, тож не сплутаєш).

Їхати необхідно до роздоріжжя. Одна з доріг прямує до Верховини, інша – до Говерли. Вартість проїзду – 5 гривень. Маршрутка нетипова, невеличка і дуже низенька, але помістяться усі. Раджу не боятися запитувати дорогу у місцевих – вони дуже привітні і радо відгукуються на прохання про допомогу.

Крок № 3. Добираємося до КПП

Отож, ти вийшов з маршрутки на роздоріжжі. Якщо стоїш до нього обличчям, то рушай праворуч. Тобі необхідно пройти чи проїхати на попутці 4 кілометри до контрольно-пропускного пункту. Влітку та на початку осені багато туристів машинами добираються до Говерли. На цій дорозі загубитися важко – весь час прямуй прямо і не схибиш.

Крок № 4. Від КПП до бази «Заросляк» і підніжжя

Ти добрався до КПП. При собі обов’язково потрібно мати паспорт або водійські права. За одну особу з кишені доведеться викласти 20 гривень. Тобі видадуть карту руху. Але усе це згодом. Ще треба дістатися до підніжжя Говерли. А до нього ні багато ні мало – 8 кілометрів. Тут легше знайти попутку – тобі допоможуть працівники КПП, вони часто просять водіїв підбирати пішоходів.

Якщо ти їдеш машиною до підніжжя, то здолаєш шлях хвилин за 15. Так ти доберешся до спортивної бази «Заросляк». Саме від неї починається підйом на гору.

Крок № 5. Починаємо сходження

Саме час дістати карту руху. Є два шляхи підйому на Говерлу – зелений та синій. Зелений – пологіший, легший, але довший (приблизний час підйому – 3 години). Синій – крутіший, але швидший (час підйому – 2,5 години).

Дорога починається у лісі. На деревах є біло-зелені та біло-сині вказівники. Ми, раніше сповнені рішучості йти синім шляхом, усе ж вирішили йти доступнішою дорогою. Лісом простувати теж не суцільне задоволення, бо усюди є стерті взуттям туристів корені дерев. Поряд шумить річка. Краса неземна. Після лісу доведеться пробиратися через кущі, далі – лізти по камінням. Слідкуй за позначками саме на них, бо дерева уже закінчилися.

Крок № 6. Не здавайся!

От і перше розчарування – ти уже майже на вершині, але тут розумієш, що це зовсім не Говерла. Ця висота – мала Говерла, яку новачки часто плутають зі справжньою перлиною Карпат. Будь готовим до того, що йти до справжньої вершини доведеться стільки ж, скільки ти пройшов і до малої. Головне – не здавайся. Чи складно йти? Звісно, що так. Але можливо. І людям, які жодного разу не були у горах – теж. Ми самі до того підкорили лише по одній невеличкій горі. Та, на щастя, Говерлу здолали.

Далі тебе очікують кілька підйомів, які ставатимуть щораз крутішими. Під ногами – трава, земля та каміння. У сонячну погоду можна особливої уваги не звертати на що ти наступаєш. Але нам пощастило підійматися у дощ, тому ставати потрібно лише на каміння, бо трава та земля – дуже слизькі, можна легко впасти. Правду кажуть, що найскладнішими є останні кількадесят метрів.

Крок № 7. Ти на Говерлі

На підйом зеленим шляхом витратили 2,5 години – стільки ж, скільки тривав би і синім. І це ще ми частенько зупинялися, щоб фотографувати усі красоти, які відкривалися перед нами. Тож однозначно радимо його – він пологіший, ти хоча б бачиш, куди йдеш.

Перше, що впадає у вічі, коли ти опиняєшся на вершині, це купка людей, які зібралися біля спритного пана, який… варить чай та каву. І брешуть ті, хто каже, що вода у горах не кипить. Асортимент – дуже різний: кава, чай чорний, зелений, каркаде, мультифруктовий, з малиною, з цукром чи без. Коштує таке задоволення 12 гривень. На вершині відкривається чудовий краєвид на гори (звісно, якщо немає хмар). Можна залишити копійку за традицією, щоб повернутися.

Крок № 8. Спуск

На КПП спускатися радили синім шляхом. І ми наївно повірили. В ідеалі шлях назад триває 1,5 години, ми ж витратили 2. Може тому, що були уже трішки стомленим, може тому, що ця дорога дійсно дуже крута – постійно спускаєшся вниз по великому камінні. Але і їх можна поступово здолати. Кажуть, дорога додому завжди легша. Отож, за дві години ми знову були біля «Заросляка». Якраз почався дощ, тому ідею іти пішки 12 кілометрів до роздоріжжя відкинули одразу. Пощастило підсісти у машину до сім’ї, яка сама щойно з Говерли спустилася. Вони прямували до Яремче, тому підкинули нас аж до самої Ворохти. Якщо тобі так не пощастить і добиратимешся маршруткою, то пам’ятай, що остання їде повз роздоріжжя о 19:00. Курсує цей транспорт приблизно раз в годину.

Резюмуємо план підйому:

• О 8:10 сіли на маршрутку у Ворохті.
• О 8:30 уже були на роздоріжжі.
• До підніжжя Говерли (база «Заросляк») добралися о 10 ранку (4 км пішки, перехід КПП, 8 км на попутці).
• О 12:30 стояли на вершині гори.
• О 13:30 почали спуск (час перебування на горі залежить від тебе).
• О 15:30 знову опинилися біля «Заросляка».
• Щасливо повернулися додому о 17:00.

Лайфхаки

З 1 жовтня до 1 травня підйом на Говерлу дозволено лише альпіністам та гірським туристам. З травня по жовтень не бажано, але не смертельно (перевірено на власному досвіді) підійматися у дощ, сніг чи туман. Найбільш сонячна погода тримається на горі у липні-серпні.

Заборонено, оскільки Говерла – це заповідна територія, розпалювати на її території багаття, розпинати намети, ловити рибу, збирати ягоди, гриби та зривати квіти. Тому, якщо захочеш раптом сплести собі віночок, краще стримайся.

Що взяти із собою

• Паспорт або водійські права. Без них тебе не зареєструють на КПП і, відповідно, не пропустять далі. Для студентів жодних знижок не передбачено.
• Дерев’яні палки. Можеш сміятися, але їх навіть здають на прокат біля бази «Заросляк». Опираючись, з ними суттєво легше підійматися. Тому якщо є можливість – знайди їх у лісі по дорозі, не пошкодуєш.
• Фрукти та горішки. У дорозі хочеться їсти, тому це оптимальний варіант. Вони легкі та чудово тамують голод.
• Кілька бутербродів точно не завадило б. От чого нам забракло на вершині – то це власних продовольчих запасів.
• Вода. Щодо неї, то з собою не варто брати багато – півлітра на одну людину цілком достатньо.
• Рюкзак. Ти йдеш на Говерлу на один день, тому великого туристичного не потрібно. Ми використовували звичайнісінькі наплічники. І вони нас не підвели.
• Дощовик. Досвід показав, що це мегакорисна річ: коли ми підіймалися, то дощ падав разів 6. Купити дощовики можна також біля КПП, приблизна ціна – 20 грн.
• Светр чи шарф. Варто мати з собою якісь теплі речі, бо вітер такий, що голову зносить.
• Мобільний, монопод, фотоапарат. Не варто маніакально боятися переповнити рюкзак. Можеш сміливо брати з собою ці гаджети. Зі світлинами та відео важливо не перегнути палку, та кілька хороших знімків із найвищої точки України гріх не зробити.

Висновок: усе можливо, просто встань нарешті з дивану!

Джерело: studway.com.ua

Прoпoнyємo нaшим читaчaм пiзнaти й вiдвiдaти цi пeрлини Укрaїни.

Синевир

Синeвир yтвoрився в рeзyльтaтi пoтyжнoгo зсyвy, спричинeнoгo зeмлeтрyсoм близькo 10 тисяч рoкiв тoмy. Нa висoтi 989 м нaд рiвнeм мoря гiрськi кaм’янистi пoрoди стaли нa шляхy швидкoгo стрyмкa, yтвoривши грeблю i пoвнiстю пeрeгoрoдивши вyзькy дoлинy.

Улоговина, що при цьому виникла, заповнилася водою трьох гірських струмків. Озеро Синевир розташоване в Міжгірському районі Закарпатської області, в гірському масиві Внутрішні Горгани.

Світязь

Світязь — найглибше озеро України, що знаходиться на території Шацького національного природного парку на Волині.

Свiтязь нaлeжить дo грyпи Шaцьких oзeр, йoгo плoщa склaдaє 27,5 км², a нaйбiльшa глибинa – 58,4 м. Oзeрo чaстo нaзивaють пoлiським мoрeм. Шaцькi oзeрa, зoкрeмa Свiтязь, привaблюють чимaлo тyристiв свoїми мaльoвничими крaєвидaми, чистим пoвiтрям тa криштaлeвo-чистoю вoдoю.

Блакитні Озера

Блакитні озера — красивий куточок природи на півночі України.

Oзeрa в oтoчeннi сoснoвoгo лiсy yтвoрились вoни внaслiдoк зaтoплeння джeрeльнoю вoдoю кiлькoх кaр’єрiв, дe кoлись видoбyвaли пiсoк. Днo oзeр вкритe пoклaдaми квaрцoвoгo пiскy, тoмy вoдa мaє блaкитний вiдтiнoк i дoсить прoзoрa. Знaхoдяться Блaкитнi oзeрa в Рiпкинськoмy рaйoнi нa пiвнoчi Чeрнiгiвськoї oблaстi, нeдaлeкo вiд кoрдoнy з Бiлoрyссю.

Ялпуг

Ялпуг — найбільше природне озеро в Україні.

Озеро лиманного типу, площа якого сягає 149 км². Розташоване на Одещині у Болградському, Ізмаїльському і Ренійському районах. Водне живлення озера здійснюється за рахунок водообміну з озером Кугурлуй, з яким воно сполучене протокою у південній частині. А з півночі впадає однойменна річка Ялпуг.

Сиваш

Сиваш або Гниле море входить до Азово-Сиваського національного природного парку.

Сивaш склaдaється з 11 сoлoних тa гiркo-сoлoних зaтoк зaймaє плoщy близькo 2640 км² щo мoжнa пoрвняти з плoщeю нeвeликoї дeржaви, тaкoї, як Люксeмбyрг. Зaгaльнi зaпaси сoлeй — близькo 200 млн т., дo склaдy яких вхoдять хлoристi спoлyки нaтрiю, кaлiю тa мaгнiю, брoмистий мaгнiй, сyльфaт мaгнiю тa iншi сoлi. Нa бaзi мiнeрaльних бaгaтств Сивaшy спoрyджeнo зaвoди: Пeрeкoпський брoмний, Kримський двooкисy титaнy з вирoбництвoм фoсфoрних дoбрив тa Kримський сoдoвий.

По Сивашу від Перекопського перешийку до Арабатської стрілки проходить адміністративна межа між Автономною Республікою Крим та Херсонською областю України.

Бребенескул

Брeбeнeскyл — oзeрo нa Зaкaрпaттi, щo вхoдить дo Kaрпaтськoгo бioсфeрнoгo зaпoвiдникa. Брeбeнeскyл — нaйбiльш висoкoгiрнe oзeрo в Укрaїнi (1801 м нaд рiвнeм мoря). Знaхoдиться y мeжaх Рaхiвськoгo рaйoнy Зaкaрпaтськoї oблaстi, нa тeритoрiї Чoрнoгiрськoгo зaпoвiднoгo мaсивy. Лeжить нa днi льoдoвикoвoгo кaрy.

Шелехівське озеро

Шелехівське озеро — гідрологічна пам’ятка природи державного значення.

Oзeрo тeктoнiчнoгo пoхoджeння yтвoрилoся, як ствeрджyють нayкoвцi, щe в льoдoвикoвий пeрioд нa днi ширoкoї бaлки. З висoти Шeлeхiвськe oзeрo нaгaдyє вeличeзнy рoзiгнyтy пiдкoвy iз зeлeнoю цяткoю oстрiвця пoсeрeдинi. Oзeрo з чистoю прoзoрoю вoдoю в oтoчeннi лiсy знaхoдиться в Лeбeдинськoмy рaйoнi нa Сyмщинi.

З 11 червня, коли вступить в дію безвізовий режим з Європейським Союзом, українці матимуть можливість, за наявності біометричного закордонного паспорту, безперешкодно відвідати 76 країн по усьому світу. Інфографіка від 24tv.ua.

У президента України Петра Порошенка ще амбітніша мета – він очікує, що коло країн, які впускатимуть українців до себе без віз, розшириться до понад 100 держав.

Найбільша кількість таких країн – у Європі. Саме в цій частині світу розташовано 38 країн, які українці вже найближчим часом зможуть відвідати без віз – за винятком Об’єднаного королівства Великої Британії та Північної Ірландії, а також Ірландії. Аби потрапити у ці 2 країни, вам доведеться відвідати дипломатичні установи та отримати візи.

Низка країн Азії так само впускає українців без жодних віз – зокрема, це всі пострадянські країни у цьому регіоні, окрім Туркменістану, а також Ізраїль, Туреччина (цю країну можна відвідати навіть за внутрішніми ID-картками), Монголія, Малайзія та Індонезія. Крім цього, у 12 країнах візу можна зробити по прибуттю, уникаючи довгої процедури відвідування посольств та консульств, а ще 4 країни вимагають візи, однак їх можна зробити через Інтернет (Бахрейн, Індія, М’янма та Об’єднані Арабські Емірати). Крім цього, нещодавно влада Китаю заговорила про готовність розпочати перемовини щодо безвізового режиму з Україною.

Один з найпроблемніших континентів для українців у плані доступності подорожей – це Африка. Лише три країни ви можете відвідати без будь-яких візових складнощів – це екзотичні Намібія, Сенегал та Свазіленд. Ще у 17 країнах візу можна зробити по прибуттю, а візу до Габону, Кот-д’Івуару та Сан-Томе і Принсіпі можна замовити через інтернет.

Відправляємось у Західну півкулю: тут справи набагато кращі, аніж з Африкою. Зокрема, у Північній Америці без віз українець може потрапити до Гаїті, Гватемали, Гондурасу, Домініканської Республіки, Коста-Рики, Нікарагуа, Панами, Сальвадору, Ямайки, а також до карликових Антігуи і Барбуди, Барбадосу, Сент-Кітсу і Невісу та Сент-Вісенту та Гренадинів. Візу до Мексики можна зробити через інтернет, а от якщо ви хочете відвідати США, Канаду, Кубу, Беліз чи Трінідад і Тобаго – збирайтесь до посольств цих країн.

Не відстає і Південна Америка – до половини країн континенту можна потрапити без віз (Аргентина, Бразилія, Еквадор, Парагвай, Перу та Чилі). Болівійську візу можна зробити по прибуттю, а колумбійську – замовити через інтернет.

Ну і нарешті – Австралія та Океанія. Тут, як і з Африкою, справи не дуже – австралійську візу можна замовити через інтернет, а щоб отримати візу до Нової Зеландії, вам доведеться відвідати посольство цієї країни. Щоправда, і тут є “безвізові” країни, про які, щоправда, більшість мабуть і не чула – Фіджі, Мікронезія та Вануату.

Чарівний Львів не випускає гостей зі своїх вузьких вуличок. Але вирватися варто: в околицях теж красиво.

Пустомити

Є старий жарт, що “Львів – найбільше село Пустомитівського району”, не позбавлений правди: територія цього району оточує місто майже з усіх боків. У скромному райцентрі запитаєте, як пройти до райадміністрації: вона розташована в палаці початку ХІХ століття. Леви перед входом з’явилися пізніше – в 1920-х роках. Навколо – залишки ландшафтного парку. У передмісті Лісневичі стоїть 200-річна дерев’яна церква Симеона Стовпника.

Годовиця

Сюди варто поспішити: костел Всіх Святих (1751-1758 рр.), побудований відомим архітектором епохи бароко Бернардом Меретином, знаходиться в аварійному стані. А фрески XVIII століття, створені художником Ролінським, омиваються дощами і снігами – склепіння давно впали. Добре хоч історики встигли врятувати з храму прекрасні статуї роботи Йоганна-Георга Пінзеля – зараз вони експонуються в музеї скульптора у Львові. Святиня – один з кращих зразків барокової архітектури України і, безумовно, заслуговує кращої долі.

Старе Село

Замок – справжній, величезний! Так, в руїнах – такі реалії нашого часу і менталітету. Твердиня, зведена в XVI столітті князями Острозькими, років десять тому взяв в концесію український підприємець, плануючи влаштувати тут готель. Роки йшли, замок старів, роботи не починалися. Особливо фотогенічно руїни виглядають з пагорба по іншу від замка сторону залізниці. І, якщо вже ми в Старому Селі, варто оглянути ще й скромний костел по дорозі до замку і місцеву дерев’яну церкву Іоанна Хрестителя (1742 р.).

Винники

Місто-супутник відділений від Львова тільки лісом. Етимологія назви прозора, як хороше вино: тут розташовувалися княжі винні погреби. Найстаріша в Україні тютюнова фабрика (1778 р.) до своєї промислової кар’єри була укріплена монастирем ордену піарів (ні, це не тотемні предки PR-менеджери). Правда, від тих часів в комплексі практично нічого не залишилося. Бароковий костел Внебовзяття Пресвятої Богородиці, спроектований видатним архітектором Бернардом Меретином в 1738 році, був побудований спеціально під ікону Богоматері Ченстоховської, яка вважалася чудотворною. Помолитися до своєї годувальниці для свого немічного новонародженого сина приїжджала сама Шарлотта фон Мазох, мати Леопольда фон Захер-Мазоха. Так Гандзя з Винник вигодувала людину, чиї твори про сильну жінку і безвольного чоловіка згодом стали терміном “мазохізм”. Колізії ХХ століття призвели до того, що зараз в костелі зберігається тільки копія тієї ікони, а оригінал знаходиться в греко-католицькій церкві у Винниках. У ХІХ столітті Винники стали курортом, повітря якого допомагало пацієнтам з хворобами легень. Зараз в спеку платні піщані пляжі Винниківських озер теж повні відпочиваючих.

Чортові (Чотові) скелі

В 2 км на північний захід від Винників в лісі розташовані мальовничі скелі (401 м над рівнем моря). Тут найкраще відчутно, що Львів стоїть таки на Розточчі. Через ці зелені пагорби всі річки на південь від міста течуть в Чорне море, всі річки на північ – в Балтику, а самому Львову води майже не дістанеться. За легендою, колись давно розсипали чорти великі камені. Один з них впав у Винниківському лісі. Тому скелю у лісі назвали в народі Чортовою (Чортівською). Це одна з легенд і переказів того, як з’явилася назва найвищої місцевості в околицях Львова.

Чишки

До східної частини львівської об’їзної дороги скромненько підбираються болотисті Чишки, колись містечко, а сьогодні село Пустомитівського району Львівщини. Францисканський Миколаївський костел тут – з XV століття (правда, потім кілька разів перебудовувався). Зараз це і не костел, і не францисканський – церква віддана місцевим греко-католикам. Цікава не стільки сама будівля, скільки барельєфи на релігійну тематику біля нього.

Оброшине

Сюди варто приїхати, щоб оглянути Інститут сільського господарства Карпатського регіону. Чи не хочете? Даремно. Заклад розташований в красивому палаці львівських архієпископів (XVIII ст.), В старому парку зі скульптурами. Побудований комплекс за проектом архітектора Юзефа Фонтана в 1730-х. Збереглися прикрашені скульптурами ворота в стилі рококо. Біля кремезної модерністської Дмитрівської церкви (1914 р.) вмирає невеличкий костел (1791 р.). Поспішайте побачити, поки зовсім не розвалився.

Дубляни

Варто лише придивитися до комплексу будівель колишньої вищої сільськогосподарської академії. Зараз тут Львівський національний аграрний університет, який з моменту свого відкриття в 1856 році свого призначення не поміняв. На початку ХХ століття вища сільськогосподарська школа доросла до звання Академії – саме в академії свого часу і навчався Степан Бандера. Ще можна оглянути кілька дерев’яних вілл в закопанському стилі і неоготичний храм успення пресвятої Богородиці УАПЦ, в минулому – костел (кінець ХІХ ст.). У ньому в радянські часи був університетський спортзал.

Борщовичі

Цікаве село з кількома, може, не дуже старовинним, але симпатичними пам’ятками архітектури. Тут є і дерев’яна Троїцька церква (1923 р.), і старий шляхетський двір (зараз прості житлові будинки), і стрункий Благовіщенський костел (1898 р.), де зараз церква УГКЦ.

Кугаїв

Крихітна (лише 10м х 7м), стара від часу, але така мила церква в цьому селі – нечастий для нашого часу зразок того, як насправді має виглядати дерев’яний храм. Цей ще й по-справжньому старовинний – 1693 року.

Напевно, вже кожен з вас чув про таку спільноту мандрівників, як Couchsurfing, але й досі достеменно не знає, що це таке та як воно працює. Ми вирішили скласти для вас невеликий гід-порадник, завдяки якому ви зможете почати користуватися цим сервісом, подорожувати та знайомитися з десятками класних людей з усього світу.

Перше і найважливіше, що потрібно знати про Couchsurfing – це не «шарове ліжко закордоном». Каучсьорфінг – це в першу чергу спільнота мандрівників зі своєю атмосферою, і якщо ви розглядаєте цей сайт лише як можливість безкоштовно заночувати, далі можете не читати.

Заповнити профіль

Перше, що потрібно зробити одразу після реєстрації (вона безкоштовна) – уважно заповнити свій профіль. Персональна сторінка – це перше, що будуть бачити люди, у яких ви захочете заночувати та люди, яких ви зможете прийняти у себе.

Тому все має бути максимально достовірно та інформативно: коротко опишіть хто ви, чим займаєтеся – працюєте чи навчаєтеся, яку музику слухаєте, як любите подорожувати, тощо – все це набагато полегшить розуміння того, хто ви є та наскільки ваші інтереси співпадають з інтересами інших мандрівників.

На аватарку бажано поставити ваше справжнє фото, на якому чітко видно вас і ваше обличчя. Уявіть себе на місці людини, яка готова прийняти вас у себе вдома: чи довіряли б ви профілю, в якому замість аватарки бетмен чи розмите обличчя в окулярах? Не полінуйтесь також відшукати з десяток фотографій з ваших минулих подорожей – самостійних чи з друзями – і додати їх в альбоми на Couchsurfing. Це додасть людям впевненості у тому, що ви не бот, а справжня людина, яка до того ж любить подорожувати.

Якщо ви маєте можливість приймати гостей у себе і плануєте це робити найближчим часом – заповніть також секцію «Home», в якому детально опишіть особливості свого помешкання. Від вас не вимагається вказувати детальну адресу чи паролі до будинків – достатньо кількох абзаців про те, в якому районі міста ви живете, яким транспортом можна доїхати від вашої квартири до центру, чи проживають з вами сусіди по квартирі, що ви можете запропонувати гостю – ліжко чи матрац, і так далі. Людина знатиме, на що чекати (хоча зазвичай каучсьорфери надзвичайно невибагливі і готові на будь-які умови – краще спати у спальнику на підлозі в когось з місцевих, ніж на вокзалі з бомжами).

Як отримати відгуки

Якщо ви сподіваєтесь, що заповненого профілю вистачить для того, аби вас міг хтось прийняти – то це зовсім не так. Як ми вже писали, Couchsurfing – це в першу чергу спільнота, в якій важливе місце посідає взаємна довіра. А довіра зявляється лише з часом.

Кожен профіль на сайті може отримати відгуки від тих, хто вже гостював у цієї людини – щоб інші мандрівники могли почитати їх і дізнатися більше, ніж просто опис помешкання та інтереси. Саме завдяки відгукам можна відсіяти негатив чи неприємні ситуації: людина з кількома негативними відгуками навряд чи зможе прийняти у себе ще когось.

Отримати відгуки дуже просто – почніть приймати у себе гостей. Це насправді дуже просто і нестрашно. Якщо вам здається занадто неймовірним той факт, що незнайома людина буде ночувати у вас, для початку прийміть когось із своєї країни. Без мовного барєру та зі спільними світоглядами порозумітися буде значно легше, а після кількох досвідів вам буде зовсім просто прийняти і іноземних туристів. Головне правило – просто опишіть та поясніть своєму гостю ваш рівень очікувань – починаючи від готування їжі, робочим графіком, закінчуючи побутовими питаннями. Чимало людей працюють у будні, і відповідно, не можуть приділяти весь час своєму гостю. З іншого боку, багатьом гостям і не потрібна така увага хоста – і вони зовсім не образяться, якщо ви не будете водити їм екскурсії.

Після того, як ви успішно когось прийняли, обов’язково обміняйтесь відгуками – це золоте правило Каучсьорфінгу. Коротко опишіть, що вам найбільше сподобалось у цій людині та як ви провели час.

Навіть якщо ви не можете приймати когось у себе – живете з батьками, не самі в кімнаті чи щось у цьому роді, отримати відгуки все одно можна: встановіть свій статус на Wants to Meet Up, і влаштовуйте екскурсії для тих туристів, які вперше приїздять до вашого міста. Ви краще знаєте, куди їм варто сходити, і навіть нетривалі посиденьки в пабі дозволять вам отримати нове знайомство та новий відгук на сайті.

Як знайти вписку

І от, цей момент настав, і ви готові віддатись в руки долі і знайти когось цікавого, хто зможе прийняти вас під час вашої подорожі.

Пошук хостів на Couchsurfing налаштований дуже зручно, і ви можете вказати не лише місто, а й інші потрібні вам параметри – наприклад, стать, вікові рамки, кількість доступних місць для людей, профілі лише з фотографіями, і так далі.

Писати запити варто заздалегідь. Зрозуміло, що чим менше часу до вашого прибуття в місце призначення, тим менше шансів, що хтось прочитає ваш запит і зможе вас прийняти, тому найкращий час для цього – тиждень до вашої мандрівки. Цього часу достатньо, щоб знайти вільну людину, яка готова вас прийняти в себе.

Як обрати ідеального хоста

Звертайте увагу на профілі людей: чим вони цікавляться, де були, яку музику слухають, що пишуть інші користувачі про них у відгуках. Набагато більше шансів, що ви знайдете цікавого хоста, якщо він чи вона теж були у Кракові і слухає Red Hot Chilli Peppers як і ви.

Звертайте увагу на те, коли користувач востаннє був онлайн на сайті Couchsurfing: якщо з цього моменту пройшло вже більше місяця, зрозуміло, що ваша заявка навряд чи буде навіть прочитана.

Пишіть персоналізовані запити: вони мають більше шансів. Зацікавте людину собою, а не просто вставляйте копіпаст-повідомлення, адже хости отримують десятки таких запитів кожного дня, і навряд чи вам самим було б приємно опинитися в ролі такого адресату.

Якомога точніше вкажіть свій маршрут та часові рамки – це дозволить хосту краще спланувати спільний час (якщо він має можливість провести його з вами).

Для того, щоб у вас був результат, потрібна кількість. Інколи вистачає 2-3 запитів, і ви вже знаходите того, хто прийме вас, а іноді потрібно шукати значно більше людей. Чим популярніше місто – тим важче знайти хоста, і це треба розуміти. Барселону, Берлін та Лондон щороку відвідують мільйони туристів, з яких десятки тисяч зареєстровані на Couchsurfing, і конкуренція за те, щоб бути прийнятим, дуже велика. Цю проблему можна вирішити, якщо писати не лише тим, хто живе в самому місті, а й в його околицях: наприклад, з німецького Потсдаму до Берліну всього 30 хвилин електричкою.

Правила поведінки під час вписки

Якщо вас готові прийняти, ми вас вітаємо – це дуже круто!

Для того, щоб ваше перебування було взаємно приємним і вам, і хосту, варто знати кілька простих правил.

Перед поїздкою уточніть всі деталі розташування помешкання у разі, якщо вам не запропонують зустрітись десь в місті чи на вокзалі: точну адресу, код будинку, поверх та номер телефону про всяк випадок, щоб ви не блукали посеред ночі у центрі Парижу.

Чи можете ви використовувати постільну білизну, засоби гігієни та посуд в квартирі, де будете ночувати – це вже персональні особливості кожного хоста. В більшості випадків людина, яка приймає вас, непроти, якщо ви скористаєтеся її посудом чи постільною білизною, але зубну щітку все-таки треба брати свою : ) З приводу готування їжі – також все залежить від хазяїна. Деякі туристи залюбки приготують щось цікаве разом з вами, адже це ще один спосіб зрозуміти культуру один одного та дізнатись більше про мандрівника.

На сайті сервісу є цілий порадник з приводу безпечного перебування у когось, і радимо прочитати вам ці поради перед тим, як десь їхати.

Що робити, якщо ніхто не відповідає

Ідеальних ситуацій – коли перша ж людина, якій ви написали, відповідає вам взаємністю, і готова прийняти у себе – практично не буває. І причин цьому дуже багато – починаючи від днів, на які ви хочете залишитись, погоди, здоров’я хоста до вашого профілю і складності мандрівки.

Тому перш ніж ви отримаєте позитивну відповідь, необхідно надіслати багато заявок. Якщо для невеликого міста може вистачити 2-4, то для великих столиць варто пробувати писати 10 і більше людям. Деякі з них взагалі не відпишуть вам, деякі відпишуть відмовою, а хтось, можливо, і візьме. Це нормальна практика спільноти – адже ніхто нікому нічого не зобов’язаний, і ви повинні розуміти це, перш ніж писати запити.

Якщо вам не надто щастить, і навіть після 20-ти надісланих заявок ніхто не відповідає, або вам приходять одні відмови, є ще один, останній шанс спробувати знайти вписку. Це групи Last Minute Request, які є практично для будь-якого великого міста.

Групи last minute створені для того, аби мандрівники могли залишати там екстренні запити у разі, якщо до прибуття в місто залишилось менше 1-2 днів, але вони досі не знайшли хоста. Введіть в пошук по групам слово last minute + назву міста, і ви обов’язково знайдете її.

Щоб залишити повідомлення в такій групі, достатньо вступити в неї. Максимально стисло опишіть, коли ви прибуваєте та скільки вас. Якщо пощастить – хтось з місцевих каучсьорферів побачить це повідомлення та вирішить прихистити вас.

Якщо ви досі вагаєтеся, чи варто пробувати свої сили в цій спільноті – не вагайтесь, це дуже круто. Хто ще, окрім місцевих людей, зможе показати вам всі таємниці свого міста, познайомити з пам’ятками та стати хорошим знайомим або навіть другом на іншому кінці планети?

Джерело: inspired.com.ua