В Україні фіксують найнижчий за останні 100 років рівень води у річках

У річках та водосховищах України замало води через безсніжну зиму та відсутність дощу – така ситуація склалася уперше за останнє століття.

Про це повідомляє Радіо Свобода.

“Відсутність весняного водопілля, під час якого річки промиваються талою водою, може призвести до загального зменшення поверхневих вод, до погіршення екологічної ситуації та погіршення якості води у річках. Що, своєю чергою, матиме негативні наслідки для різних секторів економіки. Для сільського господарства можуть обмежуватися обсяги води, можуть вводитися ліміти або обмеження на водопостачання. Треба розуміти, що тенденції, які зараз відмічаються, є довготривалими”, –  розповіла Вікторія Бойко, начальник відділу гідрологічних прогнозів Українського гідрометеорологічного центру Державної служби з надзвичайних ситуацій України.

Березень і майже весь квітень пройшли теж без дощів. Коли ж був сильний вітер, то спостерігалося таке досить рідкісне для України явище, як пилова буря. Це, за словами фахівців, свідчить про істотну пересушеність ґрунтів в Україні вже на середину весни.

У басейні Дніпра спостерігається складна гідрологічна ситуація. Усі притоки річки мають аномально низьку водність, а приплив води до водосховищ дніпровського каскаду “є одним із найменших за період інструментальних спостережень”

“Максимум добового припливу води до Київського водосховища сформувався на 30-31 березня величиною у 950 м3/с (норма 4200 м3/с) – це один із найнижчих максимумів за останні 100 років. Меншим був лише добовий приплив до водосховища в екстремально маловодному 1925 році – 892 м3/с”, – зазначають гідрологи.

Обміління Десни через відсутність опадів взимку та навесні 2020 року

Максимальний рівень Десни (на посту вимірювання Літки) цієї весни на 74 сантиметри нижчий від найнижчого значення, яке фіксувалося у 2015 році за весь період спостереження.

“Не менш складною є гідрологічна ситуація й у басейнах приток Середнього Дніпра, стік яких формує бічний приплив води до решти дніпровських водосховищ – Кременчуцькому, Кам’янському. Дніпровському. Показники близькі до критеріїв маловоддя”, – повідомляють у Гідрометцентрі.

За квітень приплив води до Дністровського водосховища передбачається на рівні 48% від норми. Найбільше страждають малі річки, потічки та струмки.

Літній відпочинок у Карпатах: купаємось у річці та збираємо гриби

В українських Карпатах можна знайти все: від відпочинку на лоні природи до драйвового рафтингу на гірських ріках. Тому якщо ви ще не вирішили, де провести літню відпустку – їдьте до Карпат! Про це пише Tochka.net.

1. Вижниця – культурний центр, знайомство з горами 

Для початку треба пізнати красу гірської природи. Насолоджуватися мальовничими краєвидами відправляйтесь у Чернівецьку область – місто Вижницю. Саме це місто називають воротами в Карпати. У Вижниці ви зможете байдикувати, релаксувати на фоні лісистих пагорбів та вдихати енергію свіжого повітря. Місцеві розкажуть багато цікавих історій: про традиції, тутешні устави та обряди, народні промисли й захоплення. Тут же ж і протікає славетна річка Черемош, де можна цілими днями купатися, відпочивати, проводити пікніки та займатися літніми видами спорту.
У місті є кілька пам’ятників, музей та коледж прикладного мистецтва. Вижниця – місто відпочинку Лесі Українки, Франка, Кобилянської. Свого часу Івасюк тут надихався на написання “Червоної рути”, а Параджанов знімав “Тіні забутих предків”.

2. Кути, Косів та Шешори – базар, краєвиди і море вражень 

Великий зелений міст через Черемош з’єднує Чернівецьку область з Івано-Франківською. Тут гуцули вже трохи інші. Тут уже більше простежується гірський колорит. Помилуйтеся неймовірною природою, поспілкуйтеся з місцевими і обов’язково відвідайте тутешній базар. Вишивані сорочки, глиняні глечики, вироби з дерева, місцеві наїдки та напої. Очі розбігатимуться від різноманіття вибору та кольорів. Базар універсальний: поруч із виробами народних умільців продають продукти, електроніку, одяг та взуття. На початку Косова не полінуйтесь піднятися на пагорб. Туристичний комплекс “Сокільське” оформлений у традиціях народного побуту. Із оглядового майданчика відкривається дивовижний краєвид на Карпатські гори. За півгодини від Косова – відоме багатьом село Шешори. Шешорські водоспади та фестиваль стали улюбленим місцем любителів гір та іноземців.

3. Лужки та Виженка – кемпінг, гуцульська ватра, пісні та екстрим 

Якщо ви забажаєте все-таки залишитись у Чернівецькій області, то вам углиб гір. А далі – у Виженку. Свого часу, до Першої світової війни, село Виженка було досить популярним курортом австро-угорців. Сьогодні – це гірська місцина, із центральною вулицею, вздовж якої тече річка. А навкруг ліс, ліс і гори. Через Виженку можна дістатися в урочище Лужки. Це ідеальне місце для сімейного відпочинку, кемпінгу, збирання грибів та ягід. Трохи далі від урочища – екстремальніший відпочинок. Через перевал Німчич шлях іде до Протятого каміння. Надзвичайне природне утворення скель з розбитих пластів пісковику. У скелях є багато ходів, отворів та лабіринтів. Легенди кажуть, гуцули колись не могли знайти дороги з гір. Тому вихід вигадали інший: виливали окріп на скелі. Від чого з’являлися дірки, а каміння стало “протятим”. Справжня родзинка Протятого – Соколине око. Величезне утворення у скалі у вигляді ока на висоті близько 40 метрів. Тут часто проходять змагання із гірського туризму, альпінізму, посвяти студентів географічного факультету.

4. Яремче та Рахів – вершини гір, національний колорит та кухня 

Із Вижниці до Яремче можна доїхати за годину місцевими автобусами. Це дивовижне гірське село подарує вам насолоду від спілкування з природою. В Яремче, як і в навколишніх селах, розвинений гірський туризм. Тут ви зможете орендувати садибу, кімнату, готель, будинок на свій смак. Крім того, гостинні господарі часто включають традиційну та національну кухню у вартість проживання. А її скуштувати варто. Адже ви знаходитесь у кулінарному серці Карпат. Смачна яєчня із кулешем, бринза, гуляш та кисляк. Пальчики від такої смакоти облизуватимете довго. Обов’язково замовте екскурсію містом. А ще краще познайомитися з кимось із місцевих. Залишити гори без розповідей про мольфарів, оповідок про горян та легенд – немислимо.

Чорно-біле море поруч Львова: весна, літо, осінь, зима і знову весна

Колір – це сприйняття світла. Світло ж – це електромагнітні хвильки, які летять вісім хвилин до нас від Сонця до Землі. Летить собі промінь світла і навіть не здогадується від чого відіб’ється і яким кольором стане у наших очах… Жовтим, червоним, синім? Мільярди відтінків цих кольорів наповнюють наше око барвами життя. Однак, поза тим, існує ахроматичний світ, монохромний, який відображається лише одним тоном, одною нотою.

Поруч Львова, у місті Городку, є ряд водоймищ, які живуть за своїми циклами кольору й гам музики. Від яскравих повноводних дивовижних мажорних красок до прозаїчних сумних мінорних сірих кольорів.

Про це пише Юра Мартинович для Zik.

Чотири стави і ряд менших, завдяки штучним дамбам, утворюють своєрідне «Городоцьке море», яке має площу десь у 500 га. Це «море» виникло давним-давно природнім чином, завдяки річці Верещиці, яка протікає поруч і розливається щовесни. Колись, за княжих часів, річка була судноплавної й робила місто Городок стратегічно важливим пунктом торгівлі. Та часи змінилися і великий Львів загарбав все. Це вплинуло на річку й стави. Людей було небагато, тому вода була чистою. Ще на початку минулого століття – це велике водоймище служило у рекреаційних цілях: гарні пляжі, великі яхти, чудовий відпочинок. Кажуть, одного разу там ледь не втопився чоловік, який щодня поглядає на нас із двадцяти гривневої купюри, – Іван Франко. Та прийшли «п’ятирічки» й радянській комунізм. П’ятдесят років тому назад водоймище перетворили на суцільне рибне господарство, побудували дамби і поділили все на частини – тут промислова риба, тут – для любителів. Тут – риба, там – риба, а відпочинок зник. Вода ставала все бруднішою і «господарською» – навіть відходи зливали. Тому купатися тут заборонено. Але влітку, коли жарко, то знайдуться відчайдухи, які лізуть туди і вилазять живі і, як не дивно, здорові. Нова ж вода стару воду чистить – річка допомагає ставу «не задихнутися» від людської діяльності.

Став живе своїми циклами. Весною напускають туди маленьку рибу, а через два-три роки, коли вона підростає, то завдяки дамбам – воду спускають назад у річку, і таким чином виловлюють всю ту рибу, яка пливе за біжучою водою. Саме у ті дні, коли води тут майже немає, воно схоже на велике чорно-біле болото, яке лише у певні дні приваблює рибалок та їх пернатих конкурентів – чайок. Це місце дивовижне для роздумів, адже, якщо мати гумове взуття, то можна перейти від одного краю ставу до іншого, бо посередині – тиша і спокій. В принципі, таке ж можна зробити зимою, маючи тепле взуття. Вода замерзає і стає суцільною дорогою. Та на цій білій дорозі можна зустріти любителів зимової рибалки, хокею чи фігурного катання, а от любителів болота – не так вже й багато, тому осінні роздуми більш спокійні.

Зимою падає сніг, все тече ріка, і весною знову «Городоцьке море» стає яскравим і кольоровим, готовим прийняти нових фотографів, рибалок і всіх відпочивальників, які оцінили б красу його цікавих та особливих фарб.

Фото і текст: Юра Мартинович спеціально для ZIK