Брати Капранови презентували у Львові книгу розслідувань про Майдан

5 вересня у Львові брати Капранови презентували перше масштабне журналістське розслідування про Майдан – свою нову книжку «Майдан. Таємні файли».

Про ідею створення та зміст книги вони розповіли під час прес-конференції, передає кореспондент «Вголосу».

«Ми вирішили дослідити Революцію Гідності, адже багато з нас були на Майдані, проте ніхто не знає, що насправді там відбулося. Правда про Майдан у дефіциті – немає масштабного дослідження про механізми, що діяли усередині та поза його межами, – зазначив Віталій Капранов. – Зараз саме час, коли треба знати правду та проаналізувати все, що тоді відбулося, оскільки емоції вже охололи».

Дмитро Капранов додав, що героями книги обирали свідків тих подій, проте лише тих, хто був серед організаторів подій чи ухвалював ключові рішення. Тих, хто, на думку авторів, міг сказати правду. Це, насамперед, люди, що не отримали в результаті перемоги Майдану особистої вигоди.

«Ми вирішили спілкуватися зі свідками, які один одного не люблять, та на перетині їх тверджень будувати свідчення, – розповів Дмитро Капранов. – Наприклад, обрали Тягнибока, Кошулинського, Рибачука, якого називали «сірим кардиналом», кримських татар та інших осіб. Зокрема, знали, що Кошулинський – людина, яка може сказати правду. Але все одно потім їх свідчення перевіряли із фактами у ЗМІ».

Також брати Капранови зазначили, що у книзі – не  києвоцентрична історія Майдану. Автори виділили кілька міст, які стали вирішальними у час революції:  Харків, Донецьк, Одеса, Херсон, а також регіон Крим.

«Намагалися зрозуміти, чому Донецьк впав, а Одеса вистояла, хоч була стратегічно важливішою для Москви. Чому вистояв Харків з тодішніми одіозними керівниками, – продовжили розповідати брати. – Також досліджували передісторію Майдану, причини його виникнення, те, чи готував його навмисне хтось і відколи. Дехто зі свідків розповів, що Майдан готували ще з весни 2013 року. Знайшли людину, яка тягнула на собі Нігояна та бачила снайпера. Також досліджували постмайданну історію».

Книгу автори «розбили» на теми. Зокрема, такі як «хто і як готував Майдан», «Євромайдан без політиків», «Автомайдан», «Розгін Майдану», «Стосунки з Європою», «Правий сектор», «Медицина Майдану», «Історія перемовин з Януковичем», «Боротьба у ВРУ», «Участь та вагомість регіонів», «Хто переміг на Майдані?». Також є у книзі паралелі і з майданом 2004 року, Революцією на граніті, дисидентським рухом.

У кінці книги є бланки для свідчень, аби читачі змогли записати свої свідчення про Майдан.

Книга вийшла накладом у 5 тисяч примірників. Презентують її також на Форумі видавців.

Що почитати восени: ТОП-5 книг-лауреатів Пулітцерівської премії

Пулітцерівська премія одна з найпрестижніших нагород серед літераторів та журналістів. ЇЇ отримують лише найкращі автори сучасності, за версією ради журі. Тому кожен зможе знайти для себе цікаву книгу, яку захочеться перечитувати знову і знову.

Tvoemisto.tv пропонує переглянути добірку лауреатів Пулітцерівської премії за останніх п’ять років.

Колсон Вайтхед “Підземна залізниця”

Книга отримала Пулітцерівську премію в 2017-му році і стала бестселером “New York Times”, який входить в десятку найкращих книг видання.

Сюжет: Під землею південних штатів Америки за часів Громадянської війни проходила залізниця, яка вела на територію демократичної Півночі. Ця дорога давала надії на нове життя всім темношкірим, які страждали на плантаціях.

Одного разу, дізнавшись про цю підземну залізницю, Кора вирішує втекти. Але досягнувши мети вона розуміє, що щоб досягти бажаної свободи, недостатньо змінити штат…

Книга про небезпечні пригоди, любов, лицемірство та історію одного з етапів становлення американської держави.

В’єт Тан Нґуєн “Симпатик”

Книга стала лауретом Пулітцерівської премії в 2016-му році, а за версією The New York Times та Wall Street Journal – книжкою року. Це шпигунський роман, який розповідає про зраду, любов, дружбу та людські ідеали.

Сюжет: Капітан в’єтнамської армії разом зі своїми співвітчизниками перебирається до Америки і починає нове життя. Але для нього воно — подвійне, дволике. Він шпигун. Шпигун змалечку, бо народився від француза і в’єтнамки. Він європеєць, але вчився у Каліфорнії, тому з малих літ був подвійним агентом. Його переслідує власна роздвоєність. Війна капітана — духовна. Аби не зрадити своїх переконань, він змушений піти проти найдорожчих людей… На чиєму він боці насправді?

Ентоні Дорр “Все те незриме світло”

“Все те незриме світло” – лауреат Пуліцерівської премії 2015-го року, краща книга року за версією The New York Times та багатьох інших авторитетних видань.

Сюжет: Зворушлива розповідь про сліпу французьку дівчинку та сором’язливого німецького хлопчика, які намагаються вижити й врятувати близьких, коли навкруги вирує Друга світова війна.

Книга про те, як війна змінює людей і забирає надію, а кохання і добро взмозі подолати будь-які перешкоди.

Донна Тартт “Щиголь”

Книга отримала Пулітцерівську премію в 2014-му році. Це історія про хлопчика, який намагається віднайти втрачене, про бажання жити та гірку любов.

Сюжет: Отямившись після вибуху в музеї, тринадцятирічний Тео ще не розуміє, що там, під уламками, залишилися його матір і його дитинство. Пробираючись до виходу, повз каміння та тіла, він підбирає безцінну картину фламандського майстра, яку так любила його мати. Дивний старий, вмираючи, віддає йому свого персня та просить винести картину звідси… Тео буде кидати із родини в родину, із Нью-Йорка до Амстердама, із глибин відчаю до ейфорії. Герой стає схожий на щигля на прив’язі — куди б він не захотів полетіти, вийде у нього тільки на довжину ланцюжка, нашийника чи мотузки.

Адам Джонсон “Син начальника сиріт”

Книга отримала Пулітцерівську премію в 2013-му році. Критики порівнюють цей роман з творами Джорджа Орвелла «1984», «Колгосп тварин» та Олдоса Гакслі «Який чудовий новий світ». Пригодницька книга про події в тоталіиарному режимі Північної Кореї.

Сюжет: З дитинства натренований бачити в темряві тунелів, Чон До — син начальника табору для сиріт, здатен і в житті, що його оточує, роздивитися більше за інших. Темрява для нього — це несвобода, це країна, де голод має смак квітів, де швидка смерть стає проявом найбільшої любові до рідних — заради порятунку їх від жаху таборів, — де держава замість прав для всіх дарує певні привілеї обраним, називаючи себе найпрогресивнішою демократією у світі. Але й у суцільному мороці є місце коханню і самопожертві, дружбі і честі. Темніше за все — перед світанком…