8 правил етикету, як треба поводитись в театрі

У будь-якому товаристві вaжливo нe тiльки i нe стiльки тe, як ми oдягнeнi, скiльки тe, чи вмiємo ми бyти iнтeлiгeнтними глядaчaми i дотримуватися певних правил етикету.

Всіх, дуже дратують люди, які не вимикають звук мобільного під час вистави або концерту. Але є і менш очевидні правила. Ми вже почали їх вивчати. Перевірте і себе, чи знаєте ви їх всі.

1. Щoдo oдягy в кoжнoмy тeaтрi дiють свoї прaвилa. Нaприклaд, щoб пoтрaпити в пaртeр Вiдeнськoї oпeри, нeoбхiднo дoтримaтись вeчiрньoгo дрeс-кoдy. При цьoмy пoтрaпити нa бaлкoн мoжнa в бyдь-якoмy oдязi.

2. Нeпристoйнo викликaти aртистa oплeскaми, якщo зaпiзнeння стaнoвить всьoгo 5 хвилин. Taкa пoвeдiнкa дeмoнстрyє крaйню нeвихoвaнiсть глядaчa. A тривaлa зaтримкa вистaви aбo кoнцeртy нaйчaстiшe пoв’язaнa з якимoсь фoрс-мaжoрoм. Швидшe зa всe, oргaнiзaтoри вжe вирiшyють цю прoблeмy.

3. Moжнa знaйти чимaлo iстoрiй прo тe, як, нaприклaд, нaйдрaмaтичнiший мoнoлoг бyлo зiрвaнo шeлeстiнням фaнтикa aбo нaдривним кaшлeм oднoгo з глядaчiв. Цe звoдить нaнiвeць зyсилля aктoрiв, який стaрaннo вiв глядaчiв дo цьoгo мoмeнтy. Aртисти дyжe цiнyють пyблiкy, якa нe шyмить.

4. У великих театрах існують свої правила вручення квітів артистам. Наприклад, там, де є оркестрова яма, співробітники найчастіше збирають букети і потім самі виносять їх артистам. У такому випадку краще вкласти записочку з ім’ям того, для кого букет призначається. Якщо ви йдете в театр за кордоном, також має сенс поцікавитися його правилами.

Нaприклaд, в дeяких тeaтрaх прийнятo вiдпрaвляти квiти aктoрoвi зa кyлiси щe пeрeд пoчaткoм вистави. Oсoбистo квiти тeж врyчaються, aлe цe нe ввaжaється бeзпeчним для aктoрiв i мeнш пoширeнe зa кoрдoнoм (в oснoвнoмy нa прeм’єрних вистaвaх i спeктaклях з єдинoю гoлoвнoю рoллю). Бyв випaдoк, oднoгo рaзy пiсля вистaви «Людинa-слoн» глядaч, щo врyчaв квiти, зaмaхнyвся нa Дeвiдa Бoyї нoжeм.

5. Нe вaртo бiгти в гaрдeрoб, нe дoчeкaвшись пoклoнy aртистiв (якщo, звичaйнo, спeктaкль спoдoбaвся). Вaм мoжe здaвaтися, щo нiхтo нe пoмiтить, aлe зi сцeни aртистaм виднo пeрeсyвaння людeй в пaртeрi. Цe мoжe зaчeпити їх, oскiльки тaк ви викaзyєтe нeпoвaгy дo їх прaцi.

6. Вважається хорошим тоном прибувати до театру не пізніше ніж за 30-45 хвилин до початку, щоб був час залишити одяг у гардеробі і причепуритися.

7. Якщo ви зaпiзнилися нa вистaвy, тo зaхoдити дo зaли мoжнa лишe пiд чaс aнтрaктy. Якщo нa кoнцeрт – yвiйти дo зaлy мoжнa тiльки мiж нoмeрaми пiд чaс oплeскiв. A oсь aплoдyвaти мiж чaстинaми вeликoгo твoрy, нaприклaд сoнaти aбo симфoнiї, – мoвeтoн. Якщo ви нe впeвнeнi, зaкiнчилaся лишe чaстинa aбo вeсь твiр, нe пoчинaйтe плeскaти пeршим.

8. Артисти будуть дуже вдячнi, якщo ви бyдeтe сприймaти тe, щo вiдбyвaється, з нaлeжним eнтyзiaзмoм. Чим бiльшa вiддaчa вiд глядaчa, тим бiльшe пoзитивнe врaжeння зaлишиться y всiх. Toмy в тeaтрi нe сoрoмтeся виявляти eмoцiї: смiятися тaм, дe смiшнo, i нaвiть пyстити сльoзy, якщo aртистaм вдaлoся вaс звoрyшити. Нe зaбyвaйтe: бoнyс живoї вистaви в тoмy, щo глядaчi тeж впливaють нa її yспiх.

Джерело: ProТеатр

«Побачити» вперше: як львівський театр став доступним для людей з вадами зору

“Перший театр” закупив 13 приладів аудіодискрипції, тож тепер вистави зможуть «бачити» люди з вадами зору

Про це розповідає Львівська газета.

Восьмирічна Діанка – незряча. Дівчинка навчається у звичайній школі й любить ходити з мамою у театр: «Я дуже люблю вистави. Мені мама завжди розказує на вушко, що відбувається на сцені. Якби нам розповідали, що відбувається, так, як сьогодні, я змогла б частіше ходити в кіно чи в цирк».

Відома львівська борчиня за права незрячих Оксана Потимко пояснює, коли незрячим хтось розповідає, що відбувається на екрані, або під час спектаклю, інші люди у залі часто дратуються.

Тому віднині для десятка людей таких, як Діанка, і для Першого театру на вулиці Гнатюка у Львові – особливий день. Нині виставу тут можна «дивитись» за допомогою аудіодискрипції.

Перед виставою «О восьмій вечора на ковчезі» публіка отримала радіогіди. Це невеличкі навушники з пультом регуляції звуку.

Світло вимикається. У цілковитій темряві художній керівник театру Юрій Мисак зачитує фрагмент зі спектаклю «О восьмій вечора на ковчезі» й каже: «Таким театр є для людей, які не мають змоги бачити». Світло вмикається. Хоч попереду весела вистава, в залі запанувала тиша… Але ненадовго…

У залі вирізняється одна жінка. Протягом усього дійства вона в невеличку рацію переповідає людям у навушники емоції та дії, що відбуваються на сцені: «Почалася віхола, пінгвіни тісно притулились один до одного».

У Першому театрі є одразу три актриси, які зможуть адаптовувати вистави театру для аудіодискрипції. Для цього Леся Шкап’як,Тетяна Сторожук і Марія Самсонова пройшли спеціальну підготовку з коментування.

Вистава завершується, а в залі панують щирі емоції: сміх, радість і усвідомлення нового досвіду. Восьмирічна Діанка переповідає мамі, як хвилювалася за головних героїв, і вже планує свій наступний похід у театр.

За словами художнього керівника театру Юрія Мисака, Першому театру вдалось виграти грант на 55 тисяч гривень від Програми розвитку ООН. За ці кошти закупили перші 13 радіогідів. До кінця року мають придбати ще 8. Таким чином Перший театр став першим інклюзивним театром у Львові. Ініціативу підхопила й міська рада, там виділили 23 тисячі гривень. Зараз за ці кошти в театрі облаштовують пандуси та вбиральні для людей з інвалідністю.

Фото: Перший театр

Google запустив віртуальні 3D-тури для п’яти українських оперних театрів

Google Україна і Міністерство культури запустили віртуальні 3D-тури по п’яти українським оперним театрам. Запуск проекту відбувся в дні, коли Національна опера України відзначає 150-річний ювілей.

3D-проект дозволяє здійснити віртуальну подорож (theatres.authenticukraine.com.ua), яке дає можливість ознайомитися з унікальною архітектурою оперних театрів, зазирнути за куліси, відчути дух і атмосферу театру і побувати в тих місцях, які зазвичай закриті для відвідувачів.

В рамках проекту можна зробити віртуальні тури по таким українським театрам:

● Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка,

● Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької,

● Чернівецький академічний обласний український музично-драматичний театр ім. Ольги Кобилянської,

● Одеський національний академічний театр опери та балету,

● Київський національний академічний театр оперети.

Львівський національний академічний театр опери та балету

“Проект створений в рамках кампанії Автентична Україна, який вже включав в себе віртуалізацію дерев’яних церков ЮНЕСКО і музеїв під відкритим небом”, – заявив міністр культури Євген Нищук.

Для того щоб почати свою подорож, потрібно вибрати один з п’яти театрів, і за допомогою простої навігації і голосового супроводу на трьох мовах – українській, російській і англійській – ви дізнаєтеся багато цікавого про історію та життя українських оперних театрів.

Спеціально для сайту було відзнято більше 300 панорам в найцікавіших місцях будівель театрів, а також відео у форматі 360 градусів.

Здійснити екскурсію операми можна на смартфоні, планшеті або комп’ютері, а щоб зануритися в театральну атмосферу ще повніше, можна використовувати окуляри віртуальної реальності.

Віртуальна екскурсія, яка стала можливою завдяки високотехнологічній зйомці, дозволяє скласти враження про театри в цілому і розглянути найдрібніші деталі. Ви можете зайняти місце в перших рядах залу для глядачів і повністю окунутися в атмосферу, панує в опері. Крім того, у вас буде унікальна можливість зазирнути за лаштунки театрів, а також подивитися на глядацьку залу зі сцени, відчувши себе в ролі оперної прими.

Історія одного будинку, або маловідома театральна споруда Львова

Львів здавна славиться своїми театрами та театральними спорудами. Але якщо Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької, Театр Скарбека чи Львівський академічний драматичний театр імені Лесі Українки та інші знають всі, то далеко не кожен львів’янин скаже, що в будинку по вулиці Стефаника, 10 свого часу теж розташовувалися театри. Про це розповідає редакція сайту Фотографії Старого Львова.

Кам’яниця під № 10 по колишній вулиці Оссолінських була перебудована у 1911-1912 рр. за проектом Альфреда Захаревича для театральних потреб. Потрапити до залу театру можна було через двоарковий портал, облицьований чорним мармуром та видовжений вестибюль, декорований театральними масками роботи Зиґмунта Курчинського. Театральна зала з балконом була оформлена розписами Фелікса Виґживальського. Невеликий камерний зал для глядачів містив партер та балкон по периметру, що дозволяло вмістити всіх бажаючих на вистави до 300 чоловік.

Вул. Стефаника, 10, 2017 р.

Після відкриття будинку в театральному приміщенні збирається літературно-художнє товариство «Hades», на чолі польським журналістом, письменником, прозаїком, поетом, фелейтоністом, театральним критиком, членом Польської Академії літератури Корнелем Макушинським. А на другому поверсі розташовується українська «Академічна громада» Львова.

Театральні маски у вестибюлі. Вул. Стефаника, 10, 2017 р.

У вечері в будинку працює танцювальний салон «Tabarin», де досхочу можна було танцювати фокстрот, танго, тустеп та новий на той час – чарльстон та інші.

З 1913 року у будинку оселяється “Малий театр”, який уже після першого сезону стає популярним у львів’ян. В його репертуарі були представлені такі твори як: «Жінка з перла» Ю. Германа, «Хата…» М. Цески, «Ситуація з драмату» Горчинського, «Інтруз» М. Метерліка, «Відвідини» А. Висоцького, «Жиди» Т. Берналда, твори М. Буркхарда «Посполита жінка», «Він і його брат» та інші. Для дітей у театрі була поставлена п’єса «Зернятко» Я. Бабіцького.

На жаль з початком Першої світової війни цей театр припинив своє існування.

Віконечко каси. Вул. Стефаника, 10, 2017 р.

У 1918 році за сучасною адресою вул. Стефаника, 10 починає діяти “Театр водевілів”, який, попри негаразди та побутовий дискомфорт (наприклад, відсутнійсть обігріву), охоче відвідують люди.

Тут виступають майстри оперети з Великого міського театру і довоєнних кабаре, а також молоді актори-початківці. У збірних театральних виставах були, як правило, дві коротенькі комедії й одна оперетка або водевіль, траплялися також й сольні виступи артистів.

Вул. Стефаника, 10, 2017 р.

У 1920 році “Театр водевілів” переіменовують на Фронтовий театр Малопольського відділення армії добровольців, основною діяльністю якого є виїздні вистави на фронт.

У 20-30 рр. ХХ ст. у будинку по вул. Оссолінських,10 міститься польськомовний літературний театр «UL» («Вулик») та однойменний кінотеатр. А також українські театри «Труд» та «Цвіркун».

Цікавим є те, що театр “Цвіркун” починав свої вистави о 19:30 та мав досить модний на той час репертуар: скетчі, співи, танці тощо. На жаль у 1936 р. цей театр змушений припинити свою діяльність.

В кінці 30-х рр. і до Другої світової війни у будинку діяли Учительська крайова спілка та фабрика фортепіано Міхала Шкельського.

У радянський час приміщення не використовувалось як театральний заклад. У 50-х роках тут знаходиться клуб дозвілля “Львівгазу”, а у 1960-1980 рр. – Будинок культури будівельників. У той же час відкривається і новий вхід до будинку, який має адресу вул. Стефаника, 16а. Стіни прилеглих будинків прикрасили мозаїками “Львівські будівельники” та “Не забудьте пом’янути”.

В 1960-х на подвір’ї будинку діє танцювальний майданчик, який у Львові називають “Газ”. До 1970-х рр. тут проводилися “Вечори танцю”.

Також у 70-х роках в приміщенні Будинку культури Богдан Муж заснував ансамбль бального танцю “Полонез-72” (згодом Танцювальний клуб “Естет”).

До 1990-х років тут також діяли Молодіжний театр пантоміми, Самодіяльний Народній хореографічний ансамбль сюжетного танцю, Самодіяльний народний цирк «Юність» та інші мистецькі колективи.

У 90-х роках ХХ ст. у зв’язку відсутністю фінансування діяльність клубу фактично припиняється. Приміщення орендують під нічний клуб «Газ», через що його стан погіршується.

Проте, соліст Львівського Національного театру опери і балету ім. С.Крушельницької, заслужений артист України Олег Петрик у 1990-х створює тут школу танцю. Відредремонтовує приміщення, пристосовує їх для хореографічних потреб. Його школа танцю стає навчальним підрозділом кафедри режисури та хореографії ЛНУ ім.І.Франка.

Автор: Софія ЛЕГІН для photo-lviv.in.ua